номер провадження справи 19/74/25
11.08.2025 Справа № 908/1725/25
м.Запоріжжя Запорізької області
Суддя Господарського суду Запорізької області ОСОБА_1 , розглянувши матеріали справи № 908/1725/25
за позовом: Комунального підприємства електромереж зовнішнього освітлення “ ІНФОРМАЦІЯ_1 » ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 )
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “ ІНФОРМАЦІЯ_2 » ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 )
про стягнення 13 321,43 грн
без виклику учасників справи
До ІНФОРМАЦІЯ_3 надійшла позовна заява (вх. №1879/08-07/25 від 05.06.2025) Комунального підприємства електромереж зовнішнього освітлення “ ІНФОРМАЦІЯ_1 » до Товариства з обмеженою відповідальністю “ ІНФОРМАЦІЯ_2 » про стягнення заборгованості за договором з доступу до елементів інфраструктур об'єкта будівництва № 19 від 01.07.2023 року в розмірі 13 321,43 грн, з яких: 11 860,64 грн - основний борг, 1 460,79 грн - пеня.
Позовні вимоги обґрунтовані ст.ст. 67, 173, 180, 193, 230 ГК України, ст.ст.509, 530, 549, 599, 611, 612, 626, 627, 929, 638, 901 ЦК України та мотивовано невиконанням умов договору № 19 про надання доступу до елементів інфраструктури об'єктів будівництва для розміщення технічних засобів електронних комунікацій від 01.07.2023.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 05.06.2025, здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/1725/25 та визначено до розгляду судді ОСОБА_1 .
Ухвалою суду від 10.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 908/1725/25; вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи; запропоновано відповідачу подати до суду не пізніше п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі відзив на позов із урахуванням вимог ст.165 ГПК України, одночасно надіслати позивачу - копію відзиву та доданих до нього документів, докази такого направлення надати суду до початку розгляду справи (з описом вкладення). Суд також зазначив, що відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України, в разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Ухвала про відкриття провадження у справі від 10.06.2025, яка надсилалась на адресу місцезнаходження відповідача, яка зазначена у позові та відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: АДРЕСА_2 , повернулась до суду 30.06.2025 з відміткою в довідці пошти: «за закінченням терміну зберігання».
Згідно з п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відтак, в силу положення п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвал суду.
Згідно з календарним штемпелем відділення поштового зв'язку, що міститься на конверті адресованому відповідачеві в якому на адресу суду повернулася ухвала про відкриття провадження у даній справі, днем вручення ухвали є 26.06.2025, відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України.
Отже останнім днем строку для подання відзиву, встановленим в ухвалі суду про відкриття провадження, є 27.06.2025.
Судом встановлено, що в установлений ухвалою суду строк, відзив до суду не надійшов.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 15.05.2018 у справі № 904/6063/17, отримання поштової кореспонденції залежить від волевиявлення юридичної особи і на неї, як на суб'єкта господарської діяльності покладається обов'язок належної організації отримання поштової кореспонденції, пов'язаної із здійснюваною господарською діяльністю. Сам лише факт неотримання скаржником кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (аналогічна позиція викладена в постановах КГС ВС від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17).
Отже, судом вчинені всі необхідні дії для належного та своєчасного повідомлення відповідача про розгляд даної справи.
Крім того, в даному випаду судом також враховано, що за приписами ч. 1 ст. 9 ГПК України, ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень», судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання, крім ухвал про арешт майна та тимчасовий доступ до речей та документів у кримінальних провадженнях, які підлягають оприлюдненню не раніше дня їх звернення до виконання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень», для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень (далі - Реєстр) - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі № 908/1725/25 в Єдиному державному реєстрі судових рішень ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ).
Приймаючи до уваги, що відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак, не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України.
Згідно положень ч. 2 ст. 178 ГПК України встановлено, що в разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
У відповідності до частин 2 і 3 ст. 252 ГПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву (ч. ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України).
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.
Згідно зі ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
У відповідності до ст. 42 ГПК України, учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
За таких обставин, суд визнав наявні в матеріалах справи № 908/1725/25 письмові докази достатніми для всебічного, повного та об'єктивного розгляду спору.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 11.08.2025.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.
З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.
01.07.2023 між Комунальним підприємством електричних мереж зовнішнього освітлення «Запоріжміськсвітло» (далі- власник, володілець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ( ділі-замовник, відповідач) укладено договір №19 з доступу до елементів інфраструктури об'єктів будівництва (Договір).
