ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
08 вересня 2025 року Справа № 902/126/25
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуюча суддя Коломис В.В., суддя Юрчук М.І. , суддя Тимошенко О.М.
розглянувши у порядку письмового провадження без виклику представників сторін апеляційні скарги Заступника керівника Вінницької обласної прокуратури та Фізичної особи-підприємця Оленича Василя Івановича на рішення Господарського суду Вінницької області від 16 червня 2025 року (повний текст складено 25.06.2025) у справі №902/126/25 (суддя Виноградський О.Є.)
за позовом Керівника Хмільницької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області, Хмільницької міської ради
до Фізичної особи-підприємця Оленича Василя Івановича
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачів - Комунальне некомерційне підприємство "Хмільницький центр первиної медико-санітарної допомоги" Хмільницької міської ради
про стягнення 237 372,6 грн
Апеляційну скаргу розглянуто судом без повідомлення учасників справи, відповідно до частин 2, 10 статті 270 та частини 13 статті 8 ГПК України.
Розпорядженнями керівника апарату від 08 вересня 2025 року у справі №902/126/25 у зв'язку з перебуванням у відпустці судді - члена колегії Крейбух О.Г. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи. Згідно Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі №902/126/25 визначено склад колегії суддів: головуюча суддя Коломис В.В., суддя Юрчук М.І., суддя Тимошенко О.М.
Рішенням Господарського суду Вінницької області від 16.06.2025 у справі №902/126/25 позов Керівника Хмільницької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області, Хмільницької міської ради до Фізичної особи-підприємця Оленича Василя Івановича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачів - Комунальне некомерційне підприємство "Хмільницький центр первиної медико-санітарної допомоги" Хмільницької міської ради про стягнення 237 372,6 грн, задоволено частково.
Присуджено до стягнення з Фізичної особи-підприємця Оленича Василя Івановича на користь Хмільницької міської ради 138 706,66 грн штрафу та 2 036,61 грн пені.
Присуджено до стягнення з Фізичної особи-підприємця Оленича Василя Івановича на користь Вінницької обласної прокуратури 3 518,58 грн витрат зі сплати судового збору.
Відмовлено в задоволенні позову в справі №902/126/25 в частині стягнення 92 471,12 грн штрафу та 4 158, 21 грн пені.
Судовий збір в сумі 42,01 грн залишено за прокурором.
Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, ФОП Оленич В.І. звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.07.2025 у справі №902/126/25 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Оленича Василя Івановича на рішення Господарського суду Вінницької області від 16 червня 2025 року у справі №902/126/25. Встановлено учасникам справи строк для подання до суду відзиву на апеляційну скаргу та доказів надсилання (надання) апелянту копії відзиву та доданих до нього документів протягом 10 (десяти) днів з дня вручення ухвали про відкриття апеляційного провадження, з урахуванням положень статті 263 Господарського процесуального кодексу України. Роз'яснено учасникам справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.
Також не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, Заступник керівника Вінницької обласної прокуратури звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду в частині відмови у задоволенні позову про стягнення 92 471,12 грн штрафу та 1337,74 грн пені та прийняти нове судове рішення, яким стягнути з ФОП Оленича В.І. на користь Хмільницької міської ради штрафні санкції за порушення умов договору від 29.08.2023 № 226 в сумі 231 177,78 грн та пеню в сумі 3394,35 грн.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.07.2025 у справі №902/126/25 апеляційну скаргу Заступника керівника Вінницької обласної прокуратури на рішення Господарського суду Вінницької області від 16.06.2025 залишено без руху. Запропоновано скаржнику протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки шляхом надання суду доказів сплати судового збору в установленому законом порядку і розмірі та доказів направлення копії апеляційної скарги третій особі, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачів - Комунальному некомерційному підприємству "Хмільницький центр первиної медико-санітарної допомоги" Хмільницької міської ради.
28.07.2025 на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду надійшла заява Заступника керівника Вінницької обласної прокуратури про усунення недоліків, встановлених при поданні апеляційної скарги.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.07.2025 у справі №902/126/25 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заступника керівника Вінницької обласної прокуратури на рішення Господарського суду Вінницької області від 16 червня 2025 року у справі №902/126/25. Об'єднано апеляційні скарги Фізичної особи-підприємця Оленича Василя Івановича та Заступника керівника Вінницької обласної прокуратури на Господарського суду Вінницької області від 16 червня 2025 року у справі №902/126/25 в одне апеляційне провадження для спільного розгляду. Встановлено учасникам справи строк для подання до суду відзиву на апеляційну скаргу та доказів надсилання (надання) апелянту копії відзиву та доданих до нього документів протягом 10 (десяти) днів з дня вручення ухвали про відкриття апеляційного провадження, з урахуванням положень статті 263 Господарського процесуального кодексу України. Роз'яснено учасникам справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.
