вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"26" серпня 2025 р. Справа № 911/2279/24
Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., за участю секретаря судового засідання Рженецької М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Акціонерного товариства “Банк Альянс»
до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю “Трипілля Агро Плюс»
2. ОСОБА_1
про стягнення 4 087 550,83 гривень
за участю представника позивача Фурман Р.В. ( довіреність №82 від 12.11.2024)
Через канцелярію Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства “Сенс Банк» (далі також - АТ “Сенс Банк»/банк/позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Трипілля Агро Плюс» (далі також - ТОВ “Трипілля Агро Плюс»/відповідач 1) та ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 /відповідач 2) про стягнення 4 087 550,83 гривень, з яких: 3 320 503,55 грн простроченої заборгованості за кредитом та 766 550,83 грн заборгованості за процентами.
Господарський суд Київської області від 13.09.2024 у справі №911/2279/24 залишив позовну заяву АТ “Сенс Банк» без руху, постановив виявлені недоліки усунути протягом десяти днів з дня вручення зазначеної ухвали.
17.09.2024 через канцелярію Господарського суду Київської області від АТ “Сенс Банк» надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Господарський суд Київської області ухвалою від 18.09.2024 у справі №911/2279/24 прийняв позовну заяву АТ “Сенс Банк» до розгляду та призначив підготовче засідання на 14.10.2024, а також, зокрема, встановив відповідачам строк для подання: заяв та клопотань, які відповідно до статті 182 ГПК України мають бути вирішені у підготовчому засіданні, та відзиву на позов - протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Підготовче засідання з розгляду цієї справи неодноразово відкладалось, зокрема ухвалою від 16.12.2024 таке засідання відкладено на 13.01.2025.
Господарський суд Київської області ухвалою від 13.01.2025 постановив закрити підготовче провадження у справі №911/2279/24 та призначити її до судового розгляду по суті на 04.02.2025.
Поряд з тим з моменту відкриття провадження у цій справі та протягом підготовчого провадження судом, у тому числі і з метою повного та всебічного розгляду спору у цій справі, прийнято до розгляду поданий позивачем через канцелярію суду 05.12.2024 оновлений розрахунок заборгованості ТОВ “Трипілля Агро Плюс».
Господарський суд Київської області ухвалами від 04.02.2025, 11.03.2025, 08.04.2025, 15.05.2025, 08.07.2025 та 22.07.2025 у цій справі оголошував перерву у судовому засіданні/призначав судове засідання, відповідно, до/на: 11.03.2025, 08.04.2025, 27.05.2025, 08.07.2025, 22.07.2025 та 26.08.2025.
Зокрема призначене на 22.07.2025 судове засідання не відбулось через оголошення у відповідний день сигналу повітряної тривоги у зв'язку із загрозою ракетного обстрілу міста, що і стало підставою для призначення судом згідно відповідної ухвали засідання на іншу дату.
Відповідний висновок суду про призначення засідань на інші дату і час обґрунтований тим, що розпорядженням Голови Господарського суду Київської області №6-А від 19.07.2022 “Про порядок дій при оголошення повітряної тривоги» передбачено, зокрема, що у разі оголошення сигналу “повітряна тривога» судді та працівники апарату суду негайно мають залишити приміщення суду та прослідувати до найближчого укриття з метою збереження життя, здоров'я та забезпечення безпеки відвідувачів, суддів та працівників апарату суду.
У судове засідання 26.08.2025 представники відповідачів 1, 2 не з'явились про причини неприбуття суд не повідомили.
До того ж у встановлений судом строк відповідачі 1, 2 не скористалися наданим їм статтею 165 Господарського процесуального кодексу України правом та відзив на позовну заяву не подали, як і не надали вказані учасники судового процесу жодних доказів у справі.
В розрізі зазначеного вище та можливості відповідачів реалізувати свої процесуальні права судом враховано, що усі постановлені у цій справі ухвали доставлено до електронних кабінетів товариства та ОСОБА_1 в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд».
Також ухвалу про відкриття провадження у цій справі та всі надалі постановлені ухвали офіційно оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua.
З огляду вказаного вище суд дійшов висновку, що відповідачам надано право бути обізнаним про прийняті у даній справі рішення та можливість реалізувати право на участь у судовому процесі у передбаченому процесуальним законом порядку.
