08 вересня 2025 рокуСправа №160/19908/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ремез К.І.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування наказу,-
08.07.2025 за допомогою підсистеми "Електронний суд" до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 , Військової частини НОМЕР_1 з вимогами про:
- визнати протиправною та скасувати постанову Військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлену у вигляді Довідки № 80 від 03.04.2025, за результатами проведеного 03.04.2025 медичного огляду громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;
- визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 від 05.04.2025, в частині зарахування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт Серії НОМЕР_2 , виданий Ленінським РВ УМВС України у Дніпропетровській області 20.01.2001, ІПН НОМЕР_3 , до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 та зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт Серії НОМЕР_2 , виданий Ленінським РВ УМВС України у Дніпропетровській області 20.01.2001, ІПН НОМЕР_3 , з військової служби з подальшим виключенням його зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 .
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 03.04.2025 під час проходження медичного огляду у відповідача-1, ВЛК грубо порушила вимоги Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого Наказом Міністерства оборони України № 402 від 14.08.2008 (надалі - Положення). Зокрема, не було належним чином проведено серологічний аналіз крові для виявлення антитіл до ВІЛ та вірусу гепатиту С, хоча позивач мав підтверджені захворювання з 2008 року. Внаслідок цього, його не оглянув лікар-інфекціоніст, а сама постанова ВЛК про придатність до військової служби є необґрунтованою та протиправною.
Позивач стверджує, що вказані захворювання роблять його непридатним до військової служби, а стан здоров'я значно погіршився після мобілізації. Оскільки призов на військову службу відбувся на підставі протиправного висновку ВЛК, він просить скасувати наказ про зарахування до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 та зобов'язати відповідача-2 звільнити його з військової служби.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.07.2025 відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників процесу. Тією ж ухвалою суду запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву.
26.07.2025 за допомогою підсистеми «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач-1 зазначає, що позивач пройшов ВЛК та був визнаний придатним до військової служби, а документи під час проходження ВЛК про наявність ВІЛ та гепатиту С не надано, тому дії відповідачів є правомірними.
28.08.2025 за допомогою підсистеми «Електронний суд» від позивача надійшли додаткові пояснення в яких позивач наполягає на задоволенні позовних вимог.
Військова частина НОМЕР_1 відзив не надано, тому суд розглядає справу за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з огляду на таке.
ОСОБА_1 , громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_3 , був призваний на військову службу під час мобілізації, що підтверджується витягом із наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 (з основної діяльності) від 08.11.2024 №1137 «Про призов військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації».
Відповідно до довідки командира Військової частини НОМЕР_1 за № 1076 від 28.04.2025, позивач перебуває на військовій службі за мобілізацією у відповідача-2 з 05.04.2025. Тобто, 05.04.2025 відповідачем-2 було видано відповідний Наказ про зарахування Позивача до списків особового складу відповідача-2, де він проходить службу.
Вважаючи протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо призову на військову службу під час мобілізації, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Так, в позовній заяві позивач ВЛК грубо порушила вимоги Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого Наказом Міністерства оборони України № 402 від 14.08.2008 (надалі - Положення). Зокрема, не було належним чином проведено серологічний аналіз крові для виявлення антитіл до ВІЛ та вірусу гепатиту С, хоча позивач мав підтверджені захворювання з 2008 року. Внаслідок цього, його не оглянув лікар-інфекціоніст, а сама постанова ВЛК про придатність до військової служби є необґрунтованою та протиправною.
Зокрема, не було належним чином проведено серологічний аналіз крові для виявлення антитіл до ВІЛ та вірусу гепатиту С, хоча позивач мав підтверджені захворювання з 2008 року. Внаслідок цього, його не оглянув лікар-інфекціоніст, а сама постанова ВЛК про придатність до військової служби є необґрунтованою та протиправною.
Судом встановлено, що 03.04.2025 ОСОБА_1 пройшов військово-лікарську комісію та був визнаний придатним до військової служби на підставі статті 62 «в» графи ІІ розкладу хвороб (надалі - «оскаржуваний висновок»), передбаченого Додатком № 1 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого Наказом Міністерства оборони України № 402 від 14.08.2008 (надалі - «Положення»).
