Справа № 752/8402/25 Слідчий суддя в суді першої інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/5163/2025 Суддя-доповідач: ОСОБА_2
24 липня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі: ОСОБА_5
за участю:
прокурора: ОСОБА_6 ,
захисника: ОСОБА_7
підозрюваного: ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 подану в інтересах ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 23 червня 2025 року про продовження відносно підозрюваного ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.307, ч.3 ст.311 КК України у кримінальному провадженні №12024100000000759 від 25.06.2024,-
Слідчий управління Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_10 звернувся до суду з клопотанням про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у кримінальному провадженні №12024100000000759 від 25.06.2024.
В обґрунтування поданого клопотання слідчий зазначав, що Головним управлінням Національної поліції у м. Києві розслідується кримінальне провадження №12024100000000759 від 25.06.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.307, ч.3 ст.311 КК України
Досудовим розслідуванням встановлено, що наприкінці червня 2024 року, більш точної дати в ході досудового розслідування встановити не виявилось можливим, ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не маючи постійного джерела отримання доходів, діючи умисно, переслідуючи корисливі мотиви, з метою незаконного особистого збагачення, зазіхаючи на встановлені законодавством України суспільні відносини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, та суспільні відносини, що охороняють здоров'я населення України, ігноруючи вимоги Закону України "Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори" № 60/95-ВР від 15.02.1995, а також наказу Міністерства охорони здоров?я України № 188 від 01.08.2000, зареєстрованого в Міністерстві юстиції 16.08.2000 за №512/4733, розробили злочинний план незаконного виготовлення та подальшого зберігання, перевезення, пересилання з метою збуту, а також незаконного збуту на території міста Києва психотропної речовини, обіг якого обмежено - амфетамін, зокрема і у великих розмірах та особливо великих розмірах, а також наркотичного засобу, обіг якого обмежено - канабіс.
У ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_12 діючи спільно із ОСОБА_11 , усвідомлювали, що оскільки вказана діяльність є протиправною, має високий ступінь суспільної небезпеки, зумовлена тяжкими наслідками не лише для здоров?я конкретної особи, а й для здоров?я населення у цілому, самостійно реалізувати свій злочинний умисел вони не зможуть, така протиправна діяльність потребує чітких та узгоджених дій, значної кількості людей, конспірації. Визначившись з напрямом протиправної діяльності та необхідною кількістю осіб для досягнення мети, поклавши на себе функції організаторів та керівників власних злочинних груп, ОСОБА_12 та ОСОБА_11 вирішили об?єднати зусилля щодо налагодження безперебійної поставки психотропної речовини, обіг якого обмежено - амфетамін, зокрема і у великих розмірах та особливо великих розмірах, шляхом і виготовлення з метою подальшого зберігання, перевезення, пересилання з метою збуту, а також незаконного збуту на території міста Києва, для чого із числа довірених осіб підібрали її учасників та виконавців, визначивши роль і функції кожного із них на кожному етапі равлізації злочиного умислі.
Забезпечуючи внутрішню стійкість організованої групи, керованість і тривалість намічених злочинних дій, ОСОБА_13 та ОСОБА_11 використовували для відбору кандидатів їх особисті якості - схильність до вчинення злочинів, пов?язаних з незаконним обігом наркотичних засобів та психотропних речовин, набуті ними навички під час скоєння таких злочинів, умови їх життя, зв?язки (у тому числі серед осіб, які вживають наркотичні засоби та психотропні речовини), здатність до підпорядкування, наявність серед наркозалежних осіб перевірених джерел збуту.
У невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 22.10.2024 при невстановлених досудовим розслідуванням обставинах та місцях, з метою підтримання внутрішньої стійкості організованої групи ОСОБА_12 залучив до її складу наступних осіб:
- ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ;
- ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ;
- ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ;
- ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .
У невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 30.12.2024 при невстановлених досудовим розслідуванням обставинах та місцях, з метою підтримання внутрішньої стійкості організованої групи ОСОБА_11 залучив до її складу наступних осіб: ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_8 ; ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_9 .
Вищевказані особи попередньо, умисно і добровільно, усвідомлюючи наслідки своїх дій, за попередньою змовою зорганізувавшись у внутрішньо стійке об?єднання, з метою вчинення ряду злочинів, склавши при цьому єдиний план злочинних дій, відомий усім учасникам, з розподілом функцій кожного учасника організованої групи.
Отримавши від кожного учасника добровільну згоду на спільну протиправну діяльність у складі організованої групи, ОСОБА_12 та ОСОБА_11 , за покладеними на себе функціями організаторів, з метою підготовки до вчинення вказаних умисних злочинів та дотримання співучасниками заходів конспірації для протидії викриттю правоохоронними органами, на етапі створення довели їм загальний план вчинення злочинів.
ОСОБА_9 , будучи активним учасником організованої групи у підпорядкуванні ОСОБА_12 , згідно відведених йому функцій, у відповідності до розробленого плану злочинної діяльності організованої групи мав виконувати наступні обов'язки:
- здійснювати виготовлення психотропної речовини, обіг якого обмежено - амфетамін;
- зокрема у великих розмірах та особливо великих розмірах.
