Справа № 758/8942/25 Слідчий суддя в суді першої інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/4918/2025 Суддя-доповідач: ОСОБА_2
21 липня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі: ОСОБА_5
за участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
захисник ОСОБА_7 ,
підозрюваний ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційними скаргами адвоката ОСОБА_7 в інтересах підозрюваної ОСОБА_8 та прокурора Подільської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Подільського районного суду міста Києва від 17 червня 2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України у кримінальному провадженні №42024102070000012 від 18.01.2024,-
Слідча СВ Подільського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_10 звернулась до суду з клопотанням, погодженим прокурором Подільської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_9 , про застосування відносно підозрюваної ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
В обґрунтування клопотання зазначила, що слідчим відділом Подільського УП ГУНП у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42024102070000012 від 18.01.2024.
ОСОБА_8 перебуваючи в безперервному злочинному стані, з метою реалізації свого злочинного умислу, спрямованого на заволодіння чужим майном шляхом обману, а саме грошовими коштами Німецького товариства міжнародного співробітництва «GIZ» Гмбх у великих розмірах, діючи умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільну небезпеку своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, 01.04.2020 знаходячись у денний час за місцем розташування Німецького товариства міжнародного співробітництва «GIZ» Гмбх, за адресою: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 44, оф. 2,3,4,6, достовірно розуміючи, що відкритий реєстр професійних водіїв, які здійснюють перевезення пасажирів та вантажів не відповідає вимогам тендерної документації, умовам договору № 83346902 від 13.01.2020, технічному завданню (технічним вимогам) договору № 83346902 та умовам Спеціальної угоди (договору) № 83346765 від 13.01.2020 до Договору № 83346902 від 13.01.2020, діючи умисно, з корисливим мотивів, підписала Акт № 1 наданих послуг на підтвердження виконання договору № 83346902, відповідно до якого виконавцем - ФОП « ОСОБА_8 » надано послуги Німецькому товариству міжнародного співробітництва «GIZ» Гмбх на розробку «Відкритого реєстру професійних водіїв, які здійснюють перевезення пасажирів та вантажів» для Міністерства інфраструктури України, який став підставою для перерахування грошових коштів на рахунок ФОП « ОСОБА_8 », тим самим заволоділа грошовими коштами Німецького товариства міжнародного співробітництва «GIZ» Гмбх в сумі 518 000 гривень, внаслідок чого Німецьким товариством міжнародного співробітництва «GIZ» Гмбх втрачено активи (спричинено збитки) на вказану суму, що в шістсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення кримінального правопорушення та згідно з приміткою 3 до статті 185 КК України, визнається великим розміром
29.05.2025 ОСОБА_8 повідомлено про підозру у заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене у великих розмірах, тобто у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України.
Ухвалою слідчого судді Подільського районного суду м. Києва від 17 червня 2025 року клопотання слідчого задоволено частково, застосовано відносно підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, поклавши на неї обов'язки:
-прибувати до слідчого, прокурора або суду у визначений час, залежно від стадії кримінального провадження;
-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Визнано строк дії ухвали слідчого судді та покладених судом на підозрювану ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов'язків до 27 липня 2025 року включно.
Не погоджуючись з ухвалою першої інстанції слідчого судді, адвокат ОСОБА_7 в інтересах підозрюваної ОСОБА_8 , 23.06.2025 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді від 17 червня 2025 року та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого СВ Подільського УП ГУ в м. Києві ОСОБА_10 .
В обґрунтування апеляційних вимог зазначив, що прокурором не підтверджено, що ОСОБА_8 мала прямий умисел на заволодіння майном Німецького товариства шляхом їх обману.
Зазначає, за час спільної співпраці від Німецького товариства не було жодних претензій та нарікань, не було встановлено факту обману, так як роботу ОСОБА_8 замовники прийняли в повному обсязі та не вважають себе потерпілими у справі.
Вважає, що вся підозра базується на припущеннях та здогадках, які не можуть бути покладені в її основу або основу обвинувачення, тим паче у вчиненні тяжкого злочину.
Зазначає, що підозра ОСОБА_8 була пред'явлена 29 травня 2025 року і не дивлячись на це ОСОБА_8 виконуючи свої обов'язки підозрюваної з'явилась 17.06.2025 до суду для обрання запобіжного заходу.
Стверджував, що ОСОБА_8 не переховується від слідства та суду, ризик незаконного впливу на свідків, жодним чином не доведений.
Не погоджуючись з ухвалою першої інстанції слідчого судді, прокурор Подільської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_9 подав 24.06.2025 апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді від 17 червня 2025 року та постановити нову ухвалу, якою клопотання слідчого задовольнити.
В обґрунтування апеляційних вимог зазначив, що ухвала є незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню через невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичними обставинами кримінального провадження.
