08 вересня 2025 рокуСправа №160/21699/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сластьон А.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
Суть спору: 28 липня 2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач просить суд:
-визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо непроведення перерахунку та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення, а також всіх інших додаткових видів грошового забезпечення (грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань тощо) виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14 до Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 за період з 20.05.2023 по 10.05.2025;
-зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення, а також всіх інших додаткових видів грошового забезпечення (грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань тощо), виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14 до Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 за період з 20.05.2023 року по 10.05.2025 року.
В обґрунтування позовної заяви позивачем зазначено, що відповідачем не було здійснено нарахування грошового забезпечення з 20.05.2023 до 10.05.2025 з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року, що є підставою для зобов'язання відповідача здійснити відповідний перерахунок грошового забезпечення. Зазначені обставини зумовили звернення позивача до суду з даним позовом для захисту своїх порушених прав.
31 липня 2025 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного провадження без виклику сторін.
11 серпня 2025 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву із запереченнями проти заявлених позовних вимог. Зокрема, відповідач зазначив, що в період з 20 травня 2023 року до 31 липня 2023 року військова частина НОМЕР_2 підпорядковувалася та перебувала на фінансовому забезпеченні у військовій частині НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ОМБР), на підтвердження чого надав копію директиви №Д-41/ДСК від 18.07.2023. Відтак, в частині заявлених позовних вимог за період з 20.05.2023 до 31.07.2023 військова частина НОМЕР_1 не є належним відповідачем у справі. Також, відповідач вказав, що у зв'язку з прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови від 12.05.2023 №481, яка набрала чинності з 20.05.2023, відсутні підстави для перерахунку грошового забезпечення позивача за період з 20.05.2023 до 10.05.2025 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2023, на 01.01.2024, на 01.01.2025. З цих підстав просив відмовити у задоволенні позову.
Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
ОСОБА_1 в період з 15.02.2023 до 10.05.2025 проходив військову служби у військовій частині НОМЕР_2 , яка з 01.08.2023 перебувала на фінансовому забезпеченні військової частини НОМЕР_1 .
Відповідно до директиви №Д-41/ДСК від 18.07.2023 військова частина НОМЕР_2 в період з 20.05.2023 до 31.07.2023 підпорядковувалася та перебувала на фінансовому забезпеченні у військовій частині НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ОМБР)
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 №133 від 10.05.2025 позивач був виключений зі списків особового складу частини з 10.05.2025. Позивачу виплачено: щомісячну премію за особистий внесок у загальні результати служби в розмірі 505% з 01 до 10 травня 2025 року, додаткову винагороду за 02 травня 2025 року, одноразової винагороди за 09.11.2024, з 12.11.24 до 17.11.2024, з 20.11.2024 до 25.11.2024, з 28.11.2024 до 30.11.2024, грошову допомогу на оздоровлення за 2025 рік.
Не погоджуючись з тим, що грошове забезпечення в період з 20.05.2023 до 10.05.2025 розрахувалося без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2023, 01.01.2024, 01.01.2025, ОСОБА_1 звернувся із відповідним запитом до військової частини НОМЕР_1 з проханням здійснити нарахування грошового забезпечення з розміру прожиткового мінімуму на відповідний календарний рік.
09 липня 2025 року Військова частина НОМЕР_1 листом №10/978 надала відповідь про те, що оклади за військовим званням та посадові оклади за відповідними посадами повинні визначатися з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2018 у розмірі 1762 грн. Відтак, у Військової частини немає підстав для нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення виходячи з іншого розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку заявленим позовним вимогам та запереченням проти них, суд зазначає таке.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481 (далі - постанова №481), яка набрала чинності з 20.05.2023, змінено пункт 4 постанови №704, в зв'язку з чим з цієї дати норма права має наступну редакцію: установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Постановою №481 визначено обчислення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб виходячи з розміру 1762 гривні, а не з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року.
Отже, у зв'язку з прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови від 12.05.2023 №481, яка набрала чинності з 20.05.2023, відсутні підстави для перерахунку грошового забезпечення позивача за період з 20.05.2023 до 10.05.2025 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2023, на 01.01.2024, на 01.01.2025.
Дійсно, в подальшому рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року у справі №320/29450/24, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025, визнано дії Кабінету Міністрів України при прийнятті Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481 неправомірними. Визнано протиправним та нечинним пункт 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481 стосовно внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
Зазначене рішення набрало законної сили 18.06.2025, відтак, саме з цієї дати виникають підстави для розрахунку грошового забезпечення, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року.
В спірний період з 20.05.2023 до 10.05.2025 пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481 був чинним.
Відтак, у відповідача не було підстав для обрахунку грошового забезпечення позивача з 20.05.2023 до 10.05.2025, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2023, 01.01.2024, 01.01.2025.
Відтак, позовні вимоги з цих підстав задоволенню не підлягають.
Крім того, суд звертає увагу, що в частині заявлених позовних вимог за період з 20.05.2023 до 31.07.2023 військова частина НОМЕР_1 не є належним відповідачем у справі, оскільки в зазначений період військова частина НОМЕР_2 підпорядковувалася та перебувала на фінансовому забезпеченні у військовій частині НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ОМБР), що підтверджується наданою відповідачем до суду копією директиви №Д-41/ДСК від 18.07.2023.
Натомість, позивач до ухвалення рішення у справі не надав до суду клопотання про залучення до участі у справі співвідповідача.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя А.О. Сластьон