Справа № 754/17260/24 Головуючий у І інстанції Бабко В.В.
Провадження №22-ц/824/11331/2025 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О.
Іменем України
05 вересня 2025 рокуКиївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Таргоній Д.О., Голуб С.А., Слюсар Т.А., розглянувши в приміщенні Київського апеляційного суду у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Зачепіло Зоряни Ярославівни на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 09 квітня 2025 року у справі за позовом об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЖК «Район» до ОСОБА_1 про стягнення понесених витрат по оплаті комунальних послуг,
У грудні 2024 року позивач звернувся до суду з даним позовом, в обґрунтування якого зазначав, що відповідач є власником квартири АДРЕСА_1 та є споживачем житлово-комунальних послуг, які надаються ОСББ «ЖК «Район», як організацією, що була створена для утримання багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідач є споживачем послуг, який не виконує належним чином своїх обов'язків, не сплачує в повному обсязі внески на утримання будинку та прибудинкової території, внаслідок чого має заборгованість, яка за період з 01 вересня 2023 року по 06 грудня 2024 року складає 69 685,21 грн.
Враховуючи вищевикладене, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість з оплати комунальних послуг у розмірі 69685,21 грн, а також 1254,72 грн інфляційних витрат та 3% річних в розмірі 552,03 грн.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 09 квітня 2025 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЖК «Район» заборгованість зі сплати житлово-комунальних послуг в розмірі 69685,21грн, 3% річних в розмірі 552,03 грн, інфляційні витрати в розмірі 1254,72 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЖК «Район» витрати по сплаті судового збору в розмірі 3028,00грн.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Зачепіло З.Я. подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального і порушення норм процесуального права, неповне з'ясування судом обставин справи, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не було враховано той факт, що станом на дату подання позовної заяви будинок за адресою: АДРЕСА_2 , не введено в експлуатацію. Згідно чинного законодавства України будинок може бути підключено до комунальних послуг лише за умови введення його в експлуатацію, а тому договір про підключення до послуги електропостачання, як і саме нарахування заборгованості за несплату цих послуг, вважаються такими, що не мають законних підстав.
Представником відповідача вказано, що позивачем не надано суду первинних бухгалтерських документів (платіжних доручень, меморіальних ордерів, розписки, чеки та інш), тому немає підстав вважати, що розмір заборгованості відповідача перед позивачем є правильним. Акт звірки взаємних розрахунків за період з 01 вересня 2023 року по 31 січня 2025 року, складений між сторонами, не містить підписи обох сторін, що не може свідчити про визнання відповідачем заборгованості у розмірі 67 899,07 грн.
Скаржник звертає увагу на те, що відповідача не було повідомлено про зміну кредитора за даними правовідносинами, так само як і не було проведено Загальних зборів для оповіщення співвласників про дану обставину.
Крім того ОСББ «ЖК «Район» не було складено Актів звірки зі співвласниками після отримання права вимоги до них, що також є порушенням Статуту Об'єднання, та унеможливлює встановлення дійсного розміру заборгованості відповідача.
Також, представник відповідача звертає увагу на те, що позивачем незаконно нараховано заборгованість за користування відповідачем електроенергією, яка призначена для будівництва житлового будинку.
Судом першої інстанції під час розгляду справи не було враховано, що договір між ГО «Захист інтересів співвласників ЖК «Район-1» м. Київ, вул. Ліскіська,23» та ДТЕК Київські електромережі укладений на надання послуг з розподілу електричної енергії на будівництво житлового будинку, а не для побутових споживачів. Так само предметом договору, укладеного між ГО «Захист інтересів співвласників ЖК «Район-1» м. Київ, вул. Ліскіська,23» та ТОВ «Київські енергетичні послуги» є постачання електричної енергії з тарифом для не побутових потреб.
Крім того, представник відповідача просить врахувати суд апеляційної інстанції те, що ухвалами суду від 08 липня 2020 року та від 07 вересня 2020 року попереднику ОСББ «ЖК «Район» було відмовлено у видачі судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг.
Зокрема звернуто увагу на звернення ОСОБА_1 до Деснянського УП ГУ НП у м. Києві із заявами щодо незаконних дій голови ОСББ «ЖК «Район», які загрожують життю та здоров'ю мешканців будинку, самоуправства та незаконного втручання в електромережі.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача заперечила проти викладених у ній доводів, вказуючи на їх безпідставність та необґрунтованість. Рішення суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим, а тому просить суд апеляційної інстанції залишити його без змін.
Представник позивача вказує на те, що під час розгляду справи судом першої інстанції відповідач не скористався своїм правом на подачу відзиву на позовну заяву у встановлені строки, а лише вчиняв дії щодо затягування строків розгляду справи шляхом подання клопотань про відкладення судових засідань.
Вказує на те, що суд у рішенні вірно не вбачав підстав для поновлення процесуального строку на подання відзиву на позовну заяву та його прийняття судом.
Також, просить врахувати, що згідно з п. 1.2. Договору №12 про реструктуризацію заборгованості за житлово-комунальні послуги ОСОБА_1 , визнав, що станом на 01 квітня 2024 року має заборгованість за житлово-комунальні послуги, яка складає 55 630,93 грн, яку він визнає в повному обсязі і зобов'язується сплатити протягом 6 місяців, з моменту укладання цього Договору, але не пізніше ніж 17 жовтня 2024 року.
Крім того, відповідачем було проведено часткову оплату по договору про реструктуризацію заборгованості в сумі 40 487,85 грн, що підтверджується квитанціями, які були додані до позовної заяви.
Окремо звернуто увагу на квитанції про сплату ЖКП (платіжні інструкції): №a2PL221607 від 28.06.2024, №sa2PL460141 від 19.10.2024, №sa2PL237505 від 09.08.2023, №sa2PL201737від 21.07.2024, №sa2PL225986 від 27.05.2024 та на інші, з яких вбачається, що відповідач оплачує послуги (в тому числі) за спожиту електроенергію, водопостачання, опалення, утримання будинку, а отже і визнає їх.
Позивач вважає, що вказані дії відповідача свідчать про визнання останнім боргу за житлово-комунальні послуги перед ОСББ «ЖК «Район». Проте, відповідачем так і не було погашено борг за Договором в повному обсязі. Загалом в рахунок погашення заборгованості відповідачем було внесено 40 487,85 грн., залишок - 15 143,08 грн.
Апелянт у своїй скарзі не аргументує та не деталізує у чому полягає неправильність нарахування, обмежившись тільки загальною фразою «неправильно нарахована заборгованість».
На думку позивача, рішення, які були прийняті на Загальних зборах ОСББ «ЖК «Район» від 21 липня 2024 року є такими, що не могли бути прийнятими, на підставі того що у голосуванні на Загальних зборах приймало участь менше ніж половина від загальної кількості співвласників. У цій справі розглядається спір щодо заборгованості ОСОБА_1 , а не правомірності/не правомірності прийняття Загальними зборами ОСББ «ЖК «Район» рішення. Вказане рішення загальних зборів, прийняте у встановленому законом порядку, є чинним, оскаржено не було (у тому числі не оскаржувалося Відповідачем), тому твердження апелянта про начебто неправомірність прийного Загальними зборами рішення від 21 липня 2024 року є безпідставним та таким, що не заслуговує на увагу.
Крім того, ОСББ «ЖК «Район» має всі належні документи для постачання електроенергії до будинку з подальшим розподілом споживачам (власникам майна в будинку), що підтверджується Протоколом №1 Установчих зборів ОСББ «ЖК «Район» від 09 грудня 2023 року затверджено (п.9, 10, 12,13, 14, 17) та Додаткова угода від 02 квітня 2025 року до Договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії за особовим рахунком № НОМЕР_1 .
Постачання електроенергії для непобутових споживачів, включаючи постачання електроенергії для будівництва житлового будинку не звільняє особу, що фактично спожила електроенергію, від сплати за її користування.
Хоча предметом цього спору не є питання, пов'язанні із процесом будівництва та введенням в експлуатацію, проте вважаючи таке рішення ДАБК міста Києва протиправним, в лютому 2024 року ОСББ «ЖК «Районн» звернулося до Київського окружного адміністративного суду та було відкрито провадження у справі, проте рішення наразі ще не прийнято.
Також повідомлено, що позивачем 24 квітня 2025 року було подано заяву про скоєння ОСОБА_1 злочину передбаченого ч. 1 ст. 383 КК України. Наразі у слідчому відділі Деснянського УП ГУНП у м. Києві перебувають матеріали кримінального провадження №12025100030001770 від 03.06.2025 за даним фактом.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Відповідно до ч.1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Ураховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що відповідач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Власниками квартир багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_2 , 09 грудня 2023 року створено Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЖК «Район», що підтверджується Протоколом № 1 Установчих зборів об'єднання співвласників багатоквартирного будинку.
Ст. 1 розділу ІІ Статуту Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЖК «Район» (далі Статут) визначено, що метою створення об'єднання є забезпечення і захист прав співвласників, дотримання ними своїх обов'язків, належне утримання та використання спільного майна Будинку, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством, цим Статутом та Правилами проживання в багатоквартирному будинку, в разі їх затвердження.
Згідно ст. 3 розділу ІІ Статуту, завданням і предметом діяльності об'єднання є, серед іншого, забезпечення належного утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, а також сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами.
Відповідно до ст. 1, 2 розділу IV Статуту, джерелами фінансування є зокрема кошти об'єднання, які складаються, в тому числі, з обов'язкових внесків і платежів співвласників та додаткових внесків і платежів, передбачених Правилами проживання в багатоквартирному будинку, у разі їх затвердження. При цьому, порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів, встановлюються Загальними зборами Об'єднання.
Протоколом № 1 Установчих зборів ОСББ «ЖК «Район» від 09.12.2023 встановлено кошторис, зокрема внесок на управління будинком (утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території), внесок на охорону, сплачуються до 20-го числа місяця, що слідує за розрахунковим, починаючи з дати взяття будинку в управління статутними органами ОСББ.
09 лютого 2024 року між ТОВ «Район-Сервіс» та ОСББ «ЖК «Район» було укладено договір про відступлення прав вимоги, відповідно до умов якого первісний кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги, належне первісному кредиторові відповідно до 01 серпня 2022 року на загальну суму 663756,11 грн.
17 квітня 2024 року між ОСББ «ЖК «Район» та ОСОБА_1 було укладено Договір про реструктуризацію заборгованості за житлово-комунальні послуги, відповідно до якого відповідач визнав, що станом на 01 квітня 2024 року має заборгованість за житлово-комунальні послуги, яка складає 55 630,93 грн, яку він визнав в повному обсязі і зобов'язувався сплатити протягом шести місяців, з моменту укладання цього Договору, але не пізніше ніж 17жовтня 2024 року.
Судом першої інстанції було встановлено, що ОСББ «ЖК «Район» належним чином виконує свої зобов'язання шляхом належного утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території.
У свою чергу ОСОБА_1 неналежно виконує свої зобов'язань перед позивачем, в результаті чого у нього наявна заборгованість з оплати комунальних послуг за період з 01 вересня 2023 року по 06 грудня 2024 року в розмірі 69 685,21 грн.
Ухвалючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивач належним чином виконує свої зобов'язання, відповідач в свою чергу порушує свої зобов'язання, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість по внескам на утримання будинку та прибудинкової території в розмірі 69685,21 грн, інфляційних втрат в розмірі 1254,72 грн та 3% річних в розмірі 552,03 грн.
Суд дійшов висновку, що відповідачем не надано суду доказів на спростування розрахунку заборгованості, наданого позивачем. Також суду не надано своїх розрахунків погашення заборгованості, які б свою чергу мали противагу розрахункам позивача. Також відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів неналежного виконання позивачем своїх зобов'язань щодо належного утримання та обслуговування будинку, співвласником якого є відповідач.
Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Ч. 1 ст. 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Ст. 319 ЦК України встановлено, що власність зобов'язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.
Власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 322 ЦК України).
Ч. 1 ст. 385 ЦК України передбачено, що власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків).
Ст. 1 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» встановлено, що об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об'єднання) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.
Відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» основна діяльність об'єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання.
У ст. 15 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» визначено, що співвласник зобов'язаний: виконувати обов'язки, передбачені статутом об'єднання; виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.
За змістом ч. 1-2 ст. 16 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» об'єднання має право відповідно до законодавства та статуту: шляхом скликання загальних зборів: створювати органи управління та визначати умови їх діяльності та оплати; приймати рішення щодо надходження та витрати коштів об'єднання; визначати порядок утримання, експлуатації та ремонту неподільного і загального майна відповідно до статуту; давати згоду на укладення договорів на виконання робіт та надання послуг для об'єднання відповідно до вимог ст. 10 цього Закону; встановлювати розміри платежів, зборів і внесків членів об'єднання, а також відрахувань до резервного і ремонтного фондів; виключати з свого складу членів об'єднання, які не виконують своїх обов'язків; брати на баланс майно об'єднання; для виконання статутних завдань здійснювати необхідну господарську діяльність в порядку, визначеному законом. Доручати правлінню в межах повноважень, визначених статутом: визначати підрядника, укладати договори на управління та експлуатацію, обслуговування і ремонт майна з будь-якою фізичною або юридичною особою відповідно до статуту та законодавства; здійснювати контроль за своєчасною сплатою внесків та платежів; ініціювати скликання загальних зборів; захищати права, представляти законні інтереси власників в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності; за рішенням загальних зборів та згодою власників приміщень, які не є членами об'єднання, використовувати приміщення в житловому комплексі для потреб органів управління об'єднання.
Ст.17 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» встановлено, що ОСББ має право забезпечення виконання власниками приміщень своїх обов'язків, вимагати своєчасної та у повному обсязі сплати всіх встановлених законом та статутом об'єднання платежів, зборів і внесків від власників приміщень, а також відрахувань резервного і ремонтного фондів, звертатись до суду з позовом про звернення стягнення на майно власників приміщень, які відмовляються відшкодовувати заподіяні збитки, своєчасно та у повному обсязі сплачувати всі встановлені цим законом та статутом об'єднання платежі, збори і внески, а також відрахування до резервного та ремонтного фондів.
Ст. 20 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» встановлено, що частка співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності.
Відповідно до ст. 23 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» внески на утримання і ремонт приміщень або іншого майна, що перебуває у спільній власності, визначаються статутом об'єднання та/або рішенням загальних зборів.
У ст. 10 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» визначено, що рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов'язковим для всіх співвласників.
Особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку визначено Законом України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» (далі також - Закон № 417-VIII), який регулює правові, організаційні та економічні відносини, пов'язані з реалізацією прав та виконанням обов'язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління.
Ч. 1 ст. 7 Закону № 417-VIII визначені обов'язки співвласників багатоквартирного будинку, зокрема: забезпечувати належне утримання та належний санітарний, протипожежний і технічний стан спільного майна багатоквартирного будинку; забезпечувати технічне обслуговування та у разі необхідності проведення поточного і капітального ремонту спільного майна багатоквартирного будинку; додержуватися вимог правил утримання багатоквартирного будинку і прибудинкової території, правил пожежної безпеки, санітарних норм; виконувати рішення зборів співвласників; своєчасно сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги.
Кожний співвласник несе зобов'язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника (частина друга статті 7 Закону №417-VIII).
Згідно з ч.1 ст.9 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» №417-VIIIуправління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками. За рішенням співвласників усі або частина функцій з управління багатоквартирним будинком можуть передаватися управителю або всі функції - об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку (асоціації об'єднань співвласників багатоквартирного будинку).
Ст. 11 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» врегульовано питання щодо управління багатоквартирним будинком управителем.
Згідно з ч.1-3 ст.11 вказаного Законууправління багатоквартирним будинком управителем здійснюється на підставі договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, що укладається згідно з типовим договором. Вартість послуг з управління багатоквартирним будинком визначається за рішенням зборів співвласників (загальних зборів об'єднання співвласників багатоквартирного будинку) і згодою управителя та зазначається у договорі з управителем. Умови договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком повинні відповідати умовам типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч.ч.1-3ст.12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку'витрати на управління багатоквартирним будинком включають: 1) витрати на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку; 2) витрати на оплату комунальних послуг стосовно спільного майна багатоквартирного будинку; 2-1) витрати, пов'язані з виконанням зобов'язань за кредитним договором, укладеним за програмами Фонду енергоефективності; 3) витрати на сплату винагороди управителю в разі його залучення; 4) інші витрати, передбачені рішенням співвласників або законом.
Витрати на управління багатоквартирним будинком розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, якщо рішенням зборів співвласників або законодавством не передбачено іншого порядку розподілу витрат.
Невикористання власником належної йому квартири чи нежитлового приміщення або відмова від використання спільного майна не є підставою для ухилення від здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком.
Згідно з ст. 4 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку'об'єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов'язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.
Основна діяльність об'єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання.
Відповідно до ст. 10 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку'визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників відноситься до виключної компетенції загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку. Рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, є обов'язковим для всіх співвласників.
Відповідно до ст. 13 вказаного Законуу разі відмови співвласника сплачувати внески і платежі на утримання та проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна об'єднання або за його дорученням управитель має право звернутися до суду.
Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Особа, яка є власником (співвласником) квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку, у тому числі у якому створено об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, зобов'язана здійснювати платежі та внески на утримання і ремонт спільного майна відповідно до розміру своєї частки та затверджених тарифів а також сплачувати вартість інших комунальних послуг.
У постанові Верховного Суду від 14 липня 2020 року у справі №466/8748/16-ц зроблено правовий висновок про те, що особа, яка є співвласником будинку, в якому створено ОСББ, зобов'язана брати участь у витратах на управління, утримання та збереження будинку, а об'єднання наділене правом у разі нездійснення таких дій цією особою звернутися до суду з позовом про стягнення нарахованих за цими витратами платежів.Законом, іншими законодавчими актами не передбачено затвердження або погодження органами місцевого самоврядування внесків і платежів, визначених загальними зборами ОСББ.
Отже, співвласник житлового приміщення у багатоквартирному будинку, в якому створене об'єднання несе обов'язок зі сплати внесків відповідно до прийнятих загальними зборами рішень, а також з оплати інших платежів за спожиті житлові або комунальні послуги.
Визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків та платежів співвласників будинку відноситься до виключної компетенції загальних зборів співвласників відповідно до частини дев'ятоїЗакону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» та частини другої ст. 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».
Верховний Суд у постанові від 24 січня 2020 року по справі №910/1395/19 вказав, що заЗаконом України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» на члена ОСББ, покладено обов'язок виконувати чинні та не скасовані рішення статутних органів ОСББ, якими зокрема є загальні збори учасників та правління ОСББ, своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.
У постанові Верховного Суду від 14 липня 2020 року у справі №466/8748/16-ц зроблено правовий висновок про те, що особа, яка є співвласником будинку, в якому створено ОСББ зобов'язана брати участь у витратах на управління, утримання та збереження будинку, а об'єднання наділене правом у разі нездійснення таких дій цією особою звернутися до суду з позовом про стягнення нарахованих за цими витратами платежів. Законом, іншими законодавчими актами не передбачено затвердження або погодження органами місцевого самоврядування внесків і платежів, визначених загальними зборами ОСББ.
Визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків та платежів співвласників будинку відноситься до виключної компетенції загальних зборів співвласників відповідно до ч. 9 ст. 10 Закону, ч. 2 ст. 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» та згідно із законодавчо встановленим порядком голосування на зборах об'єднання співвласників багатоквартирного будинку.
Відповідний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 грудня 2019 року у справі № 910/6471/18, провадження № 12-111гс19.
Схожий за змістом правовий висновок викладено також у постановах Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 679/49/16-ц, від 10 січня 2019 року у справі № 522/1654/13-ц, що свідчить про те, що питання правомірності прийняття рішення загальних зборів щодо затвердження розміру внесків на управління будинками неодноразово було предметом дослідження та правового аналізу Верховного Суду.
Згідно зіст. 23 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку'внески на утримання і ремонт приміщень або іншого майна, що перебуває у спільній власності, визначаються статутом об'єднання та/або рішенням загальних зборів.
Відповідно до ст. 15 вказаного Законуспіввласник зобов'язаний: виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.
Положеннями ч.1 ст. 526 ЦК Українивизначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Ст. 610 ЦК Українивизначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Особа, яка є власником приміщення і у свою чергу співвласником будинку, в якому створено ОСББ, однак не є членом цього об'єднання, зобов'язана брати участь у витратах на управління, утримання та збереження будинку, а об'єднання наділено правом у разі нездійснення цією особою таких дій звернутися до суду з позовом про стягнення нарахованих за цими витратами платежів. При цьому ні Законом про ОСББ, ні іншими законодавчими актами України не передбачено затвердження або погодження органами місцевого самоврядування розмірів внесків і платежів, визначених загальними зборами ОСББ.
Верховний Суд у постанові від 24 січня 2020 року по справі №910/1395/19 вказав, що заЗаконом України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» на члена ОСББ, покладено обов'язок виконувати чинні та не скасовані рішення статутних органів ОСББ, якими зокрема є загальні збори учасників та правління ОСББ, своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом першої інстанції було вірно встановлено, що внаслідок неналежного виконання відповідачем свого обов'язку щодо сплати обов'язкових платежів, у останньої утворилась заборгованістьз оплати комунальних послуг за період з 01 вересня 2023 року по 06 грудня 2024 року в розмірі 69685,21 грн.
За приписами ст. 530, 610, 611, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
ЦК України передбачає спеціальні засоби, які забезпечують захист майнових інтересів кредитора на випадок невиконання чи неналежного виконання своїх зобов'язань боржником, які є видами забезпечення виконання зобов'язання.
Ч. 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов'язанням, в якому, серед інших прав і обов'язків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (ч. 1 ст. 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.
Виходячи з юридичної природи правовідносин сторін як грошових зобов'язань на них поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач належним чином не виконував свої зобов'язання як власник нерухомого майна, покладені на нього Статутом об'єднання та Законом, своєчасно та у встановленому розмірі не оплачувавкомунальні послуги, внаслідок чого станом на 06 грудня 2024 року у нього виникла заборгованість у загальному розмірі 69685,21 грн (за період з 01 вересня 2023 року по 06 грудня 2024року), що підтверджується відповідним розрахунком заборгованості за внесками по квартирі АДРЕСА_1 .
Представником позивача наведено розрахунок суми заборгованості по внескам на утримання будинку та прибудинкової території в розмірі 71 491,97 грнз урахуванням встановленого індексу за час прострочення в розмірі 1254,72 грн, а також три проценти річних від простроченої суми у розмірі 552,03грн.
Дослідивши наявні в справі докази, колегія суддів встановила, що вищенаведені обставини справи, які суд вважав встановленими є доведеними. А висновки суду відповідають таким обставинам та вимогам закону.
При зверненні до суду із вказаним позовом на підтвердження неналежного виконання відповідачме свого обов'язку по сплаті комунальних послуг позивачем надано суду квитанцію на оплату за жовтень 2024 року, Договір про реструктуризацію боргу від 17 квітня 2024 року, неодноразові письмові вимоги та претензії до відповідача щодо наявності боргу, які є одними із документів, що підтверджують наявність заборгованості відповідача.
Представник відповідача, зазначаючи про невірність наданого розрахунку, на спростування цього доказу свого розрахунку не надала. Зокрема відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів неналежного виконання позивачем своїх зобов'язань щодо належного утримання та обслуговування будинку.
Відтак у відповідності до ч. 1 ст. 77 ЦПК України колегія суддів приймає до уваги наданий позивачем розрахунок.
Доводи апеляційної скарги про те, що Акти звірки взаєморозрахунків подані позивачем не є первинним документом бухгалтерського обліку, та не можуть свідчити про визнання відповідачем вказаної заборгованості, коелгія суддів відхиляє як необгрунтовані, оскільки рішення суду першої інстанції не ґрунтується виключно на актах звірки взаємних розрахунків, які відповідачем були отримані, але він їх не підписав.
Суд звертає увагу на те, що акт звірки взаєморозрахунків - це бухгалтерський документ, що відображає розрахунки між двома контрагентами.
Належними доказами, що підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені відповідно до вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (постанови Верховного Суду від 20.05.2020 у справі № 918/535/19, від 12.09.2018 у справі № 910/22923/17).
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні'первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно абз. 9 п. 2. ст. 9 закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, що брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
З огляду на положення закону про бухгалтерський облік, за своєю правовою природою, акт звірки взаємних розрахунків не може вважатися первинним бухгалтерським документом ні за формою ні за змістом, а отже і бути доказом суми заборгованості (постанови Верховного Суду від 19.04.2018 у справі № 905/1198/17, та від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18).
Акти звірки, надані позивачем, щодо заборгованості відповідача підписані позивачем, отримані відповідачем, але не підписані ним.
Акти звірки взаєморозрахунків з доказами їх направлення відповідачу були додані позивачем до позовної заяви для підтвердження наявності заборгованості та її розміру, що підтверджується квитанцією на оплату за жовтень 2024 року.
Такі акти є допустими доказами на підтвердження наявної у відповідача перед позивачем заборгованості за житлово-комунальні послуги.
Твердження відповідача щодо необхідності зменшення розміру заборгованості на сплачену ним суму боргу у розмірі 40487,85 грн колегія суддів не бере до уваги з урахуванням наступного.
Із матеріалів справи вбачається, що 09 лютого 2024 року між ТОВ «Район-Сервіс» та ОСББ «ЖК «Район» було укладено договір про відступлення прав вимоги, відповідно до умов якого первісний кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги, належне первісному кредиторові відповідно до 01 серпня 2022 року на загальну суму 663756,11 грн.
17 квітня 2024 року між ОСББ «ЖК «Район» та ОСОБА_1 , який є власником житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_3 , було укладено Договір №12 про реструктуризацію заборгованості за житлово-комунальні послуги.
Відповідно до п. 1.1. ОСББ «ЖК «Район» надає ОСОБА_1 , розстрочку у погашенні заборгованості з квартирної плати (послуги з утримання будинків, споруд і прибудинкових територій) та плати за комунальні послуги (водо-, тепло-, газопостачання, послуги водовідведення, електроенергія, вивезення побутового сміття та рідких нечистот).
Згідно з п. 1.2. громадянин ОСОБА_1 , визнав, що станом на 01 квітня 2024 має заборгованість за житлово-комунальні послуги, яка складає 55 630,93 грн., яку він визнає в повному обсязі і зобов'язується сплатити протягом 6 місяців, з моменту укладання цього Договору, але не пізніше ніж 17.10.2024.
В подальшому, відповідачем проведено часткову оплату по договору про реструктуризацію заборгованості в сумі 40 487,85, що підтверджується квитанціями, які додані до позовної заяви.
Проте, відповідачем не було погашено борг за Договором реструктуризації в повному обсязі, залишок заборгованості складає 15143,08 грн.
При цьому заборгованість з оплати комунальних послуг у розмірі 69685,21грн виникла вже за період з 01 вересня 2023 року по 06 грудня 2024 року.
Чинне законодавство України не містить чіткого переліку дій, що свідчать про визнання особою свого боргу або іншого обов'язку, але їх узагальнюючою рисою є те, що такі дії мають бути спрямовані на виникнення цивільних прав і обов'язків.
У цьому сенсі діями, спрямованими на визнання боргу, є дії боржника безпосередньо стосовно кредитора, які свідчать про наявність боргу, зокрема, повідомлення боржника на адресу кредитора, яким боржник підтверджує наявність у нього заборгованості перед кредитором, відповідь на претензію, підписання боржником акта звіряння розрахунків або іншого документа, в якому визначена його заборгованість.
До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, з урахуванням конкретних обставин справи, також можуть належати: визнання пред'явленої претензії та/або письмове прохання відстрочити сплату боргу та/або письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу та/або часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.
Аналогічний правовий висновок зроблений Верховним Судом України у постанові від 27 квітня 2016 року по справі №3-269гс16, у постанові від 9 листопада 2016 року по справі №6-1457цс16, у постанові від 29 березня 2017 року по справі №6-1996цс16, у постанові від 08 листопада 2017 року по справі № 6-2170цс16, Верховним Судом у постанові від 9 листопада 2018 року по справі № 911/3685/17, у постанові від 24 квітня 2019 року по справі № 569/8314/14.
З розрахунку наданого позивачем вбачається, що відповідач частково сплачував на користь ОСББ «ЖК «Район» заборгованість
Згіднонаданих позивачем квитанції про сплату житково - комунальних послуг (платіжні інструкції) вбачається, що відповідач оплачує послуги (в тому числі) за спожитуелектроенергію, водопостачання, опалення, утримання будинку, а отже і визнає їх.
Апеляційна скарга не містить детального аналізу того, у чому саме полягає неправильність нарахування позивачем заборгованості, відповідачем лише наведеного загальні поняття щодо невріного нарахування боргу за надані послуги.
При цьому, рішення, які були прийняті на Загальних зборах ОСББ «ЖК «Район» від 21 липня 2024 року є такими, що не могли бути прийнятими, на підставі того що у голосуванні на Загальних зборах приймало участь менше ніж половина від загальної кількості співвласників.
Вказане рішення загальних зборів є чинним, не оскаржувалося відповідачем, тому доводи апеляційної скарги щодо неправомірності прийняття Загальними зборами рішення від 21 липня 2024 року є безпідставними та такими, що не заслуговують на увагу.
Колегія суддів зазначає, що у суду першої інстанції не було жодних правових підстав надавати будь-яку правову оцінку рішенню загальних зборів ОСББ «ЖК «Район» адже вказане рішення ані судом, ані будь-яким іншим уповноваженим органом у встановленому порядку визнані недійсними чи скасовані не були.
Крім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що правомірність рішень не є предметом даного спору.
Рішення загальних зборів про визначення розмірів внесків на утримання будинку доведено до відома всіх співвласників.
Таким чином, відповідач не повинин був додатково повідомлятись про розмір заборгованості, оскільки розумів, що проведені ним оплати не відповідають тарифам, визначеним рішенням загальних зборів.
Відтак, на думку судової колегії, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами не надання йому тих чи інших послуг, надання неякісних послуг, а також не виконання керівництвом ОСББ своїх обов'язків та не доведено наявності підстав для перерахунку заборгованості в сторону її зменшення.
Доводи апеляційної скарги про те, що ОСББ «ЖК «Район» незаконно нарахувало заборгованість за користування відповідачем електроенергії, яка була призначена на будівництво житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3 ., з підстав не зазначення у рахунках факту постачання електроенергії за договором на будівництво житлового будинку, посилаючись на укладений між ГО «ЗАХИСТ ІНТЕРЕСІВ СПІВВЛАСНИКІВ ЖК «РАЙОН-1» та ДТЕК Київські електромережі договір на надання послуг з розподілу електричної енергії на будівництво житлового будинку, та укладеного між ГО «ЗАХИСТ ІНТЕРЕСІВ СПІВВЛАСНИКІВ ЖК «РАЙОН-1» та ТОВ «Київські енергетичні послуги» договору на постачання електричної енергії для непобутових споживачів, колегія суддів вважає безпідставними.
Колегія суддів звертає увагу, що вищезазначені договори не були надані представником відповідача суду першої інстанції, а також не були подані разом із апеляційною скаргою, що унеможливлює їх дослідження.
Крім того, предметом розгляду даної справи є стягнення боргу у відповідача, а не законіть/незаконність постачання електроенергії до будинку, яка споживається відповідачем та від споживання цієї послуги відповідач не відмовлявся. Із претензіями до позивача з цього приводу у період за який виникла заборгованість відповідач не звертався, а навпаки визнав заборгованість, про що уклав договір реструктуризації.
Матеріалами справи підтверджується та обставина, що ОСББ «ЖК «Район» має всі належні документидля постачання електроенергії до будинку з подальшим розподілом споживачам (власникам майна в будинку, що підтверджується Протоколом № 1 Установчих зборів ОСББ «ЖК «Район» від 09.12.2023 затверджено п. 9, 10, 12,13, 14, 17 та Додаткова угода від 02.04.2025 до Договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії за особовим рахунком № НОМЕР_1 .
Враховуючи вимоги ч. 3 ст. 12, ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши належні, допустимі, достовірні та достатні докази відповідно до вимог ст. ст. 77-80 ЦПК України. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Тобто, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, зобов'язана їх довести, надавши суду докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про такі обставини. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов'язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.
У ч. 1 та 2 ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства єзмагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Положення цього конституційного принципу закріплені у ст. ст. 12, 13 ЦПК України, якими встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Отже, ідея справедливого судового розгляду передбачає здійснення судочинства на засадах рівності та змагальності сторін.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, зокрема у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання цього принципу є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
За загальним правилом, встановленим у ст. ст. 89, 264 ЦПК України обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Тобто, саме на суд покладено обов'язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами та витребувані у передбаченому законом порядку докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.
Житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: забезпечення утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо.
Основною функцією ОСББ є забезпечення реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання, такі функціїї ОСББ може виконувати шляхом укладення відповідних договорів з компаніями, які надають певний перелік послуг.
Разом з цим, колегія суддів звертає увагу на те, що оплата спожитих житлово-комунальних послуг не звільняє від обов'язку сплачувати щомісячно внески та платежі, визначені рішення загальних зборів ОСББ.
