Справа № 369/15799/25
Провадження №1-кс/369/2591/25
29.08.2025 року м. Київ
Слідчий суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції), підозрюваного ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві клопотання слідчого СВ ВП №4 Бучанського РУП ГУНП в Київській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_5 , погодженого прокурором Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_6 , про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025116390000104 від 27.06.2025 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, -
У провадження слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області надійшло клопотання слідчого СВ ВП №4 Бучанського РУП ГУНП в Київській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_5 , погодженого прокурором Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_6 , про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025116390000104 від 27.06.2025 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України.
Клопотання обґрунтовано тим, що військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 26.06.2025, за адресою місця проживання: АДРЕСА_1 , де в цей час перебував ОСОБА_7 , маючи прямий умисел, направлений
на заподіяння тілесних ушкоджень останньому, тобто посягаючи на найвищу соціальну цінність - здоров'я людини, усвідомлюючи при цьому суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, у ході раптового конфлікту, наніс два удари кулаком правої руки в область обличчя потерпілого, та один удар кулаком лівої руки в область обличчя потерпілого, після чого наніс три удари правою ного
в область тулуба потерпілого, після чого предметом схожим на дерев'яну биту наніс удари по лівій нозі, лівій стороні тулуба, та правій руці, після чого пасатижами затис мізинець лівої руки потерпілого.
В результаті дій ОСОБА_4 , згідно висновку експерта у ОСОБА_7 , згідно наданій медичній документації та висновку консультанта - рентгенолога КОБ СМЕ у гр. ОСОБА_7 мались наступні тілесні ушкодження: переломи 4-7 ребер зліва; відкритий перелом основи середньої фаланги 5-го пальця лівої кисті з її вивихом; множинні гематоми грудної клітини та кінцівок; садна обличчя.
Описані тілесні ушкодження утворилися від дії тупого (-их) предмету (-ів), садна за механізмом - тертя, переломо-вивих пальця за механізмом удару та/або стиснення та/або розтягнення та/або кручення, інші ушкодження за механізмом удар або стиснення, можливо в термін, що вказаний в постанові.
Садна та гематоми відносяться до легких тілесних ушкоджень. Переломи та вивих відносяться до ушкоджень середньої тяжкості, оскільки для їх зрощення та відновлення функції в суглобі необхідний термін більше 21дня.
29.08.2025 слідчим СВ ВП №4 Бучанського РУП ГУНП в Київській області за погодженням з прокурором Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_4 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України.
Таким чином, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України підозрюється ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець м. Боярка, Бучанського району, Київської області, українець, громадянин України, офіційно не працюючий, зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 .
Підозра ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України обґрунтовується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме:
-протоколом прийняття заяви про вчинення злочину від 26.06.2025;
-протоколом допиту потерпілого ОСОБА_7 від 27.06.2025;
-висновком експерта №193/Д від 28.08.2025;
-висновком експерта №194/Д від 28.08.2025;
-висновком експерта №195/Д від 28.08.2025;
-протоколом огляду місця події від 26.06.2025;
-протоколом допиту свідка ОСОБА_8 від 07.07.2025;
-протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 28.06.2025;
-протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 02.07.2025;
-повідомленням про підозру ОСОБА_4 від 29.08.2025;
-та іншими матеріалами в їх сукупності.
У ході досудового розслідування задля об'єктивного його розслідування в розумні строки, виникла необхідність в обранні підозрюваному ОСОБА_4 запобіжного заходу з метою забезпечення виконання ним перед органом досудового розслідування та судом покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, передбаченим п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, та які вказують, що підозрюваний може:
- переховуватися від органу досудового розслідування та суду;
- незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому кримінальному провадженні;
- вчинити інше кримінальне правопорушення.
Зокрема, ризик переховування ОСОБА_4 від органу досудового розслідування та суду обґрунтовується тим, що ОСОБА_11 відбував покарання (тримався під вартою) в ДУ «Житомирська виправна колонія (№4)» на підставі вироку Богунського районного суду м. Житомира від 18.12.2020 року за ст. 309 ч. 1, 71, 72 КК України на 6 років позбавлення волі. звідки звільнений умовно-достроково для безпосередньої участі у обороні країни, захисті її незалежності та територіальної цілісності. На підставі ухвали Богунського р/суду м. Житомира від 01.05.2025 року кер. ст. 811 КК України на 8 місяців 20 днів. направлений до місця проживання АДРЕСА_1 , переданий до військової частини НОМЕР_2 . 23 червня 2025 року о 11 годині 00 хвилин, солдат ОСОБА_12 , гранатометник 3 штурмового спеціалізованого відділення 3 штурмового спеціалізованого взводу 2 штурмової спеціалізованої роти штурмового спеціалізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , був виписаний з лікарського закладу МОЗ України Одеський національний університет «Багатопрофільний медичний центр» міста Одеси. До місця постійної дислокації військової частини НОМЕР_1 (польові умови містечко №103) АДРЕСА_2 не з'явився. На даний період не має постійного місця проживання, веде аморальний спосіб життя підозрюється у вчиненні злочину, у зв'язку з чим, усвідомлюючи невідворотність реального покарання, буде намагатись уникнути кримінальної відповідальності за злочин (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України).
