08 вересня 2025 року Справа № 280/4691/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мінаєвої К.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Управління Служби безпеки України в Запорізькій області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
І. Зміст і підстави позовних вимог.
До Запорізького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) до Управління Служби безпеки України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
1) визнати протиправними дії відповідача щодо обчислення та виплати позивачу грошового забезпечення з 01.01.2019 по 18.12.2022 без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законодавствам України станом на 01 січня кожного року проходження служби;
2) зобов'язати відповідача здійснити перерахунок грошового забезпечення позивачу з 01.01.2019 по 18.12.2022 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законодавством України станом на 01 січня кожного року проходження служби, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум без зменшення відсоткового розміру щомісячної премії фактично виплаченої у період з 01.01.2019 по 18.12.2022, з урахуванням інфляційних втрат та 3% річних внаслідок несвоєчасного нарахування та виплати такого грошового забезпечення до моменту фактичного його нарахування та виплати.
Позовна заява подана представником позивача адвокатом Ковальовим Д.В., який діє на підставі ордеру на надання правничої допомоги серії АР № 1241207 від 20.05.2025.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що з 2012 року по 18 грудня 2022 року позивач проходив службу в Управлінні СБУ в Запорізькій області, після чого був переведений для подальшого проходження служби в ГУ СБУ в АР Крим. З відповіді відповідача на запит представника позивача стало відомо, що нарахування встановленого посадового окладу та окладу за військовим званням за весь час служби здійснювалось виходячи з прожиткового мінімуму, встановленого законом на 01.01.2018, а не на 01 січня кожного року. Враховуючи наведене, позивач просить здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення у належному йому розмірі.
ІІ. Виклад позицій інших учасників справи.
03.07.2025 на адресу суду надійшла заява відповідача про неможливість виконання ухвали суду від 25.06.2025 в частині надання доказів проходження ОСОБА_1 служби в Управлінні Служби безпеки України в Запорізькій області у період з 01.01.2019 по 18.12.2022 (накази про зарахування, переведення тощо), оскільки матеріали особової справи ОСОБА_1 зберігаються у Головному управлінні Служби безпеки України в Автономній Республіці Крим.
08.07.2025 судом отримано заяву відповідача, до якої долучено відомості про грошове забезпечення ОСОБА_1 01.01.2019 по 18.12.2022.
16.07.2025 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача зазначає, що частиною третьою постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 визначено, що виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу слід здійснювати в порядку, що затверджується Службою безпеки України, тобто відповідною Інструкцією №515/ДСК, яка діє з 10.04.2018 по даний час, та охоплює період проходження служби ОСОБА_1 до часу виключення його зі списків особового складу УСБУ в Запорізькій області та, серед іншого, врегульовує порядок вирішення питань, які позивачем заявлено як предмет позову у цій справі. З урахуванням інституту дії закону в часі в контексті можливості впливу на права позивача внесених змін у Постанову №704, саме з 12.05.2023 змінилося правове регулювання розрахунку розмірів посадових окладів, окладів за військовим званням військовослужбовців. З огляду на такі зміни правового регулювання вимоги позивача є безпідставні та неаргументовані, а дії регіонального органу безпеки в частині здійснення розрахунку грошового забезпечення ОСОБА_1 в оспорюваний період вчинені на виконання вимог чинної Постанови №704. Звертає увагу, що з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481 не відбулося жодних змін (а саме у бік зменшення) тієї базової арифметичної величини - 1762 грн, виключно із застосуванням якої у період з 01.03.2018 по теперішній час розраховуються/визначаються розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, тобто базова величина для обрахунку розмірів посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями є сталою по теперішній час. З огляду на викладене, вважає позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими, у зв'язку з чим, не підлягають задоволенню
III. Процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 09.06.2025 залишено позовну заяву без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 днів від дня одержання копії ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, шляхом подання до суду належним чином оформленої відповідно до статті 167 КАС України заяви про поновлення строків звернення до суду з доказами поважності причин пропуску строку звернення до суду, з визначенням обставин, які були б об'єктивно непереборними та не залежали від його волевиявлення, були б пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення у справі процесуальних дій - у частині позовних вимог з 19.07.2022 по 18.12.2022.
Ухвалою суду від 25.06.2025 визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновлено ОСОБА_1 пропущений строк звернення до суду з цим позовом; відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику сторін; витребувано від Управління Служби безпеки України в Запорізькій області: докази проходження ОСОБА_1 служби в Управлінні Служби безпеки України в Запорізькій області у період з 01.01.2019 по 18.12.2022 (накази про зарахування, переведення тощо); відомості щодо нарахованого та виплаченого ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 01.01.2019 по 18.12.2022 (в т.ч. із зазначенням усіх складових, у розрізі місяців); інформацію про розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з якого розраховано грошове забезпечення за вказаний період.
