Справа № 758/9506/25 Слідчий суддя ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/5138/2025 Доповідач в суді ІІ інстанції ОСОБА_2
06 серпня 2025 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
та секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 та ТОВ «ВАГРА-РЕНТ» на ухвалу слідчого судді Подільського районного суду м. Києва від 25 червня 2025 року про арешт майна у кримінальному провадженні №12025100070001483 від 20.06.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України,
Ухвалою слідчого судді Подільського районного суду м. Києва від 25 червня 2025 року задоволено клопотання прокурора Подільської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_8 про накладення арешту на майно.
Накладено арешт на корпоративні права у вигляді частки 100% статутного капіталу: ТОВ «ВАГРА-РЕНТ» (код ЄДРПОУ 43888926), що в грошовому еквівалентів становить 6 343 500 гривень; ТОВ «РЕСА-РЕНТ» (код ЄДРПОУ 43888952), що в грошовому еквівалентів становить 5 709 900 гривень, кінцевим бенефіціарним власником яких є ОСОБА_9 .
Заборонено державним реєстраторам, нотаріусам, акредитованим суб'єктам здійснення будь-яких реєстраційних дій щодо статутного капіталу (корпоративних прав) ТОВ «ВАГРА-РЕНТ» (код ЄДРПОУ 43888926), ТОВ «РЕСА-РЕНТ» (код ЄДРПОУ 43888952), в т. ч. державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, зазначених в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (та в установчих документах товариства одночасно), які пов'язані зі зміною розміру статутного капіталу його перетворення та відчуження.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, представник ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 та ТОВ «ВАГРА-РЕНТ» подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання про арешт майна.
Обґрунтовує доводи апеляційної скарги тим, що подане ОСОБА_10 повідомлення про злочин є завідомо неправдивим та не існує жодного підтвердження того, що ОСОБА_11 здійснював будь-які шахрайські дії.
Крім того, апелянт вважає, що зміст оскаржуваної ухвали не відповідає вимогам ст. 372 КПК України в частині аналізу слідчим суддею поданих прокурором доказів.
Заслухавши доповідь судді, заслухавши пояснення представника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 та ТОВ «ВАГРА-РЕНТ», який підтримав доводи апеляційної скарги, думку прокурора ОСОБА_8 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
Як вбачається із матеріалів судового провадження, Подільською окружною прокуратурою м. Києва здійснюється процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні №12025100070001483 від 20.06.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.
Досудове розслідування у вищевказаному кримінальному провадженні здійснюється слідчими слідчого відділу Подільського УП ГУНП у м. Києві.
Так, в ході досудового розслідування встановлено, що 22.04.2024 між ОСОБА_12 (позикодавець) та ОСОБА_10 (позичальник), укладено договір позики, згідно якого Позикодавець передав Позичальнику грошові кошти у розмірі 500 000 доларів США, терміном на 12 місяців, під 18% річних, з правом дострокового повернення суми позики, з можливістю продовження строку дії договору на 1 рік.
Відповідно до п. 5 вищевказаного договору позики, з метою забезпечення належного та своєчасного виконання зобов'язань позичальника щодо повернення грошових коштів, ОСОБА_13 передав ОСОБА_12 права ТОВ «ВАГРА-РЕНТ» (код ЄДРПОУ 43888926) та ТОВ «РЕСА-РЕНТ» (код ЄДРПОУ 43888952), що згідно актів приймання-передачі часток у статутному капіталі від 22.04.2024 року становить 100% ТОВ «ВАГРА-РЕНТ» ( в грошовому еквіваленті - 6 343 500,00 грн.) та 100% ТОВ «РЕСА-РЕНТ» (в грошовому еквіваленті - 5 709 900,00грн.).
Надалі, Позичальник передав Позикодавцю у рахунок погашення боргу грошові кошти в сумі 200 000 доларів США.
Однак, 26.02.2025 року рішеннями одноособового учасника ТОВ «ВАГРА-РЕНТ» та ТОВ «РЕСА-РЕНТ», до закінчення строку дії зазначеного договору позики, внесено зміни до відомостей про учасника та кінцевого бенефіціарного власника вищевказаних товариств та змінено на ОСОБА_7 .
