постанова
ІМЕНЕМ УКРАЇНи
02 вересня 2025 року
м. Київ
справа № 404/6076/21
провадження № 51-1741км23
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду в складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
засудженого ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції),
захисника ОСОБА_6 ,
прокурора ОСОБА_7 ,
розглянув у закритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Кіровського районного суду м. Кіровограда від 05 жовтня 2022 року та ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 20 березня 2024 року у кримінальному провадженні № 12021121010001453 за обвинуваченням
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Осикувате Бобринецького району Кіровоградської області, без постійного місця проживання,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 - ч. 3 ст. 152 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами обставини
За вироком Кіровського районного суду м. Кіровограда від 05 жовтня 2022 року ОСОБА_5 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 - ч. 3 ст. 152 КК та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років.
Вирішено долю речових доказів у справі.
Районний суд установив, що 18 червня 2021 року приблизно о 21:00 ОСОБА_5 на вул. Ярослава Мудрого в м. Кропивницькому побачивши незнайому йому неповнолітню ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка йшла вздовж річки Інгул, вирішив зґвалтувати її.
З цією метою ОСОБА_5 підійшов до неї ззаду, схопив лівою рукою за горло та намагався повалити на землю, проте остання почала чинила опір, для подолання якого ОСОБА_5 завдав їй кількох ударів кулаками в обличчя, спричинивши легких тілесних ушкоджень.
Надалі ОСОБА_5 затягнув потерпілу в кущі неподалік від будинку № 10 на вказаній вулиці, де почав здавлювати їй шию, після чого звалив з ніг та стягнув з неї джинси і нижню білизну нижче колін, а також зняв штани і нижню білизну з себе та закриваючи ОСОБА_8 рот руками і унеможливлюючи її рухи сів зверху на неї та намагався здійснити насильницькі дії сексуального характеру і вступити у статевий акт в природний спосіб. У цей час поруч проїжджав велосипедист, почувши якого потерпіла почала кричати і кликати на допомогу. Злякавшись, що його дії будуть помічені сторонньою особою, ОСОБА_5 встав з потерпілої і почав тікати, не довівши свої дії до кінця з причин, які не залежали від його волі.
Через незначний проміжок часу ОСОБА_5 був затриманий працівниками поліції неподалік від місця події.
При перегляді вироку за апеляційною скаргою захисника Кропивницький апеляційний суд ухвалою від 14 грудня 2022 року залишив його без змін, а скаргу без задоволення.
Постановою Верховного Суду від 13 вересня 2023 року касаційну скаргу захисника було задоволено частково, вказану ухвалу скасовано і призначено новий апеляційний розгляд.
При повторному перегляді вироку Кропивницький апеляційний суд ухвалою від 20 березня 2024 року залишив його без змін, а апеляційну скаргу захисника без задоволення.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить скасувати вказані вирок і ухвалу через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і закрити кримінальне провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
На обґрунтування своїх вимог зазначає, що апеляційний суд не дав належної оцінки доводам апеляційної скарги сторони захисту про допущені судом першої інстанції порушення щодо:
- недопустимості показань потерпілої ОСОБА_8 , яку не було попереджено про кримінальну відповідальність за ст. 384 КК;
- недопустимості протоколу пред'явлення особи для впізнання від 19 червня 2021 року, через порушення права засудженого на захист і порядку проведення цієї слідчої дії;
- неправильного відображення у вироку показань свідка ОСОБА_9 наданих у судовому засіданні.
Також вказує про формальну перевірку судом заяви засудженого про застосування до нього незаконних методів досудового розслідування з боку правоохоронних органів.
Стверджує, що апеляційний суд не обґрунтував належним чином своє рішення про відмову у задоволенні клопотання сторони захисту про повторне дослідження доказів у справі.
Зауважує на тому, що суди першої та апеляційної інстанцій у своїх рішеннях не дали оцінки доводам сторони захисту про відсутність у матеріалах провадження доказів на підтвердження суб'єктивної сторони злочину.
З огляду на ці обставини вважає, що оскаржувані судові рішення не відповідають вимогам статей 370, 374, 419 КПК.
У поданих письмових запереченнях прокурор просить Верховний Суд залишити касаційну скаргу захисника без задоволення, а судові рішення без зміни.
Позиція учасників у суді касаційної інстанції
В судовому засіданні захисник та засуджений підтримали вимоги касаційної скарги.
Прокурор заперечив проти касаційної скарги.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, наведені у касаційній скарзі, колегія суддів (далі - Суд) дійшла висновку про таке.
Відповідно до вимог ст. 2 КПК завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
За правилами ст. 17 КПК особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
Згідно з положеннями п. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1954 року кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено згідно закону.
Обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише у випадку, коли вина особи у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення доведена поза розумним сумнівом.