Згідно з п.1. Договору, замовник замовляє та оплачує, а власник надає право доступу до елементів інфраструктури об'єкта будівництва для розміщення технічних засобів електронних комунікацій (далі- доступ) на території м.Запоріжжя згідно з погодженими схемами прокладання електронних комунікаційних мереж.
Відповідно до п.2 Договору, перелік елементів інфраструктури об'єктів будівництва, наданих для доступу та технічних засобів електронних комунікацій, розміщених на елементах інфраструктури об'єктів будівництва, є невід'ємною частиною договору та оформляється додатком до цього договору (додаток 1). Загальна кількість елементів інфраструктури об'єктів, а саме опор зовнішнього освітлення, до яких надається доступ за цим договором, відповідно до схем прокладання електронних комунікаційних мереж, погоджених Власником(володільцем), складає 46 одиниць і в подальшому може змінюватися відповідно до укладених додаткових угод до цього договору.
Пунктом 3. Договору (в редакції Додаткової угоди № 1 від 01.12.2023) визначено, що, вартість доступу (розмір щомісячної плати за послуги з доступу) за цим договором становить 919,08 грн, в тому числі ПДВ 20% - 153,18 грн.
Згідно з п. 4. Договору, розрахунок розміру щомісячної плати здійснюється відповідно до Методики визначення плати за доступ до елементів інфраструктури об'єкта будівництва, затвердженої наказом ІНФОРМАЦІЯ_5 від 25.092018 № 247 та зареєстрованого в ІНФОРМАЦІЯ_6 28.09.2019 за № 1119/32571 (далі-методика), для кожного з елементів об'єктів будівництва. Розрахунок розміру щомісячного плати є невід'ємною частиною договору та оформляється додатком до договору (Додаток 2).
Пунктом 5. Договору сторони узгодили, що щомісячна плата за доступ до елементів інфраструктури об'єкта будівництва здійснюється замовником до кінця місяця наступного за звітним, на підставі акту про надання послуг з доступу за звітний місяць (далі- Акт надання доступу) та рахунка власника(володільця). Акт надання доступу та рахунок Власника (володільця)надаються в електронному вигляді, складені відповідно до чинного законодавства про електронні документи, електронний документообіг і електронні довірчі послуги, із заповненням усіх обов'язкових реквізитів і накладанням кваліфікованого підпису уповноваженої особи, і направляються на електронну адресу Замовника, вказану в договорі.
Пункт 7. Договору встановлює, що оплата здійснюється у національній валюті шляхом безготівкового перерахування Замовником грошових коштів на поточний рахунок Власника (володільця), зазначений в рахунку.
Сторони щомісяця засвідчують факт надання доступу актом надання послуг. (п. 8 Договору).
Згідно з п. 9 Договору, власник (володілець) надає щомісяця до 10 числі замовнику: - акт надання доступу (два примірники, по одному для кожної сторони), - розрахунок на оплату доступу.
Відповідно до п. 11 Договору, власник (володілець) має прав, крім випадку, передбаченого пунктом 12 цього Договору, змінювати розмір щомісячної плати за доступ в односторонньому порядку у разі зміни діючого законодавства (у тому числі змін розміру мінімальної заробітної плати, яка визначається законом станом на 1 січня поточного року), шляхом направлення письмового повідомлення замовнику про це не пізніше ніж за 15 календарних днів до дати застосування нового розміру щомісячної оплати за доступ. Замовник вважається таким, що належним чином повідомлений про застосування нового розміру щомісячної оплати за доступ, з моменту направлення йому про це письмового повідомлення.
На підставі п.11 Договору позивач в односторонньому порядку змінював розмір щомісячної плати за доступ, що відображено в актах здачі-приймання та рахунках на оплату.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору, позивачем на користь відповідача здійснено надання послуг з доступу до елементів інфраструктури об'єктів будівництва для розміщення технічних засобів електронних комунікацій, про що складено акти здачі - приймання наданих послуг №6/19 від 30.06.2024 на суму 1051,56 грн, № 8/19 від 31.08.2024 на суму 1090,20 грн, № 9/19 від 30.09.2024 на суму 1081,92 грн, № 10/19 від 31.10.2024 на суму 1131,60 грн, № 11/19 від 30.11.2024 на суму 1131,60 грн, № 12/19 від 31.12.2024 на суму 1104,00 грн, № 1/19 від 31.01.2025 на суму 1104,00 грн, № 2/19 від 28.02.2025 на суму 1104,00 грн, № 3/19 від 31.03.2025 на суму 1104,00 грн, № 4/19 від 31.04.2025 на суму 1104,00 грн, №5/19 від 31.05.2025 на суму 1104,00 грн.
