П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
08 вересня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/9334/25
Перша інстанція: суддя Скупінська О.В.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Вербицької Н.В.,
суддів - Джабурії О.В.,
- Кравченка К.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «СТІЛЛІ» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,
31 березня 2025 року товариство з обмеженою відповідальністю «СТІЛЛІ» звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просило визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів № UA500020/2025/000004/2 від 06.01.2025 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ТОВ «СТІЛЛІ» надало всі необхідні документи, які давали змогу митному органу визначити митну вартість товару. Подані декларантом документи для митного оформлення товару за ціною контракту відповідають вимогам ст.53 Митного кодексу України, є належними, допустимими та підтверджують числове значення митної вартості товару, не мають розбіжностей.
Відповідач заперечував проти позову, зазначаючи, що під час здійснення митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів встановлено, що заявлену декларантом митну вартість товару не може бути визнано у зв'язку з тим, що в документах, які надані декларантом, наявні розбіжності, відсутні всі відомості щодо ціни та не містять усіх необхідних відомостей стосовно складових митної вартості. У зв'язку з вищевикладеним Одеською митницею обґрунтована прийняті рішення про коригування митної вартості товарів, імпортованих позивачем.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду 26 травня 2025 року адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «СТІЛЛІ» задоволено.
Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволені позову відмовити повністю. Апелянт вказує, що подані декларантом документи не містили належних, об'єктивних, та достовірних відомостей про числові складові заявленої митної вартості, тому підтвердити заявлену митну вартість неможливо відповідно до частини 2 статті 58 Митного кодексу України.
Аргументуючи свою позицію, апелянт зазначає про неврахування судом першої інстанції, що на виконання вимог статті 54 Митного кодексу України, під час здійснення Одеською митницею митного контролю правильності визначення митної вартості товарів та перевірки документів встановлено, що в поданих документах містились розбіжності, а також декларантом не надано витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів.
Додатково апелянт вказує, що надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме:
- відсутні дані щодо вартості упаковки або вартості пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням;
- згідно пункту 4.3 договору від 21.07.2023 №21072023-01, вартість транспортно-експедиторських послуг за узгоджується Сторонами шляхом підписання Заявки до даного договору. Зазначений документ не надано;
- відсутні відомості щодо витрати на страхування товарів;
- не надано документи для підтвердження числового значення вартості перевезення;
- подані до митного оформлення документи, що підтверджують вартість перевезення товару від 04.12.2024 року № 2970 не містять умов поставки, що унеможливлює провести перевірку достовірності декларування витрат на транспортування;
- п.3.2. контракту від 18.07.2022 №1, поставка товару здійснюється на підставі замовлень покупця, відомості про які відсутні.
Відповідно до ч.3 п.1 ст.311 КАС України, справа розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Одеської митниці задоволенню не підлягає, виходячи з такого.
Судом першої інстанції встановлені та з матеріалів справи вбачаються наступні обставини.
18 липня 2022 року між товариством з обмеженою відповідальністю «СТІЛЛІ» (покупець) та компанією RUIAN TONGQI SHOES CO., LTD (продавець) укладено контракт № 1 (а.с.10-13), за умовами якого продавець зобов'язаний поставити, а покупець прийняти та оплатити товар на умовах цього контракту.
Пунктами 1.2, 1.3 даного контракту товаром за цим контрактом є взуття. Номенклатура товару та ціни визначаються у інвойсах до цього контракту, які є його невід'ємною частиною;
Відповідно до п. 3.1 контакту № 1 умови поставки: (базові умови) - CPT. Детальні умови визначаються сторонами у додатках.
Згідно з п.3.2 контакту № 1 поставка товару здійснюється партіями, що сформовані на підставі замовлень покупця та наявності товару на складі продавця.
Пунктом 3.3. контакту № 1 визначено, що замовлення вважається прийнятим, якщо продавець виставив покупцю попередній інвойс.
Відповідно до п.5.1 контракту №1 товар має бути упакований відповідно до вимог до кожного виду товару. Зовнішнє та внутрішнє пакування мають забезпечити захист від псування, пошкоджень та атмосферних впливів. Коробки, в яких упаковано товар, мають бути марковані з трьох сторін: верхньої та двох протилежних одна одній бокових сторін. Усі супровідні документи (пакувальні листи, специфікації), маркування та технічна документація мають бути складені англійською мовою.
