П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
08 вересня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/4614/25
Перша інстанція: суддя Бутенко А.В.,
повний текст судового рішення
складено 20.03.2025, м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Федусика А.Г.,
суддів - Семенюка Г.В., Шляхтицького О.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 березня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області , Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
У лютому 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - ГУПФУ в Одеській області), Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - ГУПФ в Житомирській області) та просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення ГУПФУ в Житомирській області №14850006707 від 29 березня 2024 року, рішення ГУПФУ в Одеській області № 142850006707 від 05 вересня 2024 року щодо відмови в призначенні пенсії ОСОБА_1 зі зменшенням пенсійного віку на 10 років відповідно до статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;
- зобов'язати ГУПФУ в Житомирській області призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію зі зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на 10 років відповідно до статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з дати звернення із заявою про призначення пенсії, тобто з 21 березня 2024 року.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20 березня 2025 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення ГУПФУ в Житомирській області №142850006707 від 28.03.2024 року.
Визнано протиправним та скасовано рішення ГУПФУ в Одеській області №142850006707 від 05.09.2024 року.
Зобов'язано ГУПФУ в Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 21.03.2024 року про призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, відповідно до ст.26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та ст.55 Закону України “Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням висновків суду в цій справі.
В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим апелянт просив його скасувати та ухвалити нове про відмову в позові повністю.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
З матеріалів справи, а саме з прохальної частини апеляційної скарги вбачається, що рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині задоволених позовних вимог, а тому, з врахуванням наведеного, колегія суддів переглядає рішення суду першої інстанції лише в цій частині.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 21.03.2024 року звернувся до територіальних органів ПФУ із заявою про призначення дострокової пенсії за віком відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Подану заяву за принципом екстериторіальності (відповідно до постанови правління Пенсійного фонду України від 16 грудня 2020 року №25-1) розглянуто ГУПФУ в Житомирській області.
Рішенням ГУПФУ в Житомирській області №142850006707 від 28.03.2024 року відмовлено у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку.
Так, до страхового стажу не зараховано період проходження військової служби відповідно довідки від 23.01.2018 №4/2, виданої ІНФОРМАЦІЯ_1 з 31.10.1982 по 22.11.1984, оскільки відсутні підстави видачі даного документу.
Також, до уваги не взято довідку від 10.12.1992 №614/8, яка видана Військовою частиною НОМЕР_1 , про проходження спеціальних зборів по ліквідації на Чорнобильській АЕС з 27.06.1986 по 23.08.1986, оскільки відсутні підстави видачі даного документу.
Страховий стаж особи становить 12 років 06 місяців 07 днів.
Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України ,,Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у зв'язку з відсутністю первинних документів про участь у ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС у 1986 році та відсутністю необхідного страхового стажу.
27.08.2024 року позивач повторно звернувся до територіальних органів ПФУ із заявою про призначення дострокової пенсії за віком відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Рішенням ГУПФУ в Одеській області №142850006707 від 05.09.2024 року відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до ст.55 вказаного Закону за відсутності первинних документів про участь у ліквідації наслідків аварії на АЕС у 1986 році.
Результати розгляду документів, доданих до заяви:
До уваги не взято довідку від 10.12.1992 №614/8, видану Військовою частиною НОМЕР_1 , про проходження спеціальних зборів по ліквідації аварії на АЕС з 27.06.1986 по 23.08.1986, оскільки відсутні підстави видачі даного документу. Дні виїзду в зону не відображені.
Страховий стаж особи становить 15 років 05 місяців 20 днів.
Страховий стаж особи, з урахуванням періоду ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку (п.3-1 розділу XV Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» ) становить 16 років 06 місяців 27 днів.
