02.09.2025 Справа №607/8211/24 Провадження №2/607/633/2025
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі головуючого судді Стельмащука П.Я., за участю секретаря судового засідання Двикалюк І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, Тернопільської обласної прокуратури, Головного управління Державної казначейської служби України в Тернопільській області про відшкодування шкоди,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, Тернопільської обласної прокуратури, Головного управління Державної казначейської служби України в Тернопільській області, у якому просить стягнути солідарно з відповідачів та Держави Україна за рахунок Державного бюджету України шляхом безспірного списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь позивача 1000000,00 грн. моральної шкоди заподіяної незаконним проведенням 04.07.2018 обшуку.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що СВ Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області здійснювалось досудове розслідування кримінального провадження № 12018210010000064 щодо ОСОБА_1 за частиною другою статті 307 КК України. 04.07.2018 в межах даного кримінального провадження проведено обшук житла ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 . 23.07.2018 щодо нього виділено матеріали кримінального провадження в окреме провадження № 12018210010002083. 26.07.2018 обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12018210010002083 та направлено прокурором до суду. Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області справу щодо нього по обвинуваченню у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 307 КК України, об'єднано з судовою справою № 607/9018/18. У подальшому у судовому засіданні прокурором подано новий обвинувальний акт та виключено епізод щодо обвинувачення ОСОБА_1 за частиною другою статті 307 КК України.
Обшук, який було проведено 04.07.2018, є незаконним, оскільки не було жодних підстав для подання слідчим клопотання про проведення обшуку чи погодження даного клопотання прокурором. Ухвала слідчого судді не містить мотивів прийняття до уваги аргументів викладених стороною обвинувачення у клопотанні. В ході обшуку було порушено вимоги ст. ст. 104, 107, 223, 234, 236 КПК України стосовно порядку та способу проведення обшуку. Не дотримано конституційної гарантії недоторканості житла внаслідок проведення несанкціонованого обшуку житла позивача.
Внаслідок незаконного проведення слідчої дії органами, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудового розслідування, прокуратури і суду йому було завдано моральну шкоду, яка полягає у моральних та фізичних стражданнях, що внесли негативні зміни в його життя. Зокрема, позивач був змушений змінити організацію свого життя з метою знаходження часу та можливостей для тривалого захисту порушеного права шляхом неодноразових звернень за захистом своїх прав до суду, скаргами у вищестоящі органи, зверненням за правовою допомогою до адвоката. Внаслідок проведення обшуку він втратив авторитет перед знайомими, друзями, родичами, членами сім'ї, як добропорядного, чесного громадянина. Погіршились відносини з оточуючими. Внаслідок таких незаконних дій органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудового розслідування, прокуратури та суду, у нього виник розлад адаптації та тривожно-депресивний синдром, він захворів, постійно відчував приниження та втратив віру у справедливість. Враховуючи наведене, на підставі положень Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури та суду» позивач просив суд стягнути за рахунок держави завдану йому моральну шкоду у розмірі 1000000,00 грн.
Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Братасюка В.М. від 09.07.2024 відкрито провадження у вищевказаній справі за правилами загального позовного провадження.
24.07.2024 суд отримав відзив представника відповідача Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, у якому на спростування доводів позовної заяви вказує таке. Предметом розгляду у даній справі є факт проведення обшуку 04.07.2018 та завдання цією дією позивачу моральної шкоди. Проте, даний обшук проведено на підставі ухвали слідчого судді, з метою неупередженого, повного та всебічного дослідження обставин кримінального провадження. Обшук був проведений відповідно до вимог ст.234 КПК України та погоджений контролюючими органами. Описані позивачем порушення в ході проведення обшуку стосуються вимог Кримінального процесуального кодексу та за необхідності могли бути оскарженні в рамках вказаного законодавства. Також позивачем не надано переконливих доказів, які б свідчили про причинно-наслідковий зв'язок між діями органу досудового розслідування та завданою йому шкодою. В ході розгляду судом матеріалів кримінального провадження стосовно позивача не було встановлено жодного факту протиправної чи незаконної дії чи бездіяльності зі сторони поліцейських стосовно позивача. Немає жодного рішення суду чи іншого компетентного органу, яким було б встановлено такі порушення та притягнуто до відповідальності винних осіб. У задоволенні позову просить відмовити.