Водночас 21.07.2025 через канцелярію Господарського суду у підсистемі ЄСІТС «Електронний суд» від позивача надійшли додаткові пояснення разом з доданими до цих пояснень розрахунками.
У судовому засіданні 26.08.2025 суд дійшов висновку про залишення без розгляду у порядку ч. 2 ст. 207 ГПК України відповідно поданих позивачем додаткових пояснень разом з долученими до них документами, оскільки їх подано після початку розгляду справи по суті без мотивування поважності причин пропуску строку для вчинення такої дії на стадії підготовчого провадження.
У судовому засіданні 26.08.2025 після закінчення з'ясування обставин та перевірки їх доказами суд оголосив про перехід до судових дебатів, по завершенні яких перейшов до стадії ухвалення судового рішення та проголосив вступну і резолютивну частини рішення, яким
04.05.2022між Акціонерним товариством “Банк Альянс» як кредитром/банком/банком-кредитром та Товариством з обмеженою відповідальністю “Трипілля Агро Плюс», в особі директора ОСОБА_1 ,як позичальником укладенодоговірпро надання кредиту (посівна) №22-061/ЮК/5-7-9 (далі - кредитний договір), до якого надалі сторонами було укладено договори про внесення змін №1 від 30.12.2022 та №2 від 31.05.2023.
Копії вказаних крединого договору та договорів про внесення змін разом з додатками до всіх таких правочинів наявні в матеріалах справи.
Так, пунктами 1.1., 1.2.1, 3.6., 3.8., 3.9. вказаного кредитного договору, в редакції договору про внесення змін від 31.05.2023, сторони погодили, що кредитор надає позичальнику кредит на таких умовах, зокрема:
- ліміт кредитної лінії - 3 320 503,55 грн;
- кінцевий термін поверненнязаборгованості - до 29.02.2024 (включно);
- процента ставка - 21,0% (двадцять один) проценти річних.
В разі порушення строків повернення кредиту (в тому числі його частини згідно графіку зниження ліміту кредиування), що передбачені цим договором, процента ставка за користування кредитом/кредитними коштами встановлюється в розмірі 26% річних і нараховується виключно на прострочену суму кредиту (день погашення простроченої суми кредиту не враховуєтья). Такий розмір процентної ставки є іншим розміром процентів (ст. 625 ЦК України), що встановлений цим договором, в разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання по поверненню кредиту та/або його частини (в.т.ч. після настання кінцевого терміну повернення заборгованості відповідно до п. 1.3. договору), який погоджений сторонами.
Погашення кредиту здійснюється відповідно до графіку зниження ліміьу кредитування, якщо графік не встановлений - відповідно до строків, визначених в п. 1.1., позичальник здійснює шляхом перерахування коштів на рахунок, зазначений в п. 1.1. цього договору.
Нарахування процентів по договору здійснюється щомісячно на суму фактичного щоденного залишку заборгованості за отриманими коштами, виходячи з процентної ставки у розмірі, визначеному в п.1.1. цього договору. При розрахунку процентів використовується метод «факт/факт», враховуючи перший день надання та не враховуючи день погашення кредиту.
Згідно додатку до кредитного договору №1 - графіку погашення, первинно сторони погодили такі строки та суми погашення тіла кредиту: 05.10.2022 - 1 500 000,00 грн; 02.11.2022 - 1 500 000,00 грн.
Надалі ж, згідно додатку до кредитного договору №1 (у редакції договору від 31.05.2023) - графіку зниження ліміту кредитної лінії, сторони погодили такі строки та суми зниження ліміту:
30.11.2023 - 830 000,00 грн (залишок ліміту кредитування - 2 490 503,55 грн);
29.12.2023 - 830 000,00 грн (залишок ліміту кредитування - 1 660 503,55 грн);
31.01.2024 - 830 000,00 грн (залишок ліміту кредитування - 830 503,55 грн);
29.02.2024 - 830 503,55 грн (залишок ліміту кредитування - 0,00 грн).
Поряд з тим 04.05.2022 між Акціонерним товариством “Банк Альянс» як банком та ОСОБА_1 як поручителем укладено договір поруки №22-061/ЮК/5-7-9 (далі - договір поруки), до якого 30.12.2022 та 31.05.2023 укладено договори про внесення змін, відповідно, за №№1, 2.
