Україна
Донецький окружний адміністративний суд
08 вересня 2025 року Справа№640/16236/22
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Черникової А.О., за участю секретаря судового засідання Сафронової Ю.Л., розглянувши за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова Компанія «Золоте руно, Україна» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Промислова Компанія «Золоте руно,Україна» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м.Києві, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 4 лютого 2022 року № 0005663/0706 ГУ ДПС у м.Києві, податкове повідомлення-рішення від 4 лютого 2022 року № 0005665/0706 ГУ ДПС у м.Києві, податкове повідомлення-рішення від 4 лютого 2022 року № 0005666/0706 ГУ ДПС у м.Києві та акт перевірки від 28 грудня 2021 року № 94487/ж5/26-15-07-06-02-10/39018350.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що господарські відносини із спірними контаргентами є реальними, підтверджені належними й достатніми первинними документами та пов'язані із господарською діяльністю позивача.
Натомість, висновки податкового орагну, що господарська діяльність направлена на здійснення операцій з надання податкової вигоди без мети реального настання правових наслідків, що свідчить про відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань по укладених угодах, у зв'язку з чим, на думку податкового органу укладені угоди є нікчемними, здійснені на припущеннях та не ґрунтуються на нормах податкового, цивільного законодавства.
Зокрема, зауважував, що посилання відповідача в акті перевірки на незначну штатну чисельність працівників, відсутність основних фондів, виробничих потужностей у контрагентів, необхідних для провадження господарської діяльності, не подання звітності контрагентами або контрагентами контрагентів - постачальників, не може слугувати доказом та підтвердженням нереальності, безоплатності господарських операцій та не може підтверджувати факт незаконної податкової вигоди та неправомірного формування податкового кредиту. Вказує, що узагальнена податкова інформація, складена щодо контрагентів жодним чином не може бути підтвердженням нереальності господарських операцій, які здійснено між позивачем та контрагентами, які вказано в акті перевірки. Узагальнена податкова інформація носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального законодавства.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 7 листопада 2022 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено її розгляд здійснювати порядку загального позовного провадження.
Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, зазначивши у відзиві, що позовні вимоги позивача є необгрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. Вказує, що висновками акту перевірки у повному обсязі підтверджуються встановлені порушення податкового законодавства.
Законом України «Про внесення зміни до п. 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення», Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ» (далі - Закон № 3863-ІХ) викладено в новій редакції.
Так, приписами п. 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» установлено, що інші адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду до набрання чинності Законом України «Про внесення зміни до п. 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ», але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена ч. 1 ст. 27, ч. 3 ст. 276, ст. ст. 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України), передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України. Справи, підсудність яких визначена ч. 1 ст. 27, ч. 3 ст. 276, ст. ст. 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України, до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
На виконання вимог Закону № 3863-ІХ наказом ДСА України від 16 вересня 2024 року №399 затверджено Порядок передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва (далі - Порядок № 399).
Пунктом 22 Порядку №399 встановлено, що на підставі отриманих примірників протоколу та переліку судових справ відповідальною особою протягом семи робочих днів після завершення автоматизованого розподілу судових справ передаються судові справи до судів, визначених за результатами автоматизованого розподілу.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17 березня справу передано на розгляд судді Донецького окружного адміністративного суду Ушенко С.В.
Згідно розпорядження керівника Донецького окружного адміністративного суду № 117 від 14 травня 2025 року відповідно до підпункту 2.3.44 пункту 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 11.11.2024 № 39 зі змінами та доповненнями, керуючись ч. 9 ст. 31 Кодексу адміністративного судочинства України здійснено повторний автоматизований розподіл справи №640/16236/22.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 травня 2025 року справу №640/16236/22 передано на розгляд судді Донецького окружного адміністративного суду Черникової А.О.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 19 травня 2025 року прийнято адміністративну справу № 640/16236/22 до провадження, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання у справі, про дату та час підготовчого засідання сторін буде повідомлено додатково.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 25 серпня 2025 року закрито провадження у справі в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування акту перевірки від 28 грудня 2021 року № 94487/ж5/26-15-07-06-02-10/39018350.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 25 серпня 2025 року закрито підготовче провадження в адміністративній справі та призначено справу № 640/16236/22 до судового розгляду по суті в порядку письмового провадження.
Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Головним управлінням ДПС у м. Києві на підставі направлень від 30.11.2021 року № 22609/26-15-07-10-03, № 22607/26-15-07-10-03, № 22608/26-15-07-10-03, № 22511/26-15-07-10 -03, № 22610/26-15-07-10-03, виданих Головним управлінням ДПС у м. Києві, проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова Компанія «Золоте руно, Україна (код 39018350) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2019 по 30.09.2021, валютного - за період з 01.01.2019 по 31.12.2020, єдиного внеску на обов'язкове державне соціальне страхування - за період з 01.10.12.2019 по 30.09.2021р., та іншого законодавства за відповідний період.
За результати перевірки контролюючим органом складено акт від 28.12.2021 року № 94487/ж5/26-15-07-06-02-10/39018350.
Згідно з висновками податкового орагну, викладених в акті перевірки, Товариством з обмеженою відповідальністю «Промислова Компанія «Золоте руно, Україна» порушено вимоги:
п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток у загальній сумі 6 096 813 грн;
п. 44.1 ст.44, п. 189.1 ст. 189, п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, зі змінами та доповненнями, встановення заниження податку на додану вартість на загальну суму 6 774 237 грн;
п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, із змінами та доповненнями, п. 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 № 1307, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.01.2016 за № 137/28267, не виписано (не оформлено) та не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних», податкові накладні на загальну суму 6 774 237 грн.
Не погодившись з такими висновками, ТОВ «ПК «Золоте руно, Україна», подало свої заперечення на акт перевірки.
Головне управління ДФС у м. Києві розглянуло заперечення на акт перевірки і надало письмове рішення щодо розгляду заперечень № 2351/1/26-15-07-06-02-09 від 31.01.2022, згідно якого висновки викладені в акті перевірки ТОВ « ПК «Золоте руно, Україна» від 28.12.2021 залишено без змін, а заперечення - без задоволення.
04 лютого 2022 року ГУ ДПС у м. Києві винесено податкові повідомлення-рішення:
№ 0005665/0706, яким ТОВ «ПК «Золоте руно, Україна» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на 6 774 237 грн та встановлені штрафні санкції в розмірі 1 693 559 грн;
№ 0005663/0706, яким ТОВ «ПК «Золоте руно, Україна» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на 6 096 816 грн та встановлені штрафні санкції в розмірі 320 733 грн;
№ 0005666/0706, яким до ТОВ «ПК «Золоте руно, Україна» застосовано штраф у сумі 17 000 грн в результаті збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на 6 774 236 грн.
Вищеозначені податкові повідомлення-рішення оскаржено в адміністративному порядку до ДПС України, за наслідок розгляду скарги останнім прийнято рішення № 10610/6/99-00-06-01-01-06 від 08.09.2022, яким податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 04.02.2022 року № 0005663/0706 та 0005665/0706 залишено без змін, а скаргу - без задоволення.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно достатті 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає ПК України.
Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Положеннями підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України визначено, що об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України, базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.
Згідно з п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважаться дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку
- дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку: б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Відповідно до пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін. а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни.
Відповідно до п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість у разі якщо вони призначаються для їх використання або починають використовуватися в неоподатковуваних ПДВ операціях або в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 Податкового кодексу України).
Відповідно до підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені у статті 198 ПК України.
Пунктом 198.1 статті 198 ПК України встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Згідно пункту 198.3. статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);
ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Як визначено пунктом 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
Отже, право на нарахування податкового кредиту при придбанні товару (послуг) та в подальшому на віднесення цих сум до бюджетного відшкодування виникає у платника податків, якщо таке придбання здійснюється з метою використання їх в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, при цьому до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів, а підставою для нарахування податкового кредиту є видана зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних податкова накладна із заповненням всіх обов'язкових реквізитів.
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
За визначенням статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Аналіз наведених норм свідчить, що правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.
Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.
Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому, в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
Згідно з п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Згідно з п. 120-1.2 ст. 120-1 Податкового кодексу України відсутність реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, податкової накладної та/або коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної / розрахунку коригування, складеної на операції з постачання товарів/послуг, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість, податкової накладної / розрахунку коригування, складеної на операції, що оподатковуються за нульовою ставкою, податкової накладної, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу у разі здійснення операцій, визначених підпунктами "а" - "г" пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної складеної відповідно до статті 199 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної складеної відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 цього Кодексу), що зазначена в податковому повідомленні-рішенні, складеному за результатами перевірки контролюючого органу, - тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 50 відсотків суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість зазначеної у такій податковій накладній та/або розрахунку коригування до податкової накладної або від суми податку на додану вартість, нарахованого за операцією з постачання товарів/послуг, якщо податкову накладну на таку операцію не складено. У разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 статті 201 цього Кодексу штрафні санкції, передбачені цим пунктом, не застосовуються на період зупинення такої реєстрації до прийняття відповідного рішення щодо відновлення реєстрації таких податкових накладних / розрахунків коригування.
