Справа № 580/8735/24 Головуючий у 1-й інстанції: Гаврилюк В.О.
Суддя-доповідач: Черпак Ю.К.
04 вересня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Черпака Ю.К.,
суддів Кобаля М.І., Штульман І.В.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2024 року, ухвалене в порядку спрощеного (письмового) позовного провадження без повідомлення та виклику сторін, у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
У вересні 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач/ ОСОБА_1 ) звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач/ ІНФОРМАЦІЯ_2 ) з вимогами:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 29 січня 2020 року по 18 липня 2022 року, суми грошової допомоги на оздоровлення за 2020, 2021, 2022, роки та суми матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020, 2021, 2022 роки, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» № 704 від 30 серпня 2017 року;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року, з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року, з 01 січня 2022 року по 18 липня 2022 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом відповідно на 01 січня 2020 року, на 01 січня 2021 року, на 01 січня 2022, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» № 704 від 30 серпня 2017 року з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 суму грошової допомоги на оздоровлення за 2020-2022 роки з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом відповідно на 01 січня 2020 року, на 01 січня 2021 року відповідно та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» № 704 від 30 серпня 2017 року з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 суму матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020-2022 роки в розмірі окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року на 01 січня 2021 року відповідно та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» № 704 від 30 серпня 2017 року з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 послався на те, що під час проходження ним військової служби у ІНФОРМАЦІЯ_4 з 12 вересня 2016 року по 01 вересня 2023 року нарахування та виплата грошового забезпечення здійснювались з порушенням вимог законодавства, зокрема, з використанням неправильної розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб замість передбаченої законом мінімальної заробітної плати, що застосовується для визначення посадових окладів та інших складових грошового забезпечення. Позивач обґрунтував свою позицію правовими висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 11 лютого 2021 року у справі № 240/11952/19, від 02 серпня 2022 року у справі № 440/6017/21, від 12 вересня 2022 року у справі № 500/1813/21, в яких наголошено, що з 01 січня 2018 року втратила чинність правова підстава для обчислення посадових окладів на основі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, натомість має застосовуватись мінімальна заробітна плата, встановлена законом на 1 січня відповідного календарного року. У відповіді на адвокатський запит за березень 2024 року відповідач фактично визнав, що нарахування грошового забезпечення проводилось із застосуванням прожиткового мінімуму, що є порушенням чинного законодавства. Позивач вказує, що бездіяльність щодо приведення нарахувань у відповідність до вимог законодавства є протиправною та порушує його право на належне грошове забезпечення.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року до 18 липня 2022 року включно з порушенням вимог постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704 з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 із застосуванням з 29 січня 2020 року показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, для визначення розмірів складових грошового забезпечення.
Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704 (з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18) за період з 29 січня 2020 року до 31 грудня 2020 року включно із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року; за період з 01 січня 2021 року до 31 грудня 2021 року включно із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2021 року; за період з 01 січня 2022 року до 18 липня 2022 року включно із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року, а також здійснити перерахунок та виплату грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, за 2021 рік із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2021 року, за 2022 рік із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року.
У задоволенні іншої частини вимог відмовлено.
Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що з 29 січня 2020 року втратили чинність зміни до пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України № 704, внесені пунктом 6 Постанови № 103, відповідно до яких при обчисленні посадових окладів застосовувався фіксований прожитковий мінімум станом на 01 січня 2018 року. Вказане випливає з постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18, якою зазначені зміни визнано протиправними та скасовано. Після 29 січня 2020 року підлягає застосуванню первісна редакція пункту 4 Постанови № 704, згідно з якою посадові оклади та оклади за військовим званням мають визначатися шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб (далі - ПМПО), встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на тарифний коефіцієнт. Тобто, застосування відповідачем фіксованого розміру ПМПО за 2018 рік при нарахуванні грошового забезпечення позивачу за 2020-2022 роки є неправомірним. Крім того, суд звернув увагу на правові висновки Верховного Суду у постановах від 02 серпня 2022 року у справі № 440/6017/21 та від 11 грудня 2019 року у справі № 240/4946/18, в яких підтверджено необхідність застосування актуального на кожен рік прожиткового мінімуму для працездатних осіб при визначенні складових грошового забезпечення. Відповідач фактично не заперечував застосування саме прожиткового мінімуму станом на 01 січня 2018 року як розрахункової величини у спірний період, що підтверджується наданою письмовою відповіддю на звернення позивача. Водночас суд визнав, що вимоги позивача є частково обґрунтованими у межах періоду з 29 січня 2020 року по 18 липня 2022 року, а також стосовно одноразових виплат - грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, які також мають бути перераховані виходячи з актуального на відповідний рік ПМПО. Суд не задовольнив вимоги у частині, яка виходить за межі цього періоду або не підкріплена належними доказами.
