ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
08.09.2025Справа № 910/8262/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Пукаса А.Ю., за участю секретаря судового засідання Салацької О.В., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали справи
за позовом Єланецького професійного аграрного ліцею (вул. Аграрна, буд. 1, смт. Єланець, Миколаївська обл., 55501; ідентифікаційний код 02546022)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім» «Інтерференц Систем» (вул. Глибочицька, буд. 72, офіс 337, м. Київ, 04052; ідентифікаційний код 45067285)
про розірвання договору та стягнення 746 250 грн,
Представники сторін:
від позивача: Марку Олена
від відповідача: не з'явився
1. Стислий виклад позиції Позивача
До Господарського суду міста Києва звернувся Єланецький професійний аграрний ліцей (далі за текстом - Позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім» «Інтерференц Систем» (далі за текстом - ТОВ «ТД» «Інтерференц Систем», Відповідач), в якому просить суд: розірвати договір про закупівлю №2024/12 від 11.12.2024 та стягнути з ТОВ «ТД» «Інтерференц Систем» на користь Єланецького професійного аграрного ліцею вартість непоставленого товару бензину А-95 у кількості 2 500 л за загальною ціною без ПДВ 111 875,00 грн та дизельного палива у кількості 12 000 л за загальною ціною без ПДВ 510 000 грн загальною вартістю з ПДВ 746 250 грн.
В обґрунтування заявлених вимог Позивач зазначає, що ним здійснено оплату талонів на паливо на суму 746 250 грн, які станом на дату звернення до суду з позовом залишаються нереалізованими оскількии єдина визначена Договором та Відповідачем АЗС не здійснює відпуск та є зачиненою.
Так, Позивач стверджує, що Відповідачем допущено істотне порушення договірного зобов'язання, що є підставою для розірвання Договору та стягнення сплачених коштів за Договором.
2. Процесуальні дії у справі
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.07.2025 позовну заяву Єланецького професійного аграрного ліцею залишено без руху, Позивачу встановлено п'ятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви.
14.07.2025 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшла заява Позивача про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.07.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, підготовче засідання призначено на 01.09.2025.
У підготовчому засіданні 01.09.2025 судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 08.09.2025.
У судовому засіданні 08.09.2025 представник Позивача надав пояснення по суті заявленого позову, просив суд його задовольнити.
Представник Відповідача у дане засідання не з'явився, належним чином повідомлений про місце, дату та час засідання.
Заслухавши пояснення представника Позивача та дослідивши матеріали справи, судом відповідно до статті 240 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) оголошено вступну та резолютивну частини рішення про задоволення позову.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
11.12.2024 між Позивачем (Покупець) та Відповідачем (Постачальник) укладено договір про закупівлю № 2024/2 за результатами проведення відкритих торгів відповідно до вимог Закону України «Про публічні закупівлі» з урахуванням Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 (зі змінами) згідно оголошення № UA-2024-11-21-007383-а (далі за текстом - Договір).
Відповідно до пункту 1.1 Договору Постачальник приймає на себе зобов'язання передати покупцю у власність предмет закупівлі, а саме: Дизельне паливо, бензин А-95 (показник національного класифікатора України ДК 021:2015 «Єдиний закупівельний словник»- 09130000-9 Нафта і дистиляти), а Покупець зобов'язується сплатити та прийняти такий товар.
Ціна Договору згідно пункту 3.1 становить 746 250 грн з ПДВ.
Оплата за поставлений товар здійснюється Покупцем шляхом 100 % безготівкового переказу на поточний рахунок Постачальника після поставки замовленої партії товару згідно накладної протягом 10-ти календарних днів (пункт 4.1 Договору).
Строк поставки товарів: до 31.12.2024 (пункт 5.1 Договору).
Місце поставки товару: Україна, Миколаївська область, Вознесенський район, смт. Єланець (або в радіусі не більше 10 км від смт. Єланець), АЗС Постачальника (пункт 5.2 Договору).