Копії вказаних договорів поруки та договорів про внесення змін наявні в матеріалах справи
Пунктами 1., 2.1., 4, 5 та 13 договору поруки, в редакції договору про внесення змін від 31.05.2023, сторони погодили, що в порядку та на умовах, передбачених цим договором, поручитель поручається перед банком за виконання ТОВ “Трипілля Агро Плюс» (позичальником) зобов'язань за договором про надання кредиту, включаючи всі зміни та доповнення до нього (в т.ч., але не виключно й ті, що збільшують розмір основного зобов'язання), які будуть укладені у майбутньому між банком та позичальником.
Згідно цього договору порукою забезпечуються наступні зобов'язання позичальника, що випливають з кредитного договору, зокрема повернути отримані на умовах кредиту кредитні кошти (далі - кредит) в розмірі 3 320 503,55 грн, в порядку та на умовах, передбачених кредитним договором, у строки (погашення кредиту здійснюється згідно додатку 1 до кредитного договору та не пізніше 29.02.2024 (включно), в т.ч. з урахуванням випадків дострокового погашення), передбачені кредитним договором.ї
За виконання зобов'язань за кредитним договором поручитель та позичальник відповідають перед банком як солідарні боржники.
Поручитель відповідає перед банком у тому ж обсязі, що і позичальник, включаючи сплату кредиту, процентів за користування кредитом.
Цей договір вступає в дію з дати його укладення, за умови його підписання сторонами і діє до повного виконання зобов'язань за кредитним договором.
Мотиви звернення до суду із позовом у цій справі банком обґрунтовано обставинами порушення ТОВ “Трипілля Агро Плюс» грошового обов'язку щодо повернення кредиту, отриманого за кредитним договором, виконання основного зобов'язання за яким забезпечено укладеним зі ОСОБА_1 договором поруки.
Так, у розрізі вказаного згідно викладених позивачем обставин ним виконано власні договірні обов'язки та надано позичальнику 3 320 503,55 грн, який у порушення умов договору свої зобов'язання не виконав, а тому станом на момент подання позову у нього виникла заборгованість у сумах: 3 320 503,55 грн простроченої заборгованості за кредитом та 766 550,83 грн заборгованості за процентами, що загалом склало 4 087 054,38 грн.
Обґрунтовуючи суму простроченої заборгованості за кредитом - 3 320 503,55 грн, банк зауважив, що сума першочергово отриманого позичальником кредиту - 3 000 000,00 грн, була збільшена до 3 320 503,55 грн з ініціативи позичальника за рахунок капіталізації відсотків, зокрема внаслідок таких обставин:
- отримавши 05.05.2022 у позику 3 000 000,00 грн коштів, ТОВ “Трипілля Агро Плюс» не обслуговувало належним чином такий кредит, внаслідок чого утворилось 3 000 000,00 грн боргу по тілу кредиту та 320 503,55 грн прострочених відсотків;
- маючи намір врегулювати вказану заборгованість ТОВ “Трипілля Агро Плюс» звернулось до банку з пропозицією внести зміни до кредитного договору шляхом капіталізації прострочених відсотків в тіло кредиту (3 000 000,00 грн + 320 503,55 грн = 3320503,55 грн);
- за результатами такої капіталізації згідно договору від 31.05.2023 сторони внесли зміни до кредитного договору та, власне, погодили у такому договорі, зокрема, суму кредиту у розмірі 3 320 503,55 грн.
Також згідно наданого в процесі розгляду цієї справи розрахунку заборгованості та поданих до такого розрахунку пояснень позивача, позичальнику нараховано проценти за користування кредитом загалом у сумі 1 354 109,72 грн за період з 04.05.2022 по 31.07.2024, з яких сплачено загалом 267 055,34 грн, тоді як 766 550,83 грн процентів залишилось несплаченими.