Щодо нормативно-правового регулювання спірних правовідносин.
Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 39 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
За приписами частини першої статті 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) організація і порядок проведення мобілізаційної підготовки та мобілізації визначаються цим Законом, актами Президента України та Кабінету Міністрів України.
Зі змісту положень статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» вбачається, що призову на військову службу під час мобілізації підлягають військовозобов'язані, які, з-поміж іншого, визнані придатними до військової служби за станом здоров'я відповідно до висновку військово-лікарської комісії.
Частина п'ята статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачає, що особливості проходження медичного обстеження військовозобов'язаними та резервістами під час мобілізації, на особливий період визначаються Міністерством оборони України спільно з Міністерством охорони здоров'я України.
Питання медичного огляду регулюється розділом ІІ Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402 (далі - Положення №402, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Пункти 1.1. Розділу ІІ Положення №402 передбачають, що медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров'я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності, зокрема, до військової служби, з винесенням письмового висновку (постанови).
Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров'я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов'язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях у мирний та воєнний час.
Медичний огляд проводиться ВЛК з метою визначення придатності, зокрема, до військової служби допризовників, призовників, військовозобов'язаних, резервістів (кандидатів у резервісти).
На ВЛК районного (міського) ТЦК та СП покладається огляд громадян відповідно до пункту 1.2 глави 1 розділу І, пункту 1.4 глави І розділу ІІ Положення №402.
Строки проведення медичних оглядів, а також лабораторних та інструментальних досліджень, не можуть перевищувати 4 днів.
За необхідності направлення особи на додаткові лабораторні та інструментальні дослідження для отримання повної та об'єктивної інформації про стан її здоров'я, загальний строк проведення медичних оглядів, а також лабораторних та інструментальних досліджень, не можуть перевищувати 14 днів (підпункт 2.8.6 глави 2 розділу І Положення №402).
Відповідно до п.1.2. глави 1 розділу ІІ Положення №402 постанови ВЛК приймаються на підставі Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (далі - Розклад хвороб), пояснень щодо застосування статей Розкладу хвороб та таблиць додаткових вимог до стану здоров'я.
Відомості про результати проходження медичного огляду (військово-лікарської експертизи) призовниками, військовозобов'язаними та резервістами вносяться до Єдиного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів у встановленому законодавством порядку.
Згідно з п.3.1 глави 3 розділу ІІ Положення № 402 медичний огляд військовозобов'язаних проводиться за рішенням керівників ТЦК та СП, командирів військових частин, начальників центрів рекрутингу Збройних Сил України на підставі направлення, яке формується відповідно до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560, ВЛК при ТЦК та СП за місцем провадження медичної практики у закладах охорони здоров'я комунальної або державної форми власності, які мають договір із НСЗУ на пакет медичних послуг, включений до програми державних гарантій медичного обслуговування населення на відповідний рік щодо медичного огляду осіб, який організовується ТЦК та СП, лікарями, які входять до складу ВЛК при ТЦК та СП.
Відомості з направлення, сформованого за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, надсилаються до інформаційно-комунікаційної системи «Медична інформаційна система Збройних Сил України» шляхом електронної інформаційної взаємодії.
Контроль за направленням та проходженням військовозобов'язаними медичного огляду ВЛК покладається на керівника відповідного ТЦК та СП.
ВЛК при ТЦК та СП заводить на кожного військовозобов'язаного картку обстеження та медичного огляду у паперовій формі за місцем провадження медичної практики у закладах охорони здоров'я комунальної або державної форми власності. Картка обстеження та медичного огляду скріплюється печаткою закладу охорони здоров'я (установи), в якому ця ВЛК проводить медичні огляди.
Кожний військовозобов'язаний оглядається хірургом, терапевтом, невропатологом, психіатром, окулістом, оториноларингологом, стоматологом, дерматологом, а за медичними показаннями і лікарями інших спеціальностей (пункт 3.1. глави 3 Розділу ІІ Положення №402).