За доданими документами до стажу роботи не зараховано:
- період проходження строкової військової служби згідно довідки від 23.01.2018 №4/2, виданої ІНФОРМАЦІЯ_1 з 31.10.1982 по 22.11.1984, оскільки відсутня підстава видачі довідки;
- період ведення підприємницької діяльності 01.01.2008 року по 30.04.2024 року, оскільки відсутня інформація про нарахування та сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в реєстрі застрахованих осіб Державного загальнообов'язкового державного соціального страхування індивідуальних відомостей про застраховану особу за формою ОК-5.
Вважаючи такі рішення відповідачів протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції, суд 1-ї інстанції виходив з того, що відмова пенсійного органу у призначенні пенсії із зменшенням пенсійного віку у зв'язку з тим, що відсутні підстави видачі довідки від 10.12.1992 №614/8, яка видана Військовою частиною НОМЕР_1 про проходження спеціальних зборів по ліквідації на Чорнобильській АЕС з 27.06.1986 по 23.08.1986 року, та довідки від 23.01.2018 року №4/2, виданої ІНФОРМАЦІЯ_1 з 31.10.1982 по 22.11.1984 роки, є протиправною.
Також суд дійшов висновку, що ефективним способом захисту права позивача є зобов'язання ГУПФУ в Житомирській області повторно розглянути заяву позивача від 21.03.2024 року про призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до ст.26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та ст.55 Закону України “Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням висновків суду в цій справі.
Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції і вважає їх такими, що відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України, з огляду на таке.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями ст.2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно з ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Відповідно дост.1 Закон України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII(далі - Закон №1788-XII), громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Основні положення щодо реалізації соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначає Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-XII (далі - Закон №796-ХІІ).
Статтею 49 Закону №796-ХІІ визначено, що пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді а) державні пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Умови призначення пенсії за віком встановлено статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
Зокрема, ч.1 ст.26 Закону №1058-IV визначено, що починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Відповідно до абзацу 1 пункту 1 частини 1 статті 55 Закону №796-ХІІ, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 року незалежно від кількості робочих днів, а з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №1058-IV затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок №22-1).
Відповідно до підпункту 7 пункту 2.1 розділу II Порядку №22-1, при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону №796-ХІІ, до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку: учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС: довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року № 122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою виконувались роботи у зоні відчуження; посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Згідно ч.ч.1, 3, 4 ст.65 Закону №796-ХІІ учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України.
Документами, які підтверджують статус громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи та надають право користуватися пільгами, встановленими цим Законом, є посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи".
Видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади. Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій. Порядок видачі посвідчень встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 2 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що затверджений Постановою КМУ від 20.01.1997 року №51 (далі - Порядок №51 в редакції, чинній станом на дату видачі дубліката посвідчення від 03.03.2018 року) передбачено, що посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами й компенсаціями, встановленими Законом №796-ХІІ, іншими актами законодавства.
Відповідно до абз.1 п.3 Порядку №51, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 р. - незалежно від кількості робочих днів, з 1 липня 1986 р. до 31 грудня 1986 р. - не менше 5, а у 1987 році - не менше 14 календарних днів, віднесеним до категорії 2, видаються посвідчення синього кольору, серія А.
В пункті 10 Порядку №51 зазначено, що посвідчення видаються: учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС на підставі одного з таких документів:
а) посвідчення про відрядження в зону відчуження;
б) військового квитка і довідки командира військової частини або архіву про участь у ліквідації наслідків аварії у зоні відчуження;
в) довідки про підвищену оплату праці в зоні відчуження (із зазначенням кількості днів і населеного пункту).
Згідно п.11 Порядку №51 у разі втрати або псування посвідчення замість нього видається дублікат на підставі раніше поданих документів, зазначених у пункті 10 цього Порядку, а також особистої заяви (з поясненням обставин втрати або псування посвідчення і зазначенням його номера і дати видачі) та публікації в пресі повідомлення про визнання втраченого посвідчення недійсним.
Згідно ч.2 ст.24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Тобто, до страхового стажу зараховується виключно період, за який особою було сплачено страховий внесок в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Порядок організації ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - Реєстр застрахованих осіб) та порядок надання інформації з Реєстру застрахованих осіб затверджено Положенням про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 18.06.2014р. №10-1 (надалі Положення №10-1).