19.07.2022 року між сторонами контракту №1 укладено додаткову угоду, якою сторони вирішили викласти п.п.3.3. Контракту № 1 від 18.07.2022 року в новій редакції: 3.1 Умови поставки: (базові умови) FOB. Строки поставки визначаються у додатках (а.с.19).
02.01.2023 року між сторонами контракту №1 укладено додаткову угоду, якою сторони вирішили викласти п.5.1 контракту в новій редакції: товар має бути упакований відповідно до вимог до кожного виду товару. Вартість упаковки та пакування включені у вартість товару. Вартість упаковки та пакування включені у вартість товарів в інвойсах та не підлягають окремій оплаті.
На підставі інвойсу №126 від 20.10.2024 року компанією «RUIAN TONGQI SHOES CO., LTD2» (продавець) було поставлено позивачу партію товару (взуття в асортименті).
06.01.2025 року уповноважена позивачем особа діючи в інтересах ТОВ «СТІЛЛІ», звернулась до Одеської митниці, у зв'язку із імпортуванням та ввезенням на територію України товару (митна декларація № 25UA500020000133U9 від 06.01.2025 року).
Для підтвердження вказаних у митній декларації № 25UA500020000133U9 від 06.01.2025 року відомостей, до митної декларації, зокрема, було надано, зокрема, нижченаведений перелік документів: пакувальний лист (Packing list) №Б/Н від 20.10.2024; рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) №126 від 20.10.2024; сертифiкат про походження товару (Certificate of origin) № 25C700001262/00008 від 31.12.2024; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № 2970 від 04.12.2024; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівліпродажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №1 від 18.07.2022; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 19.07.2022, 26.12.2022, 02.01.2023, 06.01.2023, 06.02.2023, 31.12.2023.
Одеською митницею відповідно до частини 3 статті 53 МКУ декларанта зобов'язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 11) виписку з бухгалтерської документації; 2) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;3) копію митної декларації країни відправлення;4) висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.
06.01.2025 митним органом отримано лист уповноваженої особи від 06.01.2025 № 0601-2 щодо надання додаткових документів, пояснення щодо розбіжностей.
Одеська митниця за результатами розгляду поданих документів своїм рішенням № № UA500020/2025/000004/2 від 06.01.2025 здійснила коригування заявленої позивачем митної вартості товару у сторону збільшення.
Так, у рішенні № UA500020/2025/000004/2 від 06.01.2025 відповідачем було вказано, що подані документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а саме:
1. п. 1 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням. Проте, у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;
2. згідно пункту 4.3 договору від 21.07.2023 №21072023-01, вартість транспортно-експедиторських послуг за узгоджується Сторонами шляхом підписання Заявки до даного договору. Зазначений документ не надано;
3. відсутні відомості щодо витрати на страхування товарів;
4. відповідно до вимог розділу ІІІ «Правил…», затверджених наказом МФУ від 24.05.2012 №599, для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: -рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; - банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; -калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Вказані документи для підтвердження числового значення складової митної вартості до митного оформлення не надано;
5. подані до митного оформлення документи, що підтверджують вартість перевезення товару від 04.12.2024 № 2970 не містять умов поставки, що унеможливлює провести перевірку достовірності декларування витрат на транспортування;
6. п.3.2. контракту від 18.07.2022 №1, поставка товару здійснюється на підставі замовлень покупця, відомості про які відсутні.
Не погоджуючись з правомірністю рішення про коригування митної вартості, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем надано до Одеської митниці відповідні документи, які підтверджують митну вартість товарів за митною декларацією, у відповідності до положень ч.2 ст.53 Митного кодексу України та які не містять розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару.
При цьому, відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.
Доводи відповідача про те, що підставою для коригування митної вартості товару слугувало спрацювання системи управління ризиками не заслуговують на увагу, з огляду на те, що спрацювання системи є лише рекомендацією посадовій особі митного органу більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів.
Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційна, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.
За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовідносини щодо організації та здійснення митної справи в Україні, економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України врегульовані положеннями Митного кодексу України (далі МК України).
Згідно ч.1ст.52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Як встановлено ч.2 ст.52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
За правилами ч.1 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення..
Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначається ч.2 ст.53 МК України.
Відповідно до вимог ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, перелік яких визначений положеннями даної статті.
Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч.6 ст.53 МК України).