30.07.2024 суд отримав відзив представника відповідача Тернопільської обласної прокуратури, у якому останній просить відмовити у задоволенні позову. Зазначає, що позивачем неправильно визначено суб'єктів, які мають бути відповідачами. Відшкодування моральної шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, здійснюється за рахунок держави. Тому прокуратура не може бути відповідачем у даній справі. Також Державна казначейська служба України та її територіальні управління не можуть бути відповідачами, оскільки даний суб'єкт здійснює лише управління рахунком, на якому розміщення грошові кошти відповідача. Відповідач вважає, що у позивача відсутні правові підстави для відшкодування моральної шкоди, передбачені Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» та ст.1176 ЦК України. В ході судового розгляду кримінального провадження стосовно ОСОБА_1 відбулась зміна обсягу обвинувачення шляхом виключення ч.2 ст.307 КК України. Надалі підтримання державного обвинувачення здійснювалось за ч.ч.1, 2 ст.185 КК України. За наслідками розгляду кримінального провадження вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17.05.2021 ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.1, 2 ст.185 КК України. Зміна обвинувачення не входить до переліку підстав для відшкодування моральної шкоди, встановлених Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду». Вказаним вище вироком суду не було встановлено факту незаконного проведення обшуку. Крім того, до позову не надано жодного доказу, який би вказував на визнання неправомірними дій правоохоронних органів, проведених в ході досудового розслідування. Також відсутні докази наявності моральної шкоди.
06.08.2024 суд отримав відзив на позов представника Державної казначейської служби України та Головного управління Державної казначейської служби України у Тернопільській області. Зазначає, що належним відповідачем у даній справі є держава, яка повинна брати участь у справі через відповідні органи державної влади. Натомість Казначейство, згідно з своїми функціональними обов'язками не є учасником спірних відносин і не має фактичних даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Таким чином, Казначейство жодних прав та інтересів позивача не порушувало, не вступало у правовідносини з ним і жодної шкоди позивачеві не завдало (до того ж сам позивач не вказує на Казначейство як на порушника своїх прав). Казначейство не повинно нести відповідальність за шкоду, завдану позивачу внаслідок незаконних дій інших державних органів. Також, позивачем необґрунтовано пред'явлені вимоги щодо відшкодування моральної шкоди у сумі 1000000,00 грн., не зрозуміло з яких міркувань виходив позивач, оцінюючи шкоду в такому розмірі. Крім того, стягнення такої суми призведе до економічно необґрунтованих збитків державного бюджету. З огляду на викладене, у задоволенні позову просить відмовити.
09.08.2024 суд отримав відповідь позивача на відзив Державної казначейської служби України, згідно з якою позивач підтримує свої позовні вимоги та просить задовольнити позов у повному обсязі.
Ухвалою суду від 19.09.2024 провадження у справі було зупинено до набрання законної сили рішенням у справі №607/7659/24.
Ухвалою суду від 11.02.2025 провадження у справі відновлено.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.02.2025 справу передано для розгляду судді Стельмащуку П.Я., у зв'язку із звільненням судді ОСОБА_2 з посади.
Ухвалою судді від 06.03.2025 справу прийнято до провадження та призначено підготовче судове засідання у справі.
Протокольною ухвалою суду від 22.05.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
В судове засідання позивач не з'явився, у заявах по суті справи просить розглянути справу без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.
В судовому засіданні 12.08.2025 представник відповідачів Державної казначейської служби України та Головного управління Державної казначейської служби України в Тернопільській Качор В.В., представник відповідача Тернопільської обласної прокуратури Безкоровайна О.А., представник відповідача Головного управління Національної поліції в Тернопільській області Дзюбатий А.В. щодо задоволення позову заперечили, з підстав вказаних у відзивах на позов.
Ухвалення та проголошення судового рішення відкладено до 10.00 год. 21.08.2025, яке не відбулось у зв'язку із перебування головуючого судді на лікарняному.
Рішення ухвалено та проголошено 02.09.2025.
Дослідивши докази по справі, суд встановив такі обставини.
04.07.2018 слідчим СВ Тернопільського ВП ГУНП в Тернопільській області складено протокол обшуку, проведеного за адресою АДРЕСА_1 . Обшук здійснено на підставі ухвали слідчого судді від 25.06.2018 у справі №607/11512/18 в присутності власника квартири ОСОБА_3 . В ході обшуку було виявлено та вилучено залізну миску.
