02 вересня 2025 року
м. Київ
cправа № 910/9950/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Малашенкової Т.М. (головуючої), Булгакової І.В., Власова Ю.Л.,
за участю секретаря судового засідання Гибало В.О.,
представників учасників справи:
позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Зоннененергі» (далі - Товариство, позивач) - Іванов А.О. (адвокат),
відповідача - Державного підприємства «Гарантований покупець» (далі - Підприємство, відповідач, скаржник) - Франюк А.В. (адвокат),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Підприємства
на рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2025 (суддя Андреїшина І.О.), додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 05.02.2025 (суддя Андреїшина І.О.),
постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.05.2025 (судді: Владимиренко С.В., Демидова А.М., Ходаківська І.П.) та
додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2025 (судді: Владимиренко С.В., Демидова А.М., Ходаківська І.П.)
у справі за позовом Товариства
до Підприємства
про стягнення 3 207 979,45 грн.
Спір у справі виник щодо наявності/відсутності підстав для стягнення з відповідача основного боргу, 3% річних та інфляційних втрат.
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Товариство звернулося до суду з позовом (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог) про стягнення з Підприємства 2 281 959,78 грн - основного боргу, 20 875,97 грн - 3% річних, 85 466,74 грн - інфляційних втрат.
1.2. На обґрунтування позовних вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем умов Договору №1086/1 від 03.12.2019 (далі - Договір), Додаткових угод до нього №1725/01 від 28.12.2019, №1400/01/20 від 06.05.2020 в частині повної оплати за відпущену електричну енергію, вироблену позивачем, як продавцем за «зеленим» тарифом, за періоди з вересня 2022 року до грудня 2022 року та протягом 2023 року, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі 3 229 817,74 грн. Крім того, за порушення грошового зобов'язання позивач нарахував відповідачу на підставі частини другої статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) 20 875,97 грн 3% річних за періоди з 07.05.2024 до 18.09.2024, з 14.05.2024 до 02.08.2024 та з 22.05.2024 до 02.08.2024, та 85 466,74 грн інфляційних втрат за період з травня 2024 року до липня 2024 року.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Господарський суд міста Києва рішенням від 15.01.2025:
- закрив провадження у справі №910/9950/24 в частині вимог про стягнення основного боргу в розмірі 822 260,87 грн у зв'язку з відмовою позивача від позову;
- закрив провадження у справі в частині вимог про стягнення основного боргу в розмірі 453935,45 грн на підставі пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) за відсутності предмета спору;
- позов задовольнив частково;
- стягнув з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 1 828 024,33 грн, 3% річних у розмірі 20 071,99 грн, інфляційних втрат у розмірі 82 177,91 грн та витрати зі сплати судового збору у розмірі 28 954,11 грн;
- у решті позовних вимог відмовив.
2.2. Господарський суд міста Києва додатковим рішенням від 05.02.2025, яке Північний апеляційний господарський суд постановою від 06.05.2025 залишив без змін, стягнув з відповідача на користь позивача судові витрати на правничу допомогу у розмірі 20 000 грн.
2.3. Північний апеляційний господарський суд додатковою постановою від 06.05.2025 скасував частково рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2025 та ухвалив нове рішення, яким позов задовольнив частково, виклав резолютивну частину рішення у новій редакції:
- закрив провадження у справі №910/9950/24 в частині вимог про стягнення основного боргу в розмірі 822 260,87 грн у зв'язку з відмовою позивача від позову;
- закрив провадження у справі в частині вимог про стягнення основного боргу в розмірі 453 935,45 грн на підставі пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) за відсутності предмета спору;
- позов задовольнив частково;
- стягнув з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 1 828 024,33 грн, 3% річних у розмірі 20 071,99 грн, інфляційних втрат у розмірі 70 059,47 грн та витрати зі сплати судового збору у розмірі 28 772,34 грн;
- у решті позовних вимог відмовив.
2.4. Північний апеляційний господарський суд додатковою постановою від 20.05.2025 стягнув з відповідача на користь позивача судові витрати на правничу допомогу у розмірі 19 874 грн.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. Підприємство звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2025, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 05.02.2025, постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.05.2025 та додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2025 у справі №910/9950/24 та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог повністю.