Позивачем виставлено на оплату відповідачу рахунки: № 814 від 01.06.2024 на суму 2141,76 грн за червень та липень 2024 року, № 2041 від 07.08.2024 на суму 1090,20 грн за серпень 2024 року, №2640 від 03.10.2024 на суму 1131,60 грн за жовтень 2024 року, № 2332 від 05.09.2024 на суму 1081,92 грн за вересень 2024 року, №3206 від 12.11.2024 на суму 1104,00 грн за грудень 2024 року, № 2976 від 11.112024 від 1131,60 грн за листопад 2024 року, №461 від 06.02.2025 на суму 1104,00 грн за лютий 2025 року, № 197 від 03.01.2025 на суму 1104,00 грн за січень 2025 року, №1011 від 01.04.2025 на суму 1104,00 грн за квітень 2025 рок, № 790 від 03.03.2025 на суму 1104,00 грн за березень 2025 року, № 1240 від 01.05.2025 на суму 1104,00 грн. за квітень 2025 року.
Проте,ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » отримані послуги за Договором не оплатило, заборгованість за період з червня 2024 року по травень 2025 року за розрахунком позивача склала 11806,64 грн.
29.04.2025 позивач направив відповідачу претензію від 25.04.2025 про оплату заборгованості та акт звірки.
Відповідач претензію залишив без реагування, акт звірки не підписав та не повернув.
У зв'язку з несплатою відповідачем заборгованості за надані послуги позивач звернувся до суду з позовом у даній справі про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 11806,64 грн та пені в сумі 1460,79 грн.
Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.
Згідно з приписами ст.ст. 11, 509 ЦК України, підставами виникнення зобов'язання - правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини.
За приписами статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст.626 ЦК України).
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 901 ЦК України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст.903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Як встановлено судом вище, позивачем протягом 2024 та частини 2025 років було надано послуги з доступу до елементів інфраструктури об'єктів будівництва, про що складено двосторонні акти здачі - приймання наданих послуг:
№6/19 від 30.06.2024 за червень 2024 року на суму 1051,56 грн,
№ 8/19 від 31.08.2024 за серпень 2024 року на суму 1090,20 грн,
№ 9/19 від 30.09.2024 за вересень 2024 року на суму 1081,92 грн,
№ 10/19 від 31.10.2024 за жовтень 2024 року на суму 1131,60 грн,
№ 11/19 від 30.11.2024 за листопад 2024 року на суму 1131,60 грн,
№ 12/19 від 31.12.2024 за грудень 2024 року на суму 1104,00 грн,
№ 1/19 від 31.01.2025 за січень 2025 року на суму 1104,00 грн,
№ 2/19 від 28.02.2025 за лютий 2025 на суму 1104,00 грн,
№ 3/19 від 31.03.2025 за березень 2025 року на суму 1104,00 грн,
№ 4/19 від 31.04.2025 за квітень 2025 року на суму 1104,00 грн,
№ 5/19 від 31.05.2025 за травень 2025 на суму 1104,00 грн.
Копії актів, які міститься в матеріалах справи, підписані представником позивача, підписів відповідача акти не містять. Проте, мотивованої відмови його від підписів матеріали справи не містять. На актах проставлена відмітка «Зауваження Замовника у встановлений для приймання строк не надійшли».
Пунктом 10 Договору сторони узгодили, що замовник підписує та повертає власнику (володільцю) один примірник Акту надання доступу не пізніше 10 числа наступного місяця або надає мотивовану письмову відмову від його підписання. Якщо у встановлений строк Власник (володілець) не отримає від Замовника оформлений належним чином один примірник акту приймання-здачі або мотивовану відмову, послуга вважається прийнятою з урахуванням всіх умов договору. Сторони домовились, що акти приймання-здачі послуг без підпису замовника вважаються ним прийнятими при наявності запису: «Зауваження Замовника у встановлений для приймання строк не надійшли».