Рішення у справі ухвалюється з урахуванням перебування судді у відпустці в період з 04.08.2025 по 07.09.2025 згідно з довідкою Запорізького окружного адміністративного суду за вих.№ 02-35/25/74 від 20.08.2025.
IV. Фактичні обставини справи, встановлені судом.
У період з 01.01.2019 по 18.12.2022 ОСОБА_1 проходив службу в Управлінні Служби безпеки України в Запорізькій області, що сторонами не заперечується.
Представник позивача направив до відповідача адвокатський запит за вих. №73 від 22.05.2025 із проханням повідомити, зокрема, розмір прожиткового мінімуму, який застосовувався для обчислення грошового забезпечення ОСОБА_1 в період часу з 01.01.2018 до 19.12.2022 в розрізі 2018-2022 років щорічно.
Листом Управління Служби безпеки України в Запорізькій області від 28.05.2025 №59.1/59/4-2510 представника позивача повідомлено, що розмір посадового окладу, окладу за військовим званням ОСОБА_1 визначався шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
На думку позивача, у період проходження служби з 01.01.2019 по 18.12.2022 відповідачем неправильно проводилось нарахування йому грошового забезпечення, у зв'язку з чим звернувся до суду з цим позовом.
V. Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.
За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відтак суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
За приписами статті 30 Закону України від 25.03.1992 № 2229-XII «Про Службу безпеки України» форми та розміри грошового забезпечення військовослужбовців Служби безпеки України встановлюються законодавством і повинні забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Служби безпеки України якісним складом військовослужбовців, враховувати характер, умови роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Умови та оплата праці працівників Служби безпеки України визначаються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про Службу безпеки України», Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 21.01.1993 № 37 «Про грошове забезпечення військовослужбовців та умови оплати праці працівників Служби безпеки України», пунктом 2 якої визначено, виплачувати військовослужбовцям посадові оклади, крім затверджених цією постановою, оклади за військовими званнями, надбавку за вислугу років, грошову винагороду та матеріальну допомогу, грошову компенсацію замість продовольчого пайка, речового забезпечення та здійснювати інші виплати на умовах і в розмірах, установлених для військовослужбовців Збройних Сил України.
Частиною першою статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII) встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно з частинами другою, третьою статті 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Відповідно до частини четвертої статті 9 Закону № 2011-ХІІ, грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 (далі - Порядок №260).
Згідно з пунктом 2 Розділу 1 Порядку №260, грошове забезпечення військовослужбовця включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту); допомоги.
На підставі пункту 1 Розділу 2 Порядку №260 посадові оклади виплачуються у розмірах, визначених додатками 1, 2, 12 і 13 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військово-службовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (зі змінами).
Так, 30.08.2017 Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 704 (набрала чинності з 01.03.2018), якою збільшено розмір грошового забезпечення військовослужбовців.
Постановою № 704, зокрема затверджено: тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.
Пунктом 4 Постанови №704 в редакції, чинній на момент прийняття постанови, визначено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначалися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14.
21.02.2018 Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова № 103).
Згідно з пунктом 6 Постанови № 103 внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються. Так, до Постанови №704 були внесені зміни, внаслідок яких пункт 4 Постанови №704 викладено у новій редакції, а саме: «4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».
При цьому, суд звертає увагу, що зміни до додатків 1, 12, 13 і 14 Постанови № 704 не вносилися, і лише постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2020 № 1038 примітки додатків 1, 12 та 13 Постанови № 704 приведені у відповідність до пункту 4 цієї постанови.
Отже, зміст змін, які внесено в пункт 4 Постанови №704 Постановою №103, полягає в зміні дати, станом на яку встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб, що використовується для обчислення окладів шляхом його множення на відповідні тарифні коефіцієнти, а також в скасуванні правила про те, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року не може бути меншим 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року.
Надалі постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови № 103.
Тобто, з 29.01.2020 відновлена дія пункту 4 Постанови № 704 у первісній редакції, яка запроваджувала у якості однієї з величин алгоритму розрахунку показника розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу «розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року».
