П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
08 вересня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/2641/25
Перша інстанція: суддя Тарасишина О.М.,
повний текст судового рішення
складено 14.03.2025, м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді -Кравченка К.В.,
судді -Джабурія О.В.,
судді -Вербицької Н.В.,
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року по справі за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) про зобов'язання нарахування та виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,-
20.01.2025 ОСОБА_1 (надалі позивач) звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ), в якому просила суд:
- визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) стосовно несвоєчасного остаточного розрахунку при звільненні;
- зобов'язати НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити на середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні зі служби за період з 03.02.2024 по 30.11.2024 включно, у відповідності до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100.
В обґрунтування позову позовних вимог позивач вказувала, що 03.02.2024 вона була звільнена з військової служби, але остаточний розрахунок був проведений 30.11.2024 на виконання постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 30.09.2024 у справі №420/7053/24 та рішення Одеського окружного адміністративного суду від 8.06.2024 у справі №420/7052/24 залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 25.10.2024. Проте, відповідач, здійснивши остаточний розрахунок, не провів нарахування та виплату середнього грошового забезпечення за час несвоєчасного розрахунку при звільненні. Відмовлено у нарахуванні та виплаті середнього грошового забезпечення за час несвоєчасного розрахунку при звільненні також було і листом від 20.01.2025, наданим за заяву позивача від 27.12.2024.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 14.03.2025, ухваленим в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження, задоволений позов ОСОБА_1 :
- визнана протиправною бездіяльність НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військової частини НОМЕР_2 ) відносно ОСОБА_1 стосовно несвоєчасного остаточного розрахунку при звільненні;
- зобов'язано НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні зі служби за період з 03.02.2024 по 30.11.2024 включно, у відповідності до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, військова частина НОМЕР_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, оскільки вважає, що неправильним застосуванням норм Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП), зокрема статей 116-117 КЗпП, як норм загального права в даному спорі, так як військова служба (в т.ч. виплата грошового забезпечення та інших виплат військовослужбовцям) не є об'єктом регулювання трудовим законодавством.
Також апелянт вказує, що цій справі загальний розмір належних позивачеві сум при звільненні виплат складав 614155,34 гривень, з яких: грошове забезпечення 324453,2 гривень (53%) та допомога на оздоровлення з перерахунком грошового забезпечення 289702,14 гривень (47%).
Апелянт вважає, що при вирішенні справи суд першої інстанції мав врахувати такі обставини, як розмір недоплаченої суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, обставини за яких було встановлено наявність заборгованості, дії відповідача щодо її виплати.
Позивач своїм процесуальним правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, але надав додаткові пояснення щодо складу грошового забезпечення для обчислення середньоденного розміру грошового забезпечення для нарахування та виплати середнього заробітку (грошового забезпечення) за час затримки розрахунку при звільненні.
Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Суд першої інстанції встановив та з матеріалів справи вбачається, що відповідно до витягу з наказу начальника НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) від 03.02.2024 №75-ос капітана юстиції ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас, виключено зі списків особового складу військової частини та усіх видів грошового забезпечення.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28.06.2024 у справі №420/7052/24, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 25.10.2024 (ЄДРСР №120062479, №122661974) частково задоволений позов ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ):
- визнана протиправною бездіяльність НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) щодо не проведення нарахування грошового забезпечення ОСОБА_1 з 29.01.2020 по 19.05.2023 з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року;
- зобов'язано НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 здійснити ОСОБА_1 провести перерахунок грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення), інших виплат, які розраховуються з урахуванням посадового окладу, з 29.01.2020 по 19.05.2023, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року, 1 січня 2021 року, 1 січня 2022 року та 1 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів Україні «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року №704, з урахуванням раніше виплачених сум.
Також, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 21.05.2024 у справі №420/7053/24, з урахуванням постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 30.09.2024 (ЄДРСР № 119205772, №122005870) частково задоволений позов ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ), та, зокрема зобов'язано НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 допомоги на оздоровлення у 2017-2018 роках та підйомної допомоги у 2017 році з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою КМУ від 22.09.2010 №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту державної служби з надзвичайних ситуацій», з урахуванням раніше виплачених сум.