Вважав, що відмовляючи у задоволенні наведеного клопотання слідчий суддя не повною мірою надав оцінку обставинам, викладеним у клопотанні слідчого, враховуючи значну суспільну небезпеку злочину, інкримінованого підозрюваній ОСОБА_8 , у вигляді заволодіння грошовими коштами шахрайським способом.
Зауважив, що зазначене клопотання слідчого відповідає вимогам закону, відносно наявності підстав для застосування відповідно запобіжного заходу, так і відносно загальних підстав для застосування запобіжного заходу, визначених ст.184 КПК України, відносно наявності обґрунтованості підозри, встановлених під час досудового розслідування ризиків, передбачених п.п. 1,3,4 ч.1 ст 177 КПК України.
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, який підтримав подану стороною обвинувачення апеляційну скаргу та просив скасувати ухвалу слідчого судді, застосувати щодо підозрюваної запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, щодо апеляційної скарги захисника заперечував. Захисник та підозрюваний, як заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, підтримавши свою апеляційну скаргу, просили залишити ухвалу слідчого судді без змін, вивчивши матеріали судового провадження, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги прокурора та захисника не підлягає задоволенню.
З наданих в апеляційному суду матеріалів вбачається, що у провадженні СВ Подільського УП ГУНП у м. Києві перебуває кримінальне провадження №42024102070000012, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18.01.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України.
Процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні здійснює Подільська окружна прокуратура міста Києва.
29.05.2025 ОСОБА_8 повідомлено про підозру у заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене у великих розмірах, тобто у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України.
Відповідно до ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 190 КК України, є нетяжким злочином.
У розглядуваному клопотанні наведені дані, які вказують на обґрунтовану підозру у вчиненні ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 190 КК України та які не викликають розумних сумнівів у цьому.
Із наданих стороною обвинувачення матеріалів кримінального провадження №42024102070000012 від 18.01.2024 вбачається, що ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке інкримінується їй органом досудового розслідування, оскільки в розпорядженні слідчого є зібрані у встановленому законом порядку достатні фактичні дані, які свідчать про наявність ознак кримінального правопорушення.
Про обґрунтованість вказаної підозри свідчать докази, зібрані в ході досудового розслідування, зокрема: рапорт про виявлення кримінального правопорушення ГУ ДЗНД СБ України; протокол тимчасового доступу до речей та документів від 14.02.2024; протокол допиту свідка ОСОБА_11 від 16.12.2024; протокол допиту свідка ОСОБА_12 ; відповідь на виконання доручення №45-835ВИХ-25 від 23.01.2025 з додатками до нього; протокол огляду предмету від 02.05.2024; висновок експертів №248/1-2/24 від 31.07.2024 за результатами проведення комісійної судової комп'ютерно-технічної експертизи; висновок експерта за результатами проведення додаткової судової економічної експертизи №2603/25-72 від 05.05.2025; іншими, зібраними в ході досудового розслідування доказами в сукупності.
На обґрунтування вимог поданого клопотання слідчий зазначив, що наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 інкримінованих кримінальних правопорушеннях повністю підтверджується зібраним у кримінальному провадженні доказами, копії яких долучено до клопотання.
Слідчий у своєму клопотанні також послався на існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
З висновками слідчого судді колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.
Відхиляючи доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_8 , адвоката ОСОБА_7 , колегія суддів дійшла висновку, що слідчий суддя, вірно встановив що наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_13 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, повністю підтверджується зібраною у кримінальному провадженні сукупністю доказів.
Слідчий суддя вірно зазначив, що на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на приведені у клопотанні органу досудового розслідування докази, слідчий суддя приходить до висновку про наявність підстав вважати, що підозра у вчиненні ОСОБА_8 інкримінованого кримінального правопорушення є обґрунтованою.
Згідно частини другої статті 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до статті 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
За змістом частин першої-четвертої статті 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчий суддя, суд має право зобов'язати підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого органу державної влади, визначеного слідчим суддею, судом, якщо прокурор доведе обставини, передбачені пунктом 1 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктами 2 та 3 частини першої цієї статті.
Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків). Сама лише тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, хоча і є визначеним елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою.
Відповідно до пунктів 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
У справі «Маккей проти Об'єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що основна мета статті 5 Конвенції полягає у запобіганні свавільного або безпідставного позбавлення волі особи.
Європейський суд з прав людини під час вирішення справи «Медведев та інші проти Франції» зауважив, що право на свободу і особисту недоторканість має першочергове значення у «демократичному суспільстві» у значенні, передбаченому Конвенцією.
Відповідно до пункту «с» статті 5 Конвенції, законними є арешт або затримання, здійснені з метою допровадження особи до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
У той же час, Європейський суд зазначає, що національний суд, який вирішує питання про взяття особи під варту, повинен визначити, чи виправдовують інші підстави, наведені органом досудового розслідування, позбавлення особи свободи.