Обгрунтовуючи свої вимоги апелянти посилаються на порушення Господарським судом Вінницької області норм матеріального та процесуального права, а також на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.
Прокурор у відзиві на апеляційну скаргу просить апеляційну скаргу ФОП Оленича В.І. залишити без задоволення.
Позивач у відзивах на апеляційні скарги зазначає, що Управлінням проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності КНП "Хмільницький центр первинної медикосанітарної допомоги" Хмільницької міської ради за період з 01.01.2020 по 31.03.2024, результати якої відображено в Акті від 17.06.2024 №260204-30/11. Станом на 29.12.2023 ФОП Оленич В.І. (підрядником) не виконано умов договору, а саме: роботи виконанні не в повному обсязі та не своєчасно, а тому є підстави для стягнення з підрядника штрафних санкцій.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до абз. 1 ч. 10 ст. 270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
За приписами ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи (абз. 2 ч. 10 ст. 270 ГПК України).
Враховуючи те, що ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, колегія суддів дійшла висновку, що розгляд апеляційних скарг підлягає здійсненню у порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення, рішення місцевого господарського суду залишити без змін.
При цьому колегія суддів виходила з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, за результатами публічних торгів №UA-2023-07-28-005013-a між Комунальним некомерційним підприємством "Хмільницький центр первинної медико-санітарної допомоги" Хмільницької міської ради (замовник/третя особа) та Фізичною особою-підприємцем Оленичем В.І. (підрядник/відповідач) укладено договір про закупівлю робіт №226 від 29.08.2023 (далі - договір, а.с. 37-44 т.1), відповідно до п.1.1 якого підрядник за цим договором зобов'язувався за завданням замовника на свій ризик виконати будівельні роботи ДК 021:2015-45454000-4 Реконструкція - "Реконструкція покрівлі будівлі корпусу клініко - діагностичної лабораторії та денного стаціонару по вул. Пушкіна, 64 в м. Хмільник, Хмільницького району, Вінницької області", а замовник зобов'язується прийняти від підрядника закінчені роботи та оплатити їх.
Підрядник забезпечує надання послуг у повній відповідності до нормативних вимог, вимог проектної та кошторисної документації, та умов цього договору (п. 1.2. договору).
Місце надання послуг за цим договором: 22000, Україна, Вінницька область, Хмільницький район, м. Хмільник, вул. Чорновола В'ячеслава (вул. Пушкіна), буд.64 (п. 1.4 договору).
Обсяги закупівлі послуг за цим договором можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків та фактичної наявності асигнувань Замовника без відшкодування будь-яких можливих збитків підрядника та сплати йому неустойки (п. 1.5 договору).
Строк надання послуг згідно Календарного плану (Додаток 3, що є невід'ємною частиною цього договору): з дня набрання чинності цим договором до 15.11.2023 (п. 2.2 договору).
Пунктом 3.1. договору визначено, що загальна сума договору складає: 2 311 777,77 грн без ПДВ.
Оплата наданих послуг здійснюється на підставі актів здачі - приймання виконаних робіт "Акту приймання виконаних будівельних робіт» форми № КБ-2в та довідки №КБ-3 "Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати" протягом 10 (десяти) банківських днів з дня підписання акту про виконані роботи в межах затверджених кошторисних призначень на відповідний період за умови наявності фінансування та наявності асигнувань з державного бюджету через орган Державної казначейської служби України, у якому обслуговується замовник (п. 3.4 договору).
Відповідно до п. 5.1 договору, замовник зобов'язаний: надати підряднику проектну документацію (необхідну дозвільну документацію та іншу документацію, передбачену чинним законодавством України для робіт, визначених цим договором); прийняти від підрядника на умовах та в строки, передбачених цим договором, належним чином надані роботи; провести розрахунки з підрядником у відповідності до порядку і термінів, передбачених цим договором; виділити представника, уповноваженого у будь-який час здійснювати контроль за наданням послуг; здійснювати оплату за надані роботи за наявності відповідного бюджетного призначення у разі наявності асигнувань, затверджених кошторисом.
