Рішення від 26.08.2025 по справі 911/136/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" серпня 2025 р. Справа № 911/136/17

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., за участю секретаря судового засідання Рженецької М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю “Фінансова Компанія “Ю-Бейс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Продбакалія»

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

1. Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

2. Національного банку України

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

3. Товариства з обмеженою відповідальністю “Бакалія-Трейд»

4. Товариства з обмеженою відповідальністю “Радіус-Пі»

5. Товариство з обмеженою відповідальністю “Кастомс брокерідж сервіс»

про визнання права іпотеки та звернення стягнення на предмет іпотеки

за участю представника позивача Круглика В.В. (довіреність б/н від 10.01.2024)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

04.01.2017 через канцелярію Господарського суду Київської області від Публічного акціонерного товариства “Златобанк» надійшла позовна до Товариства з обмеженою відповідальністю “Нагваль-Фіш» з вимогами про звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки, укладеним між АТ «Златобанк» та ТОВ “Бакалія-Трейд», посвідченим 31.07.2013 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кирилюком Д.В. за реєстровим №2685, а саме:

- торгівельно-розважальний центр загальною площею 3212,6 кв. м, розташований за адресою Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Стоянка, вул. Київська, буд. 10, реєстраційний номер 860262332224;

- торгівельно-розважальний центр загальною площею 2142,3 кв. м, розташований за адресою Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Стоянка, вул. Київська, буд. 10-А, реєстраційний номер 860253232224;

- насосну загальною площею 49,8 кв. м, розташовану за адресою Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Стоянка, вул. Київська, буд. 10-Б, реєстраційний номер 860274032224;

- земельну ділянку площею 0,8647 га, розташовану за адресою Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Стоянка, вул. Київська, 10, (кадастровий номер 3222482004:02:001:0028, цільове призначення для будівництва та обслуговування будівель торгівлі);

- земельну ділянку площею 0,4297 га, розташовану за адресою Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Стоянка, вул. Київська, 10-А (кадастровий номер 3222482004:02:001:0015, цільове призначення для будівництва та обслуговування будівель торгівлі);

- земельну ділянку площею 0,0977 га, розташовану за адресою Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Стоянка, вул. Київська, 10-Б (кадастровий номер 3222482004:02:001:0016, цільове призначення для будівництва та обслуговування будівель торгівлі) (далі також - нерухоме майно, що є предметом спору у цій справі), що належить ТОВ “Нагваль-Фіш» в рахунок часткового погашення заборгованості за кредитним договором №34/1/13-КL від 13.02.2023, укладеного між АТ «Златобанк» та ТОВ «Бакалія-Трейд», шляхом надання АТ «Златобанк» права продажу предмету іпотеки від свого імені будь-якій особі - покупцеві.

Господарський суд Київської області ухвалою від 13.01.2017 порушив провадження у справі №911/136/17 за вказаним позовом та цією ж ухвалою:

- залучив до участі в справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю “Бакалія-Трейд» (08114, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Стоянка, вул. Київська, 10, ідентифікаційний код 38379292) (далі також - ТОВ “Бакалія-Трейд»/третя особа на стороні відповідача) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Радіус-Пі» (84300, Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Кирилкіна, 25, кв. 4, ідентифікаційний код 38559400) (далі також - ТОВ «Радіус-Пі»/третя особа на стороні відповідача);

- розгляд справи призначив на 31.01.2017.

Господарський суд Київської області ухвалою від 31.01.2017 у справі №911/136/17, зокрема:

- залучив до участі у даній справі у якості третіх осіб, які не заявляютт самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 17, ідентифікаційний код 21708016) (далі також - ФГВФО/третя особа на стороні позивача) та Національний банк України (01601, м. Київ, вул. Інститутська, буд. 9, ідентифікаційний код 00032106) (далі також - НБУ/третя особа на стороні позивача);

- розгляд справи відклав на 13.02.2017.

Надалі під час розгляду цієї справи Господарський суд Київської області:

- ухвалою від 26.03.2017 залучив до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Товариство з обмеженою відповідальністю «Кастомс брокерідж сервіс» (08170, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Віта-Поштова, вул. Карла Маркса, будинок 200Д, ідентифікаційний код 39950846) (далі також - ТОВ «Кастомс брокерідж сервіс»/третя особа на стороні відповідача);

- ухвалами від 10.04.2017 призначив судову комплексну оціночно-будівельну та оціночно-земельну експертизу та зупинив провадження в даній справі до закінчення експертних досліджень ат отримання висновків експертів.

07.08.2017 через канцелярію Господарського суду Київського суду надійшов лист від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України №7726/17-42 від 04.08.2017, яким матеріали господарської справи №911/136/17 повернуто у зв'язку з ненаданням витребуваних матеріалів, а ухвала Господарського суду Київської області від 10.04.2017 про призначення судової експертизи у цій справі залишена без виконання.

Господарський суд Київської області ухвалою від 04.09.2017 у цій справі поновив провадження та призначив її розгляд на 18.09.2017, відтак ухвалами від 18.09.2017, 25.09.2017, 09.10.2027, 23.10.2017 та 06.11.2017 суд відкладав розгляд цієї справи відповідно на: 25.09.2017, 09.10.2027, 23.10.2017, 06.11.2017 та 14.11.2017.

Господарський суд Київської області від 14.11.2017 позов Публічного акціонерного товариства “Златобанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю “Нагваль-Фіш», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Національного банку України, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Бакалія-Трейд», Товариства з обмеженою відповідальністю “Радіус-Пі» та Товариствоаз обмеженою відповідальністю “Кастомс брокерідж сервіс» про звернення стягнення на предмет іпотеки залишив без розгляду.

Київський апеляційний господарський суд постановою від 09.01.2018 ухвалу Господарського суду Київської області від 14.11.2017 у справі №911/136/17 скасував, справу направив до Господарського суду Київської області для розгляду.

За наслідками скасування постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.01.2018 відповідної ухвали про залишення позову без розгляду у цій справі Господарський суд Київської області ухвалою від 26.01.2018 постановив розглядати справу №911/136/17 за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні на 20.02.2018.

Ухвалами від 31.01.2018 та 11.02.2019 провадження у цій справі Господарський суд Київської області, відповідно, зупинив та поновив і призначив на 04.03.2019 підготовче засідання, яке неодноразово відкладалось, зокрема ухвалою від 18.06.2019 суд відклав підготовче засідання на 01.07.2019.

Водончас, під час розгляду цієї справи, через канцелярію Господарського суду Київської області надійшли такі заяви та пояснення:

- 25.03.2019 та 08.04.2019 від ТОВ «Кастомс брокерідж сервіс» надійшли заяви про залишення позову у цій справі без розгляду у зв'язку з неявкою у судове засідання представника позивача, відтак судом у підготовчому засіданні 08.04.2019 судом відмовлено у задоволенні вказаного клопотання як передчасного;

- 08.04.2019 від ФГВФО надійшла заява про зупинення провадження у цій справі до набрання законної сили рішенням у справі №826/16669/17, відтак судом у підготовчому засіданні 08.04.2019 судом відмовлено у задоволенні вказаного клопотання як необґрунтованого;

- 26.04.2019 від ТОВ «Авангард-експо» надійшло пояснення-повідомлення, яке судом залишено без розгляду у зв'язку з відсутністю у цієї особи статусу учасника означеної справи та унормоване процесуальними приписами право лише учасників справи на подання заяв/клопотань/пояснення при розгляді справи;

- 20.05.2019 від ТОВ «Кастомс брокерідж сервіс» надійшли заява про залишення позову у цій справі без розгляду у зв'язку з неявкою у судове засідання представника позивача та заперечення на клопотання про зупинення провадження у цій справі до справи №826/16669/17.

З огляду на вирішення у підготовчому засіданні 08.04.2019 клопотання ФГВФО про зупинення провадження у цій справі до справи №826/16669/17, а також тотожність мотивів клопотання третьої особи про залишення позову без розгляду двом попередньо поданим заявам, які також вирішено у підготовчому засіданні 08.04.2019, суд дійшов висновку про залишення без розгляду поданих третьою особою 20.05.2019 клопотанння і заперечень як процесуально неспроможних та безпідставних.

13.06.2019 через канцелярію Господарського суду Київської області від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб надійшло клопотання про зупинення провадження в справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №640/7744/19.

Господарський суд Київської області ухвалою від 01.07.2019 у цій справі зупинив провадження до набрання законної сили судовим рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва в справі №640/7744/19.

18.06.2024 через канцелярію Господарського суду Київської області від Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Ю-Бейс» надійшла заява про відновлення провадження у справі №911/136/17 та про заміну позивача - ПАТ «Златобанк» на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ю-Бейс».

Господарський суд Київської області ухвалою від 02.07.2024 у справі №911/136/17 відмовив у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ю-Бейс» про поновлення провадження у справі №911/136/17 та відклав вирішення питання щодо клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ю-Бейс» про заміну сторони правонаступником до поновлення провадження у справі №911/136/17.

20.08.2024 через канцелярію Господарського суду Київської області від ПАТ «Златобанк» та ФГВФО надійшли, відповідно: заява та клопотання про поновлення провадження у справі №911/136/17 з огляду на те, що:

- з 23.05.2020 згідно з Законом України від 13.05.2020 №590-IX врегульовано питання статусу банків, в яких рішення про початок ліквідації визнанні протиправними в судовому порядку, зокрема визначено, що визнання протиправними рішень НБУ та ФГВФО про початок ліквідації банку не зупиняє процедуру ліквідації банку Фондом гарантування вкладів фізичних осіб;

- з огляду на означений Закон рішенням ФГВФО №1483 від 10.08.2020 продовжено процедуру виведення ПАТ «Златобанк» з ринку, призначення уповноваженої особи та уповноваження її на внесення змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань;

- рішеннями судів апеляційної та касаційної інстанції у справі №826/15453/17 визнано протиправним рішення державного реєстратора від 24.11.2017 щодо скасування в ЄДР записів про керівника банку Славкіну М.А.;

- 02.02.2021 та 03.02.2021 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про те, що ПАТ «Златобанк» знаходиться в стані припинення та про керівника процедури ліквідації - уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Златобанк» Караченцева Артема Юрійовича.

До означеного клопотання додано копії рішення ФГВФО №1483 від 10.08.2020 та витягу з ЄДР станом на 17.02.2021.

Господарський суд Київської області ухвалами від 12.09.2024 у справі №911/136/17:

- залишив без розгляду клопотання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про поновлення провадження по справі №911/136/17;

- задовольнив заяву ПАТ «Златобанк» та, відповідно, поновив провадження у цій справі, призначив підготовче засідання на 01.10.2024.

Водончас 22.08.2024 через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Ю-Бейс» надійшла заява про заміну позивача у цій справі - Публічне акціонерне товариство «Златобанк», на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Ю-Бейс».

Господарський суд Київської області ухвалою від 01.10.2024 у справі №911/136/17 замінив позивача - Публічне акціонерне товариство “Златобанк» (ідентифікаційний код 35894495) його правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю “Фінансова Компанія “Ю-Бейс» (ідентифікаційний код 42901825) (далі - ТОВ “Фінансова Компанія “Ю-Бейс»/позивач).

Також Господарський суд Київської області ухвалою від 01.10.2024 у справі №911/136/17 відклав підготовче засідання на 21.10.2024.

14.10.2024 через канцелярію Господарського суду Київської області від ТОВ “Фінансова Компанія “Ю-Бейс» надійшла заява про залучення до участі у цій справі ТОВ “Продбакалія» (ідентифікаційний код 39628108) у якості належного відповідача та виключення зі складу учасників справи відповідача - ТОВ “Нагваль-Фіш».

Вказане клопотання мотивовано обставинами відчуження 31.10.2017 права власності на майно, що є предметом спору у цій справі, від ТОВ “Нагваль-Фіш» до ТОВ “Продбакалія» шляхом передачі такого майна до статутного капіталу останнього.

Господарський суд Київської області ухвалою від 21.10.2024 у справі №911/136/17 замінив первісного відповідача - ТОВ “Нагваль-Фіш», належним відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю “Продбакалія» (08114, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, село Стоянка, вул. Київська, будинок 10, ідентифікаційний код 39628108) (далі - ТОВ “Продбакалія»/відповідач), а також відкладено підготовче засідання на 12.11.2024.

Водночас 21.10.2024 через канцелярію Господарського суду Київської області від ТОВ “Фінансова Компанія “Ю-Бейс» надійшла заява про забезпечення цього позову шляхом накладення арешту на належне ТОВ “Продбакалія» (ідентифікаційний код 39628108) нерухоме майно, що є предметом спору у цій справі.

Господарський суд Київської області ухвалою від 23.10.2024 у справі №911/136/17 означену заяву задовольнив частково та до набрання законної сили рішенням суду у господарській справі №911/136/17 заборонив ТОВ “Продбакалія» (ідентифікаційний код 39628108) відчужувати належне йому на праві власності нерухоме майно, що є предметом спору у цій справі.

01.11.2024 через канцелярію Господарського суду Київської області від ТОВ «Фінансова Компанія «Ю-Бейс» надійшла заява про зміну предмета позову, згідно якої позивач просить суд:

1) визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю “Фінансова Компанія “Ю-Бейс» (ідентифікаційний код 42901825) право іпотеки на нерухоме майно, що є предметом спору у цій справі та належать на праві приватної власності ТОВ “Продбакалія» (ідентифікаційний код 39628108), яке виникло на підставі договору іпотеки від 31.07.2013, укладеного між ПАТ “Златобанк» (ідентифікаційний код 35894495) та ТОВ «Бакалія-Трейд» (ідентифікаційний код 38379292), посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кирилюком Д.В. за реєстровим №2685 (пункт 2 означеної заяви);

2) в рахунок часткового погашення заборгованості за кредитним договором №34/1/13-KL від 13.02.2013, укладеного між ПАТ «Златобанк» та ТОВ «Бакалія-Трейд» в сумі 186 343 462,95 грн, яка складається з:

- заборгованості за основним боргом (кредитом) - 159 917 289,81 грн;

- заборгованості по процентам за користування кредитом - 8 456 779, 08 грн;

- пені - 17 096 897,53 грн;

- штрафу - 5000,00 грн;

- 3% річних - 867 496,53 грн звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки, укладеним між АТ «Златобанк» та ТОВ «Бакалія-Трейд» посвідченим 31.07.2013 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кирилюком Д.В. за реєстровим №2685, а саме: на нерухоме майно, що є предметом спору у цій справі та належать ТОВ “Продбакалія» (ідентифікаційний код 39628108), шляхом проведення електронного аукціону з визначенням початкової ціни для продажу предмету іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій (пункт 3 означеної заяви).

