Справа № 405/5139/25
провадження № 1-кс/405/2104/25
02.09.2025 м. Кропивницький
Слідчий суддя Подільського районного суду м. Кропивницького ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , з участю прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , його захисника - адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області ОСОБА_6 , яке погоджено прокурором Кропивницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проходить військову службу в Збройних Силах України у званні молодшого сержанта, на посаді командира бойової машини - командир 1 відділення берегової оборони 2 взводу берегової оборони 5 роти берегової оборони НОМЕР_1 батальйону берегової оборони військової частини НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 286-1 КК України, у кримінальному провадженні, відомості про які внесені 13.08.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12025120000000479, -
До Подільського районного суду м. Кропивницького від слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області ОСОБА_6 надійшло клопотання, у якому слідчий просить застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_4 .
В обґрунтування клопотання слідчий зазначив, що органом досудового розслідування обґрунтовано підозрюється ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 286-1 КК України.
Також слідчий вказує про існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, та неможливість їх запобігання в разі застосування менш суворого запобіжного заходу.
Прокурор в судовому засіданні підтримав клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до ОСОБА_4 та просив його задовольнити за викладених у ньому підстав. Крім цього, прокурор додав, що зазначене кримінальне провадження має суспільний резонанс, будучи військовослужбовцем, ОСОБА_4 допустив керування транспортного засобу у стані алкогольного сп'яніння. Застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_4 зможе забезпечити виконання підозрюваним своїх обов'язків. Свідок, який був у транспортному засобі, зазначає, що підозрюваний вживав алкогольні напої; підозрюваний вводив орган досудового розслідування в оману, що за кермом був загиблий, який знаходився у транспортному засобі. Вказав на існування ризиків, які передбачені п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Захисник заперечив відносно задоволення клопотання слідчого про застосування до його підзахисного ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, мотивуючи це тим, що підозрюваного затримано за місцем вчинення ДТП; за станом здоров'я він не міг давати ніяких показань з приводу ДТП; тому не міг вводити слідство в оману; коли стан підозрюваного стабілізувався, він дав показання; визнав, що був в стані алкогольного сп'яніння; 29.08.2025 підозрюваного виписали з лікарні; він сам прибув до суду для розгляду клопотання про застосування тримання під вартою; сприяє досудовому розслідуванню; не переховується, не перешкоджає здійсненню досудового розслідування; у нього хороший послужний список; не має умислу здійснювати ризики; потерпілою вибачення прийняті; надана матеріальна допомога; будуть просити у суду призначити покарання на розсуд суду, що спростовує ризик впливу на потерпілих; свідки на теперішній час всі допитані; ні на що впливати підозрюваний не може; всі докази у кримінальному провадженні зібрані; він потребує подальшого лікування. Просив клопотання слідчого про застосування до його підзахисного запобіжного заходу задовольнити частково шляхом застосування менш суворого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту із цілодобовою забороною покидати житло, який забезпечить виконання підозрюваним своїх прав та обов'язків. Додатково зазначив, що у даному кримінальному провадженні залишилось тільки отримати висновки по експертизам.
Підозрюваний підтримав позицію свого захисника та вказав, що визнає свою провину у вчиненому кримінальному правопорушенні
Слідчий суддя, дослідивши клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_4 , та матеріали, якими воно обґрунтовується, заслухавши доводи прокурора, пояснення захисника, з якими погодився підозрюваний, дійшов наступних висновків.
Встановлено, що слідчими відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області здійснюється досудове у кримінальному провадженні, відомості про які внесені 13.08.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12025120000000479 за ч. 4 ст. 286-1 КК України.
13.08.2025 о 19 год. 29 хв. за підозрою у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 286-1 КК України, ОСОБА_4 затримано в порядку ст. 208 КПК України.
14.08.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 286-1 КК України, відповідно до якої: молодший сержант ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюється в тому, що він будучи військовослужбовцем Збройних Сил України, який з 01.02.2025 на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_2 № 34, зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_2 на посаду командира бойової машини - командир 1 відділення берегової оборони 2 взводу берегової оборони 5 роти берегової оборони НОМЕР_1 батальйону берегової оборони військової частини НОМЕР_2 , діючи з недбалістю, в порушення вимог ст.ст. 3, 65, 68 Конституції України, ст.ст. 11, 13 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, 13.08.2025 в порушення п.п. 2.1 (а) та 2.9 (а) Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі ПДР), перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння та не маючи взагалі посвідчення водія на право керування транспортними засобами будь-якої категорії, керував автомобілем «Volkswagen Passat», реєстраційний номер НОМЕР_3 , який на праві приватної власності належить ОСОБА_7 .
