Справа № 757/6127/25-к Слідчий суддя ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/5205/2025 Доповідач в суді ІІ інстанції ОСОБА_2
06 серпня 2025 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
та секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 04 червня 2025 року про арешт майна у кримінальному провадженні №12024000000002792 від 21.12.2024, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 256 та ч. 3 ст. 209 КК України,
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 04 червня 2025 року задоволено клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 про арешт майна.
Накладено арешт на грошові кошти в сумі 762 370 євро та 45 000 доларів США, вилучені 18.12.2020 в ході проведення обшуку індивідуального банківського сейфу № 002 відділення VIP-центр «Нові липки» Столичної філії АТ КБ «ПриватБанк» за адресою: м. Київ, вул. Драгомирова Михайла, 16-Б (право власності на яке не зареєстроване), наданому в користування ОСОБА_7 (РНОКПП НОМЕР_1 ), відповідно до заяви від 26.11.2020 № 20201126000005 на приєднання до підрозділу «Банківські сейфові скриньки» Умов та Правил надання банківських послуг, шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування таким майном.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, представник ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу разом з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання про арешт майна.
Обґрунтовує доводи апеляційної скарги тим, що слідчим не вилучались, а прокурором не виділялись з кримінального провадження №12022000000000403 матеріали щодо вилучення грошових коштів, тому вони не можуть бути речовим доказом в кримінальному провадженні №12024000000002792 від 21.12.2024.
Крім того, апелянт наголошує на тому, що на вказане майно накладено арешт в кримінальному провадженні №12021000000001496, який на даний час не скасовано.
Відповідно до вимог ч. 2, 3 ст. 395 КПК України, апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається протягом п'яти днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
З урахуванням наведеного, оскільки копію оскаржуваної ухвали апелянт отримав 24.06.2025 року, а апеляційну скаргу подав до суду 28.06.2025 року, а відтак колегія суддів вважає, що строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню.
Заслухавши доповідь судді, заслухавши пояснення представника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 , який підтримав доводи апеляційної скарги, думку прокурора ОСОБА_8 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
Як вбачається із матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні № 12024000000002792 від 21.12.2024, за фактом заздалегідь не обіцяного сприяння фізичною особою учасникам злочинної організації, зокрема укриття їх злочинної діяльності шляхом надання приміщень, сховищ, транспортних засобів, документів, грошей, а також заздалегідь не обіцяне здійснення інших дій по створенню умов, які сприяють їх злочинній діяльності та за фактом легалізації (відмивання) майна, одержаного злочинним шляхом, передбаченого ч. 1 ст. 256 та ч. 3 ст. 209 КК України.
В ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_9 , перебуваючи у ділових відносинах з ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), який надавав послуги водія для ОСОБА_9 отримуючи від здійснення злочинної діяльності значні суми готівкових коштів та маючи потребу у їх зберіганні проте побоюючись викриття такої діяльності і вилучення здобутих коштів вирішив залучити останнього, з метою організації зберігання цих коштів у індивідуальному банківському сейфі.
З метою заздалегідь необіцяного сприяння учасникам злочинної організації та укриття їх злочинної діяльності шляхом надання сховища (індивідуального банківського сейфа), для зберігання готівкових коштів отриманих в результаті здійснення незаконної діяльності.
Встановлено, що ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), за вказівкою ОСОБА_9 переслідуючи мету сприяння учасникам злочинної організації та укриття їх злочинної діяльності шляхом надання сховища, надав до відділення VIP-центр «Нові липки» Столичної філії АТ КБ «ПриватБанк» за адресою: м. Київ, вул. Драгомирова Михайла, 16-Б, заяву від 26.11.2020 № 20201126000005 на приєднання до підрозділу «Банківські сейфові скриньки» Умов та Правил надання банківських послуг та уклав договір на користування індивідуальним банківським сейфом № 002 (два).
Також встановлено, що на момент відкриття вказаного сейфу ОСОБА_9 мав у власності жилі приміщення, за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , а також гаражні приміщення, за адресою: АДРЕСА_1 .
