Ухвала
Іменем України
08 вересня 2025 року
м. Київ
справа № 485/1132/21
провадження № 61-11276ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 11 серпня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділ частини житлового будинку та земельної ділянки в натурі та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про виділ частини житлового будинку та земельних ділянок в натурі,
У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив поділити в натурі між ним та ОСОБА_2 житловий будинок з будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та виділити йому у власність згідно із технічною документацією кімнати 1-1, 1-2 та 1-3 житлового будинку, з числа надвірних споруд: гараж Ж-1, сарай А-1 та сарай Е-1, припинивши при такому поділі ОСОБА_1 право спільної часткової власності; поділити в натурі між ним та відповідачем земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку площею 0,10 га, кадастровий номер 4825710100:38:009:0027, припинивши при такому поділі ОСОБА_1 право спільної часткової власності.
У листопаді 2024 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом, у якому просила провести поділ належних їй та ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності житлового будинку з господарськими та побутовими будівлями, земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку площею 0,10 га, кадастровий номер 4825710100:38:009:0027; земельної ділянки площею 0,0256 га, кадастровий номер 4825710100:38:009:0026, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , згідно із висновками експерта № 23-2417 судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи за варіантом поділу № l, виконаним судовим експертом Яновською С.
Снігурівський районний суд Миколаївської області рішенням від 14 березня 2025 року позов ОСОБА_1 задовольнив частково. Зустрічний позов ОСОБА_2 задовольнив.
07 липня 2025 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на рішення Снігурівського районного суду Миколаївської області від 14 березня 2025 року разом із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження. В обґрунтування клопотання посилався на навантаження на роботі та хворобу матері, за якою він постійно доглядає.
Миколаївський апеляційний суд ухвалою від 16 липня 2025 року визнав наведені ОСОБА_1 підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Снігурівського районного суду Миколаївської області від 14 березня 2025 року неповажними. Апеляційну скаргу залишив без руху та надав строк для усунення недоліків, а саме - заявнику необхідно було подати до суду заяву про поновлення пропущеного процесуального строку, в якій навести інші поважні причини його пропуску, і роз'яснив заявнику про наслідки невиконання вимог ухвали суду.
Миколаївський апеляційний суд ухвалою від 11 серпня 2025 року визнав наведені ОСОБА_1 у заяві від 22 липня 2025 року про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Снігурівського районного суду Миколаївської області від 14 березня 2025 року підстави неповажними. Відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Снігурівського районного суду Миколаївської області від 14 березня 2025 року.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що наведені апелянтом підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження є неповажними.
29 серпня 2025 року ОСОБА_1 подав засобами поштового зв'язку до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 11 серпня 2025 року, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд не мав правових підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження у справі, оскільки у зв'язку із навантаженням у навчальному процесі, постійною хворобою матері, його хворобою та отриманою ним травмою, він пропустив строк на апеляційне оскарження. Вважає, що ці обставини у своїй сукупності є поважними причинами щодо поновлення строку на апеляційне оскарження.
Вивчивши касаційну скаргу та оскаржуване судове рішення, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з наступних підстав.
За приписами частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
За змістом частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Ухвала апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження не є ухвалою, якою закінчено розгляд справи.
Згідно зі статтею 129 Конституції України та статтями 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Водночас таке право не є абсолютним і з метою забезпечення належного здійснення правосуддя та дотримання, зокрема, принципу правової визначеності, підлягає певним обмеженням.
Згідно зі статтею 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Частиною першою статті 127 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження повинно містити обґрунтування причин поважності пропуску цього строку та докази на підтвердження таких причин.
За приписами частини третьої статті 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відповідно до частини четвертої статті 357 ЦПК України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.
Пунктом 4 частини першої статті 358 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод проголошено право на справедливий судовий розгляд.
Одним з елементів справедливого судового розгляду є принцип правової визначеності прав і обов'язків сторін спору та неможливість безпідставного поновлення пропущеного процесуального строку для оскарження рішення суду, що набрало законної сили, лише з метою його скасування на шкоду інтересам іншого учасника процесу.
Із практики Європейського Суду з прав людини випливає, що судовий розгляд визнається справедливим за умови забезпечення рівного процесуального становища сторін, що беруть участь у спорі. Вимагається, щоб кожній із сторін була надана розумна можливість представляти свою справу у такий спосіб, що не ставить її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.
Поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення без доведеності поважності причин не забезпечувало б рівновагу між інтересами сторін та правову визначеність у цивільних правовідносинах, яка є складовою верховенства права, проголошеного статтею 8 Конституції України.
Європейський Суд з прав людини зауважив, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, у тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із цим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «DeGeouffre dela Pradellev. France» від 16 грудня 1992 року).
Необґрунтоване поновлення процесуальних строків на оскарження «остаточного судового рішення» є порушенням принципу res judicata (правової визначеності), про що неодноразово наголошувалося у прецедентній практиці Європейського суду з прав людини.