Підпунктом 6.2.1 пункту 6.2 Договору передбачено право Покупця достроково розірвати Договір у разі невиконання зобов'язань Постачальником за Договором, повідомивши про це його за 5 календарних днів до його розірвання.
Постачальник зобов'язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені Договором (підпункт 6.3.1 пункту 6.3 Договору).
Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та скріплення його печатками сторін. Строк Договору - до 31.12.2024, але в будь якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за Договором (пункти 10.1 та 10.2 Договору).
В обґрунтування заявлених вимог Позивач зазначає, що ним на виконання Договору здійснено оплату товару на суму 746 250 грн згідно платіжної інструкції № 1360 від 17.12.2024.
Відповідно до видаткової накладної № 2298 від 13.12.2024 ТОВ «ТД «ІФС» передали Єланецькому професійному аграрному ліцею талони на дизельне паливо - 12 000 літрів, бензин А-95 - 2 500 літрів.
Відповідно до інформаційної довідки наданої Відповідачем № бн від 26.11.2024 надано перелік АЗС на яких запропоновано замовнику (позивачу) здійснювати заправку автомобіля. Так зазначено єдину АЗС - АNP за адресою: смт. Єланець вул. Вознесенська, 19 а.
Згідно доводів Позивача, Єланецький професійний аграрний ліцей не може скористатися купленим товаром від Відповідача та відповідно реалізувати талони на пальне, оскільки - АЗС « ANP» припинила свою діяльність.
Інших альтернативних АЗС умовами договору визначено не було.
Так, Позивач зазначає, що станом на дату звернення до суду з позовом Відповідач не виконав свого обов'язку з передачі Позивачу бензину А-95 у кількості 2 500 л за загальною ціною без ПДВ 111875,00 грн та дизельного палива у кількості 12 000 л за загальною ціною без ПДВ 510 000,00 грн, загальною вартістю з ПДВ 746 250,00 грн, що свідчить про істотне порушення умов Договору та згідно доводів Позивача є підставою для його розірвання в судовому порядку.
З матеріалів справи вбачається, що 21.02.2025 Позивач направляв на адресу Відповідача лист - претензію, в тексті якої Покупець просив Постачальника вирішити питання щодо отримання палива за Договором.
Відповідь на вказаний лист Відповідачем не надана.
Крім того, посилаючись на положення частини 1 статті 670 ЦК України, Позивач просить суд стягнути з Відповідача вартість оплаченого товару, який фактично Відповідачем не було надано Позивачу.
Судом встановлено, що матеріали справи не містять заперечень чи то доказів на спростування заявлених вимог.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є, договори та інші правочини.
Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами Договору, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки.
Як вбачається зі змісту частини 1 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 ЦК України).
Частиною 1 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до частини 1 статті 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
Так, відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
На підставі наданих доказів, а також враховуючи відсутність заперечень Відповідача, судом встановлено, що на підставі видаткової накладної № 2298 від 13.12.2024 Позивачем за Договором отримано від Відповідача бензин та дизель у вигляді талонів на суму 746 250 грн, які оплачені у повному обсязі стороною Покупця.
Відповідно до Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, яка затверджена Спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 № 281/171/578/155, талон - це спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.
Форму, зміст та ступінь захисту бланків талонів установлює емітент талона. При цьому необхідними елементами змісту талона є його серійний та порядковий номери (пункт 10.3.3.1 Інструкції).
Заправлення за талонами відображається у змінному звіті АЗС за формою № 17-НП (пункт 10.3.3.2 Інструкції).
За загальним правилом для отримання товару на АЗС покупець пред'являє оператору АЗС картку (талон) на пальне. Оператор АЗС здійснює відповідну ідентифікацію талону / картки на пальне, здійснює фактичну передачу (видачу) товару відповідної марки та кількості, після чого талон / картка на пальне залишається у оператора, що є підтвердженням факту отримання покупцем товару зі зберігання відповідного асортименту та кількості.
