08 вересня 2025 року справа №200/1124/25
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Геращенка І.В., суддів Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 8 травня 2025 року у справі № 200/1124/25 (головуючий І інстанції Голошивець І.О.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення №184050006638 від 2 жовтня 2024 року зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 8 травня 2025 року позов задоволено:
- визнано протиправним та скасовано рішення №184050006638 від 2 жовтня 2024 року Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій про відмову у нарахуванні та виплаті позивачу грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву позивача від 26.09.2024 року про перерахунок пенсії відповідно пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та зарахувати до її спеціального стажу період роботи з 01.08.1983 до 09.02.2023, що дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», та вирішити питання про нарахування та виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню у розмірі десяти її місячних пенсій станом на день її призначення у відповідності до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду.
Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду, прийняти нове, яким відмовити у задоволені позову.
Апелянт зазначив, що посада викладача позашкільного навчального закладу Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та спеціального захисту і посад робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 не передбачена, в той час Переліком передбачена посада викладача в музичній школі.
Законодавець передбачає надання права на пільгову пенсію за вислугою років та, відповідно виплату 10 місячних пенсій, не усім працівникам освіти, а лише певному їх колу. З огляду на вказане, управлінням правомірно не зараховано період роботи з 01.08.1983 по 09.02.2023 до спеціального трудового стажу.
Суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, та на свій розсуд розраховувати стаж позивача.
Крім того, відповідно до п.7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення, пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» -«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
З аналізу наведеної норми, управління приходить до висновку, що нарахування та виплата такої допомоги можливе лише після вирішення пенсійним фондом питання про її призначення. Отже, позовні вимоги про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити грошову допомогу в розмірі десяти місячних пенсій є передчасними.
На думку апелянта, у частині позовних вимог щодо зобов'язання провести виплату ОСОБА_1 грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню у розмірі десяти її місячних пенсій станом на день її призначення у відповідності до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», належним відповідачем є Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області, оскільки ОСОБА_1 перебуває на обліку в цьому управлінні.
Відповідно до ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.
Суд апеляційної інстанції заслухав доповідь судді-доповідача, вивчив доводи апеляційної скарги, перевірив їх за матеріалами справи і дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Позивачу призначена пенсія з 9 лютого 2023 року відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Сумській області.
Позивач 26 вересня 2024 року звернулась до територіальних органів Пенсійного фонду України з заявою про допризначення у зв'язку з наданими додатковими документами - призначення допомоги відповідно до п.7-1 «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За принципом екстериторіальності вищезазначену заяву позивача було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області, рішенням якого №184050006638 від 02.10.2024 відмовлено в перерахунку пенсії відповідно до п.7-1 «Прикінцевих положень» Закону №1058.
Рішенням обґрунтовано наступним.
Позивач звернулась із заявою від 26.09.2024 № 1709 про перерахунок пенсії відповідно до п.7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV (далі - Закон № 1058).
Відповідно до п.7-1 розділу XV «Прикінцевих положень» Закону №1058 особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Відповідно до ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що передбачені Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право па пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 (далі - Перелік). Розділом І «Освіта» Переліку передбачено, що право пенсію за вислугу років мають, зокрема, вчителі та викладачі у загальноосвітніх навчальних закладах, військових загальноосвітніх навчальних закладах, музичних і художніх школах. Викладачі, які працюють у позашкільних навчальних закладах, вказаним Переліком не передбачені. Тому періоди роботи в них на посаді викладача не зараховуються до стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років.
Якщо музичну школу та школу мистецтв відповідно до статуту віднесено до позашкільних навчальних закладів, то право па призначення пенсії за вислугу років у цій школі мають, зокрема, директори. Їх заступники з навчальної, виховної роботи, художні керівники. Керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи.
Для вирішення питання щодо виплати грошової допомоги відповідно до п.7-1 Прикінцевих положень Закону №1058, необхідно надати статутні документи або документи, які підтверджують до якого навчального закладу освіти відноситься музична школа та школа мистецтв.
Апеляційний суд надає правову оцінку спірним правовідносинам та враховує наступне.