Деталізуючи та роз'яснюючи такий розрахунок, банк пояснив, що за умовами кредитного договору одночасно нараховувались проценти за базовою ставкою (змінювалась протягом дії договору: 12,35%, 15,37%, 16,9%, 20% та 21%) та компенсаційною ставкою у розмірі 0%, відтак:
- компенсаційна ставка передбачена для позичальника, тоді як нараховані за базовою ставкою проценти погашав Фонд розвитку підприємництва протягом всього періоду належного виконання позичальником умов кредитного договору;
- з часу виникнення у позичальника заборгованості за договором останньому нараховувались до сплати проценти не за компенсаційною ставкою (0%), а за базовою ставкою у розмірі 20% та 21%;
- нараховані банком з 01.11.2022 по 03.05.2023 проценти у сумі 287 626,84 грн позичальник не сплатив;
- з 44 383,57 грн нарахованих з 04.05.2023 по 30.05.2023 процентів (за базовою ставкою 20%) сплачено 11 506,85 грн, відтак залишок цих процентів у сумі 32 876,72 грн банком розподілено таким чином: 0,01 грн винесено позичальнику на прострочку, а 32 876,71 грн віднесено до заборгованості за попередній період та разом з нею загалом у сумі 320 503,55 грн (287 626,84 грн + 32 876,71 грн = 320 503,55 грн) капіталізовано такі проценти шляхом їх включення до тіла кредиту;
- з 57 312,80 грн нарахованих з 01.06.2023 по 30.06.2023 процентів (за базовою ставкою 21%) сплачено 50 000,00 грн, відтак залишок цих процентів у сумі 7 312,80 грн банком винесено позичальнику на прострочку;
- решту нарахованих за базовою ставкою 21% процентів: з 31.05.2023 по 31.05.2023 у сумі 1 910,43 грн та загалом з 01.07.2023 по 31.07.2024 у сумі 757 327,59 грн позичальником не сплачено, а тому такі суми банком винесено позичальнику на прострочку.
Отже, згідно наведеного розрахунку та пояснень банку, позичальнику винесено на прострочку загалом 766 550,83 грн заборгованості за процентами, а саме:
- з 04.05.2023 по 30.05.2023 - 0,01 грн боргу за процентами;
- з 31.05.2023 по 31.05.2023 - 1 910,43 грн боргу за процентами;
- з 01.06.2023 по 30.06.2023 - 7 312,80 грн боргу за процентами;
- з 01.07.2023 по 31.07.2024 - 757 327,59 грн боргу за процентами (0,01 грн + 1 910,43 грн + 7 312,80 грн + 757 327,59 грн = 766 550,83 грн).
В підтвердження наведених обставин позивачем додано до позову виписки по рахунках.
Також до позову додано копію адресованої боржнику вимоги банку №31.1/677 від 07.02.2024, а також копії опису вкладення, фіскального чеку та накладної АТ «Укрпошта» від 08.02.2024.
Поряд з тим, обґрунтовуючи нарахування процентів поза межами строку кредитування, позивач зазначив, що сторони в договорі узгодили порядок сплати процентів, зокрема після 29.02.2024 (порушення строків повернення кредиту) банк мав право нараховувати проценти в розмірі 26% річних, однак не скористався своїм правом та продовжив нараховувати проценти в розмірі 21% річних (пункт 1.2.2. договору).
Так, за доводами позивача, сторони узгодили право банку нараховувати проценти до дати повернення кредиту, тобто і після 29.02.2024, як наслідок, враховуючи неповернення позичальником кредиту станом на момент звернення до суду, банком нараховано проценти відповідно до умов кредитного договору (зі змінами від 31.05.2023).
Як зауважив позивач, за змістом частини третьої статті 6 ЦК України сторони у договорі на власний розсуд можуть урегулювати у договорі відносини, диспозитивно врегульовані в актах цивільного законодавства, а тому проведене ним нарахування процентів до фактичного повернення кредиту є правомірним та відповідає умовам кредитного договору.
Отже, у зв'язку з невиконанням ТОВ “Трипілля Агро Плюс» свого обов'язку по сплаті кредиту позивач вважає наявним у нього право задовольнити свої вимоги також і за рахунок пред'явлення їх до поручителя - ОСОБА_1 , а тому згідно поданого у цій справі позову Акціонерне товариство “Банк Альянс» просить суд стягнути солідарно з ТОВ “Трипілля Агро Плюс» та ОСОБА_1 4 087 054,38 грн заборгованості.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Оскільки відповідачами 1. 2 не надано суду ані відзиву на позовну заяву, ані будь-яких інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, суд, згідно ст. 165 ГПК України, дійшов висновку про здійснення розгляду цієї справи за наявними у ній матеріалами.