4. Узагальнені доводи касаційної скарги
4.1. З посиланням на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України скаржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах:
4.1.1. щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема, щодо застосування положень абзацу 1 пункту 11.4. Глави 11 Порядку № 641 в редакції постанови НКРЕКП від 24.01.2024 № 178 щодо обов'язку Гарантованого покупця забезпечити проведення розрахунку та здійснити оплату за відпущену продавцем за «зеленим» тарифом у попередньому розрахунковому періоді (місяці) електричну енергію протягом п'яти робочих днів з дня оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці у взаємозв'язку з положеннями абзацу 3 підпункту 12 пункту 1 постанови НКРЕКП від 25 лютого 2022 року №332 «Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану» щодо права Гарантованого покупця на зменшення рівня розрахунків з позивачем на суму неоплаченої частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії та вартості відхилення.
4.1.2. щодо застосування положень частини другої статті 625 ЦК України у взаємозв'язку з положеннями абзацу 3 підпункту 12 пункту 1 постанови НКРЕКП від 25 лютого 2022 року №332 «Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану», а саме можливості покладення на Гарантованого покупця відповідальності у вигляді 3% річних та інфляційних втрат у разі наявності у нього права на зменшення рівня розрахунків з позивачем на суму неоплаченої частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії та вартості відхилення.
4.1.3. щодо застосування абзацу 2 пункту 11.4. Глави 11 Порядку №641 в редакції постанови НКРЕКП від 24.01.2024 №178, згідно з яким при визначенні суми коштів для здійснення остаточного місячного платежу за відпущену продавцем за «зеленим» тарифом у попередньому розрахунковому періоді (місяці) електричну енергію гарантованим покупцем, зокрема враховується сума коштів, сплачених такому продавцю за «зеленим» тарифом шляхом здійснення авансових платежів, та сума коштів, отриманих гарантованим покупцем від ОСП відповідно до Договору про надання послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел.
4.2. З посиланням на пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України скаржник зазначає про те, що судами першої та апеляційної інстанцій порушено норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи та суди попередніх інстанції не дослідили зібрані у справі докази.
4.3. В частині оскарження додаткової постанови суду апеляційної інстанції скаржник з посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України зазначив про те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, зокрема судом апеляційної інстанції не враховано правові висновки Верховного Суду в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та у постановах Верховного Суду від 23.01.2020 у справі №300/941/19 та від 31.01.2020 у справі №726/549/19 про те, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також їх розрахунку є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких.
4.3.1. З посиланням на пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України зазначив про те, що суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи та суд апеляційної інстанції помилково вважав встановленими обставини, які не підтверджені доказами.
4.4. За доводами та підставами касаційної скарги судові рішення в частині закриття провадження в касаційному порядку не оскаржуються.
5. Позиція інших учасників справи
5.1. У відзиві на касаційну скаргу Товариство заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх незаконність та необґрунтованість, і просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін як такі, що прийняті з дотриманням норм права. Товариство у відзиві зазначило, що орієнтовний (попередній) розрахунок витрат на професійну правничу допомогу, яка буде надана позивачу під час касаційного розгляду цієї справи, складає 42 000 гривень (докази витрат будуть подані у строк, передбачений у частині восьмій статті 129 ГПК України, оскільки надання правової допомоги здійснюється на погодинній основі).
6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
6.1. Позивач (далі - виробник за «зеленим» тарифом) та відповідач (далі - гарантований покупець) 03.12.2019 уклали Договір, за умовами пункту 1.1 якого у редакції Додаткової угоди №1400/01/20 від 06.05.2020 продавець за «зеленим» тарифом зобов'язується продавати, а гарантований покупець зобов'язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену Продавцем за «зеленим» тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього Договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі Гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 № 641 (далі - Порядок), або Порядку продажу та обліку електричної енергії, виробленої споживачами, а також розрахунків за неї, затвердженого постановою НКРЕКП від 13.12.2019 № 2804 (далі - Порядок продажу електричної енергії споживачами).
