справа № 7753/19696/24 головуючий у суді І інстанції Панченко О.М.
провадження № 22-ц/824/12272/2025 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В.
05 вересня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого судді - Березовенко Р.В.,
суддів: Лапчевської О.Ф., Мостової Г.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Акцент -Банк» поданою представником - Омельченком Євгеном Володимировичем на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 09 квітня 2025 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
У жовтні 2024 року представник АТ «Акцент-Банк» - Шкапенко О.В. звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому просив суд:
стягнути з відповідачки на користь банку заборгованість за кредитним договором №б/н від 27 серпня 2023 року у розмірі 15 284,32 грн станом на 20 вересня 2024 року, яка складається з наступного: 14 437,28 грн - заборгованість за кредитом; 847,04 грн - заборгованість по відсоткам; а також судові витрати у розмірі 3 028,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 27 серпня 2023 року ОСОБА_1 приєдналася до Умов та Правил надання банківський послуг у АТ «А-БАНК» з метою отримання банківський послуг та відкриття банківського рахунку. На підставі вказаної Анкети-Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг А-Банку відповідачем ініційовано встановлення кредитного ліміту на банківський рахунок та отримання платіжної картки, як засобу доступу до зазначеного рахунку. Відповідачу надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на рахунок зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 40,8% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом та видано платіжну картку.
Відповідач підтвердила свою згоду про те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, які викладені на банківському сайті https://a-bank.com.ua/terms складає між нею та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.
Всі основні умови кредитування доведені відповідачці, про що свідчить її підпис у паспорті споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка».
Банк на боргові зобов'язання за кредитом нараховує відсотки у розмірі, встановленими тарифами банку що передбачені п.2.1.7.9 Умовами та правилами надання банківських послуг.
Позивач свої зобов'язання виконав в повному обсязі, надавши кредит (встановив кредитний ліміт) у розмірі, відповідно до умов Договору.
Проте, відповідачка не надала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, внаслідок чого утворилася заборгованість, яка з урахуванням усіх складових боргу, станом на 20 вересня 2024 року становить 15 284,32 грн, яка складається з наступного: 14 437,28 грн - заборгованість за кредитом; 847,04 грн - заборгованість по відсоткам.
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 09 квітня 2025 року позов АТ «АКЦЕНТ-БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «АКЦЕНТ-БАНК» заборгованість за договором №б/н від 27.08.2023 року у розмірі 81,96 грн. та судовий збір у розмірі 2 937,10 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із таким рішенням суду, представник акціонерного товариства «Акцент-Банк» - адвокат Омельченко Євген Володимирович 26 травня 2025 року засобами поштового зв'язку подав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив скасувати рішення Деснянського районного суду міста Києва від 09 квітня 2025 року та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову у повному обсязі.
Підтримавши доводи позовної заяви, апелянт вказала на хибність висновків суду першої інстанції та неправильну оцінку наявним у справі доказам.
Зазначає, що відповідачка в Анкеті-Заяві про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в А-Банку підтвердила під розпис факт ознайомлення з Умовами і Правилами надання банківських послуг та зобов'язалася в подальшому регулярно знайомитись зі змінами до них, викладеними на сайті Банку.
Відповідно до розрахунку заборгованості, боржник користувався кредитом, значить ознайомився з Умовами і Правилами надання банківських послуг в А-Банку і погодився з ними, оскільки даний кредитний договір є договором оферти.
Посилання на постанову Верховного Суду від 03 липня 2019 року по справі №342/180/17 в частині відмови у стягненні процентів жодним чином не обґрунтовано, оскільки в справі №342/180/17 розглядався випадок, коли Тарифи Банку не було підписано боржником.
В даному ж випадку до матеріалів справи додано не тільки тарифи із сайту Банку, а Паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка», в якому чітко зазначені всі оговорені умови кредитування, строки, процентна ставка, та багато іншого.
Паспорт продукту підписано боржником за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Номер телефону, на який направлявся одноразовий ідентифікатор між сторонами погоджено, а саме - його зазначено особисто відповідачем в Анкеті-Заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку, яку він підписав власноруч.
Тобто, в даному випадку потрібно використовувати не постанову Верховного Суду від 03 липня 2019 року по справі №342/180/17, а на іншу судову практику (яка наявна по справах, де присутній Паспорт споживчого кредиту, якого не було у справі №342/180/17), а саме на постанову Верховного Суду від 02 грудня 2020 року по справі №284/157/20.
Паспорт кредиту оформлено у відповідності до Додатку №1 до Закону України «Про споживче кредитування», і строк кредиту зазначається у розділі №2 «Основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача» підрозділі «Строк кредитування» де зазначено строком кредитування 240 місяців.