Відсутність реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної, зазначених в абзаці першому цього пункту, після спливу 10 календарних днів, наступних за днем отримання платником податку податкового повідомлення-рішення, - тягне за собою накладення на платника податку штрафу у розмірі 50 відсотків суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість, зазначеної в такій податковій накладній та/або розрахунку коригування до податкової накладної або від суми податку на додану вартість, нарахованого за операцією з постачання товарів/послуг, якщо податкову накладну на таку операцію не складено.
У разі реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної, зазначених в абзаці першому цього пункту, протягом 10 календарних днів, наступних за днем отримання платником податку податкового повідомлення-рішення, штрафні санкції, передбачені абзацом другим цього пункту та пунктом 120-1.1 цієї статті, не застосовуються.
У разі відсутності реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції з постачання товарів/послуг, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість, та/або податкової накладної/розрахунку коригування складеної на операції, що оподатковуються за нульовою ставкою податкової накладної, складено відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу у разі здійснення операцій. Визначених підпунктами "а" - "г" пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу, та розрахунку коригування складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до статті 199 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної податкової накладної, складеної відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 цього Кодексу, протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, що зазначена в податковому повідомленні-рішенні, складеному зі результатами перевірки контролюючого органу, - тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 5 відсотків обсягу постачання (без податку на додану вартість), але не більше 3 400 гривень.
Відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України вчинення платником податку діянь, що зумовили визначення контролюючим органом суми податкового зобов'язання та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1. 54.3.2 (крім випадків зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларованої до повернення з бюджету у зв'язку із використанням права на податкову знижку), 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 10 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування.
Відповідно до п. 123.2 ст. 123 Податкового кодексу України діяння, передбачені пунктом 123.1 цієї статті, вчинені умисно, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми визначеного податкового зобов'язання та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування.
Як вбачається з акту перевірки, податковим органом вказано про не підтвердження реальності здійснення зафіксованих в бухгалтерському обліку позивача господарських операцій між ТОВ «ПК «Золоте руно, Україна» та ТОВ «ЛІБЕРО АКТИВ», ТОВ «ЛЕГРАНД ПЛЮС», ТОВ «СМАРТ КАПІТАЛ ГРУП», ТОВ «ОНЕКС ПЛЮС», ТОВ «ТРІАЛ ПРАЙМ», ТОВ «МЕРЕЖА ЕДЕЛ», ТОВ «ФОРТЕР МАКС», ТОВ «ЛАМІНА ГРУП», ТОВ «ГРИФ ЮНАЙТЕД», ТОВ «КРІНТЕКС ТРЕЙД», ТОВ «БЕРТІК АКТИВ», ТОВ «ВЕСТЛАН СТАР», ТОВ «КАЙТОР», ТОВ «КІЛІАН ТРЕЙД», ТОВ «ЛЮКОР ТРЕЙД», ТОВ «РОКСАН ХОЛД», ТОВ «БРОДБЕНТ», ТОВ «НВП «СВІТОЧ», ТОВ «ТК «УКРОПТ-КОМПАН», ТОВ «ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ ПРЕМЮР».
Встановлено, що дані підприємства виступали постачальниками шліфувального полотна та полотна металевого в асортименті. Однак, на думку податкового орагну, при дослідженні ланцюга постачання товарів, придбаних ТОВ «ПК «Золоте руно. Україна» у вищенаведених контрагентів-постачальників, встановлено відсутність реального ланцюга постачання товарно-матеріальних цінностей, відсутні технічні та технологічні можливості до вчинення задекларованих господарських операцій, вбачається формальне оформлення господарських операцій без мети економічної вигоди та діяльність, спрямована на надання податкової вигоди третім особам та мінімізацію сплати податків.