Водночас 01.11.2024 через канцелярію Господарського суду Київської області від ТОВ «Фінансова Компанія «Ю-Бейс» надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, згідно якої позивач просить суд пункт 3 заяви про зміну предмета позову вважати викладеним в наступній редакції: в рахунок часткового погашення заборгованості за кредитним договором №34/1/13-KL від 13.02.2013, укладеного між ПАТ «Златобанк» та ТОВ «Бакалія-Трейд» в сумі 639 184 505,47 грн, яка складається з:

- 159 917 289,81 грн заборгованості по тілу кредиту;

- 312 197 956, 50 грн заборгованості по відсотках;

- 8 456 779, 08 грн заборгованості по процентам за користування кредитом;

- 17 096 897,53 грн пені;

- 5000,00 грн штрафу;

- 867 496,53 грн 3% річних;

- 140 643 086, 02 грн інфляційних втрат звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки, укладеним між АТ «Златобанк» та ТОВ «Бакалія-Трейд» посвідченим 31.07.2013 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кирилюком Д.В. за реєстровим №2685, а саме: на нерухоме майно, що є предметом спору у цій справі та належать ТОВ “Продбакалія» (ідентифікаційний код 39628108), шляхом проведення електронного аукціону з визначенням початкової ціни для продажу предмету іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Господарський суд Київської області ухвалами від 12.11.2024 та 03.12.2024 у справі №911/136/17 відклав підготовче засідання на 03.12.2024 та 06.01.2025 відповідно.

Водночас у підготовчому засіданні 03.12.2024 вказані вище заяви позивача про зміну предмета позову та збільшення позовних вимог суд прийняв до розгляду з огляду на таке.

Згідно зі статтею 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частин 2, 3 статті 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.

Так, під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, підставу ж позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Правові ж підстави позову - це зазначена у позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Отже, зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається, оскільки у разі одночасної зміни предмета та підстав позову фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом.

Предмет позову (заявлена вимога) кореспондується із способами захисту права, які визначені, зокрема, у статті 16 ЦК України, статті 20 ГК України, а тому зміна предмета позову означає зміну вимоги, що може полягати в обранні позивачем іншого/інших, на відміну від первісно обраного/них способу/способів захисту порушеного права в межах спірних правовідносин.

Необхідність у зміні предмета позову може виникати тоді, коли початкові вимоги позивача не будуть забезпечувати чи не в повній мірі забезпечать позивачу захист його порушених прав та інтересів.

Зміна предмета позову можлива, зокрема, у такі способи: 1) заміна одних позовних вимог іншими; 2) доповнення позовних вимог новими; 3) вилучення деяких із позовних вимог; 4) пред'явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин.

Отже, визначені наведеними нормами ГПК України права, що належать тільки позивачу, певним чином визначають диспозитивність господарського процесу. Принцип диспозитивності у господарському процесі означає, що процесуальні правовідносини виникають, змінюються і припиняються за ініціативи безпосередніх учасників спірних матеріальних правовідносин, які мають можливість за допомогою господарського суду розпоряджатися процесуальними правами і спірним матеріальним правом.

Зі змісту поданих позивачем заяв про зміну предмета позову та збільшення позовних вимог слідує, що такі заяви по суті не змінюють підстав поданого у цій справі позову, у тому числі і правових, оскільки в основу обґрунтування цих заяв покладено первісно викладені банком у позові обставини неналежного виконання зобов'язань за кредитним та іпоточними договором з одночасним:

- доповненням позовних вимог новою вимогою - про визнання за позивачем права іпотеки на спірне нерухоме майно, оскільки саме такий спосіб є належним та ефективним, що призведе до поновлення забезпечення (іпотеки) на поділене та передане в статутний капітал інших осіб нерухоме майно;

- зміною способу звернення стягнення на спірне нерухоме майно, як предмет іпотеки - шляхом проведення електронного аукціону під час проведення виконавчих дій, з огляду на те, що першочергова вимога банку звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом надання права його продажу є позасудовим способом, який не може бути встановлений рішенням суду та в межах цієї справи не є ефективним;

- збільшенням суми заборгованості позичальника, в рахунок часткового погашення якої позивач просить звернути стягнення на спірне нерухоме майно, внаслідок відступлення позивачу банком права вимоги за кредитним договором у загальному розмірі 472 115 246,31 грн та визнанням судом у справі про банкрутство позичальника грошових вимог позивача у загальному розмірі 639 184 505,47 грн.

З огляду на вказане, оскільки позивач, як учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, тоді як, подаючи на стадії підготовчого провадження, заяви про зміну предмету позову та збільшення позовних вимог, підстави позовних вимог не змінено, суд дійшов висновку про прийняття цих заяв та здійснення надалі розгляду справи у редакції викладених у відповідних заявах вимог.

06.01.2025 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" від ТОВ "Продбакалія" надійшло клопотання про розгляд справи спочатку.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 ГПК України у зв'язку із заміною неналежного відповідача, залученням співвідповідача такі особи мають право подати клопотання про розгляд справи спочатку не пізніше двох днів з дня вручення їм відповідної ухвали.

Якщо таке клопотання не буде подане у вказаний строк, суд продовжує розгляд справи.

Приписами ч.ч. 5, 6 ст. 242 ГПК України унормовано, що учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Днем вручення судового рішення є, зокрема:

- день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи;

- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Так, ухвалу від 21.10.2024 про заміну у цій справі неналежного відповідача належним - ТОВ «Продбакалія», судом надіслано на офіційну адресу місцезнаходження вказаного товариства згідно наявних в ЄДР відомостей, попри це конверт з відповідно надісланою судом кореспонденцією органом поштового зв'язку повернуто до суду «за закінченням терміну зберігання» 19.11.2024.

Водночас із наявних в автоматизованій системі “Діловодство спеціалізованого суду» (ДСС) відомостей слідує, що як ухвалу від 12.11.2024 про відкладення підготовчого засідання, так і всі постановлені надалі судом ухвали доставлено до електронного кабінету (електронної пошти) ТОВ «Продбакалія» в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд».

Зокрема із таких електронних відомостей слідує, що ухвалу суду від 12.11.2024, у якій відповідачем вказано уже ТОВ «Продбакалія», доставлено до електронного кабінету цієї особи 14.11.2024, а тому відповідач мав можливість бути обізнаним з обставинами постановлення ухвали суду від 23.10.2023 принаймні з 14.11.2024.

Втім, подаючи заяву про початок розгляду справи по суті 06.01.2025, тобто більше ніж через місяць з часу обізнаності з обставинами заміни первісного відповідача належним, ТОВ «Продбакалія» на вказало жодних поважних, об'єктивних причин пропуску такого строку, як і не заперечив відповідач у своїй заяві обставин отримання ухвал суду в електронному кабінеті або ж обставин, які об'єктивно перешкоджали отримати ухвалу від 21.10.2024 засобами поштового зв'язку.

Ураховуючи вказане вище, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи спочатку.

Господарський суд Київської області ухвалою від 06.01.2025 у справі №911/136/17 відклав підготовче засідання на 13.01.2025 та постановив, що ТОВ «Продбакалія» вправі надати суду у письмовій формі у строк до 13.01.2025:

- додаткові докази по справі (за наявності) разом з доказами направлення копій вказаних доказів іншій стороні;

- заяви та клопотання, які відповідно до статті 182 Господарського процесуального кодексу України мають бути вирішені у підготовчому засіданні (за наявності) разом з доказами направлення копій вказаних заяв та/чи клопотань на адресу іншої сторони.

13.01.2025 через канцелярію Господарського суду Київської області від ТОВ «Продбакалія» надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач заперечив проти позовних вимог, а також:

- зауважив про те, що у цій справі змінено як позивача, так і відповідача, відтак під час подання заяви про зміну предмету позову позивачем одночасно змінено і предмет, і підстави позову, що процесуально неможливо;

- просив, керуючись ч. 6 ст. 91 ГПК України, витребувати у ТОВ «Фінансова Компанія «Ю-Бейс» оригінали договорів кредиту та іпотеки для їх огляду у судовому засіданні, позаяк наявність цих документів впливає на виконання зобов'язань відповідачем, як новим боржником, який має сумніви у дійсності обставин передання позивачу таких договорів під час відступлення права вимоги.

Приписами ч.ч. 2, 6, статті 91 ГПК України унормовано, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу.

Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

З огляду на вказані процесуальні приписи, зважаючи на відсутність у суду сумніву у відповідності наявних в матеріалах справи копій кредитного договору та договору іпотеки з додатками та додатковими угодами до цих договорів оригіналам таких документів, відповідне клопотання ТОВ «Продбакалія» задоволенню не підлягає.

Крім того відхиляються як процесуально неспроможні викладені у відзиві доводи відповідача про одночасну зміну позивачем предмету і пдстав позову з огляду наданої вище судом оцінки таким заявам та зробленого висновку про їх відповідність процесуальним вимогам.

У розрізі вказаного суд звертає увагу відповідача на те, що не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права, тоді як при здійсненні провадження у справі суд повинен застосовувати принципи пропорційності (врахування конкретних обставин справи), справедливості, добросовісності та розумності.

Господарський суд Київської області ухвалою 13.01.2025 у цій справі закрив підготовче провадження у справі №911/136/17 та призначив справу до судового розгляду по суті на 04.02.2025.

Господарський суд Київської області ухвалами від 04.02.2025 та 18.02.2025 у справі №911/136/17 оголосив перерву у судовому засіданні до 18.02.2025 та 25.03.2025 відповідно.

18.02.2025 через канцелярію Господарського суду Київської області від ТОВ «Фінансова Компанія «Ю-Бейс» надійшла заява про стягнення з відповідача судових витрат, а саме 550 000,00 грн витрат на правову допомогу адвоката. До вказаного клопотання позивачем долучено докази понесення відповідних судових витрат.

Вказане клопотання прийнято до розгляду, оскільки подання доказів понесення судових витрат не обмежено стадією підготовчого засідання.

18.03.2025 через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від ТОВ «Фінансова Компанія «Ю-Бейс» надійшли додаткові пояснення щодо розміру заборгованості разом з доданими до таких пояснення документами.

З огляду на приписи ч. 2 статті 207 ГПК України, яка унормовує, що суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, а також подання позивачем означених вище пояснень та документів після початку розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про залишення їх без розгляду.

Господарський суд Київської області ухвалою від 25.03.2025 у цій справі постановив повернутися до стадії підготовчого провадження та здійснювати подальший розгляд справи у підготовчому засіданні, призначив підготовче засідання на 22.04.2025, а також витребував у ТОВ «Фінансова Компанія «Ю-Бейс»:

- детальний та обґрунтований розрахунок 312 197 956,50 грн заборгованості по відсотках за користування кредитом, із наведенням:

1) відомостей стосовно дат початкового та кінцевого розрахункового періоду (місячний платіж - число, місяць, рік), за який здійснювалось нарахування сум відсотків, окремо по кожному такому періоду/місяцю;

2) алгоритму розрахунку таких відсотків та використаних у цьому алгоритмі показників, у тому числі розміру відсоткової ставки та підстави її обрання, а також сум тіла кредиту, на які здійснено нарахування таких відсотків у кожному місяці окремо;

- детальний та обґрунтований розрахунок 140 643 086, 02 грн інфляційних втрат із зазначенням правової природи (підстави) походження грошового зобов'язання (прострочена сума та/або суми), на яке здійснено нарахування інфляційних втрат.

15.04.2025 через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від ТОВ «Фінансова Компанія «Ю-Бейс» надійшла заява про зменшення позовних вимог, відповідно до якої позивач надав як витребувані судом пояснення щодо здійснених нарахувань, так і документи на підтвердження таких нарахувань.

Зі змісту прохальної частини відповідної заяви позивач просить суд пункт 3 заяви про зміну предмета позову вважати викладеним в наступній редакції: в рахунок часткового погашення заборгованості за кредитним договором №34/1/13-KL від 13.02.2013, укладеним між АТ «Златобанк» та ТОВ «Бакалія-Трейд» в сумі 437 373 340,62 грн, яка складається з:

- 109 917 289,81 грн заборгованості по тілу кредиту;

- 160 386 791,65 грн заборгованості по відсотках за період з 30.04.2015 по 05.06.2024;

- 8 456 779, 08 грн заборгованості по процентам за користування кредитом за період з 14.02.2013 по 29.04.2015;

- 17 096 897,53 грн пені;

- 5000,00 грн штрафу;

- 867 496,53 грн 3% річних;

- 140 643 086, 02 грн інфляційних втрат за період з 01.10.2015 по 21.02.2022 звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки, укладеним між АТ «Златобанк» та ТОВ «Бакалія-Трейд» посвідченим 31.07.2013 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кирилюком Д.В. за реєстровим №2685, а саме: на нерухоме майно, що є предметом спору у цій справі та належать ТОВ “Продбакалія» (ідентифікаційний код 39628108), шляхом проведення електронного аукціону з визначенням початкової ціни для продажу предмету іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

З метою повного та всебічного розгляду спору суд дійшов висновку про прийняття означеної заяви та здійснення надалі розгляду цієї справи у редакції викладених у ній вимог, з урахуванням поданої раніше заяви про зміну предмету позову.

Поряд з тим під час вказаного провадження судом також прийнято до розгляду такі заяви учасників справи цієї справи, а саме:

- подані 30.01.2017, 24.02.2017, 17.03.2017, 10.04.2017 Товариством з обмеженою відповідальністю “Нагваль-Фіш» відзив на позов, додаткові пояснення у справі;

- подані 27.02.2017 Фондом гарантування вкладів фізичних осіб пояснення;

- подані 27.02.2017, 14.03.2027, 28.03.2017 ПАТ «Златобанк», відповідно заперечення щодо відзив, додаткві пояснення, додаткові пояснення із витягами з постанов Верховного Суду України;

Стосовно ж поданих Товариством з обмеженою відповідальністю «Біпродукт» під час вказаного судового провадження заяв про вступ у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, судом, на підставі приписів статті 27 ГПК України (у чинній на час подання таких заяв редакції), прийнято рішення про відсутність правових підстав для залучення вказаної особи до участі у справі у відповідному статусі, оскільки нею не обґрунтовано належними та допустимими доказами, що рішення у цій справі може вплинути на її права та обов'язки щодо однієї із сторін.

Господарський суд Київської області ухвалою від 22.04.2025 у справі №911/136/17 відклав підготовче засідання на 27.05.2025, яке не відбулось та ухвалою від 15.05.2025 призначено судом на 30.06.2025.

Господарський суд Київської області ухвалою від 30.06.2025 у справі №911/136/17 закрив підготовче провадження та призначив розгляд цієї справи по суті на 21.07.2025.

Господарський суд Київської області ухвалами від 21.07.2025 у справі №911/136/17 оголосив перерву у судовому засіданні до 19.08.2025 та 26.08.2025 відповідно.

25.08.2025 через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від ТОВ «Фінансова Компанія «Ю-Бейс» надійшла заява, згідно якої позивач повідомив про допущену у заяві про зменшення позовних вимог технічну описку, а саме: двічі вказану у кадастровому номері земельної ділянки двійку, відтак позивач просив вважати у всіх поданих заявах правильним кадастровий номер земельної ділянки « 3222482004:02:001:0015».

Судом під час розгляду спору у цій справі враховано вказані позивачем уточнення як такі, що не є зміною позовних вимог та не суперчать процесуальним приписам.

26.08.2025 через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від ТОВ «Продбакалія» надійшла заява про відкладення розгляду справи у зв'язку із погіршенням стану здоров'я представника відповідача.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав:

1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання;

2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними;

3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи;

4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

Водночас, згідно приписів ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

З огляду на викладені процесуальні приписи, оскільки про дату і час судового ТОВ «Продбакалія» повідомлено належним чином, а присутність представника вказаного товариства у судовому засіданні 26.08.2025 не визнавалась обов'язковою, тоді як інші підстави для відкладення розгляду справи у розумінні відповідних процесуальних приписів відсутні, у тому числі і щодо поважності причин неприбуття представника відповідача у судове засідання, суд дійшов висновку про необґрунтованість відповідного клопотання про відкладення судового засідання, відтак продовження розгляду справи по суті у судовому засіданні 26.08.2025 за відсутності ТОВ «Продбакалія» та/або його представника.