Як зазначає прокурор, надалі точна дата та час в ході досудового розслідування не встановлена, але не пізніше ніж 26.11.2020 ОСОБА_7 , з метою заздалегідь необіцяного сприяння учасникам злочинної організації та укриття їх злочинної діяльності маючи доступ до банківського сейфу отримав доступ до неї та зберігав кошти отримані злочинним шляхом учасників злочинної організації, зокрема ОСОБА_9
18.12.2020 в ході обшуку індивідуального банківського сейфа № 002 (два) відділення VIP-центр «Нові липки» Столичної філії АТ КБ «ПриватБанк» за адресою: м. Київ, вул. Драгомирова Михайла, 16-Б (право власності на яке не зареєстроване), який наданий у користування ОСОБА_7 (РНОКПП НОМЕР_1 ), відповідно до заяви від 26.11.2020 № 20201126000005 на приєднання до підрозділу «Банківські сейфові скриньки» Умов та Правил надання банківських послуг проведеного в межах кримінального провадження № 62020100000000583 від 13.03.2020 на підставі ухвали слідчого судді від 07.12.2020 у справі № 757/54020/20-к виявлено та вилучено кошти в сумі 771 370 Євро та 45 000 доларів США, та чорнові записи.
В подальшому, зазначені кошти та чорнові записи відповідно до постанови слідчого від 18.12.2020 визнані речовими доказами у кримінальному провадженні № 62020100000000583.
Також як вказує прокурор, відповідно до постанови про передачу коштів на тимчасове зберігання від 22.01.2021 року кошти в сумі 771 370 Євро та 45 000 доларів США передано на тимчасове зберігання до АТ «Укрексімбанк».
В подальшому, слідчим 12.02.2021 винесено постанову про уточнення суми вилучених коштів під час обшуку 18.12.2020 індивідуального банківського сейфу № 002 відділення VIP-центр «Нові липки» Столичної філії АТ КБ «ПриватБанк» за адресою: м. Київ, вул. Драгомирова Михайла, 16-Б, відповідно до якої уточнено суму вилучених коштів під час обшуку 18.12.2020 індивідуального банківського сейфу № 002 відділення VIP-центр «Нові липки» Столичної філії АТ КБ «ПриватБанк» за адресою: м. Київ, вул. Драгомирова Михайла, 16-Б та вважати правильною 762 370 євро, замість 771 370 Євро, як помилково вказано в протоколі обшуку, крім того вважати помилково вказаною суму 771 370 євро в наступних процесуальних документах кримінального провадження № 62020100000000583:
- постанові ГСУ НПУ про визнання майна речовими доказами від 18.12.2020;
- клопотанні до Печерського районного суду м. Києва про накладення арешту на майно від 28.12.2020;
- ухвалі Печерського районного суду м. Києва від 28.12.2020 про накладення арешту на майно (короткий текст);
- ухвалі Печерського районного суду м. Києва від 31.12.2020 про накладення арешту на майно (повний текст);
- постанові ГСУ НПУ про передачу коштів на відповідальне зберігання від 22.01.2021 та вважати правильною сумою в указаних документах 762 370 євро.
Відповідно до інформації з Державної податкової служби ОСОБА_7 , за період з 2017 по 2020 роки отримав дохід в сумі 1 058 300,93 грн.
У кримінальному провадженні № 62020100000000583 від 13.03.2020 повідомлено ОСОБА_9 та іншим особам про підозру.
02.12.2021 із матеріалів досудового розслідування № 62020100000000583 від 13.03.2020 виділено матеріали досудового розслідування стосовно підозрюваних ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , виділеним матеріалам досудового розслідування присвоєно № 12021000000001496.
У подальшому 18.05.2022 із матеріалів досудового розслідування № 12021000000001496 від 02.12.2021 виділено матеріали стосовно підозрюваного ОСОБА_9 , виділеним матеріалам досудового розслідування присвоєно № 12022000000000403.
05.02.2025 проведено огляд матеріалів кримінального провадження № 12022000000000403, в ході якого встановлено наявність документів та речових доказів, стосовно осіб, в тому числі ОСОБА_7 , ймовірно причетних до вчинення вказаних злочинів, які мають значення для досудового розслідування кримінального провадження № 12024000000002792.
Постановою старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_11 від 05.02.2025 у кримінальному провадженні № 12024000000002792 кошти в сумі 762 370 Євро та 45 000 доларів США, які зберігаються в АТ «Укрексімбанк» та вилучені 18.12.2020 під час проведення обшуку індивідуального банківського сейфу № 002 відділення VIP-центр «Нові липки» Столичної філії АТ КБ «ПриватБанк» за адресою: м. Київ, вул. Драгомирова Михайла, 16-Б (право власності на яке не зареєстроване), наданому в користування ОСОБА_7 (РНОКПП НОМЕР_1 ), відповідно до заяви від 26.11.2020 № 20201126000005 на приєднання до підрозділу «Банківські сейфові скриньки» Умов та Правил надання банківських послуг, визнано речовими доказами.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 04 червня 2025 року задоволено клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 про арешт майна.