Зокрема, з матеріалів справи вбачається, що ТОВ «ЛІБЕРО АКТИВ» на підставі договору поставки від 31.05.2021 № 31/05/21 постачало ТОВ «ПК «Золоте руно. Україна» шліф полотно на паперовій та тканевій основі в асортименті та ріжуче полотно металеве в асортименті; ТОВ «ЛЕГРАНД ПЛЮС» на підставі договору поставки від 29.06.2021 № 29/06/21 постачало ТОВ «ПК «Золоте руно, Україна» шліф полотно на паперовій та тканій основі в асортименті та ріжуче полотно металеве в асортименті; ОВ «СМАРТ КАПІТАЛ ГРУП» на підставі договору поставки від 30.06.2020 № 657 постачало ТОВ «ПК «Золоте руно, Україна» шліф полотно на паперовій та тканій основі в асортименті, ріжуче полотно металеве в асортименті; ТОВ «ОНЕКС ПЛЮС» на підставі договору поставки від 01.04.2021 № 703 постачало ТОВ «ПК «Золоте руно. Україна» шліф полотно на паперовій та тканій основі в асортименті та ріжуче полотно металеве в асортименті; ТОВ «ТРІАЛ ПРАЙМ» на підставі договору поставки від 01.02.2021 № 697 постачало ТОВ «ПК «Золоте руно, Україна» шліф полотно на паперовій та тканій основі в асортименті, ріжуче полотно металеве в асортименті; ТОВ «МЕРЕЖА ЕДЕЛ» на підставі договору поставки від 30.10.2020 №214 постачало ТОВ «ПК «Золоте руно, Україна» шліф полотно на паперовій та тканій основі в асортименті, ріжуче полотно металеве в асортименті; ТОВ «ФОРТЕР МАКС» на підставі договору поставки від 31.07.2020 № 82 постачало ТОВ «ПК «Золоте руно Україна» шліф полотно на паперовій та тканій основі в асортименті, ріжуче полотно металеве в асортименті; ТОВ «ЛАМІНА ГРУП» на підставі договору поставки від 20.08.2020 № 20/08/20 постачало ТОВ «ПК «Золоте руно. Україна» шліф полотно на паперовій та тканій основі в асортименті та ріжуче полотно металеве в асортименті; ТОВ «ГРИФ ЮНАЙТЕД» на підставі договору поставки від 30.01.2020 № 30/01/20 постачало ТОВ «ПК «Золоте руно, Україна» шліф полотно на паперовій та тканій основі в асортименті та ріжуче полотно металеве в асортименті; TOB «КРІНТЕКС ТРЕЙД» на підставі договору поставки від 31.12.2019 № 31/12/2019 постачало ТОВ «ПК «Золоте руно, Україна» шліф полотно на паперовій та тканій основі в асортименті та ріжуче полотно металеве в асортименті; ТОВ «БЕРТІК АКТИВ» на підставі договору поставки від 31.08.2020 №31/08/2022 постачало ТОВ «ПК Золоте Руно, Україна» шліф полотно на паперовій та тканевій основі в асортименті, та ріжуче полотно металеве в асортименті; ТОВ «ВЕСТЛАН СТАР» на підставі договору поставки від 30.06.2020 №51 постачало ТОВ «ПК Золоте руно, Україна» шліф полотно на паперовій та тканевій основі в асортименті, та ріжуче полотно металеве в асортименті; ТОВ « КАНТОР» на підставі договору поставк від 25.03.2021 №700 постачало ТОВ «ПК Золоте руно, Україна» шліф полотно на паперовій та тканевій основі в асортименті, та ріжуче полотно металеве в асортименті; ТОВ «КІЛІАН ТРЕЙД» на підставі договору поставки від 02.12.2019 №02/12/19 постачало ТОВ «ПК Золоте Руно, Україна» шліф полотно на паперовій та тканевій основі в асортименті, та ріжуче полотно металеве в асортименті.
З акту перевірки судом установлено, що висновки щодо нереальності господарських операцій позивача зі спірними контрагентами ґрунтуються на отриманій податковій інформації, згідно з якої в контрагентів відсутні на підприємстві власних основних засобів складських приміщень, транспортних засобів, трудових ресурсів, тощо.
Також вказано на віднесення спірних контрагентів до переліку ризикових та встановлено відповідності пунктам критеріїв ризиковості платника податку.
Вказане, за висновком податкового орагну свідчить про відсутність реального ланцюга постачання товарно-матеріальних цінностей, відсутні технічні та технологічні можливості до вчинення задекларованих господарських операцій, вбачається формальне оформлення підприємствами господарських операцій без мети економічної вигоди, та діяльність спрямовану на надання податкової вигоди третім особам та мінімізацію сплати податків.