Згідно з п. 5.2 договору підрядник зобов'язаний: надати послуги у строки, встановлені цим договором, надати послуги якісно та з дотриманням норм законодавства України, в тому числі діючих у будівництві норм та стандартів (ДСТУ, ТУ, ДБН), а також норм охорони праці, Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".
Замовник має право самостійно вирахувати та утримувати в повному обсязі суми неустойки та збитків при кінцевому розрахунку з підрядником (пп. 5.3.8 договору).
У випадку порушення договору сторона несе відповідальність, визначену цим договором та чинним законодавством України. Порушенням договору є його невиконання або неналежне виконання, а саме виконання з порушенням умов, визначених цим договором. За невиконання або неналежне виконання умов зобов'язання договору Підрядник несе відповідальність згідно цього договору та чинного законодавства України, в тому числі частиною другою статті 231 Господарського кодексу України (п.7.2, 7.3, 7.4 договору).
Відповідно до пп. 7.4.2 договору, за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1% вартості товару (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Згідно з п.7.5 договору у разі порушення зобов'язань за договором підряду можуть настати такі правові наслідки:
- припинення виконання зобов'язань за договором підряду внаслідок односторонньої відмовизамовником від нього чи розірвання договору підряду за ініціативою Замовника;
- сплата підрядником неустойки у розмірі 10 відсотків від ціни цього Договору;
- відшкодування підрядником збитків та моральної і майнової шкоди. За невиконання Підрядником зобов'язань неустойка підлягає стягненню в повному розмірі незалежно від відшкодування збитків/шкоди.
Договір набирає чинності з дати підписання його сторонами і діє до 31.12.2023, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором (п.12.1 договору).
Додатком №2 до договору визначено календарний план виконання будівельних робіт.
У подальшому, між замовником та підрядником укладено наступні додаткові угоди до договору, а саме:
- додаткову угоду №234 від 04.09.2023 (а.с. 52-53 т. 1), якою внесено зміни до розділу 15 "Додатки до договору", а саме до п.15.1. Дефектний акт (Додаток 1) та викладено його у новій редакції;
- додаткову угоду №282 від 23.10.2023 (а.с. 54-57 т. 1), якою внесено зміни до договору, а саме: п.2.2 договору викладено у новій редакції "строк надання послуг згідно Календарного плану з дня набрання чинності цим договором до 10 грудня 2023 року", а також додаток 3 до Договору доповнено та викладено у новій редакції;
- додаткову угоду №334 від 11.12.2023 (а.с. 58-61 т. 1), якою внесено зміни до договору, а саме: п.2.2 договору викладено у новій редакції "строк надання послуг згідно Календарного плану з дня набрання чинності цим договором до 25 грудня 2023 року", а також додаток 3 до договору доповнено та викладено у новій редакції;
- додаткову угоду №3 від 29.12.2023 (а.с. 62 т. 1), якою зменшено ціну договору на 1 032 470,65 грн.
На виконання договору підрядником з серпня 2023 року по грудень 2023 року виконано роботи на загальну суму 1 279 307,12 грн, що підтверджується складеними між сторонами актами виконаних робіт (а.с. 68-85 т. 1):
- акт приймання виконаних будівельних робіт №1 та довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за листопад 2023 року від 06.11.2023;
- акт приймання виконаних будівельних робіт №2 та довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за листопад 2023 року від 28.11.2023;
- акт приймання виконаних будівельних робіт №3 та довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2023 року від 25.12.2023.
За виконані роботи замовником сплачено 1 279 307,12 грн за рахунок коштів місцевого бюджету, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними інструкціями №15 від 09.11.2023 на суму 279 635,07 грн, №18 від 29.11.2023 на суму 353 842,24 грн, №21 від 27.12.2023 на суму 645 829,81 грн (а.с. 86-88 т. 1).
Листом №01-23/1145 від 28.12.2023 (а.с. 63-64 т. 1) Комунальне некомерційне підприємство "Хмільницький центр первинної медико-санітарної допомоги" Хмільницької міської ради повідомило підрядника про односторонню відмову від договору на підставі ч. 2 ст. 849 ЦК України. На означеному листі №01-23/1145 від 28.12.2023 міститься відмітка підрядника про його отримання.