При розгляді кримінального провадження суд зобов'язаний, крім вимог кримінального процесуального закону, також неухильно дотримуватися вимог Конституції України та міжнародних договорів, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, з урахуванням рішень Конституційного Суду України та практики Європейського суду з прав людини (у тому числі щодо дотримання положень ст. 62 Конституції України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод).
У справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанїї» від 06 грудня 1998 року Європейський Суд вказав на те, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».
За правилами ст. 91 КПК у кримінальному провадженні, серед іншого, підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини його вчинення), винуватість обвинуваченого, форма вини, мотив та мета вчинення.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Згідно з положеннями п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК мотивувальна частина обвинувального вироку, крім іншого, повинна містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення, докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.
Обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови, коли в ході судового розгляду винуватість особи у вчинені кримінального правопорушення була доведена в суді у спосіб визначений законом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Зі змісту вироку, з висновками якого погодився і апеляційний суд, убачається, що свій висновок про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого злочину суд першої інстанції обґрунтував показаннями потерпілої ОСОБА_8 , свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , а також даними, які містяться в протоколах: прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення від 18 червня 2021 року, огляду місця події від 18 та 19 червня 2021 року, пред'явлення особи для впізнання від 19 червня 2021 року; та висновками судових медичних експертиз № 420 від 19 червня 2021 року щодо виявлених у потерпілої тілесних ушкоджень і № 20 від 10 серпня 2021 року щодо осудності ОСОБА_5 .
Проте показання цих свідків та дані, які містяться у протоколах прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення від 18 червня 2021 року, огляду місця події від 18 та 19 червня 2021 року та висновок судової медичної експертизи № 420 від 19 червня 2021 року щодо наявності тілесних ушкоджень у потерпілої підтверджують лише саму подію кримінального правопорушення, чого ніхто з учасників провадження під сумнів не ставить, проте жодним чином не вказують про причетність до цієї події засудженого ОСОБА_5 .
Фактично така причетність останнього до злочину у вироку підтверджується лише наданими у суді показаннями потерпілої ОСОБА_8 та протоколом пред'явлення особи для впізнання від 19 червня 2021 року.
При цьому, як зазначено у вироку, в судовому засіданні ОСОБА_5 своєї вини у вчиненні цього злочину не визнав і пояснив, що ввечері 18 червня 2021 року на вулиці його затримали працівники поліції і відвели до місця, де перебувала потерпіла, в якої запитали, чи упізнає в ньому вона особу, яка намагалася вчинити зґвалтування, на що остання відповіла, що це не він.
Факт пред'явлення ОСОБА_5 для впізнання потерпілій до проведення слідчої дії впізнання особи у порядку ст. 228 КПК також підтверджується і наданими у суді показаннями свідка ОСОБА_12 та рапортом останнього від 18.04.2021 в матеріалах провадження (т. 1 а.к.п. 12).
Потерпіла ОСОБА_8 в суді пояснила, що того дня був помірний дощ, під час боротьби з особою, яка намагалась її зґвалтувати, нападник зняв з неї джинси, нижню білизну та почав роздягатися сам, зняв свої штани та нижню білизну до середини колін, після чого сів на неї зверху намагаючись вступити у статеві зносини, але у нього нічого не вийшло. Останній був одягнутий у джинси темно-синього кольору, кросівки і толстовку фіолетового кольору.
Відповідно до протоколу огляду місця події, під час огляду з місця події були вилучені джинси потерпілої з нашаруванням ґрунтового бруду ( т. 1 а.к.п. 14-20).
Таким чином у особи, яка намагалася вчинити зґвалтування, також мали залишитися сліди ґрунтового бруду на одязі.
Однак, як убачається з матеріалів провадження, на вилучених у ОСОБА_5 джинсах, в які він був одягнутий при затриманні, жодних слідів ґрунтового бруду або інших слідів, які би свідчили про його причетність до злочину, виявлено не було.
За правилами ст. 228 КПК перед тим, як пред'явити особу для впізнання, слідчий, прокурор попередньо з'ясовує, чи може особа, яка впізнає, впізнати цю особу, опитує її про зовнішній вигляд і прикмети цієї особи, а також про обставини, за яких вона бачила цю особу, про що складає протокол. Якщо особа заявляє, що вона не може назвати прикмети, за якими впізнає особу, проте може впізнати її за сукупністю ознак, у протоколі зазначається, за сукупністю яких саме ознак вона може впізнати особу. Забороняється попередньо показувати особі, яка впізнає, особу, яка повинна бути пред'явлена для впізнання, та надавати інші відомості про прикмети цієї особи. Особа, яка підлягає впізнанню, пред'являється особі, яка впізнає, разом з іншими особами тієї ж статі, яких має бути не менше трьох і які не мають різких відмінностей у віці, зовнішності та одязі. Перед тим як пред'явити особу для впізнання, їй пропонується у відсутності особи, яка впізнає, зайняти будь-яке місце серед інших осіб, які пред'являються. Особі, яка впізнає, пропонується вказати на особу, яку вона має впізнати, і пояснити за якими ознаками вона її впізнала.