З'ясувавши обставини справи та дослідивши подані докази, заслухавши заключне слово представника позивача, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 173, ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Приписами ч. 1 ст. 1048, ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України унормовано, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
З описової частини зазначеного рішення та наявних в матеріалах справи виписок по особовим рахункам слідує, що позивачем як кредитодавцем надано 05.05.2022 ТОВ “Трипілля Агро Плюс» як позичальнику кредитні кошти у сумі 3 000 000,00 грн
Водночас, як слідує зі змісту договору про венсення змін від 31.05.2023, позивачем та відповідачем 1 погоджено суму наданого останньому кредиту у розмірі 3 320 503,55 грн, кінцевим терміном повернення яких визначено 29.02.2024 (включно).
З огляду наведених вище норм права та обставин справи суд дійшов висновку, що підписання позивачем як банком та ТОВ “Трипілля Агро Плюс» як позичальником кредитного договору і всіх договорів про внесення змін до нього свідчить про виникнення між позивачем та відповідачем 1 правовідносин за договором позики (кредиту), що, у сукупності з обставинами отримання позичальником кредитних коштів, породжує для ТОВ “Трипілля Агро Плюс» обов'язок як по поверненню кредиту у загальній сумі 3 320 503,55 грн, так і по сплаті процентів за користування цим кредитом, а відповідний обов'язок станом на момент розгляду спору є таким, що настав з 01.03.2024, тобто на наступний день після кінцевого терміну повернення кредиту 29.02.2024 (включно), яка є присічною щодо виконання всіх боргових зобов'язань стосовно банківської послуги.
Стосовно ж обов'язку позичальника сплатити проценти за користування кредитом та, відповідно, періоду їх нарахування і розміру заборгованості за таким зобов'язанням слід зазначити таке.
Частина 1 ст. 1050 ЦК України презюмує, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З викладених норм матеріального права, у сукупності із наведеною раніше ч. 1 ст. 1048 ЦК України слідує, що такими приписами врегульовано відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, і такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов'язань, а не у випадку їх порушення.
Водночас абзац 2 частини 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування, тоді як у випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов'язання по поверненню кредиту, застосуванню підлягає ст. 625 ЦК України, як те унормовано частиною 1 ст. 1050 ЦК України.
Тобто законодавство встановлює як надання можливості правомірно користуватись отриманими коштами протягом певного часу до погодженого моменту їх повернення, одночасно зі сплатою коштів за таке користування - відсотків, так і наслідки прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен повернути гроші, але неправомірно їх не повертає.
Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України і охоронна норма ч. 2 ст. 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно, як наслідок за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч. 1 ст. 1048 ЦК України як плата за легальне користування кредитом, а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.05.2021 у справі 917/682/20 та від 07.10.2021 у справі №918/153/21.
До того ж така правова позиція Великої Палати Верховного Суду щодо застосування статей 625 та 1048 Цивільного кодексу України у питанні можливості нарахування процентів за користування кредитом поза межами строку кредитування, зокрема, й після пред'явлення кредитором вимоги про дострокове його погашення, є послідовною та сталою, викладена в тому числі в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 та підлягає застосуванню під час вирішення цього спору.
Щодо сталості правових висновків суду касаційної інстанції в частині застосування приписів статті 1050 ЦК України, суд зазначає, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 зауважила таке:
- надання кредитору можливості одночасного стягнення як процентів за "користування кредитом", так і процентів як міри відповідальності, може призводити до незацікавленості кредитора як у вчиненні активних дій щодо повернення боргу, так і у якнайшвидшому виконанні боржником зобов'язань за кредитним договором, оскільки після спливу строку кредитування грошове зобов'язання боржника перед кредитором зростає навіть швидше, ніж зростало протягом строку кредитування;
- фактично кредитор продовжує строк кредитування на власний розсуд на ще вигідніших для себе умовах, маючи при цьому можливість в будь-який момент вчинити дії, спрямовані на стягнення боргу з боржника (наприклад, звернути стягнення на заставне майно боржника або стягнути борг з поручителя);
- у разі порушення виконання зобов'язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за “користування кредитом» (стаття 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов'язання (стаття 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором.