30.04.2025 ОСОБА_9 , затримано у порядку ст.208 КПК України.
30.04.2025 повідомлено про підозру ОСОБА_9 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.307, ч.3 ст. 311 КК України.
Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 23.06.2025 клопотання слідчого - задоволено.
Продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 діб відносно підозрюваного ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без визначення розміру застави в межах строку досудового розслідування, до 21.08.2025 включно.
Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, 01.07.2025 адвокат ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_9 , подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 23.06.2025 скасувати та постановити нову, в якій в задоволенні клопотання слідчого відмовити.
В обґрунтуванні апеляційних вимог, зазначав, що сторона обвинувачення вимагала застосування найсуворішого заходу у вигляді тримання під вартою без права внесення застави. Сторона обвинувачення не надала належного обґрунтування того, чому навіть визначення великого розміру застави не зможе запобігти ризикам. Вважає, що це порушує засади справедливого процесу.
Захисник вважає, що не визначення розміру застави порушує ст. 183 КПК України.
Зазначає, що сторона обвинувачення не надала жодного належного та допустимого доказу на підтвердження існування ризиків, передбачених пунктами 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Усі твердження щодо ймовірного переховування, впливу на свідків чи знищення доказів ґрунтуються виключно на припущеннях.
Вказує, що слідчий суддя не врахував можливість застосування щодо підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу, зокрема, цілодобового домашнього арешту, особистого зобов'язання, застави, електронного контролю.
Зазначає, що під час обшуків у ОСОБА_9 , не було виявлено жодних доказів, які б могли свідчить про його причетність до вчинення таких кримінальних правопорушень.
Заслухавши доповідь судді, доводи захисника та підозрюваного, в підтримку вимог поданої апеляційної скарги, яку останні просили задовольнити з наведених в них підстав, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги сторони захисту та просив залишити ухвалу слідчого судді без змін, вивчивши матеріали провадження і перевіривши наведені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга, захисника, не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Розглядаючи клопотання слідчого про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
Стаття 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими підчас судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях ст. ст. 177, 178, 183, 184, 194, 199 КПК України.
Під час апеляційного розгляду встановлено, що рішення слідчим суддею прийнято з дотриманням зазначених вимог національного та міжнародного законодавства.
Ухвала слідчого судді про продовження строку тримання особи під вартою повинна відповідати вимогам ст. ст. 177, 178, 183, 184, 194, 199 КПК України.
На обґрунтування вимог поданого клопотання слідчий зазначив, що у органу досудового розслідування є достатні підстави вважати, що будь-який інший запобіжний захід, не пов'язаний із позбавленням волі, не може забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_9 , окрім того органом досудового розслідування зібрано докази винуватості ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, проте для завершення досудового розслідування необхідно виконати значний обсяг слідчих та процесуальних дій на проведення яких потрібен додатковий час, тому з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків та для виконання завдань кримінального провадження, виникла необхідність у продовженні дії запобіжного заходу.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 197 КПК України строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом. Сукупний строк тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого під час досудового розслідування не повинен перевищувати:
1) шести місяців - у кримінальному провадженні щодо нетяжкого злочину;
2) дванадцяти місяців - у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 199 КПК України слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання особи під вартою згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу. Тобто при вирішенні цього питання слідчий суддя керується загальними приписами, які регулюють застосування відповідного запобіжного заходу, однак з урахуванням додаткових відомостей і спливу строку досудового розслідування.
Згідно вимог ч. 3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:
1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;
2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Відповідно ч. 4 ст. 199 КПК України слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Тобто розглядаючи клопотання органу досудового розслідування про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення, в порядку ст. 199 КПК України, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
Як встановлено колегією суддів, зазначені вимоги закону слідчим суддею дотримані в повному обсязі.
З ухвали суду та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні слідчого підстави для продовження ОСОБА_9 , строку тримання під вартою перевірялись судом при розгляді клопотання. При цьому був вислуханий підозрюваний ОСОБА_9 , доводи прокурора в підтримку поданого клопотання та заперечення сторони захисту щодо його задоволення та викладено їх позиції в оскаржуваній ухвалі, а також з'ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою.
Зі змісту оскаржуваної ухвали, всупереч твердженням апелянта, вбачається, що під час судового розгляду клопотання про продовження строку тримання під вартою, слідчий суддя з'ясував питання про те, чи підтверджується наявність зазначених у клопотанні прокурора підстав продовження запобіжного заходу, передбачених статтею 177 КПК України та встановив, що ризики, які існували на час застосування ОСОБА_9 запобіжного заходу не зменшилися та продовжують існувати.
Слідчий суддя встановив, що причетність підозрюваного ОСОБА_9 до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами в їх сукупності. При цьому слідчий суддя зазначив, що вказане було встановлено слідчим суддею при ухваленні рішення про застосування запобіжного заходу.
Приймаючи таке рішення, слідчий суддя виходив з того, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які приведені у клопотанні прокурора та доданих матеріалах та з того, що слідчий суддя на даному етапі провадженні не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті.