Згідно зі звітом про виконання договору про закупівлю UA-2023-07-28-005013-a, оприлюдненого на веб-порталі Уповноваженого органу з питань закупівель, відповідно до ч. 2 ст. 849 ЦК України, пп.5.2.1, 5.3.7, п.7.3, 7.4 договору означений розірвано у зв'язку із невиконанням підрядником його умов, а саме: роботи виконані не в повному обсязі та не своєчасно (а.с. 65-67 т. 1).
Відповідно до п.2.2.2.1 Плану проведення заходів державного фінансового контролю Північного офісу Держаудитслужби на ІІ квартал 2024 року, Управлінням проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності комунального некомерційного підприємства "Хмільницький центр первинної медико-санітарної допомоги" Хмільницької міської ради (далі - Центр) за період з 01.01.2020 по 31.03.2024, результати якої зафіксовано в Акті від 17.06.2024 №260204-30/11.
Згідно акту ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Комунального некомерційного підприємства "Хмільницький центр первинної медико-санітарної допомоги" Хмільницької міської ради за період з 01.01.2020 по 31.03.2024 №260204-30/11 від 17.06.2024 (а.с. 89-100 т. 1), Управлінням встановлені порушення щодо недотримання умов договору від 29.08.2023 №226, укладеного між КНП "Хмільницький центр первинної медико-санітарної допомоги" та ФОП Оленич В.І. щодо своєчасного та повного виконання робіт, а також стягнення штрафних санкцій.
На виконання ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" Хмільницькою окружною прокуратурою листом №56-207вих-25 від 16.01.2025 повідомлено Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області, як міжрегіональний територіальний орган Держаудитслужби, про необхідність вжиття заходів щодо звернення до суду в інтересах держави стосовно усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства.
На вищезазначений лист Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області листом від 22.01.2025 №260210-17/337-2025 повідомило окружну прокуратуру про те, що Управлінням заходи щодо звернення до суду в інтересах держави стосовно усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства не вживались, оскільки в останнього відсутні повноваження щодо звернення до суду з відповідним позовом.
Також Хмільницькою окружною прокуратурою листом №56-206вих-25 від 16.01.2025 повідомлено Хмільницьку міську раду про встановлені порушення законодавства та умов договору під час виконання договору №226 від 29.08.2023, а також зазначено про необхідність вжити заходи щодо усунення встановлених порушень та стягнення штрафних санкцій.
Хмільницька міська рада листом від 28.01.2025 № 07/01-19 повідомила про те, що КНП "Хмільницький ЦПМСД" зверталось до Хмільницької окружної прокуратури із листом, де зазначало вичерпну аргументацію з цього приводу. Будь-якого наміру щодо вжиття заходів спрямованих на усунення встановлених порушень та стягнення штрафних санкцій Хмільницька міська рада не висловила.
Враховуючи викладене, прокурор в інтересах Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області та Хмільницької міської ради звернувся до суду з позовом про стягнення з ФОП Оленича Василя Івановича штрафу у розмірі 237 372,60 грн.
Місцевий господарський суд, розглянувши подані прокурором документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, прийшов до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Як вбачається, спірні правовідносини сторін виникли з виконання умов договору від №226 від 29.08.2023, який за своєю правовою природою є договором підряду, і регулюються умовами цього договору, нормами ЦК України з урахуванням особливостей, встановлених ГК України.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
За правилами ч. 1 ст. 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
З огляду на положення договору (з урахуванням змін, внесених додатковою угодою №334 від 11.12.2023) підрядник мав виконати роботу за договором в термін до 25 грудня 2025 року.
Згідно зі ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України, ч. 7 ст. 193 ГК України).
За правилами ч. 2 ст. 849 ЦК України якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.
Відповідно до висновків щодо застосування ст. 849 ЦК України, викладених у постанові Верховного Суду від 02.02.2022 у справі №922/3961/20, законність відмови замовника від договору підряду на підставі частини другої статті 849 ЦК України у разі недоведення порушень умов договору підряду з боку підрядника не може бути виправдана безумовним правом замовника відмовитися від договору підряду на підставі частини четвертої наведеної статті.
Таким чином, у разі відмови замовника від договору підряду з посиланням на частину другу статті 849 ЦК України, обов'язковому дослідженню підлягає наявність чи відсутність передбачених зазначеною нормою підстав для такої відмови, зокрема, щодо порушення з боку підрядника умов відповідного договору.
