П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
08 вересня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/20867/24
Перша інстанція: суддя Пекний А.С.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Вербицької Н.В.,
суддів - Джабурії О.В.,
- Кравченка К.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 липня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військової частини НОМЕР_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
02 липня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просив:
- визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_3 прикордонного загону Державної служби України (військової частини НОМЕР_2 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 допомоги на оздоровлення в 2016, 2017, 2018 роках без урахуванням у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 у розмірі 60 відсотків грошового забезпечення;
- зобов'язати НОМЕР_3 прикордонний загін Державної служби України (військову частину НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену допомогу на оздоровлення у 2016, 2017, 2018 роках з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 у розмірі 60 відсотків грошового забезпечення;
- зобов'язати НОМЕР_3 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військову частину НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої допомоги на оздоровлення у 2016, 2017, 2018 роках за весь час затримки виплати - з 01.03.2016 року по день фактичної виплати.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що під час проходження нею служби у ВЧ НОМЕР_2 , грошова допомога на оздоровлення у 2016-2018 роках нараховувалась у меншому розмірі, а саме без урахування у складі місячного грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди.
Відповідач заперечував проти задоволення позову, зазначаючи, що обчислення розміру допомоги на оздоровлення без щомісячної додаткової винагороди, передбаченої постановою № 889 відбувалось правомірно, на підставі положень Інструкції № 425 як норми прямої дії в частині виключення винагород із категорії складових грошового забезпечення, з суми яких обчислюється розмір грошової допомоги для оздоровлення.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 09 липня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправними дії прикордонного загону Державної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 допомоги на оздоровлення в 2016, 2017, 2018 роках без урахуванням у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 60 відсотків грошового забезпечення, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» № 889 від 22.09.2010.
Зобов'язано НОМЕР_3 прикордонний загін Державної служби України (військову частину НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 допомогу на оздоровлення у 2016, 2017, 2018 роках з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 60 відсотків грошового забезпечення, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» № 889 від 22.09.2010, з врахуванням раніше виплачених сум.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Зокрема, апелянт зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що положення Інструкції № 425 унормували приписи Закону №2011-ХІІ, установивши пряму норму щодо виключення винагород із категорії складових грошового забезпечення, з суми яких обчислюється розмір грошової допомоги для оздоровлення.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів зазначає наступне.
Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи, що ОСОБА_1 проходив військову службу у НОМЕР_3 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ), з якої звільнений та виключена зі списків особового складу наказом № 83-ос від 08.02.2024 року.
Після звільнення позивач звернувся до керівництва військової частини НОМЕР_2 з вимогою врахувати та виплатити перераховану грошову допомогу на оздоровлення за 2016-2017 роки, включивши суму щомісячної додаткової грошової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних сил Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справах осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій» та індексацію за відповідний місяць до складу грошового забезпечення, з якого обчислюються грошова допомога на оздоровлення.
Листом від 27 червня 2024 року відповідач повідомив про відсутність законних підстав для перерахунку одноразових грошових виплат.
Вважаючи, що під час проходження служби грошове забезпечення позивачу виплачувалось військовою частиною у меншому розмірі, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки щомісячна додаткова грошова винагорода в 2016-2018 роках позивачу під час проходження служби виплачувалася щомісяця, тому така винагорода не може вважатись одноразовою та повинна бути включена до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється допомога на оздоровлення.
Переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів частково не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначено Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), який встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Насамперед варто наголосити, що сторонами не заперечується, що з 2013по 2018 роки відповідач нараховував та виплачував позивачу додаткову винагороду, яка передбачалась постановою № 889, однак відповідач не включав суми виплаченої допомоги для обрахунку допомоги на оздоровлення.
Відповідно до п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій», яка втратила чинність на підстави постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 року, установлено щомісячну додаткову грошову винагороду: військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які займають посади у Військово-Морських Силах Збройних Сил та Морській охороні Державної прикордонної служби, посади наземних авіаційних спеціалістів, що забезпечують безпеку польотів літаків та вертольотів, у військових частинах і підрозділах Повітряних Сил та Сухопутних військ Збройних Сил, посади у військових частинах і підрозділах високомобільних десантних військ та спеціального призначення Збройних Сил, і військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) льотного складу Збройних Сил, Національної гвардії та Державної прикордонної служби - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.
Відповідно до п.2 цієї постанови, граничні розміри, порядок та умови виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 1 цієї постанови, визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Службою зовнішньої розвідки за погодженням з Міністерством соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення.
За приписами ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Згідно з ч.1 ст.10-1 Закону № 2011, військовослужбовцям, крім військовослужбовців, які проходять базову військову службу, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.