6.2. Згідно з пунктом 2.1 Договору сторони визнають свої зобов'язання згідно із Законами України «Про ринок електричної енергії», «Про альтернативні джерела енергії», Порядком, Порядком продажу електричної енергії споживачами, Правилами ринку, затвердженими постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 307, Правилами ринку «на добу наперед» та внутрішньодобового ринку, затвердженими постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №308, та керуються їх положеннями та положеннями законодавства України при виконанні цього Договору.
6.3. Купівля-продаж електричної енергії за цим договором здійснюється за умови членства продавця за «зеленим» тарифом у балансуючій групі гарантованого покупця (пункт 2.2 Договору).
6.4. НЕК «Укренерго» повідомленням №01/9190 від 06.03.2020 проінформувало позивача про те, що його включено до балансуючої групи ДП «Гарантований покупець» шляхом приєднання до умов Договору про врегулювання небалансів електричної енергії та долучено до реєстру учасників ринку, ідентифікатор Договору №1551-01014.
6.5. Відповідно до пункту 2.3 Договору продавець за «зеленим» тарифом зобов'язується продавати, а гарантований покупець зобов'язується купувати всю відпущену електричну енергію в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць продавця за «зеленим» тарифом за встановленим йому «зеленим» тарифом з урахуванням надбавки до тарифу.
6.6. За умовами пункту 2.4 Договору продавець за «зеленим» тарифом продає гарантованому покупцю електричну енергію відповідно до Порядку, якщо продавець є виробником за «зеленим» тарифом, або Порядку продажу електричної енергії споживачами, у разі якщо продавець є споживачем за «зеленим» тарифом, за тарифами, величини яких для кожної генеруючої одиниці за «зеленим» тарифом встановлені Регулятором, у національній валюті України.
6.7. Відповідно до пункту 2.5 Договору вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавця за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку або глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці.
6.8. Згідно з пунктом 3.1 Договору обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку або глави 5 Порядку продажу електричної енергії споживачами на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до глави 7 Порядку або глави 4 Порядку продажу електричної енергії споживачами.
6.9. Розрахунок за куплену гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок продавця за «зеленим» тарифом, з урахуванням ПДВ (пункт 3.2 Договору).
6.10. Пунктом 3.3 Договору сторони погодили, що оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої гарантованим покупцем у продавців за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюється відповідно до положень глави 10 Порядку або глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами.
6.11. Відповідно до пункту 4.5 Договору гарантований покупець зобов'язаний: купувати у продавця за «зеленим» тарифом вироблену електричну енергію, за винятком обсягів електричної енергії, необхідних для власних потреб; у повному обсязі здійснювати своєчасні розрахунки за куплену у продавця за «зеленим» тарифом електричну енергію; нараховувати плату за відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії продавця за «зеленим» тарифом відповідно до положень глави 9 Порядку.
6.12. Відповідно до пункту 7.4 Договору якщо виробник за «зеленим» тарифом є суб'єктом господарювання, який має ліцензію на провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії та Регулятором уже встановлено йому «зелений» тариф і продавець за «зеленим» тарифом має укладений з оператором системи передачі договір про врегулювання небалансів, цей Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє на строк дії «зеленого» тарифу (до 01.01.2030).
6.13. Розрахунок платежів та порядок їх здійснення між гарантованим покупцем та продавцем електричної енергії врегульовано розділом 10 Порядку.
6.13.1. Зокрема, пунктом 10.1 Порядку передбачено таке:
- до 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної кваліфікованим електронним підписом (далі - КЕП), за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію;
- до 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.
6.13.2. Згідно з пунктом 10.2 Порядку з урахуванням положень глави 8 цього Порядку гарантований покупець протягом перших трьох робочих днів місяця, наступного за розрахунковим, здійснює розрахунок вартості електричної енергії, за яку здійснюється оплата продавцю за розрахунковий місяць, та направляє йому два примірники акта купівлі-продажу, підписані зі своєї сторони.