При цьому, слід звернути увагу, що в акті перевірки по кожному з зазначених вище контрагентів наведено перелік первинних документів, досліджених під час перевірки, у тому числі, податкові накладні, видаткові накладні, платіжні документи тощо.
Будь-які зауваження щодо складання податкових накладних та інших первинних документів податкового та бухгалтерського обліку, або їх відсутності в акті перевірки не зазначено.
Отже, як підтверджено матеріалами справи і не спростовано відповідачем, в підтвердження реальності господарських операцій та правомірності включення сум податку на прибуток та до складу податкового кредиту з ПДВ/сум витрат по укладеним договорам позивачем надані відповідні документи бухгалтерського та податкового обліку.
Посилання відповідача на певне недотримання податкового законодавства контрагентами позивача є неприйнятними.
Так, законодавством України, зокрема ПК України, на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладений обов'язок здійснювати контроль за дотриманням постачальником вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, подання звітності, сплати податків до бюджету і в подальшому за можливі дії порушника. Не передбачено ні право, ні зобов'язання будь-якої із сторін правочину здійснювати контроль щодо показників податкової звітності однієї сторони правочину над показниками податкової звітності, що подана іншою стороною правочину. При цьому відповідно до законодавства кожний платник податків несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку, яка стосується кожного окремого платника податків і не може автоматично поширюватися на інших осіб, у тому числі на його контрагентів.
Статтею 61 Конституції України закріплений індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, відповідно до якого до відповідальності повинен бути притягнений правопорушник. Притягнення ж до відповідальності добросовісного платника податків суперечить конституційним нормам та вимогам законодавства.
Податковий кодекс України визначає податкову накладну, як єдиний документ, який підтверджує суми податкового кредиту і на підставі якого платник податків має право формувати податковий кредит. При цьому, податкове законодавство не ставить в залежність право платника податків на податковий кредит від факту декларування та сплати контрагентом його зобов'язань.
Податкові накладні, на підставі яких позивач сформував податковий кредит, виписані контрагентом, який на момент спірних правовідносин був зареєстрований платником ПДВ, що не спростовано в акті документальної перевірки відповідачем та зареєстровані в ЄРПН.
Стаття 6 КАС України передбачає принцип верховенства права при здійсненні адміністративного судочинства. Частиною 2 вказаної статті встановлено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
В рішеннях Європейського суду з прав людини, що прийняті в справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03), Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03) наголошено на індивідуальному характері відповідальності особи та відсутності підстав для притягнення платника податків до відповідальності у зв'язку з порушенням податкової дисципліни його контрагентами. Зокрема, зазначено, що платник податку на додану вартість не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо такий платник не знав про такі зловживання і не міг про них знати.
Європейський суд з прав людини визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом. Аналогічні положення містяться й в Конституції України.
Посилання відповідача на те, що висновки про нереальність здійснення господарських операцій зроблені на підставі аналізу баз даних АІС «Податковий блок» щодо контрагентів є неприйнятними, оскільки співставлення даних податкової звітності з даними внутрішніх баз даних контролюючого органу як етапу контроль-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства і аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника, адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податку. Записи у інформаційних базах податкового органу до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, не відноситься. А тому нарахування податків не може ґрунтуватися тільки на даних, які містяться в інформаційних базах контролюючого органу, без врахування даних первинних документів.
Податкова інформація носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Крім того така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень на які посилається контролюючий орган.
Отже, посилання податкового органу на податкову інформацію є недоречним, оскільки автоматизоване співставлення, або перевірка податкової звітності не віднесено до засобів перевірки правильності та повноти визначення податкових зобов'язань, а тому добуті таким чином докази не можуть визнаватись належними відповідно до норм адміністративного судочинства (постанова Верховного Суду від 17 травня 2022 року №808/2099/17).
Наявна в інформаційно-аналітичних базах інформація відносно контрагента суб'єкта господарювання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону (аналогічний висновок викладений Верховним судом у постановах Верховного Суду від 17 вересня 2021 року у справі №440/2536/19, від 24 листопада 2021 року у справі №420/1109/20).
Відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд в постановах від 02.06.2023 у справі №820/924/17, від 15.03.2023 у справі №640/7791/19, від 10.11.2022 у справі № 640/11120/21 та інших.
