Справа № 354/1128/25
Провадження № 3/354/714/25
08 вересня 2025 року м.Яремче
Суддя Яремчанського міського суду Івано-Франківської області Ваврійчук Т.Л., розглянувши матеріали, що надійшли з Відділення поліції №1 (м.Яремче) Надвірнянського РВП ГУНП в Івано-Франківській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, жителя АДРЕСА_1 ,
за ч.1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Відділенням поліції №1 (м.Яремче) Надвірнянського РВП ГУНП в Івано-Франківській області направлено до суду матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ознаками ч.1 ст.173-2 КУпАП.
Як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №253659 від 12.08.2025 року, 12.08.2025 року, близько 02 год. 30 хв. громадянин ОСОБА_1 по місцю свого проживання в АДРЕСА_1 вчинив домашнє насильство відносно своєї дружини ОСОБА_2 , а саме ображав нецензурною лайкою, погрожував фізичною розправою, чим вчинив насильство психологічного характеру.
У судові засідання, призначені на 25.08.2025 року, 08.09.2025 року, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 не з'явився, не повідомивши причин неявки, хоча про день та час судового розгляду повідомлявся належним чином, шляхом направлення судових повідомлень за адресою, яка вказана в протоколі про адміністративне правопорушення, що підтверджується трекінгом відстеження АТ «Укрпошта» з відміткою «вручено одержувачу». Клопотання про відкладення розгляду справи не подавав.
За таких обставин, враховуючи те, що ОСОБА_1 , будучи обізнаним про складення щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення, що підтверджується його підписом у протоколі, та розгляд справи у суді, не вжив заходів для явки до суду, не подав письмових заперечень проти протоколу, суд відповідно до вимог ч.2 ст.268 КУпАП вважає за можливе розглянути дану справу у відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд прийшов висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, з наступних підстав.
Відповідно до положень ст.1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Відповідно до вимог ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ст.245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення орган (посадова особа)зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи - ст.280 КУпАП
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно ст.256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається протоколі.
Диспозиція ч.1 ст.173-2 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Пунктом 14 статті 1 вказаного Закону передбачено, що психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Пунктом 17 вказаного закону передбачено, що фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Системний аналіз існуючого національного та міжнародного законодавства свідчить про те, що домашнє насильство істотно відрізняється від звичайних конфліктних відносин, оскільки має певні ознаки та характеризується тим, що особа, яка застосовує домашнє насильство, маючи значну перевагу в своїх можливостях, діє умисно з наміром досягти бажаного результату, який полягає у заподіянні шкоди потерпілому шляхом порушення його прав і свобод.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП виражається в умисному вчиненні будь-яких діянь фізичного, психологічного чи економічного характеру, внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Отже, самі по собі, зокрема, нецензурні висловлювання та образи не формують собою домашнє насильство та утворюють склад адміністративного правопорушення у тому випадку, коли такі висловлювання спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Положеннями ст.ст.254, 279 КУпАП визначено, що суд здійснює розгляд справи про адміністративне правопорушення та вирішує питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності лише в межах протоколу про адміністративне правопорушення складеного щодо неї.
Протокол про адміністративне правопорушення, як підстава для притягнення особи до відповідальності та один із засобів доказування у будь-якому разі повинен відповідати вимогам ст.256 КУпАП.
Однак, зміст протоколу про адміністративне правопорушення, складеного щодо ОСОБА_1 не відповідає диспозиції ч.1 ст.173-2 КУпАП, оскільки не містить всіх обов'язкових ознак об'єктивної сторони даного правопорушення, зокрема у ньому не зазначено про заподіяння будь-якої шкоди потерпілій внаслідок неправомірних дій ОСОБА_1 .
На підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-1 КУпАП до протоколу про адміністративне правопорушення долучено наступні докази:
-протокол про прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію ОСОБА_2 від 12.08.2025 року, згідно якого, 12.08.2025 року близько 01 год 30 хв. її чоловік ОСОБА_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, ображав її нецензурними словами та погрожував фізичною розправою, а також виганяв із будинку;
-письмові пояснення ОСОБА_2 від 12.08.2025 року, в яких остання вказала, що 12.08.2025 року близько 01 год 30 хв. її чоловік ОСОБА_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, увімкнув у кімнаті світло та почав ображати її нецензурною лайкою та погрожувати фізичною розправою, та виганяти із будинку, після чого вона викликала поліцію;
-письмовими поясненням ОСОБА_1 від 12.10.2025 року, згідно яких 12.08.2025 року він знаходився в стані алкогольного сп'яніння та ображав свою дружину ОСОБА_2 нецензурними словами та виганяв із будинку, у зв'язку із тим, що він приревнував її до спільного знайомого.
Однак у зазначених письмових доказах відсутні будь-які відомості про те, що у результаті протиправних дій ОСОБА_1 , які мали місце 12.08.2025 року та виражались у нецензурній лайці та погрозах фізичною розправою на адресу дружини, було завдано шкоди фізичному чи психічному здоров'ю потерпілої ОСОБА_3 , що є обов'язковою ознакою об'єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП.
Будь-яких інших доказів на підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, за обставин викладених у протоколі, матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять.
При цьому суд зазначає, що відповідно до ст.251 КУпАП, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до ст.8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція є нормами прямої дії.
Статтею 62 Конституції України визначено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Таким чином, суд може притягнути особу до адміністративної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи. Докази, що викликають такі сумніви, суд має вмотивовано відхилити у своїй постанові.
Стандарт доведення вини поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що правопорушення було вчинено і особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, є винною у вчиненні адміністративного правопорушення.
Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об'єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб'єктивну сторону.
При цьому суд звертає увагу на те, що відповідно до положень ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також з огляду на практику Європейського суду з прав людини у справах «Малофєєва проти Росії»(рішення від 30.05.2013 року, заява № 36673/04) та «Карелін проти Росії»(рішення від 20.09.2016 року заява №926/08,), у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом) і таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя(справа «Гайдашевський проти України» рішення від 05.02.2025, заява №11553/21).
Статтею 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженню всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно з ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
За таких обставин, з'ясувавши повно, всебічно та об'єктивно обставини справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, суд дійшов висновку, що викладена у протоколі про адміністративне правопорушення ВАД №253659 від 12.08.2025 року суть правопорушення не відповідає диспозиції ч.1 ст.173-2 КУпАП, а в матеріалах справи відсутні належні та достатні докази на підтвердження наявності в діях ОСОБА_1 складу вказаного адміністративного правопорушення, у зв"язку із чим провадження у даній справі підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись п. 1 ч. 1 ст. 247, ст. 254-257, 280, 283-285 КУпАП,-
Адміністративну справу, порушену відносно ОСОБА_1 за ознаками ч.1 ст.173-2 КУпАП - провадженням закрити у зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 КУпАП протягом десяти днів з дня винесення постанови до Івано-Франківського апеляційного суду України через Яремчанський міський суд Івано-Франківської області.
Суддя: Тетяна ВАВРІЙЧУК