Справа № 420/6406/25
08 вересня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді ТанцюриК.О., розглянувши у порядку письмового провадження у м.Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військової частини НОМЕР_2 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військової частини НОМЕР_2 ) про визнання протиправними дії НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військової частини НОМЕР_2 ) щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до календарної вислуги років час навчання у Національному університеті “Одеська юридична академія» у період з 01.09.2011 року по 05.07.2015 року, з 01.09.2015 року по 25.10.2016 року в межах до 5 (п'яти) років навчання з розрахунку 1 (один) рік навчання за 6 (шість) місяців служби, що становить додатково 2 роки 6 місяців служби; зобов'язання НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) зарахувати ОСОБА_1 до календарної вислуги років час навчання у Національному університеті “Одеська юридична академія» у період з 01.09.2011 року по 05.07.2015 року, з 01.09.2015 року по 25.10.2016 року в межах до 5 (п'яти) років навчання з розрахунку 1 (один) рік навчання за 6 (шість) місяців служби, що становить додатково 2 роки 6 місяців служби та внести відповідні зміни до наказу НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 03.02.2024 року №75-ос.
Ухвалою суду від 10.03.2024 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
В обґрунтування позовних вимог позивач, у позовній заяві вказала, що ОСОБА_1 проходила військову службу за контрактом у НОМЕР_1 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) та відповідно до наказу начальника НОМЕР_1 прикордонного загону від 03.02.2024 року №75-ос була виключена зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 . Як вказала позивач, відповідно до вищевказаного наказу, вислуга років станом на 03.02.2024 року становить: календарна вислуга - 07 років 03 місяці 08 днів; пільгова вислуга - 00 років 08 місяців 27 днів; всього військова - 08 років 00 місяців 05 днів. Водночас, як вказала позивач, в період з 01.09.2011 року по 05.07.2015 року (освітній рівень «бакалавр») та з 01.09.2015 року по 28.04.2017 року (освітній рівень «магістр») позивач навчалася у Національному університеті «Одеська юридична академія», що підтверджується дипломом НОМЕР_3 від 15.07.2015 року, додаток до диплому НОМЕР_4 , дипломом НОМЕР_5 від 05.05.2017 року, додаток до диплому № НОМЕР_6 . Відповідно до архівної довідки від 22.03.2021 року №446-23 позивач проходила навчання на кафедрі військової підготовки Національного університету «Одеська юридична академія», де навчалася за програмою підготовки офіцерів запасу та наказом Міністра оборони України №753 від 06.10.2015 року було присвоєно військове звання «молодший лейтенант». Позивач, вказавши, що є помилковим і таким, що не узгоджується з положеннями чинного законодавства твердження відповідача про те, що виключно у разі наявності у позивача на момент звільнення і військової служби 25-ти років календарної вислуги остання мала б право на додаткове врахування до такої вислуги часу її навчання у межах п'яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби, просить суд, посилаючись на норми діючого законодавства та практику Верховного Суду, просить суд задовольнити позов у повному обсязі.
26.03.2025 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач вказав, що не погоджується із позовними вимогами позивача та просить суд відмовити у задоволенні позову. Так, відповідач зазначив, що позивачка не має право на призначення пенсії згідно частини 1 статті 12 Закону № 2262-XII, оскільки станом на день звільнення не має вислуги 25 календарних років і більше, і не надає доказів належності до категорії осіб, зазначених в пунктах б)-г) частини 1 статті 12 цього Закону, а тому не має право на зарахування часу навчання у закладах освіти. Як вказав відповідач, позовні вимоги обґрунтовані положеннями Закону № 2262-XII, положення якого взагалі не поширюються на позивачку, оскільки відповідно до преамбули, цей Закон визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення із числа осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, а позивачка такого права не набула, адже не має вислуги 25 календарних років і більше, що підтверджується витягом з наказу начальника НОМЕР_1 прикордонного загону від 03 лютого 2024 року № 75-ОС (далі - Наказ № 75-ОС/ додаток 3 до позовної заяви), де зазначено що позивачка на день звільнення мала 7 років календарної вислуги. Поряд з цим, відповідач вказав, що наказ начальника НОМЕР_1 прикордонного загону від 03 лютого 2024 року № 75-ОС про виключення позивачки зі списків військової частини повинен містити фактичну календарну і пільгову вислугу років саме стосовно військової служби, в той час як при призначенні пенсії проводиться подальший розрахунок вислуги років, який оформлюється окремо і саме на підставі цього розрахунку виплачується пенсія, а не на підставі тільки наказу про виключення зі списків особового складу. В іншому випадку є ризик нарахувати вислугу років позивачці більше років вислуги ніж їй належить, так як за загальним правилом в наказах про виключення зі списків особового складу вислуга років зазначається у календарному, пільговому і загальному обчисленні на день звільнення, а не з урахуванням всіх наявних інших видів вислуги, що є можливим тільки у разі призначення пенсії. В будь-якому разі, як вказав відповідач, слід дійти остаточного висновку про те, що приписи статті 17 Закону № 2262-XII щодо зарахування часу навчання у навчальних закладах застосовуються лише стосовно тих осіб, які набули право на пенсію. Також, як вказав відповідач, слід звернути увагу на те, що само по собі зобов'язання в/ч НОМЕР_2 внести зміни в Наказ № 75-ОС в частині вислуги років не призведе до бажаних позитивних наслідків для позивачки, оскільки норми Наказу № 75-ОС жодним чином не впливають на розмір пенсії позивачки, навіть у разі коли в неї буде наявні 25 років вислуги, оскільки, як було вказано вище, при розрахунку вислуги років для призначення пенсії враховується не тільки наказ про виключення зі списків військової частини, а ще і копія послужного списку, додаткові відомості з особової справи, копія військового квитка, довідка військового комісаріату про період проходження військової служби, копія трудової книжки та/або документи, які підтверджують страховий стаж (стаж роботи), та інші документи (пункт 3 розділу ІІІ Інструкції № 760) .