За ч. 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09 липня 2003 року (далі - Закон №1058-IV) особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
Відповідно до статті 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ (далі - Закон №1788) пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.
Відповідно до абзацу 8 статті 52 Закону №1788 право на пенсію за вислугу років мають: працівники освіти, охорони здоров'я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів, відповідно до пункту «е» статті 55.
Відповідно до пункту «е» статті 55 Закону №1788 окремі категорії працівників інших галузей народного господарства, які мають право на пенсію за вислугу років. Право на пенсію за вислугу років мають: працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців.
За п. 7-1 «Прикінцевих положень» Закону №1058-ІV особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-ІV, та механізм її виплати визначає Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1191 (далі - Порядок).
Відповідно до п. 5 Порядку грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону №1058-ІV та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
За пунктом 6 Порядку для визначення розміру грошової допомоги враховується місячний розмір пенсії, обчислений згідно із статтями 27 і 28 Закону №1058-ІV, станом на день її призначення.
За п. 7 Порядку виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.
Тобто, право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з досягненням нею пенсійного віку, наявністю у неї необхідного страхового стажу, вихід на пенсію саме з посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-ІV будь-якого іншого виду пенсії.
Суд враховує, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з наявністю у неї необхідного спеціального стажу (від 25 до 30 років) роботи на певних, визначених законодавством, посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної або комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-ІV будь-якого іншого виду пенсії.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 13 березня 2018 року у справі №234/13835/17, від 02 березня 2020 року у справі №175/4086/16-а, від 28 квітня 2020 року по справі №678/941/17, від 12 березня 2019 року по справі №127/9277/17.
За ст. 62 Закону №1788-XII та пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993р. № 637 (далі - Порядок №637) основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Судом було досліджено записи у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 , дата заповнення 26.08.1983 та встановлено наявність у спірний (не врахований відповідачем для нарахування грошової допомоги) період роботи у неї наступних записів:
- Кролевецька музична школа: з 01.08.1983 по 05.05.2004, прийнята на посаду викладача теоретичної дисципліни, номера записів 1 та 2 в трудовій книжці;
- Кролевецька дитяча школа мистецтв: з 06.05.2004 по 29.03.2012 прийнята на посаду викладача теоретичних дисциплін, номер запису 3 в трудовій книжці;
- 30.03.2012 - присвоєно кваліфікацію, номер запису 4 в трудовій книжці;
- 29.03.2017 - підтверджено кваліфікацію, номер запису 5 в трудовій книжці;
- 04.06.2021 - змінено найменування юридичної особи з «Кролевецька дитяча школа мистецтв» на «Мистецька школа Кролевецької міської ради», номер запису 6 в трудовій книжці;
- 30.08.2022 - назву професії змінено на викладач «мистецької школи з теоретичних дисциплін» у зв'язку із внесенням змін до Національного класифікатора ДК 003:2010 «Класифікатор професій», номер запису 7 в трудовій книжці.
Даних щодо звільнення трудова книжка позивача не містить, тож з урахуванням наведеного на час призначення позивачу пенсії так і на час її звернення з відповідною заявою від 26.09.2024 року позивач продовжує працювати на відповідній посаді викладача «мистецької школи з теоретичних дисциплін» (а.с. 13).
Згідно з копією акту №1800-1006-1/1947 перевірки достовірності та обґрунтованості відомостей, поданих для призначення (перерахунку) пенсій, складеного Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області від 08.03.2023 року, у висновку якого зазначено, що рішенням сьомої сесії восьмого скликання Кролевецької міської ради Сумської області від 28.05.2021 року (наказ від 04.06.2021 №36-ОД) назву Кролевецька дитяча школа мистецтв змінено на Мистецька школа Кролевецької міської ради (а.с. 57).
