Справа № 131/1447/25
Провадження № 1-кс/131/257/2025
05.09.2025м. Іллінці
Слідчий суддя Іллінецького районного суду Вінницької області ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Іллінці клопотання слідчого СВ ВП №3 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №12025020250000138 від 03 вересня 2025 року про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Павлівка, Іллінецького району Вінницької області, жительки АДРЕСА_1 , громадянки України, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 ,-
підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,-
учасники провадження: прокурор ОСОБА_5 , слідчий ОСОБА_3 , підозрювана ОСОБА_4 , захисник ОСОБА_6 , -
Слідчий СВ ВП № 3 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області капітан поліції ОСОБА_3 , за погодженням з прокурором Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_5 звернувся до слідчого судді із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_4 , підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК. В обґрунтування вказаного клопотання слідчий зазначає, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 03.02.2025 №27-РС солдата ОСОБА_4 було зараховано на посаду кухара відділення матеріально-технічного забезпечення батальйону зв'язку. 25.07.2025 вона перебувала на стаціонарному лікуванні в КНП «Монастирищенська багатопрофільна лікарня», однак 30.07.2025 самовільно залишила неврологічне відділення та перебувала за адресою: с. Павлівка Вінницького району, не виконуючи обов'язків служби до 22.08.2025. На підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 22.08.2025 №238 її тимчасово прикомандирували до роти резерву. 26.08.2025 вона знову самовільно залишила військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) та перебувала за тією ж адресою до 03.09.2025. З огляду на особу підозрюваної, злочин, який нею вчинений, наявність вказаних ризиків, передбачених п.п.1, 3, 4, 5 ч.1 ст. 177 КПК України (вчинення підозрюваною дій пов'язаних із переховуванням від органів досудового розслідування або суду, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, вчиненням інших кримінальних правопорушень, а також незаконний вплив на свідків в даному кримінальному провадженні, що суттєво вплине на хід проведення досудового розслідування), слідчий за погодженням із прокурором просить обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до такої підозрюваної строком на 60 днів.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 , слідчий ОСОБА_3 клопотання підтримали, просили його задоволити, зважаючи на обґрунтованість підозри та наявність ризиків, передбачених п.п.1, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України та неможливістю застосування більш м'якого запобіжного заходу, та застосувати відносно підозрюваної запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Підозрювана ОСОБА_4 в судовому засіданні не заперечувала щодо обставин, встановлених досудовим розслідуванням, її захисник ОСОБА_6 вважав клопотання обґрунтованим, проте, з врахуванням психічного стану підозрюваної, просив при застосуванні запобіжного заходу у виді тримання під вартою застосувати заставу в мінімальному розмірі.
Вивчивши клопотання слідчого та матеріали, додані до клопотання, з'ясувавши думку осіб, що приймали участь у розгляді клопотання слідчого, зокрема, міркування прокурора та слідчого щодо доведеності наданими слідчому судді доказами обставин, передбачених ч.1 ст.194 КПК України, думку підозрюваної та її захисника, проаналізувавши надані стороною обвинувачення докази підозри, у їх сукупності з наданим до клопотання обґрунтуванням, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
З клопотання та доданих до нього матеріалів вбачається, що у провадженні СВ відділення поліції № 3 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області перебуває вказане кримінальне провадження №12025020250000138 від 03 вересня 2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
04.09.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, обґрунтовується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом затримання ОСОБА_4 на підставі ст. 208 КПК України; доповіддю про самовільне залишення закладу охорони здоров'я військовослужбовцем ОСОБА_4 ; доповіддю про самовільне залишення базового табору військової частини НОМЕР_1 ; актом службового розслідування від 09.08.2025; показаннями свідка ОСОБА_7 , яка повідомила, що її мати, ОСОБА_4 , перебуваючи на військовій службі та на лікуванні, 30.07.2025 самовільно залишила лікувальний заклад, а в подальшому була доставлена працівниками ВСП до військової частини, звідки 26.08.2025 знову самовільно вибула; показаннями свідка ОСОБА_8 , яка вказала, що проживає по сусідству з ОСОБА_4 та їй відомо про два випадки самовільного залишення останньою військової частини; іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності на даному етапі досудового розслідування.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справах «Фокс, Камбел і Харлі проти Об'єднаного Королівства» від 30 серпня 1990 року, «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року вимога розумності підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування.
При цьому правильність кваліфікації дій підозрюваної особи, так само як і наявність чи відсутність в її діях складу злочину вирішуються виключно вироком суду та не підлягають вирішенню на досудовому провадженні.
Тобто, практика ЄСПЛ не вимагає, щоб на момент обрання запобіжного заходу у органу досудового розслідування були чіткі докази винуватості особи, яку повідомлено про підозру.
Описана у клопотанні слідчого фабула злочину у сукупності з наданими прокурором поясненнями та матеріалами кримінального провадження, доданими до клопотання, на даному етапі провадження дає слідчому судді можливість дійти висновку про наявність ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, у діях ОСОБА_4 .