Відповідно до листа Тернопільської окружної прокуратури № 50-89-713ВИХ-24 від 25.01.2024, адресованого ОСОБА_4 , слідчими СВ Тернопільського ВП ГУНП в Тернопільській області здійснювалось досудове розслідування кримінального провадження № 12018210010000064 від 05.01.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України. В рамках досудового розслідування вказаного кримінального провадження ОСОБА_1 06.07.2018 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України. У подальшому ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду від 06.07.2018 щодо підозрюваного ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з правом внесення застави у сумі 35240 грн. Визначений судом розмір застави було внесено 31.08.2018. 23.07.2018 матеріали кримінального провадження стосовно ОСОБА_1 за № 12018210010000064 виділено у окреме кримінальне провадження якому присвоєно № 12018210010002083. 26.07.2018 обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12018210010002083 про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, скеровано до Тернопільського міськрайонного суду. Після цього ухвалою Тернопільського міськрайонного суду від 25.10.2018 судове провадження стосовно ОСОБА_1 про обвинувачення за ч.2 ст.307 КК України об'єднано із судовим провадженням №607/9018/18 (номер кримінального провадження 12017210010001206). Під час судового засідання у об'єднаному кримінальному провадженні № 12017210010001206, яке відбулось 02.11.2023, прокурором Тернопільської окружної прокуратури, що підтримує публічне обвинувачення, до Тернопільського міськрайонного суду надано обвинувальний акт, в якому оформлено змінене обвинувачення в частині виключення епізоду про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України. У подальшому підтримання публічного обвинувачення стосовно ОСОБА_1 здійснювалось за ч.ч. 1, 2 ст.185 КК України.
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25.10.2018 у справі № 607/9018/18 судове провадження № 607/14550/18 стосовно ОСОБА_1 про обвинувачення за частиною другою статті 307 КК України об'єднано з провадженням № 607/9018/18 стосовно ОСОБА_1 про обвинувачення за частиною першою статті 185 КК України, присвоєно їм єдиний унікальний номер № 607/9018/18.
Згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01.11.2018 кримінальне провадження № 12017210010001206 на підставі обвинувального акта стосовно ОСОБА_1 про обвинувачення за частиною другою статті 185 КК України об'єднано з судовим провадженням № 607/9018/18 стосовно ОСОБА_1 про обвинувачення за частиною першою статті 185, частиною другою статті 307 КК України та присвоєно їм єдиний унікальний номер № 607/9018/18.
02.11.2023 прокурором Тернопільської окружної прокуратури складено новий обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12017210010001206 стосовно ОСОБА_1 про обвинувачення за частиною другою статті 307, частиною першою статті 185, частиною другою статті 185 КК України, відповідно до якого змінено обсяг обвинувачення та виключено епізод щодо обвинувачення ОСОБА_1 за частиною другою статті 307 КК України
Згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень, вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23.05.2024, який набрав законної сили 24.06.2024, ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 185 та частиною другою статті 185 КК України, призначено йому покарання: за частиною першою статті 185 КК України у виді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1 700 грн; за частиною другою статті 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 1 рік 8 місяців.
Відповідно до частини першої статті 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, за сукупністю кримінальних правопорушень, ОСОБА_1 остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 8 місяців.
На підставі частини четвертої статті 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання призначеного цим вироком більш суворим покаранням призначеним вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 29.09.2021, ОСОБА_1 остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 9 місяців та зараховано повністю відбуте покарання за вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 29.09.2021.
На підставі частини п'ятої статті 72 КК України ОСОБА_1 в строк відбуття покарання зараховано період попереднього ув'язнення з 09.07.2018 по 31.08.2018, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі. Вирішено вважати ОСОБА_1 таким, що відбув призначене покарання. Заставу в сумі 35240,00 грн, внесену заставодавцем ОСОБА_5 , повернуто останній.
Статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Частинами першою та другою статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Положеннями частини третьої статті 23 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець відокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
Відповідно до частини першої статті 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.
Згідно з положеннями пункту 1 частини 1 статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.
Право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає, у тому числі, у випадках: 1) постановлення виправдувального вироку суду; 1-1) встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів; 2) закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати (пункти 1-2 статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»).
Згідно з пунктом 5 статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» у наведених в статті 1 Закону випадках громадянинові відшкодовується моральна шкода.