Поряд з тим при вирішенні відповідних спорів важливим є тлумачення умов договорів, на яких ґрунтуються вимоги кредиторів, для з'ясування того, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування (або після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту).
Для цього можуть братися до уваги формулювання умов про сплату процентів, їх розміщення в структурі договору (в розділах, які регулюють правомірну чи неправомірну поведінку сторін), співвідношення з іншими положеннями про відповідальність позичальника тощо.
У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).
Так, з наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості та наданих позивачем до такого розрахунку пояснень слідує, що банком здійснено нарахування відсотків як період легального користування кредитом - до 29.02.2024, так і після вказаної дати, тобто з 01.03.2024 по 31.07.2024 - за період нелегального користування кредитними коштами.
Ураховуючи наведене, а також передбачену вказаними вище нормами закону неможливість нарахування кредитодавцем процентів за нелегальне (прострочене) користування кредитом, суд дійшов висновку про безпідставність нарахування позивачем відсотків загалом у сумі 291 496,67 на прострочену суму заборгованості по тілу кредиту за період 01.03.2024 по 31.07.2024.
Стосовно ж доводів позивача про договірну узгодженість з позичальником його права на нарахування відсотків до моменту повернення кредиту суд відхиляє такі аргументи як неспроможні, позаяк:
- принцип свободи договору не є безумовним і межі дії цього принципу визначаються критеріями справедливості, добросовісності, пропорційності, розумності, а погоджені сторонами умови договору повинні відповідати не лише вимогам ЦК України та інших актів цивільного законодавства, а й засадам справедливості, добросовісності, розумності як складової елемента загального конституційного принципу верховенства права;
- сторони не можуть з посиланням на принцип свободи договору домовитись про те, що їхні відносини будуть регулюватися певною нормою закону за їхнім вибором, а не тією нормою, яка регулює їхні відносини, виходячи з правової природи останніх;
- твердження про те, що проценти за «користування кредитом» нараховуються не лише в межах строку кредитування, а й після спливу такого строку, тобто до моменту повного фактичного повернення кредитних коштів, свідчать про помилкове розуміння правової природи процентів, які сплачуються позичальником у випадку прострочення грошового зобов'язання.
Стосовно ж аргументів позивача про те, що відповідні відсотки нараховано ним також і з урахуванням положень договору про те, що процентна ставка за користування простроченим кредитом встановлена у розмірір 26% річних та узгоджується з приписами ст. 625 ЦК України щодо іншого розміру відсотків за користування коштами, суд зазначає про те, що згідно з пунктом 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
Схожі висновки та позиції викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі №910/4518/16, у постановах Верховного Суду від 20.07.2023 у справі №920/1142/20 та від 05.09.2023 у справі №904/8014/21, від 21.05.2024 у справі №922/856/23 та від 11.02.2025 у справі №908/627/23, від 11.06.2025 у справі №922/2553/24.
Ураховуючи наведене, а також заявлений позивачем період обрахунку, суд дійшов висновку, що арифметично правильна сума заборгованості по відсотках за користування кредитом, з урахуванням часткових оплат, складає загалом 475 054,15 грн, а саме:
- з 31.05.2023 по 31.05.2023 - 1 910,43 грн боргу за процентами;
- з 01.06.2023 по 30.06.2023 - 7 312,80 грн боргу за процентами;
- з 01.07.2023 по 29.02.2024 - 465 830,92 грн боргу за процентами (1 910,43 грн + 7 312,80 грн + 465 830,92 грн = 475 054,15 грн).
Стосовно ж 0,01 грн боргу по сплаті процентів за користування кредитом за період з 04.05.2023 по 30.05.2023, то суд зазначає про арифметичну необґрунтованість такої суми, оскільки за такий період кількість днів користування 3 000 000,00 грн складає 27 днів, відповідно за базовою ставкою 20% арифметично правильна сума процентів за цю кількість днів дорівнює 44 383,56 грн (1643,83561643 грн за одн день*27 днів =44 383,5616436), а не 44 383,57 грн, як помилково обраховано позивачем.