27.03.2025 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, згідно якої позивач вказала, що не погоджується із відзивом відповідача, наголосивши, що предметом спору є невірний розрахунок вислуги років, право на яке позивач набув у зв'язку з навчанням в університеті, військовій кафедрі та проходженням військової служби, який відображений в наказі відповідача про виключення зі списків особового складу військової частини від 03.02.2024 року. А тому, як вказала позивач, вона вправі, за наявності, на його переконання, порушеного права, звернутися до суду з метою його оскарження. Відтак помилковим і таким, що не узгоджується з положеннями чинного законодавства є твердження відповідача про те, що виключно у разі наявності у позивача на момент звільнення з військової служби 25-ти років календарної вислуги остання мала б право на додаткове зарахування до такої вислуги часу її навчання у межах п'яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 проходила військову службу у НОМЕР_1 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) та відповідно до наказу начальника НОМЕР_1 прикордонного загону від 03.02.2024 року №75-ос була виключена зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 .
Згідно наказу начальника НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) від 03.02.2024 року №75-ос, визначено, що вислуга років станом на 03.02.2024 року становить: календарна вислуга - 07 років 03 місяці 08 днів; пільгова вислуга - 00 років 08 місяців 27 днів; всього військова - 08 років 00 місяців 05 днів.
ОСОБА_1 звернулась до НОМЕР_1 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) із заявою від 10.02.2025 про зарахування до календарної вислуги років час навчання в Національному університеті «Одеська юридична академія».
Листом НОМЕР_1 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) від 22.02.2025, адресованого ОСОБА_1 , надано відповідь, що додатково зарахувати час навчання у закладах освіти після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу в межах 5 років із розрахунку один рік навчання за 6 місяців служби , буде можливим при наявності 25 календарних років вислуги (враховуючи навчання) і більше.
Позивач, не погоджуючись із вказаною відмовою, звернулась до суду із цим позовом.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 року №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Статтею 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-XII (далі - Закон №2011-XII) визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно із частиною другою статті 9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
У відповідності до ч.2 ст.17 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» 9 квітня 1992 року
№ 2262-XII (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин ) до вислуги років поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України, особам, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, при призначенні пенсії на умовах цього Закону додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних закладах вищої освіти, а також в інших закладах освіти, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, Національної поліції, Служби судової охорони, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державної кримінально-виконавчої служби України або призначення на відповідну посаду в межах до п'яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби.
У відповідності до положень 17-2 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», обчислення вислуги років для призначення пенсії здійснюється, як правило, за послужним списком особової справи військовослужбовця, особи, яка має право на пенсію за цим Законом.
Перелік документів, що підтверджують окремі періоди військової служби, служби в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України та Національному антикорупційному бюро України, які підлягають зарахуванню до вислуги років у календарному обчисленні або на пільгових умовах визначається Кабінетом Міністрів України.
Так, п.2 постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб» від 17 липня 1992 р. № 393 встановлено, що до вислуги років поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби, особам, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки, особам рядового складу, молодшого, середнього, старшого та вищого начальницького складу Державного бюро розслідувань, особам, зазначеним у пункті “ж» статті 1-2 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», під час призначення пенсії згідно з пунктом “а» частини першої статті 12 зазначеного Закону додатково зараховується час навчання в межах до п'яти років (незалежно від форми здобуття освіти) у закладах освіти (крім навчання у закладах спеціалізованої освіти військового (військово-спортивного) профілю, військових навчальних закладах та навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ і державної пожежної охорони), після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, Національної поліції, Державного бюро розслідувань, Служби судової охорони, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби, Бюро економічної безпеки або до призначення на відповідну посаду із розрахунку - один рік навчання за шість місяців служби.
З аналізу вказаних норм вбачається, що позивач, яка згідно наказу МО України №753 від 06.10.2015 отримала офіцерське звання та в період з 01.09.2011 року по 05.07.2015 року (освітній рівень «бакалавр») та з 01.09.2015 року по 28.04.2017 року (освітній рівень «магістр») навчалась у Національному університеті «Одеська юридична академія», що підтверджується дипломом НОМЕР_3 від 15.07.2015 року, додаток до диплому 12 НОМЕР_7 , дипломом НОМЕР_5 від 05.05.2017 року, додаток до диплому № НОМЕР_6 , за певних умов, при призначенні пенсії, матиме право на зарахування до календарної вислуги років, відповідного часу навчання.