З п. 3.4 глави 3 розділу ІІ вбачається, що перед оглядом військовозобов'язаних їм проводиться загальний аналіз крові, загальний аналіз сечі, серологічний аналіз крові на: антитіла до вірусу імунодефіциту людини (ВІЛ), поверхневий антиген до вірусу гепатиту «В» (HbsAg), загальні антитіла до вірусу гепатиту «С» (anti-HCV), реакція мікропреципітації з кардіоліпіновим антигеном або загальні антитіла до блідої трепонеми (RW); визначається група крові та резус-належність, проводяться рентгенологічне обстеження органів грудної клітки, ЕКГ. Особам старшим 40 років обов'язково проводиться вимір внутрішньоочного тиску, дослідження крові на цукор. Інші дослідження проводяться за показаннями.
Направлення для проведення вказаних лабораторних та інструментальних досліджень може здійснюватися лікарями із закладів охорони здоров'я комунальної або державної форми власності, які залучаються для проведення медичного огляду військовозобов'язаних.
Лікарі, які включаються до складу ВЛК із закладів охорони здоров'я комунальної або державної форми власності, під час проведення медичного огляду ознайомлюються з медичними записами в ЕСОЗ та з іншими медичними документами, які надає військовозобов'язаний, що характеризують його стан здоров'я, а також вносять до ЕСОЗ відповідні медичні записи на підставі отриманої інформації.
Після закінчення медичного обстеження під час мобілізації ВЛК виносить щодо військовозобов'язаного одну із таких постанов: "Придатний до військової служби"; "Тимчасово непридатний до військової служби (вказати дату повторного огляду)"; "Непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку" (пункт 3.8. Розділу ІІ Положення №402).
Під час дії особливого періоду постанови ВЛК районних, міських ТЦК та СП про непридатність до військової служби військовозобов'язаних оформлюються свідоцтвами про хворобу, інші постанови ВЛК районних, міських ТЦК та СП, на особливий період оформлюються довідкою військово-лікарської комісії у трьох примірниках.
Копія довідки ВЛК з підписом про ознайомлення та датою видається особі, яка пройшла медичний огляд.
Повертаючись до обставин справи, що розглядається, суд звертає увагу на такі обставини.
В ході судового розгляду справи встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є хворим ВІЛ та вірусу гепатиту С, має підтверджені захворювання з 2008 року, що підтверджується:
- довідкою від Комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня № 21 ім. проф. Є. Г. Попової» Дніпровської міської ради за № ЦС-46/22 від 04.02.2022, яка свідчить, що позивач перебуває на диспансерному обліку з ВІЛ-інфекцією з 22.07.2008.
- випискою з медичної картки хворого 8907 від 08.04.2025 від Філії за напрямом «Інфекційні хвороби» Комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня № 4» Дніпровської міської ради, яка підтверджує, що позивач перебуває на обліку з 20.09.2008 з діагнозами «Хвороба, зумовлена ВІЛ, з проявами бактеріальних інфекцій» та «Хронічний вірусний гепатит С».
- результатами аналізу ПЛР РНК вірусу гепатиту С від 01.07.2025, який підтверджує наявність захворювання.
- консультаційним висновком спеціаліста від 04.07.2025, який підтверджує наявність ВІЛ та значне погіршення показників здоров'я позивача під час військової служби.
На момент проходження позивачем медичного огляду, 03.04.2025 ОСОБА_1 було доставлено органами Національної поліції до ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Того ж дня, 03.04.2025, ВЛК Відповідача-1 оформила постанову у формі Довідки № 80, визнавши ОСОБА_1 придатним до військової служби на підставі статті 62 «в» графи ІІ розкладу хвороб.
05.04.2025 Відповідач-2 (Військова частина НОМЕР_1 ) видав наказ про зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу.
Під час проходження медичного огляду у Відповідача-1, ВЛК грубо порушила вимоги Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого Наказом Міністерства оборони України № 402 від 14.08.2008 (надалі - Положення). Зокрема, не було належним чином проведено серологічний аналіз крові для виявлення антитіл до ВІЛ та вірусу гепатиту С, хоча позивач мав підтверджені захворювання з 2008 року. Внаслідок цього, його не оглянув лікар-інфекціоніст, а сама постанова ВЛК про придатність до військової служби є необґрунтованою та протиправною.