Як вбачається з матеріалів справи, листом №01-23/1145 від 28.12.2023 КНП "Хмільницький центр первинної медико-санітарної допомоги" Хмільницької міської ради повідомило підрядника про односторонню відмову від договору з посиланням на ч. 2 ст. 849 ЦК України (а.с. 63-64 т. 1).
Оскільки під час розгляду цієї справи судом встановлено, що у визначений договором термін (до 25 грудня 2023 року) підрядником забезпечено виконання лише частини з переліку робіт за таким правочином на загальну вартість 1 279 307,12 грн, замовник правомірно відмовився від договору на підставі положень ч. 2 ст. 849 ЦК України.
За правилами ч. 3 ст. 651 ЦК України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим. У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються (ч. 2 ст. 653 ЦК України).
Отже, з огляду на положення ч. 3 ст. 651 ЦК України, договір розірвано з 29.12.2023.
Водночас закінчення строку договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов'язків під час дії договору (такі висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2022 у справі №910/17048/17).
У відповідності до ч. 3 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з ч. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно з ч. 2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Приписами п. 7.5 договору визначено, що у разі порушення зобов'язань за договором підряду можуть настати такі правові наслідки, зокрема сплата підрядником неустойки у розмірі 10 відсотків від ціни цього договору.
Також згідно з пп. 7.4.2 договору за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1% вартості товару (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №909/1033/21 у постанові від 05.04.2023 дійшов висновку, що укладаючи договір, сторони погодили усі його істотні умови, в тому числі, ціну, строк виконання, штрафні санкції. Тобто відповідач, прийнявши на себе зобов'язання за договором, погодився із передбаченою ним відповідальністю за прострочення взятих на себе зобов'язань, а також усвідомлював визначені строки надання послуг.
З матеріалів справи вбачається, що договір розірвано 29.12.2023 та того ж дня сторонами укладено додаткову угоду №3 від 29.12.2023 (а.с. 62 т. 1), якою зменшено ціну договору на 1 032 470,65 грн.
Отже, з 29.12.2023 зобов'язання з виконання робіт на суму 1 032 470,65 грн за договором припинено.
Таким чином, прокурором неправомірно нараховано пеню на вартість невиконаних робіт за договором (1 032 470,65 грн) з 29.12.2023 по 31.12.2023.
Здійснивши власний розрахунок пені, виходячи із вищевикладених висновків щодо періодів прострочення, суд встановив, що правомірною сумою пені є 3 394,35 грн.
Оскільки матеріалами справи підтверджено неналежне виконання відповідачем умов договору та зважаючи, що пунктами 7.4.2 та 7.5 договору передбачена майнова відповідальність, суд першої інстанції визнавши розрахунок пені, наданий позивачем невірним та провівши його самостійно з урахуванням вищевикладених обставин щодо кількісті днів прострочення виконання зобов'язання, правомірно задоволив пеню в розмірі 2 036,61 грн за період 25.12.2023 по 28.12.2023 та штраф в розмірі 138 706,66 грн, зменшивши їх розмір на 40%.
При цьому, у стягненні 2 800,17 грн пені суд першої інстанції відмовив правомірно, оскільки їх нараховано та, відповідно, пред'явлено до стягнення безпідставно.
Посилання відповідача на те, що Додатковою угодою №3 від 29.12.2025 зменшено загальну суму договору на 1 032 470,65 грн, а відтак і штраф, передбачений пунктом 7.5 договору, повинен обраховуватись з цієї суми договору, колегією суддів до уваги не береться, оскільки ціну договору було зменшено саме в зв'язку з невиконнаям договору на суму 1 032 470,65 грн і, як наслідок, його розірванням 29.12.2023.
Доводи відповідача про те, що пунктом 7.5 договору встановлено три варіанти правових наслідків, які можуть настати за порушення умов договору, одним з яких замовник вже скористався та розірвав договір, а відтак останній позбавлений права стягувати ще неустойку в розмірі 10%, колегією суддів також до уваги беруться, оскільки в даному випадку відповідачем тлумачаться умови договору на свій розсуд, виходячи зі своїх інтересів та розуміння ситуації.
При цьому, посилання скаржників на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права в частині зменшення штрафних санкцій, колегія суддів вважає безпідставними з огляду на таке.
Згідно з ч. 1 ст. 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
У рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 №15-рп/2004 зазначено, що одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема, норми моралі, традицій, звичаїв, тощо, які легітимізовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення вКонституції України.
Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.
