Справа № 320/5981/24 Головуючий у 1-й інстанції: Дудін С.О.
Суддя-доповідач: Черпак Ю.К.
04 вересня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Черпака Ю.К.,
суддів Кобаля М.І., Штульман І.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2024 року, ухвалене в порядку спрощеного (письмового) позовного провадження без повідомлення та виклику сторін, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
У травні 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивач/ ОСОБА_1 ) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі -відповідач/ апелянт/ГУ ПФУ у Київській області) про:
- визнання протиправними дії ГУ ПФУ у Київській області щодо зменшення основного розміру пенсії за вислугу років ОСОБА_1 з 77 % відповідних сум грошового забезпечення до 70 % відповідних сум грошового забезпечення під час її перерахунку на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 103 від 21 лютого 2018 року та проведення перерахунку з 01 грудня 2019 року на підставі довідки про розмір грошового забезпечення № 1163 від 01 липня 2021 року, виданої станом на листопад 2019 року Державною установою «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Київській області» з основним розміром 70 %;
- зобов'язання ГУ ПФУ у Київській області здійснити з 01 січня 2016 року перерахунок та виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 з розрахунку 77 % сум грошового забезпечення та з 01 грудня 2019 року на підставі довідки про розмір грошового забезпечення № 1163 від 01 липня 2021 року, виданої станом на листопад 2019 року Державною установою «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Київській області», у розмірі 77 % грошового забезпечення та здійснити виплату пенсії в цьому розмірі із врахуванням раніше виплачених сум.
Позовні вимоги обґрунтовано протиправністю дій відповідача щодо зменшення з 77 % до 70 % сум грошового забезпечення на підставі частини другої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ в редакції, чинній на час перерахунку пенсії.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано протиправними дії ГУ ПФУ у Київській області щодо зменшення відсоткового значення розміру пенсії ОСОБА_1 з 77 % до 70 % сум грошового забезпечення, починаючи з 01 січня 2016 року.
Зобов'язано ГУ ПФУ у Київській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії, виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 77 % суми грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум, починаючи з 01 січня 2016 року.
Визнано протиправними дії ГУ ПФУ у Київській області щодо зменшення основного розміру пенсії ОСОБА_1 з 77 % до 70 % сум грошового забезпечення при проведенні перерахунку та виплаті пенсії з 01 грудня 2019 року згідно з довідкою Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Київській області» від 01 липня 2021 року № 1163 про розмір грошового забезпечення станом на листопад 2019 року.
Зобов'язано ГУ ПФУ у Київській області здійснити з 01 грудня 2019 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 згідно з довідкою Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Київській області» від 01 липня 2021 року № 1163 про розмір грошового забезпечення станом на листопад 2019 року, виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 77 % суми грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 211, 20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - ГУ ПФУ у Київській області.
Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що перерахунок уже призначеної пенсії регулюється статтею 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ та Порядком № 45, а не статтею 13 цього Закону, яка визначає відсоток лише на стадії первинного призначення. Отже, при перерахунку змінною є виключно розмір грошового забезпечення (зокрема у зв'язку з постановою Кабінету Міністрів України № 988 і механізмом постанови № 103), тоді як визначений при призначенні пенсії відсоток (77 %) залишається незмінним. Суд послався на правовий висновок Верховного Суду у зразковій справі № 240/5401/18, згідно з яким зниження відсотка до 70 % під час перерахунку є протиправним.
В апеляційній скарзі ГУ ПФУ у Київській області просить скасувати судове рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Скарга обґрунтована посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права. Апелянт зазначив, що суд неправильно застосував положення Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ та норм підзаконних актів, оскільки порядок і умови проведення перерахунку пенсій визначаються виключно Кабінетом Міністрів України, а тому у відповідача відсутні повноваження здійснювати розрахунок пенсії позивача у відсотковому значенні 77 %. При проведенні перерахунку з 01 січня 2016 року та з 01 грудня 2019 року він діяв у межах і спосіб, передбачені постановами Кабінету Міністрів України № 45 та № 103, а довідка, на яку посилається позивач, містить додаткові види грошового забезпечення, які не передбачені зазначеними нормативними актами.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Апеляційний розгляд справи відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та на основі наявних доказів.
