Справа № 620/13225/24 Головуючий у 1-й інстанції: Житняк Л.О.
Суддя-доповідач: Черпак Ю.К.
04 вересня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Черпака Ю.К.,
суддів Кобаля М.І., Штульман І.В.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 січня 2025 року, ухвалене в порядку спрощеного (письмового) позовного провадження без повідомлення та виклику сторін, у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
У жовтні 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач/ ОСОБА_1 ) звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач/апелянт/ВЧ НОМЕР_1 ) з вимогами:
- визнати протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати грошового забезпечення: з 01 лютого 2020 року по 31 грудня 2020 року без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01 січня 2020 року; з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01 січня 2021 року; з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01 січня 2022 рік; з 01 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01 січня 2023 рік; з 01 січня 2024 року по 12 вересня 2024 року без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01січня 2024 року;
- зобов'язати ВЧ НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату (з урахуванням раніше виплачених сум) грошового забезпечення: з 01 лютого 2020 року по 31 грудня 2020 року, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01 січня 2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт; з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01 січня 2021 року, на відповідний тарифний коефіцієнт; з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01 січня 2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт; з 01 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт; з 01 січня 2024 року по 12 вересня 2024 року, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» станом на 01 січня 2024 року, на відповідний тарифний коефіцієнт;
- зобов'язати ВЧ НОМЕР_1 перерахувати та виплатити недоплачену різницю одноразових грошових виплат (грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань) сплачених у період з 2020 по 2024 роки включно;
- зобов'язати ВЧ НОМЕР_1 нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням встановлених строків нарахування та виплати грошового забезпечення з 01 лютого 2020 року по день фактичної виплати.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 послався на те, що під час проходження служби у ВЧ НОМЕР_1 йому неправомірно нараховувалося та виплачувалося грошове забезпечення у занижених розмірах, оскільки при визначенні посадового окладу та окладу за військовим званням відповідач застосовував розмір прожиткового мінімуму станом на 01 січня 2018 року, а не на 1 січня кожного календарного року, як це передбачено пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України № 704 у редакції, відновленій після скасування змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18. З 29 січня 2020 року відповідач був зобов'язаний обчислювати грошове забезпечення шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на відповідний рік, на тарифний коефіцієнт, але цього не зробив, чим порушив його права на належний рівень матеріального забезпечення. Також, бездіяльність відповідача призвела до недоплати одноразових грошових допомог за 2020-2024 роки, які мали обчислюватися з урахуванням правильних розмірів окладів, а затримка у виплаті цих сум породжує право на компенсацію втрати частини доходів.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 січня 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 місячного грошового забезпечення за період з 01 лютого 2020 року по 19 травня 2023 року, грошової допомоги на оздоровлення за 2020, 2021 та 2023 роки та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020, 2021 та 2022 роки, без урахування розміру посадового окладу та окладу за військове звання, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14, до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704.
Зобов'язано ВЧ НОМЕР_1 здійснити перерахунок ОСОБА_1 місячного грошового забезпечення за період з 01 лютого 2020 року по 19 травня 2023 року, грошової допомоги на оздоровлення за 2020, 2021 та 2023 роки та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020, 2021 та 2022 роки з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14, до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704 та провести виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Зобов'язано ВЧ НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням встановлених строків нарахування та виплати грошового забезпечення з 01 лютого 2020 року по день фактичної виплати, у відповідності до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Приймаючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що після скасування постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України № 103 до пункту 4 Постанови № 704, відновилася дія норми, яка передбачає обчислення посадових окладів та окладів за військовими званнями шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня кожного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт. Закони про Державний бюджет на 2020-2024 роки не містили спеціальних застережень щодо застосування прожиткового мінімуму станом на 01 січня 2018 року, тому відповідач був зобов'язаний застосовувати актуальний показник на відповідний рік. Період дії цієї редакції пункту 4 Постанови № 704 охоплює час з 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 року, після чого були внесені зміни, що запровадили фіксовану розрахункову величину 1 762 грн. У цей проміжок розмір посадових окладів і відповідно - розмір грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань мав визначатися виходячи з оновленого щорічного прожиткового мінімуму, що відповідачем зроблено не було. Розмір одноразових виплат прямо залежить від посадового окладу, окладу за званням, надбавок та інших складових грошового забезпечення, а тому їх перерахунок за 2020, 2021 та 2023 роки (щодо допомоги на оздоровлення) та за 2020, 2021 і 2022 роки (щодо матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань) є обґрунтованим. Стосовно компенсації втрати частини доходів, суд дійшов висновку, що право на неї виникає у разі порушення строків виплати нарахованого доходу незалежно від того, чи було його попередньо нараховано, у тому числі й коли нарахування здійснюється на виконання судового рішення. Така позиція відповідає Закону № 2050-III, Порядку № 159 та усталеній практиці Верховного Суду. Водночас вимоги про перерахунок грошового забезпечення після 20 травня 2023 року, а також щодо невиплачених у 2022 та 2024 роках одноразових виплат суд визнав безпідставними, оскільки після внесення змін до Постанови № 704 прожитковий мінімум уже не застосовується як розрахункова величина, а самі виплати у зазначених роках позивачу фактично не призначалися.
