Справа №:755/13506/25
Провадження №: 2-а/755/410/25
"08" вересня 2025 р. м. Вишгород
Суддя Дніпровського районного суду міста Києва Коваленко І.В., вирішуючи питання про відкриття провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Київ) про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця та зобов'язання скасувати розшук, -
16.07.2025 до Дніпровського районного суду міста Києва через систему «Електронний суд» надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Київ), у якому позивач просить:
«1. Визнати протиправною постанову державного виконавця Гурської Ольги про відкриття виконавчого провадження ВП № НОМЕР_1 від 15.07.2025.
2. Скасувати зазначену постанову.
3. Зобов'язати державного виконавця скасувати розшук боржника, оголошений на підставі постанови № Б/1545 від 17.01.2025.»
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Перевіривши матеріали адміністративного позову, суд вважає, що справа не підсудна Дніпровському районному суду міста Києва та підлягає направленню за підсудністю до Київського окружного адміністративного суду, з таких підстав.
Відповідно до статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди.
Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Згідно із статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.
Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Позивач ОСОБА_1 , звертаючись до Дніпровського районного суду міста Києва з адміністративним позовом до державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Київ) про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця та зобов'язання скасувати розшук, зазначає про її необґрунтованість та протиправність, оскільки: постанова № Б/1545 від 17.01.2025 ніколи йому не вручалася, він не ознайомлений з її змістом; цей документ відсутній у його особистому кабінеті боржника на сайті https://erb.minjust.gov.ua; йому не було надіслано жодного попереднього повідомлення, а штраф у 34 000 грн є подвоєним, що вказує на наявність первинного штрафу у 17 000 грн, про який він не був повідомлений; на підставі цієї неврученої та недоступної постанови № Б/1545 його було внесено до розшуку, що є додатковим грубим порушенням його прав.
Згідно із частиною першою статті 1 Закону «Про виконавче провадження» (далі Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За змістом пункту 5 частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу є окремими виконавчими документами.
Тобто примусовому виконанню підлягають не лише виконавчі документи, видані судами в передбачених законом випадках на виконання судових рішень, але й постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу.
Гарантією прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження дій або бездіяльності державних виконавців.
Частиною першою статті 287 КАС України встановлено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. У позовній заяві зазначається ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження (за наявності).
Так, згідно із частиною п'ятою статті 287 КАС України, адміністративні справи з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень, ухвалених місцевим загальним судом як адміністративним судом, розглядаються місцевим загальним судом як адміністративним судом, який видав виконавчий лист.
Крім загального порядку оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби, визначеного наведеними нормами процесуального законодавства, відповідні спеціальні норми встановлені й Законом № 1404-VIII, згідно із частиною першою статті 74 якого рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Водночас частиною другою статті 74 зазначеного Закону передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
З урахуванням вищенаведеного, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.04.2019 у справі №370/1034/15, зробила висновок, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані.
Частиною першою статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Пунктами 1, 2 частини першої статті 4 КАС України визначено, що адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - це, зокрема, спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Юрисдикція адміністративних судів поширюється, зокрема, на правовідносини, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій. Так, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (частина перша, пункт 1 частини першої статті 19 КАС України).
Стороною спору в даному випадку є суб'єкти владних повноважень, а тому в силу змісту статті 4 КАС України, даний спір є публічно-правовим та має розглядатися за правилами адміністративного судочинства.
Згідно з частиною першою статті 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні:
1) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності;
2) адміністративні справи, пов'язані з виборчим процесом чи процесом референдуму, щодо:
оскарження рішень, дій чи бездіяльності дільничних виборчих комісій, дільничних комісій з референдуму, членів цих комісій;
уточнення списку виборців;
оскарження дій чи бездіяльності суб'єктів у сфері медіа, підприємств, установ, організацій, їх посадових та службових осіб, творчих працівників суб'єктів у сфері медіа, що порушують законодавство про вибори та референдум;
оскарження дій чи бездіяльності кандидата у депутати сільської, селищної ради, кандидатів на посаду сільського, селищного голови, їх довірених осіб;
3) адміністративні справи, пов'язані з перебуванням іноземців та осіб без громадянства на території України, щодо:
примусового повернення в країну походження або третю країну іноземців та осіб без громадянства;
примусового видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України;
затримання іноземців або осіб без громадянства з метою їх ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України;
продовження строку затримання іноземців або осіб без громадянства з метою їх ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України;
затримання іноземців або осіб без громадянства до вирішення питання про визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового захисту в Україні, або особами без громадянства;
затримання іноземців або осіб без громадянства з метою забезпечення їх передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію;
4) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, визначених пунктами 1-3 частини першої цієї статті;
5) адміністративні справи щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років»;
6) адміністративні справи за позовними заявами територіального центру комплектування та соціальної підтримки з приводу тимчасового обмеження громадян України у праві керування транспортним засобом під час мобілізації.
Частиною другою цієї ж статті обумовлено, що окружним адміністративним судам підсудні всі адміністративні справи, крім визначених частиною першою цієї статті.
Отже, чинний процесуальний закон установлює вичерпний перелік категорій адміністративних справ, підсудних місцевому загальному суду як адміністративному суду.
У випадку, що розглядається, ініційований позивачем - ОСОБА_1 публічно-правовий спір не підпадає під жодну з категорій справ, визначених частиною першою статті 20 КАС України, а тому відповідно до правил частини другої цієї статті ця позовна заява належить до підсудності окружного адміністративного суду.
Таким чином, Дніпровський районний суд міста Києва не є належним судом для розгляду даної справи, яка за предметно-територіальною юрисдикцією на даний час підсудна Київському окружному адміністративному суду.
Відповідно до вимог статті 318 КАС України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил юрисдикції (підсудності), визначених статтями 20, 22, 25-28 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 29 КАС України суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо при відкритті провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Відповідно до частини першої статті 30 КАС України спори між адміністративними судами щодо підсудності не допускаються.
Керуючись статтями 19-22, 25, 29, 30, 171, 243, 248, 256, 294 КАС України, суд
адміністративний позов ОСОБА_1 до державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Київ) про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця та зобов'язання скасувати розшук, - передати за підсудністю до Київського окружного адміністративного суду (01133, м. Київ, бульвар Лесі
Українки, 26-а).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Відповідно до частини восьмої статті 29 КАС України передача адміністративної справи до іншого суду здійснюється не пізніше наступного дня після закінчення строку на оскарження цієї ухвали, а в разі подання апеляційної скарги - після залишення її без задоволення.
Суддя : І.В.Коваленко