6.13.3. Відповідно до пункту 10.3 Порядку після отримання від гарантованого покупця двох примірників акта купівлі-продажу відповідно до пункту 10.2 цієї глави, підписаних з його сторони, продавець повертає протягом перших п'яти робочих днів місяця, наступного за розрахунковим, гарантованому покупцю один примірник акта купівлі-продажу, підписаний зі своєї сторони.
6.13.4. Пунктом 10.4 Порядку встановлено, що після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів.
6.14. Додатковою угодою №1725/01 від 28.12.2019 сторони дійшли згоди, що у зв'язку із виконанням виробником за «зеленим» тарифом умов пункту 7.5 Договору: виробником за «зеленим» тарифом отримано ліцензію на провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії (постанова НКРЕКП від 14.11.2019 №2325); виробнику за «зеленим» тарифом укладено договір про врегулювання небалансів електричної енергії (учасник ринку з 24.12.2019).
6.15. На виконання умов Договору позивач продав Гарантованому покупцю протягом вересня-грудня 2022 року та протягом 2023 року, а відповідач отримав електричну енергію, вироблену позивачем, як продавцем за «зеленим» тарифом на загальну суму 23 433 049,78 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями актів купівлі-продажу електроенергії.
6.16. В свою чергу, відповідач за отриману від позивача електричну енергію розрахувався частково на суму 20 203 232,04 грн, що підтверджується наявними у цій справі копіями платіжних інструкцій.
6.17. НКРЕКП постановами №858 від 30.04.2024 (дата оприлюднення - 01.05.2024) та №946 від 15.05.2024 (дата оприлюднення - 16.05.2024) затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої відповідачу, зокрема у вересні-грудні 2022 року, лютому-липні 2023 року, вересні та жовтні 2023 року.
6.18. Позивач зазначав, що відповідач на порушення умов Договору та Порядку свої зобов'язання з оплати у повному обсязі за отриману електричну енергію у період з вересня 2022 року до грудня 2022 року та протягом 2023 року не виконав, внаслідок чого за ним обраховується заборгованість у розмірі 3 229 817,74 грн.
6.19. За порушення взятих на себе грошових зобов'язань позивач нарахував відповідачу 20 875,97 грн 3% річних за періоди з 07.05.2024 до 18.09.2024, з 14.05.2024 до 02.08.2024 та з 22.05.2024 до 02.08.2024, та 85 466,74 грн інфляційних втрат за період з травня 2024 року до липня 2024 року на підставі частини другої статті 625 ЦК України.
7. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції
7.1. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.06.2025 для розгляду касаційної скарги у справі №910/9950/24 визначено колегію суддів у складі: головуючої судді - Малашенкової Т.М., суддів Бенедисюка І.М., Власова Ю.Л.
7.2. Верховний Суд ухвалою від 05.08.2025 відкрив касаційне провадження у справі №910/9950/24 за вказаною касаційною скаргою на підставі пунктів 1, 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України.
7.3. Розпорядженням заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 28.08.2025 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи у зв'язку з відпусткою судді Бенедисюка І.М.
7.4. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.08.2025 для розгляду справи №910/10520/24 визначено колегію суддів у складі: Малашенкової Т.М. (головуюча), Булгакова І.В., Власов Ю.Л.
7.5. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
7.6. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).
8. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій.
8.1. Предметом касаційного перегляду є рішення суду першої інстанції про часткове задоволення позову, постанова суду апеляційної інстанції, прийнята за результатами перегляду рішення суду першої інстанції, якою вказане рішення скасоване, ухвалено нове рішення та резолютивну частину рішення викладено в новій редакції про часткове задоволення позову, додаткове рішення суду першої інстанції та додаткова постанова суду апеляційної інстанції про стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Судові рішення в частині закриття провадження з огляду на доводи та підстави касаційної скарги не оскаржуються і Судом не переглядаються.
8.2. Відповідно до вимог статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції переглядає оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
8.3. Дослідивши доводи, наведені в касаційній скарзі та відзиві, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає таке.