Суд у рішенні по справі «Белчев проти Болгарії» наголосив, що обґрунтування будь-якого періоду позбавлення свободи повинно бути переконливо доведено державними органами.
Відповідно до пункту 54 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Зенцов і інші проти Російської Федерації» до визнання винним обвинувачений повинен вважатися невинним, і мета даного положення, по суті, вимагає попереднього звільнення, якщо тривале утримання під вартою більш не являється обґрунтованим.
Особа, обвинувачувана у вчиненні злочину, має бути завжди звільнена до суду, за винятком випадків, коли Держава може довести, що існують «істотні і достатні» причини для обґрунтування безперервного утримання під вартою».
На переконання колегії суддів, вказані вимоги слідчим суддею належним чином дотримані.
Дійшовши висновку про часткове задоволення клопотання слідчого про застосування щодо підозрюваної ОСОБА_8 , запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання, слідчим суддею встановлено, що наданих матеріалів, достатньо для висновку, що підозрювана може бути причетна до вчинення кримінальних правопорушень, проте прокурором доведено наявність обставин, передбачених пунктом 1 та пунктом 2 частини першої статті 194 КПК України і не доведено того, що більш м'який запобіжний захід є недостатнім для запобігання ризикам, вказаним у клопотанні.
Слідчим суддею встановлено, що подане до суду клопотання то його зміст не містить обґрунтування на підтвердження існування обставин, визначених пунктом 3 частини першої статті 194 КПК України, доказів того, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, слідчому судді не надано, а твердження з приводу існування такого ризику є лише припущеннями слідчого.
Ризик переховування від органів досудового розслідування та суду не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого застосування покарання та під впливом можливого тягаря призначення такого покарання у майбутньому.
Слідчим суддею обґрунтовано враховано дані про особу підозрюваної, яка раніше не судима, має постійне місце проживання, а також її належну процесуальну поведінку, оскільки вона самостійно з'явилась до суду, що в даному випадку спростовує доводи слідчого про існування ризику переховування та свідчить на користь останньої.
З такими висновками погоджується колегія суддів та звертає увагу на недоведеність органом досудового розслідування тих обставин, що ризик переховування ОСОБА_8 від органів досудового розслідування та суду має такий ступінь небезпеки та вірогідності, якому зможе запобігти лише домашній арешт.
Враховуючи конкретні обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_8 тяжкість покарання, яке загрожує останній у разі визнання її винуватою у вчиненні інкримінованого злочину, дані про особу підозрюваного та інші обставини, передбачені статтею 178 КПК України, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку, що пропорційним тому ступеню небезпеки, ризики якого існують у кримінальному провадженні, а також тим завданням, які має досягти орган досудового розслідування, є запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання з покладенням на підозрюваного обов'язків, передбачених частиною п'ятою статті 194 КПК України.
Ураховуючи наведене, колегія суддів уважає, що слідчий суддя дослідив всі обставини, з'ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та вмотивованого рішення, в повній мірі врахував вимоги статті 194 КПК України та за відсутністю доведених обставин щодо неможливості застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу, ніж винятковий запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, обґрунтовано застосував щодо підозрюваного більш м'який запобіжний захід.
Доводи, на які посилається прокурор в апеляційній скарзі стосовно обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінального правопорушення та наявності ризиків, передбачених частиною першою статті 177 КПК України, враховані слідчим суддею при прийнятті рішення про застосування щодо ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання, який, на думку колегії суддів, співмірний з існуючими ризиками, особою підозрюваного, тяжкістю злочину та підстав вважати його занадто м'яким колегія суддів не вбачає.
Посилання прокурора на ступінь тяжкості злочину, не є безумовною підставою для скасування ухвали слідчого судді, оскільки сама лише тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, хоча і є визначеним елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для задоволення апеляційної скарги прокурора з наведених підстав.
При цьому, апеляційні скарги не містить та не наведено обставин, які дають підстави для висновків, що з урахуванням конкретних обставин кримінального правопорушення та особи підозрюваного, запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання не зможе запобігти встановленим у кримінальному провадженні ризикам.
Інші доводи апеляційних скарг висновків слідчого судді не спростовують.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування та задоволення апеляційної скарги прокурора.
Керуючись ст. ст. 176-178, 183, 193, 376, 277, 278, 303, 404, 405, 407, 412, 422 КПК України, суд,
Апеляційні скарги адвоката ОСОБА_7 подану в інтересах підозрюваної ОСОБА_8 та прокурора Подільської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_9 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Подільського районного суду міста Києва від 17 червня 2025 рокузалишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Судді:
____________ _______________ _____________
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3