Відповідно до платіжної інструкції №6509 від 14.10.2024, проведеної ДКСУ 16.10.2024, НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) на виконання судового рішення у справі №420/7053/24, перерахував ОСОБА_1 20231,84 грн (а.с.13).
Також, відповідно до платіжної інструкції №7508 від 29.11.2024, проведеної ДКСУ 30.11.2024, НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) на виконання судового рішення у справі №420/7052/24, перерахував ОСОБА_1 254614,91 грн (а.с.14).
27.12.2024 ОСОБА_1 звернулась до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) із заявою в якій просила нарахувати та виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 03.02.2024 по день фактичного розрахунку (а.с.15).
Вказана залишилась без задоволення про що позивач була повідомлена відповідачем листом від 20.01.2025 за вих.№09/М-14266/1/386 (а.с.16).
Вирішуючи спір та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи статей 116, 117 КЗпП України, а відтак бездіяльність відповідача у нарахуванні та виплаті середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є протиправною, а порушене право підлягає відновленню шляхом зобов'язання нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні зі служби за період з 03.02.2024 по 30.11.2024 включно, у відповідності до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд дійшов такого висновку.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами статті 47 КЗпП України (тут і надалі в редакції, чинній на час звільнення позивача - 03.02.2024) визначено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
За правилами статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.
За змістом статті 117 КЗпП України (в редакції Закону №2352-IX від 01.07.2022) у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
Правовідносини, які регулюються статтею 117 КЗпП України, пов'язані із недотриманням роботодавцем свого обов'язку провести повний розрахунок з працівником при звільненні. Отже, момент виникнення таких правовідносин пов'язаний із днем звільнення, у який роботодавець не провів виплати всіх належних працівникові сум при звільненні.
Отже, датою виникнення правовідносин, урегульованих статтею 117 КЗпП України у цій справі, є 03.02.2024 - дата звільнення позивача.
Таким чином спірний період стягнення середнього заробітку у цій справі охоплюється періодом з 04.02.2024 (наступний день після дня звільнення) до 30.11.2024 (день проведення ДКСУ платіжної операції), але вказаний період, відповідно до ст.117 КЗпП України передбачає обмеження виплати середнього заробітку шістьма місяцями (до 04.08.2024).
За наведених обставин, колегія суддів зазначає про помилковість висновків суду першої інстанції про те, що відповідач був зобов'язаний нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за період з 04.02.2024 до 30.11.2024.
Таким чином, позивач має право на отримання середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 04.02.2024 до 04.08.2024 (з урахуванням встановленого 6-ти місячного обмеження виплати).
Порядок обчислення середньої заробітної плати затверджений постановою КМУ №100 від 08.02.1995 (надалі Порядок №100) та він застосовується у, випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати (пп.«л» п.4 Порядку №100).
Відповідно до абз.4 п.2 Порядку №100, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата.
При обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у пункті 4 цього Порядку (абз.1 п.3 Порядку №100).