8.4. Предметом позову у цій справі є стягнення з відповідача основного боргу в сумі 1 828 024,33 грн за поставлену у вересні-грудні 2022 року, 2023 році за Договором, але неоплачену у повному обсязі, електричну енергію, а також нарахованих за порушення строків оплати постановленої електричної енергії 3 % річних в сумі 20 875,97 грн та інфляційних втрат в сумі 85 466,74 грн.
8.5. Приймаючи рішення про часткове задоволення позову (див. пункт 2.1. цієї постанови) суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність позивачем позовних вимог, а строк виконання зобов'язання відповідача перед позивачем зі 100% оплати за поставлену електричну енергію за спірні періоди є таким, що настав та відсутності підстав для звільнення відповідача від оплати заборгованості. При цьому суд першої інстанції задовольнив клопотання позивача про закриття провадження у справі №910/9954/24 в частині стягнення з відповідача на його користь 822 260,87 грн у зв'язку із відмовою від позову в цій частині та задовольнив клопотання відповідача про закриття провадження у цій справі в частині стягнення з нього на користь позивача 453 935,45 грн основного боргу у зв'язку зі сплатою.
8.6. Суд апеляційної інстанції скасовуючи вказане рішення та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позову (див. пункт 2.3. цієї постанови), виходив з того, що строк остаточного розрахунку за електричну енергію відповідного періоду, сторони, у тому числі керуючись і принципом свободи договору, визначили з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (затвердження вартості послуги НКРЕКП). Таким чином, спірні правовідносини між позивачем та відповідачем щодо остаточного розрахунку виникають не з моменту підписання між сторонами акта купівлі-продажу, електроенергії, а саме з події, яка має неминуче настати - затвердження вартості послуги Регулятором. До затвердження рішення регулятора щодо розміру вартості послуги у відповідному місяці в гарантованого покупця не виникає зобов'язання з остаточного розрахунку за електроенергію. Отже, у цьому випадку, підлягає застосуванню редакція Порядку №641 від 26.01.2024, оскільки постанови НКРЕКП №№858, 896 та 946 затверджені після 26.01.2024. Таким чином, відповідач мав здійснити остаточний розрахунок за поставку електричної енергії у січні, лютому, липні-вересні 2023 року у строк до 07.05.2024 включно, за поставку електроенергії у грудні 2022 року, березні-червні 2023 року, у листопаді та у грудні 2023 року у строк до 16.05.2024 включно, а за поставку електроенергії у вересні-листопаді 2022 року, жовтні 2023 року до 22.05.2024 включно. Такий порядок визначення кінцевої дати остаточного розрахунку за поставку електричної енергії узгоджується із позицією об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 21.06.2024 по справі №910/4439/23 (не з дня, наступного за днем оприлюднення постанови Регулятора, а саме з дня оприлюднення постанови регулятора). Тоді як, суд першої інстанції, погодившись із розрахунком позивача, помилково визначив, що відповідач мав здійснити остаточний розрахунок за поставку електричної енергії 06.05.2024, 13.05.2024 та 21.05.2024 включно.
8.6.1. Враховуючи те, що позивачем при розрахунку 3% річних та інфляційних втрат не правильно визначено початок перебігу порушення зобов'язань, на порушення положень пункту 11.4 Порядку та правової позиції об'єднаної палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 21.06.2024 у справі №910/4439/23, суд апеляційної інстанції здійснив власний розрахунок інфляційних витрат та 3% річних у межах заявлених позивачем періодів. За розрахунком суду апеляційної інстанції до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 20 071,99 грн 3 % річних та 70 059,47 грн інфляційних витрат.
8.6.2. Щодо нарахування 3% річних суд апеляційної інстанції зазначив, що до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 20 071,99 грн, розрахунок здійснено без врахування днів, які позивач помилково визначив датою початку прострочення зобов'язання.