Пунктами 1-4 розділу 4 Положення №10-1 визначено, що Реєстр застрахованих осіб складається з облікових карток, які включають дані, визначені ч.3 ст.20 Закону та ч.3 ст.21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
До облікових карток Реєстру застрахованих осіб вносяться відомості про фізичних осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню відповідно до законодавства, та інша інформація, необхідна для обчислення, призначення та здійснення страхових виплат за окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, а саме: персоніфіковані відомості про застрахованих осіб та інформація про нарахування страхових внесків, про трудовий та страховий стаж, особливі умови праці, які дають право на пільги в пенсійному забезпеченні та із загальнообов'язкового державного соціального страхування, період, який відповідно до законодавства зараховується до страхового стажу без сплати страхових внесків, кількість календарних днів перебування у трудових та цивільно-правових відносинах, проходження служби за відповідний місяць, що подаються страхувальниками у складі звітності; відомості про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомога та компенсація, на які нараховано і з яких сплачено страхові внески), що подаються роботодавцями, - підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та органами, які виплачують грошове забезпечення, допомогу та компенсацію відповідно до законодавства; відомості про облік стажу окремих категорій осіб відповідно до законодавства; відомості про фізичних осіб - підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність; відомості про нарахування страхових внесків та єдиного внеску фізичними особами - підприємцями та особами, які провадять незалежну професійну діяльність; відомості про суми добровільних внесків, передбачених договором про добровільну участь, які підлягають сплаті, та одноразової сплати особою єдиного внеску за попередні періоди, в яких особа не підлягала загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; відомості про суми доплати до мінімального страхового внеску відповідно до ч.3 ст.24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»; відомості електронних пенсійних справ, включаючи інформацію про паспортні дані пенсіонера та його місце проживання; копії документів, на підставі яких призначено пенсію (щомісячне довічне грошове утримання, допомогу на поховання тощо) та проводиться її виплата; інша інформація, з урахуванням якої визначаються розмір призначеної пенсії та розмір пенсії до виплати з часу її призначення до закриття пенсійної справи; інформація про членів сім'ї застрахованої особи, які знаходяться на її утриманні, та її дітей; періоди страхового стажу на основі сплати страхових внесків та єдиного внеску системи обліку сплати страхових внесків; інформація щодо виплат за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, включаючи дані про підставу (дата та вид страхового випадку), дати початку та закінчення здійснення виплат за окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування виплат, їх вид, суми виплат; інформація про звернення громадян до органів Пенсійного фонду України, включаючи дані про надання особам електронних послуг відповідно до Положення про організацію прийому та обслуговування осіб, які звертаються до органів Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.07.2015р. №13-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.08.2015р. №991/27436 (відомості веб-порталу електронних послуг Пенсійного фонду України); інформація про фізичних осіб, які сплачують/за яких сплачують страхові внески до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; відомості про надання третім особам інформації з Реєстру застрахованих осіб, що стосується такої застрахованої особи.
Відомості до Реєстру застрахованих осіб, зміни, уточнення до них вносяться в електронній формі в автоматичному режимі на підставі: звітності, що подається страхувальниками до Пенсійного фонду України, відомостей центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
У разі припинення страхувальника зміни та уточнення до відомостей Реєстру застрахованих осіб вносяться на підставі відомостей, поданих правонаступником.
У разі припинення або зняття з обліку у фіскальних органах страхувальника без визначення правонаступника зміни та уточнення до відомостей Реєстру застрахованих осіб вносяться відповідно до рішення суду, що набрало законної сили.
Внесення змін до відомостей про застраховану особу в Реєстрі застрахованих осіб відповідно до рішення суду, що набрало законної сили, здійснюється територіальними органами Пенсійного фонду України на підставі наказу керівника відповідного органу у десятиденний строк після надходження (надання особою) рішення суду.