В апеляційній скарзі ВЧ НОМЕР_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове, яким відмовити у їх задоволенні. Зазначено, що після внесення змін до пункту 4 Постанови № 704 Постановою Кабінету Міністрів України № 481 від 12 травня 2023 року розрахунок посадових окладів та окладів за військовими званнями здійснюється, виходячи з фіксованої величини 1 762 грн, що виключає можливість застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня відповідного року. Виплати грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у 2022 та 2024 роках позивачу не призначалися, тому підстави для їх перерахунку відсутні. Крім того, компенсація втрати частини доходів нараховується лише за наявності факту прострочення виплати нарахованого грошового забезпечення, чого в даному випадку не було. Суд першої інстанції неправильно застосував положення Закону № 2050-III та Порядку № 159, а також не врахував, що розрахунок та виплата грошового забезпечення здійснені відповідачем відповідно до чинного на той час законодавства.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Апеляційний розгляд справи відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Згідно з частинами першою та другою статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
З метою повного та всебічного встановлення обставин справи, колегією суддів вирішено продовжити на розумний строк її апеляційний розгляд.
Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, повноту встановлення фактичних обставин справ та їх правову оцінку, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що ОСОБА_1 з 23 лютого 2015 року по 16 липня 2024 рік проходив військову службу у Державному науково-дослідному інституті випробувань і сертифікації озброєння та військової техніки.
До жовтня 2017 року Інститут мав назву Державний науково-випробувальний центр Збройних Сил України.
Інститут до 27 вересня 2021 року мав умовну назву військова частина НОМЕР_2 .
У 2022 році Інституту було присвоєно умовне найменування військова частина НОМЕР_1 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 23 лютого 2015 року № 38 ОСОБА_1 призначено на посаду старшого механіка інженерно-авіаційної служби льотно-випробувального комплексу військової частини НОМЕР_2 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 22 липня 2024 року № 197 ОСОБА_1 виключено зі списків військової частини та всіх видів забезпечення та переведено для подальшого проходження служби до іншої військової частини в іншому населеному пункті.
23 вересня 2024 року з метою з'ясування правомірності і законності нарахування та виплати грошового забезпечення за період з 01 лютого 2020 року по 12 вересня 2024 року з урахуванням розміру посадового окладу та окладу за військове звання військовослужбовців, обчислений шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року у відповідності до рішення Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18, яким визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» від 21 лютого 2018 року № 103, ОСОБА_1 звернувся до ВЧ НОМЕР_1 з проханням здійснити перерахунок та виплату (з урахуванням раніше виплачених сум) грошового забезпечення: а саме з 01 лютого 2020 року по 12 вересня 2024 року, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020, 2021, 2022, 2023 та 2024 рік» та надати Довідку. Також просив перерахувати та виплатити недоплачену різницю одноразових грошових виплат (грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань) сплачених у період з 2020 по 2024 роки, з урахуванням зазначених вище посадових окладів та окладів за військове звання, а також надати документи, що підтверджують нарахування та виплату грошового забезпечення за період з 01 лютого 2020 року по 12 вересня 2024 року із детальним розрахунком кожної складової такого грошового забезпечення.