У частинах четвертій та п'ятій статті 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» визначено, що відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
Згідно з частинами другою, третьою статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
Згідно з частинами першою-четвертою статті 12, частинами першою п'ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судом встановлено, що відносно позивача здійснювалося досудове розслідування та судовий розгляд за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 185, частиною другою статті 185, частиною другою статті 307 КК України.
Під час судового розгляду прокурором було подано новий обвинувальний акт від 02.11.2023, яким змінено обсяг обвинувачення та виключено епізод щодо обвинувачення ОСОБА_1 за частиною другою статті 307 КК України. Вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23.05.2024, який набрав законної сили, ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 185 та частиною другою статті 185 КК України.
Відповідно до частин першої, другої статті 338 КПК України, у редакції, яка була чинною на час складення нового обвинувального акта, з метою зміни правової кваліфікації та/або обсягу обвинувачення прокурор має право змінити обвинувачення, якщо під час судового розгляду встановлені нові фактичні обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа.
Дійшовши до переконання, що обвинувачення потрібно змінити, прокурор після виконання вимог статті 341 цього Кодексу складає обвинувальний акт, в якому формулює змінене обвинувачення та викладає обґрунтування прийнятого рішення. Копії обвинувального акта надаються обвинуваченому, його захиснику, потерпілому, його представнику та законним представникам, а також представнику юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Обвинувальний акт долучається до матеріалів кримінального провадження.
Якщо в результаті судового розгляду прокурор дійде переконання, що пред'явлене особі обвинувачення не підтверджується, він після виконання вимог статті 341 цього Кодексу повинен відмовитися від підтримання державного обвинувачення і викласти мотиви відмови у своїй постанові, яка долучається до матеріалів кримінального провадження. Копія постанови надається обвинуваченому, його захиснику, потерпілому, його представнику та законним представникам, а також представнику юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження (частина перша статті 340 КПК України).
Враховуючи те, що стаття 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури та суду» містить вичерпний перелік підстав відшкодування державою шкоди, заподіяної внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, суд дійшов висновку, що зміна прокурором обвинувачення не передбачає у позивача виникнення права на відшкодування моральної шкоди в розмірах і порядку, передбачених цим законом.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 530/1154/16.
Окрім того, суд вважає, що сама по собі зміна прокурором обвинувачення та виключення епізоду за ч. 2 ст. 307 КК України, не свідчить про наявність підстав для відшкодування позивачу державою моральної шкоди, так як ще до пред'явлення підозри за ч. 2 ст. 307 КК України, ОСОБА_1 було повідомлено про підозру за ст. 185 КК України і щодо якої Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області 23.05.2024 постановлено вирок.
Верховний Суд у постановах від 08.12.2020 у справі № 463/4137/13-к, від 04.07.2024 у справі № 405/5221/23 вже зауважував, що головною відмінністю між зміною обвинувачення в суді і відмовою від підтримання державного обвинувачення є форма процесуального рішення: змінений обвинувальний акт (стаття 338 КПК України), вмотивована постанова прокурора (стаття 340 КПК України).
Від форми процесуального рішення прокурора (новий обвинувальний акт чи постанова про відому від обвинувачення) також залежить специфіка подальшої процесуальної процедури розгляду справи у суді.
Так, після одержання від прокурора обвинувального акта, яким змінено обвинувачення (стаття 338 КПК України), залежно від постановлених у ньому питань, суд, для забезпечення прав потерпілого у разі, коли ставиться питання про застосування норми кримінального права, яка передбачає відповідальність за менш тяжке кримінальне правопорушення чи про зменшення обсягу обвинувачення, роз'яснює останньому його право підтримувати обвинувачення в раніше пред'явленому обсязі, викладеному в первинному обвинувальному акті, що надійшов до суду. Якщо потерпілий вирішив скористатися правом підтримувати обвинувачення у попередньому обсязі, то в подальшому під час судового провадження обвинувачення особи здійснюється: прокурором на підставі зміненого обвинувального акта, а потерпілим - у раніше пред'явленому обсязі.
Отже, у продовженому судовому розгляді обвинувачений захищається від обох обвинувачень, а суд ухвалює рішення з урахуванням всіх з'ясованих обставин та перевірки їх доказами.
