Україна
Донецький окружний адміністративний суд
08 вересня 2025 року Справа№200/4938/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Черникової А.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в порядку письмового провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі-позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати противоправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не визначення позивачу в період з 06.03.2022 по 31.12.2022 розміру посадового окладу та окладу за військове звання із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022, відповідно до пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704;
- визнати противоправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не визначення позивачу в період з 01.01.2023 по 19.05.2023 розміру посадового окладу та окладу за військове звання із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023, відповідно до пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити позивачу за період з 06.03.2022 по 31.12.2022 перерахунок грошового забезпечення та інших додаткових одноразових видів грошового забезпечення (матеріальна допомога на оздоровлення, для вирішення соціально-побутових питань), із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022, відповідно до пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704, із урахуванням здійснених платежів;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити позивачу за період з 01.01.2023 по 19.05.2023 перерахунок грошового забезпечення та інших додаткових одноразових видів грошового забезпечення (матеріальна допомога на оздоровлення для вирішення соціально-побутових питань) із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023 року, відповідно до пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704, із урахуванням здійснених платежів;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів, у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за період з 06.03.2022 по 19.05.2023 відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про протиправні дії відповідача який виплачував оклад за військове звання в період з 06 березня 2022 року по 19 травня 2023 року в розмірі 2 730,00 грн за місяць, що призвело виплати у значному меншому розмірі. Вважає, що у зв'язку із зростанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, зокрема Законами України «Про Державний бюджет України» на 2022 та 2023 роки виникли підстави для перерахунку грошового забезпечення, виходячи з розміру складових, розрахованих для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 10 липня 2025 року позовна заява прийнята до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
21 серпня 2025 року судом отримано від відповідача відзив на позов.
У відзиві на позов, Військова частина НОМЕР_1 заперечує проти задоволення позовних вимог позивача, посилаючись на відсутність правових підстав, зазначивши, що починаючи з дня набрання чинності п. 6 Постанови № 103, припинив свою дію п. 4 Постанови № 704 (в редакції від 30.08.2017), який передбачав застосування під час визначення розміру посадового окладу та окладу за військове звання у якості розрахункової величини розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений на 1 січня календарного року, а також обмежувальну величину у розмірі 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати.
Вважає, що скасування у судовому порядку п.6 Постанови 103, яким були внесені зміни до п.4 Постанови № 704 не поновлює дію попередньої редакції п. 4 Постанови № 704.
Постанова № 704 досі викладена в редакції, де в пункті 4 зазначено: «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1 762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».
З урахуванням викладеного, військова частина НОМЕР_1 керувалась чинною Постановою № 704 та вказаною нормою (пунктом 4), яка є обов'язковою для застосування, оскільки іншої не існує, а попередня не може бути відновлена судом.
За таких обставин, відповідач просить у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 відмовити у повному обсязі.
Суд вважає за необхідне зазначити, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», у зв'язку із військовою агресією російської федерації в Україні введено воєнний стан із 5 год 30 хв 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженими відповідними законами, дія воєнного стану неодноразово продовжувалась та станом на час розгляду справи в Україні продовжує діяти воєнний стан.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадянином України згідно з паспортом НОМЕР_2 який виданий Івано-Франківським МВ УМВС України в Івано-Франківській області 29 вересня 2011 року, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 . Згідно посвідчення серії НОМЕР_4 від 10 липня 2023 року є учасником бойових дій.
Відповідач, Військова частина НОМЕР_1 за місцезнаходженням: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 , є суб'єктом владних повноважень та належним відповідачем у справі.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 проходить військову службу в Військовій частині НОМЕР_1 з 06 березня 2022 року.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 133 від 06 березня 2022 року був призначений на посаду діловода відділення медичного постачання медичної роти військової частини НОМЕР_1 та 06 березня 2022 року справи, посаду прийняв та приступив до виконання службових обов'язків, посадовий оклад 2 730 грн.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 152 від 30 травня 2023 року позивач, який призначений наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 28 травня 2023 року № 199-РС на посаду діловода відділення персоналу військової частини НОМЕР_1 , з 30 травня 2023 року справи та посаду прийняв та приступив до виконання службових обов'язків, посадовий оклад 2 730 грн.
