П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
08 вересня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/1667/25
Перша інстанція: суддя Попов В.Ф.,
повний текст судового рішення
складено 27.05.2025, м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді -Кравченка К.В.,
судді -Джабурія О.В.,
судді -Вербицької Н.В.,
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 травня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання зарахувати періоди роботи за страхового стажу та призначити пенсію, -
16.01.2025 ОСОБА_1 (надалі позивач) звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, в якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 03.12.2024 №213050041722 про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до ст.115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 11.06.1985 по 29.08.1985 у Н.Сірогозькому райпобуткомбінаті, 1999 у ФГ «Тара» та з 01.01.2002 по 31.12.2003 у ФГ «Батьківське» згідно записів трудової книжки від 11.06.1985 НОМЕР_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.11.2024 про призначення пенсії за віком відповідно до ст.115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та з урахуванням спірного періоду прийняти рішення по суті заяви.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказував, що має право на призначення пільгової пенсії на підставі ст.115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки досяг віку 55 років, має відповідний страховий стаж. Проте, рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області №213050041722 від 03.12.2024 йому було протиправно відмовлено в призначені пенсії за віком. Позивач вважав, що його страховий стаж підтверджується записами у трудовій книжці, а відсутність інформації про сплату внесків на державне соціальне страхування за конкретну застраховану особу та відомості ОК-5 не може бути підставою для незарахування трудового стажу та відмови у призначенні пенсії.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 27.05.2025, ухваленим в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження, задоволений адміністративний позов ОСОБА_1 :
- визнане протиправним та скасоване рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 03.12.2024 №213050041722 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 ;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.11.2024 про призначення пенсії за віком відповідно до ст.115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із зарахуванням до загального страхового стажу періоду роботи з 11.06.1985 по 29.08.1985, з 02.06.1995 по 31.12.1999 та з 01.01.2002 по 31.12.2003.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та увалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що рішення Одеського окружного адміністративного суду не відповідає вимогам діючого законодавства, порушує норми матеріального права.
При цьому апелянт вказує, що на час звернення позивача із заявою про призначення пенсії відповідно до ст.115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» позивач мав досягти 55 років та мати страховий стаж не менше 25 років, але за доданими позивачем документами страховий стаж позивача становить 23 роки 10 місяців 11 днів.
Апелянт також вказує, що до страхового стажу не були зараховані періоди роботи згідно записів трудової книжки від 11.06.1985 серії НОМЕР_1 з 11.06.1985 по 29.08.1985, оскільки відсутня назва підприємства при прийомі на роботу та з 02.06.1995 по 31.12.1999 в ФГ «Тара», з 01.01.2002 по 31.12.2003 в ФГ «Батьківське», оскільки відсутня інформація про сплату внесків на державне соціальне страхування за конкретну застраховану особу та відомості ОК-5.
При цьому апелянт звертає увагу на те, що суд першої інстанції не звернув уваги на припис статті 28 Закону України №2009-XII від 20.12.1991 «Про селянське (фермерське) господарство», відповідно дод яких час роботи в селянському (фермерському) господарстві зараховується до загального і безперервного стажу роботи на підставі записів у трудовій книжці і документів (платіжних доручень, квитанцій установ банків, документів, що підтверджують поштовий переказ), що підтверджує сплату внесків (збору) на соціальне страхування.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу посилався на доводи, що узгоджуються з висновками, викладеними в рішенні суду першої інстанції, у зв'язку з чим, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу посилаючись на доводи, що узгоджуються з висновками, викладеними в рішенні суду першої інстанції, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.
Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області своїм процесуальним правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалося.
Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Суд першої інстанції встановив та з матеріалів справи вбачається, що 27.11.2024 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 115 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Вказана заява за принципом екстериторіальності була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області.
Рішенням Головного управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області від 03.12.2024 №213050041722 позивачу було відмовлено у призначення пенсії.
Підставою для відмови у призначення пенсії зазначена відсутність необхідного страхового стажу у зв'язку із незарахуванням періодів роботи: з 11.06.1985 по 29.08.1985 у Н.Сірогозькому райпобуткомбінаті, 1999 у ФГ «Тара» та з 01.01.2002 по 31.12.2003 - оскільки відсутня інформація про сплату внесків на державне соціальне страхування за конкретну застраховану особу та відомості ОК-5.
