Справа №:755/13654/25
Провадження №: 2-о/755/532/25
"06" серпня 2025 р. суддя Дніпровського районного суду міста Києва Коваленко І.В., перевіривши виконання вимог ст. ст. 175, 177 ЦПК України за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Київська міська рада, Дніпровська районна в м.Києві державна адміністрація, про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу, -
21 липня 2025 року ОСОБА_1 за участі заінтересованих осіб: Київської міської ради, Дніпровської районної в м.Києві державної адміністрації, звернулась до Дніпровського районного суду м. Києва із заявою, у якій просить суд:
- встановити факт проживання однією сім'єю, як чоловіка та жінки, без реєстрації шлюбу ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у період з початку 2013 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 (дата смерті ОСОБА_2 )
ІНФОРМАЦІЯ_4 , у відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, позовна заява передана у провадження судді Коваленко І.В.
Вивчивши матеріали поданої заяви, вважаю, що вона не відповідає вимогам цивільного процесуального законодавства України, виходячи з наступного.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
У пункті 5 частини другої статті 293 ЦПК України передбачено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення такого факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право.
Таким чином, юридичні факти можуть бути встановленні лише для виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.
Відповідно до пункту п'ятого частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.
У пункті першому постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» судам роз'яснено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов'язується із наступним вирішенням спору про право.
Отже, юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.
Справи про встановлення юридичних фактів можуть бути предметом розгляду суду в порядку окремого провадження за таких умов: факти, які підлягають встановленню, повинні мати юридичний характер, тобто відповідно до закону викликати юридичні наслідки: виникнення, зміну або припинення особистих чи майнових прав громадян або організацій. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету, для якої необхідне його встановлення. Один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та для іншої мети - ні.
Тобто, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов'язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.
Згідно з правовими висновками, викладеними, зокрема, у постановах Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 320/948/18, від 19.06.2019 у справі № 752/20365/16-ц, від 05.12.2019 у справі № 750/9847/18, від 03.02.2021 у справі № 644/9753/19, від 16.06.2021 у справі № 643/6447/19/19, від 08.09.2021 у справі № 641/5187/20, у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів за наявності певних умов, а саме якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, для чого суду потрібно з'ясувати мету встановлення факту; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право, у зв'язку з чим необхідно встановлювати правову природу відносин, що виникли між учасниками справи.
Як роз'яснив Верховний Суд, юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб. В останньому випадку між цими особами виникає спір про право.
При цьому, відповідно до ч.4 ст.294 ЦПК України, справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб.
Як убачається зі змісту поданої заяви, заявниця звертається до суду в порядку окремого провадження та просить встановити факт проживання однією сім'єю, як чоловіка та жінки, без реєстрації шлюбу ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у період з початку 2013 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 (дата смерті ОСОБА_2 ), оскільки встановлення даного факту необхідно їй подальшого проживання в неприватизованій квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , в якій вона та ОСОБА_2 проживали з 2013 року, та в якій ОСОБА_2 був наймачем, адже відповідно до ст.64 ЖК України, це надасть їй право, як члену сімї наймача, на користування вказаним жилим приміщенням.
Спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). (ст.1216 Цивільного кодексу України)
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. (ст.1217 Цивільного кодексу України)
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. (ст.1216 Цивільного кодексу України)
Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. (ч. 3 ст. 1268 Цивільного кодексу України)
Пленум Верховного Суду України у пунктах 2, 23 постанови № 7 від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування» звернув увагу на те, що якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім'єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 1 січня 2004 року тощо. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку з цим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутись в суд з заявою про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Разом з тим, заявницею не додано до заяви доказів її звернення до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини та видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_2 . Так само, заявницею не надано Витягу зі Спадкового реєстру - документу, що підтверджує наявність або відсутність спадкової справи, заповіту, або спадкового договору, зареєстрованого в Спадковому реєстрі, що позбавляє суд встановити коло спадкоємців після померлого ОСОБА_2 , та як наслідок визначитись із колом заінтересованих осіб у справі за заявою ОСОБА_1 .
Відповідно до ч. 4 ст. 49 Закону України «Про нотаріат», на вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, зобов'язані викласти причини відмови в письмовій формі і роз'яснити порядок її оскарження. Про відмову у вчиненні нотаріальної дії нотаріус протягом трьох робочих днів виносить відповідну постанову.
Таким чином, передумовою звернення до суду за захистом порушених, невизнаних або оспорюваних прав є постанова нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії (видачі свідоцтва про право на спадщину тощо).
Окрім того, відповідно до частин 1, 2 ст. 61 ЖК України користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім'я якого видано ордер.
З доданого до заяви копії Ордеру №1110 від 27.03.1974 р. на вселення в квартиру АДРЕСА_2 , отриманого на адвокатський запит, вбачається, що ордер на вселення був виданий сім'ї у складі 5 чоловік, відомості про персональні дані яких Комунальним концерном «Центр комунального сервісу» в ордері видалені в силу положень ч.8 ст.6 Закону України «Про доступ до публічної інформації».
