вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"04" вересня 2025 р. Справа№ 910/14901/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кропивної Л.В.
суддів: Пономаренка Є.Ю.
Барсук М.А.
розглянувши у порядку письмового провадження, без виклику учасників справи, апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Мороз Руслани Олександрівни та Фізичної особи-підприємця Зимньої Вікторії Володимирівни на ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.05.2025 у справі №910/14901/24 (суддя Васильченко Т.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Адвокатська фірма «Лавринович і Партнери»
до 1. Фізичної особи-підприємця Мороз Руслани Олександрівни
2. Фізичної особи-підприємця Зимньої Вікторії Володимирівни
про стягнення 1 904 788,00 грн,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Адвокатська фірма «Лавринович і Партнери» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Мороз Руслани Олександрівни (далі - відповідач-1) та Фізичної особи-підприємця Зимньої Вікторії Володимирівни (далі - відповідач-2) про стягнення 1 904 788,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачі в порушення взятих на себе зобов'язань по договорах суборенди нежитлових приміщень №СО-17 від 27.11.2013 та №СО-18 від 27.11.2013 не забезпечили схоронність переданого в оренду нежитлового приміщення, як і не повернули об'єкт оренди у належному стані з усіма невід'ємними поліпшеннями, внаслідок чого позивачу завдано шкоди у розмірі 1 392 084,00 грн та недоотримано орендну плату (упущену вигоду) у розмірі 512 704,00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.12.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №910/14901/24, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання. Відповідно до ст. 178 Господарського процесуального кодексу України відповідачу встановлено строк - протягом 16-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі - для подання суду: обґрунтованого письмового відзиву на позовну заяву у порядку, передбаченому ст. 178 Господарського процесуального кодексу України, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство; усіх письмових та електронних доказів (які можливо доставити до суду), висновків експертів і заяв свідків, що підтверджують заперечення проти позову; доказів направлення відзиву з доданими до нього документами на адресу позивача.
11.04.2025 Фізичною особою-підприємцем Зимньої Вікторії Володимирівни (позивач-1 за зустрічним позовом) та Фізичною особою-підприємцем Мороз Руслани Олександрівни (позивач-2 за зустрічним позовом) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Адвокатська фірма «Лавринович і Партнери» (відповідач-1 за зустрічним позовом) до Фізичної особи-підприємця Лавринович Світлани Григорівни (відповідач-2 за зустрічним позовом) до Фізичної особи-підприємця Лавринович Олександра Володимировича (відповідач-3 за зустрічним позовом) та до Фізичної особи-підприємця Поліщук Вікторії Іванівни (відповідач-4 за зустрічним позовом) про:
- стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Адвокатська фірма «Лавринович і Партнери», Фізичної особи-підприємця Лавринович Світлани Григорівни, Фізичної особи-підприємця Лавринович Олександра Володимировича, Фізичної особи-підприємця Поліщук Вікторії Іванівни солідарно на користь Фізичної особи-підприємця Зимньої Вікторії Володимирівни упущеної вигоди в розмірі 2 097 668,57 грн;
- стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Адвокатська фірма «Лавринович і Партнери», Фізичної особи-підприємця Лавринович Світлани Григорівни, Фізичної особи-підприємця Лавринович Олександра Володимировича, Фізичної особи-підприємця Поліщук Вікторії Іванівни солідарно на користь Фізичної особи-підприємця Мороз Руслани Олександрівни упущеної вигоди в розмірі 2 143 675,20 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.05.2025 відмовлено Фізичній особі-підприємцю Зимній Вікторії Володимирівні та Фізичній особі-підприємцю Мороз Руслані Олександрівні у поновленні строку для пред'явлення зустрічного позову у справі №910/14901/24. Зустрічну позовну заяву Фізичної особи-підприємця Зимньої Вікторії Володимирівни та Фізичної особи-підприємця Мороз Руслани Олександрівни про стягнення 4 241 343,77 грн у справі № 910/14901/24 повернуто.
Ухвалюючи вказану ухвалу, місцевий господарський суд дійшов висновку, що наведені позивачами обґрунтування поважності причин пропуску строку на звернення до суду із зустрічною позовною заявою у цій справі та/або неможливості її подання раніше зазначеної дати, не є об'єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення заявників та не пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальної дії щодо пред'явлення зустрічного позову у встановлений законом строк. А відтак, судом першої інстанції було застосовано положення частини 6 статті 180 Господарського процесуального кодексу України.
Не погоджуючись із вищезазначеною ухвалою, Фізична особа-підприємець Мороз Руслана Олександрівна та Фізична особа-підприємець Зимня Вікторія Володимирівна звернулись через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просять скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.05.2025 по справі № 910/14901/24 про повернення зустрічної позовної заяви Фізичної особи-підприємця Зимньої Вікторії Володимирівни та Фізичної особи-підприємця Мороз Руслани Олександрівни про стягнення 4 241 343,77 грн та направити справу до Господарського суду міста Києва для продовження розгляду.
