Справа № 604/1497/23
Провадження № 2/604/10/25
11 серпня 2025 року селище Підволочиськ
Підволочиський районний суд Тернопільської області в складі:
головуючого судді Сташківа Н.Б.
за участі:
секретаря судового засідання Крупи А.А.,
секретаря судового засідання Костів О.В.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в селищі Підволочиську Тернопільської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - орган опіки і піклування Підволочиської селищної ради Тернопільського району про позбавлення батьківських прав.
В жовтні 2023 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Драус О.О. звернулась до Підволочиського районного суду Тернопільської області з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - орган опіки і піклування Підволочиської селищної ради Тернопільського району про позбавлення відповідача батьківських прав щодо неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позов обґрунтований тим, що сторони перебували у шлюбі з 18 жовтня 2014 року, який було розірвано рішенням Підволочиського районного суду Тернопільської області від 15 лютого 2018 року. Від даного шлюбу сторони мають дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Представник позивача вказує, що відповідач з дня народження сина ним фактично не цікавився. З 2016 року відповідач проживає окремо, з того часу не навідувався до своєї дитини, не цікавився сином, не допомагав матеріально, відповідач не виконує своїх батьківських обов'язків, не проявляє до дитини інтересу, не здійснює за нею догляд, не піклується про неї, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду та лікування дитини, не спілкується з нею, не виявляє жодного інтересу до внутрішнього світу сина, не проявляє батьківської уваги та турботи, тобто самоусунувся від виховання дитини. З метою захисту прав дитини просить суд позбавити відповідача батьківських прав стосовно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою Підволочиського районного суду від 01 листопада 2023 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за правилами загального позовного провадження і призначено підготовче засідання у справі та зобов'язано Орган опіки та піклування Підволочиської селищної ради надати висновок про доцільність позбавлення доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Ухвалою Підволочиського районного суду від 29 січня 2024 року було задоволено клопотання представника позивача та відповідно до Договору між Україною та Чеською Республікою про правову допомогу в цивільних справах, який ратифіковано 10 січня 2002 року, доручено компетентному органу юстиції Чеської Республіки на запит суду надати суду акт обстеження умов проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянку України та її малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою з'ясування наявності необхідних умова для проживання та виховання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та участі батька у вихованні дитини, а також доручено на запит суду допитати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , як свідка, стосовно обставин, які мають значення для справи.
Провадження у справі було зупинено до надходження відповіді від іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави на судове доручення про надання правової допомоги.
Ухвалою Підволочиського районного суду від 14 квітня 2025 року було відновлено провадження у даній справі у зв'язку із надходженням до суду матеріалів, отримані в процесі виконання доручення Підволочиського районного суду Тернопільської області.
Ухвалою Підволочиського районного суду від 09 липня 2025 року було закрито підготовче провадження у даній цивільній справі та призначено справу до судового розгляду.
Позивач та її представник в призначене судове засідання не з'явились, представник позивача подала до суду заяву в якій просила розгляд справа проводити за її відсутності та відсутності позивача, не заперечували проти ухвалення заочного рішення.
Відповідач в призначене судове засідання не з'явився повторно, про дату час та місце розгляду повідомлявся належним чином, відзиву на позовну заяву, так само як і жодних заяв чи клопотань до суду не подавав.
Представниця третьої особи яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Органу опіки та піклування Підволочиської селищної ради у судове засідання не з'явився, подав до суду заяву в якій просив справу розглядати без участі представника органу опіки та піклування, вказав, що у вирішенні справи покладається на думку суду.
У відповідності до ч.3 ст.211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наданих доказів.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За згодою представника позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст.280 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
Згідно копії свідоцтва про народження (перекладеного з чеської мови на українську) номер бланку R 308536, ОСОБА_5 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце народження: Прага 10- Віногради, номер 1150, про що в зроблено запис в книзі реєстрації актів про народження відділу РАЦС адміністрації міської частини Прага 10 втомі І/31 за 20105 рік на стор. 85 за порядковим номером 318. Батьками ОСОБА_3 є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Рішенням Підволочиського районного суду Тернопільської області від 15 лютого 2018 року в справі №604/858/17 було розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 , зареєстрований 18 жовтня 2014 року, про що свідчить копія відповідного рішення. Згідно відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень вказане рішення набрало законної сили 26 вересня 2017 року.
