Справа № 580/9003/24 Головуючий у 1-й інстанції: Бабич А.М.
Суддя-доповідач: Черпак Ю.К.
04 вересня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Черпака Ю.К.,
суддів Кобаля М.І., Штульман І.В.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Красногірське» на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2024 року, ухвалене в порядку спрощеного (письмового) позовного провадження без повідомлення та виклику сторін, у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Красногірське» до Головного управління Національної поліції в Черкаській області про визнання протиправними дій і зобов'язання утриматися від дій,
У вересні 2024 року товариство з обмеженою відповідальністю «Красногірське» (далі - позивач/апелянт/ТОВ «Красногірське») звернулось до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Черкаській області (далі - відповідач/ГУ НП в Черкаській області) з вимогами:
- визнати протиправними дії щодо складання листа від 06 вересня 2024 року № 20775-2024 про зобов'язання директора підприємства надати інформацію та копії документів на використання земельних ділянок і з'явитися до старшого оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Золотоніського районного відділу поліції ГУНП в Черкаській області для дачі пояснень;
- зобов'язати ГУ НП в Черкаській області утриматися від дій, які полягають у вимозі до посадових осіб позивача надавати інформацію, копії документів та надавати пояснення оперуповноваженому кримінальної поліції ГУНП в Черкаській області без реєстрації кримінального провадження в Єдиному реєстрі досудових розслідувань.
Позивач обґрунтовував вимоги тим, що запит Золотоніського районного відділу поліції ГУНП в Черкаській області, викладений у листі від 06 вересня 2024 року № 20775-2024, є фактично неправомірним викликом посадової особи товариства для допиту без дотримання вимог Кримінального процесуального кодексу України, без належних процесуальних підстав, із посиланням на норми законодавства, які не регулюють спірні правовідносини. Окрім виклику, відповідач також витребував у позивача документи щодо використання земельних ділянок, у тому числі правовстановлюючі документи, що виходить за межі компетенції органів поліції поза межами кримінального провадження. Витребування документів у юридичної особи можливе виключно в межах кримінального провадження, за наявності відповідного процесуального статусу особи та належним чином оформлених процесуальних документів, передбачених КПК України. Такі дії є втручанням у господарську діяльність підприємства, порушують гарантії свободи підприємництва (стаття 42 Конституції України), виходять за межі повноважень органу поліції, порушують принципи статті 19 Конституції України, згідно з якою органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України. Також поліція у своєму листі послалась на норми Закону України «Про доступ до публічної інформації» та Закону «Про національну поліцію», які не надають поліції права витребовувати документи господарюючого суб'єкта для проведення превентивних або профілактичних заходів без наявності відкритого кримінального провадження.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2024 року відмовлено у задоволенні позову ТОВ «Красногірське».
Суд першої інстанції, ухвалюючи таке рішення, виходив з того, що спірний лист Золотоніського районного відділу поліції ГУ НП в Черкаській області від 06 вересня 2024 року № 20775-2024 не є індивідуальним актом владного характеру, не породжує, не змінює та не припиняє прав чи обов'язків позивача, а отже не підлягає оскарженню в порядку адміністративного судочинства як порушення прав у сфері публічно-правових відносин. Дії поліції спрямовані на реалізацію повноважень, передбачених Законом України «Про Національну поліцію», зокрема щодо здійснення превентивної та профілактичної діяльності для запобігання правопорушенням, а також одержання інформації і документів у межах, визначених законом. Посилання відповідача на частину першу статті 23 Закону № 580-VIII і пункт 6 Положення про Національну поліцію є обґрунтованими та такими, що дають право органам поліції витребовувати певну інформацію у підприємств для виконання покладених на них завдань. Крім того, запрошення посадової особи до приміщення поліції для надання пояснень було оформлено як превентивний поліцейський захід у формі «опитування особи», а не як слідча дія - «допит». Надання пояснень у такому випадку є добровільним, а сам виклик не передбачає правових наслідків у разі неявки. Таким чином, відсутні ознаки процесуального примусу, що могло б свідчити про втручання в підприємницьку діяльність позивача. Також не виявлено порушень при оформленні спірного листа, оскільки поліція у ньому зазначила підстави звернення, норми закону, якими керується, та мету отримання інформації. Щодо посилань позивача на положення статті 93 КПК України, то збирання доказів у кримінальному провадженні здійснюється лише після внесення відповідних відомостей до ЄРДР, тоді як у матеріалах справи відсутні будь-які докази відкриття кримінального провадження чи проведення слідчих (розшукових) дій. Таким чином, дії відповідача були здійснені в межах наданих законом повноважень, з дотриманням встановленого порядку, і не порушили права позивача, у зв'язку з чим відмовив у задоволенні позову в повному обсязі.