Перевіркою встановлено: ОСОБА_2 призначена на посаду викладача теоретичних дисциплін Кролевецької дитячої музичної школи з 01.08.1983 року (наказ від 26.08.1983 року № 85); звільнена з займаної посади з 05.05.2004 року в зв'язку з реорганізацією школи (наказ від 05.05.2004 року № 6); призначена на посаду викладача теоретичних дисциплін Кролевецької дитячої школи мистецтв з 06.05.2004 року (наказ від 06.05.2004 року № 1); назву професії змінено на «викладач мистецької школи з теоретичних дисциплін» (наказ від 30.08.2022 року №35-к); працює по теперішній час. Згідно наданих наказів: ОСОБА_3 з 21.02.1989 року надати декретну відпустку (наказ від 21.02.1989 №4-о); з 09.07.1989 року по 30.04.1990 року надати частково оплачувану відпустку по догляду за дитиною до досягнення віку 1 року (наказ від 29.06.1989 №20-о); з 07.10.1991 року надати декретну відпустку (наказ від 07.10.1991 №19); з 25.08.1993 року приступити до виконання службових обов'язків після повернення з декретної відпустки (наказ від 25.08.1993 №19); та надавались відпустки без збереження заробітної плати: з 19.08.2015 по 22.08.2015 (наказ від 18.08.2015 №13-в); з 25.01.2022 по 27.01.2022 (наказ від 24.01.2022 №02-в); з 04.04.2022 по 08.04.2022 (наказ від 01.04.2022 №11-в); з 16.05.2022 по 20.05.2022 (наказ від 12.05.2022 №24-в); з 14.06.2022 по 17.06.2022 (наказ від 09.06.2022 №37-в); з 12.10.2022 по 14.10.2022 (наказ від 11.10.2022 №70-в); з 29.12.2022 по 31.12.2022 (наказ від 15.12.2022 №77-в).
В наданих для перевірки документах інформація щодо переведення на іншу роботу відсутня. В особовій справі ОСОБА_3 присутні накази від 30.03.2012 року №5-к, де їй присвоєно кваліфікаційну категорію “спеціаліст першої категорії» та від 29.03.2017 року №05-к, де вказана її відповідність займаній посаді та підтверджено кваліфікаційну категорію “спеціаліст першої категорії»; атестаційні листи від 29.03.2017 та від 04.11.2021 року, де вказана її відповідність займаній посаді.
В особовій картці зазначено: прізвище, ім'я, по-батькові ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у період з 01.08.1983 року значиться на посаді викладача теоретичних дисциплін. Згідно пункту 1.5. розділу 1 Статуту Кролевецької дитячої школи мистецтв, засновником закладу є Кролевецька міська рада; згідно пункту 1.4. розділу 1 Статуту Мистецької школи Кролевецької міської ради, засновником та власником Школи є територіальна громада в особі Кролевецької міської ради. Нарахування заробітної плати проводилось централізованими бухгалтеріями відділу культури Кролевецької районної державної адміністрації; управління освіти, молоді, спорту, культури і туризму Кролевецької міської ради; відділу культури і туризму Кролевецької міської ради.
Інші додаткові документи на підтвердження відомостей про ОСОБА_3 зазначених в трудовій книжці серії НОМЕР_1 , для перевірки не надавались. Висновок: записи за перевіряємий період, які містяться в трудовій книжці серії НОМЕР_1 ОСОБА_3 підтверджені перевіреними документами.
Відповідно до наявної в матеріалах справи довідки форми ОК-5 індивідуальні відомості про застраховану особу сформовану по позивачу, судом встановлено, що у період з 2004 по 30.06.2024 відповідно до відомостей по спеціальному стажу у позивача зазначений код підстави для обліку спецстажу - ЗП3055Е1 (а.с. 61-67).
Відповідно до Додатку 3 до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного соціального внеску органам Пенсійного фонду України. Довідник кодів підстав для обліку стажу окремим категоріям осіб відповідно до законодавства код ЗП3055Е1 в графі назва зазначено, працівники освіти при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за Переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Вищенаведене підтверджує зайнятість позивача у спірний період на посаді передбаченої відповідним переліком та віднесеної до категорії працівники освіти.
Щодо посилання відповідача на те, що робота на посаді викладача у позашкільних навчальних закладах не дає право на отримання пенсії за вислугу років, безпосередньо посада викладача позашкільного навчального закладу Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та спеціального захисту і посад робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 не передбачена, в той час Переліком передбачена посада викладача в музичній школі. Управління звертає увагу суду, що зазначеним переліком, передбачена посада викладача в музичній школі, яка відноситься до загальноосвітніх учбових закладів, суд враховує наступне.