У судове засіданні 26.08.2025 представники третіх осіб не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, хоча про розгляд цієї справи були повідомлені судом у передбачені процесуальними нормами спосіб.

До того ж треті особи - Національний банк України, ТОВ “Бакалія-Трейд», ТОВ “Радіус-Пі» та ТОВ “Кастомс брокерідж сервіс», передбачених процесуальними приписами заяв щодо суті спору у цій справі не подали.

У судовому засіданні 26.08.2025 після закінчення з'ясування обставин та перевірки їх доказами суд оголосив про перехід до судових дебатів, по завершенні яких перейшов до стадії ухвалення судового рішення та проголосив вступну і резолютивну частини рішення, яким

УСТАНОВИВ:

13.02.2013 між Публічним акціонерним товариством "Златобанк" (ідентифікаційний код 35894495) як кредитодавцем (далі також - банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бакалія-Трейд» (ідентифікаційний код 38379292) як позичальником укладено кредитний договір №34/1/13-КL (далі також - кредитний договір), до якого 30.04.2013, 29.07.2013, 30.08.2013, 24.10.2023, 04.12.2013, 27.12.2013, 26.12.2014, 22.01.2015 укладено ряд додаткових угод №№1-8 щодо зміни, зокрема, ліміту заборгованості за кредитною лінією та строку повернення кредиту.

Копії означених кредитного договору та додаткових угод до нього наявні в матеріалах справи.

Так, пунктами 1.1., 1.4., 1.5., 2.4., 4.1. та 7.6. кредитного договору, в редакції додаткових угод до нього, сторони погодили такі умови, відповідно:

- в порядку та на умовах, встановлених цим договором та чинним законодавством України, кредитодавець надає позичальнику кредит, а позичальник зобов'язується у повному обсязі повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші умови цього кредитного договору;

- кінцева дата повернення кредиту: не пізніше 23.02.2015 включно;

- сплата процентів здійснюється за фактичний строк користування кредитом. При розрахунку процентів за користування кредитними коштами приймається рік і місяць рівні календарній кількості днів;

- за несвоєчасне повне чи часткове повернення кредитних коштів та/або за несвоєчасну повну чи часткову сплату/несплату процентів, позичальник сплачує неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період прострочення за кожен день прострочення та обчислення з суми неповерненого кредиту та/або несплачених процентів. Сплата пені не звільняє позичальника від сплати кредиту та/або процентів до моменту фактичного погашення заборгованості;

- кредитний договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін, скріплення печатками і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Поряд з тим 31.07.2013 між ПАТ "Златобанк" як іпотекодержателем та ТОВ "Бакалія-Трейд" як іпотекодавцем укладено договір іпотеки, посвідчений 31.07.2013 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кирилюком Д.В. за реєстровим №2685 (далі - договір іпотеки), до якого 24.10.2013, 04.12.2013 та 28.12.2013 внесено зміни згідно з укладеними сторонами та посвідченими нотаріусом договорами. Копії вказаного договору іпотеки та договорів про внесення змін до нього наявні в матеріалах справи.

Згідно з пунктами 1.1., 1.2.1., 1.2.1.1., 1.2.1.3., 1.2.2., 1.2.2.3., 2.6., 4.1., 5.1. та 5.3. означеного договору іпотеки, в редакції договору від 28.12.2013, цей договір забезпечує виконання зобов'язань, що випливають з укладеного між іпотекодавцем та іпотекодержателем кредитного договору №34/1/13-КL від 13.02.2013 та додаткових угод до нього, які укладені та можуть бути укладені в майбутньому (надалі за текстом також - основне зобов'язання), за умовами якого іпотекодавець зобов'язаний, зокрема, повернути іпотекодержателю кредитні кошти, надані у формі кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості 160 000 000,00 грн, надалі - кредит, з кінцевим терміном повернення не пізніше 29.12.2014 чи в інші строки, встановлені в кредитному договорі, сплатити нараховані проценти за користування кредитом в розмірі 22% річних, а також комісії, неустойки (пені, штрафи), всі без виключення інші платежі/суми, в розмірах, строки, у випадках та на умовах, передбачених основним зобов'язанням.

Предметом іпотеки за цим договором є наступне нерухоме майно:

- торгівельно-розважальний центр, площею 5 404,7 кв.м., розташований за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Стоянка, вул. Київська, буд. 10, опис об'єкта: торгівельно-розважальний центр р.п. 2013, зазначений за планом під літ. «А», підвал - «під А», розвантажувальна рампа - «а», прибудова - «а1», насосна - «Б», резервуар - І, свердловина - ІІ, свердловина - ІІІ, біосептик - ІV, надалі - предмет іпотеки 1;

- державна реєстрація речових прав на предмет іпотеки 1 відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» проведена 09.12.2013 державним реєстратором Гаражун Р.Ю. реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області з присвоєнням реєстраційного номера об'єкта нерухомого майна: 240649132224;

- заставна вартість предмета іпотеки 1 визначається сторонами на рівні 62 999 494,00 грн;

- земельна ділянка площею 1,3921 га, розташована за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Стоянка, з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування торгово-розважального центру з офісно-готельним комплексом, кадастровий номер земельної ділянки 3222482004:02:001:0269, надалі - предмет потеки 2;

- право власності на предмет іпотеки 2 зареєстровано державним реєстратором в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 14.02.2013, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 91783332000;

- заставна вартість предмета іпотеки 2 визначається сторонами на рівні 11 971 500,00 грн; надалі за текстом цього договору предмет іпотеки 1 та предмет іпотеки 2 разом иа окремо іменуються - предмет іпотеки.

У разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки (в цілому чи на будь-яку його частину) від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, що складає предмет іпотеки, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Іпотекодержатель набуває права задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки (в цілому чи будь-якої його частини) у випадку невиконання та/або неналежного виконання основного зобов'язання та в інших випадках, передбачених основним зобов'язанням, а також у разі невиконання/неналежного виконання іпотекодавцем зобов'язань, передбачених цим договором та/або чинним законодавством України.

Цей договір набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань, враховуючи можливу наявність додаткових угод, у тому числі щодо продовження строку дії кредитного договору, зміни (зокрема збільшення) розміру (суми) кредиту, зміни (зокрема збільшення) процентної ставки та інше.

В разі будь-якої реорганізації та/або зміни форми власності чи організаційно-правової форми іпотекодавця, правонаступництва, набуття (передачі) прав, зокрема, цей договір та створена за ним іпотека залишатиметься обов'язковою та чинною для іпотекодавця, його правонаступників, набувачів і цесіонаріїв, незалежно від того чи внесні до нього відповідні зміни, що стосуються заміни сторони чи ні.

05.03.2014 між Національним банком України та ПАТ "Златобанк" укладено договір застави майнових прав №12/ЗМИ, відповідно до умов якого банк передав у заставу НБУ майнові права за кредитними договорами, укладеними між ним і юридичними та фізичними особами, зазначеними у додатку №1, зокрема за кредитним договором №34/1/13-КL, а також зобов'язався не вносити змін до кредитного договору та забезпечувальних договорів без попередньої згоди НБУ. Копія вказаного договору застави наявна в матеріалах справи.

08.08.2014 між ПАТ "Златобанк" та ТОВ "Бакалія-Трейд" укладено договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кирилюком Д.В. за реєстровим номером 2450, пунктами 1 та 4 якого погоджено таке:

- сторони вирішили розірвати (припинити дію) договору іпотеки, посвідченого 31.07.2013 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кирилюком Д.В. за реєстровим №2685;

- даний договір є підставою для зняття заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, що є предметом договору іпотеки, та підставою для вилучення відповідних записів щодо заборони відчуження і записів про іпотеку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - договір про розірвання), копія якого наявна в матеріалах справи.

Також на підтвердження обставин державної реєстрації, зокрема, 28.12.2013 обтяжень на предмет іпотеки на підставі відповідного договору, а також припинення таких обтяжень 08.08.2014 згідно з договором про розірвання до позовної заяви долучено копії витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки, зокрема за №№15644351, 15647453, 15646057 від 28.12.2013 та за №№25362722, 25362223, 25361619, 25360927 від 08.08.2014.

Постановою Правління НБУ №105 від 13.02.2015 АТ та рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №30 від 13.02.2015 з 14.02.2015 розпочато процедуру виведення АТ "Златобанк" з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації строком на три місяці з 14.02.2015 по 13.05.2015 включно.

Постановою Правління НБУ №310 від 12.05.2015 відкликано банківську ліцензію АТ "Златобанк", а рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №99 від 13.05.2015 розпочато процедуру ліквідації АТ "Златобанк", відтак уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на адресу ТОВ «Бакалія-Трейд» направлено повідомлення №100 від 20.02.2015 про нікчемність договору від 08.08.2014 року про розірвання договору іпотеки.

На підтвердження вказаних обставин до позовної заяви додано копії відповідних рішень НБУ та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а також копії означеного повідомлення №100 та опису вкладення у цінний лист про його надіслання 20.05.2015 ТОВ «Бакалія-Трейд».

Покликаючись на вказане та обставини належного виконання власних договірних обов'язків і невиконання позичальником кореспондуючого обов'язку за кредитними договором банк звернувся до Господарського суду Київської області із позовною заявою до ТОВ «Бакалія-Трейд» про стягнення заборгованості та штрафних санкцій про стягнення заборгованості та штрафних санкцій, відтак за результатами розгляду вказаного позову, внаслідок невиконання ТОВ «Бакалія-Трейд» грошових зобов'язання за кредитним договором №34/1/13-КL від 13.02.2013, Господарський суд Київської області рішенням від 18.08.2015 у справі №911/2024/15 позов ПАТ "Златобанк" задовольнив та присудив до стягнення з ТОВ «Бакалія-Трейд» 186 343 462,95 грн, з яких:

- 8 456 779,08 грн заборгованості по процентам за користування кредитом;

- 159 917 289,81 грн заборгованості по поверненню кредитних коштів;

- 17 096 897,53 грн пені;

- 5000,00 грн штрафу;

- 867 496,53 грн 3% річних.

Означене рішення суду перебувало на примусовому виконанні Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України згідно постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №49207950 від 03.11.2015 та повернуто стягувачу без виконання згідно постанови відповідного органу ДВС від 31.08.2016.

Копії вказаних постанов органу ДВС додано до позовної заяви, як і додано до позову копії рішення та наказу у справі у справі №911/2024/15.

Водночас за поданим ПАТ "Златобанк" до ТОВ «Бакалія-Трейд» позовом у справі №911/3818/15 Київський апеляційний господарський суд постановою від 16.05.2016, залишеною без змін Вищим господарським судом України згідно постанови від 07.09.2016, визнав недійсним (нікчемним) договір від 08.08.2014 про розірвання (припинення) договору іпотеки, посвідченого 31.07.2013 приватним нотаріусом, з моменту його укладення.

Копії означених рішень судів апеляційної та касаційної інстанції наявні в матеріалах справи.

З огляду на вказані обставини, мотивуючи звернення до суду із позовом у цій справі, ПАТ "Златобанк" зауважено про те, що в процесі виконання рішення Господарського суду Київської області від 18.08.2015 у справі №911/2024/15 стало відомо про неодноразову зміну власника переданих в іпотеку земельної ділянки та торгівельно-розважального центру, зокрема станом на момент подання позову останнім власником відповідного майна в державному реєстрі зареєстровано ТОВ «Нагваль-Фіш» (ідентифікаційний код 36059310), яке своєю чергою здійснило поділ обтяженого майна, а саме:

1) земельної ділянки кадастровий номер 3222482004:02:001:0269 на три земельні ділянки:

- земельну ділянку кадастровий номер 3222482004:02:001:0028 площею 0,8647 га, розташовану за адресою Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Стоянка, вул. Київська, 10;

- земельну ділянку кадастровий номер 3222482004:02:001:0015 площею 0,4297 га, розташовану за адресою Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Стоянка, вул. Київська, 10-А;

- земельну ділянку кадастровий номер 3222482004:02:001:0016 площею 0,0977 га, розташовану за адресою Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Стоянка, вул. Київська, 10-Б;

2) торгівельно-розважального центру площею 5 404,7 кв.м. на три об'єкти:

- торгівельно-розважальний центр загальною площею 3212,6 кв.м, розташований за адресою Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Стоянка, вул. Київська, буд. 10, реєстраційний номер 860262332224;

- торгівельно-розважальний центр загальною площею 2142,3 кв.м, розташований за адресою Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Стоянка, вул. Київська, буд. 10-А, реєстраційний номер 860253232224;

- насосна загальною площею 49,8 кв. м, розташована за адресою Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Стоянка, вул. Київська, буд. 10-Б, реєстраційний номер 860274032224 (далі також - нерухоме майно, що є предметом спору у цій справі/спірне нерухоме майно).

На підтвердження вказаних обставин до позовної заяви додано Інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта (довідка за №77484026 від 29.12.2016).

Вважаючи, що поділ переданого в іпотеку майна не змінює обставин поширення на таке змінене внаслідок поділу майно умов договору іпотеки стосовно забезпечення кредитних зобов'язань ТОВ «Бакалія-Трейд», ПАТ "Златобанк" відповідно і звернулось до суду із цим позовом до ТОВ «Нагваль-Фіш», як нового власника забезпечувального майна, та просило в рахунок часткового погашення заборгованості за кредитним договором в сумі 186 343 462,95 грн, з яких:

- 159 917 289,81 грн заборгованості за основним боргом (кредитом);

- 8 456 779,08 грн заборгованості за процентами;

- 17 096 897,53 грн пені;

- 5000,00 грн штрафу;

- 867 496,53 грн 3% річних, звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки, а саме на спірне нерухоме майно шляхом надання банку права продажу предмета іпотеки від свого імені будь-якій особі-покупцеві.

Вказані вимоги підтримала третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, згідно пояснень якого позичальник не виконав власні зобов'язання за кредитним договором - отримані кредитні кошти не повернув та проценти за користування ними не сплатив, що також підтверджується рішенням у справі №911/2024/25, а тому такі вимоги підлягають задоволенню за рахунок переданого в іпотеку майна.

