вул. Івана Ступака, 25, м. Фастів, Київська область, 08500, тел. (04565) 6-17-89,
e-mail: inbox@fs.ko.court.gov.ua, web: https://fs.ko.court.gov.ua, код ЄДРПОУ 26539699
2/381/1860/25
756/7763/25
08 вересня 2025 року Фастівський міськрайонний суд Київської області у складі: головуючого судді Соловей Г.В.,
з участю секретаря Гапонюк І.В.,
за участю відповідача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в порядку спрощеного позовного провадження в м. Фастів Київської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
29.05.2025 року позивач ТзОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» в особі представника Підтелейчук М.М. звернулися до Оболонського районного суду міста Києва через підсистему систему «Електронний суд» з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що 13.11.2023 року між сторонами за допомогою сайту позивача було укладено Договір про відкриття кредитної лінії № 1301-6468, за умовами якого відповідачу було надано кредит у розмірі 4000,00 грн, на заявлений строк 21 день, строк кредитування 300 днів зі сплатою 2,50 % в день за зниженою процентною ставкою або 3,00 % в день за стандартною процентною ставкою. Позивач виконав свої зобов'язання за договором. Проте, відповідач свої зобов'язання за договором не виконує, не здійснює платежів в рахунок погашення суми кредиту та нарахованих процентів, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом та просить стягнути з відповідача заборгованість за Договором в розмірі 19660,00 грн та судові витрати в розмірі 2422,40 грн.
Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 05.06.2025 року справу передано за підсудністю до Фастівського міськрайонного суду Київської області.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.07.2025 року, справа передана до провадження судді Соловей Г.В.
Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 03.07.2025 року прийнято до свого провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та залишено без руху.
08.07.2025 року, на адресу суду надійшла заява представника позивача на виконання вимог ухвали суду, які були підставою для залишення заяви без руху.
Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 09.07.2025 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін в судове засідання.
В судове засідання представник позивача не з'явився, справу просили розглянути у відсутність їх представника, проти винесення заочного рішення не заперечували.
В судовому засіданні відповідач позовні вимоги не визнала з тих підстав, що її не було повідомлено Кредитодавцем про існуючу в неї заборгованість. При цьому зазначила, що дійсно укладала кредитний договір та за його умовами отримала кредитні кошти, однак заходів на погашення кредиту та процентів не здійснювала.
Заслухавши учасників судового процесу, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази у їх сукупності, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюванних прав, свобод чи інтересів.
При розгляді справи, судом встановлено, що 13.11.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено Договір про відкриття кредитної лінії № 1301-6468, який було підписано позичальником одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем) (номер пароля) А4201, на підставі якого відповідачем був отриманий кредит шляхом перерахування грошових коштів у розмірі 4000,00 грн, строком на 21 календарних днів, базовий період (п. 2.3, 4.8 кредитного договору).
Згідно п. 4.10 Кредитного договору, нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється на залишок неповернутої суми Кредиту за кожен день користування ним, починаючи з дня видачі Кредиту до дати фактичного повернення всієї суми Кредиту, за наступною ставкою: стандартна процентна ставка становить 3,00 % за кожен день користування кредитом.
Відповідно до п. 4.12 Договору, строк кредитування, тобто строк, на який надається кредит позичальнику: 300 календарних днів (до 07.09.2024 року) з моменту перерахування кредиту позичальнику. Строк договору є рівним строку кредитування.
Позичальник зобов'язується повернути кредитодавцю отриманий кредит, проценти за користування кредитом та нараховану кредитодавцем неустойку (якщо така буде) не пізніше ніж в останній день Строку кредитування, вказаного у п. 4.12 цього Договору (п. 5.1).
Відповідно до довідки про перерахування суми кредиту № 1301-6468 від 13.11.2023 року, на рахунок відповідача за № НОМЕР_1 , зараховано 13.11.2023 року суму в розмірі 4000,00 грн. Вказаний рахунок також зазначений відповідачем в розділі 12 Договору (Реквізити сторін). Факт отримання кредитних коштів не заперечується і відповідачем.
Згідно ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 7,12 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у визначеному статтею 12 цього Закону порядку, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Норми ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» відповідно до ЗУ «Про електронний цифровий підпис» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису, визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа і не може визнаватися недійсним лише через його електронну форму.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблений висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Тож, уклавши Договір кредиту № 1301-6468 від 13.11.2023 року його сторони досягли усіх істотних умов щодо взятих на себе зобов'язань.
Як вказав представник позивача, відповідачем були порушенні умови договору і за нею станом на 25.04.2025 року рахується заборгованість у розмірі 39240,00 грн, що складається з: прострочена заборгованість за кредитом - 4000,00 грн, прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 35240,00 грн.
Разом з тим, як зазначено представником, кредитодавцем було прийнято рішення про можливість застосування до Позичальника Програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», а саме часткового списання заборгованості Позичальнику за нарахованими процентами у загальній сумі 19580,00 гривень за умови погашення Позичальником решти заборгованості за Кредитним договором в розмірі 19660,00 гривень, а тому просять у цьому позові стягнути з Позичальника не повну суму заборгованості за Кредитним договором, а лише її частину, а саме: прострочену заборгованість за кредитом - 4000,00 грн, прострочену заборгованість за нарахованими процентами - 15660,00 грн, що разом становить 19660,00 грн.
Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства.
Згідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст.611 ЦК України).
Згідно ст. 1049, 1054 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути кредитору надані грошові кошти (кредит) та сплатити проценти у строки та на умовах встановлених договором.
За правилами ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України).
При цьому, належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв'язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню, як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.
Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об'єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.
Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму та означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.
Згідно з ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК України обов'язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.
За вимогами ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.
Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за тілом кредиту та за процентами підлягають задоволенню, оскільки надані позивачем докази, суд визнає належними і допустимими, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони логічно пов'язані з тими обставинами, які підтверджують наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості.
У свою чергу відповідачем не надано суду доказів, які б підтверджували належне виконання нею зобов'язань та які б спростовували суму заборгованості перед позивачем. При цьому, суд, при розгляді вказаної справи бере до уваги, що відповідач отримала та користувалася вказаними коштами, що стверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем, тобто використовувала їх на власний розсуд, а тому суд вважає, що відповідач знала, що кошти взяті в борг та підлягають поверненню на умовах визначених позивачем, як і не спростовано наявності боргу та не наведено власного контр розрахунку, відтак поданий позивачем розрахунок суми боргу суд вважає правильним та таким, що достовірно підтверджує наявну заборгованість відповідача перед позивачем.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином з відповідача необхідно стягнути судовий збір в розмірі 2422,40 грн.
Керуючись ст. 4,11,12,13,76-81,89,141,263,265,268 ЦПК України, на підставі ст.526,610,611,1049,1054 ЦК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідент.номер - НОМЕР_2 , зареєстр.: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», код ЄДРПОУ 38548598, місцезнаходження: м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, офіс 407, заборгованість за Кредитним договором № 1301-6468 від 13.11.2023 року в розмірі 19660,00 грн, що складається з: прострочена заборгованість за кредитом - 4000,00 грн, прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 15660,00 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Повний текст рішення проголошено 08 вересня 2025 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуючий суддя Г.В.Соловей