Справа № 761/16608/25 Слідчий суддя в суді першої інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/4254/2025 Суддя-доповідач: ОСОБА_2
01 липня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі: ОСОБА_5
за участю:
прокурора ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду від 20 травня 2025 року у кримінальному провадженні за №42024000000000838 від 02.07.2024, про арешт майна,-
Прокурор Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_7 звернувся з клопотанням, про арешт майна у кримінальному провадженні за №42024000000000838 від 02.07.2024, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368; ч. 2 ст. 364 КК України
Просив накласти арешт на вилучене майно за місцем фактичного проживання ОСОБА_8 та місцем реєстрації ТОВ «Наука і Техніка БЦ», що за адресою: АДРЕСА_1, а саме: мобільного телефону марки «Iphone 12 Pro», IMEI: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 ; викопіювання з кадастрової карти з чорновими записами на 7 аркушах; витягу з ДЗК на 5 аркушах; копії виписки з ЄДР з додатками на 8 аркушах, які поміщено в спец пакет НП України PSP 3338999.
В обґрунтуванні клопотання зазначив, що слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Київській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №42024000000000838 від 02.07.2024.
22.04.2025 на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва проведений обшук за місцем фактичного проживання ОСОБА_8 та місцем реєстрації ТОВ «Наука і Техніка БЦ» (код ЄДРПОУ 42425674), що за адресою: АДРЕСА_1.
В ході якого виявлено та вилучено: мобільний телефон марки «Iphone 12 Pro», IMEI: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 ; викопіювання з кадастрової карти з чорновими записами на 7 аркушах; витяг з ДЗК на 5 аркушах; копія виписки з ЄДР з додатками на 8 аркушах, які поміщено в спец пакет НП України PSP 3338999.
Постановою слідчого від 23.04.2025 вказані речі, предмети та документи визнано речовими доказами та приєднано до матеріалів кримінального провадження.
Прокурор зазначав, що вказане майно зберегло на собі сліди злочину, містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ фактів чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, оскільки вивчення вказаних вище речей, предметів та документів дозволить підтвердити факт вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368; ч. 2 ст. 364 КК України.
З метою збереження речових доказів прокурор просив накласти арешт на технічний паспорт та банківську картку.
23.04.2025, на підставі ст. 98 КПК України винесено постанову про визнання речовими доказами вказаного майна.
На день розгляду клопотання, ОСОБА_8 про підозру не повідомлено, у зв'язку із чим застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна, з урахуванням того, що вилучена техніка перебуває у розпорядженні сторони обвинувачення близько місця, однак на даний час не оглянута, а також з урахуванням недоведеності прокурором факту використання вказаного майна як доказу фактів та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в межах якого здійснюється досудове розслідування, у зв'язку із чим викликає сумнів в розумності і співрозмірності обмеження права власності з завданням кримінального провадження, та наслідки арешту майна для третіх осіб.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 20 травня 2025 рокуу задоволенні клопотання прокурора було відмовлено.
Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, прокурор Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_7 , подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржувану ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання прокурора Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_7 про арешт майна в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42024000000000838 від 02.07.2024 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368; ч. 2 ст. 364 Кримінального кодексу України, та накласти арешт на вилучене майно за місцем фактичного проживання ОСОБА_8 та місцем реєстрації ТОВ «Наука і Техніка БЦ», що за адресою: АДРЕСА_1, а саме: мобільного телефону марки «Iphone 12 Pro», IMEI: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 ; викопіювання з кадастрової карти з чорновими записами на 7 аркушах; витягу з ДЗК на 5 аркушах; копії виписки з ЄДР з додатками на 8 аркушах, які поміщено в спец пакет НП України PSP 3338999.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що ухвала слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 20 травня 2025 року, є необґрунтованою, невмотивованою та не ґрунтується на нормах КПК України, а також не відповідає фактичним обставинам, постановлена з порушенням норм процесуального права.
Вважає, що на вилучених телефонах та документах можуть міститись дані, які мають суттєве значення для досудового розслідування у кримінальному провадженні, а також інша інформація щодо причетності конкретних осіб до вчинення злочинів, може бути використана як доказ факту чи обставин, що встановлюються у ході досудового розслідування кримінального провадження.
Постановою слідчого вилучені речі та документи визнано речовими доказами та мають значення у даному кримінальному провадженні.
Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення прокурора, який підтримав подану апеляційну скаргу. Дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що подана апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Власник майна та його представник не з'явилися в судове засідання, причини своєї неявки суду не повідомили, хоча належним чином були повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду. З урахуванням думки прокурора, який не заперечував щодо розгляду апеляційної скарги без участі власника майна та його представника, які належним чином були повідомлені про судове засідання, колегія суддів вирішила за можливе розглянути дану справу за відсутністю прокурора, що не суперечить положенням ч. 1 ст. 172 та ч. 4 ст. 405 КПК України.
Апеляційний суд приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно виконувати процесуальні обов'язки.
З наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження та ухвали слідчого судді суду першої інстанції вбачається, що слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Київській області, за Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42024000000000838 від 02.07.2024 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172 та ч. 4 ст. 405 КПК України..
Під час досудового розслідування, 22.04.2025 на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва проведений обшук за місцем фактичного проживання ОСОБА_8 та місцем реєстрації ТОВ «Наука і Техніка БЦ» (код ЄДРПОУ 42425674), що за адресою: АДРЕСА_1.
В ході якого виявлено та вилучено: мобільний телефон марки «Iphone 12 Pro», IMEI: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 ; викопіювання з кадастрової карти з чорновими записами на 7 аркушах; витяг з ДЗК на 5 аркушах; копія виписки з ЄДР з додатками на 8 аркушах, які поміщено в спец пакет НП України PSP 3338999.
Постановою слідчого від 23.04.2025 вказані речі, предмети та документи визнано речовими доказами та приєднано до матеріалів кримінального провадження.
Прокурор зазначав, що вказане майно зберегло на собі сліди злочину, містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ фактів чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, оскільки вивчення вказаних вище речей, предметів та документів дозволить підтвердити факт вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368; ч. 2 ст. 364 КК України.
24 квітня 2025 року прокурор Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_7 , звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва з клопотанням про арешт майна в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42024000000000838 від 02.07.2024 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368; ч. 2 ст. 364 КК України., а саме на речові докази, що вилучені під час обшуку 22.04.2025 за адресою: АДРЕСА_1 , мобільний телефон марки «Iphone 12 Pro», IMEI: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 ; викопіювання з кадастрової карти з чорновими записами на 7 аркушах; витяг з ДЗК на 5 аркушах; копія виписки з ЄДР з додатками на 8 аркушах, які поміщено в спец пакет НП України PSP 3338999.
23.04.2025 вилучені речі визнані речовими доказами по даному кримінальному провадженні.
Завданням арешту майна слідчий послався на необхідність запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Метою арешту майна слідчий вказав на п.1 ч. 2 ст. 170 КПК України, а саме: з метою забезпечення збереження речових доказів.
20.05.2025 ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва в задоволені вказаного клопотання відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні клопотання, слідчий суддя виходив з того, що у клопотанні належним чином не доведено той факт, що зазначене майно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, та має значення речового доказу для даного кримінального провадження. Матеріали клопотання не містять будь-яких даних, які б документально підтверджували той факт, що вказане тимчасово вилучене майно є доказом кримінального правопорушення, за фактом якого здійснюється досудове розслідування. .
Не наведено належних обґрунтувань, для доведення яких саме обставин, що підлягають доказуванню в межах даного кримінального провадження, відповідно до вимог ст.91 КПК України, вказане майно може бути використане.
На думку, слідчого судді не містить клопотання прокурора і жодних доказів того, що такий обсяг втручання у власність ОСОБА_8 виправдовує завдання кримінального провадження.
Слідчий суддя зазначає, що на день розгляду клопотання прокурора ОСОБА_8 про підозру не повідомлено, у зв'язку із чим застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна, з урахуванням того, що вилучена техніка перебуває у розпорядженні сторони обвинувачення близько місця, однак на даний час не оглянута, а також з урахуванням недоведеності прокурором факту використання вказаного майна як доказу фактів та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в межах якого здійснюється досудове розслідування, у зв'язку із чим викликає сумнів в розумності і співрозмірності обмеження права власності з завданням кримінального провадження, та наслідки арешту майна для третіх осіб.
Документація, питання про арешт якої порушено у клопотанні, формально перерахована, дані про його зміст відсутні, не долучено протоколу огляду цих документів, у зв'язку із чим слідчий суддя дійшов однозначного висновку про те, що такі документи стосуються обставин, що розслідуються.