Під час розгляду цієї справи суду надано докази як на підтвердження обставин послідовної зміни власника предмета іпотеки: з позичальника за кредитним договором - ТОВ "Бакалія-Трейд", на ТОВ «Нагваль-Фіш» (ідентифікаційний код 36059310) та поділу останнім забезпеченого іпотекою майна, так і на підтвердження обставин наступного переходу права власності на таке поділене спірне нерухоме майно шляхом внесення його ТОВ “Нагваль-Фіш» у жовтні 2017 року до статутного капіталу ТОВ “Продбакалія» (ідентифікаційний код 39628108), зокрема в матеріалах справи наявні копії:

- укладених 03.08.2015 між ТОВ "Бакалія-Трейд" (ідентифікаційний код 38379292) та ТОВ «Радіус-ПІ» (ідентифікаційний код 38559400) договорів міни №№БВ-103, БВ-104, за умовами якого перша сторона передала другій стороні у власність торгівельно-розважальний центр, площею 5 404,7 кв.м., розташований за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Стоянка, вул. Київська, буд. 10, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 240649132224; земельну ділянку площею 1,3921 га, кадастровий номер земельної ділянки 3222482004:02:001:0269, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 91783332000;

- протоколу загальних зборів учасників ТОВ «Радіус-ПІ» (ідентифікаційний код 38559400) від 13.08.2015 за №13/1, рішення загальних зборів учасників ТОВ «Радіус-ПІ» (ідентифікаційний код 38559400) від 13.08.2015, акта приймання-передачі та грошової оцінки майна, протоколу загальних зборів учасників ТОВ «Нагваль-Фіш» (ідентифікаційний код 36059310) від 13.08.2015 за №18, відповідно, стосовно: передачі та прийняття до статутного капіталу ТОВ «Нагваль-Фіш» майнового внеску ТОВ «Радіус-ПІ» - торгівельно-розважального центру (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 240649132224) та земельної ділянки кадастровий номер земельної ділянки 3222482004:02:001:0269 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 91783332000);

- висновку №01-02 від 18.02.2016 щодо технічної можливості поділу об'єкта нерухомого майна; протоколу загальних зборів учасників ТОВ “Нагваль-Фіш» №24 від 18.02.2016 та нотаріально посвідченої заяви ТОВ “Нагваль-Фіш» від 02.03.2016 стосовно поділу торгівельно-розважального центру (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 240649132224) та земельної ділянки кадастровий номер земельної ділянки 3222482004:02:001:0269 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 91783332000) з утворенням, відповідно, трьох об'єктів нерухомого майна та трьох земельних ділянок, що є предметом спору у цій справі;

- протоколу загальних зборів учасників ТОВ “Нагваль-Фіш» №41 від 27.10.2017, акта приймання-передачі та грошової оцінки майна від 27.10.2017, протоколу загальних зборів учасників ТОВ «Продбакалія» (ідентифікаційний код 39628108) №15 від 27.10.2017, відповідно, стосовно: передачі та прийняття до статутного капіталу ТОВ «Продбакалія» майнового внеску ТОВ “Нагваль-Фіш» - утворених внаслідок поділу торгівельно-розважального центру (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 240649132224) та земельної ділянки кадастровий номер земельної ділянки 3222482004:02:001:0269 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 91783332000) трьох об'єктів нерухомого майна та трьох земельних ділянок;

- Інформаційної довідки за №379409248 від 21.05.2024 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (щодо об'єкта нерухомого майна);

- Інформаційної довідки за №400037899 від 21.10.2024 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (щодо суб'єкта);

- листа ГУ Держгеокадастру у м. Києві та Київській області за №29-10-0.331-10034/2-24 від 21.10.2024.

Поряд з тим 06.06.2024 між ПАТ «Златобанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ю-Бейс» як новим кредитором укладено договір про відступлення права вимоги, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 06.06.2024 за номером 965 (далі - договір відступлення).

Копії вказаного договору та додатків до нього наявні в матеріалах цієї справи.

Так, пунктами 1, 2 та 16 означеного договору погоджено, що в порядку та на умовах, визначених цим договором, банк відступає новому кредитору належні банку, а новий кредитор набуває права вимоги банку до позичальників та/або заставодавців (іпотекодавців) та/або поручителів та/або фізичних осіб та/або фізичних осіб-підприємців та/або юридичних осіб, зазначених у додатку №1 до цього договору, який є невід'ємною його частиною, надалі за текстом - боржники, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов'язки боржників, за кредитними договорами (договорами про надання кредиту (овердрафту)), та/або договорами поруки, та/або договорами іпотеки (іпотечними договорами) та/або договорами застави, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у додатку №1 до цього договору, який є невід'ємною його частиною, надалі за текстом, відповідно - основні договори та права вимоги.

Новий кредитор сплачує банку за права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначеними цим договором.

За цим договором новий кредитор в день укладення цього договору, але в будь-якому випадку не раніше моменту отримання банком у повному обсязі коштів, відповідно до пункту 4 цього договору, набуває усі права кредитора за основними договорами, включаючи, зокрема:

- право вимагати належного виконання боржниками зобов'язань за основними договорами, сплати боржниками грошових коштів, сплати процентів у розмірах, вказаних у додатку №1 до цього договору, який є невід'ємною його частиною;

- право вимагати сплати неустойок, пеней, штрафів, передбачених основними договорами;

- право вимагати сплати сум, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України (індекс інфляції, 3,0% річних);

- право вимагати передачі предметів забезпечення в рахунок виконання зобов'язань за основними договорами;

- право отримання коштів від реалізації заставного та іншого майна боржників;

- права, що випливають із судових справ. Розмір прав вимоги, які переходять до нового кредитора, вказаний у додатку №1 до цього договору, який є невід'ємною його частиною.

Права кредитора за основними договорами переходять до нового кредитора у повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення права вимоги, за виключенням права на договірне списання коштів за рахунку/рахунків боржників, що надане банку відповідно до умов основних договорів.

Цей договір набуває чинності з дати його підписання сторонами і скріплення відтисками печаток сторін та нотаріального посвідчення.

Згідно додатку №1 до означеного договору відступлення банком та новим кредитором погоджено реєстр прав вимоги до боржників, які відступаються, зокрема права за кредитним договором №34/1/13-KL до позичальника (боржника) - ТОВ «Бакалія-Трейд» (ідентифікаційний код 38379292), у розмірі 472 115 246,31 грн, з яких: 159 917 289,81 грн заборгованості по тілу кредиту станом на 06.06.2024 та 312 197 956,50 грн заборгованості по відсотках станом на 06.06.2024, а також:

- погоджено, що до нового кредитора переходить право вимоги до боржників усіх сум кредиту, процентів, комісій, неустойок (пеней, штрафів) в розмірі та/або у випадках, передбачних умовами кредитного договору;

- визначено перелік договорів, права вимоги за якими відступаються, зокрема укладені з ТОВ «Бакалія-Трейд» (ідентифікаційний код 38379292): кредитний договір №34/1/13-KL з додатком до нього та всіма додатковими договорами, а також договір іпотеки, посвідчений нотаріусом за реєстровим №2685 з усіма договорами про внесення змін до такого договору.

Також до матеріалів цієї справи додано копії: протоколу електронного аукціону від 21.05.2024 щодо лоту №GL18N625929 - пул майнових активів АТ «Златобанк»; платіжної інструкції №107 від 03.06.2024 щодо проведеного ТОВ «Фінансова компанія «Ю-Бейс» на користь АТ «Златобанк» платежу за лот №GL18N625929; підписаного 06.06.2024 ПАТ «Златобанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Ю-Бейс» акта приймання-передачі документів, за яким банк передав, а новий кредитор прийняв, зокрема, оригінали: кредитного договору №34/1/13-KL з додатком до нього та всіма додатковими договорами, а також договору іпотеки, посвідченого нотаріусом за реєстровим №2685 з усіма договорами про внесення змін до такого договору.

Посилаючись на вказані умови договору та усі викладені вище обставини, зокрема і обставини розірвання договору іпотеки за наявної у позичальника заборгованості за тілом кредиту та подальше визнання недійсним такого договору про розірвання, ТОВ «Фінансова компанія «Ю-Бейс» як новий кредитор у забезпечених дійсною іпотекою грошових зобов'язаннях зауважило про те, що банк не зміг звернути стягнення на предмет іпотеки з огляду на його відчуження та поділ, а тому:

- вчинені на підставі недійсного договору про розірвання записи про припинення іпотеки та обтяження майна є незаконними і порушують права та охоронювані законом інтереси ТОВ «Фінансова компанія «Ю-Бейс»;

- незалежно від того, чи були внесені зміни до договору іпотеки у зв'язку з його перебудовою, іпотека поширюється і на таку реконструкцію та залишається дійсною незалежно від зміни власника майна;

- з огляду на чинність іпотеки належними та ефективними способами захисту прав іпотекодержателя є вимога про визнання за ним прав іпотеки та вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Звідси ТОВ «Фінансова компанія «Ю-Бейс» просить суд визнати за ним право іпотеки на:

- земельну ділянку площею 0,8647 га, розташовану за адресою Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Стоянка, вул. Київська, 10, кадастровий номер 3222482004:02:001:0028, реєстраційний номер 877146132224;

- земельну ділянку площею 0,4297 га, розташовану за адресою Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Стоянка, вул. Київська, 10-А, кадастровий номер 3222482004:02:001:0015, реєстраційний номер 877113532224;

- земельну ділянку площею 0,0977 га, розташовану за адресою Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Стоянка, вул. Київська, 10-Б, кадастровий номер 3222482004:02:001:0016, реєстраційний номер 877485932224, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю “Продбакалія» на праві приватної власності, яке виникло на підставі договору іпотеки від 31.07.2013, укладеного між Публічним акціонерним товариством “Златобанк» (ідентифікаційний код 35894495) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бакалія-Трейд» (ідентифікаційний код 38379292), посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кирилюком Д.В. за реєстровим №2685.

Також позивач просить суд в рахунок часткового погашення заборгованості за кредитним договором №34/1/13-KL від 13.02.2013, укладеним між АТ «Златобанк» та ТОВ «Бакалія-Трейд», в сумі 437 373 340,62 грн, яка складається з:

- 109 917 289,81 грн заборгованості по тілу кредиту;

- 160 386 791,65 грн заборгованості по відсотках за період з 30.04.2015 по 05.06.2024;

- 8 456 779,08 грн заборгованості по процентам за користування кредитом за період з 14.02.2013 по 29.04.2015;

- 17 096 897,53 грн пені;

- 5000,00 грн штрафу;

- 867 496,53 грн 3% річних;

1) торгівельно-розважальний центр загальною площею 3212,6 кв. м, розташований за адресою Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Стоянка, вул. Київська, буд. 10, реєстраційний номер 860262332224;

2) торгівельно-розважальний центр загальною площею 2142,3 кв. м, розташований за адресою Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Стоянка, вул. Київська, буд. 10-А, реєстраційний номер 860253232224;

3) насосну загальною площею 49,8 кв. м, розташовану за адресою Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Стоянка, вул. Київська, буд. 10-Б, реєстраційний номер 860274032224;

4) земельну ділянку площею 0,8647 га, розташовану за адресою Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Стоянка, вул. Київська, 10, кадастровий номер 3222482004:02:001:0028;

5) земельну ділянку площею 0,4297 га, розташовану за адресою Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Стоянка, вул. Київська, 10-А, кадастровий номер 3222482004:02:001:0015;

6) земельну ділянку площею 0,0977 га, розташовану за адресою Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Стоянка, вул. Київська, 10-Б, кадастровий номер 3222482004:02:001:0016, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю “Продбакалія» (08114, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, село Стоянка, вул. Київська, будинок 10, ідентифікаційний код 39628108) шляхом проведення електронного аукціону з визначенням початкової ціни для продажу предмета іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Поряд з тим, обґрунтовуючи загальну суму заборгованості за кредитним договором №34/1/13-KL, з метою часткового погашення якої заявлено вимогу про звернення стягнення на спірне нерухоме майно, позивач у заяві про зменшення позовних вимог зазначив, що розмір заборгованості підтверджується рішенням Господарського суду Київської області від 18.08.2015 у справі №911/2024/15 та ухвалою Господарського суду Донецької області від 25.10.2024 у справі №905/1010/24, якою визнано заборгованість ТОВ "Бакалія-Трейд" (ідентифікаційний код 38379292) перед ТОВ «Фінансова компанія «Ю-Бейс» у загальному розмірі 639 184 505,47 грн, яка складається з:

- 159 917 289,81 грн заборгованості по тілу кредиту;

- 312 197 956, 50 грн заборгованості по відсотках за період з 01.05.2015 по 06.06.2024;

- 8 456 779, 08 грн заборгованості по процентам за користування кредитом за період з 14.02.2013 по 29.04.2015;

- 17 096 897,53 грн пені;

- 5000,00 грн штрафу;

- 867 496,53 грн 3% річних;

- 140 643 086, 02 грн інфляційних втрат за період з 01.10.2015 по 21.02.2022.

Так, у розрізі вказаного, позивач зауважив, що згідно додатку №1 до договору відступлення права вимоги станом на момент такого відступлення до ТОВ «Фінансова компанія «Ю-Бейс» склали 472 115 246,31 грн, з яких: 159 917 289,81 грн заборгованості по тілу кредиту та 312 197 956,50 грн заборгованості по відсотках.

Надалі, за доводами позивача, згідно договору від 19.12.2024 він відступив на користь нового кредитора частину належного права вимоги за зобов'язаннями, що виникли на підставі кредитного договору №34/1/13-KL, а саме 200 000 000,00 грн, визнаних і включених до реєстру вимог кредиторів ухвалою Господарського суду Донецької області від 25.10.2024 у справі №905/1010/24, з яких: 50 000 000,00 грн заборгованості по тілу кредиту та 150 000 000,00 грн заборгованості по відсотках станом на 06.06.2024.

З огляду на вказане, як зауважив позивач, розмір заборгованості ТОВ "Бакалія-Трейд" перед ТОВ «Фінансова компанія «Ю-Бейс» зменшилась та склала 437 373 340,62 грн, а саме:

- 109 917 289,81 грн заборгованості по тілу кредиту;

- 160 386 791,65 грн заборгованості по відсотках за період з 30.04.2015 по 05.06.2024;

- 8 456 779,08 грн заборгованості по процентам за користування кредитом за період з 14.02.2013 по 29.04.2015;

- 17 096 897,53 грн пені;

- 5000,00 грн штрафу;

- 867 496,53 грн 3% річних;

- 140 643 086,02 грн інфляційних втрат за період з 01.10.2015 по 21.02.2022.

Стосовно ж заявлених до погашення за рахунок предмета іпотеки процентів, обрахованих за період з 30.04.2015 по 05.06.2024, позивач пояснив, що у відповідь на його запит Фонд гарантування фізичних осіб зазначив про те, що відсотки за кредитним договором нараховувались позичальнику - ТОВ "Бакалія-Трейд", в період з дати запровадження тимчасової адміністрації банку та по 10.06.2024, а також надав виписки по рахунках позичальника на підтвердження його заборгованості. Копії вказаного листа та виписок наявні в матеріалах цієї справи.

З огляду на вказане позивач зауважив, що провів власний розрахунок процентів з 30.04.2015 по 05.06.2024 в сумі 310 386 791,65 грн, з яких 160 386 791,65 грн (310 386 791,65 грн - 150 000 000,00 грн відступлених іншій особі = 160 386 791,65 грн) і заявлено до погашення за рахунок звернення стягнення на предмет іпотеки.

Крім того у судових засіданнях під час розгляду цієї справи по суті представник позивача звернув увагу, що до заяви про зменшення позовних вимог додано також деталізовані розрахунки заборгованості ТОВ "Бакалія-Трейд" за кредитним договором як по тілу кредиту, так і по відсотках, а також розрахунки 140 643 086,02 грн інфляційних втрат за період з 01.10.2015 по 21.02.2022, проведені на 185 475 966,42 грн заборгованості згідно рішення суду у справі №911/2024/15 (стягнуті за рішенням суду суми за виключенням 867 496,53 грн 3% річних).