8.6.3. Суд апеляційної інстанції відхилив доводи відповідача про те, що строк виконання зобов'язання щодо остаточного розрахунку є таким, що не настав через наявність заборгованості НАЕК «Укренерго» перед відповідачем за надані згідно з умова Договору №0414-09051/52/01 від 26.06.2019 у розрахунковому місяці послуги, оскільки відповідно до абзацу 2 пункту 11.4 Порядку №641 (у редакції з 26.01.2024) при визначенні суми коштів для здійснення остаточного місячного платежу за відпущену продавцем за «зеленим» тарифом у попередньому розрахунковому періоді (місяці) електричну енергію гарантованим покупцем, зокрема враховується сума коштів, сплачених такому продавцю за «зеленим» тарифом шляхом здійснення авансових платежів, та сума коштів, отриманих гарантованим покупцем від ОСП відповідно до Договору про надання послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел. Невиконання НАЕК «Укренерго» умов Договору №0414-09051/52/01 від 26.06.2019 перед відповідачем не звільняє останнього від відповідальності перед позивачем за неналежне виконання умов Договору.
8.6.4. Доводи відповідача про те, що станом на 23.08.2024 позивач має перед відповідачем заборгованість за спірний період у розмірі 414 788,59 грн, з яких: 380 721,29 грн за послуги з відшкодування частки вартості небалансу електричної енергії балансуючої групи гарантованого покупця; 34 067,30 грн за послугу з відшкодування вартості відхилення, а тому в частині стягнення з відповідача на користь позивача 414 788,59 грн слід відмовити, суд апеляційної інстанції відхилив, оскільки спірні правовідносини виникли на підставі Договору №1086/1 від 03.12.2019, з урахуванням Додаткових угод до нього №1725/01 від 28.12.2019, №1400/01/20 від 06.05.2020, умови яких не передбачають взаємозаліку між учасниками ринку електричної енергії за укладеними договорами купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом та про участь у балансуючій групі. Обставини наявності заборгованості позивача перед відповідачем за договором про участь у балансуючій групі №529/07/24 від 25.01.2024 не входить до предмета доказування у цій справі.
8.7. Колегія суддів вважає передчасними висновки судів попередніх інстанцій з огляду на таке.
8.8. Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.
8.9. За змістом положень статей 626, 627, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
8.10. Згідно зі статтями 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
8.11. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
8.12. Згідно зі статтею статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
8.13. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).
8.14. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (стаття 611 ЦК України).
8.15. Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про ринок електричної енергії» учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладається, зокрема, договір про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом.
8.16. Спір у справі, що розглядається, виник у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за Договором у частині своєчасної та повної оплати поставленої позивачем електричної енергії за «зеленим» тарифом.
8.17. Суди встановили, що за умовами пункту 1.1 цього договору у редакції Додаткової угоди №1400/01/20 від 06.05.2020 продавець за «зеленим» тарифом зобов'язується продавати, а гарантований покупець зобов'язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену Продавцем за «зеленим» тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього Договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі Гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 № 641, або Порядку продажу та обліку електричної енергії, виробленої споживачами, а також розрахунків за неї, затвердженого постановою НКРЕКП від 13.12.2019 № 2804.
8.18. Відповідно до пункту 2.5 Договору вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавця за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку або глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці.
8.19. НКРЕКП 25.02.2022 прийнято постанову № 332 «Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану», у яку неодноразово вносилися зміни.
8.20. НКРЕКП 03.04.2024 прийнято постанову № 652 «Про внесення зміни до постанови НКРЕКП від 25 лютого 2022 року № 332», відповідно до якої: « 1. Абзац третій підпункту 13 пункту 1 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 25 лютого 2022 року № 332 «Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану» викласти у такій редакції: «Гарантований покупець має право зменшити рівень розрахунків із продавцем за «зеленим» тарифом на суму неоплаченої частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії та вартості відхилення».
8.21. Оскаржуючи рішення судів попередніх інстанцій, Підприємство наголошує на тому, що у відзиві на позовну заяву проти позову заперечувало та зазначало про наявність у нього як гарантованого покупця права на зменшення рівня розрахунків з продавцем за «зеленим» тарифом на суму неоплаченої останнім частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії та вартості відхилення на підставі положень підпункту 12 пункту 1 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 (у редакції постанови НКРЕКП від 03.04.2024 № 652). При цьому відповідач посилався на те, що позивач має перед відповідачем заборгованість за послуги з відшкодування частки вартості небалансу електричної енергії балансуючої групи гарантованого покупця у розмірі 414 788,59 грн (т. 1 а.с. 146-148).