В апеляційній скарзі ІНФОРМАЦІЯ_2 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове, яким відмовити у їх задоволенні. Зазначив, що суд першої інстанції дійшов помилкових висновків, оскільки не врахував чинну редакцію пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України № 704, яка на час розгляду справи прямо передбачала використання розміру прожиткового мінімуму станом саме на 01 січня 2018 року як базової розрахункової величини для визначення посадових окладів та окладів за військовими званнями. Розрахунки виплат були проведені відповідно до чинного на той момент нормативного акту, а не на підставі рішень судів, які не мали нормативного характеру. Крім того, суд першої інстанції неправомірно не врахував постанову Кабінету Міністрів України № 481 від 12 травня 2023 року, яка підтвердила застосування фіксованого показника у 1762 грн, та яку, за позицією скаржника, слід враховувати як актуальну та таку, що впливає на тлумачення спірних правовідносин. Також відповідач вказав, що позивач не довів факт порушення свого права на належне грошове забезпечення, не зазначив конкретних сум недоплати, що суперечить вимогам до змісту позовної заяви згідно з пунктом 3 частини 5 статті 160 КАС України. Вказано також, що суд першої інстанції не дав належної оцінки тому, що у спірний період позивачу здійснювались виплати грошового забезпечення у повному обсязі відповідно до діючого порядку. Окрім того, апелянт посилався на правові позиції Верховного Суду, зокрема у постанові від 07 листопада 2019 року у справі № 826/1647/16, де підкреслено, що тягар доказування факту порушення права покладається на позивача, навіть у спорах проти суб'єкта владних повноважень.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Апеляційний розгляд справи відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Згідно з частинами першою та другою статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
З метою повного та всебічного встановлення обставин справи, колегією суддів вирішено продовжити на розумний строк її апеляційний розгляд.
Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, повноту встановлення фактичних обставин справ та їх правову оцінку, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що згідно з особистими картками грошового забезпечення позивача (т. 1, а.с. 13-15) у період з 29 січня 2020 року по 20 грудня 2022 року ОСОБА_1 проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_1 .
Відповідно до відомостей посвідчення офіцера серії НОМЕР_2 та довідки про проходження військової служби, виданої Національним університетом оборони України (т. 1, а.с. 10-12), ОСОБА_1 проходив військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) з 12 вересня 2016 року по 01 вересня 2023 року.
На звернення ОСОБА_1 щодо перерахунку грошового забезпечення з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на відповідний рік, ІНФОРМАЦІЯ_2 листом від 25 березня 2024 року № 1021/7/696 повідомив, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 704 розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14. Також повідомлено, що протягом 2020-2023 років позивачу виплачувалась грошова допомога на оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2020- 2022 роки.
Позивач вважав такі дії відповідача протиправними, тому звернуся до суду.
Колегія суддів, переглядаючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, враховує наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-XII (далі - Закон № 2262-XII) визначено умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію.
Згідно із частинами першою-четвертою статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року № 260, грошове забезпечення військовослужбовців включає щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, одноразові додаткові види грошового забезпечення, які обчислюються з урахуванням посадового окладу та окладу за військове звання.
30 серпня 2017 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанову «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» № 704 (далі - Постанова № 704), якою було збільшено розмір грошового забезпечення військовослужбовців.
Постановою № 704 встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Відповідно до абзацу 1 пункту 2 Постанови № 704 грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Додатком 1 до Постанови № 704 встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Пунктом 4 Постанови № 704 (в первинній редакції на дату прийняття) було передбачено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Додатки 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема, посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
21 лютого 2018 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова № 103), пунктом 6 якої внесено зміни до Постанови № 704, з урахуванням яких пункт 4 вказаного підзаконного нормативно-правового акту викладено в такій редакції: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».
Разом з цим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови № 103, яким внесено зміни до пункту 4 Постанови № 704.
Отже, з 29 січня 2020 року (дати набрання законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 826/6453/18) до спірних правовідносин застосовуються положення пункту 4 Постанови № 704 у редакції до 24 лютого 2018 року.
Такою редакцією було передбачено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
З огляду на викладені висновки, грошове забезпечення позивача має бути перераховане в сторону збільшення, шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного року на відповідний тарифний коефіцієнт.
При апеляційному перегляді колегія суддів враховує висновки щодо застосування норм права, викладені Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 02 серпня 2022 року у справі № 440/6017/21 та у постановах від 12 вересня 2022 року у справі № 500/1813/21, від 26 жовтня 2022 року у справі № 500/8485/21, від 13 грудня 2022 року у справі № 240/12647/21, від 10 січня 2023 року у справі № 120/8682/21-а. Колегія суддів Верховного Суду дійшла таких висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах:
(1) з 01.01.2020 положення пункту 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою № 704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів;
(2) через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, зокрема, згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15 грудня 2020 року № 1082-IX, у осіб з числа військовослужбовців виникло право на отримання довідки про розміри грошового забезпечення для перерахунку пенсії за формою, що передбачена додатком 2 до Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45, з урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом застосування пункту 4 Постанови № 704 із використанням для їх визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік);
(3) встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року № 1774-VІІІ обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою № 704, жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується, як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.
З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог, які стосуються нарахування та виплати щомісячного грошового забезпечення, одноразових додаткових видів грошового забезпечення - грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, за період з 29 січня 2020 року по 18 липня 2022 року.
Щодо посилань апелянта на прийняття Кабінетом Міністрів України постанови від 12 травня 2023 року № 481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704», якою установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1 762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14, то суд першої інстанції правильно підмітив про те, що вона не впливає на спірні правовідносини, адже вказана постанова набрала чинності лише 20 травня 2023 року.
Оскільки суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, то колегія суддів згідно із статтею 316 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги залишає її без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2024 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати ухвалення та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач: Черпак Ю.К.
Судді: Кобаль М.І.
Штульман І.В.