Вирішуючи спір та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що основним документом, що незараховані періоди роботи до страхового стажу підтверджені записами в трудовій книжці, відомості якої підлягають врахуванню при визначенні стажу роботи особи.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд дійшов такого висновку.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюється Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (надалі - Закон №1788-XII), Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (надалі - Закон №1058-IV).
Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески (ст. 1 Закон №1058-IV).
Право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 30 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом (п.1 ч.1 ст.8 Закону №1058-IV)
Частинами 1, 2 та 3 ст.24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв'язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
До 01 січня 2004 року порядок підтвердження стажу роботи був визначений статтею 62 Закону №1788-XII.
Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній затверджений (надалі - Порядок №637 в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження стажу роботи приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.
Таким чином, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, відомості якої підлягають врахуванню при визначенні стажу роботи особи.
Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення відмова у призначенні пенсії на пільгових умовах обґрунтована відсутністю необхідного страхового стажу.
При цьому, обраховуючи страховий стаж позивача Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області не врахувало періоди роботи позивача про які відсутні відомості у реєстрі застрахованих осіб.
Так, відповідно до записів №1-2 трудової книжки, позивач у період з 11.06.1985 до 29.08.1985 працював у ОСОБА_2 райпобуткомбінаті.
Таким чином, як правильно встановив суд першої інстанції та не спростовано доводами апеляційної скарги, робота позивача у період з 11.06.1985 до 29.08.1985 підтверджена записами трудової книжки.
При цьому колегія суддів зазначає, що за приписами Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 №162, заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства у присутності працівника, при цьому відомості про працівника вказуються на перші сторінці, які також підписує особа, відповідальна за видачу трудової книжки, і після цього ставиться печатка підприємства, на якому вперше була заповнена трудова книжка (п.2.2, п.2.10, п.2.11 Інструкції).
Перша сторінка трудової книжки місить печатку підприємства, на якому вперше була заповнена трудова книжка, та яким були внесені записи №1 та №2 - Н.Сірогозький райпобуткомбінат. За вказаних підстав, колегія суддів відхиляє доводи апелянта про відсутність у трудовій книжці назви підприємства при прийнятті на роботу.
Також, за записами в трудовій книжці №16-17 у період з 02.06.1995 до 31.12.2001 позивач працював у ФГ «Тара».
Відповідно до записів №18-20 трудової книжки позивач у період з 01.01.2002 по 03.02.2015 працював у ФГ «Батьківське».
Таким чином, робота позивача в період з 02.06.1995 по 31.12.2003 підтверджена записами трудової книжки.
Щодо доводів апелянта про те, що за період з 02.06.1995 по 31.12.2003 відсутня інформація про сплату внесків на державне соціальне страхування за конкретну застраховану особу та відомості ОК-5, колегія суддів зазначає таке.
Колегія суддів зазначає, що система персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування в Україні була впроваджена з 01 жовтня 1998 року відповідно до постанови КМУ №794 від 04.06.1998 (чинний до 31.12.2003), за приписами п. 10 якої роботодавці були зобов'язані у встановленому порядку подавати уповноваженому органу (Пенсійному фонду України та його органам на місцях) достовірні відомості про фізичних осіб, які працюють у них.
Отже, позивач не повинен нести відповідальність у вигляді позбавлення права на пенсію за відсутність відомостей про період його роботи в індивідуальних відомостях про застраховану особу, оскільки така інформація подається до Пенсійного фонду України та до його територіальних органів роботодавцями.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апелянта не спростовують висновки суду першої інстанції про те, що період роботи позивача з 11.06.1985 по 29.08.1985, 02.06.1995 по 31.12.1999 та з 01.01.2002 по 31.12.2003 підлягає зарахуванню до загального страхового стажу.
Відповідно до ст.242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, внаслідок чого апеляційна скарга залишається без задоволення, а оскаржуване судове рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст.242, 257, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 КАС України апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 травня 2025 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач К.В. Кравченко
Судді О.В. Джабурія Н.В. Вербицька