Своює чергою ТОВ «Продбакалія» із вказаними вище вимогами ТОВ «Фінансова компанія «Ю-Бейс» не погодилось з огляду на те, що право власності на спірне нерухоме майно було набуто у передбаченому законом порядку, тоді як при на набутті такого права та станом на момент розгляду цієї справи у державному реєстрі відсутні будь-які обтяження цих прав або інші записи, які б ставили під сумнів законність їх набуття у власність або свідчили про наявність прав третіх осіб на них.

У розрізі вказаного, посилаючись на постанови Великої Палати Верховного Суду від від 02.11.2021 у справі №925/1351/19 та від 15.06.2021 у справі №922/2416/17, відповідач звернув увагу на те, що для визначення добросовісності набувача майна окрім статті 388 ЦК України слід також застосовувати спеціальну норму - п. 1 с. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відтак за відсутності в реєстрі права інших осіб на майно особа, яка добросовісно покладалась на такі відомості, набуває права на майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та без обтяжень.

З огляду на вказане, за доводами відповідача, право іпотеки припиняється, а відомості про іпотеку відновленню не підлягають.

Водночас, покликаючись на норми закону про обов'язкову реєстрацію іпотеки та правочинів про відступлення права іпотеки і викладену у постанові Верховного Суду від 27.08.2019 у справі №911/2392/17 позицію, ТОВ «Продбакалія» зауважило, що у ТОВ «Фінансова компанія «Ю-Бейс» не виникло прав за договором іпотеки, оскільки всупереч ч. 3 ст. 24 Закону України «Про іпотеку» ані нотаріально посвідченого правочину про відступлення прав за іпотечним договором, ані доказів реєстрації відомостей про таке відступлення не надано.

Окрім того ТОВ «Продбакалія» поставило під сумнів наявність у позивача оригіналів кредитного та іпотечного договорів, як підстави згідно ст. 517 ЦК України не виконувати обов'язок перед новим кредитором, а також з посиланням на ст. 41 Конституції України, ст. 328 ЦК України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенцї про захист прав людини та основоположних свобод, зазначило, що задоволення позовних вимог у цій справі буде мати наслідком невиправдане втручання у право власності товариства, оскільки таке втручання:

- є незаконним (іпотека припинена та право на неї не перешло до позивача);

- не переслідує «суспільний» або «публічний» інтерес та є виключно приватним інтересом позивача;

- є непропорційним - позбавлення відповідача права власності порушить справедливий баланс та покладатиме на товариство надмірний тягар, що становитиме порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенцї про захист прав людини та основоположних свобод.

З огляду на зазначене ТОВ «Продбакалія» просить відмовити у задоволенні позову, що також кореспондує з позицією первісного відповідача у цій справі - ТОВ «Нагваль-Фіш», яка згідно поданого ним відзиву та додаткових пояснень зводиться до такого:

- іпотечний договір не є достатньою підставою для задоволення вимог іпотекодержателя, оскільки право іпотеки підлягає обов'язковій реєстрації;

- для відновлення за банком прав іпотекодержателя на підставі судового рішення у справі №911/3818/15 мали бути проведені реєстраційні дії, пов'язані зі скасуванням рішень державного реєстратора про державну реєстрацію припинення іпотеки, оскільки саме по собі рішення у вказаній справі не є документом, що підтверджує наявність або відсутність будь-яких прав чи обтяжень на майно;

- у справі №911/3838/15 наслідки недійсності правочину не застосовано та відмовлено у відповідній вимозі про їх застосування, тоді як у резолютивній частині рішення суду апеляційної інстанції викладено альтернативно вказівку на визнання договору недійсним (нікчемним), що суперечить закону та породжує невизначеність у застосуванні наслідків недійсності такого правочину;

- направлене Уповноваженою особою ФГВФО на адресу ТОВ «Бакалія-Трейд» повідомлення про нікчемність договору не має правового значення, оскільки одних лише тверджень про нікчемність правочину не достатньо про визнання його таким;

- на спірне нерухоме майно не зареєстровано жодних обтяжень речових прав банку, інших речових прав, відмінних від права власності, у тому числі іпотеки;

- під час отримання товариством майна у власність жодних обтяжень речових прав не було, як і не було обтяжене таке майно іпотекою під час його передачі 03.08.2015 за договорами міни у власність ТОВ «Радіус-ПІ»;

- ТОВ «Нагваль-Фіш» є добросовісним набувачем, а до спірних правовідносин не підлягає застосуванню стаття 23 Закону України «Про іпотеку», що підтверджується також позиціє Верховного Суду України від 24.12.2014 у справі №6-201цс14;

- з огляду на приписи законодавства, зокрема ч. 2 ст. 14 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» на кожний новостворений в результаті поділу об'єкт нерухомого майна відкривається новий розділ реєстру та формується нова реєстраційна справа;

- поділ майна було здійснено на підставі дозволів контролюючих органів, а твердження про те, що спірна нерухомість не є новоствореною не відповідає дійсності;

- спірне майно ніколи не перебувало у власності позичальника та зареєстровано за ТОВ «Нагваль-Фіш» як таке, що виділене в натурі у вигляді окремих цілих частин, та передано в іпотеку ТОВ «Кастомс брокерідж сервіс», а тому відсутні підстави для звернення стягнення на спірне нерухоме майно у цій справі.

Інші учасники цієї справи, зокрема треті особи власних пояснень щодо суті спору у цій справі не подали, як і не надали ці особи жодних доказів, які б впливати на вирішення справи по суті.

Оскільки третіми особами у передбаченому процесуальним законом порядку не надано власних заяв по суті - пояснень щодо позову, як і будь-яких доказів, що впливають на вирішення спору у цій справі, суд здійснював її розгляд за наявними у ній матеріалами, у тому числі і в частині щодо вказаних третіх осіб.

З'ясувавши обставини справи та дослідивши подані докази, заслухавши заключне слово представника позивача, суд дійшов таких висновків.

Приписами ч. 1 ст. 173 та ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України унормовано, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Приписами ч. 1 ст. 1048, ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України унормовано, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. ст. 73, 74 та 75 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, Господарський суд Київської області від 18.08.2015 у справі №911/2024/15 позов ПАТ “ЗЛАТОБАНК» задовольнив та присудив до стягнення з ТОВ «Бакалія-Трейд» 186 343 462,95 грн, з яких:

- 159 917 289,81 грн заборгованості по поверненню кредитних коштів;

- 8 456 779,08 грн заборгованості по процентам за користування кредитом;

- 17 096 897,53 грн пені;

- 5000,00 грн штрафу;

- 867 496,53 грн 3% річних.

У змісті ж мотивувальної частини означеного рішення, за результатами вирішення відповідного спору, судом встановлено та виснувано, зокрема, що:

- з наданого позивачем розрахунку, який підтверджений матеріалами справи і не заперечений відповідачем, всього за період дії кредитної лінії відповідачем було використано 196 050 488,97 грн кредитних коштів, з яких сплачено 36 133 199,16 грн;

- на момент закінчення строку кредитного договору, відповідно, і строку повернення кредитних коштів відповідачем не погашено 159 917 289,81 грн заборгованості по поверненню кредитних коштів;

- доведеність факту існування заборгованості позичальника за кредитним договором в сумі 8 456 779,08 грн заборгованості по процентам за користування кредитом та 159 917 289,81 грн заборгованості по поверненню кредитних коштів.

Учасники цієї справи, зокрема ТОВ «Бакалія-Трейд» як позичальник за кредитним договором №34/1/13-KL, не заперечили та не спростували вказаних вище обставин наявності підтвердженого рішенням у справі грошового обов'язку позичальника на загальну суму 186 343 462,95 грн, як і того, що цей грошовий обов'язок не виконано ані добровільно, ані в примусовому порядку, у тому числі і станом на час розгляду цієї справи та ухвалення відповідного рішення по суті.

З огляду на вказане суд висновує про обґрунтованість та доведеність обставин невиконання позичальником - ТОВ «Бакалія-Трейд», грошового зобов'язання за кредитним договором №34/1/13-KL на загальну суму 186 343 462,95 грн, з яких:

- 159 917 289,81 грн заборгованості по поверненню кредитних коштів;

- 8 456 779,08 грн заборгованості по процентам за користування кредитом;

- 17 096 897,53 грн пені;

- 5000,00 грн штрафу;

- 867 496,53 грн 3% річних.

Стосовно ж наявності у позичальника - ТОВ «Бакалія-Трейд», грошового зобов'язання за кредитним договором №34/1/13-KL по сплаті відсотків за користування кредитом за період з 30.04.2015 по 05.06.2024 слід зазначити таке.

У вказаному питанні суд звертається до послідовної позиції суду касаційної інстанції, що зводиться до такого:

- уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання, зокрема позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно "користуватися кредитом", натомість кредитор розраховує, що він отримає плату за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу - проценти за "користування кредитом";

- проценти відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за "користування кредитом" тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу;

- "користування кредитом" - це можливість позичальника за плату правомірно не повертати кредитору борг (кредит) протягом певного, погодженого сторонами кредитного договору періоду часу;

- саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу, позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України, і вказане благо виникає у позичальника не внаслідок укладення кредитного договору, а саме внаслідок отримання позики і можливості користуватись нею певний час;

- зі спливом строку кредитування позичальнику не надається кредит та відповідне благо, а тому позичальник не може правомірно не повертати кошти, як наслідок кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку;

- на період після закінчення строку кредитування чи після пред'явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту позичальник не отримує від кредитора відповідне благо, а тому й не повинен сплачувати за нього проценти відповідно до статті 1048 ЦК України;

- регулятивні відносини між сторонами кредитного договору обмежені, зокрема, часовими межами - строком кредитування та визначеними у його межах періодичними платежами, відтак, якщо позичальник порушує зобов'язання з повернення кредиту, в цій частині між ним та кредитодавцем регулятивні відносини трансформуються в охоронні;

- очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за "користування кредитом" поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов'язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними;

- право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування, а припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування;

- у разі порушення виконання зобов'язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за "користування кредитом" (стаття 1048 Цивільного кодексу України), а проценти за порушення грошового зобов'язання (стаття 625 Цивільного кодексу України);

- коли умови договору передбачають стягнення процентів як міри відповідальності за порушення зобов'язання, такі проценти підпадають під визначення частини другої статті 625 ЦК;

- твердження про те, що проценти за «користування кредитом» нараховуються не лише в межах строку кредитування, а й після спливу такого строку, тобто до моменту повного фактичного повернення кредитних коштів, свідчать про помилкове розуміння правової природи процентів, які сплачуються позичальником у випадку прострочення грошового зобов'язання.

Означені висновки та позиції викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі №910/4518/16, у постановах Верховного Суду від 21.05.2024 у справі №922/856/23 та від 11.02.2025 у справі №908/627/23.

Ураховуючи вказане та те, що пунктом 1.4. кредитного договору №34/1/13-KL, у редакції додаткової угоди від 22.01.2015, строк повернення кредиту погоджено до 23.02.2015, суд висновує про відсутність у позичальника - ТОВ «Бакалія-Трейд», грошового зобов'язання по сплаті відсотків за користування кредитом після спливу цього строку.

Отже, судом визнаються безпідставними та необґрунтованими обставини виникнення у ТОВ «Бакалія-Трейд» обов'язку по сплаті процентів за користування наданим згідно договору №34/1/13-KL кредитом за період з 30.04.2015 по 05.06.2024 у будь-якій нарахованій сумі, у тому числі і в сумі 160 386 791,65 грн.

В розрізі вказаного суд вважає за необхідне зазначити, що принцип свободи договору не є безумовним і межі дії цього принципу визначаються критеріями справедливості, добросовісності, пропорційності, розумності, а погоджені сторонами умови договору повинні відповідати не лише вимогам ЦК України та інших актів цивільного законодавства, а й засадам справедливості, добросовісності, розумності як складової елемента загального конституційного принципу верховенства права.

Сторони не можуть з посиланням на принцип свободи договору домовитись про те, що їхні відносини будуть регулюватися певною нормою закону за їхнім вибором, а не тією нормою, яка регулює їхні відносини, виходячи з правової природи останніх.

Зазначене не означає, що сторони не можуть домовитися про те, що в разі прострочення повернення кредиту позичальник сплачує кредитору проценти саме як міру відповідальності, зокрема в тому ж розмірі, в якому він сплачував проценти як плату за наданий кредит, або в іншому розмірі, попри те така домовленість має бути однозначно вираженою та не містити подвійного тлумачення волі сторін щодо настання відповідних правових наслідків.

Звідси, висновуючи про відсутність у позичальника відповідного обов'язку по сплаті процентів за користування кредитом поза межами строку кредитування (за користування простроченим кредитом), судом враховано, що:

- при вирішенні відповідних спорів важливим є тлумачення умов договорів, на яких ґрунтуються вимоги кредиторів, для з'ясування того, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування (або після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту);

- для цього можуть братися до уваги формулювання умов про сплату процентів, їх розміщення в структурі договору (в розділах, які регулюють правомірну чи неправомірну поведінку сторін), співвідношення з іншими положеннями про відповідальність позичальника тощо;

- у разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав);

- зміст кредитного договору №34/1/13-KL свідчить про те, що сторонами такого правочину не було узгоджено порядок нарахування та ставку процентів річних за період після настання строку кредитування (23.02.2015), як міри відповідальності, у тому числі і в розумінні ч. 2 статті 625 ЦК України як процентів у іншому розмірі;

- згідно з пунктом 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Схожу позицію викладено у постанові Верховного Суду від 11.06.2025 у справі №922/2553/24.

Стосовно ж передбаченої статтею 625 ЦК України відповідальності позичальника - ТОВ «Бакалія-Трейд», за невиконання ним в період з 01.10.2015 по 21.02.2022 грошового зобов'язання згідно рішення суду у справі №911/2024/15 слід зазначити таке.

Приписами статті 625 ЦК України унормовано, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, у розрізі застосування означеної норми прав слід зазначити, що набрання законної сили рішенням про присудження не змінює і не припиняє того зобов'язання, до примусового виконання обов'язку з якого присуджений боржник, оскільки судовими рішеннями фактично тільки фіксується належна до стягнення сума боргу.

Отже, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України.

Водночас з моменту набрання законної сили рішенням суду про стягнення неустойки у боржника виникає нове зобов'язання на підставі судового рішення та приписів статей 11 та 509 Цивільного кодексу України, а саме зобов'язання зі сплати такої неустойки на користь кредитора, і таке зобов'язання у розумінні Цивільного кодексу України є грошовим, а тому у разі прострочення його виконання на нього також поширюється дія статті 625 Цивільного кодексу України.

Схожі висновки викладено у постанові Верховного Суду від 31.07.2019 у справі №910/3692/18 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.01.2022 у справі №761/16124/15-ц (провадження №14-184цс20).

З огляду на вказане та порушення ТОВ «Бакалія-Трейд» протягом періоду з 01.10.2015 по 21.02.2022 грошового обов'язку зі сплати стягнутих рішенням суду у справі №911/2024/15 сум, зокрема 185 475 966,42 грн (за виключенням 867 496,53 грн 3% річних), суд висновує про наявність обгрунтованих підстав для відповідальності вказаного товариства (позичальника) у вигляді сплати інфляційних втрат, сума яких складає 140 643 086,02 грн, як арифметично правильна за відповідним періодом та базою нарахування.

