Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
місто Харків
04.09.2025 р. справа №520/21174/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сліденка А.В.,
за участю секретаря судового засідання - Карапетян М.О.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача - Воронкова С.В.,
представника третьої особи - Міністерства оборони України - Ляшенка О.О.,
представника третьої особи - Пенсійного фонду України - не прибув,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі за текстом - відповідач, суб'єкт владних повноважень, владний суб'єкт, орган публічної адміністрації, Управління, ГУ), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Міністерство оборони України, Пенсійний фонд України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
Позивач у порядку адміністративного судочинства у межах справи №520/20891/25 заявив вимоги: 1) Визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Харківській області з приводу відмови ОСОБА_1 у проведенні перерахунку та виплаті пенсії з 01.02.2023р. на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 03.05.2025р. №ФХ-101550/4253/с, обмеження пенсії максимальним розміром, застосування коефіцієнтів зменшення пенсії; 2) Зобов"язати ГУ ПФУ в Харківській області здійснити перерахунок і виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 21.03.2025р. №ФХ-101550/4253/с у розмірі 74% грошового забезпечення із збереженням щомісячної доплати до пенсії у порядку постанови КМУ від 14.07.2021р. №713, індексації пенсії у порядку постанови КМУ від 16.02.2022р. №118, індексації пенсії у порядку постанови КМУ від 24.02.2023р. №168, індексації пенсії у порядку постанови КМУ від 23.02.2024р. №185, індексації пенсії у порядку постанови КМУ від 25.02.2025р. №209 без обмеження граничним розміром, без урахування коефіцієнтів зменшення пенсії відповідно до ст.46 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" та п.1 постанови КМУ від 03.01.2025р. №1; 3) Визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Харківській області з приводу відмови ОСОБА_1 у проведенні перерахунку та виплаті пенсії з 01.02.2024р. на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 27.06.2025р. №ФХ-101550/8737/с, обмеження пенсії максимальним розміром, застосування коефіцієнтів зменшення пенсії; 4) Зобов"язати ГУ ПФУ в Харківській області здійснити перерахунок і виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 27.06.2025р. №ФХ-101550/8737/с у розмірі 74% грошового забезпечення із збереженням щомісячної доплати до пенсії у порядку постанови КМУ від 14.07.2021р. №713, індексації пенсії у порядку постанови КМУ від 16.02.2022р. №118, індексації пенсії у порядку постанови КМУ від 24.02.2023р. №168, індексації пенсії у порядку постанови КМУ від 23.02.2024р. №185, індексації пенсії у порядку постанови КМУ від 25.02.2025р. №209 без обмеження граничним розміром, без урахування коефіцієнтів зменшення пенсії відповідно до ст.46 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" та п.1 постанови КМУ від 03.01.2025р. №1.
Аргументуючи ці вимоги зазначив, що унаслідок вчинення органом публічної адміністрації протиправного управлінського волевиявлення не одержує пенсію у належному розмірі.
Ухвалою суду від 07.08.2025р. було прийнято позов до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, роз"єднано заявлені у справі №520/20891/25 вимоги в окремі самостійні провадження.
У межах справи №520/20891/25 було залишено вимоги: 1) Визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Харківській області з приводу відмови ОСОБА_1 у проведенні перерахунку та виплаті пенсії з 01.02.2023р. на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 03.05.2025р. №ФХ-101550/4253/с, обмеження пенсії максимальним розміром, застосування коефіцієнтів зменшення пенсії; 2) Зобов"язати ГУ ПФУ в Харківській області здійснити перерахунок і виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 21.03.2025р. №ФХ-101550/4253/с у розмірі 74% грошового забезпечення із збереженням щомісячної доплати до пенсії у порядку постанови КМУ від 14.07.2021р. №713, індексації пенсії у порядку постанови КМУ від 16.02.2022р. №118, індексації пенсії у порядку постанови КМУ від 24.02.2023р. №168, індексації пенсії у порядку постанови КМУ від 23.02.2024р. №185, індексації пенсії у порядку постанови КМУ від 25.02.2025р. №209 без обмеження граничним розміром, без урахування коефіцієнтів зменшення пенсії відповідно до ст.46 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" та п.1 постанови КМУ від 03.01.2025р. №1.
Вимоги: 1) Визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Харківській області з приводу відмови ОСОБА_1 у проведенні перерахунку та виплаті пенсії з 01.02.2024р. на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 27.06.2025р. №ФХ-101550/8737/с, обмеження пенсії максимальним розміром, застосування коефіцієнтів зменшення пенсії; 2) Зобов"язати ГУ ПФУ в Харківській області здійснити перерахунок і виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 27.06.2025р. №ФХ-101550/8737/с у розмірі 74% грошового забезпечення із збереженням щомісячної доплати до пенсії у порядку постанови КМУ від 14.07.2021р. №713, індексації пенсії у порядку постанови КМУ від 16.02.2022р. №118, індексації пенсії у порядку постанови КМУ від 24.02.2023р. №168, індексації пенсії у порядку постанови КМУ від 23.02.2024р. №185, індексації пенсії у порядку постанови КМУ від 25.02.2025р. №209 без обмеження граничним розміром, без урахування коефіцієнтів зменшення пенсії відповідно до ст.46 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" та п.1 постанови КМУ від 03.01.2025р. №1 були виділені в окреме самостійне провадження, зареєстровані у межах справи №520/21174/25, були прийняті до провадження ухвалою суду від 12.08.2025р.
Відповідач із поданим позовом не погодився.
Аргументуючи заперечення проти позову зазначив, що пенсія обчислена правильно та виплачується у повному розмірі.
Третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Міністерство оборони України із поданим позовом не погодилась.
Аргументуючи заперечення проти позову зазначила, що станом на 01.01.2024р. не настала подія підвищення грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України згідно з постановою КМУ від 30.08.2017р. №704 у редакції постанови КМУ від 12.05.2023р. №481, позаяк грошове забезпечення підлягає обчисленню із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб - « 1.762,00грн.». Наголошувала, що розміри премій військовослужбовців Збройних Сил України з 24.02.2022р. зумовлені виключно істотною зміною умов служби через дію правового режиму воєнного стану та участю у відбитті і стримуванні повномасштабної збройної військової агресії Російської Федерації проти України, а тому не можуть використовуватись для перерахунку розміру раніше вже призначених пенсій особам, які не брали участі у збройному захисті Батьківщини з часу подій 2014 року.
Третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Пенсійний фонд України була завчасно та належно сповіщена про розгляд справи, але власного письмового процесуального документу по суті спору до матеріалів справи не подала.
26.08.2025р. судом було отримано відповідь на відзив, доводи якого є фактичним відтворенням основних аргументів позову.
Суд, дослідивши доводи усіх наявних у справі процесуальних документів, повно виконавши процесуальний обов'язок із збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, з'ясувавши обставини фактичної дійсності, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
Установлені судом обставини спору полягають у наступному.