Відтак, з 29.01.2020 року - з дня набрання чинності судовим рішенням у справі № 826/6453/18 виникли підстави для визначення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Суд враховує також висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 12.09.2022 у постанові № 500/1813/21, у якій колегія суддів дійшла таких висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах:
«(1) з 01.01.2020 положення пункту 4 постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою №704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів;
(2) через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, зокрема, згідно із Законом № 1082-IX, у осіб з числа військовослужбовців виникло право на отримання довідки про розміри грошового забезпечення для перерахунку пенсії за формою, що передбачена додатком 2 до Порядку № 45, з урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом застосування пункту 4 постанови № 704 із використанням для їх визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).
(3) встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1774-VІІІ обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою №704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.».
Аналогічний підхід висловлений Верховним Судом у низці постанов, зокрема, від 16.11.2022 у справі № 120/648/22, від 05.04.2023 у справі № 340/3604/22, від 15.12.2023 у справі № 380/17639/22, від 28.03.2024 у справі № 160/3235/23, від 02.04.2024 у справі № 340/608/23, від 02.04.2024 у справі № 300/6337/21, від 04.04.2024 у справі № 160/16602/21, від 09.05.2024 у справі № 340/4085/23, від 12.09.2024 у справі № 260/9408/23 та від 17.10.2024 у справі №160/11051/22.
Суд наголошує на тому, що Кабінет Міністрів України не уповноважений та не вправі установлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили.
При цьому суд зазначає, що пунктом 8 Прикінцевих положень Закону України від 23.11.2018 №2629-VIII «Про Державний бюджет України на 2019 рік» було установлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2018 року.
У свою чергу, Закон України від 14.11.2019 №294-IX «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (далі - Закон №294-IX), Закон України від 15.12.2020 № 1082-IX «Про Державний бюджет України на 2021 рік» (далі - Закон №1082-IX), Закон України від 02.12.2021 № 1928-IX «Про Державний бюджет України на 2022 рік» (далі - Закон №1928-IX) таких застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01.01.2018, на 2020, 2021, 2022 роки, відповідно, не містять.
Тобто, положення пункту 4 Постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою №704, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 до 01.01.2020 - набрання чинності Законом №294-IX не входили в суперечність із актом вищої юридичної сили.
Відповідно до статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 у справі №913/204/18, від 10.03.2020 у справі №160/1088/19).
При цьому, суд звертає увагу на те, що встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою КМУ № 704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величиною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується, як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням. Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 19.10.2022 у справі № 400/6214/21.
Отже, з огляду на передбачені в частині третій статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України правила, а також враховуючи на те, що з 29.01.2020 положення пункту 4 Постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для обчислення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для розрахунку посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, до спірних відносин належить застосувати пункт 4 Постанови №704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу - Законам № 294-IX, № 1082-IX, № 1928-IX, №2710-IX із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).
На підставі вказаних висновків Верховного Суду, з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 по справі №826/6453/18, суд дійшов висновку, що відповідач, застосовуючи при обчисленні посадового окладу та окладу за військовим званням позивача з 29.01.2020 по 18.12.2022 такої розрахункової величини як прожитковий мінімум для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018, діяв протиправно.
Разом з тим, позовні вимоги щодо періоду з 01.01.2019 по 29.01.2020 задоволенню не підлягають, оскільки лише з дня набрання законної сили рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 діє редакція пункту 4 Постанови №704, яка діяла до зазначених змін, тобто посадовий оклад визначається шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Щодо доводів представника позивача про застосування у цій справі «формули Радбруха» (несправедливий закон має поступатися справедливості, «надзаконному праву», якщо розбіжність між позитивним законом і справедливістю сягнула нестерпного виміру) слід зазначити, що під час вирішення питання щодо перерахунку грошового забезпечення за період з 01.01.2019 по 29.01.2020 суд виходить із принципів правової визначеності та належного урядування. Водночас таке широке застосування вказаної формули стосовно необхідності застосування відповідачем при обчисленні грошового забезпечення позивача за період з 01.01.2019 по 29.01.2020 розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом на 01 січня кожного року, на чому наполягає представник позивача, суперечить чинному на час виникнення спірних правовідносин законодавству. До того ж представник не зазначив, яким чином розбіжність між «позитивним законом і справедливістю» сягнула «нестерпного виміру» для того, щоб застосування відповідачем при обчисленні грошового забезпечення позивача за період з 01.01.2019 по 29.01.2020 розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом на 01.01.2018, могли вважатися «несправедливим законом», який має поступатися справедливості, «надзаконному праву.
Суд враховує, що постановою Кабінету Міністрів від 12.05.2023 № 481 внесено зміни до пункту 4 Постанови №704, та викладено його у новій редакції: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14». Водночас вказані зміни набули чинності з 20.05.2023, отже, на момент спірних правовідносин підлягала застосуванню редакція пункту 4 Постанови №704, яка передбачала, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.