Керуючи вищевказаним транспортним засобом в світлу пору доби рухаючись зі сторони м. Миколаїв у напрямку м. Бобринець Кропивницького району Кіровоградської області, водій ОСОБА_4 проявив власну необережність та недбалість до забезпечення елементарних вимог безпеки дорожнього руху, чим грубо порушив вимоги п.п. 1.5, 2.3 (б, д) ПДР, позбавивши себе можливості вірно оцінювати дорожню обстановку та безпечно керувати транспортним засобом, щоб мати можливість постійно контролювати напрямок свого руху.
Під час подальшого руху у вищевказаному напрямку, водій ОСОБА_4 діючи з протиправною недбалістю, не передбачаючи можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння (дії або бездіяльності), хоча повинен був і міг їх передбачити, порушуючи законодавство України у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, щодо прямої заборони керування автомобілем у стані алкогольного сп'яніння, ігноруючи вимоги п. 13.1 ПДР, не дотримався безпечної дистанції, враховуючи швидкість свого руху та дорожню обстановку та те що це не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, близько 16 год. 20 хв. здійснюючи рух по автомобільній дорозі Н-14 «Миколаїв-Кропивницький-Олександрівка» на 122 км + 108 м Кропивницького району Кіровоградської області, грубо порушуючи вимоги п. 12.3 ПДР, на заокруглені дороги ліворуч щодо його напрямку, маючи об'єктивну можливість на своїй смузі, завчасно виявити перешкоду для руху, яка виражалася у наявності мопеда ZS110F, без реєстраційного номерного знаку під керуванням ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який рухався в попутному напрямку біля правого краю дороги, внаслідок, чого допустив зіткнення з останнім.
Тобто, порушення вищезазначених вимог ПДР водієм ОСОБА_4 перебувають у прямому причинно-наслідковому зв'язку із дорожньо-транспортною пригодою, що сталась та у результаті якої водій мопеду ZS110F ОСОБА_8 та пасажир автомобіля «Volkswagen Passat» ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , від отриманих тілесних ушкоджень померли на місці пригоди.
За практикою Європейського суду з прав людини розумна підозра у вчиненні кримінального правопорушення, про яку йдеться у статті 5 (підпункт «с» пункту 1) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин. Також ЄСПЛ у своїй практиці неодноразово зазначав, що факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення.
Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення, відповідно обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
Термін «обґрунтована підозра», згідно практики ЄСПЛ у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 року, означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа про яку йдеться мова, могла вчинити правопорушення.
Для цілей повідомлення особі про підозру стандарт «достатніх підстав (доказів)» передбачає наявність доказів, які лише об'єктивно пов'язують підозрюваного з певним кримінальним правопорушенням (демонструють причетність до його вчинення) і є достатніми, щоб виправдати подальше розслідування для висунення обвинувачення або спростування такої підозри (рішення ЄСПЛ у справах «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28.10.1994 та «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990).
У п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07 року ЄСПЛ зазначив: «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Надані слідчим докази, а саме: рапорт від 14.08.2025; протокол огляду місця ДТП від 13.08.2025; протокол огляду місця події від 13.08.2025; протокол огляду місця події від 13.08.2025; протокол затримання ОСОБА_4 від 13.08.2025; протокол допиту свідка ОСОБА_10 ; протокол проведення слідчого експерименту за участі свідка ОСОБА_10 ; речові докази у даному кримінальному провадженні, у сукупності свідчать про обґрунтованість пред'явленої ОСОБА_4 підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 286-1 КК України.
Оскільки на даному етапі кримінального провадження на стадії вирішення питання про застосування запобіжного заходу не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, а саме питань, пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні злочину, слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів лише визначив про причетність ОСОБА_4 до вчинення злочину, в якому він підозрюється, а пред'явлена підозра, є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього запобіжного заходу.
Слідчим суддею звертається увага на те, що ризики, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч.1 ст.177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.
При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підозрюваного кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваного та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто, в даному випадку, слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд мають зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
Слідчий суддя також вважає, що прокурором та слідчим обґрунтовано наведений перелік ризиків, що передбачений п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України, відноситься особливого тяжкого злочину, оскільки за його вчинення передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років, а тому ризик втечі для підозрюваного у цьому випадку може бути визнаним як менш небезпечним, ніж покарання та процедура його відбування. Такий висновок слідчого судді узгоджується із позицією ЄСПЛ у справі Ilijkov v. Bulgaria від 26.06.2001 (§ 80, заява № 33977/96), за якою суворість можливого вироку є відповідним елементом в оцінці ризику ухилення, а погляд на серйозність обвинувачення проти заявника давав уповноваженим органам можливість обґрунтовано вважати, що такий початковий ризик був встановлений.