Згідно із ч.ч. 2-4 ст. 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчинюються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.
Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятоїстатті 13 цього Кодексу(ч. 3 ст. 15 ЦК України).
Відповідно до ч. 3 ст. 509 ЦК України, зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Главою 24 ГК України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.
За ч. 2 ст. 216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки.
Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер. Вона не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за неналежне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора (подібний висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18).
Отже, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
При цьому, чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зістаттею 86 ГПК України, тобто, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором (подібний висновок міститься і врішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 у справі №7-рп/2013).
Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Частиною 3 ст. 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, яка порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення неустойки.
При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності (подібний висновок міститься у п.67 постанови Верховного Суду від 16.03.2021 у справі №922/266/20).
Зменшення неустойки (штрафу, пені) є протидією необґрунтованого збагачення однією з сторін за рахунок іншої; відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін; право на зменшення штрафу направлене на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладенні договору, монополістичного положення контрагенту на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій.
З урахуванням вищевикладеного, на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України, ч. 1 ст. 233 ГК України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі, і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (штрафу, пені) до її розумного розміру (аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №925/577/21, від 28.06.2022 у справі №902/653/21).
Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції, приймаючи рішення про зменшення розміру пені та штрафу за власною ініціативою вірно взяв до уваги наступні обставини:
- під час дії договірних відносин відповідачем частково виконано взяті на себе зобов'язання;
- позивачем не надано доказів в обґрунтування понесення збитків;
- замовником не здійснювалась попередня оплата за договором, а тому невиконання відповідачем робіт, які не було оплачено, не вплинуло на його майновий стан (схожий висновок наведено у постанові Верховного Суду від 26.07.2022 у справі №922/2567/21).
- наявність істотних обставин, які суттєво вплинули на можливість виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором, а саме, підрядник звертався до замовника з листом №1 від 29.12.2023, в якому пропонував продовжити дію договору до 31.01.2024, оскільки через форс-мажорні обставини виконати роботи вчасно неможливо, а також з листом №2 від 29.12.2023, в якому вказував на недоліки проектно-кошторисної документації, які були виявлені в ході виконання робіт та пропонував варіанти їх виправлення в економічно обґрунтований спосіб, що було додатковим обґрунтуванням необхідності продовження строку виконання робіт. Однак, договір продовжено не було через бюрократичні вимоги законодавства.
Судом прийнято до уваги також відсутність доказів на підтвердження завдання позивачу збитків порушенням відповідачем умов вказаного договору, причини та наслідки невиконання спірного зобов'язання, а також розмір нарахованих штрафних санкцій.
Крім того, судом першої інстанції враховано самий правовий зміст інституту неустойки, основною метою якого є стимулювання боржника до виконання основного зобов'язання; при цьому остання не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Матеріалами справи підтверджується, що при вирішенні питання про зменшення розміру неустойки, суд першої інстанції перевірив всі доводи сторін і врахував всі істотні обставини, а також інтереси сторін, які заслуговують на увагу, з огляду на що з урахуванням засад добросовісності, справедливості, пропорційності та розумності, визнав за можливе реалізувати надане йому право та зменшити розмір пені та штрафу, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача на 40%, що є співрозмірним в контексті інтересів обох сторін.
Суд наголошує на тому, що стягнення з відповідача суми пені та штрафу, зменшеної на 40%, компенсує негативні наслідки, пов'язані з порушенням останнім узгодженого сторонами строку виконання робіт, а також відповідає принципу пропорційності, у той час як стягнення з відповідача штрафних санкцій у повному обсязі, на переконання суду, було б неспівмірним з негативними наслідками від порушення відповідачем відповідного зобов'язання.
Щодо звільнення відповідача від відповідальності у зв'язку із форс-мажорними обставинами, то колегія суддів зазначає таке.
Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
За змістом частини другої статті 218 Господарського кодексу України підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності.
Відповідно до частини другої статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Посилання на наявність обставин форс-мажору використовується стороною, яка позбавлена можливості виконувати договірні зобов'язання належним чином, для того, щоб уникнути застосування до неї негативних наслідків такого невиконання. Інша ж сторона договору може доводити лише невиконання/неналежне виконання договору контрагентом, а не наявність у нього форс-мажорних обставин (як обставин, які звільняють сторону від відповідальності за невиконання). Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору (постанови Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 915/531/17, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 у справі № 913/785/17, від 30.11.2021 у справі № 913/785/17, від 07.06.2023 у справі № 906/540/22).