З такими висновками слідчого судді суду першої інстанції, колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя згідно ст.ст. 94, 132, 173 КПК України повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому, закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
За правилами ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним уст. 98 КПК України.
Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Дослідивши доводи клопотання прокурора та матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов передчасного висновку, що прокурором не наведено достатніх підстав, щодо доцільності застосування ініційованого заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, з огляду на приписи ст. 98 КПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:
1) правову підставу для арешту майна;
2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);
3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);
3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);
4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);
5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;
6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Дослідивши матеріали, які обґрунтовують вимоги клопотання про арешт майна, а саме мобільного телефону марки «Iphone 12 Pro», IMEI: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 ; викопіювання з кадастрової карти з чорновими записами на 7 аркушах; витягу з ДЗК на 5 аркушах; копії виписки з ЄДР з додатками на 8 аркушах, які поміщено в спец пакет НП України PSP 3338999, колегією суддів встановлено підстави для його задоволення, а саме, що прокурором доведено та матеріалами клопотання достатньою мірою підтверджується наявність факту вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368; ч. 2 ст. 364 КК України, а також, що постановою слідчого від 23.04.2025 року, зазначене майно визнано речовим доказом, як таке, що відповідає критеріям визначеним ст. 98 КПК України.
Як вбачається з матеріалів клопотання та вірно зазначено прокурором, що на вилучених телефонах та документах можуть міститись дані, які мають суттєве значення для досудового розслідування у кримінальному провадженні, а також інша інформація щодо причетності конкретних осіб до вчинення злочинів, може бути використана як доказ факту чи обставин, що встановлюються у ході досудового розслідування кримінального провадження, а тому повністю підпадає під ознаки речового доказу у кримінальному провадженні, відповідно до ст. 98 КПК України, що не взято до уваги слідчим суддею.
З огляду на положення ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Колегією суддів не встановлено невідповідності клопотання прокурора про арешт майна, вимогам ст.ст. 170, 171 КПК України.
З урахуванням наведеного, у відповідності до вимог ст. ст. 131-132, 170-173 КПК України, вищевказане майно підлягає арешту з тих підстав, що воно є речовими доказами у межах кримінального провадження № 42024000000000838 від 02.07.2024року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368; ч. 2 ст. 364 КК України та відповідають критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України, з урахуванням обставин кримінального провадження, що згідно ч. 3 ст. 170 КПК України дає підстави для їх арешту, як речових доказів, з метою їх збереження.
Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси володільця майном.
Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, які можуть суттєво позначитися на інтересах інших осіб, колегією суддів не встановлено.
З урахуванням наведеного, на переконання колегії суддів, слідчий суддя дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для накладення арешту на майно.
Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
На підставі вищевикладених обставин, які свідчать про однобічність і необ'єктивність судового розгляду, ухвала слідчого судді в частині відмовлення у задоволенні клопотання прокурора підлягає скасуванню, а апеляційна скарга прокурора - задоволенню, з постановленням апеляційним судом нової ухвали про задоволення клопотання прокурора в цій частині, оскільки останнім в повній мірі доведено необхідність накладення арешту на вищевказане майно з метою забезпечення його збереження, як речових доказів у кримінальному провадженні.
При цьому колегія суддів також звертає увагу на те, що арешт майна є тимчасовим заходом забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження, який в подальшому може бути скасований у визначеному законом порядку. У відповідності до вимог ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 404, 405, 407, 412, 422 КПК України, суд,-
Апеляційну скаргу прокурора Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_7 задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду від 20 травня 2025 року скасувати.
Клопотання прокурора Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_7 про накладення арешту задовольнити.
Накласти арешт на вилучене майно за місцем фактичного проживання ОСОБА_8 та місцем реєстрації ТОВ «Наука і Техніка БЦ» за адресою: АДРЕСА_1, а саме: мобільного телефону марки «Iphone 12 Pro», IMEI: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 ; викопіювання з кадастрової карти з чорновими записами на 7 аркушах; витягу з ДЗК на 5 аркушах; копії виписки з ЄДР з додатками на 8 аркушах, які поміщено в спец пакет НП України PSP 3338999.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Судді:
____________ _____________ ____________
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3