В апеляційній скарзі ТОВ «Красногірське» просить скасувати судове рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування апеляційної скарги зазначило, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, а висновки, викладені в рішенні, є передчасними, поверхневими і не відповідають фактичним обставинам справи. Дії відповідача, які полягали у складанні листа-вимоги від 06 вересня 2024 року № 20775-2024, фактично були незаконним збором доказів у позапроцесуальний спосіб без відкриття кримінального провадження. У цьому листі поліція зобов'язала директора товариства надати копії документів щодо користування земельними ділянками та з'явитися до старшого оперуповноваженого для дачі пояснень. Такі дії містять ознаки фактичного допиту та витребування доказів у межах досудового розслідування, однак жодних відомостей до ЄРДР внесено не було, а отже такі дії є порушенням вимог КПК України. Сам факт використання слова «одержувати» в законі, на який посилався відповідач, є синонімічним до «збирати», а тому така вимога щодо подання документів і пояснень є фактичним збором доказової інформації. Запрошення на дачу пояснень у такому вигляді носить ознаки поліцейського заходу, який має елементи примусу та є втручанням у свободу підприємницької діяльності й пересування керівника підприємства. Крім того, суд першої інстанції залишив поза увагою принцип змагальності сторін, оскільки безпідставно відмовив у задоволенні клопотання позивача про витребування ключових доказів - матеріалів, які підтверджують незаконність дій відповідача щодо оперативно-розшукових заходів. Також суд проігнорував обов'язок перевірки меж повноважень поліції щодо збору інформації без дотримання процесуальної форми та не надав належної оцінки тому, що відповідач перевищив свої повноваження, посилаючись на норми, які не регулюють порядок взаємодії з приватними підприємствами у подібних ситуаціях. Апелянт наголосив, що поліція, формуючи вимогу, посилалась на Закон «Про доступ до публічної інформації», однак інформація, яку було витребувано, не стосувалась реалізації владних функцій органу поліції, а отже не підпадала під сферу дії цього закону. Також, відповідно до профільного законодавства, зокрема Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», повноваження щодо перевірки використання земель належать Держгеокадастру та іншим органам, але не поліції.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач підтримав висновки суду першої інстанції. Зазначив, що оскаржуваний лист не є актом індивідуальної дії владного характеру, не породжує правових наслідків для позивача, не є обов'язковим до виконання та не містить ознак примусу. Вказаними діями лише реалізовувалось право поліції на звернення до юридичних осіб у межах профілактичної (превентивної) діяльності, передбаченої Законом України «Про Національну поліцію» та Положенням про Національну поліцію. Викладена у листі інформація не зобов'язує позивача до обов'язкового виконання, а носить виключно інформативний та превентивний характер, оскільки вказане звернення здійснене не в межах кримінального провадження, а з метою з'ясування інформації в порядку поліцейського опитування. Також наголошено, що діяльність поліції щодо отримання інформації здійснюється з дотриманням чинного законодавства, і її реалізація не обмежується лише межами кримінального процесу. При цьому поліція не вимагала примусового виконання зазначених дій, тому не могла порушити права позивача. Апелянт неправильно тлумачить норму частини першої статті 93 КПК України, оскільки та регулює порядок збирання доказів лише у межах кримінального провадження, тоді як спірне звернення було ініційоване не у кримінальному процесі, а в межах загального функціонування органу внутрішніх справ, у тому числі для здійснення моніторингу та реагування на можливі порушення у сфері земельного законодавства. Крім того, апелянт не довів факту порушення своїх прав чи обов'язків у зв'язку з надсиланням листа, а відсутність негативних правових наслідків для позивача виключає можливість визнання дій поліції протиправними.