Згідно копії свідоцтва про шлюб (перекладеного з чеської мови на українську), номер звітного бланку НОМЕР_1 , чоловік ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та жінка ОСОБА_9 (дівоче прізвище ОСОБА_10 ) уклали шлюб 17 вересня 2021 року. Місце укладення шлюбу: Прага 9 - Черни Мост , порядковий номер 686. Прізвище дружини після укладення шлюбу змінено на ОСОБА_12 .
Згідно протоколу про збір доказів у суді що виконує запит, від 17 грудня 2024 року, Районний суд Праги 9 допитав ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка повідомила суду наступне. ОСОБА_14 є її колишнім чоловіком, вони разом у 2015 році переїхали до Чеської Республіки. ІНФОРМАЦІЯ_7 у них народився син ОСОБА_5 , а з літа 2016 року вони з ОСОБА_2 разом не проживають, шлюб між ними було розірвано в Україні у 2018 році. З 2016 року вона ( ОСОБА_1 ) самостійно дбає про сина і колишній чоловік не проявляє до нього жодного інтересу. Спочатку колишній чоловік відвідував сина вкрай рідко, і лише за її проханням, сам ініціативи не проявляв. Коли син відвідував дитячий садок, чоловік жодного разу туди не навідувався та не приводив і не забирав сина. Коли син пішов до школи, чоловік також не проявив жодного інтересу, він навіть не знаю до якої школи чи до якого класу ходить його дитина. Син востаннє бачив батька 3 чи 4 роки тому, під час поїздки (матері та дитини) в Україну, відтоді між ними не було жодної зустрічі. Єдиним контактом між батьком та дитиною є телефонні дзвінки, 1-2 рази на рік. Колишній чоловік не вітає сина зі святами, не дарує йому подарунків. Фінансової допомоги колишній чоловік також не надає, матеріально ніяк не допомагає, навіть не дарує синові нічого на день народження. Що стосується взаємин сина з батьком, то їх по суті немає, оскільки син навіть не пам'ятає як виглядає його батько. Коли востаннє в липні цього року батько зателефонував сину щоб привітати його з днем народження, ОСОБА_15 не хотів розмовляти з батьком, та сказав, що їм немає про що говорити. Згодом вони все ж поговорили, під час розмови батько запитав у який клас він ходить та чи слухається він маму, це був єдиний контакт між ними. Наразі ОСОБА_16 навіть не знає де знаходиться її колишній чоловік - у Чеській Республіці чи в Україні чи деінде. Вона наполягає на позбавленні чоловіка батьківських прав, оскільки для неї це становить значні ускладнення, бо згоду батька на юридично значимі дії щодо дитини отримати вкрай складно.
Згідно протоколу про збір доказів у суді що виконує запит, від 20 січня 2025 року, Районний суд Праги 9 допитав неповнолітнього ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який повідомив суду наступне. З батьком він бачився коли йому було 5 чи 6 років, тоді він прийшов до них в гості, відтоді не бачив батька взагалі. Батько телефонує йому один раз на рік, в липні на день народження, батько питає як в нього справи та чи слухає він маму, більше по телефону вони не спілкуються. Жодних подарунків батько йому не дарує на жодне зі свят, грошей також не надає. Наразі він проживає із мамою та татом, яким вважає теперішнього чоловіка своєї мами, якого також звуть ОСОБА_15 . За батьком ОСОБА_18 він не сумує, оскільки спілкується з ним по телефону лише раз на рік.
Положеннями норм Сімейного кодексу України встановлено, що кожний із батьків зобов'язаний піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, проявляти у відношенні неї батьківське піклування, зобов'язаний виховувати та утримувати дитину до її повноліття. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом (ст.ст.150, 151, 152, 155 Сімейного кодексу України).