Згідно зі ст.4 розділу І Пояснень щодо застосування статей Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби, під час мобілізації в умовах воєнного часу медичний огляд проводиться за відповідним пунктом статті з урахуванням ступеня порушення функції печінки на час огляду.
За результатами проведеного 03.04.2025 медичного огляду ОСОБА_1 не надана оцінка ступеню придатності позивача до військової служби в контексті застосування відповідної статті Розкладу хвороб, до яких включено хронічні вірусні гепатити та ВІЛ, які містяться, зокрема, у статті 4 та статті 54 Розкладу хвороб.
Суд не вправі надавати оцінку діям лікарів ВЛК при застосуванні ними відповідних методів огляду позивача, дослідження медичної документації, визначенні діагнозів та відповідності їх конкретній статті Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби, суд вправі перевірити законність висновку ВЛК в межах дотримання процедури прийняття оскаржуваного висновку.
Наявні в матеріалах справи докази та з'ясовані в судових засіданнях обставини свідчать про порушення в спірних правовідносинах процедури прийняття військово-лікарською комісією оскаржуваної постанови, оформленої у вигляді довідки №80 від 03.04.2025.
На переконання суду, встановлені порушення є істотними та такими, що перешкоджають досягненню мети проведення медичного огляду - визначення придатності позивача до військової служби.
При наданні оцінки процедурним порушенням, які були допущені суб'єктом владних повноважень при прийнятті оскаржуваного висновку від 03.04.2025 №80, суд бере до уваги співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може бути наслідком скасування правильного по суті рішення».
Межею, що розділяє істотне порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб'єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття».
У цій справі суд констатує, що висновок суб'єкта владних повноважень за результатами проведеного медичного огляду ОСОБА_1 міг бути іншим, за умови дотримання суб'єктом владних повноважень процедури, визначеної Положенням №402.
Відтак, суд погоджується з доводами позивача про протиправність постанови військово-лікарської комісії, оформленої у вигляді довідки №80 від 03.04.2025, що має наслідком її скасування.
Щодо заявлених вимог про скасування наказу ІНФОРМАЦІЯ_4 в частині призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, а також зобов'язання військову частину НОМЕР_1 звільнити позивача з військової служби.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» № 2232-XII від 25.03.1992 (далі - Закон України № 2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
З існуючого на момент виникнення спірних правовідносин правового регулювання вбачається, що проходження медичного огляду та встановлення придатності до військової служби є обов'язковими умовами, без дотримання яких призов особи на військову службу є неможливим.
Отже, для призову особи на військову службу під час мобілізації необхідно встановити придатність військовозобов'язаного за станом здоров'я до військової служби.
В ході розгляду справи судом скасована постанова військово-лікарської комісії, оформлена у вигляді довідки №80 від 03.04.2025, з огляду на її протиправність.
Відтак, за відсутності доведення факту придатності ОСОБА_1 до військової служби призов його на військову службу та подальше направлення для проходження військової служби до військової частини є протиправними.
Суд дотримується позиції, що протиправні дії не можуть спричиняти правомірних наслідків, а обов'язок доведення придатності особи до військової служби лежить на суб'єкті владних повноважень. Інший підхід суперечив би принципам, які відрізняють суди адміністративної юрисдикції від інших видів юрисдикцій.
Задовольняючи позовні вимоги в цій частині позовних вимог, суд керується також ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, рішенням суду у справі «Рисовський проти України» ЄСПЛ підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.
Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їх власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам.
Суд вказав, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
Суд зазначає, що питання мобілізації та призову на військову службу є надзвичайно важливими та чутливими темами в умовах введеного на території України воєнного стану та браку мобілізаційних ресурсів.
Проте, зазначені обставини не можуть бути виправданням порушень, які відбулися в спірних правовідносинах.