Розділ №7 Паспорту «Інші важливі аспекти» підрозділ «Дата надання інформації» містить дату, до якої, у відповідності з ст. 643 ЦК України, кредитор повинен був отримати відповідь - згоду на дані умови кредитування (акцепт) від позичальника, і навіть якщо він її отримав із запізненням, то це не має значення, якщо Банк з цим погоджується.
Щодо сумнівів суду відносно розрахунку заборгованості, то вони є необґрунтованими, на підтвердження правильності розрахунку Банк надавав банківську виписку.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 02 липня 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Акцент -Банк» поданою представником - Омельченком Євгеном Володимировичем на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 09 квітня 2025 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, надано учасникам справи строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.
Ухвала про відкриття апеляційного провадження надіслана за адресою реєстрації ОСОБА_1 , однак рекомендоване поштове повідомлення повернулося на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що відповідно до вимог ст. ст. 130, 131 ЦПК України вважається належним повідомленням.
Відзив відповідача на апеляційну скаргу позивача на адресу апеляційного суду не надходив.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 05 серпня 2025 року призначено розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Згідно вимог ст. 369 ЦПК України, в редакції на час надходження апеляційної скарги, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01).
Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також, надав сторонам строк для подачі відзиву.
Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.
Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників (ухвала Великої Палати Верховного Суду у справі №668/13907/13ц).
Оскільки дана справа не відноситься до тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, без повідомлення учасників справи.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що представник позивача надав суду копію Анкети-заяви про приєднання відповідача до Умов і Правил надання банківських послуг у А-Банку від 27 серпня 2023 року.
Відповідно до копії Анкети-заяви про приєднання відповідача до Умов і Правил надання банківських послуг у А-Банку від 27 серпня 2023 року ОСОБА_1 виявила бажання отримувати послуги АТ «Акцент-Банк». В Анкеті-заяві зазначені анкетні дані особи та посилання на те, що дана заява разом із Умовам та Правилами надання банківських послуг АТ «А-Банк» становлять договір про надання банківських послуг, умови якого їй зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення.
Відповідачка також засвідчила генерацію ключової пари удосконаленого електронного підпису з особистим ключем і відповідним йому відкритим ключем, що буде використовуватися нею для вчинення правочинів та платіжних операцій. Визнала, що УЕП є аналогом власноручного підпису.
Паперова копія електронного паспорту споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка», що додана до позовної заяви, містить інформацію про основні умови кредитування, інформацію щодо суми ліміту кредиту, спосіб та строки надання кредиту, процентна ставка відсотків річних, орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом, порядок повернення кредиту, строк кредитування 240 місяців, дата підписання 27 серпня 2023 року .
Відповідно до розрахунку заборгованості за договором №б/н від 27 серпня 2023 року, укладеного між АТ «АКЦЕНТ-БАНК» та клієнтом ОСОБА_1 станом на 20 вересня 2024 року загальний залишок заборгованості становить 15 284,32 грн та складається з: заборгованості за тілом кредиту (прострочений) - 14 437,28 грн; загальний залишок заборгованості за процентами - 847,04 грн.
В той же час, відповідно до Довідки про заборгованість від 07 березня 2025 року №LSHJ-F21S-1BT6-U6IV, що подана позивачем та міститься у матеріалах справи відповідачка ОСОБА_1 має заборгованість перед АТ «А-Банк» за Угодою №SAMABWFC10075567900 від 27 серпня 2023 року - 81,96 грн, а також судові витрати у розмірі 2 937,10 грн.
Відповідно до довідки за картами, ОСОБА_1 відкрито рахунок № НОМЕР_1 та видано наступні картки: № НОМЕР_2 , строк дії до грудня 2031 року; № НОМЕР_3 , строк дії до грудня 2031 року.
Відповідно до довідки за лімітами ОСОБА_1 за кредитним договором б/н від 27 серпня 2023 року встановлено ліміт 15 000,00 грн, розмір якого не змінювався.
Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції врахував надані банком докази про часткову сплату боргу за угодою від 27 серпня 2023 року та стягнув з відповідачки на користь банку 81,96 грн. у рахунок погашення заборгованості згідно поданої позивачем довідки від 07 березня 2025 року №LSHJ-F21S-1BT6-U6IV.
Колегія суддів, перевіривши оскаржуване рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, в повній мірі погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.
Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Відповідно до частини другої статті 1056-1 ЦК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини другої статті 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Отже, сума наданого кредиту, розмір процентної ставки, порядок її нарахування, розмір і порядок нарахування штрафу та пені повинні бути передбачені у письмовому договорі.