Так, у параграфі 41 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Пономарьов проти України» від 3 квітня 2008 року зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Аналогічні висновки викладені Європейським судом з прав людини й у рішеннях у справах «Науменко проти України» від 9 листопада 2004 року, «Полтораченко проти України» від 18 січня 2005 року та «Тімотієвич проти України» від 08 листопада 2005 року.
Апеляційний суд встановив, що повний текст рішення Снігурівського районного суду Миколаївської області від 14 березня 2025 року ОСОБА_1 отримав 17 березня 2025 року, що підтверджується розпискою.
З апеляційною скаргою на оскаржуване судове рішення ОСОБА_1 звернувся 07 липня 2025 року, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження.
У клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження ОСОБА_1 посилався на навантаження на роботі та хворобу матері, за якою він постійно доглядає.
Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 16 липня 2025 року підстави, наведені ОСОБА_1 для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Снігурівського районного суду Миколаївської області від 14 березня 2025 року визнано неповажними. Апеляційну скаргу залишено без руху та надано заявнику строку для усунення недоліків, а саме - для подання до апеляційного суду заяви про поновлення пропущеного процесуального строку із зазначенням інших поважних причин його пропуску, і роз'яснено заявнику про наслідки невиконання вимог ухвали суду.
Залишаючи апеляційну скаргу без руху у зв'язку із пропуском встановленого законом строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд виходив з того, що наведені заявником причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Снігурівського районного суду Миколаївської області від 14 березня 2025 року є неповажними, оскільки ОСОБА_1 у березні 2025 року був обізнаний про оскаржуване рішення суду першої інстанції, а з апеляційною скаргою звернувся до апеляційного суду лише 07 липня 2025 року. Посилання заявника на відсутність у нього вільного часу на оскарження судового рішення не є поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження, оскільки не вказують на наявність об'єктивних обставин, які б унеможливлювали подання апеляційної скарги в межах передбаченого законом строку на апеляційне оскарження рішення.
На виконання вимог ухвали Миколаївського апеляційного суду від 16 липня 2025 року ОСОБА_1 було подано до суду заяву, в якій, окрім підстав, які вже були визнанні ухвалою суду неповажними (зайнятість у навчальному процесі та хвороба матері), він посилався також на те, що після ухвалення оскаржуваного судового рішення він переніс емоціональне навантаження, що одразу відобразилось на його стані здоров'я та ще більше загострилось хронічне захворювання, у зв'язку із чим він був змушений звернутись за медичною допомогою до лікаря за призначенням інтенсивного лікування. Крім того, 18 березня 2025 року він отримав травму у зв'язку із чим пересувався за допомогою палиці та мав значні болі. В подальшому, 02 травня 2025 року лікар підтвердив діагноз. У зв'язку із вказаними обставинами, він не мав можливості займатись оскарженням рішенням суду.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції виходив з того, що зазначені заявником підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження є неповажними, оскільки після ухвалення оскаржуваного судового рішення та отримання його копії 17 березня 2025 року, ОСОБА_1 у межах строку на апеляційне оскарження рішення суду, особисто з'являвся до суду першої інстанції 20 березня 2025 року та 04 квітня 2025 року задля отримання копій судових рішень, а також приймав участь у судовому засіданні 28 березня 2025 року під час розгляду заяви відповідача про ухвалення додаткового рішення у справі, тобто ОСОБА_1 був обізнаний про ухвалення судом першої інстанції рішення суду від 14 березня 2025 року, однак з апеляційною скаргою на вказане судове рішення звернувся 07 липня 2025 року, тобто з пропуском встановленого строку на апеляційне оскарження рішення суду.
Також, апеляційний суд надав оцінку доводами заявника про неможливість вчинення ним дій щодо оскарження рішення суду, у зв'язку із погіршенням стану його здоров'я та отриманою травмою та дійшов висновку, що наведені підстави не вказують на наявність об'єктивних та непереборних обставин, які б унеможливлювали подання апеляційної скарги в межах передбаченого законом строку на апеляційне оскарження рішення.
Встановивши, що наведені ОСОБА_1 підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду є непереконливими та неповажними, оскільки апелянтом не надано доказів наявності істотних перешкод чи труднощів, які унеможливили вчасне вчинення процесуальних дій, спрямованих на подання апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження з підстав, передбачених пунктом 4 частини першої статті 358 ЦПК України.
Доводи, якими заявник мотивує касаційну скаргу, не можуть слугувати підставами для скасування рішення суду апеляційної інстанції, оскільки вони ґрунтуються на незгоді з висновками суду щодо встановлених обставин справи та відносяться до переоцінки доказів. В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази. Крім того, аналогічним доводам вже була надана належна оцінка апеляційним судом.
Ураховуючи викладене, оскільки правильне застосування апеляційним судом норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а касаційна скарга є необґрунтованою, у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
Керуючись частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 11 серпня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділ частини житлового будинку та земельної ділянки в натурі та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про виділ частини житлового будинку та земельних ділянок в натурі.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
М. Ю. Тітов