Заявник проходив публічну службу в лавах Збройних Сил України, отримує від ГУ ПФУ в Харківській області пенсію у порядку Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" у розмірі 74% грошового забезпечення.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10.02.2025р. у справі №520/35379/24 було визнано протиправною відмову ІНФОРМАЦІЯ_1 , у виготовленні та наданні до Головного управління Пенсійного Фонду України в Харківській області оновлених довідок про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 розрахованого відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-XII, положень постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 № 704, із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу на військове (спеціальне) звання, які розраховані шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2481,00грн.), (2684,00грн.), встановленого законом на 01.01.2023року; шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2920), встановленого законом на 01.01.2024року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 до постанови Кабінету Міністрів Україні "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30 серпня 2017 року № 704 та процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати , підвищення) та премії, в розмірі у відсотках, встановлених для відповідної категорії військовослужбовців за відповідною посадою станом на 01.01.2023р. та 01.01.2024р.; Зобов'язано Міністерство оборони України ІНФОРМАЦІЯ_1 підготувати та надати до Головного управління Пенсійного Фонду України в Харківській області оновлених довідок про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 розрахованого відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-XII, положень постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 № 704, із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу на військове (спеціальне) звання, які розраховані шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2684,00грн.), встановленого законом на 01.01.2023року; шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2920), встановленого законом на 01.01.2024 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 до постанови Кабінету Міністрів Україні "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30 серпня 2017 року № 704 та процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати , підвищення) та премії, в розмірі у відсотках, встановлених для відповідної категорії військовослужбовців за відповідною посадою станом на 01.01.2023р. та 01.01.2024р., для проведення перерахунку основного розміру пенсії з 01.02.2023року та з 01.02.2024 року.
27.06.2025р. відносно заявника ІНФОРМАЦІЯ_2 на виконання рішення суду у справі №520/35379/24 була складена довідка про підвищене грошове забезпечення станом на 01.01.2024р., до якої були включені такі види грошового забезпечення як: оклад за посадою - 12.850,00грн., оклад за званням (підполковник) - 2.340,00грн., надбавка за вислугу років (50%) - 7.595,00грн., надбавка за особливості проходження служби (65%) - 14.810,25грн., премія (390%) - 50.115,00грн. (загалом на суму грошового забезпечення - 87.710,25грн.; довідка від 27.06.2025р. №ФХ-101550/8737/С), яка була подана особисто заявником до ГУ ПФУ в Харківській області.
За зверненням заявника суб"єктом владних повноважень було вчинено відмову у перерахунку пенсії, оформлену листом від 16.07.2025р. №2000-0203-8/107276.
Стверджуючи про невідповідність закону управлінського волевиявлення органу публічної адміністрації з приводу обчислення нового розміру пенсії з 01.02.2024р., з приводу відмови у виплаті щомісячної доплати до пенсії у порядку постанови КМУ від 14.07.2021р. №713, з приводу відмови у виплаті індексації пенсії, з приводу розміру пенсії до виплати відповідно до постанови КМУ від 03.01.2025р. №1 та про невідповідність закону управлінського волевиявлення органу публічної адміністрації з приводу обмеження пенсії максимальним розміром заявник ініціював даний спір.
Суд вважає, що ключовими питаннями у даному спорі є з'ясування питання: 1) чи існують правові підстави для врахування видів грошового забезпечення діючих військовослужбовців Збройних Сил України, установлених з 24.02.2022 у зв'язку з виконанням завдань військової служби в умовах правового режиму воєнного стану та безпосередньої участі у збройному захисті України від повномасштабної збройної агресії Російської Федерації, при перерахунку розміру вже призначених пенсій у порядку ст. 63 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV, за умови, що відносно заявника реалізація цього права унормована положеннями Закону України від 09.04.1992р. №2662-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі за текстом - Закон України №2662-ХІІ); 2) наявність або відсутність події підвищення, обчисленого у порядку постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 грошового забезпечення станом на 01.01.2024р.; 3) визнання або невизнання рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10.02.2025р. у справі №520/35379/24 права заявника на перерахунок пенсії з 01.02.2024р. за рахунок включення до складу грошового забезпечення виду грошового забезпечення премії у розмірі 390 % (що складає - 50.115,00грн. при розмірі посадового окладу - 12.850,00грн.).
При цьому, суд зважає, що основною вимогою позову є саме перерахунок пенсії з 01.02.2024р., а решту вимог у розумінні п.23 ч.1 ст.4 КАС України належить кваліфікувати якості похідних, позаяк заявник твердить про існування права на індексацію пенсії, щомісячну доплату до пенсії, виплату пенсії без застосування максимального розміру та виплату пенсії без застосування постанови КМУ від 03.01.2025р. №1 саме після перерахунок пенсії з 01.02.2024р., а не безвідносно до події вчинення або невчинення суб"єктом владних повноважень управлінського волевиявлення з приводу перерахунку пенсії з 01.02.2024р.
Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі установлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.
Розглядаючи справу за епізодом спонукання суб»єкта владних повноважень до перерахунку пенсії заявника на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 27.06.2025р. №ФХ-101550/8737/С про грошове забезпечення станом на 01.01.2024р., суд виходить з таких підстав та мотивів.
Право громадян України на соціальний захист проголошено ст.46 Конституції України, конкретизовано п.6 ч.1 ст.92 Конституції України і з 01.01.2004р. деталізовано нормами, насамперед, Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі за текстом - Закон України від 09.07.2003р. №1058-ІV) (який був прийнятий на зміну положенням Закону України від 05.11.1991р. №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення"; далі за текстом - Закон України від 05.11.1991р. №1788-ХІІ), а згідно з ст.4 Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV відносно заявника реалізація цього права унормована положеннями Закону України від 09.04.1992р. №2662-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі за текстом - Закон України №2662-ХІІ).
Приписами Закону України №2662-ХІІ запроваджено дві окремі, самостійні і незалежні одна від одної процедури, за якими відбувається обчислення розміру пенсії громадянина, а саме: 1) за ст.43 Закону України №2662-ХІІ - у випадку призначення пенсії вперше та 2) за ст.63 Закону України №2662-ХІІ - у випадку збільшення розміру вже призначеної пенсії за подією збільшення розміру оплати праці працівника на аналогічній (прирівняній) посаді.
Суд вважає, що указані процедури є різними як за змістом, так і за механізмом проведення (що підтверджується правовим висновком постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019р. по зразковій справі №240/5401/18) і збігаються виключно в частині визначення загальної структури грошового забезпечення як розрахункової бази обчислення розміру пенсії.
