П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
08 вересня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/3855/25
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Скрипченка В.О.,
суддів Коваля М.П. та Осіпова Ю.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2025 року (суддя Юхтенко Л.Р., м. Одеса, повний текст рішення складений 28.04.2025) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії,-
06 лютого 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому просила:
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови у листі від 04.02.2025 р. №2818-1512/Ш-02/8-1500/25 у застосуванні заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески, за 2020-2022 роки при призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити ОСОБА_1 з 20 грудня 2023 року розрахунок та виплату пенсії за віком із застосуванням заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», тобто за три роки, що передують року звернення з заявою про призначення пенсії за віком за 2020-2022 роки з урахуванням вже отриманих сум пенсії.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2025 року адміністративний позов задоволений.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне з'ясування обставин справи та порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
Свою апеляційну скаргу мотивує тим, що Головним управлінням здійснювалося саме переведення позивача на пенсію за віком на умовах, передбачених Законом №1058-ІV, а не первинне призначення пенсії.
Апелянт звертає увагу, що при переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в ч. 1 ст. 40 Закону №1058-ІV, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховується під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
З огляду на викладене апелянт вважає, що позивачці при переведенні з пенсії за вислугу років на пенсію за віком за нормами ч. 2 ст. 42, ч. 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» правомірно застосовано показник середнього заробітку по Україні за 2014-2016 роки.
Позивачка надіслала до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Справа розглянута судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження.
Апеляційним судом справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до статті 311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах поданої скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджено паспортом громадянина України серія НОМЕР_1 .
Відповідно до записів у трудовій книжці НОМЕР_2 позивачка працювала у сфері освіти. Пенсійним органом 02.09.2014 року їй було призначено пенсію за вислугу років на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення», як працівнику освіти.
Відповідно до даних з індивідуальних відомостей про застраховану особу та записів у трудовій книжки, позивачка продовжила працювати.
Також із матеріалів пенсійної справи вбачається, що позивачка подала до Головного управління ПФУ в Одеській області встановленого зразка заяву за призначенням/перерахунком пенсії від 20.12.2023 року за №1463, в який просила призначити їй пенсію за віком.
Рішенням Головного управління ПФУ в Одеській області 951330128277 від 21.12.2023 року позивачці призначено пенсію за віком за Законом №1058 з 20.12.2023 року, при цьому показник середньої заробітної плати враховувався за 2014-2016 роки.
У зв'язку з цим позивачка через свого представника звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою, в якій просила при призначенні пенсії за віком врахувати середню заробітну плату (доходу) в середньому на одну застраховану особу в цілому в України, з якої сплачено страхові внески за 2020,2021 та 2022 роки.
Проте листом від 04.02.2025 року відповідач повідомив, що оскільки позивачу з 2014 році була призначена пенсія за вислугу років, пенсійним органом переведено позивачку на пенсію за віком та правомірно врахований показник середньої заробітної плати за 2014-2016 роки.
Не погодившись з такими діями відповідача позивачка звернулася до суду з цим позовом.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що у випадку позивачки мало місце призначення іншого виду пенсії за іншим законом, ніж за яким їй призначалася пенсія уперше, а тому Управління мало врахувати показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії за віком згідно Закону №1058-IV.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Так, відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV) визначено принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Частиною 1 ст. 9 Закону №1058-ІV встановлено, що в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
За приписами ч.1 ст.10 вказаного Закону передбачено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII (далі - Закон №1788-XII), за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
Матеріалами пенсійної справи підтверджено, що у 2014 році позивачу була призначена пенсія за вислугу років на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення», як працівнику освіти. Також сторонами не оспорюється, що позивач продовжила працювати та по досягненню пенсійного віку, позивач подала заяву за призначенням/перерахунком пенсії, в якій просила призначити пенсію за віком на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до ч. 3 ст. 45 Закону №1058-ІV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Враховуючи вказані норми права, суд зазначає, що ч. 3 ст. 45 Закону №1058-ІV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії на інший, призначеної саме за цим Законом.
Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом №1058-ІV, однак у випадку із заявою позивача мало місце призначення пенсії за іншим законом.
Як підтверджено матеріалами справи, позивачу було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», який передбачає інші підстави та порядок призначення вказаної пенсії, а за призначенням пенсії відповідно до Закону №1058-ІV позивачка звернулася 07.11.2023 року вперше.
За приписами частини 2 статті 40 Закону України від 09.07.2003 року №1058-IV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується ПФУ за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
За правилами частини 3 статті 45 Закону України від 09.07.2003 року №1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший у пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами ПФУ.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Разом з цим, аналіз статті 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV дає підстави для висновку, що питання нарахування та виплати пенсії за вислугою років, яка була призначена позивачці, не входить до правового регулювання Закону №1058-ІV, а визначається виключно Законом №1788-ХІІ, який є спеціальним видом пенсії для конкретно визначеного кола осіб.
Таким чином, звернувшись до органу пенсійного фонду з заявою про призначення пенсії за віком, позивачка використала право на призначення пенсії в солідарній системі відповідно до Закону №1058-IV вперше.
Отже, особі, якій до досягнення загального пенсійного віку була призначена та виплачувалась пенсія іншого виду і на підставі іншого Закону, при зверненні з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV у зв'язку з досягненням такого віку пенсія повинна обраховуватись на підставі положень статті 40 Закону №1058-IV як вперше призначена.
Аналогічне спірне питання також було предметом розгляду у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі №577/2576/17, де Велика Палата Верховного Суду визначила, що при зверненні особи, якій було призначено пенсію за вислугу років у порядку Закону №1788-ХІІ, до територіальних органів ПФУ із заявою про призначення пенсії за віком на підставі Закону №1058-IV має місце саме призначення такого виду пенсії, а не переведення згідно з частиною третьою статті 45 зазначеного Закону, яка безпосередньо визначає порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший вид пенсії. Крім того, Суд також зауважив на тому, що статтею 9 Закону №1058-IV не передбачено такого виду пенсії, як пенсія за вислугу років.
Підсумовуючи, слід дійти висновку, що частиною 3 статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» установлюється порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом в постанові від 31 січня 2025 року у справі №200/1478/24.
У випадку позивачки мало місце призначення іншого виду пенсії за іншим законом, а тому колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що Управління мало врахувати показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії за віком згідно Закону №1058-IV.
Статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно із ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
Згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Резюмуючи все вищевикладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи. Доводи апеляційної скарги не містять належних чи переконливих аргументів, які б спростовували висновки суду першої інстанції про задоволення адміністративного позову. Адже суд першої інстанції правильно та повно з'ясував усі обставини справи та надав їм юридичну оцінку.
Згідно з пунктом першим частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відтак, апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 292, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає відповідно до ч. 6 ст. 12, ст. 257 та ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя-доповідач В.О.Скрипченко
Суддя М.П.Коваль
Суддя Ю.В.Осіпов