Натомість у разі відмови прокурора від підтримання пред'явленого особі обвинувачення (стаття 340 КПК України), якщо потерпілий висловив згоду на подальше підтримання обвинувачення в суді, кримінальне провадження за відповідним обвинуваченням набуває статусу приватного і здійснюється за відповідною процедурою.
Згідно з пунктом 2 частини другої, абзацом другим частини сьомої статті 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом, якщо прокурор відмовився від підтримання державного обвинувачення, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. Якщо обставини, передбачені пунктами 5, 6, 7, 8, 9, 9-1, 10 частини першої цієї статті, виявляються під час судового провадження, а також у випадку, передбаченому пунктами 2, 3 частини другої цієї статті, суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження.
У постанові від 04.07.2024 у справі № 405/5221/23 Верховний Суд дійшов висновку, що зміна обвинувачення шляхом звернення прокурора із зміненим обвинувальним актом відповідно до статті 338 КПК України не є підставою для відшкодування моральної шкоди.
У даній справі судом встановлено, що Тернопільським міськрайонним судом були об'єднані в одне провадження різні кримінальні провадження та об'єднаному кримінальному провадженню присвоєно єдиний номер № 607/9018/18, у якому ОСОБА_1 обвинувачувався у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою, другою статті 185, частиною другою статті 307 КК України.
Під час судового розгляду у кримінальному провадженні досліджено докази, подані сторонами, прокурор склав новий обвинувальний акт від 02.11.2023 зі зміненим обвинуваченням та остаточно кваліфікував дії ОСОБА_1 за частинами першою, другою статті 185 КК України (сім епізодів).
Водночас прокурор не виносив постанову про відмову від обвинувачення щодо ОСОБА_1 за частиною другою статті 307 КК України, як того вимагає частина перша статті 340 КПК України, зокрема з мотивів відсутності достатніх, належних та допустимих доказів, які б доводили вину позивача у вчиненні кримінального правопорушення, а суд не постановляв ухвалу про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених пунктом 2 частини другої статті 284 КПК України.
Отже, в ході судового розгляду вказаного кримінального провадження відбулася зміна обвинувачення шляхом звернення прокурора до суду із зміненим обвинувальним актом відповідно до вимог статті 338 КПК України, а не відмова від обвинувачення у розумінні вимог статті 340 КПК України.
Крім того, з огляду на те, що у межах кримінального провадження № 607/9018/18 за зміненим обвинуваченням судом було винесено обвинувальний вирок про притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності з призначенням покарання у виді позбавлення волі, безпідставними є доводи позивача про незаконність проведення 04.07.2018 обшуку.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 234 КПК України обшук проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб.
Обшук проводиться на підставі ухвали слідчого судді місцевого загального суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, а у кримінальних провадженнях щодо злочинів, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду.
Вимоги до ухвали слідчого судді визначені статтею 235 КПК України.
В пункті 71 Рішення від 02 грудня 2010 року у справі «Ратушна проти України» (заява №17318/06) Суд зазначає, що обшук, про який йдеться, був призначений в рамках кримінального розслідування крадіжки. Таким чином, обшук слугував легітимній меті, а саме запобіганню злочину. Залишається розглянути, чи було втручання «необхідним у демократичному суспільстві».
Суд нагадав, що коли держави вважають за необхідне вдаватися до таких заходів, як обшуки житлових приміщень, з метою отримання доказів факту вчинення правопорушень, Суд буде оцінювати, чи були підстави, наведені для виправдання таких заходів, відповідними та чи було дотримано принцип пропорційності. Суд також буде вивчати наявність у національному законодавстві ефективних гарантій від зловживань та свавілля та перевіряти, як ці гарантії працюють в окремому випадку, який розглядається. Критерії, які слід брати до уваги в цьому контексті (але не обмежуватись ними), - це спосіб та обставини, за яких було ухвалено постанову про проведення обшуку, інші докази, доступні на той час, а також зміст та обсяг постанови. При цьому особлива увага має приділятись гарантіям, застосованим з метою обмежити розумними рамками вплив цього заходу (пункт 72 Рішення).