Також і у силу правового висновку постанови Верховного Суду від 16.04.2024р. у справі №240/1996/23 аналіз положень ст.ст.43, 63 Закону України №2262-ХІІ засвідчує, що при перерахунку пенсії на підставі ч.3 ст.63 Закону України №2262-ХІІ враховуються лише ті додаткові види грошового забезпечення у межах переліків, які на момент здійснення такого перерахунку виплачуються особам, котрі працюють на аналогічних посадах. Водночас, перелік додаткових видів грошового забезпечення саме для обрахунку пенсії при її призначенні відповідно до ст.43 Закону України №2262-ХІІ законодавством не обмежується.
Згідно з ч.4 ст.63 Закону України №2662-ХІІ питання визначення механізму перерахунку пенсій (умов, порядку та розмірів) було передано законодавцем у відання Уряду України і реалізовано останнім у положеннях Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (затверджено постановою КМУ від 13.02.2008р. №45, далі за текстом - Порядок №45).
Відповідно до п.1 Порядку №45 перерахунок пенсій проводиться у разі прийняття Кабінетом Міністрів України рішення про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців або у зв'язку із введенням для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, установлених законодавством.
Отже, приводом для проведення перерахунку розміру раніше призначеної пенсії є фактична зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій службовців, проведена на підставі рішення загального характеру, виданого суб'єктом владних повноважень, наділеним правом установлювати чи змінювати види грошового забезпечення публічних службовців.
Згідно з ст.43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відносини з оплати праці військовослужбовців Збройних Сил України на подальший розвиток ч.ч.1-4 ст.9 Закону України від 20.12.1991р. №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" унормовані приписами постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 (з 01.03.2018р.) та приписами Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (затверджений наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018р. №260, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26.06.2018р. за №745/32197; далі за текстом - Порядок №260).
Згідно з п.4 постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 (у період 29.01.2020р. як календарної дати набрання законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020р. по справі №826/6453/18 - 20.05.2023р. як календарної дати набрання чинності постановою КМУ від 12.05.2023р. №481) обчислення грошового забезпечення передбачалось із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб без визначення конкретної арифметичної величини цієї правової категорії безпосередньо у тексті постанови КМУ від 30.08.2017р. №704.
При цьому, згідно з п.1 Розділу ІІ, п.1 Розділу ІІІ, п.1 Розділу IV, п.1 Розділу VI, п.2 Розділу XVI, п.1 Розділу ХХІІІ, п.1 Розділу ХХІV Порядку №260 обчислення таких видів грошового забезпечення як: посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років, надбавка за особливості проходження служби, премія, грошова допомога для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань відбувається із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи.
Суд зауважує, що у розумінні ч.2 ст.51, ч.3 ст.51 та ч.4 ст.63 Закону України №2662-ХІІ перерахунок пенсії у зв'язку із збільшенням (зростанням) грошового забезпечення у порядку постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 з підстав кореспонденції ч.4 постанови КМУ від 30.08.2017р. з абз.4 ст.7 Закону України від 14.11.2019р. №294-ІХ "Про Державний бюджет України на 2020 рік" (що призводить до використання під час обчислення грошового забезпечення показника прожиткового мінімуму для працездатної особи - "2.102,00грн." замість - "1.762,00грн."), з абз.4 ст.7 Закону України від 15.12.2020р. №1082-ІХ "Про Державний бюджет України на 2021 рік" (що призводить до використання під час обчислення грошового забезпечення показника прожиткового мінімуму для працездатної особи - "2.270,00грн." замість - "1.762,00грн."), з абз.4 ст.7 Закону України від 02.12.2021р. №1928-ІХ "Про Державний бюджет України на 2022 рік" (що призводить до використання під час обчислення грошового забезпечення показника прожиткового мінімуму для працездатної особи - "2.481,00грн." замість - "1.762,00грн."), з абз.4 ст.7 Закону України від 03.11.2022р. №2710-ІХ "Про Державний бюджет України на 2023 рік" (що призводить до використання під час обчислення грошового забезпечення показника прожиткового мінімуму для працездатної особи - "2.684,00грн." замість - "1.762,00грн.") (за умови незастосування ст.22 Закону України від 02.12.2021р. №1928-ІХ "Про Державний бюджет України на 2022 рік", ст.22 Закону України від 03.11.2022р. №2710-ІХ "Про Державний бюджет України на 2023 рік", ст.22 Закону України від 09.11.2023р. №3460-ІХ "Про Державний бюджет України на 2024 рік") припадає на календарні дати - 01.02.2020р., 01.02.2021р., 01.02.2022р., 01.02.2023р.
Розглядаючи справу, суд зважає, що за визначеними ч.ч.2-4 ст.9 Закону України від 20.12.1991р. №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та п.4 постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 (до внесення змін постановою КМУ від 12.05.2023р. №481) (в інтерпретації правових висновків постанов Верховного Суду від 02.08.2022р. по справі №440/6017/21, від 11.12.2023р. по справі №560/1291/21, від 29.06.2023р. у справі №380/7813/22 (стосовно обчислення грошового забезпечення за постановою КМУ від 30.08.2017р. №704 станом на 01.01.2020р.), від 02.08.2022р. по справі №440/6017/21, від 11.12.2023р. по справі №560/1291/21, від 22.11.2023р. по справі №340/4403/22, від 29.06.2023р. у справі №380/7813/22 (стосовно обчислення грошового забезпечення за постановою КМУ від 30.08.2017р. №704 станом на 01.01.2021р.), від 19.09.2023р. по справі №160/15756/21 (стосовно обчислення грошового забезпечення за постановою КМУ від 30.08.2017р. №704 станом на 01.01.2021р.), від 04.04.2023р. по справі №120/5264/22, від 06.11.2023р. по справі №300/1947/22, від 22.11.2023р. по справі №340/4403/22, від 29.06.2023р. у справі №380/7813/22 (стосовно обчислення грошового забезпечення за постановою КМУ від 30.08.2017р. №704 станом на 01.01.2022р.), від 12.03.2024р. по справі №300/1772/23 (стосовно обчислення грошового забезпечення за постановою КМУ від 30.08.2017р. №704 станом на 01.01.2023р.), від 28.03.2024р. у справі №160/3235/23, від 02.04.2024р. у справі №340/608/23) правилами обчислення грошового забезпечення слід використовувати показник "загального" прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01 січня кожного календарного року (а саме: станом на 01.01.2020р. - "2.102,00грн."; станом на 01.01.2021р. - "2.270,00грн."; станом на 01.01.2022р. - "2.481,00грн."; станом на 01.01.2023р. - "2.684,00грн.").
З огляду на вичерпне використання окружним адміністративним судом правових механізмів за ст.290 КАС України у справах №520/644/23, №520/10076/24, №520/33451/24 суд вважає за доцільне поширити на спірні правовідносини дію перелічених вище правових висновків Верховного Суду.
За суттю правового висновку постанови Верховного Суду від 09.07.2025р. у справі №420/18853/24 право на обчислення грошового забезпечення у порядку постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб понад арифметичну величину - "1.762,00грн." припинено з 20.05.2023р.