В порушення п.5 Договору відповідач у визначений Договором строк отримані послуги не оплатив, кошти до кінця місяця наступного за звітним, на підставі актів та рахунків, на користь позивача не перераховувались.
Відповідно до розрахунку, позивачем заявлено до стягнення заборгованість за надані послуги в розмірі в 11 806,64грн за період липень 2024 - травень 2025, за актами про надання послуг №07/19 від 31.07.2024, № 8/19 від 31.08.2024, № 9/19 від 30.09.2024, № 10/19 від 31.10.2024, № 11/19 від 30.11.2024, № 12/19 від 31.12.2024, № 1/19 від 31.01.2025, № 2/19 від 28.02.2025, № 3/19 від 31.03.2025, № 4/19 від 31.04.2025, № 5/19 від 31.05.2025.
Проте, матеріали справи не містять доказів надання послуг за липень 2024 року, а саме відсутній акт здачі-приймання наданих послуг за липень 2024 року, який внесено позивачем до розрахунку боргу.
Враховуючи наведене, суд вважає необґрунтованим заявлення до стягнення з відповідача суми 801,32 грн за надання послуг в липні 2024 року за відсутності доказів надання таких послуг.
Доказів виконання зобов'язання в розмірі 11 059,32 грн (11 860,64 - 801,32) за отримані послуги відповідач суду не надав.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем порушено умови договору, оскільки отримані послуги не оплачено, а відтак у відповідача виник обов'язок з оплати послуг за договором в розмірі 11 059,32 грн.
Оскільки матеріалами справи підтверджено надання відповідачу послуг з доступу до елементів інфраструктури об'єкта будівництва, однак відповідач отримані послуги не оплатив, доказів на спростування обставин, наведених у позові, не надав, тому вимоги позивача про стягнення заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково на суму 11 059,32 грн.
Відповідно ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.
Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).
Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до п. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пунктом 4 статті 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою ІНФОРМАЦІЯ_7 , за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 ГК України).
Пунктом 25 Договору сторони передбачили, що у разі недотримання строків оплати, зазначених у пункті 5 Договору, Замовник сплачує Власнику (володільцю) пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення платежу.
Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Даним приписом передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане.
Із розрахунку позивача слідує, що заявлена до стягнення сума пені в загальному розмірі 1460,79 грн нарахована за кожним актом окремо, за період до 02.06.2025.
Перевіривши розрахунок позивача, суд встановив, що позивач нарахував пеню з порушеннями приписів ст. 232 ГК України, за строк понад 6 місяців за актами за серпень 2024, вересень 2024 та жовтень 2024 року.
З урахуванням п. 5 Договору (щомісячна плата за доступ до елементів інфраструктури об'єкта будівництва здійснюється замовником до кінця місяця наступного за звітним, на підставі акту про надання послуг з доступу за звітний місяць…) та приписів ст.232 ГК України пеня за невиконання грошового зобов'язання в розмірі 11 059,32 грн складає 900,46 грн.
Вимоги позивача про стягнення пені задовольняються часткового в розмірі 900,46 грн, в іншій частині заявленої пені суд відмовляє в зв'язку з необґрунтованістю.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Вимога п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітися як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь вмотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід'ємною частиною «права на суд», адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бурдов проти Росії»).
Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Судовий збір, в порядку ст. 129 ГПК України, покладається на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 233, 238, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ ІНФОРМАЦІЯ_2 » ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) на користь Комунального підприємства електромереж зовнішнього освітлення “ ІНФОРМАЦІЯ_1 » ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) заборгованості за договором в розмірі 11 059,32 грн (одинадцять тисяч п'ятдесят дев'ять гривень 32 коп.), пеню в розмірі 900,46 грн (дев'ятсот гривень 46 коп.).
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ ІНФОРМАЦІЯ_2 » ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) на користь Комунального підприємства електромереж зовнішнього освітлення “ ІНФОРМАЦІЯ_1 » ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) 2 718,54 грн (дві тисячі сімсот вісімнадцять гривень 54 коп.) витрат зі сплати судового збору.
4. В іншій частині позову відмовити.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
У зв'язку з постійними повітряними тривогами через загрозу ракетних обстрілів обласного центру і, відповідно, наявністю обставин, що загрожують життю, здоров'ю та безпеці, рішення складено та підписано 09.09.2025.
Суддя ОСОБА_1
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.