Так, ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, - самовільному залишенні військової частини без поважних причин військовослужбовцем, вчинене в умовах воєнного стану.
Підозра ОСОБА_4 ґрунтується на відомостях, що об'єктивно пов'язують таку підозрювану із обумовленим кримінальним правопорушенням.
Таким чином, дослідженими в судовому засіданні доказами обґрунтовано можливу причетність ОСОБА_4 до вчинення вищезазначеного кримінального правопорушення, що може слугувати підставою для застосування до неї заходів забезпечення кримінального провадження на підставі поданих слідчим до клопотання матеріалів.
Слід враховувати, що кримінальне провадження перебуває на стадії досудового розслідування, тому лише на підставі розумної та об'єктивної оцінки отриманих доказів слідчий суддя визначає, чи виправдовують вони в своїй сукупності факт проведення досудового розслідування, та чи дозволяють встановити причетність особи до вчинення кримінального правопорушення, яка є вірогідною та достатньою для застосування, або продовження застосування щодо неї заходу забезпечення кримінального провадження.
У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.
Застосовуючи найсуворіший запобіжний захід при його обранні, слідчий суддя вважає доведеним прокурором та слідчим існування ризиків, передбачених п.п.1, 3, 4, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, зважаючи на те, що підозрювана, усвідомлюючи невідворотність реального покарання за вчинений тяжкий злочин, санкція якого передбачає позбавлення волі від 5 до 10 років може ухилитись від виконання покладених на неї процесуальних обов'язків, а саме: переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків, іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Метою застосування до підозрюваної запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є забезпечення виконання підозрюваною покладених на неї процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам вчинити вказані ризики, передбачені п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України наявність обґрунтованої підозри у вчиненні такою підозрюваною кримінального правопорушення, а також ризиків, дають достатні підстави вважати, що підозрювана може здійснити дії, що зазначені п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, й ці ризики виправдовують тримання підозрюваної під вартою, що є підставою для обраного щодо неї запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, й існування таких ризиків породжують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, адже судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваної, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, оскільки така підозрювана вчинила умисний тяжкий злочин, пов'язаний самовільним залишенням військової частини без поважних причин військовослужбовцем, вчинене в умовах воєнного стану.
Так, відповідно до сформованої Європейським судом з прав людини практики, що є частиною національного законодавства України відповідно до Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини», тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, закріплений статтею 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції» (Letellier v France), 12369/86, 26 червня 1991 року).
Ч. 8 ст. 176 КПК України передбачено, що під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.
З урахування сукупності викладених обставин, даних про особу підозрюваної, тяжкого злочину, який нею вчинений, в силу триваючого характеру вчиненого нею діяння та одночасної потреби у проведенні слідчих (розшукових) дій, спрямованих на встановлення всіх обставин кримінального правопорушення для забезпечення належного виконання підозрюваною покладених на неї процесуальних обов'язків, слідчий суддя приходить до висновку про те, що слідчий довів дійсні підстави для застосування найсуворішого запобіжного заходу, а саме тримання під вартою, й вважає, що лише такий запобіжний захід забезпечить належну процесуальну поведінку вказаної підозрюваної з урахуванням обставин кримінального правопорушення та її особи, адже підозрювана обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, зважаючи на те, що вчинений нею злочин, усвідомлення наслідків покарання може вплинути на її процесуальну поведінку.
Строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання. У строк тримання під вартою включається час перебування особи в медичному закладі під час проведення стаціонарної психіатричної експертизи. У разі повторного взяття під варту особи в тому ж самому кримінальному провадженні строк тримання під вартою обчислюється з урахуванням часу тримання під вартою раніше (ч.2 ст. 197 КПК України).
Відповідно, зважаючи на вказані норми процесуального закону, строк дії цієї ухвали відраховувати з 03.09.2025 по 01.11.2025 (включно).
Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України. Таким чином суд вважає за доцільне не визначати розмір застави у даному провадженні оскільки стороною захисту належним чином не обґрунтовано підстави для її визначення, а наведені доводи суд вважає не переконливими та такими що не заслуговують на увагу.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.176-178, 182, 183, 194, 196, 197, 309 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання слідчого СВ ВП №3 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо підозрюваної ОСОБА_4 у кримінальному провадженні №12025020250000138 від 03 вересня 2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України - задовольнити.
Застосувати запобіжний захід у виді тримання під вартою щодо підозрюваної ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Павлівка, Іллінецького району Вінницької області, жительки АДРЕСА_1 , строком на 60 днів, який починати обраховувати з моменту затримання, тобто з 03.09.2025 по 01.11.2025 (включно).
В задоволенні клопотання захисника ОСОБА_6 про визначення застави - відмовити.
Копію ухвали направити до Державної установи «Вінницька установа виконання покарань № 1» для виконання.
Копію ухвали вручити підозрюваній негайно після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня її оголошення. Подання апеляційної скарги на ухвалу зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Повний текст ухвали проголошено 09 вересня 2025 року о 12:45 год.
Слідчий суддя: