справа № 758/1396/25 головуючий у суді І інстанції Жук М.В.
провадження № 22-ц/824/12377/2025 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В.
05 вересня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого судді - Березовенко Р.В.,
суддів: Лапчевської О.Ф., Мостової Г.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 05 травня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів, -
У січні 2025 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до Подільського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів внаслідок невиконання умов договору щодо надання правової допомоги.
Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 07 березня 2025 року цивільну справу передано до Оболонського районного суду міста Києва.
Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 05 травня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів передано за територіальною підсудністю до Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області
Не погодившись із вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 28 травня 2025 року подали до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, просили скасувати ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 05 травня 2025 року та направити справу для продовження розгляду.
Апелянти зазначають, що відповідно до договору про надання правової допомоги від 13 вересня 2022 року споживається послуга з надання правової допомоги, відповідно стоїть вимога про захист прав споживачів.
Оскільки апелянти зареєстровані в Подільському районі міста Києва на підставі ч. 5 ст. 28 ЦПК України позовну заяву було подано за місцем їх реєстрації.
Проте, 07 травня 2025 року Подільський районний суд міста Києва цивільну справу передав до Оболонського районного суду міста Києва посилаючись на місце здійснення адвокатської діяльності відповідача ОСОБА_3 саме за адресою: АДРЕСА_1 .
Посилаючись на положення ст. 32 ЦПК України вказали, щоб не допустити безпідставної тяганини під час розгляду цивільних справ з боку судів, на яких і лежить обов'язок правильно застосувати правила про підсудність, ЦПК України встановлює правило про недопустимість суперечок між судами.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 30 липня 2025 року поновлено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 строк на апеляційне оскарження та відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 05 травня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів, надано учасникам справи строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.
Ухвала про відкриття апеляційного провадження надіслана за адресою реєстрації ОСОБА_3 , однак рекомендоване поштове повідомлення повернулося на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що відповідно до вимог ст. ст. 130, 131 ЦПК України вважається належним повідомленням.
Відзив відповідача на апеляційну скаргу позивачів на адресу апеляційного суду не надходив.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 02 вересня 2025 року призначено розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої ст. 353 ЦПК України, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01).
Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також, надав сторонам строк для подачі відзиву.
Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.
Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників (ухвала Великої Палати Верховного Суду у справі №668/13907/13ц).
Враховуючи вищезазначене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Передаючи справу на розгляд до Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області, суд першої інстанції виходив із того, що зареєстрованим місцем проживання відповідачки є АДРЕСА_2 , а тому відповідно до ч. 1 ст. 27 ЦПК України справа не підсудна Оболонському районному суду міста Києва.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, зважаючи на наступне.
Правила визначення територіальної підсудності цивільних справи унормовано у 3 параграфі 2 Глави І Розділу ЦПК України
Так, за загальним правилом територіальної підсудності, визначеним ч. ч. 1, 2 ст. 27 ЦПК України, передбачено, що позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом. Позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Виняток з вказаного правила становить альтернативна підсудність (стаття 28 ЦПК України) та виключна підсудність (стаття 30 ЦПК України).
З матеріалів справи встановлено, що предметом спору між сторонами є стягнення грошових коштів у зв'язку з невиконанням відповідачкою договору/ доручень про надання правової допомоги, який не підлягає розгляду за правилами виключної підсудності.
Відповідно до ч. 8 ст. 28 ЦПК України позови, що виникають із договорів, у яких зазначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред'являтися також за місцем виконання цих договорів.
Встановлено, що ані договір про надання правової допомоги від 13 вересня 2022 року ані довіреності від 13 вересня 2022 року та 20 січня 2023 року не містять відомостей щодо місця їх виконання (у т.ч. за місцем здійснення адвокатом Кшевецькою І.В. адвокатської діяльності).
Відповідно до інформації про задеклароване/ зареєстроване місце проживання/перебування фізичних осіб Оболонської РДА №129098820 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 з 09 червня 2006 року по 03 жовтня 2017 року.
Згідно відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру №1346958 від 05 травня 2025 року на час звернення позивачів до суду (січень 2025 року) зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_3 є: АДРЕСА_2 .
Оскільки позивачі звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3 як до фізичної особи, підсудність даної справи визначається за загальними правилами. Тому, Оболонський районний суд м. Києва цілком обґрунтовано направив дану справу за підсудністю за зареєстрованим місцем проживання відповідачки, тобто до Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Враховуючи, що предметом апеляційної скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не є законність і обґрунтованість ухвали Подільського районного суду міста Києва від 07 березня 2025 року колегія суддів не надає їй оцінку, у т.ч. в частині підстав та мотивів передачі справи на розгляд до Оболонського районного суду м. Києва.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, зводяться до незгоди із ухвалою суду першої інстанції, довільного тлумачення закону та виходять за межі предмету апеляційного перегляду, а тому не можуть бути підставою для її скасування.
При цьому апеляційний суд враховує, що, як неодноразово відзначав Європейський суд з правом людини (далі - ЄСПЛ), рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (§§ 29-30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торія проти Іспанії», заява № 18390/91).
Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії», заява № 49684/99).
Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення ЄСПЛ у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.).
Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення ЄСПЛ у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення є законним і обґрунтованим, судом додержано вимоги процесуального права при його постановленні, тому ухвалу суду, відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 05 травня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Головуючий: Р.В. Березовенко
Судді: О.Ф. Лапчевська
Г.І. Мостова