Не погоджуючись з доводами відзиву, апелянт подав відповідь на відзив, в якій зазначив, що лист, направлений відповідачем, не є простим запитом публічної інформації, а за змістом містить вимоги, які виходять за межі встановлених законом процедур. Така форма взаємодії не передбачена жодним процесуальним законом та не є належною правовою підставою для витребування документів чи виклику посадової особи суб'єкта господарювання. З огляду на це, дії відповідача в межах направлення цього листа є такими, що виходять за межі повноважень, передбачених законодавством, а отже є протиправними. Наданий у матеріалах справи лист відповідача не містить належного правового обґрунтування, підстав, посилань на відповідні статті закону, які б дозволяли вимагати документи в обраній формі.
Апеляційний розгляд справи відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та на основі наявних доказів.
Згідно з частинами першою та другою статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
З метою повного та всебічного встановлення обставин справи, колегією суддів вирішено продовжити на розумний строк її апеляційний розгляд.
Перевіривши повноту встановлення фактичних обставин справ та їх правову оцінку, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, що ТОВ «Красногірське» (код ЄДРПОУ 34223684) є суб'єктом господарювання, зареєстроване 27 квітня 2006 року з основним видом діяльності код КВЕД 01.41 Розведення великої рогатої худоби молочних порід.
06 вересня 2024 року директору позивача вручено лист від 06 вересня 2024 року № 20775-2024 «Про надання інформації», підписаний заступником начальника Золотоніського районного відділу поліції ГУ НП в Черкаській області Андрієм Вергуном. У листі відповідач зазначив, що до Золотоніського районного відділу поліції ГУ НП в Черкаській області на постійній основі надходить інформація та звернення про нецільове та неефективне використання бюджетних коштів під час військового стану посадовими особами органів державної влади, місцевого самоврядування та підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності. Тому з метою виконання обов'язків, покладених на територіальні підрозділи Національної поліції України, керуючись статтею 5, пунктом 5 частини першої статті 18 та підпунктом 1-3 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію», підпунктом 2 пункту 6 Положення про Національну поліцію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2015 року № 877, просив директора ТОВ «Красногірське» у термін до 13 вересня 2024 року надати на його адресу інформацію, а в підтвердження копії документів, на підставі яких позивач використовує земельні ділянки загальною площею 223468 га (засіяні позивачем культурами сояшника та кукурудзи за такими кадастровими номерами: 7110400000:02:001:0501 (площею 10,001 га, комунальна власність, цільове призначення для розміщення будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об'єктів енергогенеруючих підприємств, установ і організацій), 7110400000:02:001:0300 (площа 6,3295 га, комунальна власність, цільове призначення для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об'єктів енергогенеруючих підприємств, установ і організацій), 7110400000:02:001:0050 (площа 6,0163 га, державна власність, цільове призначення для дослідних та навчальних цілей). У разі необхідності, просив надати копії інших документів, в яких виникне необхідність за даним фактом. Також, керуючись статтями 29, 31, 33 Закону України «Про Національну поліцію», просив з'явитися директора позивача 13 вересня 2024 року об 11 год. 00 хв. до старшого оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Золотоніського районного відділу поліції ГУНП в Черкаській області Хиля В.В. за адресою: місто Золотоноша, вулиця Січова, 3, кабінет № 301, тел. моб. 0972157233, - для надання пояснень за фактом використання вищевказаних земельних ділянок. У листі посилався на пункт 5 частини другої статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації», згідно з яким не може бути обмежено доступ до певної інформації, що стосується отримання і користування державними або комунальними коштами чи майном. Зазначив, що у разі виникнення питань під час надання відповіді, звертатись до виконавця запиту. Висловив вдячність за плідну співпрацю в рамках взаємодії державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності щодо забезпечення реалізації державної політики у сфері боротьби зі злочинністю.
Не погоджуючись із зазначеними діями відповідача, позивач звернувся до суду.