З аналізу приписів п.2.1 Порядку №22-1 вбачається, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року №122.
При цьому, пенсіонер додатково може надавати органу Пенсійного фонду України й інші довідки або ж первинні документи, в який міститься інформація щодо періоду роботи, населеного пункту чи об'єкту, в якому особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Як вірно зазначив суд 1-ї інстанції, єдиним документом, що підтверджує статус ліквідатора наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та надає право користування пільгами, встановленими Законом №796-ХІІ, зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення "учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС", в той час як довідка про період участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.02.2018 у справі №344/9789/17, від 24.10.2019 у справі №152/651/17, від 25.11.2019 у справі №464/4150/17, від 27.04.2020 у справі №212/5780/16-а, від 18.06.2020 у справі №591/4104/16-а, від 02.03.2021 у справі № 345/1831/17.
Тобто, видавши позивачу посвідчення серії А категорії 2 (учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986), держава в особі Одеської обласної державної адміністрації визнала, що ОСОБА_1 працював саме в зоні відчуження у 1986 році.
Отже, законодавець встановив перелік документів, що підтверджують участь особи у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, який не обмежується лише довідкою форми № 122, а навпаки такий факт може бути підтверджений будь-якими первинними документами.
Документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом, є посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи".
Такі документи, як довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, відповідно до статті 15 Закону №796-XII є лише підставою для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Таким чином, суд вважає, що факт участі позивача у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС впродовж вказаного періоду вже встановлений відповідним уповноваженим державою органом та не може бути переоцінений Пенсійним управлінням, до дискреційних повноважень якого у спірних правовідносинах належить виключно прийняття рішення про призначення пенсії особам, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС на підставі поданих документів.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24 липня 2018 року у справі № 524/2062/17.
Відтак, з урахуванням того, що саме Одеською обласною державної адміністрацією проводилася перевірка поданих документів та з'ясовувалося у межах своєї компетенції питання щодо наявності підстав для встановлення такого статусу, відповідно провина у випадку помилковості покладається на державний орган, який проводив таку перевірку.
Аналогічної правової позиції дотримується Європейський суд, що знайшло своє відображення у п.п.30-36 рішення по справі Бігаєва проти Греції від 28 травня 2009 року, скарга №26713/05.
Щодо не зарахування періоду проходження строкової військової служби згідно довідки від 23.01.2018 №4/2, виданої ІНФОРМАЦІЯ_1 з 31.10.1982 по 22.11.1984, оскільки відсутня підстава видачі довідки, колегія суддів наголошує, що частиною третьою статті 44 Закону №1058-IV врегульовано, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Пунктом 2 частини 1 статті 64 Закону №1058-IV встановлено, що виконавча дирекція Пенсійного фонду та її територіальні органи мають право: проводити планові та позапланові перевірки у порядку, передбаченому законом.
Згідно із частиною 1 статті 101 Закону України “Про пенсійне забезпечення» органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Тобто, правом вимагати додаткові документи від підприємств, організацій і окремих осіб наділені лише органи, що призначають пенсії, а не особи, яким призначається пенсія. У разі сумніву у наданих для призначення пенсії документів, зокрема й період проходження строкової військової служби, відповідач має право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Резюмуючи усе вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду 1-ї інстанції, що з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача слід визнати протиправним та скасувати рішення ГУПФУ в Житомирській області № 142850006707 від 28.03.2024 року, а також рішення ГУПФУ в Одеській області №142850006707 від 05.09.2024 року.
Також, апеляційний суд погоджується з висновком суду 1-ї інстанції, що належним та ефективним способом захисту права позивача є зобов'язання пенсійного органу повторно розглянути заяву позивача, з урахуванням висновків суду.
Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо спірних правовідносин.
Доводи апеляційної скарги, яким була дана оцінка в мотивувальній частині рішення, ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 березня 2025 року без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Суддя-доповідач А.Г. Федусик
Судді Г.В. Семенюк О.І. Шляхтицький