Так, вказаний ризик є наявним протягом усього розгляду кримінального провадження, як на стадії досудового розслідування так і під час розгляду кримінального провадження по суті до винесення судом кінцевого рішення, однак, прогнозованість такої поведінки з боку підозрюваного слід оцінювати з урахуванням індивідуальності особи підозрюваного та обставин кримінального провадження, в даному випадку це те, що підозрюваний є військовослужбовцем, має постійне місце проживання, одружений, який не має на утриманні малолітніх (неповнолітніх) дітей та осіб похилого віку. Тобто, вірогідність переховування підозрюваного від слідства та суду, враховуючи наведені обставини, слідчий суддя відносить до середнього.
Має під собою підґрунтя й зазначений прокурором та слідчим ризик того, що підозрюваний ОСОБА_4 може незаконно прямо чи через третіх осіб впливати на свідків та потерпілих у кримінальному провадженні, які дають викривальні покази відносно ОСОБА_4 , а їх анкетні дані відкриті стороні захисту, шляхом застосування підкупу, шантажу та погроз, що зможе призвести до зміни їх показань або відмови від їх давання.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків та потерпілих слід враховувати встановлену Кримінальним процесуальним кодексом України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками та потерпілими, у кримінальному провадженні, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224, ч. 4 ст. 95 КПК України.
Водночас, слідчий суддя вважає недоведеним стороною обвинувачення ризиків перешкоджання підозрюваним кримінальному провадженню іншим чином та вчинення підозрюваним іншого кримінального правопорушення, оскільки встановлення таких ризиків передбачає таку ймовірність у перспективі за факторами небезпеки із врахуванням інших обставин та особи підозрюваного. Проте, матеріали клопотання не містять інших доказів, окрім зазначених, які б могли переконати слідчого суддю в існуванні обставин, що вказували б на реальність зазначеного ризику на даному етапі кримінального провадження.
Європейським судом з прав людини у рішенні по справі «Белчев проти Болгарії» наголошено на тому, що обґрунтування будь-якого періоду позбавлення свободи повинно бути переконливо доведено державними органами.
Кримінальний процесуальний закон покладає аналогічний обов'язок на сторону обвинувачення, зазначаючи, що остання має довести суду, крім обґрунтованості підозри та наявності ризиків не процесуальної поведінки особи, ще й неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 286-1 КК України, який є особливо тяжким злочином, за яке законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років, раніше не судимий, а тому, відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, до нього може бути застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
При застосуванні до ОСОБА_4 запобіжного заходу, слідчий суддя враховує також обставини, передбачені ч. 1 ст. 178 КПК України, а саме те, що ОСОБА_4 одружений, на утриманні малолітніх (неповнолітніх) дітей та осіб похилого віку не має, проходить службу у складі Збройних сил України, військовослужбовець в/ч НОМЕР_2 , має нагороди за період проходження військової служби, наявні вагомі докази про вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 286-1 КК України, та тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні злочину, який ставиться йому в провину.
Таким чином, враховуючи ту обставину, що сторонами кримінального провадження не надані докази, які б свідчили про достатність застосування до ОСОБА_4 більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, для запобігання зазначеним вище ризикам, суд дійшов висновку, що до ОСОБА_4 необхідно застосувати винятковий запобіжний захід - тримання під вартою, оскільки обмеження його права на свободу в даному випадку є виправданим та необхідним через неможливість в жодний інший спосіб забезпечити його належну процесуальну поведінку під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 183 КК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, який спричинив загибель людини.
Як встановлено, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 286-1 КК України, в результаті якого загинуло дві людини.
Враховуючи наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 286-1 КК України, в результаті якого загинуло дві людини, наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний ОСОБА_4 може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, та незаконно впливати на свідків та потерпілих, вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним ОСОБА_4 особливо тяжкого злочину, слідчий суддя не визначає розмір застави.
Вище викладене у сукупності свідчить про обґрунтованість клопотання слідчого та наявність передбачених законом підстав для його задоволення.
На підставі викладеного, керуючись вимогами статей 40, 131, 132, 176-178, 182-184, 194, 196 - 197, 309, 395 КПК України, -
Клопотання слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_4 - задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 43 дні, тобто з 02.09.2025 по 14.10.2025 включно, в межах строку досудового розслідування.
Вручити копію цієї ухвали прокурору, підозрюваному, захиснику негайно після її оголошення.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення. А особою, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Слідчий суддя ОСОБА_11