З викладеного вбачається, що до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Тобто, до грошового забезпечення військовослужбовців, як обрахункової величини не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.
Такий принциповий підхід застосовується незалежно від виду виплат.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, додаткова грошова винагорода виплачувалась позивачу щомісяця протягом 2016-2018 років, а отже, таку винагороду не можна вважати одноразовою.
Зміст постанови №889 свідчить, що щомісячна додаткова грошова винагорода відповідає ознакам щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, оскільки є щомісячною та має постійний характер.
Віднесення зазначеної винагороди до щомісячних видів грошового забезпечення також підтверджено правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 06 лютого 2019 року по справі № 522/2738/17.
При цьому, на виконання постанови Кабінету Міністрів України №889, Міністр оборони України наказом від 15.11.2010 року № 595 затвердив Інструкцію про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України.
Пунктом 8 Інструкції № 595 встановлювалось, що винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Аналогічні приписи містяться і в Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, що була затверджена наказом Міністерства оборони України від 24.10.2016 року № 550 та в п.8 Інструкції № 73 від 02 лютого 2016 року, якими встановлювалось, що винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення та інших одноразових виплат, зокрема і допомоги на оздоровлення.
Натомість колегія суддів наголошує, що структура грошового забезпечення військовослужбовців визначена законом, а тому не може бути звужена нормами підзаконних нормативно-правових актів.
Велика Палата Верховного Суду у постанові по справі № 522/2738/17 наголосила, що встановлення підзаконним нормативно правовим актом порядку та умов виплати щомісячної додаткової грошової винагороди не може звужувати чи заперечувати права на отримання такої винагороди, встановленого актом вищої юридичної сили.
Виключивши підзаконним нормативно-правовим актом щомісячну додаткову грошову винагороду зі складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення та інших одноразових виплат, Міністерство внутрішніх справ України вийшло за межі наданого предмету регулювання порядку виплати такої винагороди.
Ієрархічні колізії нормативно-правових актів долаються шляхом застосування норми, яка закріплена в нормативно-правовому акті, що має вищу юридичну силу.
Враховуючи правове регулювання спірних правовідносин, застосуванню підлягають норми Закону № 2011-ХІІ та постанови № 889, а не Інструкцій.
Правові позиції Верховного Суду, на які посилається апелянт, не є застосовними до спірних правовідносин, оскільки правові висновки по ним стосуються додаткової грошової винагороди, яка має іншу правову природу та передбачена постановою № 168, а не постановою № 889.
Разом з тим, відповідно до п.п.3.7.4 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України від 20.05.2008 № 425, чинній станом на час виплати позивачу допомоги на оздоровлення у липні 2018 року, розмір допомоги для оздоровлення визначався, виходячи з посадових окладів, окладів за військовими званнями та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно із законодавством на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Постанова № 889 втратила чинність з 01 березня 2018 року та з березня 2018 року, зокрема і в липні 2018 року, додаткова винагорода вже не нараховувалась та не виплачувалась.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що грошова допомога на оздоровлення за 2018 рік не підлягає перерахунку з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою №889, оскільки така винагорода у місяць виплати допомоги вже не нараховувалась та не виплачувалась.
Суд першої інстанції на неведене уваги не звернув, у зв'язку із чим дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог в цій частині.
За встановлених обставин суд першої інстанції дійшов висновку, що виплативши позивачу грошову допомогу на оздоровлення у 2016-2017 роках відповідач протиправно не враховував до суми, з якої обраховано таку допомогу, щомісячну додаткову грошову винагороду, передбачену постановою № 889.
Оскільки ОСОБА_1 не оскаржує рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог, колегія суддів не надає оцінку рішенню Одеського окружного адміністративного суду від 09 липня 2025 року в цій частині.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Враховуючи викладені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині зобов'язання відповідача перерахувати допомогу на оздоровлення ОСОБА_1 у 2018 році. В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 липня 2025 року залишається без змін.
Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, що підтверджується ухвалою суду про відкриття провадження від 05 липня 2024 року, постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду лише з підстав, передбачених пп. "а"- "г" п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Керуючись ст.ст.308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, судова колегія
Апеляційну скаргу НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 )- задовольнити частково.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 липня 2025 року -скасувати в частині зобов'язання НОМЕР_3 прикордонний загін Державної служби України (військову частину НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 допомогу на оздоровлення у 2018 році з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 60 відсотків грошового забезпечення, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» № 889 від 22.09.2010, з врахуванням раніше виплачених сум.
Прийняти в цій частині постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо перерахунку допомоги на оздоровлення у 2018 році.
В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 липня 2025 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених ст.328 КАС України.
Головуючий: Н.В.Вербицька
Суддя: О.В.Джабурія
Суддя: К.В.Кравченко