8.22. Такі ж аргументи було наведено відповідачем і в апеляційній скарзі, поданій до суду апеляційної інстанції, з посиланням на неврахування судом першої інстанції таких обставин.
8.23. У касаційній скарзі відповідач послався на неправильне застосування судами попередніх інстанцій зазначених норм права, щодо застосування яких при вирішенні спору у подібних правовідносинах, на думку скаржника, відсутній висновок Верховного Суду (див. пункт 4.1.1. цієї постанови).
8.24. Як убачається зі змісту оскаржуваних судових рішень, як суд першої інстанції, вирішуючи спір, так і суд апеляційної інстанції під час перегляду рішення суду першої інстанції, зазначеним доводам відповідача щодо наявності/відсутності права зменшення рівня розрахунків із продавцем за «зеленим» тарифом на суму неоплаченої частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії та вартості відхилення в контексті умов договору, укладеного між сторонами, наведених норм права, що регулюють спірні правовідносини, та наявних у матеріалах справи доказів, належної правової оцінки не надали.
8.25. Так, суди попередніх інстанцій не з'ясували щодо можливості/неможливості у спірних правовідносинах реалізації відповідного права відповідача як гарантованого покупця на зменшення рівня розрахунків із позивачем як продавцем за «зеленим» тарифом на суму неоплаченої частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії та вартості відхилення з огляду на доводи Підприємства щодо наявності у позивача заборгованості перед відповідачем з відшкодування вартості небалансу електричної енергії, а також не встановили, чи звертався відповідач до позивача з відповідною заявою про зменшення рівня розрахунків із продавцем за «зеленим» тарифом на суму неоплаченої частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії та вартості відхилення, чи наявні підстави для зменшення рівня розрахунків, а також якими доказами такі обставини підтверджуються (відображення відповідного зменшення в обліку та актах звірки; які саме суми, за які періоди та згідно з якими актами відповідачем реалізовано право на зменшення рівня розрахунків).
8.26. Розглядаючи спір у цій справі, суди першої та апеляційної інстанцій з огляду на предмет і підстави заявленого позову, заперечення проти нього, ураховуючи приписи статей 2, 13, 237 ГПК України, мали встановити наведене вище, надати оцінку поданим сторонами доказам у їх сукупності у відповідності до положень статті 86 ГПК України і в залежності від встановленого вирішити спір відповідно до закону.
8.27. Верховний Суд виходить з того, що:
- обов'язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи;
- важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішенні справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою;
- стаття 79 ГПК України містить такий стандарт доказування як «вірогідність доказів»;
- зазначений стандарт підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач і відповідач. Тобто з введенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї їх кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу;
- тлумачення змісту статті 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були;
- одночасно статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів);
- таким чином, з'ясування фактичних обставин справи, які входять до кола доказування, має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому, ураховуючи взаємозв'язок і вірогідність.
8.28. Відхиляючи будь-які доводи сторін (учасників справи) чи спростовуючи подані докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування такому відхиленню чи спростуванню, а також навести ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 7 ГПК України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.
8.29. Суди попередніх інстанцій зазначеного не врахували, у зв'язку з чим прийшли передчасних висновків про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 1 828 024,33 грн, 3% річних у розмірі 20 071,99 грн та інфляційних втрат у розмірі 82 177,91 грн.
8.30. З урахуванням наведеного, доводи касаційної скарги знайшли своє підтвердження частково.
8.31. Щодо надання остаточного висновку Верховним Судом у цій справі, то суд касаційної інстанції вважає передчасним його надання з огляду на необхідність встановлення всіх фактичних обставин справи за наявних у цій справі доводів та доказів.
8.32. З приводу доводів касаційної скарги щодо додаткового рішення суду першої інстанції та додаткової постанови апеляційного господарського суду, якими вирішувалося питання стягнення професійної правничої допомоги, то Суд зазначає, що за змістом статті 244 ГПК України додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта, є його невід'ємною складовою. Додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення. Тобто додаткове рішення - це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов'язані з порушенням вимог щодо його повноти. Водночас додаткове рішення не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. Отже, додаткове рішення є невід'ємною частиною рішення у справі. У разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу (такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 904/8884/21).