Постановою слідчої СВ Подільського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_14 від 20.06.2025 року корпоративні права у вигляді частки 100% статутного капіталу ТОВ «ВАГРА-РЕНТ» та ТОВ «РЕСА-РЕНТ» визнано речовими доказами.
Ухвалою слідчого судді Подільського районного суду м. Києва від 25.06.2025 року задоволено клопотання прокурора Подільської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_8 про накладення арешту на майно.
Накладено арешт на корпоративні права у вигляді частки 100% статутного капіталу: ТОВ «ВАГРА-РЕНТ» (код ЄДРПОУ 43888926), що в грошовому еквівалентів становить 6 343 500 гривень; ТОВ «РЕСА-РЕНТ» (код ЄДРПОУ 43888952), що в грошовому еквівалентів становить 5 709 900 гривень, кінцевим бенефіціарним власником яких є ОСОБА_9 .
Заборонено державним реєстраторам, нотаріусам, акредитованим суб'єктам здійснення будь-яких реєстраційних дій щодо статутного капіталу (корпоративних прав) ТОВ «ВАГРА-РЕНТ» (код ЄДРПОУ 43888926), ТОВ «РЕСА-РЕНТ» (код ЄДРПОУ 43888952), в т. ч. державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, зазначених в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (та в установчих документах товариства одночасно), які пов'язані зі зміною розміру статутного капіталу його перетворення та відчуження.
З такими висновками слідчого судді суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
За правилами ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 131-132, 170-173 КПК України, задовольнив клопотання прокурора про накладення арешту на вищевказане майно, з тих підстав, що воно у встановленому законом порядку визнане речовими доказами у межах кримінального провадження та відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.
З огляду на наведене та враховуючи, що слідчим суддею першої інстанції ретельно перевірено майно, на яке прокурор просив накласти арешт і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання та накладення арешту на корпоративні права у вигляді частки 100% статутного капіталу ТОВ «ВАГРА-РЕНТ» (код ЄДРПОУ 43888926), що в грошовому еквівалентів становить 6 343 500 гривень; ТОВ «РЕСА-РЕНТ» (код ЄДРПОУ 43888952), що в грошовому еквівалентів становить 5 709 900 гривень, кінцевим бенефіціарним власником яких є ОСОБА_9 , оскільки у даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати, що незастосування арешту даних корпоративних прав може призвести до їх приховування чи відчуження.
Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано наклав арешт на вищевказане майно, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
З огляду на положення ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Колегія суддів звертає увагу, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, достатності та взаємозв'язку, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, чи існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення, яка може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Відтак доводи, на які посилається представник в апеляційній скарзі про відсутність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки вони перевіряються органом досудового розслідування та будуть вирішуватися судом під час розгляду кримінального провадження по суті.
Зважаючи на викладене та встановлені під час здійснення досудового розслідування обставини, спростовуються доводи представника апелянтів про те, що клопотання прокурора та додані до нього матеріали не містять обставин та посилань на належні та допустимі докази, які б обґрунтовували підозру в тому, що власник майна може його сховати або відчужити.
Сукупність долучених до клопотання прокурора матеріалів та викладені у клопотанні обставини на даному етапі досудового розслідування є достатніми для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна.
Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження на даному етапі досудового розслідування, які можуть суттєво позначитися на інтересах власника майна чи інших осіб, колегією суддів не встановлено.
Незастосування в даному випадку заходу забезпечення кримінального провадження може призвести до знищення доказів у провадженні і таким чином позбавить реалізацію мети досудового розслідування та дотримання завдання арешту майна, передбаченого ч. 1 ст. 170 КПК України.
Інші зазначені в апеляційній скарзі доводи не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді.
Колегією судів не встановлено порушень слідчим суддею положень ст.ст. 170, 172-173 КПК України, які б слугували підставою для її скасування. Ухвала слідчого судді відповідає вимогам ч. 5 ст. 173, 372 КПК України, та містить у собі підстави та мотиви прийнятого рішення.
Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, колегією не встановлено.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що слідчим суддею рішення прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,
постановила:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 та ТОВ «ВАГРА-РЕНТ» залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Подільського районного суду м. Києва від 25 червня 2025 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя ________________ ОСОБА_2
Судді:
ОСОБА_3____________ ОСОБА_4 ____________