Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про залишення позовної заяви без руху
08 вересня 2025 року Справа №200/6706/25
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Лазарєв В.В., розглянувши позовну заяву Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутого майна, -
02 вересня 2025 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 , в якій просить стягнути з ОСОБА_1 вартість безпідставно набутого ним майна (коліматорного прицілу) у сумі 40 075,25 грн (сорок тисяч сімдесят п'ять гривень 25 коп.), вартість безпідставно набутого ним майна (грошових коштів) у сумі 283 000, 00 грн. (двісті вісімдесят три тисячі грн. 00 коп.).
Вивчивши подані матеріали, суддя дійшов висновку, що дана позовна заява не відповідає вимогам ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно частини 3 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
До позовної заяви позивачем додано клопотання про відстрочення сплати судового збору.
В обґрунтування заяви зазначає, що у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», введено в Україні воєнний стан. Водночас, відповідно до статті 64 Конституції України в умовах воєнного або надзвичайного стану не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені, зокрема, статтею 55 Конституції, яка кожному гарантує право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Окрім того, посилається на відсутність коштів на реєстраційному рахунку по КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки».
Розглянувши клопотання суд виходить з наступного.
Статтею 8 Конституції України визначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, визначає Закон України «Про судовий збір».
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про судовий збір» судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом (ст. 2 вказаного Закону).
Об'єктом справляння судового збору є, зокрема подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством (ч. 1 ст. Закону).
Відповідно до ч.ч. 1 та 3 ст.9 вказаного Закону судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.
Кошти судового збору спрямовуються на забезпечення здійснення судочинства та функціонування органів судової влади, а також на забезпечення архітектурної доступності приміщень судів, доступності інформації, що розміщується в суді, для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення.
Відповідно до частини 2 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Як передбачено частиною 1 статті 133 цього Кодексу, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Також, згідно з частиною 1 статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Таким чином, єдиною підставою, з урахуванням якої суд може відстрочити сплату судового збору, є майновий стан сторони.
Разом з цим, обмежене фінансування бюджетної установи не є підставою для відстрочення сплати судового збору.
Аналогічна позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 27 серпня 2018 року у справі № 826/3664/16, висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 КАС України).
Крім того, згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
П. 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням. У випадку, коли доступ особи до суду обмежується або законом, або фактично таке обмеження не суперечить пунктові 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використовуваними засобами та метою, яка має бути досягнута (див. рішення у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom) від 28 травня 1985 року, п. 57, cерія А, № 93).
В рішенні від 19 червня 2001 року у справі «Kreuz v. Poland» («Кройц проти Польщі», заява № 28249/95) Європейський суд з прав людини зауважив, що самі по собі вимоги про сплату судових втрат у цивільному процесі не можуть розглядатися як такі, що суперечать п. 1 ст. 6 Конвенції. Вказане конвенційне положення не може тлумачитися як таке, що надає право на отримання безкоштовної юридичної допомоги від держави у процесі вирішення цивільної справи чи право на «безкоштовний» цивільний процес.
Розмір судових витрат за обставин конкретної справи слід оцінювати з урахуванням можливості заявника сплатити таку суму та зважаючи на стадію провадження у справі, коли у заявника виник обов'язок по сплаті цих витрат. Саме ці обставини є істотними при вирішенні питання про те, чи було порушено право особи на доступ до суду.
Суд зазначає, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень такого майнового стану.
Згідно з ст.129 Конституції України, судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Така ж норма міститься й у ст.8 КАС України.
Отже, якщо бюджетні установи діють як суб'єкти владних повноважень, то обмежене фінансування такої установи не є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від сплати, оскільки такі дії утворять дискримінаційне становище по відношенню до інших суб'єктів звернення до судового захисту.
Враховуючи наведене передбачені законом підстави для відстрочення сплати судового збору у справі відсутні.
Частина 2 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року №3674-VI зі змінами та доповненнями(далі Закон № 3674) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень, юридичною особою, справляється судовий збір за ставкою 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно частини 3 статті 4 Закону № 3674 при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
З позовної заяви вбачається, що позивачем заявлено позов майнового характеру про стягнення безпідставно набутого майна у розмірі 323075,25 грн.
Отже, розмір судового збору, що підлягає сплаті за позов майнового характеру складає 2584,60 грн.
Таким чином, позивачу необхідно надати до суду документ про сплату судового збору за позов майнового характеру (реквізити сплати: р/р UA308999980313111206084005658, отримувач коштів: Донецьке ГУК/Слов'янська МТГ/22030101, код отримувача за ЄДРПОУ 37967785, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, код класифікації доходів бюджету: 22030101, призначення платежу за подання адміністративного позову: “Судовий збір за позовом (найменування позивача), Донецький окружний адміністративний суд»).
Також, згідно ч. 4 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
У порушення вищевказаних вимог закону, позивачем до позовної заяви не додані докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а саме: докази виплати одноразової грошової допомоги в розмірі 283000,00 грн відповідно до пункту 20 Порядку реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби в Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року № 153.
Згідно частини 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Приймаючи до уваги вищенаведене, позовна заява підлягає залишенню без руху із наданням позивачу строку для усунення вказаних недоліків, шляхом надання документу про сплату судового збору на загальну суму 2584,60 грн, доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а саме: доказів виплати одноразової грошової допомоги в розмірі 283000,00 грн відповідно до пункту 20 Порядку реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби в Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року № 153.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 160, 161, 169 Кодексу адміністративного судочинства України, -
У задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_1 про відстрочення сплати судового збору - відмовити.
Позовну заяву Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутого майна, - залишити без руху і встановити строк для усунення виявлених недоліків позовної заяви протягом п'яти днів з наступного дня після отримання копії цієї ухвали шляхом надання:
- документу про сплату судового збору на загальну суму 2584,60 грн;
- доказів виплати одноразової грошової допомоги в розмірі 283000,00 грн відповідно до пункту 20 Порядку реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби в Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року № 153.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя В.В. Лазарєв