8.33. Оскільки суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність скасування рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції у цій справі в частині стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 1 828 024,33 грн, 3% річних у розмірі 20 071,99 грн та інфляційних втрат у розмірі 82 177,91 грн, то додаткове рішення суду першої інстанції та додаткову постанову апеляційного господарського суду, які є похідними від первісного судового акта, також слід скасувати, незалежно від вимог та доводів касаційної скарги Підприємства, які стали підставою для відкриття касаційного провадження з перегляду цих судових рішень.
8.34. Верховний Суд вважає неприйнятними доводи Товариства, викладені у відзиві на касаційну скаргу, з огляду на вказані вище міркування Верховного Суду, наведені у цій постанові.
8.35. З огляду на те, що суди попередніх інстанцій порушили норми процесуального права (статті 73-79, 86, 210, 236, 238 ГПК України), що мало своїм наслідком не встановлення обставин, на підставі наданих сторонами доказів, що є визначальними, вагомими, ключовими і першочерговим у цій справі у вирішенні цього спору, ураховуючи доводи касаційної скарги, які є нерозривними у їх сукупності, межі розгляду справи судом касаційної інстанції, визначені частинами першою, четвертою статті 300 ГПК України, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.
8.36. Під час нового розгляду справи, судам необхідно врахувати викладене у цій постанові, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об'єктивного дослідження доказів, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, дати їм належну юридичну оцінку і в залежності від встановленого та у відповідності з вимогами чинного законодавства вирішити спір з належним обґрунтуванням мотивів та підстав такого вирішення у судовому рішенні.
8.37. Колегія суддів касаційної інстанції, враховуючи рішення Європейського суду з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» та у справі «Трофимчук проти України» (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28.10.2010), зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
9.1. Доводи скаржника про порушення судами попередніх інстанцій норм права при прийнятті оскаржуваних судових рішень за результатами перегляду справи в касаційному порядку частково знайшли своє підтвердження з мотивів і міркувань, викладених у розділі 8 цієї постанови.
9.2. Порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права унеможливило, з огляду на доводи та докази, надані учасниками справи, встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення цієї справи, не можуть бути усунуті Верховним Судом самостійно в силу меж розгляду справи судом касаційної інстанції передбаченими статтю 300 ГПК України.
9.3. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
9.4. В силу приписів частини четвертої статті 310 ГПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
9.5. Ураховуючи, що спочатку суд першої інстанції порушив норми процесуального права, а суд апеляційної інстанції не усунув вказані порушення, то за таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу Підприємства задовольнити частково, оскаржувані судові рішення скасувати, а справу - передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
9.6. Під час нового розгляду суду слід звернути увагу на викладене у розділі 8 цієї постанови, надати належну правову кваліфікацію спірним правовідносинам, перевірити доводи та докази, а також вагомі (визначальні) аргументи сторін у справі, дати їм належну правову оцінку, і, в залежності від встановленого, вирішити спір відповідно до закону.
10. Судові витрати
10.1. У Верховного Суду відсутні правові підстави для розподілу судового збору, сплаченого Підприємством за подання касаційної скарги, а також витрат, понесених Товариством на професійну правничу допомогу, відповідно до частини чотирнадцятої статті 129 ГПК України, оскільки Суд не змінює та не ухвалює нового рішення, а скасовує оскаржувані судові рішення та передає справу на новий розгляд до суду першої інстанції, тому за результатами нового розгляду має бути вирішено й питання щодо понесених судових витрат з дотриманням порядку, передбаченого статтею 129 ГПК України.
Керуючись статтями 129, 300, 308, 310, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Державного підприємства «Гарантований покупець» задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2025, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 05.02.2025, постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.05.2025 та додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2025 у справі №910/9950/24 скасувати в частині оскарження.
3. Справу №910/9950/24 в частині оскарження та скасування передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Т. Малашенкова
Суддя І. Булгакова
Суддя Ю. Власов