За ст. 28 Закону України «Про освіту» від 23.05.1991 № 1060-XII (чинного до 28.09.2017), система освіти складається із навчальних закладів, наукових, науково-методичних і методичних установ, науково-виробничих підприємств, державних і місцевих органів управління освітою та самоврядування в галузі освіти.
Згідно зі ст. 29 Закону №1060-XII структура освіти включає, поряд з іншими видами, також позашкільну освіту.
Статтею 4 Закону України «Про позашкільну освіту» від 22.06.2000 №1841-III (далі Закон №1841-III, з наступними змінами та доповненнями) передбачено, що позашкільна освіта є складовою системи безперервної освіти, визначеної Конституцією України, Законом України «Про освіту», цим Законом, і спрямована на розвиток здібностей та обдарувань вихованців, учнів і слухачів, задоволення їх інтересів, духовних запитів і потреб у професійному визначенні.
У відповідності до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про освіту» від 05.09.2017 № 2145-VIII, невід'ємними складниками системи освіти є: дошкільна освіта; повна загальна середня освіта; позашкільна освіта; спеціалізована освіта; професійна (професійно-технічна) освіта; фахова передвища освіта; вища освіта; освіта дорослих, у тому числі післядипломна освіта.
Отже, позашкільна освіта є складовою системи освіти.
За статтею 12 Закону №1841-III та п. 6 Переліку типів позашкільних навчальних закладів, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України 06.05.2001 за № 433 передбачено, що до позашкільних навчальних закладів відносяться початкові спеціалізовані мистецькі навчальні заклади (школи естетичного виховання: музичні, художні, хореографічні, театральні, хорові, мистецтв та інші).
За ст. 21 Закону № 1841-III право на пенсію за вислугою років мають педагогічні працівники позашкільних навчальних закладів за наявності педагогічного стажу роботи не менше ніж 25 років.
Постановою Кабінету Міністрів України від 14.06.2000 № 963 затверджений Перелік посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, яким передбачено, що посади вчителів, викладачів всіх спеціальностей, інструкторів фізкультури, методистів належать до категорії педагогічних працівників.
Суд звертає увагу на те, що на спірні правовідносини розповсюджується дія вищезазначеного Переліку № 963, який відносить посаду, зокрема, “викладач» до педагогічних посад.
За п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 у № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років.
Отже, викладач теоретичних дисциплін в музичній школі (школі мистецтв) є педагогічним працівником позашкільного навчального закладу і має право на пенсію за вислугу років при наявності відповідного педагогічного стажу роботи.
За Переліком закладів та установ освіти, охорони здоров'я і соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 за № 909, зокрема, в загальноосвітніх навчальних закладах, військових загальноосвітніх навчальних закладах, музичних і художніх школах передбачені посади: учителі, логопеди, вчителі-логопеди, вчителі-дефектологи, викладачі, сурдопедагоги, тифлопедагоги, вихователі, завідуючі та інструктори слухових кабінетів, директори, завідуючі, їх заступники з навчально-виховної (навчальної, виховної), навчально-виробничої частини або роботи з виробничого навчання, завідуючі навчальною і навчально-виховною частиною, соціальні педагоги (організатори позакласної та позашкільної виховної роботи з дітьми), практичні психологи, педагоги-організатори, майстри виробничого навчання, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи.
Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 за № 909 затверджений перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років. Посада викладача цим переліком не була передбачена, однак, за дорученням Кабінету Міністрів України від 06.01.1995 № 397/21 дія зазначеної постанови поширена, в тому числі і на викладачів музичних шкіл без внесення змін до постанови, що підтверджується листом Міністерства соціального захисту населення України від 01.02.1995 № 01-3/133-02-2.
Постановою Кабінету Міністрів України від 14.06.2000 № 963 затверджений Перелік посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, яким передбачено, що посади вчителів, викладачів всіх спеціальностей, інструкторів фізкультури, методистів належать до категорії педагогічних працівників.
