ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
08.09.2025 м. КиївСправа № 910/8583/25
За позовом: приватного підприємства "ЛІКОМ";
до: фізичної особи-підприємця КІМЛИК ТЕТЯНИ ДМИТРІВНИ;
про: стягнення 8.443,10 грн.
Суддя Сергій Балац
Представники: без виклику сторін.
Приватне підприємство "ЛІКОМ" звернулося до господарського суду міста Києва із позовом до фізичної особи-підприємця КІМЛИК ТЕТЯНИ ДМИТРІВНИ про стягнення 8.443,10 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушено грошове зобов'язання за укладеним між сторонами спору договором поставки від 03.12.2013 № 726, що призвело до звернення позивача до господарського суду з вимогами про стягнення з відповідача 8.443,10 грн., з яких: 5.208,08 грн. - основна заборгованість, 1.106,20 грн. - пеня, 1.550,83 грн. - 40 % річних та 577,99 грн. - інфляційні втрати.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.07.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/8583/25 та вирішено розгляд справи здійснювати в порядку (за правилами) спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, оскільки вказана справа є справою незначної складності та визнана судом малозначною.
Ухвала про відкриття провадження у даній справі надсилалися судом відповідачеві на адресу його місцезнаходження, яка відповідає відомостям, внесеним до єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Відповідач відзиву на позов, в порядку передбаченого ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, суду не надав, а тому відповідно до положень частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши наявні у матеріалах даної справи докази, господарський суд міста Києва,
Між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як покупцем, укладено договір поставки від 03.12.2013 № 726 (далі - Договір), відповідно до предмету якого позивач зобов'язується поставляти відповідачу товари народного споживання (далі - товар), а відповідач зобов'язується приймати їх та оплачувати (п. 1.1 Договору).
Пунктом 3.2 Договору визначено, що за поставлені товари відповідач зобов'язаний сплатити позивачу протягом чотирнадцяти днів з дня поставки (п. 2.3 Договору) суму, що вказана в накладній (рахунку), по якій поставляється товар.
Положеннями пункту 4.3 Договору передбачено, що за прострочення оплати поставлених товарів (п. 3.2 Договору), відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення від несплаченої в строк суми - за кожен день прострочення платежу. Сторони відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановили, що за порушення грошового зобов'язання відповідач на вимогу позивача зобов'язаний сплатити 24 % річних.
Відповідно до пункту 5.3 Договору, строк позовної давності по стягненню та нарахуванню пені становить три роки. Вказане застереження до Договору є договором про встановлення сторонами строку позовної давності.
Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).
Так, позивач, на виконання своїх зобов'язань за Договором та на його умовах, поставив, а відповідач отримав товар загальною вартістю 5.281,10 грн., що підтверджується видатковими накладними, які підписані сторонами та наявні в матеріалах справи у вигляді засвідчених копій, а саме:
- від 29.08.2024 № НК-123500 на суму 2.657,87 грн.;
- від 29.08.2024 № НК-123501 на суму 1.398,83 грн.;
- від 05.09.2024 № НК-127037 на суму 954,22 грн.;
- від 05.09.2024 № НК-127069 на суму 270,18 грн.
Відповідачем здійснено оплату за отриманий товар частково в сумі 73,02 грн.
Оскільки відповідачем не здійснено повного розрахунку за отриманий товар за Договором позивач звернувся до відповідача з претензією від 30.05.2025 № б/н про сплату 5.208,08 грн., що підтверджується описом вкладення до поштового відправлення, який наявний в матеріалах справи.
Проте, вказана претензія залишена відповідачем без виконання, що призвело до звернення позивача до господарського суду із вимогою про стягнення з відповідача заборгованості за Договором в сумі 5.208,08 грн.
Також позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 1.106,20 грн., 40 % річних в сумі 1.550,83 грн. та інфляційних втрат в сумі 577,99 грн.
Виходячи з викладених вище обставин та наявних у матеріалах даної справи доказів, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з урахуванням наступного.
Приписами частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Положеннями частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Жодного підтвердження факту сплати відповідачем на користь позивача заборгованості за Договором в сумі 5.208,08 грн. сторонами спору до суду не подано.
Таким чином, факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований, відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню повністю в сумі 5.208,08 грн.
Позовна вимога про стягнення з відповідача пені є обґрунтованою та підлягає задоволенню повністю в сумі 1.106,20 грн. за розрахунком позивача, який перевірений та визнаний судом вірним, враховуючи положення пункту 5.3 Договору.
Перевіривши поданий до суду розрахунок заявленої до стягнення суми відсотків річних суд визнав його арифметично невірних з огляду на те, що пунктом 4.3 укладеного між сторонами спору Договору відсоток річних узгоджений сторонами в розмірі "24 % річних".
Таким чином, позовна вимога про стягнення з відповідача відсотків річних підлягає задоволенню в сумі 931,46 грн. за наступним розрахунком суду, здійсненого в заявлений позивачем період, враховуючи відсоток річних узгоджений сторонами, а саме:
Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір відсотків річнихСума відсотків річних за період прострочення (грн.)
5.208,0820.09.2024 - 31.12.202410324 %352,72
5.208,0801.01.2025 - 18.06.202516924 %578,74
Загальна сума відсотків річних 931,46
Позовна вимога про стягнення з відповідача інфляційних втрат є обґрунтованою та підлягає задоволенню повністю в сумі 577,99 грн. за розрахунком позивача, який перевірений та визнаний судом вірним.
Приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Пунктом 2 частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
В матеріалах справи наявна додаткова угода № 10 до договору № LS-75/12-12/23 про надання юридичних послуг від 12.12.2023, відповідно до умов якої об'єм наданих послуг визначений у пункті 1.1, а вартість послуг в пункті 2, а саме: 6.500 грн.
Приписами частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Положеннями частин 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Проте, відповідачем не подано до суду клопотання про зменшення витрат на оплату правової допомоги позивача.
Приймаючи до уваги часткове задоволення позову та приписи пункту 3 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, інші судові витрати у вигляді витрат позивача на правову допомогу покладаються та підлягають стягненню з відповідача в сумі 6.023,17 грн.
Враховуючи те, що спір виник в результаті неправильних дій відповідача, суд керуючись приписами частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладає витрати по сплаті судового збору на відповідача.
Керуючись ст.ст. 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 233, 236, 238, 250, 252, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця КІМЛИК ТЕТЯНИ ДМИТРІВНИ ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) на користь приватного підприємства "ЛІКОМ" (03124, м. Київ, пров. Матущака Юрія, 3, ідентифікаційний код: 30638249) основну заборгованість в сумі 5.208 (п'ять тисяч двісті вісім) грн. 08 коп., пеню в сумі 1.106 (одна тисяча сто шість) грн. 20 коп., 24 % річних в сумі 931 (дев'ятсот тридцять одна) грн. 46 коп., інфляційні втрати в сумі 577 (п'ятсот сімдесят сім) грн. 99 коп., витрати на правову допомогу в сумі 6.023 (шість тисяч двадцять три) грн. 17 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 3.028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп.
3. У задоволенні решти вимог відмовити повністю.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили та може бути оскаржено в порядку та строк встановлені ст.ст. 241, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Cуддя Сергій Балац