За приписами п.4 Порядку №100 при обчисленні середньої заробітної плати не враховуються:
а) виплати за виконання окремих доручень (одноразового характеру), що не входять в обов'язки працівника (за винятком доплат за суміщення професій і посад, розширення зон обслуговування або виконання додаткових обсягів робіт та виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників, а також різниці в посадових окладах, що виплачується працівникам, які виконують обов'язки тимчасово відсутнього керівника підприємства або його структурного підрозділу і не є штатними заступниками);
б) одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо);
в) компенсаційні виплати на відрядження і переведення (добові, оплата за проїзд, витрати на наймання житла, підйомні, надбавки, що виплачуються замість добових);
г) премії за результатами щорічного оцінювання службової діяльності, за винаходи та раціоналізаторські пропозиції, за сприяння впровадженню винаходів і раціоналізаторських пропозицій, за впровадження нової техніки і технології, за збирання і здавання брухту чорних, кольорових і дорогоцінних металів, збирання і здавання на відновлення відпрацьованих деталей машин, автомобільних шин, введення в дію виробничих потужностей та об'єктів будівництва (за винятком цих премій працівникам будівельних організацій, що виплачуються у складі премій за результати господарської діяльності);
д) грошові і речові винагороди за призові місця на змаганнях, оглядах, конкурсах тощо;
е) пенсії, державна допомога, соціальні та компенсаційні виплати;
є) літературний гонорар штатним працівникам газет і журналів, що сплачується за авторським договором;
ж) вартість безплатно виданого спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту, мила, змивних і знешкоджувальних засобів, молока та лікувально-профілактичного харчування;
з) дотації на обіди, проїзд, вартість оплачених підприємством путівок до санаторіїв і будинків відпочинку;
и) виплати, пов'язані з святковими та ювілейними датами, днем народження, за довголітню і бездоганну трудову діяльність, активну громадську роботу тощо;
і) вартість безплатно наданих деяким категоріям працівників комунальних послуг, житла, палива та сума коштів на їх відшкодування;
ї) заробітна плата на роботі за сумісництвом (за винятком працівників, для яких включення її до середнього заробітку передбачено чинним законодавством);
й) суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
к) доходи (дивіденди, проценти), нараховані за акціями трудового колективу і вкладами членів трудового колективу в майно підприємства;
л) компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати;
м) заробітна плата, яка нарахована за час роботи у виборчих комісіях, комісіях всеукраїнського референдуму;
н) винагороди державним виконавцям;
о) грошова винагорода за сумлінну працю та зразкове виконання службових обов'язків.
При обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці та для нарахування матеріальної (грошової) допомоги, крім перелічених вище виплат, також не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов'язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження, вимушеного прогулу тощо) та допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю.
Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період (абз.1 п.8 Порядку №100).
Колегія суддів зазначає, що останніми двома місяцями, що передували місяцю звільнення позивача, є грудень 2023 року та січень 2024 року.
Відповідно до матеріалів справи, копій архівних відомостей щодо позивача, розмір грошового забезпечення позивача у грудні 2024 року становив 71032,30 грн (а.с.28), у січні 2024 року - 62032,30 грн (а.с.30), що в сумі становить 133064,60 грн.
У грудні 2023 року та січні 2024 року було 62 календарних днів.
Таким чином, середньоденний заробіток (грошове забезпечення) дорівнює 2146,20 грн. (133064,60 грн. / 62 к.дн.).
Період затримки станом 182 календарних дня.
Отже, середній заробіток за час затримки розрахунки при звільненні з 04.02.2024 до 04.08.2024 становить 390680,40 грн. (182 календарних дня х 2146,20 грн.).
Таким чином, суд апеляційної інстанції, керуючись частиною 4 статті 245 КАС України, вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, виходячи з середньомісячного грошового забезпечення за останні два календарні місяці служби, що передують місяцю звільнення в розмірі 390680,40 грн.
Згідно п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.317 КАС України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
З огляду на викладене у сукупності, колегія суддів вважає, що рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 підлягає скасуванню в частині, якою відповідача зобов'язано нарахувати та виплатити на користь позивача середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні зі служби за період з 03.02.2024 по 30.11.2024 включно, у відповідності до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100, з ухваленням в цій частині нового судового рішення.
Керуючись ст.ст.242, 257, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 327-329 КАС України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) задовольнити частково.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року скасувати в частині, якою зобов'язано НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні зі служби за період з 03.02.2024 по 30.11.2024 включно, у відповідності до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100
Ухвалити в цій частині нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 про зобов'язання НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити на середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні зі служби за період з 03.02.2024 по 30.11.2024 включно, у відповідності до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 - задовольнити частково.
Стягнути з НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 ) середній заробіток (середнє грошове забезпечення) за час затримки розрахунку при звільненні за період з 04.02.2024 до 04.08.2024 в сумі 390680,40 грн (триста дев'яносто тисяч шістсот вісімдесят гривень 40 копійок).
В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач К.В. Кравченко
Судді О.В. Джабурія Н.В. Вербицька