Згідно з ст.7 Закону України від 09.11.2023р. №3460-ІХ "Про Державний бюджет України на 2024 рік" установлено з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2920 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років - 2563 гривні; дітей віком від 6 до 18 років - 3196 гривень; працездатних осіб - 3028 гривень; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів, - 2102 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури, - 1600 гривень; осіб, які втратили працездатність, - 2361 гривня.
Посилання на жодний із перелічених вище розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.02.2025р. у справі №520/35379/24 не містить.
Натомість, станом на 01.01.2024р. згідно з п.4 постанови КМУ від 30.07.2018р. №704 у редакції постанови КМУ від 12.05.2023р. №481 було установлено, розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
При цьому, і первісна редакція п.4 постанови КМУ від 30.07.2018р. №704 у редакції до внесення змін постановою КМУ від 21.02.2018р. №103 передбачала, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Вирішуючи спір за даним епізодом, суд зважає на приписи ст.22 Закону України від 09.11.2023р. №3460-ІХ "Про Державний бюджет України на 2024 рік", якими установлено, що у 2024 році для всіх категорій працівників установ, закладів та організацій бюджетної сфери, державних органів розмір заробітної плати (грошового забезпечення) може змінюватися виключно в межах бюджетних призначень на оплату праці, передбачених у державному бюджеті.
Суд відмічає, що у приписах ст.22 Закону України від 09.11.2023р. №3460-ІХ "Про Державний бюджет України на 2024 рік" законодавець мовить саме про грошове забезпечення, що зумовлює поширення положень ст.22 Закону України від 09.11.2023р. №3460-ІХ "Про Державний бюджет України на 2024 рік" на відносини з обчислення грошового забезпечення у порядку постанови КМУ від 30.08.2017р. №704.
У приписах ст.22 Закону України від 09.11.2023р. №3460-ІХ "Про Державний бюджет України на 2024 рік" законодавець пов'язує можливість підвищення рівня винагороди за працю виключно із подією збільшення бюджетних призначень на оплату праці, передбачених у державному бюджеті.
Згідно з матеріалами справи відсутні докази збільшення бюджетних призначень на оплату грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України, передбачених у державному бюджеті, для обчислення грошового забезпечення у порядку постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 станом на 01.01.2024р. із використання показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб понад арифметичне значення - "1.762,00грн.".
Тож, приписи ст.22 Закону України від 09.11.2023р. №3460-ІХ "Про Державний бюджет України на 2024 рік" та п.4 постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 у редакції постанови КМУ від 12.05.2023р. №481 виключають як подію зростання обчисленого у порядку постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України станом на 01.01.2024р., так і набуття особами права на проведення у зв'язку із цим перерахунку пенсії з 01.02.2024р. у порядку ст.63 Закону України від 09.04.1992р. №2662-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Відтак, за цим епізодом у заявника відсутнє порушене право, як об»єкт судового захисту згідно з ч.1 ст.2 КАС України, що зумовлює прийняття рішення про залишення позову без задоволення за цим епізодом.
Стосовно складеної ІНФОРМАЦІЯ_2 відносно заявника довідки від 27.06.2025р. №ФХ-101550/8737/С про підвищене грошове забезпечення станом на 01.01.2024р. суд зазначає, що згідно з п.9 Порядку №45 Пенсійний фонд України та його головні управління мають право перевіряти правильність складення довідок.
У силу правового висновку п.60 постанови Верховного Суду від 26.05.2025р. у справі №420/32864/24 видана обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки довідка про розмір грошового забезпечення військовослужбовця хоч і виступає підставою для перерахунку пенсії, водночас не гарантує того, що визначеній у ній розмір грошового забезпечення підлягає врахуванню під час подальшого перерахунку в повному обсязі. Це в тому числі підкреслює необхідність збалансованого підходу до процесу перерахунку пенсій з метою забезпечення справедливості та стабільності системи соціального забезпечення та бюджетної системи України в цілому.
Згідно з ч.5 ст.242 КАС України означений правовий висновок Верховного Суду є застосовним до спірних правовідносин.
Тож, оскільки у межах спірних правовідносин заявник не заявляв до суду вимог про складання довідки про підвищене грошове забезпечення станом на 01.01.2024р., обчислене у порядку постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб - "3.028,00грн." (як то передбачено ст.7 Закону України від 09.11.2023р. №3460-ІХ "Про Державний бюджет України на 2024 рік") і суд у межах справи №520/35379/24 такого права заявника не визнавав, то складена ІНФОРМАЦІЯ_2 відносно заявника довідка від 27.06.2025р. №ФХ-101550/8737/С про підвищене грошове забезпечення станом на 01.01.2024р. правомірно відхилена суб»єктом владних повноважень у якості належної правової підстави для вчинення управлінського волевиявлення з приводу перерахунку пенсії з 01.02.2024р.
Окремо суд зважає на приписи п.17 Розділу І Порядку №260, де указано, що на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.
З наведених вище міркувань суд доходить до переконання про те, що усі види грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України, визначені на подальший розвиток норм п.17 Розділу І Порядку №260 (у тому числі і відсоткові значення розмірів премій) з огляду на приписи ст.8 Конституції України не можуть бути визнані правомірними і справедливими підставами для перерахунку розміру раніше призначених пенсій у порядку ст.63 Закону України від 09.04.1992р. №2662-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", позаяк зумовлені виключно істотною зміною обставин проходження поточної військової служби діючими військовослужбовцями під час дії правового режиму воєнного стану та загрозою життю і здоров»ю таких військовослужбовців від факторів військового характеру.
Розв'язуючи спір за епізодом показника відсоткового значення розміру премії як виду грошового забезпечення, який підлягає включенню до довідки про підвищене грошове забезпечення у цілях перерахунку розміру раніше вже призначеної пенсії, суд виходить з таких підстав та мотивів.
На подальший розвиток ст.43 Конституції України та положень ч.4 ст.9 Закону України від 20.12.1991р. №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", а також низки інших законів, нормами яких право визначення грошового забезпечення військовослужбовців чи атестованих спеціальними званнями співробітників державних органів було передано у виключне відання Уряду України (а саме: ст.16 Закону України від 03.04.2003р. №661-IV "Про Державну прикордонну службу України", ст.30 Закону України від 25.03.1992р. №2229-ХІІ "Про Службу безпеки України", ст.21 Закону України від 13.03.2014р. №876-VII "Про Національну гвардію України", ст.23 Закону України від 23.06.2005р. №2713-IV "Про Державну кримінально-виконавчу службу України", ст.125 Кодексу цивільного захисту України), відносини з приводу виплати грошового забезпечення військовослужбовцям були деталізовані нормами постанови КМУ від 07.11.2007р. №1294 (01.01.2008р.-28.02.2018р.) та постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 (01.03.2018р.-до теперішнього часу) та Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (затверджений наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018р. №260, зареєстрований в міністерстві юстиції України 26.06.2018р. за №745/32197; далі за текстом - Положення №260).