Апеляційна скарга мотивована тим, що Фізична особа-підприємець Мороз Руслана Олександрівна та Фізична особа-підприємець Зимня Вікторія Володимирівна не вперше звертаються з позовними зустрічними вимогами у межах розгляду справи №910/14901/24, однак, судом першої інстанції відповідні зустрічні позовні заяви були повернуті заявникам. На думку представника апелянтів, дана справа є похідною та базується на рішенні Господарського суду міста Києва від 15.04.2024 у справі №910/18282/23 та на рішенні Господарського суду міста Києва від 10.07.2024 у справі №910/17887/23, з результатом розгляду яких він не згодних, а тому потребував додаткового часу для вивчення/аналізу судової практики та пошуку прецедентів. При цьому представник апелянта переконаний, що лише в межах даної справи має захищати своє порушене право, оскільки рішення у справі №910/18282/23 та №910/17887/23 породжують судовий антидержавний прецедент.
Разом з тим, в апеляційній скарзі Фізичною особою-підприємцем Мороз Русланою Олександрівною та Фізичною особою-підприємцем Зимньою Вікторією Володимирівною викладено клопотання про поновлення процесуального строку для подання апеляційної скарги.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2025 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Мороз Руслани Олександрівни та Фізичної особи-підприємця Зимньої Вікторії Володимирівни на ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.05.2025 - залишено без руху та надано скаржникові строк для усунення недоліків, допущених останнім при поданні апеляційної скарги.
Через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів 05.06.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява від Фізичної особи-підприємця Мороз Руслани Олександрівни та Фізичної особи-підприємця Зимньої Вікторії Володимирівни про усунення недоліків.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.06.2025 поновлено Фізичній особі-підприємцю Мороз Руслані Олександрівні та Фізичній особі-підприємцю Зимній Вікторії Володимирівні пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження та відкрито апеляційне провадження. Вирішено розгляд апеляційної скарги здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали оскарження ухвали від 01.05.2025 у справі № 910/14901/24.
28.05.2025 позивачем подано заперечення проти відкриття апеляційного провадження, в яких зазначено, що надані Алієвим В.В. ордер серії АА № 0049072 від 20.01.2025 та ордер серії АА № 0048821 від 12.12.2024 не відповідають типовій формі ордеру, встановленої додатком № 1 Положення «Про ордер на надання правничої (правової) допомоги», затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 12.04.2019 № 41, та не можуть бути належним підтвердженням повноважень Алієва В.В. представляти інтереси ФОП Мороз Р.О. та ФОП Зимця В.В.
23.06.2025 позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому ним вказано , що подана апеляційна скарга не містить належного обґрунтування поважності причин пропуску заявником процесуального строку на подання зустрічного позову,установленого судом .
Розглянувши доводи апелянта, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального права при вирішенні позову, колегія суддів дійшла таких висновків.
Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Частиною 1 ст. 46 ГПК України встановлено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.
Приписами п. 3 ч. 2 ст. 46 ГПК України передбачено, що відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.
Право на пред'явлення зустрічної позовної заяви не є абсолютним, тож звертаючись із зустрічними вимогами , які могли би виключити задоволення первісного позову , заявник повинен дотримуватись вимог ГПК України щодо їх подання.
Відповідно до ст. 113 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
Згідно з ч. 1 ст. 180 ГПК України відповідач має право пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.
Частиною 8 ст. 165 ГПК України передбачено, що відзив подається у строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.
Процесуальним наслідком пропуску такого строку є втрата права на вчинення стороною відповідної процесуальної дії.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.12.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №910/14901/24, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено судове засідання та встановлено відповідачу строк на подання суду відзиву на позовну заяву - не пізніше 16-того дня з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі .
З наявних в матеріалах справи рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень №0610218647459 та №0610218647467 вбачається, що ухвала Господарського суду міста Києва від 18.12.2024 була отримана відповідачем-1 - 09.01.2025, а відповідачем-2 - 07.01.2025 відповідно.
За приписами пункту 3 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.
Відтак, кінцевим строком для подання відзиву на позовну заяву та відповідно зустрічної позовної заяви відповідачем-1 є 27.01.2025, а відповідачем-2 - 23.01.2025 включно.
Із зустрічною позовною заявою , як свідчить відмітка в накладній АТ «Укрпошта» №0302800026586, відповідачі звернулися - 11.04.2025 , а отже , пропустили установлений судом процесуальний строк .
Разом з тими у зустрічній позовній заяві заявлено клопотання про поновлення процесуального строку для подання зустрічної позовної заяви.
У якості поважної підстави пропуску процесуального строку заявники вказали на необхідність додаткового , ніж установлено судом , часу для аналізу, вивчення та дослідження судової практики судів усіх рівнів, інстанцій та юрисдикцій , пов'язаного із розглядом спорів , що виникли підчас воєнного стану та військової агресії Російської Федерації проти України.
Одночасно відповідачами зауважено , що звернення до суду з окремим позовом, на їх переконання , є неправильним, оскільки таке звернення сприятиме створенню небезпечного судового прецеденту, який дозволить не враховувати та ігнорувати факт воєнного стану та вторгнення військ Російської Федерації в України. .
Колегія суддів не може погодитися з доводами апелянтів з наступних мотивів.
