Рівненський апеляційний суд
Іменем України
04 вересня 2025 року м. Рівне
Справа № 569/10680/22
Провадження № 11-кп/4815/626/25
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Рівненського апеляційного суду у складі :
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
з участю :
прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
захисника-адвоката ОСОБА_6 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції провадження за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_6 на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 29 липня 2025 року, якою продовжено ОСОБА_5 , обвинуваченому у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 111, ч. 1 ст. 263 Кримінального кодексу України (далі - КК), запобіжний захід у виді тримання під вартою, у кримінальному провадженні №22022180000000097,
Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 29 липня 2025 року задоволено клопотання прокурора ОСОБА_4 та продовжено обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 26 вересня 2025 року включно без визначення розміру застави.
В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_6 просить вказану ухвалу скасувати та обрати обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжний захід у виді домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 з носінням електронного засобу контролю або інший запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою.
На обгрунтовання цих вимог зазначила, що прокурором у поданому клопотанні не наведено обставин, які б свідчили, що наявні ризики не зменшилися або з'явилися нові ризики, які б дали підстави для продовження тримання обвинуваченого під вартою. Зауважено, що стороною захисту не доведено вину ОСОБА_5 в інкримінованим йому злочинах, як і ризик вчинення ним нового кримінального правопорушення, а посилання на тяжкість інкримінованого ОСОБА_5 злочину не є підставою для тримання його під вартою. Зазначено також, що ОСОБА_5 є особою похилого віку, тривалий час перебуває під вартою, а це негативно впливає на стан його здоров'я, що спричинило численні захворювання, належної медичної допомоги перебуваючи в слідчому ізоляторі він не отримує. Окрім того у ОСОБА_5 наявні стійкі соціальні зв'язки, він здійснює догляд за матір'ю ОСОБА_8 , позитивно характеризується, раніше не судимий та дотримується покладені на нього процесуальні обов'язки.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи обвинуваченого ОСОБА_5 та його захисника-адвоката ОСОБА_6 на підтримання апеляційної скарги, думку прокурора ОСОБА_4 про відсутність підстав для зміни обвинуваченому виду запобіжного заходу, перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить таких висновків.
Згідно приписів ч.1 ст. 404 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Положеннями ч.ч.1, 2 ст. 331 КПК передбачено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. При цьому, як передбачено ст. 177 КПК, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Як вбачається з матеріалів цієї судової справи, у провадженні Рівненського міського суду Рівненської області перебуває кримінальне провадження 22022180000000097 від 27.07.2022 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 111, ч. 1 ст. 263 КК.
Прокурором, у відповідності до вимог КПК, і зокрема ст. 199 цього Кодексу, було подано клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 строку раніше обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів, оскільки існують достатні підстави вважати, що не зменшились та продовжують існувати ризики, які слугували підставами для застосування щодо обвинуваченого даного виду запобіжного заходу.
Колегія суддів, перевіривши матеріали судового провадження, погоджується з висновком місцевого суду, що на даний час не зменшились та продовжують існувати ризики переховуватися від суду, незаконного впливу на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення та продовжити кримінальне правопорушення в якому обвинувачується та перешкоджання кримінальному упровадженню іншим чином.
Зокрема, ризик переховування ОСОБА_5 від суду підтверджується тяжкістю кримінальних правопорушень у якому він обвинувачується, санкція найтяжчого з якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від дванадцяти до п'ятнадцять років з конфіскацією майна або без такого, характером інкримінованого ОСОБА_5 кримінального правопорушення, а саме вчинення в умовах воєнного стану злочину проти основ національної безпеки України у співпраці з державою-агресором, що загалом свідчить про високий рівень суспільної небезпеки та ризик переховуватися від суду.
Водночас, у разі зміни ОСОБА_5 запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м'який, останній матиме змогу впливати на свідків з метою зміни від дачі показань та дачі завідомо неправдивих показань або іншим чином, оскільки вони в судовому засіданні ще не допитувалися.
Окрім того як вбачається згідно матеріалів справи ОСОБА_5 підтримував зв'язки з особами які є військовослужбовцями держави-агресора, здійснював ряд поїздок на територію російської федерації, а тому перебуваючи на волі може продовжити вказані дії, а отже вчинити інше кримінальне правопорушення, продовжити кримінальне правопорушення в якому обвинувачується та перешкоджання кримінальному упровадженню іншим чином
Викладені в апеляційній скарзі доводи щодо ряду захворювань обвинуваченого ОСОБА_5 та неможливості надання йому належної медичної допомоги в умовах слідчого ізоляторі, а також необхідності здійснення догляду за матір'ю ОСОБА_8 , не підтверджуються виділеними матеріалами справи і таких не надано апеляційному суду.
Також місцевим судом враховано приписи ст. 183 КПК щодо права не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України під час дії воєнного стану, який введено 24.02.2022 і діє нині по 05 листопада 2025 року.
Водночас апелянт звернув увагу суду на тривалий термін розгляду справи та перебування під вартою обвинуваченого, що підтверджується матеріалами справи. Зокрема встановлено, що обвинувачений ОСОБА_5 знаходиться під вартою на підставі ухвали слідчого судді Рівненського міського суду від 08.06.2022 року, тобто понад три роки, і з того часу йому постійно продовжували строк тримання під вартою.
Апеляційний суд зауважує, що застосування запобіжного заходу не повинно бути "очікуванням" обвинувального вироку. Саме на це звернено увагу ЄСПЛ у ряді свої рішень.
Зокрема у рішенні ЄСПЛ (за скаргою № 26772/95 від 6 квітня 2000 року) по справі "Лабіта проти Італії", п. 152 визначає, що "…відповідно до практики Суду, на питання про те, чи є розумним строк тримання під вартою, не можна відповісти абстрактно…; передусім національні судові органи мають забезпечити, щоб у будь-якому конкретному випадку досудове тримання обвинуваченої особи під вартою не перевищувало розумного строку. З цією метою вони повинні вивчити всі факти "за" і "проти" наявності справжньої вимоги громадських інтересів, яка, за належного врахування принципу презумпції невинуватості, виправдовувала б відступ від правила поваги до особистої свободи, та викласти їх у своєму рішенні щодо відхилення клопотання про звільнення…".
Колегія суддів зауважує, що у разі повторного звернення прокурора з клопотанням про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу місцевий суд зобов'язаний перевірити можливість застосування більш м'якого запобіжного заходу.
В своїх рішеннях ЄСПЛ за скаргою № 40107/02 від 10 лютого 2011 року по справі "Харченко проти України", п. 80; за скаргою № 20808/02 від 04 березня 2010 року у справі "Шалімов проти України", суд визнає порушенням Конвенції продовження/обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за умови, якщо національні суди "…не розглянули жодних альтернативних триманню під вартою запобіжних заходів…".
З огляду на викладене, колегія суддів приходить висновку, що дана ухвала є законною, обґрунтованою та вмотивовано, постановленою з дотриманням вимог кримінального процесуального закону, а тому підстав для її скасування та обрання обвинуваченому ОСОБА_5 більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, на даний час не вбачається.
Керуючись ст.ст. 404, 407, 418, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів,
Ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 29 липня 2025 року, якою продовжено обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою залишити без змін, а апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 - без задоволення.
Ця ухвала касаційному оскарженню не підлягає.
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3