За змістом п.п.2 п.5 постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 надано право керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, здійснювати преміювання військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу відповідно до їх особистого внеску в загальний результат служби у межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків (для військовослужбовців розвідувальних органів - не менш як 30 відсотків) посадових окладів та економії фонду грошового забезпечення.
За змістом п.2 Розділу І Положення №260 грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення. До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років. До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; винагорода за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду); премія. До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду)), а також додаткова винагорода та одноразова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.
Відповідно до п.1 Розділу ХVI Положення №260 командири (начальники) військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій Збройних Сил України мають право щомісяця здійснювати преміювання військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби) відповідно до їх особистого внеску в загальні результати служби.
Згідно з п.2 Розділу ХVI Положення №260 розмір щомісячної премії, але не менше 10 відсотків посадового окладу, встановлює Міністр оборони України для відповідних категорій військовослужбовців виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України, та особливостей проходження військової служби.
Суд ураховує, що за приписами ст.ст.1, 2, 15 Закону України від 24.03.1995р. №108/95-ВР "Про оплату праці", ч.1 ст.44, ч.9 ст.44, ч.2 ст.50, ч.3 ст.50 Закону України від 10.12.2015р. №889-VIII "Про державну службу" грошовий платіж від роботодавця на користь найманого працівника у вигляді премії може мати як характер загального підвищення (тобто зростання) розміру винагороди за реально виконану роботу, так і характер індивідуального матеріального заохочення конкретного працівника за підсумками виконання обов»язків за посадою на протязі певного проміжку часу.
У ч.3 ст.51 Закону України від 09.04.1992р. №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі за текстом - Закон України від 09.04.1992р. №2662-ХІІ) мовиться про перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення або у зв'язку із введенням нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством.
У ч.4 ст.63 Закону України від 09.04.1992р. №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" мовиться про перерахунок пенсій у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.
Тож, і у розумінні ч.3 ст.51 Закону України від 09.04.1992р. №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", і у розумінні ч.4 ст.63 Закону України від 09.04.1992р. №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" премія як вид грошового забезпечення у цілях перерахунку розміру раніше вже призначеної пенсії може бути включена до довідки про підвищене грошове забезпечення виключно у випадку, коли така премія має безумовний характер загального одночасного зростання рівня грошового забезпечення усіх осіб однакової категорії, а не характер індивідуального матеріального заохочення конкретного працівника за підсумками виконання обов»язків за посадою на протязі певного проміжку часу.
У зв»язку із початком повномасштабної збройної агресії Російської Федерації проти України з 24.02.2022р. законодавцем в особі Президента України були видані: Указ Президента України від 24.02.2022р. №64 "Про введення воєнного стану в Україні" та Указ Президента України від 24.02.2022р. №69 "Про загальну мобілізацію".
Відтак, з 24.02.2022р. усі премії осіб у порядку постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 мають безумовний характер тимчасового індивідуального матеріального заохочення конкретного працівника за підсумками виконання обов»язків за посадою на протязі певного проміжку часу, зумовленого виключно умовами проходження служби під час дії правового режиму воєнного стану та пов»язаного із існуванням явного та очевидного ризику для життя та здоров'я (тобто зміною істотних умов праці/служби).
Звідси слідує, що як відсоткові значення показників премій, так і показники абсолютних величин грошового розміру премій, обчислених у порядку постанови КМУ від 30.08.2017р. №704, з 24.02.2022р. не можуть бути кваліфіковані у якості розрахункової бази для перерахунку розміру раніше вже призначених пенсій згідно з ст.ст.43, 63 Закону України від 09.04.1992р. №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", позаяк не є сталим, постійним та незмінним зростанням рівня грошового забезпечення у розумінні ч.3 ст.51 Закону України від 09.04.1992р. №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", і у розумінні ч.4 ст.63 Закону України від 09.04.1992р. №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Слушність саме такого тлумачення змісту ч.3 ст.51 Закону України від 09.04.1992р. №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та ч.4 ст.63 Закону України від 09.04.1992р. №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" підтверджується змістом та суттю висновків Верховного Суду стосовно показників відсоткового значення розміру премії як виду грошового забезпечення у цілях обчислення розміру раніше вже призначеної пенсії у порядку ст.63 Закону України від 09.04.1992р. №2662-ХІІ, котрі сформульовані, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018р. по справі №802/2196/17-а (Пз/9901/1/18) (провадження № 11-308заі18), у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.05.2020р. по справі № 592/5164/16-а, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2024р. у справі №380/19324/23, у постанові Верховного Суду від 17.10.2023р. по справі №140/5557/22, у постанові Верховного Суду від 11.06.2024р. по справі №520/17087/23.
Суть правових позицій Верховного Суду у перелічених судових актах узагальнено може бути сформульована як: 1) на період дії воєнного стану, виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України; 2) 01.02.2023 з метою виконання завдань Президента України та Кабінету Міністрів України, направлених на забезпечення належного соціального захисту військовослужбовців Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту, організації виконання Закону України “Про Державний бюджет України на 2023 рік» і забезпечення виконання поставлених перед Міністерством оборони України завдань щодо своєчасної виплати військовослужбовцям і працівникам належних видів грошового забезпечення та заробітної плати та нагородження особового складу, керуючись вимогами пункту 17 розділу І Порядку № 260 Міністр оборони України видав Окреме доручення № 2683/з, яке адресоване керівникам військових формувань, які входять складу Збройних Сил України, системи Міністерства оборони України, є розпорядчим актом, прийняття якого було зумовлене введенням в Україні воєнного стану Указом Президента України від 24.02.2022 № 64 “Про введення воєнного стану в Україні», та метою якого є належна та своєчасна виплата у 2023 році грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту, категорії яких чітко визначено в додатках до цього документу Міністра оборони України та не є рішенням Кабінету Міністрів України про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення або про введення нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премій, із прийняттям якого пов'язаний обов'язок відповідача оформити нову довідку про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії. Зазначене рішення є відомчим, внутрішнім документом, який носить тимчасовий характер, не містить нормативно-правових приписів та не породжує будь-яких правових підстав для проведення перерахунку пенсій; 3) накази Міністра оборони України, якими встановлювався розмір премії для військовослужбовців, є відомчими, внутрішніми документами, які носять тимчасовий характер, не містять нормативно-правових приписів та не породжують будь-яких правових підстав для проведення перерахунку пенсії. Встановлені зазначеними наказами премії не можуть розповсюджуватися на колишніх військовослужбовців. Відтак встановлення премії, передбаченої наказами Міністра оборони України, не є підставою для перерахунку пенсій військовослужбовців відповідно до Закону № 2262-XII; 4) відсутність права на отримання довідки про розмір грошового забезпечення, яке враховується для перерахунку його пенсії, визначеного станом на 01.02.2023 з урахуванням Окремого доручення Міністра оборони України від 01.02.2023 №2683/з; 5) рішення (телеграма) Міністра оборони України від 14 січня 2022р. №248/269 щодо зазначення конкретного відсотка премії не є рішенням Кабінету Міністрів України про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення або про введення нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премій, із прийняттям якого пов'язаний обов'язок відповідача оформити нову довідку про розмір грошового забезпечення.