У постанові Верховного Суду від 16.05.2024 у справі №913/308/23 сформульовано такі загальні правові висновки у правовідносинах, пов'язаних зі встановленням наявності/відсутності форс-мажорних обставин: 1) неможливість виконання зобов'язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин; 2) перед тим як з'ясовувати правову природу обставин, які перешкодили належному виконанню договору, та їх правових наслідків, суди повинні з'ясувати право сторони посилатися на наявність форс-мажорних обставин; 3) форс-мажор не звільняє сторони договору від виконання зобов'язань і не змінює строків такого виконання, цей інститут спрямований виключно на звільнення сторони від негативних наслідків, а саме від відповідальності за невиконання чи прострочення виконання зобов'язань на період існування форс-мажору.
Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.
В свою чергу, саме лише посилання сторони на наявність обставин непереборної сили та надання відповідних доказів в підтвердження своїх доводів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду, оскільки саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об'єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов'язку.
Саме ж дослідження таких обставин повинно відбуватись із дотриманням вимог частини першої статті 86 ГПК України, відповідно до якої суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та положень статті 236 ГПК України, відповідно до яких обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідач, вчиняючи правочин за результатами участі у публічній закупівлі, шляхом вільного волевиявлення, щодо виконання підрядних робіт у встановлений у договорі строк, повинен був розумно оцінити цю обставину, з урахуванням виду своєї діяльності та можливості виконання зобов'язання у погоджені сторонами строки, а також прийняв настання відповідних несприятливих для нього наслідків, що передбачені цим договором у разі порушення зобов'язання, що узгоджується з вимогами статей 42, 44 ГК України, за змістом яких підприємницька діяльність здійснюється суб'єктом господарювання на власний ризик.
Укладаючи договір, сторони розраховують на його належне виконання і досягнення поставлених ним цілей. Проте, під час виконання договору можуть виявлятися обставини, які не могли бути враховані сторонами при укладенні договору, але істотно впливають на інтереси однієї чи обох сторін. При укладенні договору та визначенні його умов сторони повинні розумно оцінювати ті обставини, при яких він буде виконуватися. Інтереси сторін можуть порушуватися будь-якою зміною обставин, що виникають у ході виконання договору, проте, лише істотна зміна обставин визнається підставою для вимоги про зміну чи розірвання договору. Зміна обставин вважається істотною, тільки якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах (постанова Верховного Суду від 16.02.2022 у справі № 910/13557/21).
Матеріалами справи підтверджується, що 29.12.203 відповідач звернувся до КНП "Хмільницький центр первинної медико-санітарної допомоги" Хмільницької міської ради:
- з листом №1, в якому вказав, що зважаючи на форс-мажорні обставини, а саме: збройну агресію з боку російської федерації, що підтверджується довідкою Вінницької торгово-промислової палати від 27.12.2023 №23\12\602, зважаючи на несприятливі погодні умови та часті сигнали повітряної тривоги, відповідно до Повідомлення "Про початок виконання будівельних робіт на об'єктах з наслідками (CCI)", зареєстрованого 07 вересня 2023 року, та Витягу з реєстру будівельної діяльності щодо інформації про звернення до ЦНАП Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, підрядник не мав змоги виконати будівельні роботи вчасно, а тому просив погодити термін виконання робіт до 31 січня 2024 року;
- з листом №2, в якому з метою покращення якості предмета закупівлі пропонував внести зміни до діючої проектно-кошторисної документації та продовжити термін виконання робіт до 31 січня 2024 року.
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що сторони у пунктах 10.4, 10.5 договору передбачили алгоритм дій, який повинна вчинити сторона, для якої склались обставини непереборної сили, а саме: сторона, яка підпала під дію форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) зобов'язана в 3-х денний строк проінформувати іншу сторону телефаксом або телеграмою про виникнення вищеназваних обставин, їх тип та можливу тривалість, а також про всі інші обставини, які перешкоджають виконанню цього договору. Якщо сторона, яка підпала під дію форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), не повідомляє протягом 3 днів про виникнення цих обставин, вона позбавляється права посилатись на них, якщо тільки ці обставнии не перешкоджають здійснення такого повідомлення. Сторона, яка підпала під дію форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) зобов'язана надати другій стороні документальне засвідчення форс-мажорних обставин видане уповноваженим органом.