З позиції суду, платник податків не повинен перевіряти кількість працюючих осіб у контрагента, під час поставки товару/надання послуг. Контрагент самостійно обирає модель ведення підприємницької діяльності та самостійно буде вирішувати, чи достатньо працюючих осіб для поставлення товару/надання відповідних послуг покупцю/замовнику, чи потрібно залучати інших осіб, які також можуть працювати за цивільно-правовими договорами, або іншими видами договорів, які не заборонені чинним законодавством.
Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, зокрема і щодо сплати податкових зобов'язань контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування об'єкта витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.
Зазначений висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 02.04.2019 у справі №811/1772/13-а, від 11.11.2020 у справі №320/1147/19, від 24.11.2020 у справі №813/3034/15 від 19.05.2022 у справі №1640/2968/18.
У спорах щодо оскарження рішень податкових органів з оцінки питань щодо відсутності у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів, наявності або відсутності окремих документів, а також недоліки в їх оформленні, відсутності ТТН, порушення податкової дисципліни по ланцюгу постачання, які не можуть бути безумовною підставою для висновку про нереальність господарських операцій та для позбавлення суб'єкта господарювання податкового кредиту (постанова Верховного Суду від 27 січня 2022 року у справі № 120/712/20-а).
Стосовно відповідності контрагентів позивача критеріям ризиковості, суд зазначає, що рішення про відповідність/невідповідність платника критеріям ризиковості приймається комісією регіонального рівня при відповідності хоча б одному з 8-ми критеріїв (абз. 2 і 3 п. 6 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1165).
Рішення ж про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі комісія регіонального рівня приймає в разі: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі; та/або ненадання платником податку копій документів відповідно до пункту 5 цього Порядку; та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства (п.11 Порядку прийняття рішень про реєстрацію/ відмову в реєстрації податкових накладних/ розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 12.12.2019 №520).
Отже, включення платника податків до переліку ризикових платників податку не свідчить про нереальність здійснених ним господарських операцій та само по собі не спростовує наданої таким платником податків інформації щодо такої діяльності, як і не має прямим наслідком відмову в реєстрації чи скасування реєстрації податкових накладних складених зазначеним суб'єктом.
Наслідки подібного роду створює лише рішення про відмову в реєстрації податкової накладної.
В даному ж конкретному випадку доказів того, що за спірними операціями прийнято рішення про відмову в реєстрації податкових накладних відповідачем не надано.
Більш того, укладення договорів з відповідними контрагентами та самі господарські відносини між ними мали місце до внесення таких контрагентів до відповідного переліку.
За практикою Європейського суду з прав людини, викладеною, зокрема, у рішенні від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції", адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів, має саме податкове управління.
При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні врахувати, що відповідно до вимог статті 77 КАС України, обов'язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб'єктом владних повноважень покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову (постанова Верховного Суду від 24 січня 2022 року у справі №620/3138/19).
Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем не наведено обставин та не надано доказів, які б свідчили про штучний характер господарських операцій, невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди. Разом з тим, судом встановлено рух активів (товару) по ланцюгу від постачальника до покупця, встановлено зв'язок між фактом придбання товару і господарською діяльністю позивача.
За таких обставин, прийняті податкові повідомлення-рішення від 4 лютого 2022 року № 0005663/0706 ГУ ДПС у м.Києві, податкове повідомлення-рішення від 4 лютого 2022 року № 0005665/0706 ГУ ДПС у м.Києві, податкове повідомлення-рішення від 4 лютого 2022 року № 0005666/0706 є безпідставним та необґрунтованим, не відповідає критеріям правомірності (ч. 2 ст. 2 КАС України), а тому підлягають скасуванню.
Інші доводи та заперечення сторін не спростовують вище встановленого судом та не мають визначального значення для вирішення спору по суті.
Судом враховується, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно положень ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 24 810,00 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи платіжною інструкцією 21.10.2022 № 4529.
Враховуючи задоволення позову, на користь позивача слід присудити понесені ним судові витрати в розмірі 24 810,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 72-77, 139, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова Компанія «Золоте руно, Україна» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 4 лютого 2022 року № 0005663/0706 від 4 лютого 2022 року № 0005665/0706 та від 4 лютого 2022 року № 0005666/0706.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (зареєстроване місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19; код ЄДРПОУ 44116011) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова Компанія «Золоте руно, Україна» (04074, м.Київ, вул. Бережанська, 9 Код ЄДРПОУ 39018350) судовий збір у розмірі 24 810,00 грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається відповідно до п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13 грудня 2022 року № 2825-IX до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя А.О.Черникова