Згідно з ч.5 ст.242 КАС України суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.
Підсумовуючи викладені вище міркування, суд доходить до переконання про те, що заявник згідно з запровадженим ст.8 Конституції України верховенством права (невід'ємним складовим елементом якого є принцип юридичної визначеності та принцип справедливості) не має права на підвищення розміру власної пенсії за рахунок такого виду грошового забезпечення як премія, обчислена у порядку постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 особі, котра ціною власного життя та здоров'я виконує службові обов'язки за посадою державної служби з 24.02.2022р. в умовах дії правового режиму воєнного стану, позаяк заявник не проходив публічної служби у співставних умовах.
Окремо суд зазначає, що за змістом п.п.2 п.5 постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 надано право керівникам державних органів саме у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання.
Згідно з матеріалами справи з 24.02.2022р. керівники державних органів, на які поширюється дія постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 не одержували бюджетних асигнувань та призначень для виплати премій, обчислених із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи понад - "1.762,00грн".
До того ж, відсоткові показники арифметичного значення розміру премії як грошового забезпечення згідно з розпорядчими актами Міністра оборони України, а саме: окремого доручення від 01.02.2023р. №2683/з, окремого доручення від 16.01.2024р. №183/уд призначені для обчислення премії у порядку постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 саме із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи для працездатної особи - "1.762,00грн.".
Натомість, у разі використання показника прожиткового мінімуму для працездатної особи для працездатної особи понад - "1.762,00грн." розмір відсоткового значення показника такого виду грошового забезпечення як премія у силу приписів ст.7 Бюджетного кодексу України явно та очевидно мав б істотно менше арифметичне значення.
Підсумовуючи викладені вище міркування, суд доходить до переконання про те, що складена ІНФОРМАЦІЯ_2 відносно заявника довідка від 27.06.2025р. №ФХ-101550/8737/С про підвищене грошове забезпечення станом на 01.01.2024р. правомірно була відхилена суб»єктом владних повноважень як належна підстава для перерахунку пенсії з 01.02.2024р., позаяк містить розмір відсоткового значення виду грошового забезпечення - премія, права на включення якої до розрахункової бази обчислення пенсії заявник не набув.
Визначаючись стосовно юридичного значення рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.02.2025р. у справі №520/35379/24 для правильного вирішення спору у справі №520/21174/25, суд виходить з таких підстав та мотивів.
Частиною 2 ст.73 КАС України визначено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч.7 ст.78 КАС України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для суду.
Суд відмічає, що до предмету доказування у цьому спорі входять, зокрема, як обставини існування події підвищення грошового забезпечення, обчисленого у порядку постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 станом на 01.01.2024р., так і обставини існування у заявника права на включення до довідки про підвищене грошове забезпечення станом на 01.01.2024р. розмірів премії, отриманої діючим військовослужбовцем за виконання службових завдань за посадою державної служби під час дії правового режиму воєнного стану (що з 24.02.2022р. призвело до зміни істотних умов праці/служби).
Заявник проходив публічну службу в лавах Збройних Сил України, отримує від ГУ ПФУ в Харківській області пенсію у порядку Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" у розмірі 74% грошового забезпечення.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10.02.2025р. у справі №520/35379/24 було визнано протиправною відмову ІНФОРМАЦІЯ_1 , у виготовленні та наданні до Головного управління Пенсійного Фонду України в Харківській області оновлених довідок про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 розрахованого відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-XII, положень постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 № 704, із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу на військове (спеціальне) звання, які розраховані шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2481,00грн.), (2684,00грн.), встановленого законом на 01.01.2023року; шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2920), встановленого законом на 01.01.2024року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 до постанови Кабінету Міністрів Україні "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30 серпня 2017 року № 704 та процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати , підвищення) та премії, в розмірі у відсотках, встановлених для відповідної категорії військовослужбовців за відповідною посадою станом на 01.01.2023р. та 01.01.2024р.; Зобов'язано Міністерство оборони України ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) підготувати та надати до Головного управління Пенсійного Фонду України в Харківській області оновлених довідок про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) розрахованого відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-XII, положень постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 № 704, із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу на військове (спеціальне) звання, які розраховані шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2684,00грн.), встановленого законом на 01.01.2023року; шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2920), встановленого законом на 01.01.2024року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 до постанови Кабінету Міністрів Україні "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30 серпня 2017 року № 704 та процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати , підвищення) та премії, в розмірі у відсотках, встановлених для відповідної категорії військовослужбовців за відповідною посадою станом на 01.01.2023р. та 01.01.2024р., для проведення перерахунку основного розміру пенсії з 01.02.2023року та з 01.02.2024 року.
Отже, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.02.2025р. у справі №520/35379/24 не містить будь-яких висновків стосовно розмірів відсоткових значень конкретних видів грошового забезпечення станом на 01.01.2023р. та станом на 01.01.2024р., котрі підлягають включенню до довідки про підвищене грошове забезпечення станом на 01.01.2023р. та станом на 01.01.2024р.
При цьому, суд ураховує, що згідно з ст.7 Закону України від 09.11.2023р. №3460-ІХ "Про Державний бюджет України на 2024 рік" установлено з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2920 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років - 2563 гривні; дітей віком від 6 до 18 років - 3196 гривень; працездатних осіб - 3028 гривень; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів, - 2102 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури, - 1600 гривень; осіб, які втратили працездатність, - 2361 гривня.
Посилання на жодний із перелічених вище розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.02.2025р. у справі №520/35379/24 не містить.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10.02.2025р. у справі №520/35379/24 також не було визнано право заявника на включення до довідки про підвищене грошове забезпечення станом на 01.01.2024р. такого виду грошового забезпечення як премія у розмірі - 390%.
Тож, реально вчинене суб»єктом владних повноважень у межах спірних правовідносин управлінське волевиявлення з приводу відмови у перерахунку пенсії з 01.02.2024р. на підставі складеної ІНФОРМАЦІЯ_2 відносно заявника довідки від 27.06.2025р. №ФХ-101550/8737/С про підвищене грошове забезпечення станом на 01.01.2024р. не суперечить рішенню Харківського окружного адміністративного суду від 10.02.2025р. у справі №520/35379/24.
Продовжуючи вирішення спору, суд зважає, що критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) владного суб'єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України, а у силу ч.2 ст.77 КАС України обов'язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб'єкта шляхом подання до суду доказів та наведення у процесуальних документах доводів як відповідності закону вчиненого волевиявлення, так і помилковості аргументів іншого учасника справи.