Листом від 02 жовтня 2024 року № 625/1/5334 ВЧ НОМЕР_1 відмовила у перерахунку посилаючись на те, що відповідно до пункту 4 постанови Кабінету міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704 розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 і 14» у редакції постанови Кабінету міністрів України № 704 від 30 серпня 2017 року, що діяла до 24 лютого 2018 року, а також надала Довідку від 07 серпня 2024 року № 625/7/625.
Відповідно до зазначеної довідки розрахунок складових грошового забезпечення та його розмір проводився без врахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01 січня 2020 року; з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01 січня 2021 року; з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01 січня 2022 рік; з 01 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01 січня 2023 рік; з 01 січня 2024 року по 12 вересня 2024 року без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» станом на 01 січня 2024 рік.
Позивач вважав такі дії відповідача протиправними, тому звернуся до суду.
Колегія суддів, переглядаючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, враховує наступне.
Оскільки оскаржуване рішення в частині позовних вимог, у задоволенні яких відмовлено, ухвалено судом першої інстанції з додержанням норм матеріального та процесуального права, з ним погодились сторони, то суд апеляційної інстанції здійснює перегляд судового рішення у межах доводів та вимог апеляційної скарги ВЧ НОМЕР_1 в частині задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-XII (далі - Закон № 2262-XII) визначено умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію.
Згідно із частинами першою-четвертою статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року № 260, грошове забезпечення військовослужбовців включає щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, одноразові додаткові види грошового забезпечення, які обчислюються з урахуванням посадового окладу та окладу за військове звання.
30 серпня 2017 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанову «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» № 704 (далі - Постанова № 704), якою було збільшено розмір грошового забезпечення військовослужбовців.
Постановою № 704 встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Відповідно до абзацу 1 пункту 2 Постанови № 704 грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Додатком 1 до Постанови № 704 встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Пунктом 4 Постанови № 704 (в первинній редакції на дату прийняття) було передбачено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Додатки 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема, посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
21 лютого 2018 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова № 103), пунктом 6 якої внесено зміни до Постанови № 704, з урахуванням яких пункт 4 вказаного підзаконного нормативно-правового акту викладено в такій редакції: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».
Разом з цим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови № 103, яким внесено зміни до пункту 4 Постанови № 704.
Отже, з 29 січня 2020 року (дати набрання законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 826/6453/18) до спірних правовідносин застосовуються положення пункту 4 Постанови № 704 у редакції до 24 лютого 2018 року.
Такою редакцією було передбачено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
З огляду на викладені висновки, грошове забезпечення позивача має бути перераховане в сторону збільшення, шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного року на відповідний тарифний коефіцієнт.
При апеляційному перегляді, колегія суддів враховує висновки щодо застосування норм права, викладені Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 02 серпня 2022 року у справі № 440/6017/21 та у постановах від 12 вересня 2022 року у справі № 500/1813/21, від 26 жовтня 2022 року у справі № 500/8485/21, від 13 грудня 2022 року у справі № 240/12647/21, від 10 січня 2023 року у справі № 120/8682/21-а. Колегія суддів Верховного Суду дійшла таких висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах:
(1) з 01.01.2020 положення пункту 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою № 704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів;
(2) через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, зокрема, згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15 грудня 2020 року № 1082-IX, у осіб з числа військовослужбовців виникло право на отримання довідки про розміри грошового забезпечення для перерахунку пенсії за формою, що передбачена додатком 2 до Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45, з урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом застосування пункту 4 Постанови № 704 із використанням для їх визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік);
(3) встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року № 1774-VІІІ обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою № 704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується, як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.
При цьому, суд першої інстанції правильно звернув увагу, що 12 травня 2023 року в постанову Кабінету Міністрів України № 704 внесено зміни, які набрали чинності 20 травня 2023 року, та викладено пункт 4 в наступній редакції: установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1 762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
А отже, розмір посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, визначаються шляхом застосування пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України № 704 із використанням для їх визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік) тільки у період з 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 року.
З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог, які стосуються нарахування та виплати щомісячного грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 року.