Згідно з ч. 7 ст. 193 ГК України, що кореспондує з приписами статей 525, 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Поряд з тим згідно з ч. 1 ст. 509, ч. 1 ст. 510, ч. 1 ст. 599 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Приписи ст. ст. 512, 513, 514, 516, 519 ЦК України презюмують, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.

Зі змісту вказаних норм закону слідує, що що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому у зв'язку із заміною кредитора у зобов'язанні змінюється лише суб'єктний склад у частині кредитора, тоді як саме зобов'язання зберігається цілком і повністю, а межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється такий перехід права.

Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину, при цьому заміна кредитора саме у зобов'язанні допускається протягом усього часу існування зобов'язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом.

Водночас такий спеціальний інструмент для заміни сторони у зобов'язанні, як відступлення права вимоги, може бути застосований лише відносно дійсного зобов'язання (дійсної вимоги), тобто такого зобов'язання, яке існувало на момент переходу відповідного права від первісного кредитора, відтак під час оціники судом обсягу переданих новому кредитору прав підлягає врахуванню загальновизнаний принцип приватного права "nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet", який означає, що ніхто не може передати більше прав, ніж має сам.

Отже, необхідною умовою для відступлення права вимоги є існування самого зобов'язання, за яким відступається право, яке й підтверджує дійсність вимог.

Якщо ж договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв'язку з припиненням зобов'язання виконанням, тощо), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов'язанні не переходять до набувача.

У такому випадку, коли особа відступає право вимоги, яке їй не належить, у правовідносинах відсутній управнений на таке відступлення суб'єкт, відтак за загальним правилом пункту 1 частини першої статті 512, статті 514 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні не відбувається.

Означену позицію викладено у постановах Верховного Суду від 13.03.2019 у справі №905/635/18, 28.07.2021 у справі №761/33403/17 (провадження №61-12551св20), у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі №910/12525/20 та від 08.08.2023 у справі № 910/19199/21, і відступів від такої позиції станом на час ухвалення рішення у ці справі не зроблено.

З огляду вказаного та встановлених вище обставин і зроблених відповідно висновків про наявність/відсутність грошового зобов'язання позичальника - ТОВ «Бакалія-Трейд», за кредитним договором №34/1/13-KL і передбаченої статтею 625 ЦК України відповідальності за невиконання такого зобов'язання, суд висновує, що станом на момент укладення договору про відступлення між ТОВ «ФК «Ю-Бейс» і банком, останній як первісний кредитор був наділений правом вимоги до позичальника у дійсному зобов'язанні, підтвердженому рішенням суду у справі №911/2024/15 у загальному розмірі 186 343 462,95 грн, з яких:

- 159 917 289,81 грн заборгованості по поверненню кредитних коштів;

- 8 456 779,08 грн заборгованості по процентам за користування кредитом;

- 17 096 897,53 грн пені;

- 5000,00 грн штрафу;

- 867 496,53 грн 3% річних, а також правом на відшкодування інфляційних втрат за час прострочення оплати стягнутих за вказаним рішенням сум, і такі права за відповідним правочином перешли до нового кредитора.

Водночас право вимоги за кредитним договором щодо сплати позичальником процентів за користування наданим кредитом за період з 30.04.2015 по 05.06.2024 у будь-якій нарахованій сумі, у тому числі і в сумі 160 386 791,65 грн, станом на момент укладення між ТОВ «ФК «Ю-Бейс» і банком договору про відступлення первісному кредитору (банку) не належало з огляду на зроблені судом вище висновки, зокрема і про відсутність у ТОВ «Бакалія-Трейд» відповідного обов'язку по сплаті процентів після закінчення строку кредитування, як наслідок таке недійсне право за відповідним правочином до нового кредитора не перейшло.

Саме ж лише зазначення у договорі про відступлення та додатку №1 до цього договору нарахованих станом на 06.06.2024 сум процентів жодним чином не спроствує вказаного судом вище та, відповідно, зробленого висновку про недійсність вимоги банку про сплату процентів після закінчення строку кредитування.

У розрізі вказаного суд звертає увагу на те, що проценти, як винагорода позичальнику за користування кредитними коштами, за правовою природою не є позикою у розумінні відповідних норм права, а відступлення права вимоги саме по собі нового права та зобов'язання не породжує і лише врегульовує зміну сторони у вже існуючому правовідношенні, яке має бути дісним та таким, що ґрунтується на первинних підставах його виникнення.

Поряд з тим, висновуючи вказане, судом враховано, що:

- договір про відступлення між ТОВ «ФК «Ю-Бейс» і банком укладено у письмовій, нотаріально посвідченій формі, що узгоджується із вказаним вище нормами закону стосовно форми правочину щодо заміни кредитора у зобов'язанні;

- недійсність переданої вимоги, про яку йдеться у наведеній раніше статті 519 ЦК України, не може ототожнюватися із недійсністю правочину, оскільки законодавець не пов'язує питання дійсності/недійсності правочину про заміну кредитора із дійсністю вимоги, яка передається новому кредитору, і безпосередньо визначає правовий наслідок передачі права вимоги, якого не існує;

- у випадку відступлення недійсної вимоги договір, на підставі якого мало бути здійснене таке відступлення, не виконується первісним кредитором, оскільки розпорядчий ефект не настає з огляду на відсутність у первісного кредитора права, що підлягає передачі.

Отже, недійсність вимоги не зумовлює недійсність відповідного договору, за яким була передана така вимога, а має наслідком відповідальність первісного кредитора перед новим кредитором, врегульовану положеннями ЦК України.

Схожі висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.08.2023 у справі №910/19199/21 та у постанові Верховного Суду від 18.06.2024 у справі №910/16249/19 (910/8818/21).

Стосовно ж як посилання відповідача на статтю 517 ЦК України, так і його аргументів про те, що боржник може не виконувати обов'язок перед новим кредитором у разі відсутності у останнього оригіналів документів щодо зобов'язння - кредитного та іпотечного договорів, суд зазначає таке.

Статтею 517 ЦК передбачено, що первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Водночас законодавство не встановлює вимог до цих документів, зокрема не визначає, що первісний кредитор (продавець права) у зобов'язанні має передати новому кредиторові винятково оригінали документів, які засвідчують права, що передаються, як і не передбачає закон, що невиконання цього обов'язку має наслідком недійсність договору про відступлення права вимоги.

Схожі висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2024 у справі №754/8750/19.

З огляду на зазначене та викладені в описовій частині цього рішення умови договору відступлення та додатків до нього, актів приймання-передачі документів, серед яких вказано оригінали кредитного та іпотечного договорів разом з усіма додатковими угодами до них, суд відхиляє як неспроможні відповідні аргументи відповідача у розрізі ст. 517 ЦК України.

Підсумовуючи все наведене вище та встановлення судом обставин неналежного виконання позичальником своїх обов'язків за кредитним договором і наявності прострочення відповідного грошового обов'язку, оскільки відступлення права вимоги є підставою для заміни сторони не в цілому у договорі, а в окремому зобов'язальному правовідношенні з відповідними наслідками прострочення (штраф, пеня, вимоги за статтею 625 ЦК України тощо), суд висновує про підставність вимог ТОВ «ФК «Ю-Бейс», як правонаступника банку та нового кредитора у відповідному правовідношенні за кредитним договором №34/1/13-KL, в обґрунтованому загальному розмірі заборгованості - 276 986 548,97 грн, а саме:

- 109 917 289,81 грн заборгованість по тілу кредиту;

- 8 456 779, 08 грн заборгованість по процентам за користування кредитом;

- 17 096 897, 53 грн пені;

- 5000, 00 грн штрафу;

- 867 496, 53 грн - 3% річних;

- 140 643 086, 02 грн інфляційних втрат за період з 01.10.2015 по 21.02.2022.

Висновуючи усе вказане вище, зокрема і про перехід до ТОВ «ФК «Ю-Бейс» права вимоги до позичальника за кредитним договором №34/1/13-KL та обсягу цих прав у підтверджених судовим рішенням сумах боргу по тілу кредиту, процентів за час легального користування кредитом, нарахованих пені, штарфу, 3% річних, а також у донарахованих сумах інфляційних втрат, суд врахував наведені позивачем обставини відступлення ним на користь іншої особи права вимоги у відповідному правовідношенні в частині 50 000 000,00 грн тіла кредиту із загальних 159 917 289,81 грн боргу (159 917 289,81 грн - 50 000 000,00 грн = 109 917 289,81 грн), а також зміст статті 625 ЦК України, у розумінні якої:

- нарахування інфляційних втрат на суму боргу як складова грошового зобов'язання та особлива міра відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання, та як наслідок нараховуння цих коштів незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми;

- позивач, як кредитор, вправі вимагати стягнення/погашення в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов'язання.

Водончас у розрізі наявності у ТОВ «ФК «Ю-Бейс» права грошової вимоги до позичальника в частині 160 386 791,65 грн заборгованості по відсотках за період 30.04.2015 по 05.06.2024, суд відхиляє відповідні посилання позивача на ухвалу Господарського суду Донецької області від 25.10.2024 у справі №905/1010/24, якою визнано заборгованість ТОВ "Бакалія-Трейд" (ідентифікаційний код 38379292) перед ТОВ «Фінансова компанія «Ю-Бейс» у загальному розмірі 639 184 505,47 грн, зокрема і 312 197 956, 50 грн заборгованості по відсотках за період з 01.05.2015 по 06.06.2024, позаяк:

- згідно з усталеною практикою Верховного Суду щодо порядку розгляду кредиторських вимог у справі про банкрутство, господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов'язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору;

- не потребують доказування ті обставини, щодо яких мав місце спір і які були предметом судового розгляду, тоді як оцінка судом конкретних обставин справи, які сторонами не оспорювалися, мотиви судового рішення, правова кваліфікація спірних відносин не має преюдиційного значення;

- означене рішення суду у справі про банкрутство не має преюдиційної сили у цій справі згідно статті 75 ГПК України.

Стосовно ж заявлених ТОВ «ФК «Ю-Бейс» вимог з метою погашення відповідно обґрунтованої і підтвердженої заборгованості внаслідок порушення позичальником грошових зобов'язань за кредитним договором слід зазнчити таке.

Відповідно до статей 546, 572 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, заставою.

В силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, а також в інших випадках, встановлених законом, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Приписами статей 575, 577, 583, 589 ЦК України унормовано, іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи, а також застава об'єкта незавершеного будівництва, майбутнього об'єкта нерухомості.

Застава нерухомого майна, об'єкта незавершеного будівництва, майбутнього об'єкта нерухомості підлягає державній реєстрації у випадках та в порядку, встановлених законом.

Заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель).

Заставодавцем може бути власник речі або особа, якій належить майнове право, а також особа, якій власник речі або особа, якій належить майнове право, передали річ або майнове право з правом їх застави.

У разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, а також в інших випадках, встановлених законом, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Приписами ст. ст. 1, 3, 18, 23, 24 Закону України «Про іпотеку» унормовано, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном (неподільним об'єктом незавершеного будівництва, майбутнім об'єктом нерухомості), що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами такого боржника у порядку, встановленому цим Законом

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону.

Іпотечний договір укладається між одним або декількома іпотекодавцями та іпотекодержателем у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

У разі переходу права власності (права господарського відання, спеціального майнового права) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна навіть у випадку, якщо до відома набувача не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Особа, до якої перейшло право власності (право господарського відання, спеціальне майнове право) на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права та несе всі його обов'язки за іпотечним договором в обсязі та на умовах, що існували до набуття такою особою права власності на предмет іпотеки.

Відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов'язанням.

Правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Так, між учасниками цієї справи, зокрема між ТОВ “ФК “Ю-Бейс», як новим кредитором у забезпеченому іпотекою зобов'язанні, та ТОВ “Продбакалія», як власником спірного нерухомого майна, фактично існує спір щодо наявності у позивача як права іпотеки на належне відповідачу майно, так і права задовольнити свої грошові вимоги за рахунок такого майна.

Приписами частини 1 статті 15 та частин 1, 2 статті 16 Цивільного кодексу України унормовано, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема визнання права примусове виконання обов'язку в натурі;

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

У розрізі вказаних норм права суд звертає увагу на позицію суду касаційної інстанції, викладену у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (провадження №12-204гс19) та від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (ровадження №12-80гс20), згідно якої одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права, що в рівній мірі означає як наявність права, так і його відсутність, тобто визнання права як у позитивному значенні (визнання існуючого права), так і в негативному значенні (визнання відсутності права і кореспондуючого йому обов'язку) є способом захисту інтересу позивача у правовій визначеності.

Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.

Так, із викладених у описовій частині цього рішення обставин та положень укладених банком і позичальником договорів, зокрема посвідченого та зареєстрованого за №2685 договору іпотеки слідує, що зобов'язання за кредитним договором було забезпечено належними позичальнику об'єктами нерухомого майна - торгівельно-розважальним центром (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 240649132224) та земельною ділянкою кадастровий номер земельної ділянки 3222482004:02:001:0269 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 91783332000).

Зі змісту ж наявних в матеріалах справи Інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна слідує, що ТОВ “Продбакалія» (ідентифікаційний код 39628108) є власником спірного майна а саме:

- торгівельно-розважального центру загальною площею 3212,6 кв. м, розташований за адресою Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Стоянка, вул. Київська, буд. 10, реєстраційний номер 860262332224;

- торгівельно-розважального центру загальною площею 2142,3 кв. м, розташований за адресою Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Стоянка, вул. Київська, буд. 10-А, реєстраційний номер 860253232224;

- насосної загальною площею 49,8 кв. м, розташовану за адресою Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Стоянка, вул. Київська, буд. 10-Б, реєстраційний номер 860274032224;

- земельної ділянки площею 0,8647 га, розташовану за адресою Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Стоянка, вул. Київська, 10, (кадастровий номер 3222482004:02:001:0028, реєстраційний номер 877146132224);

- земельної ділянки площею 0,4297 га, розташовану за адресою Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Стоянка, вул. Київська, 10-А (кадастровий номер 3222482004:02:001:0015, реєстраційний номер 877113532224);

- земельної ділянки площею 0,0977 га, розташовану за адресою Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Стоянка, вул. Київська, 10-Б (кадастровий номер 3222482004:02:001:0016, реєстраційний номер 877485932224).

Водночас, як вбачається з наявної в матеріалах справи Інформаційної довідки за №379409248 від 21.05.2024 (щодо об'єкта нерухомого майна) та наявної в ній деталізованої інформації про об'єкт речових прав, означене спірне майно зареєстровано як таке (з новими реєстраційними номерами) саме за результатом поділу торгівельно-розважального центру (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 240649132224) та земельної ділянки кадастровий номер земельної ділянки 3222482004:02:001:0269 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 91783332000).

Означені обставини також підтверджуються наявними в матеріалах цієї справи копіями: протоколу загальних зборів учасників ТОВ “Нагваль-Фіш» №24 від 18.02.2016; висновку №01-02 від 18.02.2016 щодо технічної можливості поділу об'єкта нерухомого майна, а також листа ГУ Держгеокадастру у м. Києві та Київській області за №29-10-0.331-10034/2-24 від 21.10.2024 і нотаріально посвідченої заяви ТОВ “Нагваль-Фіш» від 02.03.2016 стосовно поділу торгівельно-розважального центру та земельної ділянки.