Однак наявний у матеріалах провадження протокол впізнання особи складений з порушенням цих вимог закону. Зокрема, як убачається з матеріалів провадження, до початку проведення впізнання в порядку ст. 228 КПК працівники поліції показували ОСОБА_5 потерпілій. Остання в судовому засіданні показала, що особа, яка на неї напала, була вдягнута в джинси темно-синього кольору, кросівки і толстовку фіолетового кольору. Однак з відеозапису протоколу впізнання вбачається, що останній був вдягнутий у толстовку сірого кольору.
Відповідно до вимог вказаної норми, особа яка підлягає впізнанню, пред'являється особі, яка впізнає, разом з іншими особами тієї ж статі, яких має бути не менше трьох і які не мають різких відмінностей у віці, зовнішності та одязі. Проте з відеозапису вказаної слідчої дії вбачається, що особи, які пред'являлися потерпілій для впізнання, мали різкі відмінності у зовнішності та одязі. Зокрема, під час впізнання лише ОСОБА_5 був вдягнутий у толстовку сірого кольору, інші особи були вдягнуті в інший одяг (футболки, кофту).
Окрім того, у протоколі впізнання зазначено, що потерпіла ОСОБА_8 впізнала в ОСОБА_5 особу, яка намагалася її зґвалтувати, за джинсами темного кольору, кросівками, кольором волосся, формою зачіски, формою обличчя та формою носа (т. 1 а.к.п. 27-31). Разом із тим у протоколі не конкретизовано за яким саме кольором кросівок, кольором волосся, формою зачіски та обличчя вона впізнала його.
Наявний у матеріалах кримінального провадження диск із відеозаписом проведення вказаної слідчої дії є пошкоджений, що не дало можливості суду першої інстанції у судовому засіданні переглянути його.
Ці порушення, допущені органом досудового розслідування під час проведення вказаної слідчої дії, є істотними, а відтак вказаний протокол впізнання особи не може бути визнаний допустимим, оскільки цей доказ здобутий з порушенням порядку визначеного законом.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 86 КПК недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень і на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
Інших доказів, які би прямо чи непрямо вказували на причетність ОСОБА_5 до вчинення цього злочину, в матеріалах провадження немає.
З урахуванням цього, наданих у судовому засіданні показань потерпілої про те, що вона впізнає ОСОБА_5 як особу, яка намагалася її зґвалтувати, є явно недостатньо щоб зробити безспірний і єдино правильний висновок, що саме він вчинив замах на її зґвалтування.
Відповідно до вимог ст. 92 КПК обов'язок доказування покладений на прокурора. Саме сторона обвинувачення повинна доводити винуватість особи поза розумним сумнівом, чого в даному кримінальному провадженні зроблено не було.
Згідно з положеннями ст. 2 КПК інтереси держави та суспільства вимагають, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до кримінальної відповідальності і жодний невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відтак, засудженою може бути лише особа, винуватість якої доведено в суді поза розумним сумнівом належними і допустимими доказами.
Страждання особи, яких вона зазнала під час вчинення злочину, в жодному разі не можуть бути компенсовані та виправдані стражданнями особи, яка засуджена за злочин, який вона не вчиняла, або вина якої не була доведена в суді поза розумним сумнівом.
На вказані порушення кримінального процесуального закону, допущені органом досудового розслідування при збиранні доказів у кримінальному провадженні, суди першої та апеляційної інстанції при розгляді справи уваги не звернули і належної оцінки їм не дали, що є істотним порушенням вимог цього закону, яке перешкодило їм ухвалити у справі законне та обґрунтоване судове рішення.
Оскільки з часу подій, про які йдеться у судових рішеннях, минуло більше 4 років і встановити нові докази на підтвердження вчинення саме ОСОБА_5 злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15 - ч. 3 ст. 152 КК неможливо, рішення суду апеляційної інстанції раніше вже скасовувалося судом касаційної інстанції і вирок місцевого суду був предметом повторного розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого обвинувачення не представило і не намагалося представити нові докази на спростування версії сторони захисту, враховуючи закріплений Конституцією України принцип презумпції невинуватості, тлумачачи всі сумніви на користь засудженого, колегія суддів вважає, що вирок місцевого суду та ухвала суду апеляційної інстанції щодо ОСОБА_5 підлягають скасуванню, а кримінальне провадження закриттю на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК у зв'язку з тим, що не встановлено достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпано можливості їх отримати.
Відповідно до ст. 440 КПК, суд касаційної інстанції, встановивши обставини, передбачені статтею 284 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу і закриває кримінальне провадження.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд
ухвалив:
Касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 задовольнити.
Вирок Кіровського районного суду м. Кіровограда від 05 жовтня 2022 року та ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 20 березня 2024 року стосовно ОСОБА_5 скасувати і закрити кримінальне провадження щодо нього на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК.
Звільнити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з-під варти з місць позбавлення волі.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
___________________ _____________________ _________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3