Як встановлено ч.1 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55цього Кодексу.
Згідно ч.4 ст.54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною 6 статті 54 МК України визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Відповідно до ч.1 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
З наведеного вбачається, що митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару. Проте, такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.
При цьому, в розумінні наведених статей МК України, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи, зазначені у ч.2 ст.53 МК України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Тобто, наведені приписи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
В свою чергу, ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
Щодо вартості пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних з пакуванням, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до додаткової угоди від 02.01.2023 року, пункт 5.1 контракту викладено у новій редакції: - товар має бути упакований відповідно до вимог до кожного виду товару. Вартість упаковки та пакування включені у вартість товарів в інвойсах та не підлягають окремій оплаті (а.с. 26).
В інвойсі №126 від 18.07.2022 зазначено умови поставки: FOB Нінгбо та вказано, що пакування включено у ціну товару.
Як вбачається з Правил Інкотермс 2010 (Правила ICC для використання торгівельних термінів, в національній та міжнародній торгівлі) FOB (… named port of shipment) англ. Free On Board, або Франко борт (… назва порту відвантаження) - термін інкотермс 2000 та 2010, який означає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту усі витрати і ризики чи втрати ушкодження товару повинен нести покупець. За умовами терміна FOB на продавця покладається обов'язок з митного очищення товару для експорту. Цей термін може застосовуватися тільки під час перевезення товару морським чи внутрішнім водним транспортом.
З огляду на зазначене, саме на продавця покладається обов'язок поставити товар у придатному для безпечного транспортування стані та з відповідною упаковкою на морський транспорт.
Також, з митної декларацій від 06.01.2025 року № 25UA500020000152U9 вбачається, що в ній в графі 37 вказано процедуру постачання «ZZ00» (а.с. 32).
Відповідно до Класифікатора особливостей переміщення товарів через митний кордон України, у разі поставки товару у зворотній тарі у графі МД « 37. Процедура» митної декларації має бути зазначено «ZZ32», в той час як у вказаній графі митних декларацій поданої Декларантом зазначено «ZZ00» (тара не зворотна та вартість входить у ціну товару), що свідчить про відсутність особливостей переміщення товару, визначених цим Класифікатором.
Таким чином, під час судового розгляду встановлено, що вартість пакування була включена в ціну товару та не мала окремо підтверджуватись під час митного оформлення товару.
Щодо підтвердження витрат на транспортування, то суд зазначає, що відповідно до ч.1, п.6 ч.2 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
Декларантом було надано відповідачу в підтвердження транспортних витрат рахунок на оплату від експедитора № 2970 від 04.12.2024, який містить детальну вартість кожного виду транспортних витрат та охоплює транспортні послуги за весь маршрут транспортування товарів від постачальника до митної території України. Надання виставленого рахунку на підтвердження транспортних витрат повністю узгоджується з МК України, наказом МФУ № 599 від 24.05.2012 та умовами договору
Відповідно до правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду № 804/16553/14 від 31.05.2019, якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що Такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Виходячи з переліку та змісту тих документів, що були надані декларантом одночасно з декларацією митному органу, суд вважає їх достатніми на підтвердження понесених позивачем витрат на транспортування товару.
Разом з цим, судом встановлено, що згідно з умовами договору № 21072023-01, ТОВ «Інтернешнл Карго Сервіс Ейч. Ді» як експедитор зобов'язується за плату і за рахунок клієнта (позивача) надавати транспортно-експедиторські послуги, пов'язані з організацією та забезпеченням перевезень експортних, імпортних і транзитних вантажів клієнта, у відповідності до стандартів надання послуг.
Згідно з п. 4.2. договору послуги експедитора, а також витрати, затрати та інші платежі, здійснені експедитором в інтересах клієнта і пов'язані з виконанням цього договору, сплачуються клієнтом на умовах 100% передоплати або за фактом надання послуг на підставі виставленого експедитором рахунку. У разі виникнення в експедитора додаткових витрат, витрат по оплаті штрафів і проведенні інших платежів в інтересах клієнта та пов'язаних з виконанням цього договору, експедитор виставляє клієнту додатковий рахунок, який оплачується клієнтом, а також акт виконаних робіт та податкові накладні. Оплата виставлених експедитором рахунків здійснюється клієнтом без врахування взаємних претензій в повній сумі у відповідності з умовами даного договору.