Колегія суддів, переглядаючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, враховує наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 1 Закону України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII) Національна поліція України (поліція) це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
У статті 2 Закону № 580-VIII визначені завдання поліції. Так, завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах:
1) забезпечення публічної безпеки і порядку;
2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави;
3) протидії злочинності;
4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.
Відповідно до частини першої статті 8 Закону № 580-VIII поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Щодо норм законодавства, якими відповідач керувався та посилався у вказаному листі як на підставу для отриманні від позивача інформації, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13 січня 2011 року № 2939-VI (далі - Закон № 2939-VI) метою цього Закону є забезпечення прозорості та відкритості суб'єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації.
Цей Закон не поширюється на відносини щодо отримання інформації суб'єктами владних повноважень при здійсненні ними своїх функцій, а також на відносини у сфері звернень громадян, які регулюються спеціальним законом.
Згідно із статтю 10 і 13 Закону № 2939-VI кожна особа має право: 1) знати у період збирання інформації, але до початку її використання, які відомості про неї та з якою метою збираються, як, ким і з якою метою вони використовуються, передаються чи поширюються, крім випадків, встановлених законом; 2) доступу до інформації про неї, яка збирається та зберігається; 3) вимагати виправлення неточної, неповної, застарілої інформації про себе, знищення інформації про себе, збирання, використання чи зберігання якої здійснюється з порушенням вимог закону; 4) на ознайомлення за рішенням суду з інформацією про інших осіб, якщо це необхідно для реалізації та захисту прав та законних інтересів; 5) на відшкодування шкоди у разі розкриття інформації про цю особу з порушенням вимог, визначених законом.
Обсяг інформації про особу, що збирається, зберігається і використовується розпорядниками інформації, має бути максимально обмеженим і використовуватися лише з метою та у спосіб, визначений законом.
Розпорядники інформації, які володіють інформацією про особу, зобов'язані: 1) надавати її безперешкодно і безкоштовно на вимогу осіб, яких вона стосується, крім випадків, передбачених законом; 2) використовувати її лише з метою та у спосіб, визначений законом; 3) вживати заходів щодо унеможливлення несанкціонованого доступу до неї інших осіб; 4) виправляти неточну та застарілу інформацію про особу самостійно або на вимогу осіб, яких вона стосується.
Зберігання інформації про особу не повинно тривати довше, ніж це необхідно для досягнення мети, задля якої ця інформація збиралася.
Відмова особі в доступі до інформації про неї, приховування, незаконне збирання, використання, зберігання чи поширення інформації можуть бути оскаржені.
Розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: 1) суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання; 2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів; 3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків; 4) суб'єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них; 5) юридичні особи публічного права, державні/комунальні підприємства або державні/комунальні організації, що мають на меті одержання прибутку, господарські товариства, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) прямо чи опосередковано належать державі та/або територіальній громаді, - щодо інформації про структуру, принципи формування та розмір оплати праці, винагороди, додаткового блага їх керівника, заступника керівника, особи, яка постійно або тимчасово обіймає посаду члена виконавчого органу чи входить до складу наглядової ради.
До розпорядників інформації, зобов'язаних оприлюднювати та надавати за запитами інформацію, визначену в цій статті, у порядку, передбаченому цим Законом, прирівнюються суб'єкти господарювання, які володіють: 1) інформацією про стан довкілля; 2) інформацією про якість харчових продуктів і предметів побуту; 3) інформацією про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, що сталися або можуть статися і загрожують здоров'ю та безпеці громадян; 4) іншою інформацією, що становить суспільний інтерес (суспільно необхідною інформацією).
На розпорядників інформації, визначених у пунктах 2, 3, 4 частини першої та в частині другій цієї статті, юридичних осіб публічного права з числа розпорядників інформації, визначених у пункті 5 частини першої цієї статті, вимоги цього Закону поширюються лише в частині надання відповідної інформації за запитами.
Усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом.
Виходячи зі змісту статей 2, 10 і 13 Закону № 2939-VI, позивач не є розпорядником публічної інформації щодо документів, які запитувались відповідачем, а останній не відноситься до запитувачів інформації, якими не можуть бути суб'єкти владних повноважень.