Таким чином, покупець як власник талонів / карток на пальне, отриманих від постачальника, володіє законним правом на отримання на АЗС, визначених угодою, товару (пального) по талонах / картках у кількості, маркуванні, визначеному у талонах на пальне.
Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 06.06.2023 у справі № 903/666/22.
Пунктом 9 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затверджених постановою КМУ від 20.12.1997 №1442, передбачено, що розрахунки за реалізовані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із використанням електронних платіжних засобів, паливних карток, талонів, відомостей на відпуск пального тощо) в установленому законодавством порядку. Разом з продукцією споживачеві в обов'язковому порядку видається розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що підписання сторонами видаткової накладної не свідчить про поставку Постачальником Покупцю товару за договором, оскільки фактично Позивачу передані талони на пальне, які надають право на отримання відповідної кількості вже попередньо оплаченого товару (палива) за Договором в майбутньому.
Так, Позивач стверджує про неможливість реалізації наданих Відповідачем талонів оскільки єдина визначена Відповідачем АЗС зачинилась та не здійснювала відпуск талонів.
Зазначені обставини Відповідачем не спростовано належними до допустимими доказами, а відтак є встановлені судом.
В сукупності зазначеного, станом на дату звернення до суду з позовом товар на суму 746 250 грн Відповідачем не поставлено Позивачу, що на переконання суду є істотним порушенням Договору.
Що стосується вимоги Позивача про розірвання Договору суд зазначає, що таке право закріплено за Покупцем підпунктом 6.2.1 пункту 6.2 Договору за умови повідомлення іншу сторону за 5 календарних днів до розірвання.
По - перше, матеріали справи не містять доказів звернення Позивача до Відповідача із вимогою саме про розірвання Договору, а в тексті листа - претензії від 20.02.2025 такі питання на розгляд не ставилися.
По - друге, матеріали справи не містять доказів звернення Позивача до Відповідача із вимогою саме про розірвання Договору в межах строку його дії, тобто до 31.12.2024.
Згідно частини 3 статті 651 ЦК України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
У статті 653 ЦК України визначені правові наслідки розірвання договору: зобов'язання сторін припиняються. з моменту досягнення домовленості про розірвання договору, якщо інше не встановлено договором. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.
Тобто одним із наслідків розірвання договору є припинення зобов'язань сторін, що виникли у сторін такого Договору відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 та статті 509 ЦК.
Відтак за змістом зазначених норм розірвано може бути лише чинний (такий, що діє на час звернення до суду з позовом та прийняття відповідного судового рішення) договір.
Відповідний висновок також міститься у постановах Верховного Суду від 07.08.2018 у справі № 910/7981/17, від 18.11.2019 № 910/16750/18 у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.09.2022 у справі № 913/703/20.
Відтак, враховуючи визначений в пункті 10.2 Договору строк станом на дату звернення до суду зобов'язання за Договором є припиненими з 01.01.2025, що унеможливлює його розірвання та на переконання суду є недоцільним.
При цьому суд зазначає, що закінчення строку дії Договору означає, що між його сторонами у майбутньому не будуть виникати взаємні права та обов'язки, що випливали із цього договору. Але ті зобов'язання, які вже існують на момент закінчення строку дії договору, будуть існувати і після його закінчення доти, доки вони не будуть припинені на підставах, встановлених договором або законом.
Отже, навіть після припинення дії договору, невиконані стороною зобов'язання за ним залишаються чинними для такої сторони, і вказана обставина не звільняє останнього від виконання обов'язку протягом того часу, коли існує відповідне зобов'язання.
А тому можливим є виконання як позивачем, так і відповідачем зобов'язань за договором (виконання позивачем робіт за договором та їх прийняття відповідачем).
Дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.04.2024 у справі № 910/21315/21.
В частині вимоги Позивача про стягнення коштів, сплачених Покупцем за товар, який фактично не поставлено Відповідачем суд зазначає, що в даному випадку допущено неналежне виконання Відповідачем договірного зобов'язання - не надано паливо.