Також слідчим суддею враховано, що у даному кримінальному провадженні триває досудове розслідування та існує потреба в проведенні ряду слідчих та процесуальних дій, у зв'язку із чим слідчим суддею строк досудового розслідування у кримінальному провадженні продовжено.
Слідчий суддя зазначив, що даних про наявність підстав для скасування ОСОБА_9 запобіжного заходу або його зміни на менш м'який, ніж тримання під вартою, судом при розгляді клопотання не встановлено та стороною захисту не доведено наявність підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу, оскільки не спростовано існування в кримінальному провадженні ризиків, визначених ч. 1 ст. 177 КПК України
На переконання слідчого судді, при застосуванні до підозрюваного ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, встановлені ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшились та продовжують існувати.
До того ж слід зазначити, що згідно з положеннями статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод нікого не може бути позбавлено свободи, крім установлених цією статтею Конвенції випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
Колегією суддів встановлено, що доказів, які надані органом досудового розслідування до клопотання про продовження запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою, на момент розгляду вказаного клопотання, було достатньо для продовження такого запобіжного заходу, оскільки вони, в сукупності, можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити кримінальні правопорушення.
У даному кримінальному провадженні зв'язок підозрюваного ОСОБА_9 з вчиненим кримінальним правопорушенням підтверджується наявними у кримінальному провадженні доказами. Сукупність цих доказів дають підстави вважати, що причетність ОСОБА_9 , до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 311 КК України, є вірогідною, що дає підстави для продовження йому строку тримання під вартою з метою запобіганню ризикам, встановленим та доведеним стороною обвинувачення.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, чи невинуватості, дослідження та оцінка зібраних у справі доказів з точки зору їх належності та допустимості, потребують перевірки та оцінки у кримінальному провадженні під час судового розгляду по суті.
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа, чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений, тобто наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні, наявності або відсутності в особи умислу на вчинення злочину, та винуватості особи в його вчиненні, вирішуються судом під час ухваленні вироку, тобто на стадії судового провадження.
Під час судового розгляду слідчим суддею встановлено існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України у кримінальному провадженні, в якому підозрюється ОСОБА_9 , враховано обставини, передбачені ст. 178 КПК України.
Слідчим суддею досліджено доводи викладені в клопотанні та з урахуванням, тяжкості та суспільної небезпечності кримінального правопорушення, в якому підозрюється ОСОБА_9 , а також наявності ризиків на які посилалась сторона обвинувачення, а тому, слідчий суддя обґрунтовано дійшов висновку, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти зазначеним ризикам.
Всупереч твердження апелянта, колегією суддів встановлено, що прокурором у судовому засіданні доведено наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, які дають підстави для продовження ОСОБА_9 строку тримання під вартою та недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання зазначеним ризикам, які на даний час не зменшилися та продовжують існувати, що підтверджується вище викладеним.
Оскільки заявлені ризики, передбачені ст. 177 КПК України не зменшились та виправдовують тримання підозрюваного під вартою, клопотання слідчого задоволено слідчим суддею обґрунтовано та продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_9 в межах строку досудового розслідування.
Доводи апелянта про те, що в ухвалі слідчого судді про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відсутні належний аналіз та обґрунтування продовження існування ризиків, відповідно до вимог ст. 199 КПК України, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду та не можуть бути прийняті до уваги, оскільки не ґрунтуються на матеріалах судового провадження. Слідчим суддею прийнято рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому досліджено належним чином всі матеріали провадження та наведено в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
Посилання апелянта на характеристику підозрюваного, а саме: міцність його зв'язків соціальних зв'язків, наявність постійного місяця проживання, приймаються колегією суддів до уваги, проте, дані обставини не є безумовною підставою для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки не невілюють висновків слідчого судді про наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Доказів того, що ОСОБА_9 , за станом здоров'я не може утримуватись під вартою слідчому судді не надано, а також не надано під час апеляційного розгляду. При цьому особам, які утримуються під вартою надається медична допомога у встановленому законом порядку.
З урахуванням обставин кримінального провадження, наявності обґрунтованої підозри та існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів погоджується із висновками слідчого судді щодо необхідності продовження застосування щодо ОСОБА_9 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а тому підстав для застосування щодо останнього більш м'яких запобіжних заходів не вбачається.
Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Відтак, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до сталого висновку, що саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою має забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні.
Істотних порушень норм КПК України, які б тягнули за собою скасування ухвали слідчого судді при апеляційному розгляді не встановлено.
Доводи апеляційної скарги щодо порушень судом норм КПК України не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду та зазначені в апеляційній скарзі обставини не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали суду.
За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування та застосування обвинуваченому іншого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, колегія суддів - не знаходить.
Враховуючи викладене, рішення слідчого судді суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, яке ухвалено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, в порядку та межах, передбачених на даній стадії провадження, а тому апеляційна скарга сторони захисту, з доповненнями, з викладеними в них доводами, задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 176-178, 182, 193, 376, 277, 278, 303, 404, 405, 407, 412, 422 КПК України, суд,
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 подану в інтересах ОСОБА_9 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 23 червня 2025 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Судді:
____________ _____________ ___________
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3