Справа № 173/1159/25
Провадження №2/173/870/2025
іменем України
05 вересня 2025 року м. Верхньодніпровськ
Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого - судді Кожевник О.А., за участю секретаря судового засідання Демяненко С.І., розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Верхівцевський олійноекстракційний завод» про стягнення заборгованості із заробітної плати і середнього заробітку за час затримки розрахунку,
12 травня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Верхівцевський олійноекстракційний завод» в якій просив стягнути з відповідача нараховану але не виплачену йому суму заробітної плати в сумі 55409 грн. 84 коп. та середній заробіток за період затримки розрахунку за період 15.04.2025 по день винесення рішення судом.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що у період з 28 липня 2023 року по 15 квітня 2025 року він знаходився у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Солома», яке з 29 серпня 2023 року перейменовано у Товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Верхівцевський олійноекстракційний завод». 15 квітня 2025 року позивач звільнений на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України.
Під час знаходження у трудових правовідносинах з ТОВ «Верхівцевський олійноекстракційний завод» та на момент звільнення 15.04.2025 відповідачем нарахована, але не виплачена заборгованість по заробітній платі у розмірі 55409 грн. 84 коп. Крім того, позивач вважає, що роботодавець повинен виплатити йому середній заробіток за весь період затримки розрахунку по день ухвалення судового рішення. У зв'язку з вищезазначеними обставинами позивач і вирішив звернутися до суду.
Ухвалою судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 13.05.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
05 червня 2025 року на адресу Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог в якій останній просить зменшити розмір позовних вимог і вважати їх наступними: стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Верхівцевський олійноекстракційний завод на його користь заборгованість з невиплаченої заробітної плати за квітень 2025 року по день звільнення, а саме 15.04.2025 в сумі 11721,27 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку, який на дату звернення до суду 09.05.2025 складає 20238,61 грн.».
Ухвалою судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 06.06.2025 прийнято заяву позивача ОСОБА_1 про зменшення позовних вимог.
Представник відповідача в своєму відзиві від 06.06.2025 просить позов задовольнити частково. Зазначає, що товариством частково виплачена заборгованість із заробітної плати та визнає позовні вимоги в частині стягнення заборгованості з заробітної плати в сумі 9495,44 грн. Щодо стягнення середнього заробітку за весь період затримки розрахунку, то з огляду на очевидну неспівмірність до стягнення сум середнього заробітку, зі встановленим розміром заборгованості, характером цієї заборгованості, діями позивача та відповідача, вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивачу виплат у сумі 3000 грн. з вирахуванням податків та зборів.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, направив на адресу суду заяву в якій просив справу розглядати без його участі, на позовних вимогах наполягав.
Представник відповідача в судове засідання не прибув, подав відзив на позовну заяву та заяву після ознайомлення з заявою позивача про зменшення позовних вимог, просить позовні вимоги задовольнити частково.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідив матеріали справи та надані докази в їх сукупності, суд вважає, що заявлені вимоги необхідно задовольнити з наступних підстав.
Відповідно до відомостей з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань 29.08.2023 року проведено державну реєстрацію зміни найменування юридичної особи з ТОВ «Солома» на товариство з обмеженою відповідальністю «Верхівцевський олійноекстракційний завод». Зміна назви юридичної особи не тягне за собою правонаступництва, а лише правовий наслідок проведення державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, пов'язаних із зміною назви. Тому в подальшому назва відповідача вказується - ТОВ «Верхівцевський олійноекстракційний завод».
ОСОБА_1 працював на даному підприємстві адміністратором системи на підставі наказу № 189-к від 27.07.2023 та звільнений 15.04.2025 згідно з наказом № 64-к від 15.04.2025, що підтверджується наданою копією трудової книжки позивача.
За час роботи позивача у ТОВ «Верхівцевський олійноекстракційний завод» перед позивачем виникла заборгованість із виплати заробітної плати.
Згідно з довідкою № 10.5 від 19.05.2025 заборгованість підприємства з заробітної плати за квітень 2025 року перед ОСОБА_1 складає 9495,44 грн.
Відповідно до ч. 3, 6 ст. 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 3 КЗпП України передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Положення ст. 47 КЗпП України в редакції чинній на час звільнення позивача, передбачають обов'язок власника або уповноваженого ним органу в день звільнення провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу.
Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 116 КЗпП України (в редакції на час звільнення позивача), при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідності до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно ч. 6 цієї ж статті доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 76 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є показання свідків, письмові докази, речові, електронні докази і висновки експертів.
Відповідно до ст. 77-78 ЦПК України суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначеній у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Судом встановлено, що відповідач як роботодавець своєчасно не здійснив із працівником розрахунку при звільненні в розмірі 9495,44 грн., тобто спір про стягнення заборгованості по заробітній платі між сторонами не вирішено, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання про задоволення позовних вимог в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, суд виходить з наступного.
Згідно з позицією Верховного суду України, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022 року у справі № 755/12623/19, зазначається: згідно із частиною першою статті 3 та статтею 4 КЗпП України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються законодавством про працю, яке складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
Згідно зі ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
За приписами ст. 1 ЗУ «Про компенсацію громадянам частини доходів у зв'язку з порушенням строку її виплати» - Підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» - Установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Згідно з п. 21 даної постанови при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. N 100.
Відповідно до статті 233 Кодексу законів про працю України, працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач має право на стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 16 квітня 2025 року (наступний день після звільнення) по 9 травня 2025 року включно.