Враховуючи обставини вчиненого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, існує реальний ризик залишення ним місця проживання з метою переховуватися від органів розслідування та суду в будь-який час задля уникнення кримінальної відповідальності.
Підставою застосування щодо нього запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні злочину та наявність ризиків, які дають підстави слідчому судді вважати, що ОСОБА_4 може здійснити дії, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
На підставі викладеного слідчий просив слідчого суддю застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Боярка, Бучанського району, Київської області, українця, громадянина України, який офіційно не працює, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, з подальшим триманням в Державній установі «Київський слідчий ізолятор» терміном на 60 діб, включно.
У судовому засіданні прокурор клопотання підтримала, просила суд задовольнити його. Разом з тим зазначила, що підозрюваний неодноразово судимий та самовільно залишив військову частину.
Підозрюваний щодо клопотання заперечив, просив застосувати до нього домашній арешт у нічний час доби пояснюючи тим, що він військовослужбовець, на даний момент працює неофіційно вантажником та єдиний хто забезпечує сім'ю.
Вивчивши клопотання та матеріали, якими воно обґрунтовується, заслухавши думку учасників судового розгляду, слідчий суддя дійшов наступних висновків.
Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Враховуючи, що відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), слідчий суддя приймає до уваги, що згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Феррарі-Браво проти Італії» не можна ставити питання про те, що арешт є виправданим тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки останнє є завданням попереднього розслідування.
Європейський Суд з прав людини у справі «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства» зазначив, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.
Перевіряючи обґрунтованість підозри, слідчий суддя, встановив, що дані які вказують на обґрунтовану підозру, які навіть в сторонньої людини не можуть викликати розумних сумнівів, підтверджується долученими до матеріалів клопотання доказами.
Відповідно до ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Вичерпний перелік підстав застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначено у ч. 2 ст. 183 КПК України та розширеному тлумаченню не підлягає.
При розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (правова позиція,викладена у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі "Харченко проти України").
Слідчий суддя, суд, вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі відповідно до ст. 178 КПК України.
Загальною декларацією прав людини (статті 3, 9) та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 Конвенції» і є частиною національного законодавства України (стаття 5), визначено, що кожна людина має право на свободу та особисту недоторканість і ніхто не може зазнавати безпідставного арешту, затримання або вигнання.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, зокрема, у справі «ЛУЦЕНКО ПРОТИ УКРАЇНИ» у остаточному рішенні від 19 листопада 2012 року у пункті 62 зазначено: «Суд наголошує, що стаття 5 Конвенції гарантує основоположне право на свободу та недоторканність, яке є найважливішим у «демократичному суспільстві» у розумінні Конвенції. Кожен має право на захист цього права, що означає не бути позбавленим свободи або мати гарантії від продовження позбавлення свободи, крім випадків, коли таке позбавлення відбувалось за умов, встановлених у пункті 1 статті 5 Конвенції. Цей перелік винятків, встановлений у вищезазначеному положенні, є вичерпним і лише вузьке тлумачення цих винятків відповідає цілям цього положення, а саме - гарантувати, що нікого не буде свавільно позбавлено свободи (рішення від 14 жовтня 2010 року у справі «Хайредінов проти України» (Khayredinov v. Ukraine), № 38717/04, пункт 26, з подальшими посиланнями). Будь-яке свавільне тримання під вартою не може відповідати пункту 1 статті 5 Конвенції. У цьому контексті термін «свавільність» розуміється ширше, ніж лише невідповідність національному законодавству. Як наслідок, законне позбавлення свободи за національним законодавством усе одно може бути свавільним і, таким чином, може порушувати Конвенцію, зокрема, коли з боку державних органів мала місце недобросовісність або введення в оману (рішення від 09 липня 2009 року у справі «Моорен проти Німеччини» (Mooren v. Germany) [ВП], заява № 11364/03, пункти 72, 77 та 78, з подальшими посиланнями), або коли таке позбавлення свободи не було необхідним за конкретних обставин (рішення від 27 лютого 2007 року у справі «Нештак проти Словаччини» (Nestak v. Slovakia), заява № 65559/01, пункт 74)».