Вказані обставини учасниками цієї справи, зокрема ТОВ «Бакалія-Трейд» і відповідачем, не заперечено, як і не спростовано того, що:

- правочин, яким було розірвано такий іпотечний договір, визнано судом недійсним;

- саме ці об'єкти нерухомого майна позичальник відчужив без згоди банку на користь третьої особи - ТОВ «Радіус-Пі», яке своєю чергою внесло таке майно як вклад до статутного каптілу ТОВ «Нагваль-Фіш», що здійснило поділ цього іпотечного майна на три частини з подальшою реєстрацією його за собою та наступним внесенням до статутного капіталу відповідача - ТОВ «Продбакалія».

За таких обставин, ураховуючи чинність укладеного позичальником і банком договору іпотеки, суд висновує, що спірне нерухоме майно є саме тим майном, яке передано в іпотеку з метою забезпечення зобов'язань за кредитним договором, і ця іпотека є дійсною для ТОВ “Продбакалія» як останнього набувача відповідного нерухомого майна.

Висновуючи вказане, судом враховано, що поділ спірного майна не припиняє чинності іпотеки, встановленої згідно дійсного іпотечного договору та зареєстрованої у передбаченому законом порядку, адже в силу приписів статті 5 Закону України "Про іпотеку" при поділі предмета іпотеки договір іпотеки та відповідна іпотека зберігають свою силу на створені нові об'єкти (частини). Схожі висновки зроблено у постанові Верховного Суду від 17.06.2025 у справі №910/13153/23.

Вказаним спростовується те, що зареєстроване за ТОВ «Нагваль-Фіш» в результаті поділу майно є новоствореним (виділеним в натурі) іншим майном, відмінним від переданих позичальником в іпотеку торгівельно-розважального центру та земельної ділянки.

До того ж суд звертає увагу, що передані позичальником в іпотеку торгівельно-розважальний центр та земельна ділянка у розумінні норм цивільного законодавства не були знищені із відповідними наслідками виведення таких об'єктів із цивільного обороту, реєстраційний же номер нерухомого майна є незмінним протягом усього часу його існування, а новоствореному об'єкту нерухомого майна, зокрема і в результаті поділу, присвоюється свій власний індивідуальний номер.

До того ж суд зауважує, що з огляду на статтю 23 Закону України "Про іпотеку" правовий режим майна, яке знаходиться в іпотеці, не змінюється незалежно від кількості правочинів, за якими право власності переходило до інших набувачів такого права.

Чинне законодавство не встановлює залежність збереження права іпотеки від добросовісності чи недобросовісності нового власника предмету іпотеки, а також від його обізнаності про обтяження придбаного нерухомого майна чи оспорювання в судовому порядку права іпотекодержателя на це майно на момент його придбання.

Будь-яких обмежень або виключень, які б дозволяли звільнити особу, що придбала іпотечне майно від переведених на нього обов'язків іпотекодавця на підставі того, що при укладенні договору купівлі-продажу вона не знала про наявність іпотечного обтяження, законом не передбачено. Схожі висновки зроблено у постанові Верховного Суду від 17.06.2025 у справі №910/13153/23.

З огляду на вказане покладені в основу заперечень аргументи про добросовісність усіх власників у ланцюгу відчуження спірного нерухомого майна судом відхиляються, як і визнаються неспроможними доводи відповідача про те, що право власності ним набуто у передбаченому законом порядку, позаяк за предметом позову у цій справі не оспорюються підстави набуття відповідачем права власності на спірне майно, як і не протиставляється чинність іпотеки такій законності та/або добросовісності набуття права власності.

Водночас суд ураховує, що обставини добросовісності усіх попередніх власників спірного нерухомого майна та відповідача спростовуються наявним в матеріалах справи доказами пов'язаності власників та/або кінцевих бенефіціарних власників усіх юридичних осіб у ланцюгу відчуження спірного нерухомого майна, зокрема і тих фізичних осіб, які обіймали посади в органах управління банку та були надалі учасниками юридичних осіб-власників такого майна.

У розрізі зазначеного та аргументів відповідача про те, що він, як у всі попередні власники, набув у власність спірне майно без обтяжень іпотекою - за відсутності у державному реєстрі записів про іпотеку, суд ураховує обставини внесення записів про припинення іпотеки банку на підставі визнаного надалі недісним правочину щодо розірвання іпотечного договору.

Суд звертає увагу на те, що правочин, визнаний судом недійсним, не породжує юридичних наслідків з моменту його вчинення, тоді як запис про іпотеку не може бути відновлений з моменту вчинення первинного запису, а вчиняється державним реєстратором повторно за наявності для цього передбачених законом підстав - договору іпотеки та судового рішення про визнання права іпотекодержателя. Схожі висновки зроблено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №922/2416/17 (провадження №12-44гс20).

До того ж слід зазначити, що функцією державної реєстрації іпотеки є оголошення належності іпотеки нерухомого майна певній особі, попри те будь-яке речове право, зокрема й право іпотеки, має ґрунтуватися на певному правовому титулі, тобто державна реєстрація такого права на майно не може бути абстрактною і не мати правової підстави свого виникнення та збереження.

З огляду на вказане поділ переданого в іпотеку майна з присвоєнням йому інших реєстраційних номерів та ідентифікуючих даних унеможливлює здійснення повторної реєстрації іпотеки на таке поділене майно за іпотечним договором без вирішення спору про право та прийнятого судом відповідного рішення.

Звідси, за обставин цієї справи суд висновує, що відчуження предмета іпотеки та його поділ під час припиненої без належних на те підстав іпотеки не спричиняє юридичного дефекту такої іпотеки та не позбавляє кредитора права на відновлення свого статусу іпотекодержателя за дійсним та чинним іпотечним договором.

Стосовно ж обставин передання банком права іпотеки позивачу як новому кредитору згідно з договором про відступлення суд зазначає, що згідно з наведеними раніше пунктами 1 та 16 зазначеного договору відступив новому кредитору права вимоги до позичальників та/або заставодавців (іпотекодавців) та/або поручителів (боржників), включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов'язки боржників, за кредитними договорами та/або договорами іпотеки (іпотечними договорами) з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, відтак за цим договором новий кредитор набув усі права кредитора за основними договорами, включаючи, зокрема: право вимагати передачі предметів забезпечення в рахунок виконання зобов'язань за основними договорами; право отримання коштів від реалізації заставного та іншого майна боржників.

Зі змісту відповідно укладеного між банком і позивачем, посвідченого нотаріально договору відступлення слідує, що він стосується одночасно прав за основним зобов'язанням - кредитним договором, та іпотечним договором, яким забезпечено таке основне зобов'язання.

Також, як слідує з матеріалів справи та не заперечується сторонами, право вимоги за кредитним та іпотечним зобов'язаннями одночасно було включено до одного і того ж лоту та реалізовано позивачу, як переможцю відповідного електронного аукціону.

З огляду на вказане, оскільки згідно договору про відступлення до позивача перейшло право вимоги згідно посвідченого та зареєстрованого нотаріусом за №2685 договору іпотеки, тоді як відчуження іпотечного майна до нового власника, його подальший поділ, неодноразове передання у власність третіх осіб та остаточно - у власність відповідача, за відсутності записів про іпотеку та обтяження на таке майно, унеможливлюють реалізацію прав іпотекодержателя, зокрема, щодо звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок часткового погашення заборгованості за основним зобов'язанням, суд висновує про обгрунтованість та задоволення вимоги ТОВ “ФК “Ю-Бейс» (ідентифікаційний код 42901825) про визнання за ним права іпотеки на:

- торгівельно-розважальний центр загальною площею 2142,3 кв. м, розташований за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер 860253232224;

- земельну ділянку площею 0,8647 га, розташовану за адресою Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Стоянка, вул. Київська, 10,кадастровий номер 3222482004:02:001:0028, реєстраційний номер 877146132224;

- земельну ділянку площею 0,0977 га, розташовану за адресою Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Стоянка, вул. Київська, 10-Б, кадастровий номер 3222482004:02:001:0016, реєстраційний номер 877485932224, що належать ТОВ“Продбакалія»(ідентифікаційний код 39628108), яке виникло на підставі договору іпотеки від 31.07.2013, укладеного між ПАТ “Златобанк» (ідентифікаційний код 35894495) та ТОВ «Бакалія-Трейд»(ідентифікаційний код 38379292), посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кирилюком Д.В. за реєстровим №2685.

Висновуючи про задоволення такої вимоги, судом враховано, що такий спосіб захисту порушеного права кредитора є належним та ефективним для відновлення його прав як іпотекодержателя, і вказане кореспондує з позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №922/2416/17, у постановах Верховного Суду від 03.07.2024 у справі №910/11472/21 від 17.06.2025 у справі №910/13153/23.

Так, Велика Палата Верховного Суду упостанові від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17 зазначила, що у випадку, якщо позивач вважає, що іпотека є та залишалася чинною, належним способом захисту було б звернення позивача з вимогою про визнання права іпотекодержателя стосовно іпотечного майна.

Поряд з тим судом також враховано, що державній реєстрації у Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень підлягає відповідна іпотека, а не правочин з відступлення прав за іпотечним договором, а тому чинність такого правочину не залежить від факту реєстрації іпотеки як зобов'язання.

Саме ж лише нездійснення державної реєстрації іпотеки за результатами проведення торгів з продажу майна (активів) банку, що ліквідується, які були проведені з дотриманням вимог законодавства, за обставин цієї справи:

- не може вражати саме іпотечне зобов'язання настільки, аби бути підставою для припинення самої іпотеки;

- не позбавляє кредитора можливості відновити своє право іпотекодержателя у відповідно обраний спосіб, який дозволить як провести необхідну реєстрацію, так і реалізувати означене право.

Тобто оцінювати потрібно передовсім правову підставу такого права, а не його формальну реєстрацію у відповідному державному реєстрі, оскільки справедлива правова підстава (justus titulus) має переважне значення під час з'ясування питання належності особі права.

Схожі висновки викладено у постанові Верховного Суду від 22.05.2024 у справі №754/8750/19 (провадження №14-202цс21).

З огляду на вказане суд відхиляє посилання відповідача як на те, що право за договором іпотеки не перейшло до позивача, так і на постанову Верховного Суду від 27.08.2019 у справі №911/2392/17, яка не є релевантною до спору у цій справі.

Також не є релевантоною до спору у цій справі і наведена ТОВ «Нагваль-Фіш» постанова Верховного Суду України від 24.12.2014 у справі №6-201цс14.

Приписами статей 589, 590 ЦК України унормовано, що за рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 591 ЦК України реалізація предмета застави, на який звернене стягнення, провадиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не встановлено договором або законом. Порядок реалізації предмета застави з публічних торгів встановлюється законом.

Статтею 39 Закону України «Про іпотеку» передбачено, зокрема, що у разі визначення судом способу реалізації предмета іпотеки шляхом проведення електронного аукціону ціна предмета іпотеки у рішенні суду не зазначається та визначається при його примусовому виконанні на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Ураховуючи наведені приписи та умови договору іпотеки, суд висновує, що порушення позичальником зобов'язанн за кредитним договором та виникнення у нього перед позивачем загалом 276 986 548,97 грн заборгованості породжує для відповідача, як власника забезпеченого іпотекою майна, обов'язок по задоволенню означених грошових вимог позивача за рахунок звернення стягнення на:

4) земельну ділянку площею 0,8647 га, розташовану за адресою Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Стоянка, вул. Київська, 10,кадастровий номер 3222482004:02:001:0028;

У розрізі зробленого висновку суд ураховує відсутність доказово підтверджених обставин задоволення грошових вимог позивача позичальником та/або іншою особою, у тому числі і відповідачем за цією справою.

Судом також враховано, що сутність права іпотеки полягає в тому, що воно дозволяє задовольнити вимоги кредитора навіть у разі невиконання боржником свого зобов'язання в силу компенсаційності цього права за рахунок іпотечного майна та встановленого законом механізму здійснення кредитором свого переважного права, незалежно від зміни права власності на це майно.

Особливістю цього виду забезпечення виконання зобов'язання є те, що обтяження майна іпотекою відбувається незалежно від зміни власника такого майна, тому стосовно кожного наступного власника іпотечного майна виникають ризики настання відповідальності перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання, зокрема звернення стягнення на предмет іпотеки.

З огляду на вказане судом також враховано, що отримане позивачем згідно договору про відступлення право іпотеки є первинним (перша зареєстрована іпотека), а тому і пріорітетним по відношенню до інших зареєстрованих надалі іпотек.

Беручи до уваги усе наведене вище та передбачене законом і договором право позивача, як іпотекодержателя, на задоволення за рахунок іпотечного майна вимог з погашення заборгованості за кредитним договором, ураховуючи встановлений обгрунтований розмір таких вимог, суд висновує про часткове задоволення позовних вимог ТОВ “ФК “Ю-Бейс» (ідентифікаційний код 42901825) та відповідно ухвалює в рахунок часткового погашення заборгованості за кредитним договором 34/1/13-KL від 13.02.2023, укладеним між ПАТ “Златобанк» (ідентифікаційний код 35894495) та ТОВ «Бакалія-Трейд» (ідентифікаційний код 38379292) в сумі 276 986 548,97 грн, яка складається з:

- 109 917 289,81 грн заборгованість по тілу кредиту;

- 8 456 779, 08 грн заборгованість по процентам за користування кредитом;

- 17 096 897, 53 грн пені;

- 5000, 00 грн штрафу;

- 867 496, 53 грн - 3% річних;

- 140 643 086,02 грн інфляційних втрат за період з 01.10.2015 по 21.02.2022, звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки, укладеним між ПАТ “Златобанк» (ідентифікаційний код 35894495) та ТОВ «Бакалія-Трейд» (ідентифікаційний код 38379292), посвідченим 31.07.2013 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кирилюком Д.В. за реєстровим №2685, а саме на:

У задоволенні ж позовних вимог в частині звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення 160 386 791,65 грн заборгованість по відсотках за період з 30.04.2015 по 05.06.2024 суд ухвалює відмовити.

У розрізі зробленого висновку суд ураховує, що законом не передбачено обов'язкового визначення початкової ціни предмета застави для прилюдних торгів саме за рішенням суду, відтак вказана ціна може бути визначена відповідно до Закону України “Про виконавче провадження», і вказане також узгоджується з наведеними вище нормативними приписами та тим, що:

- виражений у грошовій формі розмір зобов'язання майнового поручителя визначається виходячи із дійсних на відповідний момент зобов'язань боржника, які існують за основним зобов'язанням (кредитним договором), з урахуванням обсягу забезпечення за умовами забезпечувального договору. Оцінка предмета забезпечення (майна) сторонами на момент укладення договору не впливає на обсяг забезпечених вимог у разі звернення стягнення на предмет забезпечення;

- заставодаводежатель має право задовольнити всі свої забезпечені заставою вимоги до боржника (майнового поручителя, який не є боржником в основному зобов'язанні), визначені на момент фактичного задоволення, за рахунок майнового поручителя у розмірі фактичної реалізації предмета застави, що здійснюється в порядку, передбаченому законодавством.