Відповідно до пункту 8 «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.
Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Згідно з наданих представником відповідача платіжних відомостей, вбачається, що заробітна плата позивача у лютому 2025 року склала 24467,13 грн., у березні 2025 року 19220,70 грн.
Таким чином, середньоденна заробітна плата позивача становить: 24467,13 грн. та 19220,70 грн. = 43687,83 грн./ 41 (кількість робочих днів у двох місяцях (20 + 21)) = 1065, 55 грн.
У зв'язку з викладеним кількість робочих днів за період з 16 квітня 2025 року по 9 травня 2025 року складає 18 днів, а саме: квітень 2025 року 11 днів, травень 2025 року - 7 днів.
Таким чином, розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а саме за період з 16 квітня 2025 року по 9 травня 2025 року складає 19179 грн. 90 коп. (1065, 55 грн. х 18 днів = 19179 грн. 90 коп.).
Викладене у відзиві прохання представника відповідача про зменшення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку, на думку суду, підлягає задоволенню з наступних підстав.
Працівник є слабшою, ніж роботодавець, стороною у трудових правовідносинах. Водночас у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця (наведена позиція викладена в пунктах 67, 69, 70, 72 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц).
Закон покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать, у день звільнення. У разі невиконання такого обов'язку настає відповідальність, передбачена ст. 117 КЗпП України.
Верховним Судом вироблено підхід, при якому, зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП, необхідно враховувати: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Відповідно до положень ст. 10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 заробітна плата виплачується працівнику на умовах, визначених трудовим договором. Роботодавець повинен вживати всіх можливих заходів для забезпечення реалізації права працівників на своєчасне отримання заробітної плати. Роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання щодо строків оплати праці, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили. Звільнення роботодавця від відповідальності за несвоєчасну оплату праці не звільняє його від обов'язку виплати заробітної плати. У разі неможливості своєчасної виплати заробітної плати внаслідок ведення бойових дій, строк виплати заробітної плати може бути відтермінований до моменту відновлення діяльності підприємства.
Згідно зі звітністю підприємства, з лютого 2025 року ТОВ «Верхівцевський олійноекстракційний завод» вимушено поступово призупинило діяльність.
За матеріалами справи можна дійти висновку, що раніше позивачу своєчасно та в повному розмірі виплачувалась заробітна плата, що вказує на те, що трудові відносини з ним тривали і не були призупинені згідно з вимогами Закону України «Про особливості трудових відносин в умовах воєнного стану», з огляду на встановлені обставини скрутного фінансового становища відповідача, суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи визначити розмір відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивачу виплат до розміру нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, та вважає за можливе зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, який слід стягнути з ТОВ «Верхівцевський олійноекстракційний завод» на користь ОСОБА_1 до розміру однієї середньомісячної заробітної плати нарахованої відповідачеві, але не виплаченої своєчасно, тобто 19179 грн. 90 коп /2 місяці = 9589 грн. 95 коп.
Враховуючи вищезазначене, розглянувши справу в межах позовних вимог, оцінивши докази у їх сукупності та взаємозв'язку, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 9589 грн. 95 коп.. - розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Відповідно до п. 2 ч. 1ст.430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.
Згідно з ч. 2 ст. 430 ЦПК України суд, ухвалюючи рішення, може допустити негайне його виконання у разі стягнення всієї суми боргу при присудженні платежів, визначених пунктами 1-3 частини першої цієї статті.
Враховуючи, що судом ухвалюється рішення щодо стягнення всієї суми боргу при присудженні працівникові виплати заробітної плати, необхідно допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати в межах суми платежу за один місяць, а саме квітень місяць.
При розподілі судових витрат суд виходить із положень статті 133 ЦПК України, відповідно до якої до судових витрат відноситься, зокрема, судовий збір.
Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина 6 статті 141 ЦПК України).
Позивач на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору за подання позову про стягнення заробітної плати.
Тому у зв'язку з частковим задоволенням позову (59%) з відповідача в дохід держави слід стягнути судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 723 грн. 28 коп.
Керуючись ст. 12, 13, 81, 89, 263, 265, 268 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Верхівцевський олійноекстракційний завод», місцезнаходження: Дніпропетровська область, Кам'янський район, м. Верхівцеве, вул. Нова, 50-А, ЄДРПОУ 36933660 про стягнення заборгованості із заробітної плати і середнього заробітку за час затримки розрахунку - задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Верхівцевський олійноекстракційний завод» (місцезнаходження: Дніпропетровська область, Кам'янський район, м. Верхівцеве, вул. Нова, 50-А, ЄДРПОУ 36933660) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ) заборгованість з заробітної плати в сумі 9495 (дев'ять тисяч чотириста дев'яносто п'ять) грн, 44 коп. та середній заробіток за час затримки розрахунку у розмірі 9589 (дев'ять тисяч п'ятсот вісімдесят дев'ять) грн. 95 коп., з утриманням з вказаної суми податків та інших обов'язкових платежів.
Допустити негайне виконання рішення суду у частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Верхівцевський олійноекстракційний завод» на користь ОСОБА_1 заробітної плати в межах суми платежу за один місяць, а саме 9495 (дев'ять тисяч чотириста дев'яносто п'ять) грн, 44 коп.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Верхівцевський олійноекстракційний завод» на користь держави судовий збір в розмірі 723 (сімсот двадцять три) грн. 28 коп.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повний текст рішення складено 05 вересня 2025 року.
Суддя О.А. Кожевник