Тому відповідність закону рішення чи діяння (управлінського волевиявлення) суб'єкта владних повноважень як у спорі про набуття приватною особою додаткового блага чи активу, так і у спорі про спростування приватною особою новоствореного обов»язку, зокрема, за критеріями дотримання компетенції, меж повноважень, способу дій, приводу реалізації функції контролю, обґрунтованості, безсторонності (неупередженості), добросовісності, розсудливості, рівності перед законом, унеможливлення дискримінації, пропорційності, своєчасності, права особи на участь у процесі прийняття рішення, має доводитись, насамперед, відповідачем - суб'єктом владних повноважень.
При цьому, із положень частин 1 і 2 ст.77 КАС України у поєднанні з приписами ч.4 ст.9, абз.2 ч.2 ст.77, частин 3 і 4 ст.242 КАС України слідує, що владний суб'єкт повинен доводити обставини фактичної дійсності у спорі за стандартом доказування - "поза будь-яким розумним сумнівом" (тобто запропоноване сприйняття ситуації повинно виключати реальну ймовірність існування у дійсності будь-якого іншого варіанту), у той час як до приватної особи підлягає застосуванню стандарт доказування - "баланс вірогідностей" (тобто запропоноване сприйняття ситуації не повинно суперечити умовам реальної дійсності і бути можливим до настання).
Разом із тим, суд вважає, що саме лише неспростування владним суб'єктом задекларованого, але не доведеного документально твердження приватної особи про конкретну обставину фактичної дійсності, не спричиняє виникнення безумовних та беззаперечних підстав для висновку про реальне існування такої обставини у дійсності.
І хоча спір безумовно підлягає вирішенню у порядку ч.2 ст.77 КАС України, однак суд повторює, що реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб'єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з'ясування об'єктивної істини у справі.
Правильність саме такого тлумачення змісту ч.1 ст.77 та ч.2 ст.77 КАС України підтверджується правовим висновком постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020р. по справі №520/2261/19, де указано, що визначений ст. 77 КАС України обов'язок відповідача - суб'єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов'язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Окрім того, саме таке тлумачення стандартів доказування є цілком релевантним правовому висновку постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023р. у справі №916/3027/21.
Викладені вище міркування окружного адміністративного суду також є цілком релевантними правовій позиції постанови Верховного Суду від 19.01.2023р. у справі №520/6006/21, де указано, що: 1) у праві існують три основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt) та у справах, де суб'єкт владних повноважень доводить правомірність своїх рішень, що передбачають втручання у власність або діяльність суб'єкта приватного права (зокрема, притягнення його до відповідальності), подані таким суб'єктом владних повноважень докази, за загальним правилом, повинні відповідати критерію "поза розумним сумнівом"; 3) Цей висновок сформульований Верховним Судом, зокрема у постановах від 14.11.2019р. у справі №822/863/16, від 21.11.2019р. у справі №826/5857/16, від 11.02.2020р. у справі №816/502/16, від 16.06.2020р. у справі №756/6984/16-а та від 18.11.2022р. у справі №560/3734/22.
Кваліфікуючи реально вчинене у спірних правовідносинах управлінське волевиявлення суб'єкта владних повноважень, суд виходить із того, що за загальним правилом під рішенням суб'єкта владних повноважень слід розуміти письмовий акт, під дією суб'єкта владних повноважень слід розуміти вчинок посадової/службової особи, під бездіяльністю суб'єкта владних повноважень слід розуміти невиконання обов'язків, під відмовою суб'єкта владних повноважень слід розуміти письмово зафіксоване діяння з приводу незадоволення звернення приватної особи.
За змістом правових позицій постанови Верховного Суду від 03.06.2020р. у справі №464/5990/16-а та постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2022р. у справі №9901/276/19 протиправною бездіяльністю суб'єкта владних повноважень є зовнішня форма поведінки (діяння) органу/посадової особи у вигляді неприйняття рішення (нездійснення юридично значимих дій) у межах компетенції за наявності фізичної змоги реалізувати управлінську функцію.
У межах спірних правовідносин суб»єктом владних повноважень було вчинене управлінське волевиявлення у формі відмови у перерахунку пенсії заявника з 01.02.2024р. на підставі складеної ІНФОРМАЦІЯ_2 відносно заявника довідки від 27.06.2025р. №ФХ-101550/8737/С про підвищене грошове забезпечення станом на 01.01.2024р.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Тлумачення змісту цієї норми процесуального закону було викладено Верховним Судом у постанові від 07.11.2019р. по справі №826/1647/16 (адміністративне провадження № К/9901/16112/18), де указано, що обов'язковою умовою визнання протиправним волевиявлення суб'єкта владних повноважень є доведеність приватною особою факту порушення власних прав та інтересів та доведеність факту невідповідності закону оскарженого управлінського волевиявлення.
Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-77, 90, 211 КАС України, суд доходить до переконання про те, що у спірних правовідносинах суб'єктом владних повноважень було забезпечено дотримання вимог ч.2 ст.19 Конституції України та ч.2 ст.2 КАС України, позаяк обставини спірних правовідносин були з»ясовані повно, положення належної норми права були витлумачені правильно, реально вчинене управлінське волевиявлення не призвело до погіршення правового становища заявника, адже складена відносно заявника довідка про підвищене грошове забезпечення станом на 01.01.2024р. не створювала підстав для вчинення правомірного управлінського волевиявлення з приводу перерахунку пенсії з 01.02.2024р. через явні та очевидні дефекти змісту.
Тож, за наслідками розгляду справи за цим епізодом слід визнати доведеним за правилами ч.2 ст.77 КАС України факт відповідності ч.2 ст.2 КАС України реально вчиненого суб»єктом владних повноважень управлінського волевиявлення та навпаки - не доведеним за правилом ч.1 ст.77 КАС України факт існування у заявника порушеного публічного права (інтересу) у межах спірних правовідносин.
Указане є визначеною процесуальним законом підставою залишення позову без задоволення.
У зв»язку із відмовою у позові за основною вимогою підлягають залишенню без розгляду усі похідні вимоги, заявлені через реалізацію прагнення заявника до перерахунку пенсії з 01.02.2024р.
При цьому, розв"язуючи питання конкуренції між правовим висновком постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2025р. у зразковій справі №400/6254/24 та між правовим висновком постанови Верховного Суду від 27.08.2025р. у справі №620/10160/24, окружний адміністративний суд з огляду на право ієрархічної інстанційності вважає за необхідне віддати перевагу у застосуванні саме правовому висновку постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2025р. у зразковій справі №400/6254/24.
26.08.2025р. до суду надійшло клопотання позивача, у якому викладена вимога за зловживання процесуальними правами та розповсюдження та розголошення конфіденційної інформації начальником ГУ ПФУ в Харківській області Г.Баєвою, застосувати захід процесуального примусу - штраф.