Згідно з частинами першою та другою статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
З метою повного та всебічного встановлення обставин справи, колегією суддів вирішено продовжити на розумний строк її апеляційний розгляд.
Перевіривши повноту встановлення фактичних обставин справ та їх правову оцінку, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, що ОСОБА_1 з 17 квітня 2014 року перебуває на обліку у ГУ ПФУ у Київській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ, яка обрахована з 77 % грошового забезпечення.
З 01 січня 2016 року ОСОБА_1 здійснено перерахунок пенсії на підставі постанов Кабінету Міністрів України № 988 та № 103 виходячи з 70 % грошового забезпечення.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 27 червня 2022 року у справі № 320/16363/21, зокрема зобов'язано ГУ ПФУ у Київській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 та виплату раніше призначеної пенсії, згідно з довідкою від 01 липня 2021 року № 1163, виданою Державною установою «Територіально медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Київській області», починаючи з 01 грудня 2019 року із обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії у відповідності до вимог статті 43 і 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ та положень постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» від 11 листопада 2015 року № 988 з урахуванням раніше виплачених сум.
На виконання цього рішення суду ГУ ПФУ у Київській області здійснено перерахунок пенсії позивача з 01 грудня 2019 року на підставі нової довідки про грошове забезпечення, однак при цьому ГУ ПФУ у Київській області при здійсненні перерахунку пенсія позивача знову була перерахована, виходячи з 70 % грошового забезпечення.
Позивач, вважав протиправними дії відповідача щодо обмеження максимального розміру пенсії та зменшення відсотка грошового забезпечення, тому звернувся до суду з позовом.
Колегія суддів, переглядаючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, враховує наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Частиною другою статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб'єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів.
Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах регулює Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України), частиною першою статті 5 якого визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Частина перша статті 118 КАС України передбачає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини третьої якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Так, строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Для поновлення пропущеного строку, встановленого законом, необхідно з'ясувати наявність поважних причин пропуску строку звернення до суду, які об'єктивно перешкоджали особі вчасно подати позовну заяву.
Поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
В позовних вимогах ОСОБА_1 просить, зокрема здійснити перерахунок та виплату пенсії у розмірі 77 % грошового забезпечення, починаючи з 01 січня 2016 року.
Позовну заяву ОСОБА_1 подав у травні 2023 року, тобто з пропуском встановленого процесуальним законом шестимісячного строку.
В заяві про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду ОСОБА_1 зазначив про відсутність підстав для застосування в цій категорії справ положень частини другої статті 122 КАС України, оскільки дії пенсійного органу щодо невиплати пенсії у належному розмірі є триваючим порушенням його прав, а системний аналіз чинного законодавства свідчить про відсутність строкового обмеження звернення до суду стосовно виплати пенсії, яка не отримана у зв'язку з непроведенням перерахунку з вини суб'єкта владних повноважень.
В ухвалі Черкаського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2024 року зазначено, що позовна заява відповідає вимогам до статей 160, 161, 172 КАС України, її прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.
При цьому, питання про поважність причини пропуску строку звернення до суду та про поновлення строку звернення до суду в ухвалі не вирішене.
Обговорюючи питання щодо строку звернення до суду з позовом, необхідно врахувати наступне.
Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 31 березня 2021 року у справі № 240/12017/19 виклав правову позицію, згідно з якою отримання позивачем листа відповідача у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду. Триваюча пасивна поведінка особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Верховний Суд щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України у спорах цієї категорії, дійшов такого висновку:
1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі, якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.
У вказаній постанові Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду наголосила на тому, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.
Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія, вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.
Таким чином, встановлені у справі обставини, а також надані позивачем пояснення не дають підстав вважати, що протягом тривалого часу, починаючи з 01 січня 2016 року, він був позбавлений можливості дізнатися про розмір призначеної йому пенсії, порядок її обчислення чи своєчасність її перегляду.