Відповідно до п. 4.4. договору, клієнт оплачує рахунки експедитора протягом 5-ти банківських днів з дати отримання рахунку. Клієнт погоджується, що в тому числі, але не виключно, рахунок вважається отриманим клієнтом в день його відправлення Експедитором з використанням засобів електронного зв'язку.
Таким чином, договором передбачений порядок оплати як на умовах 100% передплати так і за фактом надання послуг. Але у будь-якому випадку така оплата здійснюється на підставі виставленого рахунку протягом 5-ти банківських днів з дати отримання рахунку. Тобто твердження відповідача про необхідність надання платіжних документів в цій частині є безпідставними.
Щодо ненадання до митного оформлення заявки до договору від 21.07.2023 №21072023-01, то суд зазначає, що згідно з п. 4.3 договору транспортного експедирування, вартість транспортно-експедиторських послуг за даним договором узгоджується сторонами шляхом підписання заявки до даного договору. Вартість транспортно-експедиторських послуг за даним договором також може бути визначена в заявках на надання послуг, актах виконаних робіт, рахунках-фактурах та інших документах, погоджених сторонами.
Таким чином, заявка не є обов'язковим документом. Декларантом надано відповідачу виставлений експедитором рахунок на оплату вартості транспортних послуг, який підтверджує вартість перевезення .
Щодо доводів відповідача на те, що подані до митного оформлення документи, що підтверджують вартість перевезення товару від 04.12.2024 № 2970 не містять умов поставки, що унеможливлює провести перевірку достовірності декларування витрат на транспортування, то вже наголошував умови поставки визначені в інвойсі - FOB Ningo.
Стосовно посилань відповідача на відсутність відомостей щодо витрат на страхування товарів, то доречно звернути увагу , що обраний сторонами спосіб поставки товару (FOB Ningo) не передбачає обовязкового страхування товару, а з інвойсу судом встановлено, що страхування товару не здійснювалось.
За таких обставин що витрати на страхування не можуть бути включені до заявленої позивачем митної вартості, оскільки вони не були понесені, страхування вантажу не проводилось, відповідні кошти позивачем не сплачувались.
Також, колегія суддів вважає безпідставним посилання відповідача в оскаржуваному рішенні на відсутність замовлень, оскільки відповідно до контракту перелік товарів вважається узгодженим у разі підтвердження з боку покупця інвойсу.
Оцінюючи наведені обставини у сукупності, судова колегія вважає вірними висновки суду, що заявлена позивачем митна вартість товару базувалась на документально підтверджених відомостях, що піддавалась обчисленню. Отже, до митного органу декларантом подано всі необхідні документи для підтвердження заявлених відомостей про його митну вартість за ціною договору, а тому відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом і визначив митну вартість за методом за ціною договору подібних (аналогічних) товарів.
Твердження відповідача про необхідність надання декларантом виписки з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експортними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини; копію митної декларації країни відправлення (з перекладом на українську мову згідно ст. 254 МКУ) є необґрунтованою та надмірною вимогою, оскільки за змістом картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення вбачається надання митному органу усіх необхідних документів, які в своїй сукупності підтверджують заявлену митну вартість.
Згідно сталої практики Верховного Суду формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.
Судова колегія зазначає, що наявність у базі даних митного органу інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначення за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, умови і обсяги поставок, сезонність, наявність знижок тощо), що само по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів.
За таких обставин, під час розгляду справи відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами про наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за цей товар.
Вищевказане свідчить, що правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.
За встановлених судом обставин, митний орган фактично залишив поза увагою документи, надані представником позивача для митного оформлення товару. При цьому досліджені судом документи, які містяться в матеріалах справи, є належними та в повній мірі відповідають вимогам Митного кодексу України до документів, які підтверджують митну вартість товарів, однак останні не спростовані митним органом, а тому відповідачем безпідставно застосовано інший метод визначення митної вартості у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів.
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до ст.316 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції колегія суддів не вбачає, а доводи апеляційної скарги вважає такими, що висновків суду не спростовують.
Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, що підтверджується ухвалою суду про відкриття провадження від 15 квітня 2025 року, постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду лише з підстав, передбачених пп. "а"- "г" п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Керуючись ст.ст.308,311,315,316,320,322,325,328 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Одеської митниці - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 травня 2025 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: Н.В.Вербицька
Суддя: О.В.Джабурія
Суддя: К.В.Кравченко