Справа №-613/1697/25 Провадження №-1-кп/613/212/25
08 вересня 2025 року Богодухівський районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Богодухові справу за обвинувальним актом по кримінальному провадженню № 42024222750000386 від 16 жовтнч 2024 року по обвинуваченню:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Грякове, Чутівського району Полтавської області, українця, громадянина України, не одруженого, стрільця кулеметного взводу 2 стрілецького батальйону ВЧ НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого,
17 червня 2010 року Київським районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 296 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі,
16 листопада 2012 року Київським районним судом м. Харкова за ч. 3 ст. 185, 71 КК України до 3 років 1 місяця позбавлення волі,
15 вересня 2014 року Червонозаводським районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України до 2 років позбавлення волі з іспитовим строком 2 роки,
03 лютого 2022 року Дзержинським районним судом м. Харкова за ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі,
у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,-
ОСОБА_5 , який перебував на посаді стрільця кулеметного взводу 2 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 , вирішив стати на злочинний шлях та діючи умисно, в умовах воєнного стану, незаконно вирішив ухилитись від проходження військової служби. Так, ОСОБА_5 , реалізуючи свій злочинний умисел, діючи з прямим умислом, а саме усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою ухилення від військової служби та з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов'язків, 23 червня 2024 року в умовах воєнного стану, самовільно залишив місце розташування підрозділу військової частини НОМЕР_1 , в АДРЕСА_2 . Доводячи свій злочинний умисел до кінця ОСОБА_5 в період з 23 червня 2024 року по 15 липня 2025 року незаконно перебував поза межами розташування особового складу військової частини НОМЕР_1 та проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби та без поважних причин, до моменту з'явлення до правоохоронних органів 15 липня 2025 року.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 в інкримінованому йому злочині визнав себе винним в повному обсязі, не заперечував обставини зазначених в обвинувальному акті. Пояснив, що після поранення не бажав повертатись до військової частини, у зв'язку з конфліктом з керівництвом частини. У вчиненому щиро розкаявся.
Враховуючи те, що обвинувачений в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованому йому органом досудового розслідування кримінальному правопорушенні, при обставинах, викладених в обвинувальному акті, беручи до уваги, що інші учасники судового розгляду також не оспорювали фактичні обставини справи, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності його позиції, роз'яснивши положення ст. 349 КПК України про те, що в такому випадку він буде позбавлений права оспорювати фактичні обставини справи в апеляційному порядку, вислухавши думку прокурора, який не заперечував проти розгляду кримінальної справи в порядку, передбаченого ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються та розглядає справу у відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України.
Обвинувачений ОСОБА_5 вірно розуміє зміст обставин справи і у суду немає сумнівів в добровільності та істинності його позицій.
Суд дійшов висновку про доведеність винності обвинуваченого ОСОБА_5 , в межах пред'явленого обвинувачення, в самовільному залишенні місця служби військовослужбовцем тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах воєнного стану.
При призначенні покарання обвинуваченому, суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого, те, що скоєний злочин згідно з положенням ч. 5 ст. 12 КК України, відноситься до тяжких злочинів, характеристику особистості обвинуваченого, обумовлену тим, що він раніше судимий, відповідно до службової характеристики характеризується посередньо.
Обставинами, що пом'якшують покарання, відповідно до вимог ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття обвинуваченого та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставин, що обтяжують покарання, відповідно до вимог ст. 67 КК України, судом не встановлено.
У відповідності до ст.8 ч.1 Конституції України в України діє принцип верховенства права. Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини " передбачено, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику суду як джерело права.
Згідно ст. 46 Конвенції та ст.2 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є обов'язковими для виконання Україною.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
З урахуванням викладеного, враховуючи особу обвинуваченого, його поведінку та ставлення до скоєного злочину, разом з конкретними обставинами справи, суд вважає за необхідне обрати ОСОБА_5 покарання, в межах санкції інкримінованої статті, у виді позбавлення волі.
Призначене покарання у такий спосіб, на думку суду, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.
До вступу вироку в законну силу, суд вважає за необхідне, запобіжний захід у виді - тримання під вартою, залишити без змін, з урахуванням покарання, що призначає.
Керуючись ст. ст. 373-374 КПК України, суд,-
ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 /П'ЯТЬ/ років.
Строк відбуття покарання ОСОБА_5 обчислювати з 28 липня 2025 року.
Запобіжний захід ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили залишити незмінним у виді тримання під вартою.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Харківського апеляційного суду, шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити засудженому та прокурору.
Суддя