Отже, посилання відповідача на норми цього закону є юридично неспроможними.
Щодо витребування інформації з документами та надання пояснень директором ТОВ «Красногірське» в приміщенні районного відділу поліції слід зазначити наступне.
Відповідно до частини першої статті 5 Закону № 580-VIII поліція у процесі своєї діяльності взаємодіє з органами правопорядку та іншими органами державної влади, а також органами місцевого самоврядування відповідно до закону та інших нормативно-правових актів.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 18 Закону № 580-VIII поліцейський зобов'язаний зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків.
Підпунктами 1-3 частини першої статті 23 Закону № 580-VIII, яка регулює основні повноваження поліції, встановлено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань:
1) здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень;
2) виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення;
3) вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.
Згідно з підпунктом 2 пункту 6 Положення про Національну поліцію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2015 року № 877, Національна поліція для виконання покладених на неї завдань має право одержувати в установленому законодавством порядку від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та їх посадових осіб, а також громадян та їх об'єднань інформацію, документи і матеріали, необхідні для виконання покладених на неї завдань.
Отже, у межах, покладених на відповідача законодавством обов'язків, повноважень та завдань, зокрема протидії злочинності, він має право одержувати в установленому законодавством порядку від підприємств та їх посадових осіб інформацію, документи і матеріали, необхідні для виконання покладених на неї завдань.
При цьому, частиною першою статті 27 Закону № 580-VIII встановлено, що поліція має безпосередній оперативний (у тому числі автоматизований) доступ до інформації та інформаційних ресурсів інших органів державної влади за обов'язковим дотриманням Закону України «Про захист персональних даних».
В розділі V закону йдеться про поліцейські заходи.
Згідно з частинами першою-четвертою статті 29 Закону № 580-VIII, яка передбачає вимоги до поліцейського заходу, поліцейський захід - це дія або комплекс дій превентивного або примусового характеру, що обмежує певні права і свободи людини та застосовується поліцейськими відповідно до закону для забезпечення виконання покладених на поліцію повноважень.
Поліцейський захід застосовується виключно для виконання повноважень поліції. Обраний поліцейський захід має бути законним, необхідним, пропорційним та ефективним.
Обраний поліцейський захід є законним, якщо він визначений законом. Поліцейському заборонено застосовувати будь-які інші заходи, ніж визначені законами України.
Обраний поліцейський захід є необхідним, якщо для виконання повноважень поліції неможливо застосувати інший захід або його застосування буде неефективним, а також якщо такий захід заподіє найменшу шкоду як адресату заходу, так і іншим особам.
За приписами частини першої-третьої статті 30 Закону № 580-VIII поліція для виконання покладених на неї завдань вживає заходів реагування на правопорушення, визначені Кодексом України про адміністративні правопорушення та Кримінальним процесуальним кодексом України, на підставі та в порядку, визначених законом.
Поліція для охорони прав і свобод людини, запобігання загрозам публічній безпеці і порядку або припинення їх порушення також застосовує в межах своєї компетенції поліцейські превентивні заходи та заходи примусу, визначені цим Законом.
Поліція для виконання покладених на неї завдань може застосовувати інші заходи, визначені окремими законами.
Відповідно до статті 31 Закону № 580-VIII поліція може застосовувати такі превентивні заходи: 1) перевірка документів особи; 2) опитування особи; 3) поверхнева перевірка і огляд; 4) зупинення транспортного засобу; 5) вимога залишити місце і обмеження доступу до визначеної території; 6) обмеження пересування особи, транспортного засобу або фактичного володіння річчю; 7) проникнення до житла чи іншого володіння особи; 8) перевірка дотримання вимог дозвільної системи органів внутрішніх справ; 9) застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису; 10) перевірка дотримання обмежень, установлених законом стосовно осіб, які перебувають під адміністративним наглядом, та інших категорій осіб; 11) поліцейське піклування.
Під час проведення превентивних поліцейських заходів поліція зобов'язана повідомити особі про причини застосування до неї превентивних заходів, а також довести до її відома нормативно-правові акти, на підставі яких застосовуються такі заходи.
