09 вересня 2025 року
м. Київ
cправа № 917/1162/25
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Малашенкової Т. М.
розглянувши матеріали касаційної скарги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Саламандра» (далі - ПрАТ «Саламандра», скаржник)
на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 15.07.2025
та постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.08.2025
у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ»
до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Саламандра»
про стягнення 143 843,85 грн страхового відшкодування в порядку суброгації,
ПрАТ «Саламандра» 28.08.2025 та 29.08.2025 через Електронний суд звернулося до Верховного Суду з касаційними скаргами, які є тотожні та розглядаються судом як одна, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Полтавської області від 15.07.2025 у справі №917/1162/25 в частині стягнення судових витрат з ПрАТ «Саламандра» та постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.08.2025.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.08.2025 у справі №917/1162/25 визначено колегію суддів у складі: Малашенкової Т. М. (головуючої), Бенедисюка І. М., Власова Ю.Л.
Відповідно до частини четвертої статті 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Господарський суд Полтавської області ухвалою від 15.07.2025 про закриття провадження у справі №917/1162/25, залишеною без змін Східним апеляційним господарським судом постановою від 12.08.2025, заяву позивача про закриття провадження у справі №917/1162/25 задовольнив, провадження у справі закрив. Стягнув з ПрАТ «Саламандра» на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» (далі - ПрАТ «УСГ») 4 000,00 грн витрат на правничу допомогу. Повернув ПрАТ «Страхова компанія «УСГ» з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2 422,40 грн, сплачений згідно з платіжною інструкцією №6302 від 11.06.2025.
Отже, постановою Східного апеляційного господарського суду від 12.08.2025 переглянута ухвала Господарського суду Полтавської області від 15.07.2025 про закриття провадження у справі №917/1162/25.
З огляду на викладене оскаржується постанова зі справи якою переглянута ухвала про закриття провадження у справі (пункт 13 частини першої статті 255 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України)) належить до переліку судових рішень, на які учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі (якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки), мають право подати касаційну скаргу (пункт 2 частини першої статті 287 ГПК України).
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Отже, у разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у пунктах 2 і 3 частини першої статті 287 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Приписами частини третьої статті 311 ГПК України передбачено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Верховний Суд звертає увагу, що частина друга статті 287 ГПК України визначає і розмежовує підстави оскарження судових рішень передбачених пунктами 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України та підстави оскарження судових рішень визначених пунктами 2, 3 частини першої статті 287 ГПК України.
Відтак, системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 287 ГПК України має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний абзац частини другої статті 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Таким чином, процесуальний закон покладає на скаржника обов'язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування яких конкретно норм матеріального та/або порушення норм процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу касаційного оскарження судового рішення, передбачену частиною другою статті 287 ГПК України.
Суд касаційної інстанції в силу приписів статті 300 ГПК України переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до приписів ГПК України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно форми, змісту касаційної скарги та строку її подання.
У поданій касаційній скарзі ПрАТ «Саламандра» з посиланням на підпункт «а» пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України зазначає, що є наявність правової проблеми, яка має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, з подальшим її мотивування у касаційній скарзі.
При цьому скаржник не посилається на підставу подання касаційної скарги, визначеною відповідним абзацом частини другої статті 287 ГПК України (оскільки оскаржується судове рішення, передбачене пунктом 2 частини першої статті 287 ГПК України).
При поданні касаційної скарги на судове рішення, ухвалене за результатом розгляду ухвали про закриття провадження у справі, скаржнику необхідно посилатися на підставу подання касаційної скарги, визначеною відповідним абзацом частини другої статті 287 ГПК України, при цьому касаційна скарга має містити належне обґрунтування того, у чому саме полягало невірне застосування норм матеріального права та / чи порушення норм процесуального права судами попередніх інстанцій під час прийняття оскаржуваних судових рішень.
Наразі скаржник, як зазначено вище, не зазначає підстави касаційного оскарження за відповідним абзацом частини другої статті 287 ГПК України з огляду на предмет оскарження (постанови, прийнятої за наслідками розгляду ухвали) та вище наведених міркувань.
З огляду на принципи диспозитивності, рівності, змагальності та межі касаційного перегляду закріплені у статті 300 ГПК України, Суд не наділений повноваженнями доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які скаржник не навів у її тексті, або самостійно визначати конкретну підставу.
За таких обставин, Верховний Суд доходить висновку, що касаційна скарга оформлена з порушенням вимог статті 290 ГПК України, оскільки не містить чіткого визначення підстав, на яких подається касаційна скарга з належним обґрунтуванням, у чому конкретно полягало неправильне застосування норм матеріального та / або порушення норм процесуального права судом попередньої інстанції під час прийняття оскаржуваного судового акта.
Таким чином, враховуючи доводи касаційної скарги, скаржнику слід виконати вимоги пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України та вказати підстави касаційного оскарження судового рішення, визначену у частині другій статті 287 ГПК України (з визначенням відповідного абзацу), з належним обґрунтуванням того, у чому полягає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, з огляду на предмет касаційного оскарження.
Наслідком не усунення цього недоліку є повернення касаційної скарги скаржнику на підставі частини п'ятої статті 292 ГПК України.
Також згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави для звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до частини другої статті 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір».