Щодо посилання позивача на те, що наявні підстави для внесення відповідних змін до наказу НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 03.02.2024 року №75-ос, суд зазначає наступне.
Згідно п.1 Інструкції про організацію роботи з оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та з інших соціальних питань, затверджена Наказом Міністерства внутрішніх справ України 17 вересня 2018 року № 760, ця Інструкція визначає процедуру організації в Міністерстві внутрішніх справ України, центральних органах виконавчої влади, діяльність яких спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України (Національна поліція України, Державна служба України з надзвичайних ситуацій, Адміністрація Державної прикордонної служби України (далі - ЦОВВ)), та Національній гвардії України роботи з: 1) оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій особам, які мають право на пенсійне забезпечення згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»; 2) оформлення, обліку та видачі посвідчень учасника бойових дій, нагрудних знаків «Ветеран війни - учасник бойових дій» (далі - нагрудні знаки) та листів талонів на право одержання ветераном війни проїзних документів (квитків) із 50-відсотковою знижкою їх вартості.
Положеннями п.1 розділу ІІ Інструкції №760 встановлено, що уповноважені структурні підрозділи: 1) приймають від особи, яка набула право на пенсію відповідно до Закону, заяву про призначення пенсії, документи згідно з Порядком. Не пізніше наступного робочого дня інформують письмово в довільній формі підрозділи персоналу (кадрового забезпечення) та фінансового забезпечення (бухгалтерські підрозділи) про необхідність оформлення та подання уповноваженому структурному підрозділу документів для призначення (перерахунку) пенсії; 2) здійснюють перевірку обчислення вислуги років (страхового стажу) для призначення пенсії; 3) здійснюють перевірку поданих для призначення пенсії документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта та інших документів; 4) у разі якщо до заяви про призначення пенсії не додано необхідних для цього документів, витребовують їх від відповідного підрозділу персоналу (кадрового забезпечення) та підрозділу фінансового забезпечення (бухгалтерського підрозділу).
При цьому, п.1 розділу ІІ Інструкції №760 визначено, що підрозділи персоналу (кадрового забезпечення) апарату МВС, територіальних органів з надання сервісних послуг МВС, закладів, установ та підприємств, що належать до сфери управління МВС, ЦОВВ та Національної гвардії України: обчислюють вислугу років та за потреби страховий стаж особи, яка набула право на пенсію, оформлюють розрахунок вислуги років для призначення пенсії (далі - розрахунок вислуги років) (додаток 3).
З аналізу вказаних норм вбачається, що розрахунок вислуги років провадиться кадровими підрозділами відповідних органів, як на підставі наказів по особовому складу, так і інших документів, в тому числі навчання військовослужбовців саме під час призначення пенсії.
В той же час, оскільки наказ 25 відповідача від 03.02.2024 року №75-ос містить саме фактичну календарну і пільгову вислугу років військовослужбовця та позивачем не надано до суду докази відмови їй, під час призначення пенсії, у зарахуванні до календарної вислуги років відповідного періоду навчання, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог позивача про визнання протиправними дії НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військової частини НОМЕР_2 ) щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до календарної вислуги років час навчання у Національному університеті “Одеська юридична академія» у період з 01.09.2011 року по 05.07.2015 року, з 01.09.2015 року по 25.10.2016 року в межах до 5 (п'яти) років навчання з розрахунку 1 (один) рік навчання за 6 (шість) місяців служби, що становить додатково 2 роки 6 місяців служби; зобов'язання НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) зарахувати ОСОБА_1 до календарної вислуги років час навчання у Національному університеті “Одеська юридична академія» у період з 01.09.2011 року по 05.07.2015 року, з 01.09.2015 року по 25.10.2016 року в межах до 5 (п'яти) років навчання з розрахунку 1 (один) рік навчання за 6 (шість) місяців служби, що становить додатково 2 роки 6 місяців служби та внести відповідні зміни до наказу НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 03.02.2024 року №75-ос.
Враховуючи викладене, під час прийняття рішення у справі, судом не встановлено, а позивачем не доведено порушення її прав та інтересів оскаржуваної нею відмови та підстав для внесення змін до наказу по особову складу.
Згідно з ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 5 КАС України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Основними елементами, що визначають сутність будь-якого позову (індивідуалізуючи ознаки позову) є предмет і підстава. Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить постановити судове рішення. Вона опосередковується спірними правовідносинами - суб'єктивним правом і обов'язком відповідача. Підставу позову складають обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога.
Звертаючись до суду, позивач самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, в тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.
Оцінка предмета заявленого позову як наслідок наявності підстав для захисту порушеного права позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі "Серявін та інші проти України"(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає, що адміністративний позов позивача не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовити.
Рішення набирає законної сили згідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 та п. 15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя К.О. Танцюра
.