Щодо грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань сплачених у період з 2020 по 2024 роки включно, то з матеріалів справи слідує, що відповідно до довідки про нараховане та виплачене грошове забезпечення від 01 жовтня 2024 року № 625/7/625 позивачу виплачено: у жовтні 2020 року матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі 1 160, 40 грн; у січні 2021 року за грудень 2020 року - грошову допомога на оздоровлення у розмірі 17 491, 80 грн; у листопаді 2021 року матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань сплачених у розмірі 1 200, 00 грн; у січні 2022 року за грудень 2021 року - грошову допомогу на оздоровлення у розмірі 19 256, 52 грн; у грудні 2022 року - матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі 1 270,00 грн; у березні 2023 року - грошову допомогу на оздоровлення у розмірі 38 234, 03 грн.
Грошова допомога на оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у 2024 році позивачу не виплачувалась, що також підтверджується копією наказу від 12 вересня 2024 року № 241.
Відповідно до положень розділу XXIII Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260 (далі - Порядок № 260) військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення. Розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Згідно з пунктом 7 розділу XXIV Порядку військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
Розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, порядок її виплати встановлюються за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України.
Згідно з пунктом 6 наказу Міністерства оборони України від 18 лютого 2020 року № 45 розмір допомоги для вирішення соціально-побутових питань становить один розмір окладу за військовим званням. Аналогічний розмір встановлений і станом на 2021 рік, відповідно пункту 6 наказу Міністерства оборони України від 12 березня 2021 року № 59 та станом на 2022 рік, відповідно до пункту 6 наказу Міністерства оборони України від 31 січня 2022 року № 30.
З аналізу викладеного слідує, що розмір зазначених виплат знаходиться в залежності від розміру посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення на момент надання вказаних видів допомог.
Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність у позивача право на отримання грошової допомоги на оздоровлення за 2020, 2021 та 2023 роки та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020, 2021 та 2022 роки з урахуванням розміру посадового окладу та окладу за військове звання, які у період з 29 січня 2020 по 19 травня 2023 року, визначаються шляхом застосування пункту 4 Постанови №704 із використанням для їх визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).
Щодо позовних вимог про зобов'язання нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням встановлених строків нарахування та виплати грошового забезпечення з 01 лютого 2020 року по день фактичної виплати, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про їх обґрунтованість.
Закон України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядк проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затверджений постановою від 21 лютого 2001 року № 159, встановлюють, що у разі затримки виплати нарахованих доходів на один і більше календарних місяців особа має право на компенсацію втрати частини доходів, незалежно від того, чи були такі суми попередньо нараховані, чи підлягають донарахуванню за рішенням суду. Індексація є невід'ємною складовою грошового забезпечення, і у разі її несвоєчасної виплати така компенсація є обов'язковою.
Апеляційний суд також бере до уваги усталену практику Верховного Суду, відповідно до якої компенсація втрати доходів підлягає виплаті у випадку бездіяльності роботодавця щодо належного та своєчасного нарахування індексації (зокрема, постанови від 15 жовтня 2020 року у справі № 240/11882/19, від 29 квітня 2021 року у справі № 240/6583/20). За змістом цих рішень, право працівника на компенсацію виникає незалежно від того, чи була індексація фактично нарахована роботодавцем, оскільки підставою для її виплати є сам факт невиконання обов'язку щодо належного і своєчасного забезпечення працівника відповідними доходами. Верховний Суд наголосив, що відсутність попередніх нарахувань не позбавляє особу права на компенсацію, якщо суд встановлює факт бездіяльності роботодавця та зобов'язує його здійснити донарахування належних сум, адже компенсація має на меті відновлення порушеного балансу та відшкодування втрат працівника у зв'язку із затримкою виплат.
З огляду на викладене, та враховуючи, що індексація є складовою доходу і має таку ж правову природу, що й грошове забезпечення, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про необхідність зобов'язання ВЧ НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням встановлених строків нарахування та виплати грошового забезпечення з 01 лютого 2020 року по день фактичної виплати.
Оскільки суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, то колегія суддів згідно із статтею 316 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги залишає її без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 січня 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати ухвалення та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач: Черпак Ю.К.
Судді: Кобаль М.І.
Штульман І.В.