Крім того судом взято до уваги, що фінансовий стан юридичної особи та/або певні обставини щодо обізнаності/необізнаності про виконання основного зобов'язання позичальником не є такими, які звільняють особу від забезпечувального зобов'язання.

Стосовно ж аргументів відповідача про невиправдане втручання у його право власності та порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенцї про захист прав людини та основоположних свобод, то вказані посилання судом визнаються неспроможними та відхиляються, позаяк предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу є втручання держави в право на мирне володіння майном, тоді як вимоги у зазначеній справі спрямовано на захист приватних інтересів позивача, які не можуть нівелюватись приватними інтересами іншої особи, яка порушує відповідні права та інтереси позивача, як законного кредитора у зобов'язальному та забезпеченому іпотекою правовідношенні.

Щодо розподілу судових витрат позивача суд вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 123, п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Поряд з тим згідно зі статтею 163, пунктом 2 ч. 1 ст. 164 ГПК України ціна позову визначається, зокрема:

- у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується;

- у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна;

- у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою всіх вимог.

Якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред'явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при розгляді справи.

У разі збільшення розміру позовних вимог або зміни предмета позову несплачену суму судового збору належить сплатити до звернення в суд із відповідною заявою.

Так, звертаючись до суду у 2016 році із позовом у цій справі, банк первинно заявив вимогу про звернення стягнення на предмет іпотеки врахунок погашення загальної суми боргу позичальника - 186 343 462,95 грн.

Водночас під час розгляду цієї справи ТОВ “ФК “Ю-Бейс», подаючи у 2024 році заяву про зміну предмета позову та збільшення позовних вимог, зокрема, доповнило позовні вимоги новою вимогою - про визнання за позивачем права іпотеки на спірне нерухоме майно та збільшило суму заборгованості позичальника, в рахунок часткового погашення якої просило звернути стягнення на спірне нерухоме майно, - 437 373 340,62 грн.

Будь-який майновий спір має ціну, тоді як різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов'язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього.

Метою подання позову з вимогою про визнання за особою права іпотекодержателя є підтвердження існування у відповідної особи майнового інтересу щодо нерухомого майна, яке є предметом іпотеки та має вартісну оцінку, визначену в договорі іпотеки.

Отже, вимога про визнання права іпотекодержателя стосовно іпотечного майна пов'язана з майновим інтересом, що свідчить про її майновий характер, а тому позов про визнання права іпотекодержателя необхідно розглядати саме як вимогу майнового характеру, оскільки, визнавши за собою таке право, іпотекодержатель набуває легітимного очікування успішної реалізації своєї можливості отримати у власність майно (нерухоме майно або грошові кошти) для задоволення своїх майнових вимог до боржника за основним зобов'язанням, забезпеченим іпотекою.

Вказані висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.10.2023 у справі №906/1026/22, якою Велика Палата відступила від висновків, викладених в ухвалах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 09.07.2021 у справі №370/1543/20 та від 16.12.2022 у справі №199/2786/21 щодо немайнового характеру позовної вимоги про визнання права іпотекодержателя при визначенні розміру судового збору, який підлягав сплаті за подання касаційної скарги.

Поряд з тими правовий висновок щодо майнового характеру спору та сплати судового збору за подання позовної заяви про звернення стягнення на майно викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №907/9/17, згідно якої Велика Палата вказала, що:

- наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову;

- зміст заявленої вимоги про звернення стягнення на майно ґрунтується на наявності грошових вимог позивача до відповідача на підставі окремого договору, наслідком задоволення таких вимог та виконання судового рішення є припинення грошових вимог позивача.

Водночас Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові відступила від висновків Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладених у постанові від 23.01.2018 у справі №2-340/461/16-ц, щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме щодо визначення ставки судового збору, яка підлягає сплаті при розгляді спорів про звернення стягнення на предмет застави після вирішення спору про виконання основного зобов'язання, як у спорі немайнового характеру.

Приписами статті 4 Закону України “Про судовий збір» встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб установлено з 1 січня 2024 року в розмірі 3028,00 гривень.

З огляду наведених вище норм закону та встановлених статтею 4 Закону України “Про судовий збір» ставок судового збору слідує, що за подання у 2024 році до господарського суду позовної заяви майнового характеру, згідно підпункту 1 пункту 2 частини другої вказаної статті судовий збір справляється у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 3 028,00 гривень, і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 1 059 800,00 грн.

Ураховуючи вказане вище, у тому числі правові позиції Великої палати Верховного Суду, виходячи з предмета та підстав позову у цій справі, який фактично ініційований позивачем з метою захисту його майнового інтересу, суд висновує, що обидві заявлені ТОВ “ФК “Ю-Бейс» вимоги: про визнання права іпотеки та звернення стягнення на предмет іпотеки мають майновий характер, а тому розмір ставки судового збору за подання позову із такими вимогами повинен визначатися станом на час подання заяв про зміну предмета позову та збільшення позовних вимог відповідно до підпункту 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір», виходячи з розміру грошових вимог позивача, на задоволення яких спрямовано позов.

Схожі висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2019 року у справі №907/9/17 та від 04.10.2023 у справі №906/1026/22.Як слідує з матеріалів даної справи, під час звернення банку у 2016 році до суду із відповідним позовом та вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення загальної суми боргу позичальника - 186 343 462,95 грн, банком сплачено максимальну суму судового збору - 206 700,00 грн.

Водночас під час розгляду цієї справи, за результатами поданої позивачем заяви про зміну предмету позову, суд дійшов висновку про розгляд позовних вимог у такій редакції

- про визнання за позивачем права іпотеки на спірне нерухоме майно;

- звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення загальної суми боргу позичальника - 437 373 340,62 грн.

Беручи до уваги вказане суд вважає за необхідне врахувати, що:

- вартість спірної нерухомості не визначено як станом на момент подання позову у цій справі, так і під час її розгляду;

- умовами іпотечного договору визначено заставну вартість торгівельно-розважального центру та земельної ділянки, як предметів іпотеки, відповідно у сумах 62 999 494,00 грн та 11 971 500,00 грн, що загалом склало - 74 970 994,00 грн.

З огляду на вказане, оскільки позов у цій справі спрямовано позивачем на задоволення грошових вимог, що перевищують заставну вартість спірної нерухомості, за рахунок якої підлягають до задоволення такі грошові вимоги, суд дійшов висновку про те, що судовий збір слід обраховувати для обох вимог - визнання права іпотеки та звернення стягнення на на майно, від вартості такого майна у сумі 74 970 994,00 грн, що відповідає вимогам ст. 163 ГПК України та не суперечить наведеній вище правовій позиції Великої Палати Верховного Суду.

За таких обставин суд висновує, що належний до сплати розмір судового збору за вказані вимоги складає 1 059 800,00 грн, тобто максимально допустима сума згідно закону станом на дату заявлення такої вимоги, оскільки 1,5% від 149 941 988,00 грн (74 970 994,00 грн + 74 970 994,00 грн) = 2 249 129,82 грн.

Звідси під час подання заяв про зміну предмета позову та збільшення позовних вимог доплаті підлягало 853 100,00 грн (1 059 800,00 грн за вирахуванням суми попередньо сплаченого у 2016 році судового збору у сумі 206 700,00 грн).

Попри вказане доказів здійснення доплати відповідних сум судового збору за наслідками зміни предмета позову та збільшення розміру позовних вимог ТОВ “ФК “Ю-Бейс» не надано.

З огляду на викладене, ураховуючи повне задовлення вимоги про визнання права іпоекти та часткове задоволення позовних вимог в частині звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення боргу у розмірі 276 986 548,97 грн із заявлених позивачем 437 373 340,62, суд дійшов висновку про:

- покладення у повному обсязі на відповідача 529 900,00 грн судового збору (половина від максимальної суми 1 059 800,00 грн) за вимогу про визнання за позивачем права іпотеки на спірне нерухоме майно, відтак стягнення такого судового збору в дохід бюджету;

- покладення на відповідача первісно сплачених 206 700,00 грн судового збору та стягнення такої суми на користь позивача;

- покладення 529 900,00 грн судового збору на обох сторін пропорційно розміру задовлених вимог в частині звернення стягнення на предмет іпотеки, відтак стягнення такого судового збору з обох сторін в дохід бюджету.

Звідси слідує, що в дохід бюджету відповідач повинен сплати 529 900,00 грн судового збору за вимогу про визнання права іпотеки та 128 885,67 грн за вимогу про звернення стягнення на предмет іпотеки (63,33% обґрунтованої суми (276 986 548,97 грн) у пропорційному співвідношенні від половини максимально необхідної суми судового збору - 529 900,00 грн = 335 585,67 грн та за вирахуванням уже сплаченої до бюджету у 2016 році суми судового збору - 206 700,00 грн, яка підягає відшкодуванню позивачу).

Водночас стягненню з позивача в дохід бюджету підлягає 194 314,33 грн, що відповідає пропорції 36,67% необґрунтованої суми (160 386 791,65 грн заборгованість по відсотках за період з 30.04.2015 по 05.06.2024) до половини максимально необхідної суми судового збору - 529 900,00 грн.

Тобто на позивача покладається сума судового збору в пропорційному співвідношенні до суми позовних вимог, у задоволенні яких відмовлено, в частині звернення стягнення на предмет іпотеки.

Зроблені судом вище висновки про необхідність доплати судового збору у разі подання заяви щодо збільшення та/або зміни вимог у іншому періоді та відповідно до збільшених у такому періоді ставок сдового збору відповідає позиції Верхового Суду у постановах від 25.10.2019 у справі №916/4692/15 та від 18.10.2022 у справі №910/18639/21.

Зокрема у постанові від 18.10.2022 у справі №910/18639/21, з посиланням на подібні за змістом правові висновки стосовно того, що недоплата судового збору за подання позовної заяви не є безумовною підставою для скасування судових рішень, викладені у постановах Верховного Суду від 05.08.2021 у справі №911/1070/20, від 13.10.2021 у справі №664/3076/19, Верховний Суд зауважив, що не подання позивачем до заяви про збільшення позовних вимог доказів сплати (доплати) судового збору та не можуть свідчити про те, що вони (такі порушення) призвели до ухвалення незаконного рішення по суті спору.

Витрати ж позивача на правничу допомогу у сумі 550 000,00 грн, відповідно до статей 126, 129 ГПК України, покладаються судом на сторін пропорційно розміру задоволених вимог, ураховуючи також критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу.

Так, означений критерій є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема, наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.

Суд вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, застосовує такі ж критерії, як критерій реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги Товариство з обмеженою відповідальністю “Фінансова Компанія “Ю-Бейс» (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 55, ідентифікаційний код 42901825) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Продбакалія» (08114, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, село Стоянка, вул. Київська, будинок 10, ідентифікаційний код 39628108) задовольнити частково.

2. Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю “Фінансова Компанія “Ю-Бейс» (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 55, ідентифікаційний код 42901825) право іпотеки на:

- земельну ділянку площею 0,0977 га, розташовану за адресою Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Стоянка, вул. Київська, 10-Б, кадастровий номер 3222482004:02:001:0016, реєстраційний номер 877485932224, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю “Продбакалія» (08114, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, село Стоянка, вул. Київська, будинок 10, ідентифікаційний код 39628108) на праві приватної власності, яке виникло на підставі договору іпотеки від 31.07.2013, укладеного між Публічним акціонерним товариством “Златобанк» (ідентифікаційний код 35894495) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бакалія-Трейд» (ідентифікаційний код 38379292), посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кирилюком Д.В. за реєстровим №2685.

3. В рахунок часткового погашення заборгованості за кредитним договором 34/1/13-KL від 13.02.2023, укладеним між Публічним акціонерним товариством “Златобанк» (ідентифікаційний код 35894495) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бакалія-Трейд» (ідентифікаційний код 38379292) в сумі 276 986 548,97 грн, яка складається з:

- 109 917 289,81 грн заборгованість по тілу кредиту;

- 8 456 779, 08 грн заборгованість по процентам за користування кредитом;

- 17 096 897, 53 грн пені;

- 5000, 00 грн штрафу;

- 867 496, 53 грн - 3% річних;

- 140 643 086, 02 грн інфляційних втрат за період з 01.10.2015 по 21.02.2022, звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки, укладеним між Публічним акціонерним товариством “Златобанк» (ідентифікаційний код 35894495) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бакалія-Трейд» (ідентифікаційний код 38379292), посвідченим 31.07.2013 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кирилюком Д.В. за реєстровим №2685, а саме на:

4. У задоволенні решти позовних вимог в частині звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення 160 386 791,65 грн заборгованість по відсотках за період з 30.04.2015 по 05.06.2024 відмовити.

5. Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю “Продбакалія» (08114, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, село Стоянка, вул. Київська, будинок 10, ідентифікаційний код 39628108) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю “Фінансова Компанія “Ю-Бейс» (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 55, ідентифікаційний код 42901825) 206 700 (двісті шість тисяч сімсот) грн 00 коп. судового збору за вимогу про звернення стягнення на предмет іпотеки, 1 514 (одну тисячі п'ятсот чотирнадцять) грн. 00 коп. судового збору за заяву про забезпечення позову та 348 315 (триста сорок вісім триста п'ятнадцять) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Продбакалія» (08114, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, село Стоянка, вул. Київська, будинок 10, ідентифікаційний код 39628108) в доход Державного бюджету України 529 900 (п'ятсот двадцять дев'ять тисяч дев'ятсот) грн 00 коп. судового збору за вимогу про визнання права іпотеки та 128 885 (сто двадцять вісім тисяч вісімсот вісімдесят п'ять) грн 67 коп. за вимогу про звернення стягнення на предмет іпотеки.

7. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова Компанія “Ю-Бейс» (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 55, ідентифікаційний код 42901825) в доход Державного бюджету України 194 314 (сто дев'яносто чотири тисячі триста чотирнадцять) грн 33 коп. судового збору за подання позовної заяви в частині вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки.

8. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене у апеляційному порядку - до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 09.09.2025.

Суддя В.А. Ярема

Попередній документ

130061576

Наступний документ

130061578

Інформація про рішення:

№ рішення:	130061577
№ справи:	911/136/17
Дата рішення:	26.08.2025
Дата публікації:	10.09.2025
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Господарський суд Київської області
Категорія справи:

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Зареєстровано (30.09.2025)
Дата надходження:	30.09.2025
Предмет позову:	визнання права іпотеки та звернення стягнення на предмет іпотеки

Розклад засідань:

Минулі засідання (15)

01.10.2024 17:00	Господарський суд Київської області
21.10.2024 12:00	Господарський суд Київської області
12.11.2024 16:30	Господарський суд Київської області
03.12.2024 16:30	Господарський суд Київської області
06.01.2025 12:15	Господарський суд Київської області
13.01.2025 12:20	Господарський суд Київської області
04.02.2025 16:30	Господарський суд Київської області
18.02.2025 16:50	Господарський суд Київської області
25.03.2025 16:00	Господарський суд Київської області
22.04.2025 15:15	Господарський суд Київської області
27.05.2025 17:40	Господарський суд Київської області
30.06.2025 12:40	Господарський суд Київської області
21.07.2025 11:45	Господарський суд Київської області
19.08.2025 17:25	Господарський суд Київської області
26.08.2025 14:50	Господарський суд Київської області