Згідно з положеннями ст. 64 ЖК України члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.
Частиною 2 ст. 65 ЖК України передбачено, що особи, які вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім'ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.
Згідно з ч. 1 ст. 106 ЖК України повнолітній член сім'ї наймача вправі за згодою наймача та інших членів сім'ї, які проживають разом з ним, вимагати визнання його наймачем за раніше укладеним договором найму жилого приміщення замість попереднього наймача. Таке ж право у разі смерті наймача або втрати ним права на жиле приміщення належить будь-якому членові сім'ї наймача.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» №2 від 12.03.1985, вирішуючи спори про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з'ясувати, чи дотриманий встановлений порядок при їх вселенні, зокрема: чи була письмова згода на це всіх членів сім'ї наймача, чи приписані вони в даному жилому приміщенні, чи було це приміщення постійним місцем їх проживання, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання, чи не обумовлювався угодою між цими особами, наймачем і членами сім'ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням. При цьому, як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 15 постанови від 01.11.1996 №9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя", наявність чи відсутність прописки сама по собі не може бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилась туди як член сім'ї наймача (власника) приміщення, або ж для відмови їй у цьому. Однак відсутність письмової згоди членів сім'ї наймача на вселення сама по собі не свідчить про те, що особи, які вселилися, не набули права користування жилим приміщенням, якщо за обставинами справи безспірно встановлено, що вони висловлювали таку згоду.
Таким чином, заявниця повинна додати до заяви докази про зареєстрованих осіб в квартирі АДРЕСА_3 .
Відсутність відомостей про кількість зареєстрованих осіб в квартирі АДРЕСА_3 позбавляє суд можливості встановити коло заінтересованих осіб у даній справі.
Окрім того, оскільки встановлення даного факту необхідно заявниці для подальшого проживання в неприватизованій квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , на правах члена сім'ї наймача, заявниця має надати докази неможливості переоформлення особового рахунку на вказану житлову площу без встановлення юридичного факту - факту проживання однією сім'єю чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу. Доказів звернення до Дніпровської районної в м.Києві державної адміністрації із заявою про переоформлення особового рахунку на житлову площу не надано, так само як і не надано відповіді на таке звернення.
Велика Палата Верховного Суду зазначала, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (частини перша та друга статті 15 ЦК України). За змістом наведених приписів способи захисту цивільного права чи інтересу - це закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16). Іншими словами, це дії, спрямовані на запобігання порушенню або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (пункт 14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15-ц). Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування (пункти 29 - 31 постанови від 29 вересня 2020 року, справа № 378/596/16-ц, провадження № 14-545цс19).
Верховний Суд зазначає, що спосіб захисту порушеного права обирає позивач, а суд захищає порушене право позивача з урахуванням ефективного способу захисту та норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.
З урахуванням викладеного заявниці необхідно привести заявлені вимоги у відповідність до норм чинного законодавства, долучити належним чином завірений документ компетентного органу про відкриття спадкової справи та постанову нотаріуса про відмову заявниці у прийнятті заяви про намір прийняти спадщину, надати відомості про кількість зареєстрованих осіб в неприватизованій квартирі, докази неможливості переоформлення особового рахунку та залежно від наявності вищевказаних документів та отриманої офіційної інформації визначити коло заінтересованих осіб.
На виконання ухвали суду заявник має подати нову редакцію заяви із зазначенням заінтересованих осіб (в кількості екземплярів для вручення кожній із заінтересованих осіб) та долучити вищеперелічені документи, які мають бути оформлені з дотриманням вимог статті 95 Цивільного процесуального кодексу України.
Відповідно до ч.1 ст. 185 Цивільного процесуального кодексу України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
З огляду на викладене, відповідно до ч. 1 ст. 185 Цивільного процесуального кодексу України, заява підлягає залишенню без руху, заявнику необхідно в десятиденний строк з дня отримання копії ухвали усунути зазначені в ній недоліки. Для усунення недоліків заяви надати в письмовому вигляді заяву в новій редакції, з урахуванням наведених в ухвалі суду недоліків щодо її змісту, до виправленої заяви необхідно додати її копії для вручення заінтересованим особам.
У разі не усунення недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачу.
На підставі викладеного та керуючись статями 2, 4, 5, 10, 175, 177, 185, 293, 315, 318 Цивільного процесуального кодексу України, суддя,
Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Київська міська рада, Дніпровська районна в м.Києві державна адміністрація, про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу, - залишити без руху та надати заявнику строк на усунення недоліків терміном десять днів з моменту отримання копії ухвали суду.
Попереджаю, що у разі невиконання вимог суду щодо усунення вказаних недоліків, Ваша заява буде вважатись неподаною та підлягає поверненню.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Коваленко І.В.