Накладено арешт на грошові кошти в сумі 762 370 євро та 45 000 доларів США, вилучені 18.12.2020 в ході проведення обшуку індивідуального банківського сейфу № 002 відділення VIP-центр «Нові липки» Столичної філії АТ КБ «ПриватБанк» за адресою: м. Київ, вул. Драгомирова Михайла, 16-Б (право власності на яке не зареєстроване), наданому в користування ОСОБА_7 (РНОКПП НОМЕР_1 ), відповідно до заяви від 26.11.2020 № 20201126000005 на приєднання до підрозділу «Банківські сейфові скриньки» Умов та Правил надання банківських послуг, шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування таким майном.
З такими висновками слідчого судді суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
За правилами ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 131-132, 170-173 КПК України, задовольнив клопотання прокурора про накладення арешту на вищевказане майно, з тих підстав, що воно у встановленому законом порядку визнане речовими доказами у межах кримінального провадження та відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.
З огляду на наведене та враховуючи, що слідчим суддею першої інстанції ретельно перевірено майно, на яке прокурор просив накласти арешт і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання та накладення арешту на грошові кошти в сумі 762 370 євро та 45 000 доларів США, вилучені 18.12.2020 в ході проведення обшуку індивідуального банківського сейфу № 002 відділення VIP-центр «Нові липки» Столичної філії АТ КБ «ПриватБанк» за адресою: м. Київ, вул. Драгомирова Михайла, 16-Б (право власності на яке не зареєстроване), наданому в користування ОСОБА_7 (РНОКПП НОМЕР_1 ), відповідно до заяви від 26.11.2020 № 20201126000005 на приєднання до підрозділу «Банківські сейфові скриньки» Умов та Правил надання банківських послуг, шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування таким майном, оскільки у даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати, що незастосування арешту даних грошових коштів може призвести до їх приховування, знищення чи відчуження.
Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано наклав арешт на вищевказане майно, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
З огляду на положення ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Колегія суддів звертає увагу, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, достатності та взаємозв'язку, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, чи існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення, яка може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Доводи апеляційної скарги про те, що вилучені грошові кошти не можуть бути речовими доказами в кримінальному провадженні №12024000000002792 від 21.12.2024 відхиляються колегією суддів, як такі, що суперечать матеріалам справи, позаяк відповідно до постанови старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_11 від 05.02.2025 кошти в сумі 762 370 Євро та 45 000 доларів США, які зберігаються в АТ «Укрексімбанк» та вилучені 18.12.2020 під час проведення обшуку індивідуального банківського сейфу № 002 відділення VIP-центр «Нові липки» Столичної філії АТ КБ «ПриватБанк» за адресою: м. Київ, вул. Драгомирова Михайла, 16-Б (право власності на яке не зареєстроване), наданому в користування ОСОБА_7 (РНОКПП НОМЕР_1 ), відповідно до заяви від 26.11.2020 № 20201126000005 на приєднання до підрозділу «Банківські сейфові скриньки» Умов та Правил надання банківських послуг, визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 12024000000002792.
Зважаючи на викладене та встановлені під час здійснення досудового розслідування обставини, спростовуються доводи представника апелянта про те, що клопотання прокурора та додані до нього матеріали не містять обставин та посилань на належні та допустимі докази, які б обґрунтовували підозру в тому, що власник майна може його сховати, знищити або відчужити.
Сукупність долучених до клопотання прокурора матеріалів та викладені у клопотанні обставини на даному етапі досудового розслідування є достатніми для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна.
Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження на даному етапі досудового розслідування, які можуть суттєво позначитися на інтересах власника майна чи інших осіб, колегією суддів не встановлено.
Незастосування в даному випадку заходу забезпечення кримінального провадження може призвести до знищення доказів у провадженні і таким чином позбавить реалізацію мети досудового розслідування та дотримання завдання арешту майна, передбаченого ч. 1 ст. 170 КПК України.
Інші зазначені в апеляційній скарзі доводи не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді.
Колегією судів не встановлено порушень слідчим суддею положень ст.ст. 170, 172-173 КПК України, які б слугували підставою для її скасування. Ухвала слідчого судді відповідає вимогам ч. 5 ст. 173, 372 КПК України, та містить у собі підстави та мотиви прийнятого рішення.
Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, колегією не встановлено.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що слідчим суддею рішення прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,
постановила:
Поновити представнику ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 04 червня 2025 року.
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 04 червня 2025 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя ________________ ОСОБА_2
Судді:
ОСОБА_3____________ ОСОБА_4 ____________