Згідно з частинами першою, другою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Частиною першою статті 634 ЦК України передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У цьому випадку, умови кредитного договору, який за своєю суттю є договором приєднання, розробив АТ «Акцент-Банк». Такі умови повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
У анкеті-заяві від 27 серпня 2023 року розмір наданого кредитного ліміту не вказано, процентна ставка не зазначена, відсутні умови договору про обов'язок повернути кошти і встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру, не зазначено номеру картки та реквізитів карткового рахунку.
Водночас, банк на підтвердження наявності заборгованості та її розміру надав до суду розрахунок заборгованості та виписку по картці.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Разом з тим, відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року №254 (в редакції, чинній на час звернення до суду з позовною заявою), виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Аналогічна за змістом норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75.
Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором.
До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 16 вересня 2020 року у справі №200/5647/18, від 28 жовтня 2020 року у справі №760/7792/14-ц, від 17 грудня 2020 року у справі №278/2177/15-ц.
Виникнення заборгованості по боргових зобов'язаннях та їх розмір станом 20 вересня 2024 року підтверджується розрахунком заборгованості та випискою по кредитному договору, окрім того матеріали справи не містять доказів на спростування відображеної у розрахунку заборгованості відповідача перед банком.
За змістом частини першої статті 1049 ЦК України (норми про договір позики застосовуються до кредитних правовідносин в силу частини другої статті 1054 ЦК України) позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
При цьому колегія суддів приймає до уваги вимоги процесуального закону, який покладає тягар доказування на сторони, що забезпечуватиме реалізацію принципу змагальності у судовому процесі. Реалізація такого принципу здійснюється через стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Застосування такого підходу оцінки доказів відповідає позиції Верховного Суду у справах №910/18036/17 від 02 жовтня 2018 року, №917/1307/18 від 23 жовтня 2019 року.
Частинами 1-4 ст. 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
У силу ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях ( ч.ч.5, 6 ст.81 ЦПК України).
У цій справі позивачем доведено на підставі належних доказів волевиявлення сторін на укладення правочину, зокрема погодження банком заявки позичальника на його укладення, отримання відповідачем банківських кредитних карток, їх активацію, користування кредитним лімітом, а отже наявність підстав для стягнення заборгованості за тілом кредиту, розмір якої згідно розрахунку не було спростовано відповідачем.
В той же час, 07 березня 2025 року представник позивача - Медведєв М.О. подав до суду заяву, у якій зазначив, що станом на 07 березня 2025 року ОСОБА_1 (за рахунком № НОМЕР_4 , за Угодою №SAMABWFC10075567900 від 27 серпня 2023 року) має заборгованість у розмірі 81,96 грн та судові витрати у розмірі 2 937,10 грн. на підтвердження вказаного долучив довідку банку про заборгованість від 07 березня 2025 року №LSHJ-F21S-1BT6-U6IV.
Зазначаючи в апеляційній скарзі про неправильність висновків суду першої інстанції та їх невідповідність фактичним обставинам справи, представник банку не спростовує довідку про заборгованість ОСОБА_1 від 07 березня 2025 року, видану самим же позивачем, та зазначені у ній відомості про розмір заборгованості відповідачки за тілом кредиту та відсутність заборгованості за процентами, штрафами та іншими платежами.
Оскільки під час розгляду справи у суді першої інстанції позивач в порядку ст. 49 ЦПК України не подавав заяву про зменшення розміру позовних вимог, врахувавши довідку банку про часткове виконання ОСОБА_1 своїх зобов'язань за кредитним договором станом на 07 березня 2025 року, суд першої інстанції правомірно задовольнив частково позовні вимоги банку.
Інші доводи апеляційної скарги також не дають правових підстав для встановлення неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права та не спростовують висновків суду, а зводяться лише до переоцінки доказів, яким судом першої інстанції надано належну правову оцінку та тлумаченню норм права на розсуд апелянта.
Апеляційний суд враховує, що, як неодноразово відзначав Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (§§ 29-30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торія проти Іспанії», заява №18390/91).
Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії», заява №49684/99).
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає фактичним обставинам справи, ґрунтується на наявних у справі доказах, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Оскільки рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, судом додержано вимоги матеріального та процесуального права, рішення суду відповідно до ст. 375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст. ст. 375, 379, 382 ЦПК України, Київський апеляційний суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент -Банк» подану представником - Омельченком Євгеном Володимировичем - залишити без задоволення.
Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 09 квітня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Головуючий: Р.В. Березовенко
Судді: О.Ф. Лапчевська
Г.І. Мостова