Виходячи з положень закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» рішення ОСББ є обов'язковим до виконання. Посилання відповідача на те, що визначені Протоколом зборів ОСББ тарифи та кошториси є недійсними не приймаються судом апеляційної інстанції, оскільки матеріали даної справи не містять рішення, яке б визнавало рішення зборів співвласників багатоквартирного будинку та /або тарифи нечинними, згідно до вимог діючого законодавства. Тому, позивачем і судом першої інстанції вірно було визначено обсяг зобов'язань відповідачів.
Встановивши, що в результаті неналежного виконання зобов'язань власників багатоквартирного будинку, передбачених ст. 15 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», які полягають у обов'язку своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі, у відповідачів утворилась заборгованість по сплаті внесків на утримання будинку та прибудинкової території у відповідачів утворилась заборгованість, доказів погашення заборгованості в повному обсязі відповідачем не надано, розміру заборгованості не спростовано, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується апеляційний суд, про обґрунтованість позову і необхідність його задоволення
Таким чином, надаючи квитанції про сплату внесків на утримання будинку та посилаючись, як на підставу скасування рішення про те, що судом не було враховано сум сплачених внесків на утримання будинку відповідачем не було спростовано розмір заборгованості, який був наданий позивачем.
Відповідно до наведених вимог закону на підтвердження позовних вимог позивач надав належним чином засвідчені витяги з договорів факторингу та витяги з Реєстрів боржників до договорів факторингу, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Позивачем до позовної заяви додано Договір відступлення права вимоги від 09 лютого 2024 року та список квартир, щодо яких в нього виникло право вимоги.
Відповідно до цього списку, який було передано та засвідчено печаткою ТОВ «Район- сервіс», до ТОВ «ЖК «Район» перейшло право вимоги до квартири АДРЕСА_1 , яка належить відповідачу на праві власності.
Таким чином, не заслуговують на увагу посилання в апеляційній скарзі, як на підставу для скасування рішення суду першої інстанції на те, що ТОВ «ЖК «Район» не надало доказів переходу до його права грошової вимоги щодо відповвідача.
Проведення оплати за договорами відступелення права вимогине має вирішального значення для справи, оскільки за умовами усіх договорів факторингу перехід права вимоги (набуття права вимоги) відбувається в момент підписання сторонами акту приймання-передачі відповідного Реєстру боржників і не пов'язаний з оплатою за договорами.
Крім того, відповідно до Статуту Об'єднання його посадові особи не зобов'язані повідомляти співвласників про зміну кредитора, скликати Загальні збори та укладати Акти взаєморозрахунків. Також з урахуванням законодавства України та сталої судової практики, не повідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє боржника від обов'язку виконання зобов'язання. Такої ж думки дійшов Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 23 вересня 2015 року у справі № 6- 979цс15. Верховний Суд дійшов висновку, що боржник, що не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншої особи, не втрачає обов'язок погашення заборгованості.
Не заслуговують на увагу твердження представника відповідача у апеляційній скарзі щодо не врахування судом першої інстанції факту не введення будинку в експлуатацію, оскільки зазначене не вказує на відсутність обов'язку сплачувати за спожиті послуги. Відповідач є споживачем послуг в цій квартирі, і виходячи з цього зобов'язаний сплачувати за спожиті комунальні послуги. Право власності відповідача не скасоване, наразі будинок за адресою: АДРЕСА_2 приєднаний доінженерних мереж для можливості його функціонування, будинок обслуговується та в квартирах постійно проживають мешканці.
Із матералів справи вбачається, що вважаючи рішення Департаменту з питань державногоархітектурно - будівельногоконтролю міста Києва Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) протиправним, у лютому 2024 року ОСББ «ЖК «Район» звернулося до Київського окружного адміністративного суду із відповідним позовом. що підтверджується ухвалоюпро відкриття спрощеного провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання від 05 березня 2024 року по справі № 320/9904/24. Рішення по суті спору наразі не ухвалено судом.
Посилання представника відповідача у апеляційній скарзі, як на підставу для скасування рішення суду, на судову практику щодо стягнення з відповідача заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, а саме на ухвалу Деснянського районного суду м. Києва по справі №754/8264/20 від 08.07.2020 та ухвалу Кіровського районного суду міста Кіровограда по справі № 404/4586/20 від 07.09.2020, відповідно до яких позивачам було відмовлено у видачі судового наказу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, колегія суддів оцінює критично, оскільки у вищезазначених справах суд не розглядав питання по суті спору.
Доводи апеляційної скарги про те, що відповідачем була подана заява про вчинення Головою ОСББ «ЖК «Район» незаконних дій не має жодного відношення до предмету розгляду даної справи.
Отже, на думку судової колегії, суд першої інстанції дав належну правову оцінку зібраним доказам, правильно застосував норми матеріального права, не допустив порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення спору, у зв'язку з чим дійшов цілком законного і обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Наведені представником відповідача в апеляційній скарзі доводи не можуть бути прийняті до уваги, оскільки носять формальний характер, зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці та особистого тлумачення норм закону, у тому числі в частині змагальності і диспозитивності цивільного судочинства.
Інші доводи апеляційної скарги, викладені у апеляційній скарзі, не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують обґрунтованість позовних вимог ОСББ «ЖК «Район»» про стягнення заборгованості.
Таким чином, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, надав всім доводам позивача належну правову оцінку, оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності та постановив законне, та правильне по суті рішення.
При цьому доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду першої інстанції, та особистого тлумачення заявником норм закону.
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції залишає без змін, а апеляційну скаргу представника відповідача без задоволення.
У поданому відзиві на апеляційну скаргу представник ОСББ «ЖК «Район» - Босенко О.М. просить стягнути з ОСОБА_1 23 000,00 грн витрат на правничу допомогу, понесених позивачем в суді першої та апеляційної інстанціях.
На підтвердження вимог про стягнення судових витрат ОСББ «ЖК «Район» у зв'язку з розглядом цієї справи було надано до суду: копію договору про надання правової (правничої) допомоги №КЛ-КЛ02-26/11-01 від 26 листопада 2024 року, згідно якої ОСББ «ЖК «Район»уповноважує АО «Констрактів лойерз» представляти інтереси в судах; копію додаткової угоди до договору про надання правової (правничої) допомоги від 26 травня 2025 року в якІЙ зазначено, що гонорар адвокатського об'єднання за виконання доручення передбаченого цим договором визначається за домовленістю сторін та становить 16000,00 грн - в суді першої інстанції та 7000,00 грн в суді апеляційної інстанції; копію Акта приймання-передачі послуг за договором про надання правової допомоги від 06 червня 2025 року, в якому зазначено, що на виконання умов Договору, клієнт прийняв, а АО надало послуги відповідно до умов Договору, з яких 16000,00 грн - в суді першої інстанції та 7000,00 грн в суді апеляційної інстанції; копія платіжної інструкції №254 від 04 грудня 2024 року на суму 16000,00 грн (оплата за правничу допомогу); копія платіжної інструкції №410 від 05 червня 2025 року (оплата за правничу допомогу); ордер на надання правничої допомоги ОСББ «ЖК «Район» на підставі договору №КЛ-КЛ02-26/11-01 від 26 листопада 2024 року в Київському апеляційному суді адвокатом АО «Констрактів лойерз» - Босенком О.М.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
В свою чергу, відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин першої - четвертої статті 137 ЦК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися (частина третя статті 141 ЦПК України).
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 141 ЦПК України, визначені також положеннями ч. 6, 7, 9 ст. 141 цього Кодексу.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на правову допомогу або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. 5, 6, 7 ст. 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
При цьому, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Разом із тим, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч.2 ст. 137, ч.8 ст. 141 ЦПК України).
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, додатковій постанові Верховного Суду від 28 травня 2021 року у справі № 727/463/19, постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19, від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц, від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18.
Представник ОСББ «ЖК «Район» - Босенко О.М., заявляючи у відзиві про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу, просив стягнути витрати за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанціях.
В свою чергу від представника ОСОБА_1 - адвоката Зачепіло З.Я. надійшли письмові пояснення, в яких зазначено, що позивачем лише зазначено час, витрачений адвокатом на надання послуг, передбачених відповідним договором, натомість жодних обґрунтувань щодо справедливості даної суми не надано.
Ч. 5 та 6 ст. 137 ЦПК України передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
У пунктах 34-47 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц зазначено, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними в постановах Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 465/3458/15-ц, від 09 листопада 2021 року у справі № 759/14346/16.
У справі № 910/906/18 Верховний Суд погодився з наявністю підстав для стягнення витрат на професійну правничу допомогу у повному обсязі, оскільки їх розмір був обґрунтований, а відповідач не подавав клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, з наданням розрахунків, які свідчили б про неправильність розрахунку витрат або про неналежність послуг адвоката до даної справи.
Враховуючи вище викладене, судова колегія дійшла висновку про те, що заявлені стороною позивача судові витрати за надання правничої допомоги під час розгляду даної справи підлягають відшкодуванню частково, зокрема за надання правничої допомоги під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції в розмірі 5000,00 грн враховуючи наступне.
З матеріалів справи вбачається, що під час розгляду справи в суді першої інстанції жодних клопотань про стягнення витрат на правову допомогу сторона позивача не заявляла, тому суд апеляційної інстанції вважає, що витрати на правову допомогу в розмірі 16000,00 грн не підлягають задоволенню.
Щодо витрат за надання правової допомоги за розгляд справи в суді апеляційної інстанції, судова колегія зазначає наступне.
У поданих стороною відповідача письмових поясненнях останні просять в задоволенні даної вимоги відмовити, однак доводів неспівмірності не зазначено, доказів які підтверджують, що витрати на правничу допомогу сторони позивача є не конкретними і не можуть бути підставою для стягнення витрат, не надано.
Однак, як вбачається з акту приймання-передачі послуг за договором про надання правової допомоги від 06 червня 2025 року на підготовку, направлення учасникам та подачу до суду апеляційної інстанції відзиву на апеляційну скаргу, представництво клієнта в суді було витрачено 3,5 год часу, ціна 1 год - 2000,00 грн.
Оскільки, дана справа розглядалась в суді апеляційної інстанції в порядку спрощеного провадження без виклику сторін в судове засідання, тому судова колегія вважає, що стягнення витрат за участь представника в судових засіданнях є необґрунтованим.
Таким чином, колегія суддів вважає, що обґрунтованими є витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн, який є співмірним зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг у суді апеляційної інстанції, відповідає критерію реальності таких витрат та є пропорційними до предмета спору і доведеними, а також є документально підтвердженими.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 141, 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Зачепіло Зоряни Ярославівни залишити без задоволення.
РішенняДеснянського районного суду м. Києва від 09 квітня 2025 року залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЖК «Район» витрати на правову (правничу) допомогу за розгляд справи в суді апеляційної інстанції в розмірі 5000 (п'ять тисяч) грн 00 коп.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Реквізити сторін по справі:
Позивач: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "ЖК Район", місцезнаходження за адресою: м. Київ, вул. Лісківська, буд. 23, код ЄДРПОУ 45296550.
Відповідач: ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_4 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 .
Суддя-доповідач Д.О. Таргоній
Судді: С.А. Голуб
Т.А. Слюсар