Апеляційним господарським судом враховується правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 31.08.2022 у cправі №910/15264/21, згідно якого:
- повідомлення про форс-мажор має бути направлено іншій стороні якнайшвидше. Хоча й форс-мажорні обставини впливають, як правило, на одну сторону договору (виконавця), але вони мають негативні наслідки насамперед для іншої сторони договору, яка не отримує його належне виконання. Отже, своєчасне повідомлення іншої сторони про настання форс-мажорних обставин спрямоване на захист прав та інтересів іншої сторони договору, яка буде розуміти, що не отримає вчасно товар (роботи, послуги) та, можливо, зможе зменшити негативні наслідки форс-мажору;
- водночас неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про форс-мажорні обставини позбавляє сторону, яка порушила цей обов'язок, права посилатися на ці обставини як на підставу звільнення від відповідальності, якщо це передбачено договором (втрата стороною права посилання на форс-мажор).
Про те, що сторона позбавляється права посилатися на форс-мажорні обставини через несвоєчасне повідомлення має бути прямо зазначено в договорі (п.5.63 постанови Верховного Суду від 22.06.2022 у справі №904/5328/21).
Разом з тим, ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду не надано, а матеріали справи не містять, доказів дотримання відповідачем положень п. 10.4 договору та у визначений термін повідомлення замовника про настання обставин непереборної сили. Зазначене, в свою чергу, позбавляє відповідача права посилатися на ці обставини як на підставу звільнення від відповідальності.
Таким чином, у суду немає підстав для визнання обставин, наведених у листах від 29.12.2023 за вих. №1 та №2 форс-мажорними.
Щодо листа Вінницької Торгово-промислової палати №23/12/602 від 27.12.2023, відповідно до якого військова агресія з боку рф проти України, введення воєнного стану та військові дії на території України є надзвичайними та невідворотними обставинами, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами та відносяться до форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), то колегія суддів зазначає, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання.
Лист Вінницької Торгово-промислової палати №23/12/602 від 27.12.2023 щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), зумовлених військовою агресією російської федерації проти України, не відповідає вимогам конкретизації впливу відповідної форс-мажорної обставини на конкретне зобов'язання (а доведення причинно-наслідкового зв'язку в такому випадку є обов'язковим); не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов'язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні.
Колегія суддів звертає увагу на те, що введення воєнного стану на території України не означає, що відповідач не може здійснювати господарську діяльність, адже протилежного відповідачем не доведено відповідними доказами. Також відповідачем не надано суду доказів причинно-наслідкового зв'язку між введенням 24.02.2022 в Україні воєнного стану та неможливістю виконання відповідачем своїх зобов'язань за вказаним договором. Відповідач не надав суду доказів того, що підприємство зупинило роботу у зв'язку з воєнним станом, що всі працівники (чи їх частина), керівник підприємства, інші посадові особи мобілізовані та перебувають у складі Збройних Сил України, тимчасово не виконують професійні обов'язки у зв'язку з воєнними діями, все, або частина складу рухомого майна підприємства задіяні під час тих чи інших заходів, що б перешкоджало суб'єкту господарювання здійснювати підприємницьку діяльність під час введеного воєнного стану.
Вищевказане спростовує доводи відповідача про те, що введення воєнного стану на території України є форс-мажорними обставинами в даних правовідносинах та є підставою для звільнення від відповідальності за порушення умов договору.
Щодо рішення суду першої інстанції в частині висновків про наявність у прокурора підстав для представництва інтересів держави у цій справі, то апеляційний суд зазначає, що скаржник - відповідач не навів в апеляційній скарзі доводів щодо незгоди із рішенням суду в цій частині, а тому суд апеляційної інстанції у відповідності до вимог ч. 1 ст. 269 ГПК України, переглянув рішення суду першої інстанції лише в оскаржуваній частині.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Натомість, скаржниками не подано судовій колегії належних та достатніх доказів, які стали б підставою для скасування рішення місцевого господарського суду. Посилання скаржників, викладені в апеляційних скаргах, колегія суддів вважає безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору.
Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Вінницької області ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування.
Керуючись ст.ст. 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційні скарги Заступника керівника Вінницької обласної прокуратури та Фізичної особи-підприємця Оленича Василя Івановича залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Вінницької області від 16 червня 2025 року у справі №902/126/25 залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуюча суддя Коломис В.В.
Суддя Юрчук М.І.
Суддя Тимошенко О.М.