Обґрунтовуючи подане клопотання, заявник зазначив, що відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області містить додаток, у якому відображена інформація про 19 (дев'ятнадцять) справ, невідомих заявнику. На думку заявника, відповідач без його згоди та з невідомою метою здійснив передачу персональних даних заявника 19 (дев'ятнадцятьом) невідомим особам, у тому числі шляхом надсилання рекомендованого листа від 20.08.2025, унаслідок чого вказаних осіб було ознайомлено з інформацією про місце його проживання. Як убачається з опису вкладення від 20.08.2025, у ньому міститься конфіденційна інформація, яка включає персональні дані, доступ до яких обмежено законодавством України, зокрема Законом України “Про захист персональних даних» та Конституцією України. В описі зазначено відомості про учасників справ, їх місце проживання, а також повні імена фізичних осіб, що відповідно до законодавства становить персональні дані.
Перевіривши обґрунтованість поданого заявником клопотання матеріалами справи та змістом належних норм права, суд виходить з таких підстав та мотивів.
Частиною 2 ст.73 КАС України визначено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Предметом доказування у спорі: стосовно вчинення суб"єктом владних повноважень управлінського волевиявлення з приводу перерахунку пенсії у порядку ст.63 Закону України від 09.04.1992р. №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"; стосовно вчинення суб"єктом владних повноважень управлінського волевиявлення з приводу призначення індексації пенсії у порядку ст.64 Закону України від 09.04.1992р. №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та постанови КМУ від 16.02.2022р. №118, постанови КМУ від 24.02.2023р. №168, постанови КМУ від 23.02.2024р. №185, постанови КМУ від 25.02.2025р. №209; стосовно вчинення суб"єктом владних повноважень управлінського волевиявлення з приводу призначення щомісячної доплати до пенсії у порядку постанови КМКУ від 14.07.2021р. №713 є усі попередні управлінські волевиявлення суб"єкта владних повноважень з приводу перерахунку пенсії учасника суспільних відносин - громадянина як наявність або відсутність правової підстави для призначення і виплати щомісячної доплати до пенсії та індексації пенсії.
Правильність саме такого процесуального рішення суду стосовно предмету доказування у спорі підтверджується змістом правових висновків постанови Великої палати Верховного Суду від 13.03.2025 року по справі № 400/6254/24.
Відповідно до ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Згідно з ч.3 ст.166 КАС України заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.
Частиною 2 ст.241 КАС України передбачено, що процедурні питання, пов'язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.
Як то указано у абз.2 ч.5 ст.243 КАС України окремим документом можуть викладатися також ухвали з інших питань, які вирішуються під час судового розгляду.
Згідно з ч. 1 ст. 149 Кодексу адміністративного судочинства України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід Державного бюджету України з відповідної особи штрафу у сумі від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках: 1) невиконання процесуальних обов'язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу; 2) зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству; 3) неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин суб'єктом владних повноважень; 4) використання під час процедури врегулювання спору за участю судді портативних, аудіотехнічних пристроїв, а також здійснення фото- і кінозйомки, відео-, звукозапису.
Згідно з ч. 2 ст. 149 Кодексу адміністративного судочинства України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід Державного бюджету України з відповідної особи штрафу у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках: 1) повторного чи систематичного невиконання процесуальних обов'язків; 2) неодноразового зловживання процесуальними правами; 3) повторного чи систематичного неподання витребуваних судом доказів без поважних причин або без їх повідомлення; 4) невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів.
За змістом ч.2 ст.45 КАС України з урахуванням конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню адміністративного судочинства, зокрема: 1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, які спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення; 2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; 3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; 4) необґрунтоване або штучне об'єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи, або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою; 5) узгодження умов примирення, спрямованих на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.
Застосовуючи положення наведених вище норм права до установлених обставин спору, суд доходить до переконання про те, що усі подані відповідачем - суб"єктом владних повноважень у межах справи №520/21174/25 докази і відомості слід кваліфікувати у якості належного виконання процесуального обов"язку за ч.5 ст.44, ч.3 ст.79, ч.4 ст.161 КАС України, а не у якості зловживання процесуальними правами.
До того ж, наданий відповідачем список "Ф.103 Рекомендовані листи" є доказом направлення копії відзиву та додатків іншим учасникам справи, зокрема позивачу, що прямо передбачено ч. 9 ст. 79 КАС України.
Суд зазначає, що вказаний список містить лише інформацію про факт відправлення поштової кореспонденції на адресу суду та на адресу позивача і не свідчить про умисні дії відповідача, спрямовані на розголошення будь-яких персональних даних заявника невизначеному та необмеженому колу учасників суспільних відносин.
Тож, під час виконання процесуального обов"язку з подання до суду усіх доказів, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору по суті, як відповідачем - ГУ ПФУ в Харківській області, так і керівником відповідача виконувались вимоги ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 12.08.2025р. у справі №520/21174/25.
Твердження заявника про вчинення відповідачем - суб"єктом владних повноважень під час виконання вимог ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 12.08.2025р. у справі №520/21174/25 порушень ст.ст.8, 31, 32, 34 Конституції України, норм Закону України від 01.06.2010р. №2297-VI "Про захист персональних даних", Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, Загальної декларації прав людини 1948 року не підтверджено наявними у справі доказами та з наведених вище міркувань є юридично неспроможним.
З огляду на викладене, суд не знаходить підстав для задоволення клопотання ОСОБА_1 про неприпустимість зловживання процесуальними правами ГУ ПФУ в Харківській області у справі №520/21174/25.
При розв'язанні спору, суд, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007р. у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011р. у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010р. у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994р. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008р. у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії"), вичерпно реалізував усі діючі механізми з'ясування об'єктивної істини; надав оцінку усім юридично значимим факторам та нормам закону, котрі здатні вплинути на правильне вирішення спору; дослухався до усіх ясно і чітко сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення спору аргументів сторін; повно та детально виклав власні висновки та міркування як з приводу тлумачення належних норм права, так і з приводу усіх слушних доводів поданих учасниками спору процесуальних документів.
Розгорнуті і детальні мотиви та висновки суду з приводу юридично значимих аргументів, доводів учасників справи та обставин справи викладені у тексті судового акту.
Решта доводів сторін окремій оцінці у тексті судового акту не підлягає, позаяк не впливає на правильність розв'язання спору по суті.
Розподіл судових витрат по справі слід здійснити відповідно до ст.139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".
Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.4-12, 72-77, 90, 144, 149, 211, 241-244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Клопотання ОСОБА_1 про застосування заходів процесуального примусу - залишити без задоволення.
Позов - залишити без задоволення.
Роз'яснити, що судове рішення у повному обсязі складено (виготовлено) відповідно до ч.3 ст.243 КАС України - 08.09.2025р.; набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України (після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду); підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення).
Суддя А.В. Сліденко