За правовою позицією Великої Палати Верховного Суду в постанові від 13.02.2019 у справі №233/4308/17 викладачі позашкільних навчальних закладів, які входять до структури освіти України, мають право отримання пенсії за вислугу років. У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила, що викладач позашкільного навчального закладу є педагогічним працівником цього позашкільного навчального закладу, тобто працівником освіти. Стаж роботи викладачем повинен зараховуватись до пільгового стажу осіб у розумінні ст. 55 пункту «е» Закону України «Про пенсійне забезпечення» при розгляді територіальними органами Пенсійного фонду України відповідних заяв про призначення пенсії навіть попри те, що зазначена посада прямо не передбачена затвердженим Переліком № 909.
Таким чином, викладач теоретичних дисциплін в дитячій музичній школі є педагогічним працівником позашкільного навчального закладу, тобто працівником освіти.
Отже, Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області протиправно не зарахувало до спеціального стажу позивача період роботи з 01.08.1983 по 09.02.2023 тривалістю 39 років 6 місяців, що дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Щодо позовних вимог позивача в частині визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо відмови у нарахуванні та виплаті позивачу грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058 та зобов'язання ГУПФУ в Донецькій області повторно розглянути заяву позивача про виплату грошової допомоги, відповідно до пункту 7-1 розділу XV Закону № 1058, суд зазначає наступне.
Підставами відмови відповідачем у нарахуванні позивачу грошової допомоги у відповідності до приписів пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058, визначено: незарахування спірного періоду з 01.08.1983 по 09.02.2023 року до спеціального стажу; нарахування та виплата такої допомоги можлива лише після вирішення пенсійним фондом питання про її призначення.
Суд зазначає, що позивачу з 09.02.2023 призначена пенсія за віком у відповідності до приписів Закону №1058-ІV, що не заперечується сторонами та підтверджується наявними доказами в матеріалах справи.
Обставини, на які посилається позивач у позовній заяві, що також підтверджується наявними в матеріалах справи доказами підтверджують той факт, що станом на день досягнення пенсійного віку позивач працювала у закладах та установах державної та/або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону № 1788, а її стаж роботи на таких посадах на момент досягнення пенсійного віку становив понад 30 років.
Крім того, позивачу до моменту призначення пенсії за віком, пенсія з інших підстав не призначалась, одноразова грошова допомога не виплачувалась.
Отже, дотримано всі умови, визначені пунктом 7-1 «Прикінцевих положень» Закону №1058-IV, для виплати позивачу грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Відповідно до приписів п.7-1 розділу ХV Закону України №1058 особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Слід зазначити, що у вищенаведених приписах не наведено, як зазначає відповідач у своєму відзиві, що: - «…нарахування та виплата такої допомоги можливе лише після вирішення пенсійним фондом питання про її призначення». Тобто, в даному випадку йде мова про наявність такого права на призначення пенсії за вислугу років, а не фактичне призначення такої пенсії.
Крім того, рішення відповідача про відмову від 02.10.2024 року не містить взагалі посилання на зазначене ним же у його відзиві та апеляційній скарзі щоо передчасності вимог позивача в даному випадку.
Отже, позивач відповідає всім вимогам, що зазначені у пункті 5 Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1191, відповідно до якого грошова допомога надається особам, яким починаючи з 01 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, а саме:
- наявність у позивача необхідного спеціального страхового стажу (більше 30 років) роботи на певних визначених законодавством посадах;
- вихід позивача на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності;
- неотримання позивачем до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» будь-якого іншого виду пенсії, підстави щодо відмови відповідачем позивачу у призначенні та виплаті вищезазначеної суми одноразової грошової допомоги, не зазначені у Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1191 та пункті 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону № 1058.
Отже, спірне рішення відповідача від 02.10.2024 року є протиправним та підлягає скасуванню.
Надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту свого порушеного права, суд зазначає наступне.
Верховний Суд у постанові від 23 грудня 2021 року у справі № 480/4737/19 та від 8 лютого 2022 року у справі № 160/6762/21 дійшов висновку, згідно якого ефективний спосіб захисту прав та інтересів особи в адміністративному суді має відповідати таким вимогам: забезпечувати максимально дієве поновлення порушених прав за існуючого законодавчого регулювання; бути адекватним фактичним обставинам справи; не суперечити суті позовних вимог, визначених особою, що звернулася до суду; узгоджуватися повною мірою з обов'язком суб'єкта владних повноважень діяти виключно у межах, порядку та способу, передбаченого законом.