Відповідно до частини 2 статті 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Враховуючи відсутність доказів реалізації Позивачем талонів на пальне на суму 746 250 грн, вимога Позивача про стягнення з Відповідача вказаної суми є обґрунтованою та правомірною.
Також Позивач просить стягнути з Відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 50 000 грн, на підтвердження понесення яких до суду надано наступні докази:
- договір про надання професійної правничої допомоги від 24.06.2025, розділ 4 якого закріплено, що винагорода адвоката визначається додатком № 1 до Договору;
- свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії МК № 000937 від 18.11.2015;
- ордер серії ВЕ № 1130987 від 24.06.2025;
- додатком № 1 до договору про надання професійної правничої допомоги від 24.06.2025, яким закріплено перелік послуг із зазначенням їх вартості;
- квитанція до прибуткового касового ордера від 24.06.2025 на суму 50 000 грн.
Так, зі статтею 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України. Проте, у частині п'ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Дослідивши заявлені Позивачем до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку про їх завищеність та необґрунтованість в силу наступного.
По-перше, послуги адвоката «зустріч, консультація клієнта, узгодження правової політики», «Претензія» є засобами досудового врегулювання спору та за своє суттю не стосуються судового процесу.
По-друге, послуга адвоката «Збір доказів» із затратою 5 годин робочого часу вартістю 10 000 грн є дещо незрозумілою для суду оскільки стороною наданих до суду доказів є Позивач, а відтак доказова база більш за все була передана Позивачем адвокату, що виключає необхідність проведення адвокатом додаткових дій, при тому, що докази зворотного в матеріалах справи відсутні.
По-третє, зазначення адвокатом послуги «ознайомлення із судовою практикою з аналогічних позовних вимог за допомогою ЄДРСР» із затратою 5 годин робочого часу вартістю 10 000 грн є суттєво завищеною.
На переконання суду, ознайомлення адвоката із судовою практикою за допомогою ЄДРСР свідчить про суб'єктивну поведінку останнього задля складання позову, що на переконання суду не може покладатися на сторону Відповідача окремо від послуги «підготовка позовної заяви», яку адвокатом визначено в розмірі 20 000 грн.
Відтак, на підставі викладеного, співмірними, обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, враховуючи складність останнього є витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000 грн, які підлягають відшкодуванню Відповідачем із врахуванням часткового задоволення позову.
При цьому, судом враховано відсутність зазначення Позивачем необхідності у поданні додаткових доказів в цій частині згідно частини 8 статті 129 ГПК України.
З огляду на встановлені судом обставин, враховуючи порушення Відповідачем договірного зобов'язання, суд дійшов висновку про відсутність підстав для розірвання Договору в силу закінчення строку дії останнього станом на дату звернення до суду з позовом, однак враховуючи відсутність доказів фактичної поставки товару вимога Позивача про стягнення коштів є обґрунтованою в силу чого позов підлягає частковому задоволенню.
Судові витрати у вигляді судового збору та витрати на професійну правничу допомогу відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Kеруючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, 123, 129, статтями 236-238, статтями 240 та 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва
1. Позов Єланецького професійного аграрного ліцею - задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім» «Інтерференц Систем» (вул. Глибочицька, буд. 72, офіс 337, м. Київ, 04052; ідентифікаційний код 45067285) на користь Єланецького професійного аграрного ліцею (вул. Аграрна, буд. 1, смт. Єланець, Миколаївська обл., 55501; ідентифікаційний код 02546022) кошти в розмірі - 746 250 (сімсот сорок шість тисяч двісті п'ятдесят) грн, судовий збір в розмірі - 11 193 (одинадцять тисяч сто дев'яносто три) грн 75 коп. та витрати на професійну правничу допомогу - 20 000 (двадцять тисяч) грн.
3. У задоволенні іншої частини позову - відмовити.
4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення підписано: 09.09.2025
Суддя Антон ПУКАС