Відповідно до ст.164 Сімейного кодексу України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
Згідно зі ст.165 Сімейного кодексу України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
У відповідності до п.16 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення батьківських прав» від 30 березня 2007 року № 3, ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Судом встановлено, що саме такою є поведінка відповідача по відношенню до своєї дитини.
Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України», рішення від 07 грудня 2006 року наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).
Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки для батька (матері) та дитини (ст.166 СК України) і допускається тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, при цьому, за встановлених обставин, суд переконаний, що поведінку відповідача по відношенню до своєї дитини, змінити у кращу сторону неможливо.
Відповідно до 6 принципу Декларації прав дитини від 20 листопада 1959 року дитина для повного та гармонійного розвитку особистості потребує любові та розуміння. Вона повинна, у випадку такої можливості, рости під опікою та відповідальністю своїх батьків і в будь-якому випадку в атмосфері любові та духовного і матеріального забезпечення.
Відповідно до ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно ч.2 ст.27 Конвенції батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
За вказаних обставин судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 ухиляється від обов'язків, закріплених ч.ч.1-3 ст.150 СК України, не забезпечує належних умов для нормального виховання та розвитку дитини, не піклується про здоров'я, фізичний, духовний та моральний розвиток сина, не сприяє засвоєнню ним загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до його внутрішнього світу, що свідчить про відсутність у останнього інтересу до дитини та свідомого нехтування батьківськими обов'язками відповідачем.
Враховуючи вищенаведене, беручи до уваги інтереси дитини, необхідність умов її нормального розвитку та виховання, відповідно до ст.164 Сімейного кодексу України, слід позбавитиОСОБА_2 батьківських прав стосовно його сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Суду не надано доказів, які б свідчили про те, що відповідач виконує свої обов'язки щодо виховання дитини або які б свідчили про поважність причин невиконання ним своїх батьківських обов'язків відносно малолітнього сина.
Оцінюючи викладені обставини, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог про позбавлення батьківських прав.
Відповідно до ч.3 ст.166 СК України при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав, суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на утримання дитини. Враховуючи дані положення законодавства, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача аліменти на утримання дитини.
Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачається, що кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.
Згідно з ч.1 ст.191 СК України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову. Розмір аліментів судом встановлюється згідно з вимогами закону, з врахуванням суті позовних вимог матеріального становища сторін, наданих доказів, визнання відповідачем позову.
З огляду на наведене, враховуючи рівний обов'язок батьків щодо утримання дитини, виходячи із зазначених у статті 3 ЦК України засад розумності, справедливості і добросовісності цивільного законодавства, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання дитини в частці від доходу батька у розмірі встановленому законом на одну дитину, а саме однієї чвертізаробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подання позову до суду (31 жовтня 2023 року) та до досягнення дитиною повноліття.
Найкращі інтереси дітей повинні мати першочергове значення. При цьому найкращі інтереси дитини можуть залежно від їх характеру та серйозності перевищувати інтереси батьків (правовий висновок Верховного Суду України від 29 листопада 2017 року в справі N 6-1945цс17).
Таким чином, з урахуванням встановлених обставин справи, зокрема, ставлення батька до своїх батьківських обов'язків, інтересів дитини, суд, приходить до висновку про можливість задоволення позову.
Оскільки позивачем чи її представником не було заявлено вимог про стягнення з відповідача на користь позивача витрат зі сплати судового збору, то судом не вирішується питання про розподіл судових витрат.
Керуючись ст.ст.13, 81, 141, 263-265, 268, 354 ЦПК України, ст.ст.155, 154-166, 180-183, 191 СК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - орган опіки і піклування Підволочиської селищної ради Тернопільського району про позбавлення батьківських прав - задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 батьківських прав відносно його сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 31 жовтня 2023 року та до досягнення дитиною повноліття.
Рішення суду в частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню у межах суми платежу за один місяць.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення може бути оскаржено повністю або частково учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи, інтереси та (або) обов'язки до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя Н.Б. Сташків