Конституція України регламентує право кожної людини на свободу та особисту недоторканість.
Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі Клоот проти Бельгії (Cloot v. Belgium, § 40) серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших порушень. Однак необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід необхідний в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться.
Разом з тим, клопотання не містить переконливого обґрунтування про наявність у підозрюваного наміру перешкоджати ходу досудового розслідування у такий спосіб, що застосування більш м'якого запобіжного заходу буде недостатнім для запобігання ризикам, передбаченими ст. 177 КПК України. Разом з цим, доводи, які зазначені в клопотанні слідчого про застосування запобіжного заходу щодо можливості переховування підозрюваного від органів досудового слідства та суду, не знайшли свого підтвердження, а відтак є непропорційними легітимній меті, яка ставиться до застосування запобіжних заходів.
Долучені до клопотання докази, містять дані виключно щодо обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованих діянь, однак не містять обґрунтованих доказів стосовно наявності ризиків вказаних у клопотанні, передбачених ст. 177 КПК України, які б передбачали застосування до підозрюваного виняткового запобіжного заходу.
Судом встановлено, що у підозрюваного ОСОБА_4 є гарантоване місце проживання, разом з тим прокурором у судовому засіданні не надано доказів того, що підозрюваний неодноразово судимий та самовільно залишив військову частину.
Оцінюючи зібрані у справі докази, надавши оцінку встановленим фактам щодо особи підозрюваного, наявність ризиків у кримінальному провадженні, суд дійшов висновку, що запобіжний захід на застосуванні якого наполягає сторона обвинувачення не відповідає фактичним обставинам справи.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини, яке згідно ч. 5 ст. 9 КПК України, які є джерелом законодавства, у справі «Бойченко проти Молдови» № 41088/05, рішення від 11 липня 2006 року - «одне тільки посилання судів на відповідну норму закону без вказівки підстав з яких вони вважають обґрунтованими твердження про те, що ніби заявник може перешкоджати провадженню в справі, переховуватися від правосуддя або скоювати нові злочини, не є достатнім для ухвалення рішення про обрання запобіжного заходу». А у справі «Мамедова проти Росії» № 7064/05, рішення від 01 червня 2006 року Європейський суд дійшов такого висновку: «посилання на тяжкість обвинувачення, як на головний чинник при оцінці ймовірності того, що заявниця переховуватиметься від правосуддя, перешкоджатиме ходові розслідування або вчинятиме нові злочини є недостатнім, хоча суворість покарання і є визначальний елементом при оцінці ризику переховування від правосуддя чи вчинення нових злочинів, і що потребує позбавлення волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину».
За вказаних обставин, проаналізувавши всі надані сторонами докази та дані про особу підозрюваного, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, має постійне місце проживання, слідчий суддя не знаходить підстав для задоволення клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Разом з цим, зважаючи на необхідність дотримання цілей кримінального провадження, принципів публічності, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, слідчий суддя, з метою забезпечення виконання підозрюваним, покладених на нього процесуальних обов'язків, у зв'язку з тим що в ході розгляду клопотання доведено обґрунтованість підозри та наявність існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, дійшов висновку про наявність підстав для застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в нічний час доби.
Такий запобіжний захід є співмірним з існуючими ризиками, відповідає особі підозрюваного та тяжкості пред'явленої йому підозри, може забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов'язків.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 29 Конституції України, ст. 107, 176, 177, 178, 179, 183, 184, 193, 194, 196, 202, 205, 309, 532, 534 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання слідчого СВ ВП № 4 Бучанського РУП ГУНП в Київській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_5 , погодженого прокурором Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_6 , про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025116390000104 від 27.06.2025 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України - залишити без задоволення.
Обрати щодо підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Боярка, Бучанського району, Київської області, українця, громадянина України, військовослужбовця, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний час доби, строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 27 жовтня 2025 року (включно).
Покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 27 жовтня 2025 року (включно) наступні обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
- не відлучатися з місця проживання, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , в період часу з 23:59 год до 05:00 год. ранку наступного дня, без дозволу слідчого, прокурора або суду, за винятком випадків, що необхідні для перебування в укритті під час повітряних тривог та надання невідкладної медичної допомоги;
- здати на зберігання до органів Державної міграційної служби за місцем проживання документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- прибувати до слідчого, прокурора або суду за першою вимогою;
- утримуватися від спілкування із свідками, потерпілим в цьому кримінальному провадженні поза межами слідчих дій.
Ухвалу про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в нічний час доби передати для виконання органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою мають право з'являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_13