Листом від 12 червня 2025 року №0989/10/2281, Військова частина НОМЕР_6 повідомила позивача, що постановою Кабінету Міністрів України № 704 від 30 серпня 2017 року не передбачено зміну розміру посадового окладу та окладу за військове звання при зміні прожиткового мінімуму. На підтвердження цього, військовою частиною НОМЕР_1 надана довідка-розрахунку грошового забезпечення позивача від 12 червня 2025 року №0989/10280 за період з січня 2022 року по грудень 2024 року.
Вирішуючи спір по суті позовних вимог суд виходить з наступного.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 704) в первинній редакції було встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Додатки 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
З 01.03.2018 п. 4 Постанови № 704 було викладено у редакції п. 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова № 103), а саме: «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.".
Таким чином, пункт 4 Постанови № 704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник, як «розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018».
Пунктом 4 Постанови № 704 було визначено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Однак, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 було скасовано рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.10.2019 в частині відмови в задоволенні позову про визнання протиправним та скасування пункту постанови і прийнято в цій частині нову постанову, якою визнано протиправним та скасовано п. 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб».
Отже, саме з 29.01.2020 - дня набрання законної сили рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 826/6453/18 - діє редакція пункту 4 Постанови № 704, яка діяла до зазначених змін, тобто посадовий оклад визначається шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
В той же час, суд звертає увагу, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481, яка набрала чинності з 20.05.2023, внесено зміни до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», та викладено абзац перший в такій редакції: «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1 762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».
Отже, відповідачем протиправно не застосовано п. 1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 до Постанови № 704 при обчисленні позивачу, починаючи з 06.03.2022 по 19.05.2023, розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, адже п. 6 Постанови № 103 було скасовано.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення 06.03.2022 по 19.05.2023 відповідно до Закону України від 19.10.2000 № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 № 2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-ІІІ) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
За змістом ст. 2 Закону № 2050-ІІІ компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: заробітна плата (грошове забезпечення).
Відповідно до ст. 3 цього ж Закону сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Згідно зі ст. 4 Закону № 2050-ІІІ виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком № 159 компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 20.04.2022 у справі № 461/1390/16-а та від 15.05.2024 у справі № 200/5032/20-а.
За ч. 5 ст. 242 КАС України, ч. 6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII (далі Закон №1402) висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Аналіз зазначених вище норм дає підстави для висновку, що у разі несвоєчасної виплати грошового забезпечення, повинна бути виплачена компенсація втрат доходу відповідно до діючого законодавства. При цьому, відповідач на виконання цього рішення ще не здійснив перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 06.03.2022 по 31.12.2022.
Отже, компенсація нараховується та проводиться при виплаті доходу, тобто право на компенсацію позивач набуде в момент отримання доходу.
Враховуючи, що відповідач не здійснив виплату грошового забезпечення на виконання цього рішення, тому відсутні підстави для застосування правових наслідків у випадку затримання строків виплати грошових доходів.
У зв'язку з чим, у задоволенні цієї вимоги належить відмовити.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За змістом ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Розподіл судових витрат відповідно до положень статті 139 КАС України не здійснюється, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.
Керуючись ст. ст. 2, 6-10, 13, 14, 77, 139, 205, 242-246, 250, 255, 257-263, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 (за місцезнаходженням: АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати противоправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не визначення ОСОБА_1 в період з 06.03.2022 по 31.12.2022 розміру посадового окладу та окладу за військове звання із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022, відповідно до пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704.
Визнати противоправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не визначення ОСОБА_1 в період з 01.01.2023 по 19.05.2023 розміру посадового окладу та окладу за військове звання із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023, відповідно до пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 за період з 06.03.2022 по 31.12.2022 перерахунок та виплату грошового забезпечення та інших додаткових одноразових видів грошового забезпечення (матеріальна допомога на оздоровлення, для вирішення соціально-побутових питань), із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022, відповідно до пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704, із урахуванням здійснених платежів.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 за період з 01.01.2023 по 19.05.2023 перерахунок та виплату грошового забезпечення та інших додаткових одноразових видів грошового забезпечення (матеріальна допомога на оздоровлення для вирішення соціально-побутових питань) із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023 року, відповідно до пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704, із урахуванням здійснених платежів.
У задоволенні інших вимог - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя А.О.Черникова