Отже, витребування інформації та документів без відкриття кримінальної справи чи справи про адміністративне правопорушення не належить до заходів реагування чи превентивних заходів в розумінні статей 30 і 31 Закону № 580-VIII.
Для опитування особи, процедура якого регламентована статтею 33 Закону № 580-VIII, в листі від 06 вересня 2024 року № 20775-2024 необхідно було зазначити про причини застосування до особи превентивного заходу та довести до її відома (частина друга статті 31 Закону № 580-VIII).
Отже, зміст листа від 06 вересня 2024 року № 20775-2024 про надання інформації та документів не ґрунтується на вимогах Закону № 580-VIII та Закону № 2939-VI.
Враховуючи викладене, а також встановлені обставини справи щодо направлення листа № 20775-2024, який містив вимогу надати інформацію, документи та пояснення, без достатніх правових підстав, суд дійшов висновку, що така дія не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, зокрема Закону № 580-VIII, а також суперечить принципу дії публічної влади в межах повноважень та у спосіб, визначений законом (частина друга статті 19 Конституції України).
Відповідно до частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про, зокрема визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій.
З огляду на виявлену неправомірність подібної практики, суд вважає, що існує реальна загроза повторення таких дій у майбутньому, що створює необхідність у застосуванні превентивного способу захисту, передбаченого частиною другою статті 245 КАС України.
Отже, наявні підстави для задоволення позовної вимоги про зобов'язання суб'єкта владних повноважень, яким є Золотоніський районний відділ поліції ГУ НП в Черкаській області, утриматися від дій, які полягають у вимозі до посадової особи позивача надавати інформацію, копії документів та надавати пояснення оперуповноваженому кримінальної поліції цього відділу без реєстрації кримінального провадження в Єдиному реєстрі досудових розслідувань.
Оскільки висновки, викладені в рішенні суду першої інстанції, не відповідають фактичним обставинам справи та ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального права, то відповідно до статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.
Сплачений судовий збір за подачу позовної заяви та апеляційної скарги відповідно до статті 139 КАС України підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, який виступав відповідачем у даній справі.
З наявних в матеріалах справи квитанцій вбачається, що позивачем сплачено судовий збір: за подачу адміністративного позову в розмірі 3 028, 00 грн відповідно до платіжної інструкції від 10 вересня 2024 року № 888; за подачу апеляційної скарги в розмірі 4 542, 00 грн відповідно до платіжної інструкції від 22 листопада 2024 року № 2787.
Тому, на користь позивача підлягає стягненню сума сплаченого судового збору у розмірі 7 570 грн, з яких 3 028, 00 грн за подання позовної заяви та 4 542, 00 грн за подання апеляційної скарги.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 317, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Красногірське» задовольнити.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2024 року скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Визнати протиправними дії щодо складання Золотоніським районним відділом поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області листа від 06 вересня 2024 року № 20775-2024 про зобов'язання директора товариства з обмеженою відповідальністю «Красногірське» надати інформацію та копії документів на використання земельних ділянок і з'явитися до старшого оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Золотоніського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області для дачі пояснень.
Зобов'язати Золотоніський районний відділ поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області утриматися від дій, які полягають у вимозі до директора товариства з обмеженою відповідальністю «Красногірське» надавати інформацію, копії документів та надавати пояснення оперуповноваженому кримінальної поліції Золотоніського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області без реєстрації кримінального провадження в Єдиному реєстрі досудових розслідувань.
Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Красногірське» (адреса: 19973, Черкаська область, Золотоніський район, село Антипівка, вулиця Незалежності, будинок 124, код ЄДРПОУ 34223684) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Черкаській області (адреса: 18015, Черкаська область, місто Черкаси, вулиця Смілянська, будинок 57, код ЄДРПОУ 40108667) суму сплаченого судового збору у розмірі 7 570, 00 грн (сім тисяч п'ятсот сімдесят гривень нуль копійок).
Постанова набирає законної сили з дати ухвалення та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач: Черпак Ю.К.
Судді: Кобаль М.І.
Штульман І.В.