Частиною 1 статті 119 ГПК України визначено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
У кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку (аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 912/2325/17, від 18.01.2019 у справі № 921/396/17-г, від 19.06.2020 у справі № 926/1037-б/15, від 16.04.2021 у справі № 904/3258/14).
Для поновлення процесуального строку суд має встановити відповідні обставини, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність у зв'язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків по суті є пільгою, яка може застосовуватися як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого визначення законодавцем кожного з процесуальних строків. Наведений висновок викладений у постановах Верховного Суду від 13.05.2024 у справі № 922/2825/23, від 18.08.2023 у справі № 32/257-10, від 03.04.2023 у справі № 906/1357/20, від 01.09.2022 у справі № 904/8456/21 та інших.
Поважними визнаються такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій.
Як дослідження, так і аналіз та вивчення судової практики , а також проміжок часу для цього , залежать від когнітивних здібностей та навичок конкретного індивідуума, тож у будь-якому разі є суб'єктивним фактором , що не може розглядатися перешкодою для виконання особою певної процесуальної дії в межах визначених законом процесуальних строків.
Неспроможними колегія суддів вважає посилання апелянта також на ту обставину, що подання зустрічної позовної заяви відбувається ним втретє , оскільки попередні були йому раніше повернуті.
У даному випадку колегія суддів зауважує, що в силу статті 13 Господарського процесуального кодексу ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій , несе кожна сторона .
Сам факт наявності воєнного стану не звільняє учасників процесу від обов'язку слідувати та дотримуватися процесуальних положень Господарського процесуального кодексу України, а тому без конкретного підтвердження впливу воєнного стану на своєчасність звернення із зустрічним позовом у кожній конкретній справі сама по собі наявність воєнного стану не може слугувати підставою для поновлення процесуального строку.
Помилковими є доводи апелянта про те, що реалізувати захист свого порушеного права він може виключно у даному провадженні, оскільки, на його думку, подання окремого позову призведе до закріплення «антидержавного» судового прецеденту, нібито сформованого рішеннями у справах № 910/18282/23 та № 910/17887/23. При цьому апелянт вважає дане провадження винятковим способом уникнути наслідків зазначених судових рішень, що суперечить вимогам закону щодо обов'язковості судових рішень, які набрали законної сили.
Судові рішення, які набрали законної сили, відповідно до ст. ст. 18, 241, 300 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковими, остаточними та такими, що користуються презумпцією законності незалежно від того, чи погоджується з ними сторона у справі. Єдиним передбаченим законом способом висловити незгоду із судовим рішенням є його оскарження у визначеному процесуальному порядку, або перегляд за нововиявленими обставинами У межах іншого судового процесу сторона не вправі ставити під сумнів законність чи правомірність судового рішення, яке набрало законної сили.
Також заявник не позбавлений права передати спір на вирішення суду в окремому позовному провадженні за загальними правилами подання позовів та захистити своє порушене право, маючи на увазі , що подання окремого позову не впливає на законність прийнятих раніше судових рішень у справах № 910/18282/23 та № 910/17887/23.
З огляду на викладене колегія суддів вважає правильними висновки місцевого господарського суду щодо неповажності наведених заявником обставин пропуску ним процесуального строку і , як наслідок , застосування процесуальних наслідків такого пропуску. наділяє суд першої інстанції правом застосовати положення частини 6 статті 180 Господарського процесуального кодексу України.
Разом з тим колегія суддів відхиляє як неспроможні заперечення позивача про підписання апеляційної скарги особою без належних повноважень.
Відповідно до частини 4 статті 60 Господарського процесуального кодексу України повноваження адвоката як представника сторони у справі підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження своїх повноважень представником подано як ордери, так і довіреність. Навіть у випадку, якщо надані ордери не відповідають типовій формі ордеру, встановленій додатком № 1 до Положення «Про ордер на надання правничої (правової) допомоги», затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 12.04.2019 № 41, наявність належним чином оформленої довіреності є самостійною і достатньою підставою для підтвердження повноважень представника.
Крім того, колегія суддів перевірила інформацію щодо адвоката у відкритому Єдиному реєстрі адвокатів України на офіційному веб-сайті Національної асоціації адвокатів України та встановила, що адвокат включений до реєстру та має чинне свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.
З огляду на викладене, підстав вважати, що апеляційна скарга підписана особою без належних повноважень, суд не вбачає.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин справи апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржувану ухвалу слід залишити без змін.
Понесені відповідачами судові витрати, пов'язані з розглядом апеляційної скарги, підлягають розподілу судом першої інстанції за результатами розгляду справи по суті за загальними правилами, передбаченими ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 275, 276, 282 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,-
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Мороз Руслани Олександрівни та Фізичної особи-підприємця Зимньої Вікторії Володимирівни на ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.05.2025 у справі №910/14901/24 залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.05.2025 у справі №910/14901/24 залишити без змін.
Матеріали оскарження ухвали від 01.05.2025 у справі № 910/14901/224 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Л.В. Кропивна
Судді Є.Ю. Пономаренко
М.А. Барсук