В постанові від 22.09.2022 року у справі № 380/12913/21 Верховний Суд сформулював визначення “ефективного правосуддя» та зазначив, що комплексний аналіз приписів КАС України дає суду підстави для висновку, що ефективність судового захисту прав та інтересів особи в адміністративному судочинстві включає ефективність розгляду та вирішення справи, ефективність способу захисту, ефективність судового рішення та ефективність його виконання. Всі ці складові можна охопити єдиним терміном «ефективне правосуддя», що виступає еталоном для оцінки судової гілки влади та є запорукою довіри до неї з боку громадян, а також інших суб'єктів. Отже, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Зазначені висновки також відповідають позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 18 жовтня 2018 року у справах №822/584/18, №806/1316/18, від 23 листопада 2018 року у справі №826/8844/16 та від 20 грудня 2018 року у справі №524/3878/16-а.
Водночас у постанові від 11 лютого 2020 року у справі № 0940/2394/18 Верховний Суд сформулював висновок, згідно якого у разі, якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб'єкт звернення дотримав усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти певне рішення.
Відповідно до приписів ч.2 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Стосовно посилання апелянта те, що він не є належним відповідачем у справі (належним на його думку є ГУПФУ в Сумській області, на обліку в якому перебуває позивач), апеляційний суд враховує наступне.
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій урегульовано «Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 року (зі змінами внесеними Постановою Пенсійного фонду України від 16.12.2020 № 25-1 «Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України») (далі - Порядок №22-1).
Згідно п. 4.1 Порядку № 22-1 заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.
Заяви про перерахунок пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.
За п. 4.2 Порядку № 22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Згідно п. 4.3 Порядку № 22-1 Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Враховуючи вказані вимоги Порядку № 22-1, органом, що приймав рішення за заявою позивача про перерахунок пенсії визначено Головне управління Пенсійного фонду в Донецькій області, яким прийнято рішення про відмову в перерахунку пенсії.
За абз. 1 п. 4.10 Порядку № 22-1 після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи, за місцезнаходженням установи виконання покарань, де відбуває покарання засуджений до позбавлення (обмеження) волі, для здійснення виплати пенсії.
Згідно абз. 3 п. 4.10 Порядку № 22-1 нарахована сума пенсії включається в документи для виплати пенсії не пізніше одного місяця з дня прийняття органом, що призначає пенсію, рішення про призначення, перерахунок, переведення з одного виду пенсії на інший та про поновлення виплати пенсії, а у разі призначення пенсії за віком автоматично - не пізніше одного місяця з дня надходження повідомлення про обраний особою спосіб виплати пенсії.
Отже, в даному випадку ГУПФУ в Донецькій області є належним відповідачем у цій справі, який зобов'язаний здійснити позивачу перерахунок пенсії та вирішити питання про нарахування та виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню та після цього виконати вимоги абз. 1, 3 п. 4.10 Порядку № 22-1 та передати електронну пенсійну справу позивача засобами програмного забезпечення до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи, тобто, до ГУПФУ в Сумській області.
Враховуючи викладене, апеляційний суд погоджує висновок суду першої інстанції про:
- визнання протиправним та скасування рішення №184050006638 від 2 жовтня 2024 року Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій про відмову у нарахуванні та виплаті позивачу грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву позивача від 26.09.2024 року про перерахунок пенсії відповідно пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та зарахувати до її спеціального стажу період роботи з 01.08.1983 до 09.02.2023, що дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», та вирішити питання про нарахування та виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню у розмірі десяти її місячних пенсій станом на день її призначення у відповідності до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду.
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Отже, спір за суттю вимог судом першої інстанції вирішений правильно, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, внаслідок чого відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду.
Керуючись ст. ст. 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 8 травня 2025 року у справі № 200/1124/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.
Повний текст постанови складений 8 вересня 2025 року.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її ухвалення та відповідно до ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий І.В. Геращенко
Судді: А.А. Блохін
Т. Г. Гаврищук