Щодо позовних вимог у частині здійснення перерахунку та виплати грошового забезпечення з урахуванням інфляційних втрат та 3% річних внаслідок несвоєчасного нарахування та виплати такого грошового забезпечення до моменту фактичного його нарахування та виплати суд зазначає, що згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.04.2020 року у справі №910/4590/19 (провадження №12-189гс19), аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положень статті 625 ЦК України дійшла до висновку про те, що зобов'язання зі сплати інфляційних втрат та трьох процентів річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відповідно й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги (пункт 43 постанови), а поєднання цих вимог у одній справі не є обов'язковим.
Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» також передбачено проведення компенсаційних виплат відповідно до коефіцієнту проросту споживчих цін за порушення термінів виплати доходів громадян, передбачених цим законом. Правова природа такої відповідальності не відрізняється від правової природи відповідальності, яка виникає на підставі статті 625 ЦК України в частині її акцесорного характеру та похідної правової природи спору.
Таким чином, враховуючи акцесорний характер визначених статтею 625 ЦК України та Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» зобов'язань, спори про відшкодування передбачених ними грошових сум, з огляду на їх похідний характер від основного спору, підлягають розгляду за правилами тієї юрисдикції, за правилами якої підлягає розгляду основний спір.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.02.2021 у справі №520/17342/18, у постанові Верховного Суду від 09.10.2024 у справі №440/1353/24.
Спір у цій справі виник з причин неправильного обчислення відповідачем розміру грошового забезпечення позивача за час проходження ним служби.
Разом з тим, аналіз положень Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» свідчить про те, що умовами для виплати суми компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів - пенсії та нарахування доходів (у тому числі, за рішенням суду), а виплата компенсації втрати частини доходів повинна здійснюватися у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості.
Суд наголошує, що виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу (заборгованості), отже, до виплати належних особі сум за рішенням суду, відсутня протиправність в діях відповідача щодо ненарахування та невиплати компенсаційних виплат.
З огляду на викладене, суд зазначає, що такі вимоги спрямовані на майбутнє. Оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, у задоволенні цих позовних вимог слід відмовити, як передчасних.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.12.2020 у справі №200/10820/19-а, від 18.09.2018 у справі № 522/535/17, №818/1429/17 від 25.04.2019 та у справі №818/1393/17 від 12.11.2019, від 16.05.2019 у справі № 134/89/16-а, від 10.02.2020 у справі № 134/87/16-а, від 05.03.2020 у справі № 140/1547/19, від 16.04.2020 у справі №220/11292/19-а, від 21.01.2021 у справі №160/35/20; від 21.12.2020 у справі №520/2226/19; від 11.12.2020 у справі № 200/10820/19-а, від 18.05.2023 у справі № 200/14129/19-а, від 20.04.2023 у справі № 200/11746/19-а, від 24.01.2023 у справі № 200/10176/19-а, від 02.04.2024 у справі №560/8194/20, від 27.06.2024 у справі № 520/17342/18, від 31.07.2024 у справі №480/1704/19.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що відновленням порушеного права позивача є зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату (доплату) позивачу за період з 29.01.2020 по 18.12.2022 грошового забезпечення (основних та додаткових видів грошового забезпечення) з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.
Решта доводів та аргументів сторін, що наведена у заявах по суті справи, не потребує окремої оцінки суду, оскільки зроблених судом висновків не спростовують.
VI. Висновки суду.
Частинами першою, другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Надавши оцінку усім доказам в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для здійснення перерахунку грошового забезпечення позивача за час проходження ним служби за період з 29.01.2020 по 18.12.2022, тому позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та підлягають частковому задоволенню.
VII. Розподіл судових витрат.
Оскільки відповідно до положень Закону України від 08.07.2011 №3674-VI «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору, в силу вимог статті 139 КАС України, судові витрати не підлягають стягненню.
Керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 295 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково
Визнати протиправними дії Управління Служби безпеки України в Запорізькій області щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 за період з 29.01.2020 по 18.12.2022 грошового забезпечення (основних та додаткових видів грошового забезпечення) без урахування розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
Зобов'язати Управління Служби безпеки України в Запорізькій області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 за період з 29.01.2020 по 18.12.2022 грошового забезпечення (основних та додаткових видів грошового забезпечення) з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повне найменування сторін:
Позивач - ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідач - Управління Служби безпеки України в Запорізькій області, місцезнаходження: вул. Олександрівська, буд.62, м.Запоріжжя, 69011; код ЄДРПОУ 20001556.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 08.09.2025.
Суддя К.В.Мінаєва