На підтвердження доводів позовної заяви стосовно незаконності проведення обшуку та у зв'язку із цим заподіяння позивачу моральної шкоди, позивачем були надані наступні копії документів: листи Головного управління Національної поліції у Тернопільській області та Тернопільської окружної прокуратури надіслані позивачу у відповідь на його звернення; протокол обшуку від 04.07.2018; постанова прокурора Тернопільської місцевої прокуратури від 23.07.2018 про виділення матеріалів досудового розслідування; витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12018210010002083 від 23.07.2018; обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12018210010002083 від 23.07.2018; ухвала Тернопільського міськрайонного суду від 25.10.2018 у справі № 607/9018/18 про об'єднання судових проваджень; листи Міністерства фінансів України та Державної казначейської служби України надіслані позивачу у відповідь на його звернення; консультативний висновок психіатра від 07.03.2024.
Суд зазначає, що вищевказаними доказами не встановлено незаконність проведення обшуку за місцем проживання позивача чи про порушення порядку його проведення.
Захворювання у ОСОБА_1 відповідно до консультативного висновку психіатра у вигляді розладу адаптації, тривожно депресивного синдрому були виявлені через тривалий час після проведення такої слідчої дії. Причинного зв'язку між проведенням обшуку та виявленими захворюваннями позивача не доведено.
Таким чином, враховуючи вищевикладене в сукупності, суд дійшов висновку про те, що у позивача не виникло право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», оскільки в обвинувальному вироку суду від 23.05.2024 щодо позивача, не встановлено факту незаконного проведення обшуку у межах кримінального провадження, а інших судових рішень, які б підтверджували незаконність проведення обшуку позивачем не надано.
За встановлених обставин суд вважає, що у задоволенні позову ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди на підставі вимог Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури та суду», слід відмовити.
Щодо належного складу відповідачів у справах про відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, слід зазначити.
Велика Палата Верховного Суду зауважує (постанова ВП Верховного Суду 15 грудня 2020 року № 752/17832/14-ц), що у цивільному судочинстві держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах, зокрема представляти державу в суді (див. також постанови ВП ВС від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11 (пункт 6.22); від 26 лютого 2019 року у справі № 915/478/18 (пункт 4.20); від 27 лютого 2019 року у справі № 761/3884/18 (пункт 33), від 26 червня 2019 року у справі 587/430/16-ц (пункт 26), від 18 грудня 2019 року у справі 688/2479/16-ц (пункт 22), від 18 березня 2020 року у справі № 553/2759/18 (пункт 35)).
У справах про відшкодування шкоди державою остання бере участь як відповідач через той орган, діяннями якого заподіяно шкоду. Хоча наявність такого органу для того, щоби заявити відповідний позов до Держави України, не є обов'язковою (див. постанову ВП ВС від 27 листопада 2019 року у справі № 242/4741/16-ц (пункт 30)).
Участь у вказаних справах Державної казначейської служби України чи її територіальних органів не є необхідною (див. постанови ВП ВС від 27 листопада 2019 року у справі № 242/4741/16-ц (пункт 44), від 25 березня 2020 року у справі № 641/8857/17 (пункт 64), від 11 листопада 2020 року у справі № 9901/845/18 (пункт 38), від 9 грудня 2020 року у справі № 9901/613/18 (пункт 79)).
Щодо судових витрат.
Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу , пов'язані із проведенням експертизи.
Відповідно до статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.
Так як у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю, судові витрати позивача покладаються на нього ж та йому не відшкодовуються, в частині судового збору компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, так як від сплати судового збору при зверненні до суду позивач був звільнений на підставі п.11 ч.2 ст.3 Закону України «Про судовий збір».
Відповідачі доказів понесення судових витрат суду не надавали, тому такі також відшкодовувати не слід.
Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 141, 263, 265, 273, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду у 30-денний строк з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_1 .
Відповідач: Тернопільська обласна прокуратура, місцезнаходження - вул. Листопадова, 4, м. Тернопіль, код ЄДРПОУ 02910098.
Відповідач: Державна казначейська служба України, місцезнаходження - вул. Бастіонна, 6, м. Київ, код ЄДРПОУ 37567646.
Відповідач: Головне управління Державної казначейської служби України у Тернопільській області, місцезнаходження - бульвар Т. Шевченка, 39, м. Тернопіль, код ЄДРПОУ 37977599.
Відповідач: Головне управління Національної поліції у Тернопільській області, місцезнаходження - вул. Валова, 11, м. Тернопіль, код ЄДРПОУ 40108720.
Рішення складено та проголошено 02.09.2025.
Головуючий суддяП. Я. Стельмащук