З картки обстеження та медичного огляду встановлено, що загальний аналіз крові, група крові та резус-фактор та біохімічний аналіз крові не проводився, а серологічний аналіз крові для виявлення антитіл до ВІЛ та вірусу гепатиту С результат отрицательний, що в свою чергу свідчить, про порушення процедури проходження ВЛК.
Той факт, що сторона відповідача-1 при прийнятті оскаржуваного висновку не вжила заходи щодо об'єктивного дослідження результатів аналізів ОСОБА_1 про наявність в його гепатиту С та ВІЛ, а також допустила порушення процедури проходження медичного огляду, свідчить про невиконання стороною відповідача свого обов'язку - з'ясування всіх обставин справи (ст.2 КАС України), адже саме відповідач має довести в суді те, що його рішення є правомірним (ч. 2 ст. 77 КАС України).
Суд також зазначає, що відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Щодо ефективного способу захисту.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 2 статті 5 КАС України регламентовано, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч. 2 ст. 9 КАС України).
У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування.
Отже, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права та принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Отже, підсумовуючи вищевикладене суд вважає, що ефективним захистом порушеного права позивача є визнання протиправними та скасування всіх рішень, прийнятих за наслідками порушення процедури призову позивача на військову службу.
Відтак, підлягає скасуванню як наказ ІНФОРМАЦІЯ_5 від 03.04.2025 №117 в частині призову на військову службу, так і наказ командира Військової частини НОМЕР_1 в частині зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 .
Окрім цього, порушені права позивача підлягають захисту шляхом зобов'язання військової частини звільнити позивача з військової служби.
Будь-який інший спосіб захисту, на переконання суду, не буде ефективним та справедливим, оскільки фактично допущені суб'єктом владних повноважень порушення будуть виправлятися за рахунок особи, щодо якої допущено порушення процедури.
Натомість, проведення медичного огляду у статусі військовослужбовця на підставі рапорту в порядку п. 6.1. глави 6 розділу ІІ Положення №402, поставить позивача в невиправдане становище, яке вимагатиме ініціювання нової процедури медичного огляду, необхідність якої викликана виключно протиправними діями суб'єкта владних повноважень на стадії призову позивача на військову службу.
З огляду на обставини справи, суд відступає від правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду у справі №160/2592/23, згідно з якою факт непроходження позивачем медичного огляду не є підставою для звільнення з військової служби. Суд вважає, що такий підхід у цій справі не відповідає завданням адміністративного судочинства та ставить під загрозу конституційні права та безпеку інших військовослужбовців.
Судом встановлено, що процедура проходження медичного огляду позивачем була проведена з порушеннями, зокрема у частині взяття аналізів та діагностики небезпечних інфекційних захворювань.
Порушення, які були допущені відповідачем-1 під час проходження ВЛК, можуть призвести до того, що на військову службу буде призвана особа, заражена ВІЛ-інфекцією або гепатитом В.
Це, у свою чергу, створює реальну загрозу зараження інших військовослужбовців, що є неприпустимим та грубо порушує їхні права на безпеку та охорону здоров'я.
Інший підхід протирічить завданням адміністративного судочинства.
Натомість, відсутність у статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» такої підстави для звільнення з військової служби як непроходження позивачем медичного огляду під час його призову є виключно свідченням того, що законодавець при написанні зазначеної норми виключав можливість проходження військової служби особою, яка є непридатною до служби або не пройшла медичний огляд.
Попри зазначене, суд не позбавлений можливості відновити порушені права та захистити інтереси особи, послуговуючись принципом верховенства права та спираючись на ст. 129 Конституції України, яка визначає, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
Відповідно до ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (ч. 2 ст. 6 КАС України).
Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовної заяви.
Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів.
Керуючись ст. ст.242-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_4 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову Військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_4 , оформлену у вигляді Довідки № 80 від 03.04.2025 щодо визнання ОСОБА_1 придатним до військової служби.
Визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 від 05.04.2025 в частині зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 .
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 з військової служби та виключити його зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 .
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_4 (адреса: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) судовий збір у сумі 1211,20 гривень.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 (адреса: АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) судовий збір у сумі 1211,20 гривень.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя К.І. Ремез