Позивач не довів наявності поважних причин для звернення до суду лише у травні 2023 року щодо періоду, який значною мірою охоплює пенсійні виплати більш ніж за сім років до подання позову.
Окрім того, зміст листа ОСОБА_1 від 19 серпня 2021 року на адресу органу Пенсійного фонду про перерахунок пенсії, на який він отримав відмову, свідчить про те, що ним порушувалось питання про перерахунок пенсії саме з 01 грудня 2019 року.
Отже, позовна заява в частині вимог щодо виплати пенсії за період з 01 січня 2016 року по 30 листопада 2019 року подана з порушенням строку, встановленого частиною другою статті 122 КАС України, без належного обґрунтування поважності причин його пропуску, що відповідно до частини третьої статті 123 КАС України є підставою для залишення цієї частини позову без розгляду.
Щодо позовних вимог з 01 грудня 2019 року, то оскільки перерахунок пенсії за цей період був проведений на підставі рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 червня 2022 року у справі №320/16363/21, позивач звернувся до суду після фактичного здійснення відповідачем повторного перерахунку з урахуванням оновленої довідки про грошове забезпечення, а тому в даному випадку строк звернення дотримано і позовні вимоги у цій частині підлягають розгляду по суті.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували зокрема, на військовій службі, визначено Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ (далі - Закон України № 2262).
Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Відповідно до статті 13 Закону № 2262-ХІІ пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт «а» статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення; тим же особам, які мають загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ (пункт «б» статті 12): за загальний трудовий стаж 25 років - 50 процентів і за кожний рік стажу понад 25 років - один процент відповідних сум грошового забезпечення.
При цьому, частиною 2 вказаної статті визначено, що загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення.
Відсоткове співвідношення, встановлене статтею 13 Закону № 2262-ХІІ, уже призначеної пенсії до складових грошового забезпечення (окладу) є сталим, оскільки визначається на день призначення пенсії.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачу було призначено пенсію у розмірі 77 % від грошового забезпечення.
В подальшому, стаття 13 Закону № 2262-ХІІ неодноразово була змінена в частині граничного розміру пенсії у відсотковому співвідношенні до розміру грошового забезпечення.
Так, на момент виникнення спірних правовідносин було установлено, що максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70 % відповідних сум грошового забезпечення.
При цьому, застосування цього показника до перерахунку пенсії позивача є протиправним, оскільки стосується призначення нових пенсій, а не перерахунку раніше призначених. Разом з тим, вимогами чинного законодавства передбачено дію принципу незворотності нормативно-правових актів у часі в силу прямих приписів статті 58 Конституції України.
Отже, порядок перерахунку призначених пенсій військовослужбовців урегульований нормами статті 63 Закону № 2262-ХІІ, яка змін не зазнавала, а тому застосування статті 13 цього Закону, яка регулює призначення пенсій, є протиправним, оскільки процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення.
При перерахунку пенсії позивача відсутні підстави для застосування механізму нового обчислення пенсії із застосуванням норм частини 2 статті 13 Закону № 2262-ХІІ, яка застосовується саме при призначенні пенсії. Тому, при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24 квітня 2018 року у справі № 686/12623/17 та постанові Великої Палати Верховного суду від 16 жовтня 2019 року у справі № 240/5401/18.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку стосовно наявності у позивача права на виплату пенсії у розмірі 77 % сум грошового забезпечення.
Оскільки суд першої інстанції при вирішенні справи частково неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, то відповідно до пунктів 2 і 3 частини першої статті 315, статті 317, частини першої статті 319 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині задоволення позовних вимог про перерахунок та виплату пенсії за період з 01 січня 2016 року по 30 листопада 2019 року, а позов у цій частині - залишенню без розгляду на підставі пункту 8 частини першої статті 240 КАС України.
У решті частині рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області задовольнити частково.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2024 року скасувати в частині задоволення позовних вимог щодо визнання протиправними дій та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату пенсії за період з 01 січня 2016 року по 30 листопада 2019 року, а позов у цій частині залишити без розгляду.
У решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати ухвалення та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач: Черпак Ю.К.
Судді: Кобаль М.І.
Штульман І.В.