Відповідно до частини першої статті 4 Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
За приписами підпункту 8 пункту 2 частини другої статті 4 Закону за подання до господарського суду апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду судовий збір становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Приписами статті 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2025» прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 1 січня 2025 року визначений у розмірі 3 028,00 грн.
Відповідно до частини третьої статті 4 Закону при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Так, предметом касаційного оскарження є ухвала Господарського суду Полтавської області від 15.07.2025 про закриття провадження у справі №917/1162/25, залишена без Східним апеляційним господарським судом постановою від 12.08.2025, в частині стягнення судових витрат.
З касаційною скаргою ПрАТ «Соломандра», як зазначено вище в цій ухвалі, через «Електронний суд», а тому, враховуючи викладене, судовий збір за подання цієї касаційної скарги з урахуванням понижуючого коефіцієнта 0,8, який підлягає застосуванню, мав обчислюватись та сплачуватись до спеціального фонду Державного бюджету України з урахуванням вимог вказаних норм Закону України «Про судовий збір» у розмірі 2 422,40 грн.
Проте до поданої касаційної скарги скаржником не додано доказів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі; не зазначено про наявність таких доказів і в додатках до касаційної скарги.
При цьому у касаційній скарзі скаржник зазначає, що предмет касаційної скарги в цій справі стосується виключно вирішення питання про розподіл судових витрат, за подання касаційної скарги не підлягає сплаті судовий збір відповідно до Закону України «Про судовий збір» та усталеної судової практики Верховного Суду.
Однак Верховний Суд згадане посилання скаржника відхиляє як необґрунтоване, оскільки згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 29.05.2018 у справі № 915/955/15, які є релевантним для цієї справи в аспекті застосування підпункту 8 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір», за подання касаційної скарги на ухвалу суду, відповідно до яких положення цієї норми Закону, якою передбачено ставку судового збору з апеляційної і касаційної скарг на ухвалу господарського суду у розмірі одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб, стосується подання апеляційних і касаційних скарг на всі без винятку ухвали господарського суду, які підлягають оскарженню, незалежно від того, чи передбачено цим Законом справляння судового збору за подання тих заяв, за результатами розгляду яких виносяться відповідні ухвали.
Звертаючись до Верховного Суду з касаційною скаргою у цій справі, скаржник наведеного не врахував та не сплатив судовий збір у встановленому законом порядку і розмірі у зв'язку з чим скарга не відповідає вимогам, встановленим статтею 290 ГПК України.
Виходячи з вищевикладеного, Верховний Суд зазначає, що з метою усунення допущеного недоліку оформлення касаційної скарги скаржнику слід надати докази сплати судового збору в розмірі 2 422,40 грн, який має бути перерахований за актуальними реквізитами щодо сплати судового збору за подачу касаційної скарги до Верховного Суду на час вчинення такої дії.
Наслідком не усунення цього недоліку є повернення касаційної скарги скаржнику на підставі частини п'ятої статті 292 ГПК України.
У разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу (зокрема, передбачено частиною другою статті 292 ГПК України).
У разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу (зокрема, передбачено частиною другою статті 292 ГПК України).
Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
З огляду на викладене, касаційна скарга ПрАТ «Саламандра» підлягає залишенню без руху на підставі частини другої статті 292 ГПК України, із наданням скаржникові строку для усунення зазначених вище недоліків, шляхом:
надання касаційної скарги в новій редакції із зазначенням підстави касаційного оскарження судового рішення, передбаченої у відповідному абзаці частини другої статті 287 ГПК України, з огляду на предмет касаційного оскарження, з належним обґрунтуванням того, у чому полягає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права чи порушення норм процесуального права;
документа на підтвердження сплати судового збору в розмірі 2 422,40 грн, який має бути перерахований за реквізитами рахунку для зарахування до Державного бюджету України судового збору за розгляд справ Верховним Судом (Касаційним господарським судом), які розміщені на сайті Судова влада України та є актуальними на час вчинення дії.
Матеріали з усуненням недоліків касаційної скарги слід подати в Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у встановлений цією ухвалою строк, а також надати суду докази надіслання копії цих матеріалів іншим учасникам справи, ураховуючи частину п'яту статті 42 ГПК України.
Суд також вважає за необхідне звернути увагу скаржника на те, що з огляду на повноту та межі неусунення недоліків касаційної скарги протягом установленого строку може мати наслідки повернення скарги на підставі частини п'ятої статті 292 ГПК України, виходячи з вищенаведеного.
Керуючись статтями 174, 234, 235, 287, 290, 291, 292 ГПК України, статтею 4 Закону України «Про судовий збір», Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Саламандра» на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 15.07.2025 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.08.2025 у справі №917/1162/25 - залишити без руху.
2. Надати Приватному акціонерному товариству «Страхова компанія «Саламандра» строк для усунення недоліків касаційної скарги тривалістю 10 днів з дня вручення копії цієї ухвали. Повідомити скаржника про можливість подати до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду документи про усунення недоліків через Електронний суд або поштою за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6.
3. Роз'яснити Приватному акціонерному товариству «Страхова компанія «Саламандра», що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто на підставі частини п'ятої статті 292 ГПК України у залежності від повноти усунення недоліків.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Т. Малашенкова