Звідси, з огляду на проведену у відповідному періоді оплату процентів у розмірі 11 506,85 грн, залишок неоплачених процентів складає 32 876,71 грн, відтак, ураховуючи обставини віднесення банком 32 876,71 грн процентів в рахунок тіла кредиту (капіталізації), у вказаному періоді борг по сплаті процентів у сумі 0,01 грн відсутній.
Згідно з ч. 7 ст. 193 ГК України, що кореспондує з приписами статей 525, 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Приписами статей 553, 554, 627, 629 ЦК України унормовано, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
З огляду наведеного, неповернення відповідачем 1, як позичальником, у погоджені сторонами строки 3 320 503,55 грн наданого кредиту свідчить про порушення грошових зобов'язань за кредитним договором, що, відповідно, породжує для відповідача 2, як поручителя, солідарний разом з позичальником обов'язок по поверненню забезпечених порукою сум кредиту та процентів за користування ним.
Втім станом на момент ухвалення рішення у зазначеній справі суду не надано належних доказів на підтвердження обставин повернення позичальником (відповідачем 1) та/або поручителем (відповідачем 2) на рахунок позивача 3 320 503,55 грн отриманого кредиту, а також сплати відсотків за користування таким кредитом, зокрема і у відповідно обрахованій судом, арифметично правильній сумі 475 054,15 грн
За таких обставин, оскільки відповідачі 1, 2 свої грошові зобов'язання за кредитним договором та договором поруки належним чином не виконали, а розмір заявленої до стягнення заборгованості, зокрема, по тілу кредиту відповідає фактичним обставинам справи та є арифметично правильним, суд дійшов висновку про задоволення вимоги позивача про солідарне стягнення з ТОВ “Трипілля Агро Плюс» та ОСОБА_1 3 320 503,55 грн простроченої заборгованості за кредитом, як такої, що доведена позивачем належними та допустимими доказами і не спростована у встановленому порядку відповідачами.
Водночас, враховуючи встановлення нормативно обґрунтованого та арифметично правильного розміру відсотків за користування кредитом, суд дійшов висновку, що вимога позивача про солідарне стягнення з ТОВ “Трипілля Агро Плюс» та ОСОБА_1 766 550,83 грн заборгованості за процентами підлягає частковому задоволенню в розмірі 475 054,15 грн
Відповідно до приписів статті 129 ГПК України суд дійшов висновку про покладення судового збору, арифметично правильна сума якого, понижена на коефіцієнт 0,8 з урахуванням ч. 3 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» та подання позову через підсистему ЄСІТС «Електронний суд», складає 49 044,65 грн, на позивача та відповідачів 1, 2 пропорційно розміру задоволених позовних вимог і розподілу між останніми належної до сплати суми судового збору порівну.
Суд звертає увагу позивача на приписи п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України “Про судовий збір», згідно якого сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Солідарно стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Трипілля Агро Плюс» (08722, Київська обл., Обухівський р-н, село Трипілля, вул. Дружби, будинок 6, ідентифікаційний код 36349093), ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер особової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства “Банк Альянс» (04053, місто Київ, ВУЛИЦЯ СІЧОВИХ СТРІЛЬЦІВ, будинок 50, ідентифікаційний код 14360506):
- 3 320 503 (три мільйони триста двадцять тисяч п'ятсот три) грн 55 коп. простроченої заборгованості за кредитом;
- 475 054 (чотириста сімдесят п'ять тисяч п'ятдесят чотири) грн 15 коп. заборгованості за процентами.
3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Трипілля Агро Плюс» (08722, Київська обл., Обухівський р-н, село Трипілля, вул. Дружби, будинок 6, ідентифікаційний код 36349093) на користь Акціонерного товариства “Банк Альянс» (04053, місто Київ, ВУЛИЦЯ СІЧОВИХ СТРІЛЬЦІВ, будинок 50, ідентифікаційний код 14360506) 22 773 (двадцять дві тисячі сімсот сімдесят три) грн 35 коп. судового збору.
5. Стягнути зі ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер особової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства “Банк Альянс» (04053, місто Київ, ВУЛИЦЯ СІЧОВИХ СТРІЛЬЦІВ, будинок 50, ідентифікаційний код 14360506) 22 773 (двадцять дві тисячі сімсот сімдесят три) грн 35 коп. судового збору.
6. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене у апеляційному порядку - до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення складено та підписано 09.09.2025.
Суддя В.А. Ярема